ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ В ЗАКАРПАТТІ В 1944 – 1950 РР.: ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

brief description

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПЕЦА ДМИТРО ДМИТРОВИЧ
УДК 341.223.12 +341.231

ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ В ЗАКАРПАТТІ В 1944 – 1950 РР.:
ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Лемак Василь Васильович,
член-кореспондент Національної академії
правових наук України,
доктор юридичних наук, професор

Ужгород 2011

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………........3
РОЗДІЛ 1. Методологія, історіографія та
джерельна база дослідження……………..…………………….……..…10
1.1. Методологія дослідження…………………….……….….…….….…10
1.2. Історіографія та джерельна база дослідження…………………….…18
РОЗДІЛ 2. Становлення радянського режиму в Закарпатті
(1944-1945 роки) …………………………………………..………………34
2.1. Створення мережі «народних комітетів»… ……………….………...34
2.2. Закарпатська Україна: природа перехідного
державного утворення……..…………………….………………….……..44
РОЗДІЛ 3. Порушення прав людини у Закарпатській Україні (листопад 1944 – січень 1946 рр.) ………….……………………….………….82
3.1. Політичні репресії в Закарпатській Україні: методологічні і правові аспекти …………………………………………………………………………….82
3.2. Депортації та інші форми політичних репресій…………….……….90
3.3. Порушення майнових та інших прав людини в процесі
радянізації економіки…..…………………………………………………112
РОЗДІЛ 4. Утвердження радянського державного режиму
в Закарпатті (1945 – 1950 роки)………………………………………..132
4.1. Міжнародно-правові засади входження Закарпатської
України до СРСР.…………………………………………………............132
4.2. Поширення інститутів радянської політичної системи…………....146
4.3. Порушення прав людини у ході колективізації…………………….152
4.4. Заперечення права на свободу совісті: ліквідація
греко-католицької церкви………….……………………………………..163
ВИСНОВКИ………………………………………….…………...............184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...194

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах відсутні політичні та юридичні фактори, які би штучно перешкоджали розвитку науки історії держави і права України. Ідеологічний плюралізм, гарантовані академічні свободи створюють можливості для подолання істотних проблем цієї науки, які нагромаджувалися в ній протягом радянського періоду. Не ставлячи під сумнів досягнення науковців, які працювали в умовах радянського тоталітарного режиму, все ж констатуємо, що радянська історіографія (в рамках як історії держави і права України, так і загальної історії України) відзначалася не лише заідеологізованістю, а й також цілеспрямованим спотворенням знання про історичну реальність, відсутністю зацікавленості до цілої низки проблем, які визначали суспільний розвиток. Тому актуальність даного дослідження підтверджується наступними доводами.
По-перше, з одного боку, науковий інтерес до проблеми встановлення і розвитку радянського режиму в Закарпатті після його визволення був значним як у період СРСР, так і в період незалежної України. Проте переважна більшість наукових робіт із відповідним предметом відзначаються упущеннями в методологічному відношенні, є такими, що не відповідають критеріям повноцінного історико-правового дослідження.
По-друге, до останнього часу значна частина архівних документів, створених діяльністю тоталітарного режиму СРСР вказаного періоду залишалася засекреченою, що не дозволяло досліднику адекватно витворити емпіричну картину наукового завдання. Лише в середині 1990-х років як в Україні, так і в Російській Федерації, було розсекречено значну частину документів, які дозволяють відтворити обставини становлення радянського режиму в Закарпатті.
Наведене дозволяє зробити висновок про те, що в юридичній науці відсутнім є комплексне монографічне дослідження із указаного предмету, котре би повноцінно відображало нові умови розвитку соціо-гуманітарних наук та розширені можливості емпіричного конструювання наукової картини окресленої проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках цільової комплексної програми Національної академії правових наук України, є складовою комплексної теми наукових досліджень кафедри теорії та історії держави і права Ужгородського національного університету «Правова реформа в державах Центральної Європи та України: теоретичні та практичні аспекти».
Мета і завдання дослідження. Мета цього дослідження полягає в тому, щоби на основі сучасних досягнень правової науки здійснити комплексний історико-правовий аналіз процесу становлення та розвитку радянського державного режиму в Закарпатті в період 1944-1950 років у контексті необхідності оновлення методологічної бази та вироблення історико-правових оцінок масових порушень прав людини того часу.
Відповідно до зазначеної мети у дисертаційному дослідженні визначені такі завдання:
отримання методологічної моделі історико-правового пізнання діяльності тоталітарного режиму на українських землях;
з’ясування процесу конституювання Закарпатської України, відповідних проблем міжнародно-правового режиму її території та населення;
визначення теоретико-правової характеристики Закарпатської України як специфічної форми державності;
розкриття механізмів здійснення радянським режимом депортацій та інших форм політичних репресій на колективному та індивідуальному рівнях в період 1944-1945 років;
дослідження міжнародно-правових умов входження Закарпаття до СРСР, їх порівняння з механізмами приєднання до СРСР в 1940-х роках інших українських земель (Західної України та Північної Буковини);
з’ясування процесу поширення на Закарпаття інститутів політичної системи СРСР, радянського законодавства;
розкриття та оцінка порушень прав людини в ході колективізації та ліквідації греко-католицької церкви в період утвердження радянського режиму в Закарпатті 1946-1950 років.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані зі становленням та ствердженням радянського державного режиму в Закарпатті в 1944 – 1950 роках.
Предметом дослідження є сутність та механізми становлення інститутів радянського державного режиму в Закарпатті 1944 – 1950 років, порушення його діяльністю колективних та індивідуальних прав людини.
Хронологічні рамки дисертації окреслюються періодом від вересня-жовтня 1944 р., коли Закарпаття було звільнене радянськими військами до 1950 р., коли було цілковито завершено його радянізацію.
Методи дослідження. Специфіка власне історико-правового пізнання обумовлена особливостями самого об’єкта цього пізнання, який у найбільш загальному виді може бути визначений як історико-правова реальність.
Дослідження процесу становлення тоталітарного режиму в умовах відсутності в сучасній Україні правової (законодавчої) оцінки діяльності тоталітарних режимів на українських землях, все ж повинно відштовхуватися від цінностей, закріплених Конституцією України. Передовсім річ іде про людину як вищу соціальну цінність, сутність держави через призму визначення її «спрямованості» на забезпечення прав людини, народовладдя, суспільний плюралізм, верховенство права тощо. Указані цінності визначають світоглядні позиції дослідника в сфері соціогуманітарних досліджень, у тому числі й у сфері права. Такий підхід дозволить оптимально окреслити емпіричну основу роботи, помічати основні факти, вірно виділяти головне від одиничного, адекватне сприймати і визначати оцінку історико-правової дійсності.
