Якуша Наталія Вікторівна. Правове регулювання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

brief description

Якуша Наталія Вікторівна. Правове регулювання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.07, Держ. ВНЗ "Запоріз. нац. ун-т" М-ва освіти і науки України. - Запоріжжя, 2015.- 191.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Якуша Наталія Вікторівна

УДК 347.73

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ
НА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Кобильнік Дмитро Анатолійович, кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2015

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ПУБЛІЧНЕ СТРАХУВАННЯ В ГАЛУЗІ ФІНАНСОВОГО ПРАВА: ПРАВОВА ПРИРОДА ТА РОЛЬ. 13
1.1. Місце інституту загальнообов’язкового державного страхування в системі галузі фінансового права. 13
1.2. Становлення та розвиток загальнообов’язкових соціальних страхових платежів. 33
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 58
РОЗДІЛ 2 ЄДИНИЙ ВНЕСОК НА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ЯК ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПЛАТІЖ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО СТРАХУВАННЯ 64
2.1. Матеріальні засади регулювання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. 64
2.2. Процедурні аспекти реалізації обов’язків зі сплати, обліку та звітності по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. 99
2.3. Контроль за сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. 131
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 162
ВИСНОВКИ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173

ВСТУП

Актуальність теми. Продуктивна праця людини, її прагнення до покращення якості свого життя, добробуту, піднесення соціального статусу були і є одними з головних чинників суспільного прогресу. Проте, на жаль, реалії життя є такими, що з об’єктивних причин не кожна людина в змозі реалізувати себе як активний член суспільства, а більшість людей, які впродовж свого життя мали таку можливість, із часом її втрачають. Тому проблема соціального забезпечення людини в старості, у разі хвороби та каліцтва є однією з найактуальніших для кожного цивілізованого суспільства, яке будується на принципах загальнолюдської моралі і дбає про своїх непрацездатних членів.
У різні часи і в різних країнах питання соціального забезпечення вирішувалися по-різному: через сімейне утримання непрацездатних, через благодійництво, шляхом утворення різних громадських і професійних об’єднань, покликаних здійснювати відповідну підтримку. Проте ці заходи не мали системного характеру, були скоріше окремими спробами вирішення проблеми, а не її комплексним розв’язанням. Індустріальне суспільство другої половини XIX – початку ХХ сторіччя докорінно змінило ситуацію. Соціальне забезпечення стало одним із ключових моментів соціально-трудових відносин, елементом державної політики економічно розвинених країн, предметом регулювання правових систем.
Одним із найпоширеніших у світі механізмів, за допомогою якого розв’язуються проблеми матеріального забезпечення непрацездатних членів суспільства, є система соціального страхування. В Україні найбільшого розвитку і відповідного правового оформлення набуло обов’язкове державне соціальне страхування. Воно представляє собою систему прав, обов’язків і гарантій та передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків. Найбільш вагомим платежем, за рахунок сплати якого створюється економічне підґрунтя забезпечення застрахованих осіб, є єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Важливість даного платежу складно переоцінити, адже за його рахунок формуються надходження до всіх позабюджетних публічних фондів соціальної спрямованості. Саме тому дослідження правового регулювання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є актуальним, своєчасним та необхідним.
