Вовк Світлана Олександрівна. Становлення та розвиток міжрегіонального співробітництва прикордонних областей України і Російської Федерації (наприкінці ХХ ст.- на початку ХХІ століття)

brief description

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Вовк Світлана Олександрівна

УДК 94 [( 477) : (470+571)]

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ПРИКОРДОННИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ І РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
(НАПРИКІНЦІ ХХСТ. НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ)

07.00.01. історія України

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник: Курило В.С.,
д.пед.н., професор

Луганськ 2005

Зміст
Стор.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Історіографічний огляд та джерела дослідження 9
1.1. Історіографічний огляд 9
1.2. Джерела дослідження 20
РОЗДІЛ 2. Основні категорії та правові механізми прикордонного співробітництва України і Російської Федераці 25
2.1. Основні категорії прикордонного співробітництва 25
2.2. Питання міжнародного й міждержавного законодавчого
забезпечення прикордонного співробітництва України
і Російської Федерації 38
2.3. Українське законодавство й прикордонне співробітництво 56
2.4. Російське законодавство й прикордонне співробітництво 66
2.5. Міжрегіональний і локальний рівні правового
регулювання прикордонних відносин 80
РОЗДІЛ 3. Основні напрямки прикордонного співробітництва України і Російської Федерації 89
3.1. Торгово-економічне співробітництво 89
3.2. Екологічне співробітництво 114
3.3. Соціально-гуманітарний напрямок співробітництва 130
ВИСНОВКИ 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 162