Постановка і розв’язання наукового завдання даного історико-правового дослідження включило й спеціальні методи, які диктуються його предметом. Історичний метод допомагає відтворити час, місце, подробиці особистої діяльності того чи іншого державного інституту чи особи. Історизм передбачає застосування двох підходів: історико-ситуаційного та історико-ретроспективного. Закономірності розвитку того чи іншого державного інституту, держави і права в цілому дозволяє виявити компаративний, або порівняльно-історичний метод. У такому випадку порівняння носить виражений синхронний і діалогово-хронічний характер. Синхронність дозволяє порівняти подібні інститути в різних державах (регіонах) в одному і тому ж історичному часі, що дає можливість виявити загальні закономірності та національні особливості. Наприклад, аналізуючи механізм легітимізації владних структур на новоприєднаних територіях радянським режимом, порівнюємо його спільні і відмінні ознаки в різних регіонах, але в приблизно один хронологічний період. Діахронічне порівняння застосовується для співставлення одного й того ж державно-правового феномену (наприклад, дотримання прав людини) в різні хронологічні періоди.
Як складову історико-порівняльного методу застосовано також порівняльно-правовий метод, котрий дозволив співставити процес радянізації і відповідне його інституційно-правове оформлення в регіонах, які належали до різних держав, що, в свою чергу, дозволило виділити спільні та відмінні ознаки даного процесу та більш рельєфно розкрити його прояви в Закарпатській Україні (пізніше - відповідній області).
Крім традиційних методів дослідження, використано антропологічний метод пізнання правової реальності, котра мала місце в Закарпатській Україні після її зайняття радянськими військами в 1944 р. Бачення сутності людини створює критерій оцінки існуючих політичних структур і процесів, послуговує обґрунтуванню тих чи інших політичних цінностей та інститутів, найбільш «відповідних» людській природі. Такими інститутами і відповідно політичними цінностями виступають демократія, рівність, справедливість, свобода. Антропологічний метод є результативним для розуміння суспільної психології населення Закарпаття, сприйняття ним таких нових «радянських цінностей» як однопартійна система, вибори без альтернативи, націоналізація земель тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у даній дисертаційній роботі вперше у вітчизняній юридичній науці здійснено комплексний правовий аналіз становлення радянського державного режиму в Закарпатті 1944-1950 років в контексті необхідності відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу.
Наукова новизна дисертаційної роботи конкретизується у наступних основних положеннях, що виносяться на захист:
уперше:
вчинено спробу вироблення методології історико-правового пізнання становлення радянського тоталітарного режиму в приєднаних в 1940-х роках до СРСР українських землях, однією з яких виступало Закарпаття, в тому числі щодо розуміння «політичної репресії»;
проведено дослідження теоретико-правової сутності Закарпатської України як своєрідного державного утворення – несуверенного інституційно-територіального владного утворення без ознак стабільного правопорядку, створеного керівництвом СРСР для досягнення чітких цілей – інкорпорації відповідної території до СРСР та проведення її радянізації;
розкрито сутність процесу становлення радянського режиму в Закарпатті 1944-1950 років як комплексу заходів щодо втілення на відповідній території зразків та цінностей тоталітарного режиму СРСР через масові порушення прав людини;
досліджено та виявлено механізми здійснення радянським режимом у Закарпатті депортацій груп населення, проведення політичних репресій квазісудовими та позасудовими засобами, в тому числі з застосуванням зворотної сили норм кримінального законодавства;
проведено історико-порівняльний аналіз інкорпорації Закарпаття до СРСР і подібних процесів в інших приєднаних до СРСР в 1940-х роках українських землях (Західна Україна, Північна Буковина),
удосконалено:
знання про вибудову державно-владної системи Закарпатської України (1944-1945 роки), механізми її легітимації та правову систему;
знання про міжнародно-правові засади входження Закарпаття до СРСР на підставі міжнародного договору як форми територіальної цесії;
знання про порушення прав людини в ході колективізації аграрної сфери Закарпаття, в процесі ліквідації радянським режимом греко-католицької церкви, проведення інших соціалістичних перетворень, зроблено їх оцінку з огляду на порушення колективних та індивідуальних прав людини;
дістало подальший розвиток:
аналіз та оцінка історіографії процесу радянізації Закарпаття повоєнного часу;
дослідження становлення інститутів політичної системи СРСР та УРСР у Закарпатті.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості створити умови для відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу.
Результати дослідження можуть знайти застосування в таких сферах:
у науковій – для подальших наукових досліджень практики тоталітаризму на українських землях у ХХ столітті;
у правотворчій – для вироблення і закріплення на рівні закону України офіційної оцінки тоталітарного радянського режиму, котрий тривалий час перешкоджав реалізації українським народом його права на створення власної демократичної держави;
у навчально-методичній – у процесі підготовки фахівців у юридичних закладах освіти, зокрема в ході читання навчальних дисциплін з історії держави і права України, порівняльного правознавства, підготовки відповідних курсів лекцій, підручників та навчальних посібників, а також у виховній роботі.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри теорії та історії держави і права Ужгородського національного університету. Окремі питання роботи доповідалися на міжнародних наукових колоквіумах, проведених спільно кафедрою теорії та історії держави і права юридичного факультету УжНУ та кафедрою історії держави і права юридичного факультету Кошицького університету ім. П. Шафарика (Кошице – 2006), на щорічних підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету.
Результати дослідження використовувалися дисертантом при розробці навчальних програм та методичних рекомендацій, читанні лекцій та проведенні занять з навчальної дисципліни «Історія держави і права України» в Ужгородському національному університеті.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових статей, з них 4 у фахових виданнях, визначених ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, 4 розділів, поділених на 10 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (194 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з них 193 сторінок основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ
Дане дисертаційне дослідження вирішує важливе й актуальне наукове завдання, суть якого в полягає в дослідженні встановлення радянського державного режиму в Закарпатті 1944-1950 років, обґрунтуванні можливості врахування даного знання для відновлення і збереження національної пам’яті Українського народу.
Врахування сучасного рівня розвитку вітчизняного правознавства, застосування методологічних підходів до пізнання широкої емпіричної бази предмету дослідження, дозволяє підвести підсумки та зробити ряд висновків.