Безумовно, не можна стверджувати, що питання, пов’язані з єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, є зовсім не розробленими. Правовому регулюванню даного платежу приділяли увагу у своїх дослідженнях фахівці у галузі фінансового права, але вони здебільшого торкались окремих його елементів, а не створювали комплексне всебічне уявлення про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Теоретичною базою дослідження стали праці представників як національної, так і зарубіжної фінансово-правової доктрини. Це, зокрема: А. А. Архіпов, І. І. Бабін, О. Ю. Бакаєва, Д. Г. Бачурін, А. В. Бризгалін, З. М. Будько, Д. В. Вінницький, Л. К. Воронова, І. В. Глазунова, П. М. Годме, О. О. Головашевич, О. Ю. Грачова, В. І. Гудімов, М. А. Денисаєв, Є. С. Дмитренко, П. М. Дуравкін, Н. Д. Еріашвілі, А. С. Ємельянов, С. В. Запольський, М. Н. Злобін, Є. О. Імикшенова, М. В. Карасьова, В. В. Кириченко, О. Ю. Кікін, Д. А. Кобильнік, О. М. Козирін, А. М. Котенко, І. Є. Криницький, В. Є. Кузнєченкова, М. В. Кустова, І. І. Кучеров, М. П. Кучерявенко, О. У. Латипова, В. А. Лебедев, А. Р. Олійник, М. Ю. Орлов, А. Г. Пауль, М. К. Паюшин, С. Г. Пепеляєв, М. О. Перепелиця, Г. В. Петрова, М. І. Піскотін, О. В. Покатаєва, Є. В. Порохов, Н. Ю. Пришва, Ю. А. Ровинський, Г. В. Россіхіна, З. С. Сабієнкова, І. А. Саприкіна, Н. А. Саттарова, Т. Ю. Сащіхіна, В. В. Спасибо, О. В. Старовєрова, В. В. Стрельніков, М. В. Сухов, О. В. Тильчик, Ю. І. Туник, Р. А. Усенко, Н. І. Хімічева, А. О. Храбров, С. Д. Ципкін, А. Т. Шаукєнов, С. В. Шахов, Н. О. Шевельова, Н. В. Шевцова, Д. М. Щокін, О. Є. Якушкіна, О. В. Яцюк та ін.
Неможливим було б дослідження без звернення до праць фахівців із загальної правової теорії та галузевих юридичних наук: С. С. Алексєєва, І. В. Астафьєва, Ю. М. Бисаги, С. Н. Братуся, І. О. Галаган, В. М. Горшеньова, Є. Ф. Демського, О. С. Иоффе, С. Ф. Кечекьяна, Т. О. Коломоєць, В. М. Кудрявцева, В. В. Лазарєва, О. Г. Лук’янової, В. О. Лучина, О. В. Малька, Н. І. Масленникової, М. І. Матузова, Ю. І. Мельникова, П. О. Недбайла, С. М. Олейнікова, Н. М. Оніщенко, А. А. Павлушиної, Л. І. Петражицького, В. М. Протасова, П. М. Рабіновича, О. О. Сидоренко, О. Ф. Скакун, Ю. О. Тихомирова, О. О. Уварової, Р. Й. Халфіної, М. В. Цвіка, Д. В. Чарахчьяна, Р. В. Шагієвої, І. Б. Шахова, С. В. Шевчук, Г. Ф. Шершеневича, Л. С. Явича, Ю. К. Якимович та ін.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого «Проблеми правового забезпечення справляння податків та зборів в Україні» (номер державної реєстрації 0111U000965) та Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» у 2015 році, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 213 р.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні місця єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування серед загальнообов’язкових платежів публічного характеру, з’ясуванні особливостей правового регулювання процедур обліку даного платежу, його сплати, надання звітності, здійснення контролю тощо, а також у формулюванні висновків та розробці пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Реалізація зазначеної мети зумовила необхідність вирішення таких задач:
– визначити правову природу публічного страхування, встановити особливості реалізації відносин з приводу обов’язкового соціального страхування;
– з’ясувати співвідношення податку, збору, внеску, встановити динаміку розвитку правового регулювання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та визначити його місце серед інших загальнообов’язкових платежів;
– встановити структуру механізму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та охарактеризувати елементи його правового механізму, встановити зв’язки між ними;
– з’ясувати співвідношення матеріального і процесуального у правовому регулюванні відносин з приводу сплати єдиного соціального внеску, визначити особливості реалізації процедур обліку платників та об’єктів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, процедур сплати даного платежу та надання звітності;
– охарактеризувати можливі засоби контролю за належним виконанням обов’язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, розкрити особливості застосування засобів державного примусу до платників-порушників та визначити міри відповідальності за порушення виконання даного обов’язку;
– сформулювати висновки щодо недоліків та розробити пропозиції з удосконалення правового регулювання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі обліку, сплати та надання звітності по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Предметом дослідження є правове регулювання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність загальних та спеціальних методів наукового пізнання, використання яких дало змогу досягти поставленої мети й забезпечити наукову достовірність та чіткість отриманих результатів. Усі методи були застосовані у взаємозв’язку, що в кінцевому підсумку сприяло всебічності, повноті й об’єктивності наукових висновків.
