Євтушенко Вікторія Анатоліївна. Еколого-економічні відносини в системі суспільного вибору

brief description

Євтушенко Вікторія Анатоліївна. Еколого-економічні відносини в системі суспільного вибору: дисертація канд. екон. наук: 08.01.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2003

Євтушенко Вікторія Анатоліївна. Еколого-економічні відносини в системі суспільного вибору. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Харків, 2003.
Дисертаційна робота присвячена теоретичному обґрунтуванню сутності сучасних еколого-економічних відносин та розробці рекомендацій щодо використання механізму суспільного вибору в формуванні ефективної еколого-економічної політики держави.
Виділено та визначено систему еколого-економічних відносин як найважливішу підсистему соціально-економічних відносин; представлено їх об’єктно-суб’єктну характеристику у відповідності до рівнів формування та реалізації.
Доведено необхідність застосування механізму суспільного вибору як оптимальної теоретико-економічної основи формування системи сучасних еколого-економічних відносин.
Проведено класифікацію екстернальних еколого-економічних ефектів за різними критеріями та вдосконалено методичні рекомендації щодо оцінки негативних і позитивних еколого-економічних ефектів.
Розкрито сутність сучасної еколого-економічної політики держави та розроблено напрямки її реалізації в трансформаційній економіці України.

В дисертаційній роботі визначено сутність сучасних еколого-економічних відносин, теоретично обґрунтовано закономірності їхнього формування та реалізації і розроблено рекомендації по використанню механізму суспільного вибору в проведені ефективної державної еколого-економічної політики. Узагальнення отриманих результатів дозволяє зробити такі висновки:

Еколого-економічні відносини найважливіша складова соціально-економічних відносин, яка характеризується своїми об’єктами та суб’єктами. Система еколого-економічних відносин включає сукупність виробничих, соціальних, технологічних, біологічних відносин, як підсистем, і носить конкретно-історичні форми та рівні реалізації.
Поглиблення екологічної кризи інтенсифікує її теоретико-економічне осмислення. Уніфікація світу на основі моделі ринкового господарства, реальні процеси трансформації світової економіки до постіндустріалізму, курс на сталий розвиток та одночасне наростання глобальних екологічних проблем потребують нової еколого-економічної парадигми сприйняття суспільства і природи рівноправними складовими ноосфери та дослідження формування й реалізації державних рішень щодо відтворення еколого-економічних відносин в системі суспільного вибору.
Соціально-економічна система суспільства являє собою взаємодію складних підсистем-елементів. Порушення рівноваги в кожній з них призводить до порушення макроекономічної рівноваги. Аналіз взаємовпливів за прямими та зворотними зв’язками між екологічною та іншими суспільними підсистемами на сучасному етапі розвитку еколого-економічних відносин свідчить про об’єктивне перетворення принципів концепції сталого еколого-економічного розвитку у внутрішнє джерело соціально-орієнтованих ринкових трансформацій.
Для змістовної диференціації еколого-економічної політики рекомендується використовувати класифікацію екстернальних еколого-економічних ефектів за різними критеріями: спрямованістю; суб’єктами; можливостями інтерналізації; ступенем припустимості; терміном дії; територіальною й галузевою ознаками.
Формування сучасних еколого-економічних відносин у відповідності до засад сталого розвитку потребує створення позитивних зовнішніх ефектів і на цій основі отримання екологічної вигоди, яка є протилежністю екологічному збитку. Для цього пропонується метод комплексної вартісної оцінки кожного об’єкта еколого-економічних відносин.
Становлення еколого-економічної рівноваги в суспільстві опосередковується системою суспільного вибору, яка є сукупністю складових елементів, має системні характеристики функціонування та єдину мету прийняття державного рішення щодо відтворення обмежених природних ресурсів і умов. Надмірна концентрація владних повноважень у державного або приватного сектору призводить до еколого-економічної нерівновагі, подолати яку можна за допомогою оптимального поєднання державних і ринкових механізмів в реалізації еколого-економічної політики.
Національний механізм природокористування повинна створювати державна еколого-економічна політика, яка характеризується своїми цілями; суб'єктами та об’єктами; рівнями формування та реалізації; формами, методами, інструментами реалізації; ефективністю.
В умовах ринкової економіки основними методами регулювання еколого-економічних відносин є ринкові та державні. Але ринкові методи (платність природокористування, створення ринку природних ресурсів, вдосконалення ціноутворення з врахуванням екологічного фактору та т. і.) мають об’єктивно обмежену сферу дії внаслідок фіаско ринку. Пріоритетними, особливо в умовах ринкових трансформацій, треба вважати державні методи регулювання, а саме: пряме державне регулювання (правові й адміністративні методи) та змішане державне регулювання, спрямоване на контроль ринкових відносин через інструменти економічного стимулювання суб’єктів господарювання.