Перше. Проблема радянізації Закарпаття в повоєнний час включає гострі питання, пов’язані з відносинами між народами, з одного боку, та зі злочинами проти людяності та злочинами геноциду, вчинені радянським режимом, з іншого боку. Тому оцінки та висновки мають бути зважені та помірковані. Дослідження відповідної історико-правової дійсності повинно сприяти почуттю поваги до будь-яких відмінностей завдяки усвідомленню національної ідентичності та принципам толерантності; бути фактором примирення, визнання, усвідомлення та взаємодовіри між народами; відігравати важливу роль у ствердженні основоположних європейських та вітчизняних конституційних цінностей.
Друге. Перехід колишнього радянсько-угорського кордону та зайняття військовими частинами СРСР та ЧСР території Закарпатської України у вересні-жовтні 1944 р. слід вважати «визволенням» не лише з огляду на первинні настрої місцевого населення, а виходячи з міжнародно-правових засад того часу. Територія Закарпаття відповідно до існуючого в той час міжнародного правопорядку і позицій держав Антигітлерівської коаліції (неприйняття територіальних змін в Європі після 29 вересня 1938 р.) визнавалася територією Чехословацької Республіки. Це ж визнавалося і двосторонніми міжнародними договорами між СРСР і ЧСР.
Третє. Проте після прибуття чехословацької адміністрації до Закарпаття радянське військове командування, опираючись на місцевий комуністичний актив, почало здійснювати цілеспрямовану діяльність, спрямовану на радянізацію регіону. У період від кінця жовтня до кінця грудня 1944 р. така діяльність виражалася в наступних організаційно-правових заходах:
а) заходи щодо перешкоджання мобілізаційних заходів чехословацької адміністрації та одночасне проведення набору «добровольців» (громадян іншої держави) до частин Червоної Армії;
б) витворення однопартійної політичної системи на чолі з комуністичною партією Закарпатської України – інституційної основи радянської владної системи, в якій реальні владні повноваження належали саме партійним структурам, які опиралися на застосування сили (чи погрозу застосування сили) Червоною Армією;
в) організаційне оформлення радянської владної системи Закарпатської України, ключову роль в якому відіграв Перший з’їзд народних комітетів (26 листопада 1944 р.), котрий прийняв рішення про створення так званої «Народної ради Закарпатської України» (уряду), про «возз’єднання» Закарпаття з Радянською Україною та провів перші конфіскаційні заходи.
Четверте. Теоретико-правові характеристики Закарпатської України випливають з визнання того, що вона виступала певним інституційно-територіальним владним утворенням, яке не може бути оцінене як «держава» в силу ряду аргументів.
По-перше, Закарпатська Україна не володіла суверенітетом як верховенством і неподільністю державної влади на відповідній території. Практично всі архівні документи вказують на те, що: а) її владна еліта (верхівка комуністичної партії Закарпатської України, керівники Народної ради) формувалася радянським військовим і цивільним керівництвом; б) створення системи органів влади у Закарпатській Україні здійснювалося військовим командуванням Червоної Армії; в) усі основні організаційні заходи Закарпатської України здійснювалися не її органами влади, а передовсім – радянським військовим командуванням; г) монополія на застосування державного примусу, в тому числі на проведення масових репресивних заходів, на території Закарпатської України належала також Збройним силам СРСР.
По-друге, територіальні межі Закарпатської України не були чітко окресленими. Важливіше в цьому плані інше – такі межі визначалися дипломатичними представниками СРСР, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, природно, без участі керівників Закарпатської України. По-третє, жодна держава, включно з СРСР, не визнавала Закарпатську Україну як окрему державу. По-четверте, інституційно-владна система цього утворення не було конституйоване за певними правилами і не може бути ідентифіковане з певним правопорядком. Довільне (свавільне) формування інституцій влади супроводжувалося руйнацією існуючого правопорядку без формування його нової форми та змісту. Власне правопорядок як такий (демократичний чи недемократичний) у Закарпатській Україні був відсутнім в принципі.
Виходячи з наведеного, Закарпатська Україна виступала своєрідним державним утворенням – несуверенним інституційно-територіальним владним утворенням без ознак правопорядку, створеним керівництвом СРСР для досягнення чітких цілей – інкорпорації відповідної території до СРСР та її радянізації.
П’яте. Характеристики державного утворення в Закарпатській Україні відображають функціонування форми правління у вигляді радянської республіки. В основі державно-партійного апарату Закарпатської України функціонувала ієрархічна система квазіпредставницьких органів – комітетів, яку очолювала Народна рада Закарпатської України. Цей орган публічної влади виступав водночас законодавчим і виконавчим органом, а також здійснював деякі судові функції (затверджував вироки Спецсуду про розстріли), що означало: функціонально публічна влада не була розділена в Закарпатській Україні. Реальна влада за такої радянської форми правління належала політичній структурі – Комуністичній партії Закарпатської України.
Шосте. Для адекватної історико-правової оцінки проблеми порушень прав людини в даному регіоні, як і в інших українських землях, потребує оновлення методологічна база дослідження, її аксіологічний та гносеологічний аспекти.
1. Необхідно виходити з того, що тоталітарний режим здійснював репресивні заходи (квазісудові та позасудові) проти конкретних фізичних осіб і цілих категорій осіб на підставі вчинення ними діянь, які згідно законів, виданих режимом, вважалися злочинами на той час або ж на підставі факту їх приналежності до певної соціальної чи етнічної групи, окресленої режимом.
Значна частина кримінальних справ, порушена проти осіб за такими підставами, не була забезпечена належною доказовою базою. Проте була інша частина, в якій фігурують особи, які насправді вчинили злочини, визначені як такі радянською державою. Проте, говорячи про «політичні репресії», маємо на увазі, що такі злочини відображають недемократичну сутність держави (наприклад, статті кримінального закону про контрреволюційні злочини). Суспільство на колективному та індивідуальному рівні та з різним ступенем організованості намагалося протистояти вищенаведеній політиці, але при цьому суб’єкти такого опору потрапляють до пастки – вони вчиняють саме ті злочини, які передбачені кримінальним законом, який здійснює захисну функцію щодо тоталітарного режиму. Після цього тоталітарний режим, уже цілком «законно» і «обґрунтовано», притягає їх до відповідальності. Такі особи реально своїми діями вчиняють «злочини».
