Янік Вєслав. Розвиток підприємництва в умовах трансформації форм власності та шляхи зростання його ефективності

brief description

Янік Вєслав. Розвиток підприємництва в умовах трансформації форм власності та шляхи зростання його ефективності: Дис... д-ра екон. наук: 08.06.01 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. - Л., 2002. - 457арк. - Бібліогр.: арк. 426-447

Янік В. Розвиток підприємництва в умовах трансформації форми власності та шляхи зростання його ефективності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук зі спеціальності 08.06.01 Економіка і організація управління підприємствами.
Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2002.
Дисертацію присвячено аналізу та узагальненню теоретичних і практичних аспектів формування і розвитку підприємництва і стану його ефективності на прикладі ряду країн трансформаційної економіки і визначенню основоположних факторів, які визначають й спрямовують його розвиток.
Досліджено історіографію виникнення та розвитку підприємництва в умовах трансформації форм власності у постсоціалістичних країнах, визначено, адекватно зовнішньому середовищу, сутність, характер і цілі підприємницької діяльності.
На підставі аналізу процесів структуризації підприємств окреслено методи, які сприяють зростанню ефективності функціонування суб’єктів господарювання; здійснено класифікацію реструктуризаційних заходів та проведено їх поділ з точки зору впливу на зміну структури підприємництва.
У дисертації досліджено ефективність діяльності підприємств за критерієм продуктивність”, який проаналізовано як з позицій виробничої сфери окремого підприємства (часткова продуктивність), так і з позицій обсягів замовлень з боку клієнтів, тобто сфери розподілу, та критерієм витрати виробництва”, які, крім загально визнаного бухгалтерського підходу, проаналізовано в економічному сенсі функціонування підприємства.
Обґрунтовано оцінку економічної ефективності діяльності підприємств за показником економічної вартості підприємства та запропоновано заходи щодо її зростання.
На основі аналізу стартових умов і факторів, які гальмують розвиток підприємництва в Польщі та інших країнах трансформаційної економіки, знижують ефективність їх функціонування, розроблені організаційно-економічні механізми підвищення ефективності підприємницької діяльності. Основна увага приділена визначенню наявних і доцільних напрямів змін ефективності підприємств, пов’язаних з їх рентабельністю, продуктивністю та інноваційністю і вдосконаленню інструментарію подальшого розвитку останніх через адекватну суспільно-економічну політику держави та систему моніторингу економічного стану підприємства.

У дисертації міститься теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці організаційно-економічних механізмів ефективного розвитку підприємництва в умовах трансформації форм власності.
Приватизація державних підприємств є необхідною, але недостатньою умовою розвитку та зростання ефективності економіки. Проведений аналіз дозволив автору дійти наступних висновків.

Динамічний розвиток підприємництва вимагає виконання двох головних умов: приватної власності та господарської незалежності. Приватна власність стимулює ефективне використання наявних засобів, а господарська незалежність розвиток конкуренції.
Досвід країн з розвинутою ринковою економікою не можна переносити безпосередньо на країни, які лише переходять до ринкової економіки. Ці держави повинні у великій мірі сприяти розвитку індивідуального підприємництва.
Входження на ринок вимагає від сучасних підприємств систематичного контролю витрат і неперервного їх зменшення. З цією метою підприємства повинні бути реструктуризовані для необхідного вивільнення існуючих резервів підвищення ефективності та зростання конкурентоспроможності. Проведений аналіз вказує, що ці процеси проходять швидше на приватних підприємствах, а на державних у Польщі вони натикаються на певний опір працівників.
Дослідження показали, що в Польщі pаціональною і ефективною виявилась індивідуальна приватизація, яка реалізовувалася посереднім і безпосереднім методами.Метод безпосередньої (прямої) приватизації полягав в продажі, передачі в оренду або внесенні в спілки майна державних підприємств. Цей метод був менш складним з точки зору процедури і тому — більш ефективним. Він застосовувався перш за все при приватизації малих і середніх підприємств. Метод посередньої приватизації застосовувався при приватизації великих підприємств.
Приватизацію не можна обмежити лише зміною власників державних підприємств. Суттєве значення має створення нових підприємств, часто невеликих, званих мікропідприємствами. Їх розвиток є проявом підприємливості фізичних осіб. Одним із наслідків зменшення безробіття.
Певну роль в приватизаційних процесах польських підприємств відіграв іноземний капітал. Однак рівень його залучення, незважаючи на звільнення від оподаткування підприємств з часткою іноземного капіталу, був нижчим від очікуваного. Однак цей капітал очікує стабільних умов господарювання. Велике значення для закордонних інвесторів відіграють такі фактори, як стабільність правової системи, гарантії безпеки довготермінових інвестицій, стабільна економіка (не обов’язково на високому рівні розвитку) та передбачуваність напрямків її розвитку. Такі фактори важливіші від разові податкові пільги. Між іншим, система заохочення для іноземних інвесторів повинна включати також стабільність умов функціонування для вітчизняних підприємств.
Подано аналіз реструктуризаційних змін в економіці Польщі і виділено позитивні та негативні її риси.