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Процес глобалізації, який характеризується розвитком світового господарства на межі ХХ-ХХІ століть, веде до демократизації світового розвитку. Усе більш вагомим компонетом міждержавного спілкування стають міжнародні та зовнішньоекономічні зв’язки. Складається новий напрямок міжнародного співробітницва прикордонний, який за складністю проблем і важливістю завдань співвідноситься з міждержавними відносинами. Розвиток прикордонного співробітництва є рушійною силою інтеграційних процесів.
Досягнення Україною незалежності та залучення ії регіонів до системи міжнародної співпраці в умовах розвитку інтеграційних процесів поставило перед державою проблему організації ефективного прикордонного співробітництва. Для розвинених країн світу прикордонне співробітницво є вагомим засобом інтесифікації співробітництва з сусідніми державами в різних галузях господарського життя, а також одним з чинників їхнього взаємопогодженого розвитку. Саме прикордонні регіони мають змогу швидше, ніж інші територіальні національні господарства, досягти комплексно-інтегрованого стану на основі суспільно-економічного зближення територій сусідніх держав [36, 6].
Суттєвий науковий інтерес становлять відносини регіонів, що стали прикодонними в процесі утворення нових незалежних держав після розпаду Радянського Союзу. Це дало підстави виділити особливий тип прикордонних регіонів, специфіка взаємодії яких досліджена недостатньо. Пошук оптимальних форм співробітництва, що дозволяють реалізувати інтереси суб’єктів двох країн, є однією з найбільш актуальних проблем у їхній зовнішній політиці. Крім того, у Російській Федерації в прикордонних регіонах, як правило, велика частина населення є етнічними українцями. Вплив України на останніх, на жаль, не є недостатнім. Політичні зміни, що відбуваються в нашій країні дають новий поштовх до посилення впливу держави на етнічних українців, які мешкають у прикордонних регіонах Російської Федерації.
У цьму контексті прикордонне співробітництво між суміжними регіонами України й Російської Федерації становиться домінуючею формою реалізації стратегії зовнішньої та зовнішньоекономічної політики. Це повязано з низкою чинників: економічні зв’язки, що існували між регіонами, формувалися протягом тривалого періоду часу і основними наслідками їхнього розриву стають економічні втрати як для однієї, так і для іншої країни; виробнича взаємозалежність господарств України і Російської Федерації призвела до того, що промисловість прикордонних регіонів України традиційно орієтована на російських постачальників, а сільське господарство була зацікавлена в збуті в Російській Федерації; економічні зв’язки, послаблені на офіційному рівні, перемістилися у тіньовий сектор економіки, тобто більшість експортно-імпортних операцій стають контрабандними; процес прикордонного співробітництва з Російською Федерацією у досліджуваний період мав для України особливе соціально-політичне значення, так як істотна частка населення цих регіонів має тісні зв’язки культурно-історичного й психологічного характеру.
Вивчення історії прикордонного співрбітництва між Україною й Російською Федерацією не можна відокремлювати від дослідження загальної історії відносин між обома країнами. Розуміння проблематики прикордонного співробітництва вимагає вичерпного вивчення подій, критичного підходу до теми, відкритого мислення й тому є актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з темою наукової роботи кафедри історії України Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: ”Соціально-економічні проблеми розвитку України у ХХ столітті”.
Об’єктом дослідження є міжрегіональне співробітництво прикордонних областей України і Російської Федерації
Предмет дослідження: процес становлення та розвитку механізмів та основних напрямків співробітництва суміжних регіонів України і Російської Федерації.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення джерельної бази здійснити комплексне історичне дослідження питань прикордонних зв’язків суміжних регіонів України й Російської Федерації; зробити історико-критичний аналіз напрямків, форм і методів прикордонного українсько-російського співробітництва й надати рекомендації щодо напрямів і подальшого розвитку прикордонного співробітництва.
Зазначена мета конкретизується наступними завданнями:
1. Вивчити і оцінити ступінь наукової розробленності теми та проаналізувати джерельну базу дослідження;
2. Встановити ступінь нормативно-правового забезпечення стану та перспектив розвитку прикордонного співробітництва України і Російської Федерації;
3. Висвітлити співпрацю прикордонних областей України і Російської Федерації за основними напрямами;
4. Визначити чинники, що гальмували ефективний розвиток співробітництва;
5. Показати роль і місце Виконавчого комітету керівників прикордонних областей України, Російської Федерації, та Республіки Білорусь;
6. Визначити вплив прикордонного співробітництва на процеси самоідентіфікації українського населення в Російській Федерації;
7. Надати рекомендації органам влади щодо прикордонного співробітництва України і Російської Федерації.