2. Тоталітарний радянський режим масово порушував права людини і поза механізмами формального (судового чи позасудового) кримінального переслідування, тобто на основі управлінських (адміністративних) рішень органів державної влади, які мали на меті обмеження прав певних осіб (наприклад, рішення про виселення народів з місця його постійного проживання). З іншого боку, частина законів та підзаконних актів, рішень партійних чи військових органів, які були спрямовані на здійснення певного напрямку державної політики (наприклад, у ході реалізації так званих «соціалістичних перетворень») формально не були спрямовані на репресію (порушення прав людини), проте їх безпосереднім результатом було саме порушення прав людини.
3. Переосмисленню підлягає оцінка опору тоталітаризму. Суспільство на колективному та індивідуальному рівні та з різним ступенем організованості намагалося протистояти вищенаведеній політиці, але при цьому суб’єкти такого опору потрапляли до пастки – вони вчиняли саме ті злочини, що були передбачені кримінальним законом, який здійснював захисну функцію щодо тоталітарного режиму. Після цього тоталітарний режим, уже цілком «законно» і «обґрунтовано», притягає їх до юридичної відповідальності.
4. При аналізі «порушень прав людини» тоталітарним радянським режимом останні (права людини) необхідно розуміти за межами позитивістського підходу. Основні права людини існують незалежно від результатів правотворчої діяльності держави, є невід’ємними і невідчужуваними. Таке методологічне розуміння, котре на сьогодні закріплене в Конституції України, обумовлює й відповідний погляд на історико-правову дійсність. Конкретизуємо в цьому плані, що права людини можуть бути порушені тоталітарним режимом і тоді, коли ці права не були передбачені радянськими законами.
5. Негайно після приходу радянських військ до Закарпаття арешти і винесення судових вироків військовими трибуналами здійснювалося на території іншої держави (територіальний принцип) і до іноземних громадян інших держав (за суб’єктами) на підставі нібито вчинення особами в минулому (принцип зворотної дії) діянь, передбачених Кримінальним кодексом УСРР 1927 р., передовсім його статтею 54.
Особливо слід виокремити статтю 54-10 КК УСРР з назвою «антирадянська пропаганда і агітація», диспозиція якої була сформульована в такий спосіб: «За пропаганду або агітацію, яка полягає в заклику до повалення, підриву або послаблення радянської влади чи до вчинення окремих контрреволюційних злочинів (ст.ст. 542 – 549 цього Кодексу), а також за розповсюдження чи виготовлення або зберігання літератури того самого змісту застосовується – позбавлення волі на строк не менш, як шість місяців. За ті самі дії під час масових заворушень, або з використанням релігійних або національних забобонів мас, або у воєнній обстановці, або в місцевостях, оголошених на воєнному стані, застосовуються – заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2 цього Кодексу», де йшлося про смертну кару.
Сьоме. Для розуміння природи дискримінаційної політики радянської режиму в повоєнному Закарпатті слід виходити з того, що в умовах декількаразової зміни державної приналежності (громадянства) населення змушене було пристосовуватися до інституційно-юридичних особливостей кожної держави. У таких умовах зрозуміти та ідентифікувати «патріотизм», з одного боку, та «зрадництво» чи «колаборантство» з іншого боку, виступало складною справою з огляду на настрої населення і особливо – з юридичної точки зору.
1. У листопаді-грудні 1944 р. в Закарпатті частинами НКВС, Червоної Армії за активної участі місцевих властей було проведено затримання і депортацію декількох десятків тисяч осіб угорської і німецької національності. Правова оцінка вказаного злочину повинна враховувати, що депортації як форми політичних репресій через покладання колективної провини і застосування колективного покарання цілих народів є злочином проти людства.
2. Політичні репресії на індивідуальному рівні за після приходу частин Червоної Армії здійснювалися як за конкретні діяння осіб так і за їх приналежність до певних груп населення, окреслених радянським режимом надто розширено. До таких категорій населення належали, зокрема: керівники підприємств, колишні службовці угорської адміністрації, судів, нотаріальних контор, так звані «антирадянські елементи», колишні судді та жандарми тощо.
Масові арешти і винесення вироків здійснювалися різними судовими і адміністративними органами, як військовими, так і цивільними, в тому числі: а) військовими трибуналами 4-го Українського фронту (фронтовий, армій, які входили до складу фронту, в тому числі 8-ї повітряної армії) та були першими представниками радянського «правосуддя» в Закарпатті, з якими населення зіткнулося у перші дні після визволення краю; б) відділами «СМЕРШ» (військової контррозвідки), які своїми постановами направляли осіб до концентраційних таборів; в) Спеціальним Судом Закарпатської України.
3. Основним змістом радянізації економіки Закарпаття, котра здійснювалася переважно через інститути влади Закарпатської України, виступала поступова ліквідація інституту приватної власності через позбавлення значної кількості суб’єктів права власності належної їм власності (об’єктів власності) – житла, землі, підприємств без викупу чи компенсації за допомогою адміністративного акту. Точна кількість суб’єктів (фізичних і юридичних осіб), права яких були порушені в ході цього процесу, емпірично може бути встановлена лише наближено. При цьому перелік об’єктів нерухомого та рухомого майна, які підлягали одержавленню, постійно зростав: розпочався від земель і підприємств «зрадників народу» і завершився повною націоналізацією всіх промислових підприємств у липні 1945 р., та націоналізацією всіх земель у грудні 1945 р. Публічна влада Закарпатської України перетворювалася в основного суб’єкта економічних відносин, з винятково монопольним становищем як у сфері виробництва та і в економіці з широким розумінням (сфера послуг, у тому числі освітніх, соціальних тощо).
Такий конфіскаційний підхід відображав як ідеологічну позицію радянського режиму, так і та його намагання через «перерозподіл» економічних ресурсів створити соціальну базу для своєї легітимації у вигляді підтримки найбідніших верств населення, реально надавши їм матеріальні цінності (житло, земельні ділянки) та різко звузити простір свободи, який опирається на приватну власність. Інститут приватної власності у багатьох сферах був цілковито ліквідований, у інших – істотно обмежений.
Восьме. Опрацювавши визначене коло емпіричної бази, котра дозволяє відтворити наукову картину процесу утвердження радянського режиму в Закарпатті в 1945-1949 роках, автор прийшов до наступних висновків.