У ході дослідження основним був діалектичний метод, що забезпечив об’єктивне та всебічне пізнання правової дійсності, визначення суті досліджуваних явищ в єдності їх матеріального змісту та юридичної форми. Структурний та функціональний аналізи завдяки врахуванню таких якостей системи, як інтегративність, компонентність, співвідношення цілого й частини, структури й функцій, сприяли визначенню місця, що займає єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в системі публічних доходів (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1). Дослідження чинного вітчизняного та зарубіжного податкового і фінансового законодавства проведено із застосуванням порівняльно-правового методу, що дало змогу узагальнити наукові концепції провідних учених щодо теоретичних та практичних проблем процедурного регулювання виконання обов’язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та проведення контрольних заходів (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3). Історико-правовий метод забезпечив можливість проаналізувати становлення, розвиток та правове регулювання соціальних внесків взагалі та безпосередньо єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (підрозділи 1.1, 1.2). За допомогою спеціально-юридичного методу зроблено змістовний аналіз сучасного стану законодавчих положень, завдяки чому вироблено пропозиції щодо подолання наявних теоретико-правових суперечностей, а також колізій у податковому законодавстві України (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3).
Нормативна основа дослідження – чинне та перспективне законодавство України з питань сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, міжнародні нормативно-правові акти та міжнародні угоди, учасником яких є держава Україна.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані Державною службою статистики України, відомості Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів щодо виконання обов’язків зі сплати, обліку та звітності платниками різних категорій, судова практика вирішення спорів, а також акти, видані іншими органами державної влади, які стосуються реалізації обов’язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці фінансового права комплексним, узагальненим дослідженням правового регулювання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
У результаті проведеної дослідницької роботи дисертантом сформульовано зазначені нижче основні наукові результати, що мають наукову новизну та практичну значимість:
уперше:
– доведено подвійність відносин із приводу соціального страхування, що виражається в їх регулюванні одночасно нормами фінансового права та нормами інших галузей права, коли підставою для виникнення обов’язку застрахуватися та, відповідно, сплатити обов’язковий платіж є припис закону, але суб’єктний склад страхувальників при цьому чітко не встановлюється, як не встановлюються і конкретні розміри платежів;
– констатовано, що надання пільг з єдиного соціального внеску роботодавцям, які працевлаштовують лише громадян, сприяє дискримінації за ознакою громадянства, у зв’язку з чим запропоновано скоригувати положення ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» та замість поняття «громадянин» використовувати термін «фізична особа» або «працівник», «співробітник»;
– доведено поєднання у відносинах державного соціального страхування двох зустрічних процесів, через які і забезпечується комплексне регулювання цих відносин, коли, з одного боку, йдеться про формування коштів, які держава може зібрати та використати на фінансування відповідних соціальних функцій, а, з іншого боку, відносини державного соціального страхування включають і використання таким чином зібраних коштів, забезпечення адресного та цільового надходження їх до отримувачів;
– виявлено колізію в регулюванні статусу органів, що беруть участь у відносинах з приводу адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а саме: відповідно до ст. 2 Податкового кодексу України регулювання даного платежу не провадиться цим Кодексом, а в ч. 4 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» чітко вказано, що в частині адміністрування даного платежу потрібно керуватися Податковим кодексом України;
удосконалено:
– розмежування відносин соціального страхування (суб’єктний склад, умови отримання виплат, наслідки тощо) та фінансових важелів і шляхів формування фінансових можливостей для їх реалізації, а саме: в першому випадку йдеться про різновид регулювання, що забезпечується законодавством із соціального захисту громадян і припускає поєднання публічних та приватних засобів, у другому випадку йдеться про фінансово-правові засоби регулювання відносин державного соціального страхування – про класичне публічне право;
– концепцію міжгалузевого регулювання загальнообов’язкового соціального страхування, яке здійснюється нормами фінансового, трудового та цивільного права, передбачає різні методи правового регулювання на різних етапах реалізації страхових відносин, що дозволяє зробити висновок про комплексний, міжгалузевий характер відносин із приводу обов’язкового страхування, коли починатися вони можуть за умови регулювання нормами публічних галузей, а потім переходити до сфери впливу приватних галузей права;