Така постановка проблеми зумовлена, по-перше, існуючим в науці поверховим рівнем знань ії змісту, а, по-друге, потребою детального розгляду розвитку та проблем українсько-російських прикордонних відносин.
Хронологічні межі дисертації охоплюють 90-ті роки ХХ ст. початок ХХІ століття період, коли відбулися зміни у державному устрої незалежної України, встановилася нова структура економічних відносин, тривав процес реформування органів влади, утверджувалися і розвивалися українсько-російські прикордонні відносини. Нижня межа визначається моментом підписання угоди про взаємовигідне суміжне співробітництво прикордонних областей України й Російської Федерації у Харкові влітку 1993 р. між керівниками цих областей (угода стала відправним моментом в українсько-російських прикордонних відносинах). Верхня межа обумовлена соціально-економічними, культурними та політичними результатами процесу розвитку прикордонного співробітництва в суспільно-політичному та соціально-економічному житті Української держави.
Територіальні межі дослідження охоплюють східні прикордонні регіони України (Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська, Донецька області) і суміжні регіони Російської Федерації (Брянська, Бєлгородська, Воронезька, Курська й Ростовська області).
Теоретико-методологічною основою дисертації є комплексне всебічне дослідження чітко сформульованої, окресленої теми через дотримання принципів історизму, об’єктивності, ціннісного підходу в історії. При написанні дисертації широко використовувалися наступні методи дослідження: історичний, системний, структурно-функціональний, логічний, метод аналізу, синтезу, вивчення документів. Робота має міждисциплінарний характер, ії концептуальні засади ґрунтуються не лише на основі історичної науки, але й політології, правознавства та соціально-економічної географії.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, шо вона є спробою комплексного наукового дослідження в історико-аналітичному спектрі політико-юридичного обґрунтування прикордонного співробітництва, його напрямів і ролі у суспільно-політичному, соціально-економічному та культурному житті сучасної України і Російської Федерації.
На основі всебічного аналізу вивчених джерел, галузевих наукових праць, матеріалів періодичної преси та даних опублікованих у виданнях, виконавчого комітету прикордонних областей України Російської Федерації та Республіки Білорусь, у виданнях органів державної влади та місцевого самоврядування, уперше:
- досліджено сучасний стан наукової розробки проблеми;
- систематизовано нормативно-правову базу та визначено політико-правові засади прикордонного співробітництва України і Російської Федерації у 90-тих роках ХХ початку ХХІ століття;
- висвітлено процес розвитку прикодонного співробітництва та його основні напрями;
- проаналізовано в історичному контексті дані та інформацію, надану Виконкомом прикордонних областей України, Російської Федерації та Республіки Білорусь, управлінням освіти і науки Харківської державної обласної адміністрації, управлінням зовнішніх зв’язків та зовнішньоекономічної діяльності Луганської обласної адміністрації;
- використано вперше в якості джерел міжвідомчі угоди в окремих галузях співпраці прикордонних областей України і Російської Федерації.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання фактичного матеріалу, основних положень та висновків дисертації в навчальному процесі при викладанні курсу історії України на сучасному етапі розвитку у вищих навчальних закладах, спеціальних дисциплін з курсів політології, геополітики, регіонознавства. Це дослідження допоможе в реалізації регіональної політики в області міжнародних і зовнішньоекономічних зв’язків регіонів, у розробці законодавчої бази соціально-регіональних програм розвитку прикордонного співробітництва.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, проміжні результати та висновки дисертаційної роботи обговорені на Всеукраїнській науково-практичній конференції присвяченій 65-річчю утворення Луганської області в рамках 5-ї Всеєвропейської конференції Довкілля для Європи” (Луганськ, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Україна молода’ 2003” (Дніпропетровськ, 2003 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференціі Наука і освіта’ 2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.); IV Міжрегіональній науковій конференції „Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії, історії освіти, науки та техніки” (Луганськ, 2005), І Регіональній науково-практичній конференції „Внесок молодий учених у розвиток науки регіону”( Луганськ, 2005).
Головні положення дисертаційного дослідження отримали відображення у 4 фахових публікаціях (одна публікація у співавторстві, три одноосібно), у трьох тезах конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дана тема не була предметом спеціального дослідження новітньої історії України. У вітчизняній науці дотепер відсутні роботи, які б детально висвітлювали весь комплекс становлення та розвитку україно-російських прикордонних відносин, ураховували б при аналізі зарубіжний досвід і можливості його використання. Це і зумовило вибір теми.