1. Міжнародно-правовий механізм приєднання Закарпаття до СРСР полягав в укладенні міжнародного договору між двома суб’єктами міжнародно-правових відносин – Чехословацькою Республікою і СРСР, котрі як суверенні держави прийшли до порозуміння з цієї територіальної проблеми та його наступній ратифікації законодавчими органами цих держав. У цьому контексті цей механізм істотно відрізнявся від способу приєднання до СРСР Західної України (військова інтервенція СРСР на основі таємних протоколів Пакту про ненапад між СРСР і Німеччиною,укладеного 23 серпня 1939 р.) чи Північної Буковини (ультиматум Румунії з боку СРСР).
Правова оцінка Договору між СРСР і ЧСР з назвою «Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну» від 29 червня 1945 р. повинна включати розуміння міжнародно-правового феномену «територіальної цесії», тобто передачу суверенітету над певною територією однією державою іншій за згодою між ними. При цьому слід уникати привнесення до такої оцінки: а) етнічної складової (теза В.Молотова про «возз’єднання всіх українських земель в єдиній українській державі»; б) легітимаційної складової (прояв волі більшості населення даного регіону).
2. Після входження Закарпаття до складу СРСР в регіоні відбувався процес поширення інститутів політичної системи СРСР. Радянізація політичної системи здійснювалася в таких напрямах: а) зміцнення монопольної політичної сили – входження КП Закарпатської України до ВКП (б) У, в тому числі шляхом її «очищення» від ворожих елементів; б) втілення радянської політико-правової системи в області, в тому числі проведення перших виборів союзного, республіканського і місцевого рівня; в) заміна місцевого кадрового управлінського (партійно-державного) апарату через направлення до новоствореної області значної кількості керівних працівників; г) включення Закарпаття до адміністративно-територіальної системи УРСР, утворення в ньому нового адміністративно-територіального поділу; д) поширення на дану територію законодавства СРСР та УРСР.
Становлення в Закарпатті інститутів радянського політичної системи означало цілковите поширення на нього тоталітарного радянського режиму.
3. Колективізація на Закарпатті, котра розпочиналася поміркованими методами в 1946 -1947 роках, у наступні роки була проведена через адміністрування та застосування насильницьких методів. Правова оцінка колективізації полягає в масовому і цілеспрямованому порушенні радянським режимом майнових та інших прав людини, витіснення приватної власності з аграрної сфери, ліквідацію класу селян-підприємців (так званих «куркулів»). Тоталітарний режим через колективізацію досягав цілі як взяття під контроль господарських відносин в аграрній сфері, так і зміни соціальної структури суспільства.
Масовий опір власників землі насильницькій колективізації придушувався через репресивну політику радянського режиму, депортацію окремих груп підприємливих селян (куркулів).
4. Пропонована тоталітарною державою уніфікація суспільного життя, вимагала ліквідацію плюралізму і в духовній сфері Закарпаття. Річ навіть не лише в релігійних духовних цінностях, які конкурували з офіційними ідеологічними постулатами, а і в тому, що тоталітаризм не міг співіснувати з іншими організаційними утвореннями, які мали значний вплив на сотні тисяч осіб-віруючих. Для греко-католицької церкви ситуація ускладнювалася ще двома обставинами: з одного боку, вона виступала організацією, керованою з Ватикану – державоподібного утворення, котре займало чітку антикомуністичну позицію, а, з іншого боку, не виступало таємницею її роль і значення для військових і політичних структур повстанського руху – ОУН-УПА.
Розсекречені архівні документи засвідчують, що ліквідація греко-католицької церкви в Закарпатті була проведена радянським режимом за заздалегідь розробленими планами, з використання досвіду вирішення подібних проблем у інших новоприєднаних до СРСР регіонах. Метою такої акції виступала потреба для вищого державного керівництва СРСР зміцнення тоталітарної влади на території Закарпаття, взяття під контроль духовно-культурної суспільної сфери цього регіону.
Застосовані при цьому методи відображали сутність тоталітарного радянського режиму, в тому числі характеризувалися наступними ознаками: а) поєднання засобів, які випливали з радянського законодавства (кримінального, адміністративного та законів про релігію), з незаконними прихованими засобами, що використовувалися спеціальними службами (організацією вбивства Т.Ромжі, зокрема); б) виходячи з необхідності легітимації організаційних заходів щодо витіснення греко-католицької церкви радянський режим організовував власну спеціальну операцію із задіянням державних і партійних ресурсів під прикриттям, видаючи її як «громадську ініціативу» громадян, у тому числі частини священнослужителів греко-католицької церкви.
Правова оцінка ліквідації греко-католицької церкви в Закарпатті 1947-1949 р. повинна відображати розуміння цієї акції як організацію масових порушень свободи совісті людини, порушення майнових та інших прав даної релігійної організації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Сердюк, О. В. Типологія підходів у методології сучасного правознавства / О.В. Сердюк // Форум права. – 2008. – № 3. – С. 458-463.
2. Дамірлі, М. Предметна сфера історико-правового пізнання: традиції й оновлення (епістемологічний аналіз): автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01 / М. Дармілі. – Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2005. – 38 с.
3. Кун, Т. Структура научных революций / Пер. с англ. И.З.Налетова. Общая ред. и послесловие С.Р.Микулинского и Л.А.Марковой. М.: Прогресс, 1975. – 288 с.
4. Див.: Лобода, Ю.П. Цінність держави як її соціальна сутність (теоретико-методологічні аспекти дослідження): автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ю.П. Лобода. - Одес. нац. юрид. акад. – Одеса, 2001. – 20 с.
5. Розин, В. М. Генезис права / М.В. Рогозин. - М.: NOTA BENE, 2001. – 208 с.
6. Ковальченко, И. Д. Теоретико-методологические проблемы исторических исследований: Заметки и размышления о новых подходах / И.Д. Ковальченко // Новая и новейшая история. – 1995. – №1. – С.3-33.
7. Шидер, Т. Возможности и границы сравнительных методов в исторических науках / Т. Шидер // Философия и методология истории / Общая ред. проф. И. С. Кона. – М.: Прогресс, 1977. – С.143-167.
8. Цвайгерт, К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2-х т.: Том 1. Основы: пер. с нем. Ю. М. Юмашева. – М.: Международные отношения, 2000. – 480 с.
9. Жаров, С.Н. О некоторых методах историко-правового исследования / С.Н. Жаров // Вестник ЮУрГУ, серия „Социально-гуманитарные науки”. - 2002. - №1(10). – С.29-31.
10. Словарь иностранных слов / Под ред. И. В. Лехина, С. М. Локшиной и др. – М.: Сирин, 1996. – 608 с.
