Ворожбит Ольга Богданівна. Особливості діагностики та перебігу хронічного гепатиту C з позапечінковими ураженнями

brief description

Ворожбит Ольга Богданівна. Особливості діагностики та перебігу хронічного гепатиту C з позапечінковими ураженнями : Дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / Львівський національний медичний ун-т ім. Данила Галицького. — Л., 2006. — 159арк. — Бібліогр.: арк. 129-159

Ворожбит О.Б. Особливості діагностики та перебігу хронічного гепатиту С з позапечінковими проявами. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2006.
Обстежено 150 хворих на ХГС. Встановлено, що серед хворих на ХГС позапечінкові ураження спостерігаються більше, ніж у третини хворих. Встановлено що факторами ризику для розвитку позапечінкових уражень є: жіноча стать, вік після 35 років і триваліший перебіг ХГС. У хворих з позапечінковими ураженнями anti-HCV IgM виявлено у 98%, тоді як у групі порівняння у 66%. Серед хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями змішана кріоглобулінемія виявлена у 94,8%. Серед виявлених нами позапечінкових уражень переважали ураження імунокомплексного генезу, спричинені змішаною кріоглобулінемією: ураження суглобів, гломерулонефрит, шкірний васкуліт, синдром Рейно, міальгії. У західній частині України у хворих на ХГС з позапечінковими проявами переважало ураження суглобів, що за нашими даними, спостерігається у 16 (10,7%) хворих на ХГС. У більшості з них суглобовий синдром передував появі симптомів гепатиту і встановленню діагнозу ХГС.
У групі з позапечінковими проявами тромбоцитопенія, еритроцитопенія, гіпергамаглобулінемія, знижений рівень гемоглобіну зустрічалися значно частіше і мали більшу вираженість, ніж у групі порівняння і ця різниця є статистично достовірною. Також встановлена висока частота поширення РФ 86,4%. ANA виявлені у 45,6% у хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями що у 2,6 раз вище, ніж у контрольній групі. У більшості випадків позапечінкові ураження визначали прогноз захворювання та маскували клінічну картину власне гепатиту і тому 84,2% хворих зверталися в непрофільні стаціонари. Важливо відзначти, що у хворих з васкулітом, у яких аnti-HCV та HСV-РНК виявлялися в сироватці крові в низькій або сумнівній („сіра зона” ) концентрації для покращення діагностики після проведення проби на істинну холодову преципітацію ми проводили дослідження аnti-HCV, РНК-HСV у складі кріопреципітату, де їх концентрація зросла у 18-25 разів. Одержані результати можна використати як додаткові критерії для покращення діагностики хронічного гепатиту С, прогнозування тяжкості його перебігу
Розроблено новий оригінальний метод лікування хворих на ХГС з автоімунними проявами шляхом внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами. Встановлено, що в результаті застосування даного методу лікування у більшості хворих вірогідно зменшився вміст ANA та кріоглобулінів в крові, а також настало клінічне покращення у хворих з шкірним васкулітом та гломерулонефритом. Побічний ефект від лікування не спостерігався у жодного пацієнта. Даний метод може використовуватися як монотерапія так і в комплексному лікуванні хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми підвищення ефективності діагностики та лікування хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями, вивчено спектр та частоту позапечінкових уражень, значення автоімунних процесів в патогенезі ХГС з позапечінковими ураженнями, вдосконалено методику специфічної діагностики HCV-інфекції серед хворих на змішану кріоглобулінемію, системні васкуліти, гломерулонефрити. Розроблено метод лікування хворих на ХГС з вираженими автоімунними проявами та системними васкулітами з метою максимального зменшення (або виключення) використання препаратів з імуносупресивною дією.

Позапечінкові ураження виявляються у 38% хворих на хронічний гепатит С. Серед них переважають ураження імунокомплексного генезу, спричинені змішаною кріоглобулінемією: ураження суглобів, гломерулонефрит, шкірний васкуліт. Факторами ризику для розвитку позапечінкових уражень є: жіноча стать, вік після 35 років і триваліший перебіг хронічного гепатиту С.
У хворих на ХГС із позапечінковими ураженнями виявлена специфічна реактивність імуноцитів до комплексного автоімунного (ядерного) антигену; найвищі її показники спостерігалися у хворих із шкірним васкулітом та ураженням суглобів, що вказує на провідну роль клітинних автоімунних процесів у патогенезі цих станів. Встановлена висока частота виявлення антинуклеарних антитіл (45,6%) та ревматоїдного фактора (86,4%).
Для підвищення ефективності специфічної діагностики хронічного гепатиту С у пацієнтів з вираженими ознаками кріоглобулінемії та від’ємними і невизначеними результатами ІФА та ПЛР доцільним є визначення анти-HCV та HCV-RNA у складі кріоглобулінів.
Встановлено, що внутрішньошкірна імунізація автолейкоцитами у більшості хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями призводить до вірогідного зменшення вмісту ANA та кріоглобулінів в крові, а також до клінічного покращення у хворих з шкірним васкулітом та гломерулонефритом, що дозволило максимально зменшити (а в більшості випадків виключити) використання препаратів з імуносупресивною дією.
Одержано дані про зв`язок позапечінкових уражень з генотипом HCV та концентрацією HCV-RNA в крові: cеред хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями переважають пацієнти з 1 генотипом HCV 41 особа, що становить 71,9% у яких рівень вірусного навантаження є достовірно нижчим ніж у групі порівняння.