Дослідження процесу прикордонного співробітництва України і Російської Федерації базується на використанні широкого джерельного матеріалу.
Незважаючи на значну літературу, присвячену аналізу проблеми транскордонного співробітництва, залишається низка питань, що досліджена недостатньо. Передовсім слабо досліджено об’єктивні передумови розвитку транскордонного співобітництва, детально не проаналізовано вплив транскордонного співробітництва на соціально-економічний, культурний розвиток прикордонних регіонів України і Російської Федерації. Аналіз досліджень українських і російських науковців свідчать, що історія прикордонного співробітництва України і Російської Федерації зокрема не була темою окремих досліджень, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, обґрунтування його мети, цілей, завдань, а також логіку викладання матеріалу.
Розглянувши систему юридично-правового регулювання прикордонних відносин, яка складається з міжнародного, міждержавного, національного, міжрегіонального й локального рівнів, ми дали загальні характеристики правовим документам.
Європейська Рамкова Конвенція стала основою для регулювання прикордонних відносин між місцевими та регіональними органами влади. Але Конвенція з додатками не може бути правовим механізмом безпосереднього використання, тому що вона не включає принципи, які мають чітко визначену правову цінність. Даний документ може активно сприяти розвитку прикордонного співробітництва, переконуючи держави, місцеві та регіональні органи влади в необхідності аналізу усіх можливих форм угод. Більш того, ратифікація Рамкової Конвенції Україною і Російської Федерації стала сигналом про необхідність легитимізації прикордонного співробітництва в рамках національних законодавств.
Міжурядова українсько-російська угода про співробітництво прикордонних областей ґрунтовний, комплексний міжнародно-правовий документ, який охоплює різноманітні сфери транскордонних відносин двох держав. Однак, як засвідчила подальша практика реалізації даної Угоди, її слабким місцем були, по-перше, недостатня досконалість механізму регулювання і, по-друге, переважно адміністративно-бюрократичний характер організаційного механізму українсько-російського співробітництва, по-третє, організаційно-правовий механізм впровадження в життя положень міжурядової Угоди по суті досить тривало залишався бюрократично зацентралізованим.
Розвиток прикордонного співробітництва в Російській Федерації і в Україні відбувався при відсутності спеціального законодавства. У національному законодавстві немає відповідного понятійного апарату, що є суттєвою вадою. Недостатність нормативно-правової бази прикордонного співробітництва в державних законодавствах України і Російської Федерації і недостатність компетенції регіональних влад обох країн стосовно транскордонних відносин доводить необхідність вирішення головної проблеми: завершення формування законодавчої бази, яка б визначала правові засади прикордонного співробітництва.
Конкретні питання прикордонного співробітництва краще вирішувалися на базі комплексу двосторонніх міжрегіональних й локальних угод, що є свідченням достатнього розвитку міжрегіонального і локального рівня правового забезпечення співробітництва прикордонних областей України і Російської Федерації.
Таким чином, договірно-правова база українсько-російських прикордонних стосунків становить комплекс міждержавних, міжурядових, міжрегіональних, міжвідомчих і локальних угод. Але варто зазначити, що кількісне зростання угод юридичної бази двостороннього прикордонного співробітництва апріорі не зумовлювало покращення якості. Багато важливих документів залишалися лише на папері, блокувалися бюрократами-чиновниками. Крім того, для більш ефективної прикордонної співпраці необхідно було провести формування механізму передачі частини функцій центральних органів влади у регіони.
Можливості й ефективність зв’язків суміжних областей України і Російської Федерації детермінується багатьма чинниками, найголовнішими з яких є геополітичний, транспортно-географічний, економічний, соціальний та етнокультурний, екологічний і природно-рекреаційний, інформаційний. Ураховуючи вищеназвані чинники, зазначимо найбільш актуальні напрямки, у яких відбувається співпраця прикордонних регіонів України і Російської Федерації: торгово-економічний, природоохоронний (екологічний), соціально-гуманітарний.
Проаналізувавши основні напрямки прикордонного співробітництва у досліджуваний період торгово-економічний, природоохоронний (екологічний) і соціально-культурний, можна зробити висновки стосовно безперечних досягнень співпраці.
По-перше, міжрегіональне прикордонне торгово-економічне співробітництво сприяло розвитку міждержавних торгово-економічних зв’язків; відновлювалися або встановлювалися прямі міжкоопераційні зв’язки підприємств українсько-російського прикордоння; прикордонне співробітництво стимулювало процес взаємопроникнення капіталів і сприяло залученню інвестицій, створенню нових робочих місць.