11. Черненко, А. К. Философия права / А.К. Черненко – Новосибирск: Наука. Сиб. предприятие РАН, 1998. – 153 с.
12. Куркин, Б. А. Антропологизм политико-правовой теории в ФРГ / Б. А. Куркин // Правоведение. – 1984. – № 2. – С. 54 – 61.
13. Валеев, Г.Х. Методология научной деятельности в сфере социо-гуманитарного знания / Г.Х. Валеев – М., «Наука», 2005. – 234 с.
14. Довганич О. Возз’єднання Закарпаття з Україною очима сучасника. За архівними документами. – Ужгород, Вид-во «Гражда», 2006. – 120 с.
15. Нариси історії Закарпаття. Т.3 / Ужгородський держ. ун-т; Інститут карпатознавства / І.М. Різак (голов.ред). (1946-1991). – Ужгород: Закарпаття, 2003. – 648 с.
16. Перший з'їзд народних комітетів Закарпатської України. Допові¬ді і резолюції. - Ужгород: Вид-во Народної ради, 1944. – 56 с.
17. Возз'єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі. 1939- 1949. Збірник документів і матеріалів / Упоряд. П. Павлюк, С. Пількевич, А. Ярошенко. – К., 1949. – 210 с.
18. Косарев, А. И. Об использовании сравнительного метода в историко-правовом исследовании /А. И. Косарев //Советское государство и право. – 1965. – № 3. – С. 78 – 86.
19. Того дня зійшло сонце возз'єднання: минуле і сучасне/ Упоряд. О.Д. Довганич. - Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ комітету інформації, 1997. – 168 с.
20. Возз'єднання: Збірник архівних документів і матеріалів (травень 1944 - січень 1946 pp.) про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною. – Ужгород: Закарпаття, 1999. – 314 с.
21. Звершилося. Сталося. Навіки збулось!: 55 років возз’єднання Закарпаття з Україною: Док., спогади, розповіді про делегатів Першого з’їзду нар. ком. Закарпат. України / Упоряд.: О. Довганич. – Ужгород: Карпати, 2001. – 126 с.
22. Радянське Закарпаття. 1946-1958. Документи і матеріали. – Ужгород, 1985. – 184 с.
23. ДАЗО, ф. П-1. «Закарпатський обком Комуністичної партії України».
24. ДАЗО, ф. Р-195. «Викон¬ком обласної Ради депутатів трудящих».
25. ДАЗО, ф. Р-2559. «Служба безпеки України по Закарпатській області».
26. ДАЗО, ф. Р-1723. «Прокуратура Закар¬патської області».
27. Білас, І. Г. Репресивно-каральна система в Україні, 1917-1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. Книга 2. / І.Г. Білас. – Київ: Либідь, Військо України, 1994. – 688 с.
28. Евсеев, И.Ф. Народные комитеты Закарпатской Украины – органы государственной власти (1944-1945 гг.) / И.Ф. Евсеев. – Москва: Госюриздат, 1954. – 147 с.
29. Маркусь, В. Приєднання Закарпатської України до Радянської України 1944-1945 / В. Маркусь. – К., 1992. – 43 с.
30. Арсентьев, М.В. З історії розвитку соціалістичної промисловості Радянського Закарпаття (1946-1955рр.) / М.В. Арсентьев // Наукові записки УжДУ. – Т. 30. – Ужгород, 1957. – С. 140-152.
31. Головатий, В.П. Розвиток промисловості Радянського Закарпаття / В.П. Головатий // Наукові записки УжДУ. – Т.44. – Ужгород, 1961. – С 20-45.
32. Гончаренко, А.О. Роки великих перетворень / А.О. Гончаренко // Тези доповідей кафедри політичної економії до ювілейної наукової конференції, присвя¬ченої 20-річчю возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною і 20-річчю заснування університету (вересень 1965 p.). – Ужгород, 1965. – С 3-15.
33. Чаварга, І. Розвиток промис¬ловості області за роки семирічки (1959-1965 pp.) / І. Чаварга // Великий Жовтень і розквіт воз¬з'єднаного Закарпаття. – Ужгород, 1970. – С. 319-328.
34. Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. – К., 1969. – 786 с.
35. Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. Видання російською мовою. – К., 1982. – 612 с.
36. Данилюк, Д.Д. Історіографія Закарпаття в новітній час (1917-1985) /Д.Д. Данилюк. – Львів, 1987. – 130 с.
37. Троян, М.В. Того дня зійшло сонце возз’єднання /М.В. Троян. – Ужгород: Карпати, 1979. – 136 с.
38. Курило, В.М. В авангарді боротьби за возз'єднання / М.В Курилко, М.І. Панчук, М.В. Троян. – К.: Політвидав України, 1985. – 294 с.
39. Кульчицький, В.С. Возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною (соціаль¬но-політичні і правові основи) / В.С. Кульчицький, М. І. Настюк, А. П. Ткач, В. Ю. Ганчин, П. Ф. Гураль. – Львів: Вища школа. Вид-во при Львів. ун-ті, 1985. – 168 с.
40. Закарпатська Україна: досвід розвитку, проблеми возз'єднання (кінець 1944-1945 pp.) // Нариси історії Закарпаття. Т. II. (1918-1945). – Ужгород: Закарпаття, 1995. – С.576 - 658.
41. Макара, М.П. Закарпатська Україна: шлях до возз'єднання, досвід розвитку (жовтень 1944 – січень 1946 рр.) / М.П.Макара. – Ужгород, 1995. – 108 с.
42. Болдижар, М. Закарпаття між двома світовими війнами: Матеріали до історії суспільно- політичних відносин / М. Болдижар. – Ужгород, 1993. – 160 с.
43. Вовканич, І. І. Возз'єднання Закарпаття з Україною: особливості дискусії в історіографії 90-х років / І.І. Вовканич // Carpatika - Карпатика. Вип. 8. Актуальні проблеми вітчизняної і зарубіжної історії та культури. – Ужгород: Два кольори, 2001. – С 85-97.
44. Павло Роберт Магочій. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848-1948) / П.Р. Магочій. – Ужгород, 1994. – 294 с.
45. Міщанин, В.В. Аграрна політика на Закарпатті (1944 - 1950 рр.): автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / В.В. Міщанин. - Ужгор. нац. ун-т. – Ужгород, 2003. – 19 с.
46. Пушкаш, А. Цивилизация или варварство. Закарпатье 1918-1945 / А. Пушкаш. – М., Изд-во „Европа”, 2006. – 596 с.