До позитивних рис цієї програми (так званої шокової терапії”) автор відносить наступне: а) людям надавалася економічна незалежність, що є фундаментом ринкових механізмів; б) суттєве обмеження ролі держави в управлінні будь-якими підприємствами, в тому числі підприємствами з державною формою власності, а також обмеження державних дотацій, і ліквідація привілеїв; в) широке застосування методу індивідуальної, приватизації. До негативних рис програми автор відносить: а) непідготовленість широких верств суспільства б) залежність процесу приватизації державних структурних підрозділів економіки від згоди їх працівників; в) недотримання з боку держави умов економічної самостійності приватизованих структур; г) складність і нестабільность системи оподаткування.

Бюджетні засоби, які уряди багатьох постсоціалістичних країн скеровують на дотації дефіцитним державним підприємствам, повинні скеровуватися на стимулювання розвитку малих та середніх підприємств, особливо у відсталих регіонах. Це можуть бути кредити, кредитні гарантії, фінансування вишколу на малих і середніх підприємствах, дотація на створення на них додаткових місць праці тощо.
Сучасна держава повинна виконувати певні соціальні функції (пенсійне забезпечення, освіта, охорона здоров’я тощо). В умовах обмежених фінансових можливостей держави суттєвим стає пошук дешевших шляхів такого забезпечення. Уваги заслуговує можливість залучення до виконання таких функцій приватних суб’єктів господарської діяльності (наприклад, приватних медичних закладів, приватних шкіл тощо). Як державне замовлення вони могли б виконувати такі функції краще і дешевше, що одночасно було б імпульсом до розвитку підприємництва.
Накреслені шляхи зростання ефективності функціонування підприємств достатньо теоретично обґрунтовані і показали свою дієвість в процесі їх практичної апробації. До таких належить:

- систематичне поширення господарської свободи, через обмеження системи концесій і дозволів, які перешкоджають виникненню і розвитку нових підприємств, призводить до обмеження конкуренції, диференціює умови проведення господарської діяльності різними суб’єктами господарювання, створює можливості для корупції. Надмірна бюрократія гальмує розвиток підприємництва і підвищує витрати на проведення господарської діяльності. Тому важливого значення набуває спрощення процедур реєстрації та бухгалтерської звітності. Швидке зменшення зайвої зайнятості може бути шансом для врятування принаймні частини робочих місць. Юридичні обмеження такого зменшення в основному поглиблюють фінансові проблеми підприємств і прискорюють їх занепад. Перерегульований ринок праці є однією з причин втечі підприємств в тіньову сферу”;
- не менш важлива і побудова якісної податкової системи, яка не суперечить ринковому механізму, наприклад, через нерівність у ставленні до різних господарських суб’єктів, що приводить до зміни їхньої конкурентоспроможності. Бажаним є загальне зниження податкових стягнень з підприємств, їх спрощення і створення однорідних принципів оподаткування;
11. Eкономічна політика урядів та органів самоуправління в постсоціалістичних країнах (стосовно Польщі і України конкретизовано) повинна бути спрямована на створення сприятливих умов для розвитку локального підприємництва і транскордонного співробітництва. Така політика повинна полягати в наступному:
а) сприянні і стимулюванні розвитку транскордонного співробітництва та створення умов для виникнення регіональної системи, яка обмежувала б ризик підприємств, пов’язаний особливо з розвитком товарного обміну;
б) створенні системи інформації про потенційні джерела фінансової підтримки малих і середніх підприємств, умови їх використання, можливості та умови співпраці з українськими господарськими суб’єктами;
в) організації навчання підприємницьких кадрів і менеджерів, а також керівників середньої ланки;
г) створенні відповідного комплексу економічних заохочень (наприклад, звільнення від податку на нерухомість), а також розширенні господарської незалежності (наприклад, обмеження видів діяльності, які підлягають ліцензуванню);
д) oрганізації мережі торговельних осередків, які давали б можливість у більш широкому масштабі репрезентувати пропозиції окремих підприємств і допомозі у нав’язуванні виробничих і торговельних контактів з розповсюдженням інформації про економічний потенціал прикордонного регіону і його підприємств не лише серед місцевого населення, але в цілій державі і за кордоном, особливо у найближчому зарубіжжі. Суттєву роль у розвитку транскордонного співробітництва може відіграти політика місцевих органів, спрямована на створення корисних умов для локалізації спільних підприємств на їх територіях.
12. Підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності суб’єктів господарської діяльності в постсоціалістичних країнах вимагає суттєвих змін в системі управління ними. Сутність таких змін повинна полягати в посиленні відповідальності управлінців за рівень створюваної вартості та використання наявних ресурсів, що дає можливість підвищити ефективність системи управління підприємством.
13. Опрацьовані автором методи аналізу ефективності підприємств та економічно-організаційні механізми її підвищення стосуються також інших країн з трансформаційною економікою і можуть бути застосовані в умовах України.