– механізм визначення бази по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у разі її прив’язки до мінімального розміру заробітної плати, що може слугувати потужним рушієм для виходу з тіні оплати праці фізичних осіб, коли зникає стимул занижувати розмір фонду оплати та формується стимул для офіційного нарахування заробітної плати;
дістали подальшого розвитку:
– наукові підходи щодо розподілу впливу норм різних галузей на регулювання відносин соціального страхування з виокремленням етапу імперативної цільової мобілізації коштів із застосуванням фінансово-правових конструкцій та етапу використання коштів, які отримані за рахунок соціальних внесків, що вже не є предметом фінансово-правового впливу, коли розподілення їх за напрямами, між особами, доведення до отримувачів здійснюється в режимі регулювання нормами трудового законодавства;
– пропозиції з приводу узгодження норм ст. 2 Податкового кодексу України та ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», що можна зробити двома шляхами: а) простим виключенням ч. 4 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»; б) системним зміненням ст. 2 даного Закону та ст. 1 Податкового кодексу України, виключивши в перший положення щодо адміністрування даного внеску та включивши дані положення до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України;
– характеристика позитивних наслідків запровадження єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування: диференціація відсотку виплат працівникам (фондів страхування на випадок безробіття та страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності) залежно від рівня заробітної плати; спрощення адміністрування соціальних зборів; запровадження пропорційного розподілу сум від надходження даного внеску відповідно до видів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
– пропозиції щодо доцільності застосування податкового принципу соціальної справедливості, що передбачає установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності їх платників, і при сплаті інших загальнообов’язкових платежів, у тому числі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані у:
– правотворчій діяльності – при підготовці пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства України з метою вдосконалення правового регулювання процедур обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, його сплати та надання звітності;
– науково-дослідній роботі – для подальших розробок та наукових досліджень процедур виконання обов’язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
– навчальному процесі – при викладанні у вищих навчальних закладах дисциплін «Фінансове право» і «Податкове право», підготовці навчальних посібників та підручників із зазначених дисциплін;
– правозастосовній сфері – при проведенні науково-методичних семінарів із працівниками контролюючих органів із проблем застосування податкового законодавства.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, його основні висновки й рекомендації оприлюднені на 5 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Финансовая система России: опыт и перспективы правового регулирования» (м. Красноярськ,
4–5 вересня 2008 р.); «Система фінансового права» (м. Одеса, 27–28 травня 2009 р.); «Системообразующие категории в финансовом праве: состояние и перспективы трансформации» (м. Харків, 15–16 квітня 2010 р.); «Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи» (м. Ірпінь, 4–7 жовтня 2011 р.); «Принципи фінансового права» (м. Харків, 19–20 квітня 2012 р.).
Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять п’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 191 сторінку. Список використаних джерел налічує 206 найменувань і займає 19 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні місця єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування серед загальнообов’язкових платежів соціальної спрямованості, встановленні особливостей правового регулювання даного платежу, визначенні структури його механізму, особливостей процедур реалізації обов’язків з обліку платників і застрахованих осіб, сплати та надання звітності, здійснення контролю за реалізацією цих обов’язків. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. Доведено необґрунтованість характеристики загальнообов’язкового державного страхування винятково в межах фінансово-правового регулювання. Найбільш змістовно його характеристика може здійснюватися на межі трудового (або права соціального забезпечення) та фінансового права, але навіть при такому підході доцільно виходити з конституційних засад такого регулювання. Багатоаспектні відносини соціального страхування залишають для кожної галузі (або інституту) свій аспект правового впливу – трудове та фінансове регулювання не збігаються та не накладаються одне на одне, а лише виокремлюють свій різновид однорідних суспільних відносин, які й упорядковуються відповідними засобами та методами.