47. Довганич, О. Про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною. Передмова // Возз'єднання: Збірник ар¬хівних документів і матеріалів (травень 1944 - січень 1946 pp.) / О.Довганич, А. Шекета. – Ужгород: Закарпаття, 1999. – С. 5-24.
48. „Книга Пам'яті України: Закарпатська об¬ласть”. В двох томах. – Ужгород: Карпати, відповідно, 1995, 1998.
49. Лубянка. Сталин и НКВД – НКГБ – ГУКР „Смерш”. 1939 – март 1946. Документы. – Москва: Материк, 2006. – 640 с.
50. Сталин¬ские депортации. 1928-1953. Документы. / Сост. П.М.Полян, Н.Л.Поболь. – Москва: Материк, 2005. – 904 с.
51. Венгерские военнопленные в СССР. Документы 1941-1953 годов. – Москва: Издательство Росспэн, 2005. – 544 с.
52. Тернистий шлях до України: Збірник архівних документів і матеріалів „Закарпаття в європейській політиці 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 рр.” / Упорядкування, передмова та покажчик О. Д. Довганича та О. М. Корсуна. – Ужгород: ВАТ „Видавництво „Закарпаття”, 2007. – 751 с.
53. Восточная Европа в документах российских архивов, 1944 - 1953 /Российская академия наук. Институт славяноведения и балканистики. Российский центр хранения и изучения документов по новейшей истории. Государственный архив Российской Федерации; Ред. кол.: Т. В. Волокитина и др.; Сост. Н. М. Баринова и др. - М.; Новосибирск: Сибирский хронограф, 1997 – 1998. Т. 1. 1997. – 986 с.
54. Восточная Европа в документах российских архивов, 1944 -1953 /Российская академия наук. Институт славяноведения и балканистики. Российский центр хранения и изучения документов по новейшей истории. Государственный архив Российской Федерации; Ред. кол.: Т.В. Волокитина и др.; Сост. Н. М. Баринова и др. – М.; Новосибирск: Сибирский хронограф – 1997-1998. Т.2. 1998. – 1004 с.
55. Советский фактор в Восточной Европе. 1944–1953 гг. В 2-х тт. Документы Т. 1. 1944–1948 гг. / Отв. редактор – Т.В. Волокитина. – М.: „Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 1999. – 687 с.
56. Рєпін, І.В. Східно - Карпатська операція та приєднання Закарпаття до СРСР (вересень 1944 р. - червень 1945 р.): автореф. дис… канд. іст. наук. - 20.02.22 - військова історія / І.В. Рєпін. – Національний університет „Львівська політехніка”. – Львів, 2007. – 21 с.
57. Шляхом Жовтня. Визволення радянською армією Закарпатської України і возз'єднання її з Радянською Україною. Збірник документів. Т. 6. Серпень 1944 - січень 1946 р. До 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції / Упоряд. Г. І. Сіяртова. – Ужгород, 1965. – 448 с.
58. Подольський, А. Уроки минулого. Історія Голокосту в Україні. Навчальний посібник для учнів 10–11 класів середніх загальноосвітніх закладів України / А. Подольський. – К., 2007. – 100 с.
59. Контлер, Л. История Венгрии. Тысячелетие в центре Европы / Л. Контлер. – М., Изд-во „Весь мир”, 2002. – 656 с.
60. Офіцинський, Р. Політичний розвиток Закарпаття у складі Угорщини (1939-1944) / Р. Офіцинський. – К., Ін-т історії НАН України, 1997. – 244 с.
61. Із інструкції військовим комендантам на визволеній від німецьких окупантів території Чехословаччини від 28 жовтня 1944 р. // Тернистий шлях до України. Збірник архівних документів і матеріалів. Закарпаття в європейській політиці ХХ ст. – Ужгород, Вид-во „Закарпаття”. – 2007. - С.421-422.
62. Із повідомлення начальника політуправління 4-го Українського фронту генерал-лейтенанта М. Проніна начальнику Головного політуправління Черво¬ної армії 10 липня 1945 р. // Тернистий шлях до України. Збірник архівних документів і матеріалів. Закарпаття в європейській політиці ХХ ст. – Ужгород, Вид-во „Закарпаття”. – 2007. - С.633-635.
63. Інструкція чехословацького урядо¬вого делегата міністра Ф. Нємеца всім окружним та місце¬вим народним радам від 7 листопада 1944 р. // Тернистий шлях до України. Збірник архівних документів і матеріалів. Закарпаття в європейській політиці ХХ ст. – Ужгород, Вид-во „Закарпаття”. – 2007. – 426.
64. Протокол першого засідан¬ня Мукачівського міського Народного комітету від 12 листопада 1944 р. // Шляхом Жовтня. Визволення Радянською Армією Закарпатської України та возз’єднання її з Радянською Україною. Збірник документів. Том VI. – Ужгород, Вид-во „Карпати”, 1965. - С.50.
65. ДАЗО, Ф. Р-190, оп. 2, од. зб. 1, арк.3.
66. Див.: Адамчук, И.Г. Народные комитеты Закарпатской Украины - народовластие на службе у советского тоталитарного режима / И.Г. Адамчук // Народовластие и право в условиях формирования гражданского общества. Материалы международной научной конференции, Курск 30-31 марта 2006 г. – Курск: Изд-во РОСИЯ, 2006. – С. 62-66.
67. Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны 1941-1945 гг.: Сборник документов. Том IV. Крымская конференция руководителей трех союзных держав – СССР, США и Великобритании (4–11 февраля 1945 г.). – М.: Издательство политической литературы, 1979. – 326 с.
68. ДАЗО, Ф.1, оп.75, спр. 27, арк. 2-3.
69. Резолюція першої конференції Комуністичної партії Закарпатської України про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною від 19 листопада 1944 р. // Закарпатська правда. – 1944. – № 10. – 21 листопада. - С.1-2.
70. Нариси історії Закарпаття. Т. II (1918-1945) / Редакційна колегія: І. Гранчак, Е. Балагурі, І. Грицак, В. Ілько, І. Поп. – Ужгород, Видавництво „Закар¬паття”, 1995 – 663 с.
71. ДАЗО, Ф. Р-8, оп.1, од. зб. 7, арк.3.
72. ДАЗО, Ф. Р-411, оп. 3, од. зб. 2, арк.7-8.
73. Маніфест першого з'їзду Народ¬них комітетів Закарпатської України про возз'єднання За¬карпатської України з Радянською Україною // Закарпатська Україна. – 1944. – 27 листопада – № 7. – С.2-3.