По-друге, досягнення екологічного співробітництва (охорона і використання водних ресурсів, спільні заходи на випадок надзвичайних ситуацій та інше) дозволять у майбутньому здійснювати оперативний контроль міжрегіонального експорту імпорту забруднювачів, покращать показники стану навколишнього середовища. Позитивним моментом стала розробка спільних заходів і проведення тренувань на випадок надзвичайних ситуацій (перш за все на випадок аварій на небезпечних промислових об’єктах).
По-третє, прикордонне співробітництво в галузі освіти і науки стало ще однією цеглиною у фундаменті плідної педагогічної діяльності працівників освіти й досягнення високої якості освітнього рівня.
По-четверте, чільне місце в прикордонному співробітництві посідав обмін інформацією, що сприяло формуванню міжрегіональної інформаційної системи забезпечення взаємодії і перетворенню інформації та інтелекту в специфічний економічний ресурс.
Але поряд з досягненнями прикордонного співробітництва України і Російської Федерації в досліджуваний період існували проблеми, які заважали здійсненню ефективного прикордонного співробітництва.
По-перше, інвестиції вкладалися здебільшого в посередницьку торгову діяльність або в реконструкцію старих підприємств, а не в інновації( нові матеріали, машини, технології, управлінські рішення), що знижувало ефективність використання коштів.
По-друге, зниження ефективності екологічного співробітництва при вирішенні проблем техногенно-природної безпеки прикордонних територій було зумовлено необхідністю розв’язання наріжних питань цієї проблеми на рівні обох держав.
По-третє, негативні прояви тенденцій міграційних процесів на прикордонних територіях були зумовлені відсутністю офіційного порядоку працевлаштування громадян України і Російської Федерації в прикордонних областях, неврегульваністю процедури митного і міграційного контролю стосовно громадян, які постійно мешкають у прикордонних областях.
Культурно-етнічне співробітництва прикордонних областей дозволяло пропагандувати нашу державність, свої національні наміри і стирати різні нашарування і загострення, які іноді виникають не лише між прикордонними областями, а й між Україною і Російською Федерацією взагалі. Прикордонні області України допомагали українцям, які мешкають в суміжних областях у створенні національних осередків. Останнє не лише сприяло задоволенню національно-культурних потреб закордонних укарїнців, а й допомогало їм у нових історичних умовах усвідомити необхідність живого зв’язку з Українською державою та усвідомити власну національну ідентичність. Але, на жаль, реалізація деяких пунктів національних програм культурно-етнічного співробітництва між прикордонними областями залишилися нереалізованими унаслідок недостатнього фінансування.
Велика роль у розвитку прикордонного співробітництва належить виконавчому комітету прикордонних областей України, Російської Федерації та Республіки Білорусь. Перш за все це стосується розробки пропозицій до керівництва обох країн стосовно основних проблем співпраці, а також стосовно координації співробітництва між окремими обласними державними адміністраціями, відомствами та суб’єктами господарювання.
Отже, прикордонне співробітництво України і Російської Федерації в досліджуваний період було спрямоване на розвиток прикордонних регіонів шляхом налагодження й подальшого розширення торговельно-економічних, екологічних і соціально-культурних зв’язків. Крім того підтримка етнічних українців, які мешкають у прикордонних областях Російської Федерації, сприяла процесу їх національної ідентифікації.
Наукові висновки, що випливають зі змісту дисертації, дають підстави авторові дослідження сформулювати рекомендації, що можуть запобігти суттєвим прорахункам при вирішенні проблем українсько-російського прикордонного співробітництва в сучасних умовах. Важливо визначити перспективи української політики стосовно підтримки українців Російської Федерації в задоволенні їх національно-культурних потреб. Для цього необхідно:
· активізувати розробку законодавчої бази, методологічних аспектів і практики управління міжрегіонального та прикордонного співробітництва як повноправного напрямку регіональної політики й важливої передумови входження України до світогосподарської системи;
· забезпечити підтримку ініціатив місцевих органів самоврядування східних регіонів України щодо розширення і практичної реалізації економічного напрямку прикордонного співробітництва ;
· провести оптимізацію територіальної організації підприємств з метою зменшення негативного впливу на населення та найбільш екологічно цінні екосистеми;
· створити міжнародно-правову базу захисту інтересів закордонних українців та основ діяльності молодіжного руху в діаспорі з метою залучення молоді до процесів державотворення в Україні.
Певні аспекти досліджуваної проблеми заслуговують на подальший самостійний науковий пошук. До таких можна віднести: вплив прикордонних відносин на процеси становлення української державності, проблеми нелегальної та трудової міграції на прикордонних територіях, вивчення історичного досвіду будівництва прикордонного співробітництва країн Європи й застосування останнього в Україні.