2. Встановлено призначення соціальних зборів, що полягає у формуванні фінансово обґрунтованих підстав для реалізації певних видів соціальних функцій держави. Особливістю застосування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є його накопичувальний характер, тобто він поєднує в собі як використання коштів пенсійного фонду для утримання осіб, які вже перебувають на пенсії, так і формування фондів для майбутніх пенсіонерів.
3. Констатовано, що сфера податкового регулювання торкається питань соціального страхування. Такий висновок витікає, перш за все, із суб’єктного складу цих відносин, що суттєво змінився останніми роками.
4. Визначено особливості суб’єктного складу податкових правовідносин – диференціація його учасників залежно від того, виконуються податково-правові приписи чи ні. Йдеться про можливість вступу до податкових правовідносин додаткових учасників у разі допущення платником або контролюючим органом порушень податкового законодавства. У разі деліктної поведінки будь-якого з названих учасників може бути залучено судові органи для вирішення спору, що в даному випадку між ними виникає. При цьому право на звернення до суду має як платник, що переслідує свої власні цілі, так і контролюючий орган, що представляє інтереси держави.
5. Встановлено, що роль суду при вирішенні спору, який виникає з приводу сплати, обліку або звітності по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, має бути нейтральною і, не зважаючи на наявність конфлікту інтересів, він має керуватися у своїй діяльності лише законом.
6. Обґрунтовано, що всі складові обов’язкових платежів, які є за природою податковими, включаються до податкових надходжень, тоді як соціальні внески, які також є обов’язковими платежами, входять до іншого різновиду надходжень до доходів бюджетів – неподаткових надходжень. Таке їх розмежування обумовлено не лише загальною класифікацією, але й різними режимами реалізації та забезпечення. Склад неподаткових надходжень має закріплюватися Бюджетною класифікацією.
7. Встановлено ускладнений, поворотний характер соціальних внесків. Сплата подібного типу внесків передбачає акумуляцію коштів у відповідних фондах для утримання осіб пенсійного віку, інших непрацездатних осіб. Тобто йдеться про повернення коштів, які були сплачені в рахунок зобов’язань щодо соціальних внесків у вигляді пенсій, соціальних виплат тощо.
8. Констатовано, що єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є складною багатоелементною конструкцією. Для реалізації обов’язку зі сплати, обліку та звітності по даному платежу потрібно встановити низку матеріальних засад – визначити його елементи. За своєю суттю даний платіж належить до категорії обов’язкових публічних платежів, що надходить до відповідних позабюджетних цільових фондів. Тому можна проводити певну паралель при розгляді структури даного платежу та структури, або побудови, податків і зборів.
9. Встановлено наявність тісних зв’язків із нормами трудового законодавства при визначені термінів, які застосовуються при сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Йдеться, перш за все, про визначення терміна «основне місце роботи», що має значення як для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, так і для реалізації виплат у разі настання страхового випадку.
10. Доведено, що нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування має значні відмінності від нарахування податкових платежів. Передбачено можливість його нарахування навіть у разі відсутності об’єкта оподаткування, що не притаманне для податків і зборів. При цьому, якщо раніше такий підхід був реалізований тільки щодо фізичних осіб-підприємців у рамках спеціального податкового режиму у формі сплати єдиного податку, то зараз законодавець поширює можливість нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в мінімальному розмірі при відсутності об’єкта оподаткування і на інших фізичних осіб-підприємців. Тобто на відміну від податків, де відповідно до ст. 22 Податкового кодексу України підставою виникнення податкового обов’язку є наявність об’єкта оподаткування, підставою виникнення обов’язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування може бути просто наявність спеціального статусу фізичної особи – її реєстрація в якості фізичної особи-підприємця.