74. Кубійович, В. Енциклопедія Українознавства: Історія. Церква. Право. Культура. Література. В 2 т. / Ред. В. Кубійович і З. Кузеля. – Мюнхен; Нью-Йорк, 1949. – Т. 1, ч. 2. – 800 с.
75. Звернення першого з'їзду На¬родних комітетів Закарпатської України до Президії Верхов¬ної Ради УРСР та Ради Народних Комісарів УРСР з прохан¬ням прийняти Закарпатську Україну до складу Радянської України // Закарпатська Україна. – 1944. – 27 лист. – № 7. – С.3.
76. Довганич, О.Д. Возз’єднання Закарпаття з Україною очима сучасника. За архівними документами / О.Д. Довганич. – Ужгород, Видавництво „Ґражда”, 2006. – 120 с.
77. Декрет Народної Ради Закарпатської України про припинення зв'язків народних комітетів Закар¬патської України з уповноваженим уряду Чехословацької республіки Немецом від 5 грудня 1944 р. // Вісник НРЗУ. – 1944. – 15 груд. – № 2. – С.11.
78. ДАЗО, Ф.4, oп. 1, спр. 4, арк.11.
79. Декрет Народної Ради Закарпатської України про перехід прав власності на державне майно від Чехословацької республіки та Угорського королівства до За¬карпатської України від 5 грудня 1944 р. // Вісник НРЗУ. – 1944. – 15 груд. – № 2. – С.10.
80. Декрет НРЗУ про введення поперед¬ньої цензури на періодичні і неперіодичні видання від 5 грудня 1944 р. // Вісник НРЗУ. – 1944. – 15 груд. – № 2. – С.6-7.
81. Розпорядження уповноваженого НРЗУ про конфіскацію та вилучення всіх чужих видань від 5 грудня 1944 р. // Вісник НРЗУ. – 1944. – 15 груд. – № 2. – С.4.
82. Повідомлення Народної Ради Закар¬патської України командуючому 4-м Українським фронтом генералу армії Петрову про вихід Закарпатської України зі складу Чехословацької республіки // Закарпатська правда. – 1944. – 7 груд. – № 17. – С.2.
83. Доповідна записка полковника Тюль¬панова про становище в районах Хуста, Тячева, Севлюша і Берегова від 10 грудня 1944 р. // Тернистий шлях до України. Збірник архівних документів і матеріалів. Закарпаття в європейській політиці ХХ ст. – Ужгород, Вид-во „Закарпаття”. – 2007. – С.498-499.
84. Із донесення завідуючого сектором діловодства політуправління фронту про організацію підпи¬сання Маніфесту про возз'єднання у Виноградівському ра¬йоні від 10 грудня 1944 р. // Тернистий шлях до України. Збірник архівних документів і матеріалів. Закарпаття в європейській політиці ХХ ст. – Ужгород, Вид-во „Закарпаття”. – 2007. - С.502.
85. Донесення міністерству оборони ЧСР від підполковника Пернікаржа 11 грудня 1944 р. // Карпатський край. – Ужгород, 1992. – № 38. – С.14.
86. Із донесення завідуючого сектором діловодства політуправління фронту про чехословацьких військовослужбовців, які вели агітацію в селах Великоберезнянського округу проти Маніфесту від 12 грудня 1944 p. // Тернистий шлях до України. Збірник архівних документів і матеріалів. Закарпаття в європейській політиці ХХ ст. – Ужгород, Вид-во „Закарпаття”. – 2007. – С.505-507.
87. Доповідна записка інспектора політуправління фронту про проведення політичної роботи се¬ред населення Перечинського району від 17 грудня 1944 р. // Тернистий шлях до України. Збірник архівних документів і матеріалів. Закарпаття в європейській політиці ХХ ст. – Ужгород, Вид-во „Закарпаття”. – 2007. – С.518.
88. Із донесення завідуючого сектором діловодства політуправління фронту про роботу з місцевими народними комітетами Рахівського району 31 грудня 1944 р. // Тернистий шлях до України. Збірник архівних документів і матеріалів. Закарпаття в європейській політиці ХХ ст. – Ужгород, Вид-во „Закарпаття”. – 2007. – С.537-538.
89. Декрет Народної Ради Закарпатсь¬кої України про організацію народних дружин // Вісник НРЗУ. – 1944. – 30 груд. – № 3. – С.16.
90. Декрет Народної Ради Закарпатсь¬кої України про утворення Спеціального суду при Народній Раді // Вісник НРЗУ. – 1944. – 30 груд. – № 3. – С.15 – 16.
91. Декрет Народної Ради Закарпатської України про прийняття присяги членами Народної Ради і державними службовцями від 9 січня 1945 р. // Вісник НРЗУ, 1945, 15 січня, №1. – С.2.
92. Постанова Народної Ради Закар¬патської України про об'єднання і координацію оперативних дій народної міліції і народної дружини і створення Управ¬ління внутрішніх справ Закарпатської України від 26 березня 1945 р. // Вісник НРЗУ. – 1945. – 31 березня – № 6. – С.79.
93. ДАЗО. Ф.Р-14. оп. 1, од. зб. 343, арк.29-37.
94. ДАЗО. Ф.Р-14, оп. 1,спр. 51, арк.3.
95. Див.: Трансильванский вопрос. Венгеро-румынский территориальный спор и СССР. 1940—1946 гг. Документы российских архивов. - М., Росспэн, 2000. — 456 с.
96. Хрущев, Н.С. Мемуары Никиты Сергеевича Хрущева // Вопр. истории. - 1991. - N 6. - С.50-59.
97. Афонасин, Е.В. Философия права: Учеб. пособие / Е. В. Афонасин, А. Б. Дидикин. - Новосиб. гос. ун-т. Новосибирск, 2006. – 92 с.
98. Харт, Г. Понятие права / Пер. с англ.; под общ. ред. Е.В. Афонасина и С.В. Моисеева. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. – 302 с.
99. Войтенко, О.В. Государство, государственное образование, государственность (теоретико-методологический анализ их соотношения): Дис… канд. юрид. наук : 12.00.01 / О.В. Войтенко. - Москва, 2006. – 155 с.
100. Рабінович, П. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник / П. Рабінович. – К.: Атіка. – 2001. – 176 с.
101. Реабілітовані історією. Закарпатська область. Книга перша / Упорядники О. Д. Довганич, О. В. Хланта, О. М. Корсун. – Ужгород,