11. Обґрунтовано можливість пов’язувати пільги або з об’єктом оподаткування (виключення певних різновидів об’єкта з оподаткування, встановлення щодо окремих його різновидів знижених ставок тощо), або з платником (виключення окремих категорій осіб із кола зобов’язаних, або встановлення для них відмінної від базової ставки). Щодо єдиного соціального внеску, потрібно констатувати відсутність нормативно закріпленої чіткої системи пільг, як це зазвичай відбувається з податками. Пільги по даному платежу встановлено різними нормативними актами, тому говорити про впорядковану систему пільг недоцільно.
12. Встановлено, що за своєю природою рішення фіскального органу про застосування штрафів, як і вимога про сплату боргу, є виконавчим документом, а тому дає підстави останнім у разі несплати боржником зазначених у рішенні сум у строк, визначений Законом, а також у разі його неоскарження чи неповідомлення про таке оскарження у десятиденний строк із дня отримання рішення передати рішення для виконання до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні / В. Б. Авер'янов. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
2. Административные процедуры / Е. В. Порохов, А. А. Балтабеков, Д. К. Березницкая. – Алматы: Научно-исследовательский институт финансового и налогового права, 2011. – 52 с.
3. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка»», 2007. – 592 с.
4. Азовцев М. А. К вопросу о понятии и видах юридических обязанностей человека и гражданина / М. А. Азовцев // Актуальные проблемы современной юридической науки (некоторые аспекты): сб. науч. ст. – Волгоград : Изд-во Вол ГУ, 1999. – С. 23-30.
5. Александров А. М. Финансы СССР / А. М. Александров, под ред. проф. Н. Н. Ровинского. – М.: Госфиниздат, 1952. – 467 с.
6. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М.: Юридическая литература, 1966. – 187 с.
7. Алексеев С. С. Общая теория права: учеб / С. С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Проспект, 2009. – 576 с.
8. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права. Курс лекций / С. С. Алексеев. – Вып.1. – Свердловск: Средне-Уральское кн. изд., 1963. – 265 с.
9. Алісов Є.О. Проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні. Автореф. дис. доктора юрид. наук / Харків, 2006. – 36 с.
10. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: автореф. дис .... докт. юрид. наук: 12.00.07 / О. Ф. Андрійко. – Київ, 1999. – 38 с.
11. Аронов А. В., Кашин В. А. Налоговая политика и налоговое администрирование / А. В. Аронов, В.А. Кашин. – М.: Экономистъ, 2006. – 591 с.
12. Архипов А. А. Сроки на налоговом праве: Монография / А. А. Архипов. – М.: Статут, 2011. – 199 с.
13. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций / Г.В. Атаманчук. – М.: Юридическая литература, 1997. – 400 с.
14. Барташевич С. В. Налоговое обязательство как условие существования права налогоплательщика на уменьшение налогового бремени / С. В. Барташевич // Глобальный экономический кризис: реалии и пути преодоления: Cборник научных статей. Вып. 7 / Под ред. В. В. Тумалева. – СПб.: Институт бизнеса и права, 2009. – С. 261-265.
15. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник для вузов / Д. Н. Бахрах, Б. В. Россинский, Ю. Н. Старилов. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Норма, 2006. – 799 с.
16. Бахрах Д. Н. Юридический процесс и административное судопроизводство / Д. Н. Бахрах // Ежегодник российского права. – М.: Изд-во НОРМА. – 2001. – С. 146-156.
17. Бачурин Д. Г. Правовые проблемы налогового контроля в Российской Федерации: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.14 / Д. Г. Бачурин. – Тюмень, 2004. – 25 с.
18. Белоусов А. В. Процедуры разрешения налоговых споров по законодательству США / А. В. Белоусов; под ред. д.ю.н., проф. А. Н. Козырина. – М.: ИД «Юриспруденция», 2008. – 120 с.
19. Блажко Р. Практика Європейського суду з прав людини у податкових спорах / Р. Блажко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://taxua.blogspot.com/2012/03/podatky-evropeykiy-sud-z-prav-lyudyny.html.
20. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. – М.: Госюриздат, 1950. – 367 с.