Йовенко Лариса Іванівна. Підготовка студентів-філологів вищого педагогічного навчального закладу до родинного виховання

brief description

Йовенко Лариса Іванівна. Підготовка студентів-філологів вищого педагогічного навчального закладу до родинного виховання : дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К., 2005. Казакова Наталія Вікторівна. Організаційно-методичні засади педагогічної практики майбутніх учителів початкової школи в умовах ступеневої підготовки : дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К., 2005

Йовенко Л.І. Підготовка студентів-філологів вищого педагогічного навчального закладу до родинного виховання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04. теорія та методика професійної освіти. Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. Київ, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню підготовки студентів-філологів вищого педагогічного навчального закладу до родинного виховання. У дисертаційній роботі розглянуто родинне виховання у контексті професійної підготовки студентів-філологів, зокрема його суть та функції, стан та особливості виховного процесу у сучасній вищій школі та українській родині; закцентовано увагу на організаційно-педагогічних засадах підготовки студентів-філологів до родинного виховання: теоретико-методичній підготовці студентів до родинного виховання, їх позааудиторній роботі у даній галузі; прослідковано динаміку формування готовності студентів-філологів до родинного виховання; визначено критерії та рівні готовності студентів-філологів до родинного виховання (високий, середній, низький, критичний); розроблено та експериментально перевірено модель підготовки студентів-філологів до родинного виховання, суть якої полягає у доповненні програмового матеріалу вищого педагогічного навчального закладу родинновиховним компонентом, введені до навчальних планів спеціальних курсів Українські елітарні родини кінця ХІХ початку ХХ ст.”, Український дитячий фольклор”, Українське дитинознавство”, а також етнопедагогічної практики.

На основі узагальнення результатів дослідження зроблено такі висновки:
1. Ефективність засвоєння знань з родинного виховання студентами-словесниками залежить, насамперед, від розуміння ними історичних обставин і закономірностей побутування такого виховання у суспільних об’єднаннях.
Репрезентація історії родинного виховання включає кілька етапів, серед яких ми виокремили: період родового ладу, з яким дослідники пов’язують зародження стосунків, аналогічних сімейним; теологічна та фольклористична забарвленість виховання в родині періоду Київської Русі, появу літературних пам’яток педагогічного спрямування; виховний ідеал козацької доби, проілюстрований комплексом фізичного, морально-патріотичного, розумового та естетичного виховання; ХІХ ст. з намаганням зберегти духовний потенціал етносу через передачу народних знань наступним поколінням; ХХ ст., що охарактеризувалось бурхливою динамікою родинного виховання, яку зумовили політична ситуація, ідеологічні впливи, суспільні вимоги, та повернення родинного виховання до національних джерел на початку 70-х років. Сюди ж відносимо і кінець ХХ початок ХХІ ст., що окреслюється глобалізацією суспільного життя, технологізацією та комп’ютеризацією усіх сфер людської діяльності і вимагає негайного впровадження духовних домінант етносу з метою урівняння та врегулювання матеріального й духовного аспектів людського буття.
2. Теоретичний аналіз суті та функцій родинного виховання засвідчив величезний потенціал соціально-педагогічного досвіду народу у формуванні гармонійно розвиненої особистості. Родинне виховання включає в себе систему напрямів, серед яких трудове, моральне, розумове, теологічне, фізичне, естетичне, економічне, екологічне; як засіб формування особистості родинне виховання виконує духовно-моральну, пізнавальну, комунікативно-інформативну, конструктивну, виховну, соціалізуючу, емоційно-естетичну і гуманістичну функції.
3. Готовність студентів до родинного виховання ми визначаємо як складне соціально-педагогічне утворення, яке містить у собі комплекс відповідних почуттів, потребово-мотиваційних якостей особистості, всебічні знання суті родинного виховання, професійно-педагогічні вміння та навички його застосування у майбутній педагогічній діяльності.
4. На основі врахування результатів констатуючого експетименту було виявлено такі компоненти готовності студентів-філологів до родинного виховання: емоційно-вольовий, пізнавальний, практично-дійовий, що сприяло визначенню ролі, місця та значення родинного виховання у професійній підготовці студентів-філологів. Встановлено основні якісні характеристики рівнів готовності студентів-філологів до родинного виховання: високий рівень (глибоке розуміння значення і суті родинного виховання); середній рівень (позитивне ставлення до родинного виховання); низький рівень (поверхове оцінювання надбань родинної педагогіки); критичний рівень (приблизне ознайомлення з родинним вихованням, або необізнаність з даним поняттям).
5. Доведено, що стан родинного виховання в сучасній українській сім’ї, його ефективність залежить не лише від рівня збереженості національних традицій, звичаїв, світогляду, стосунків (хоча вони і є пріоритетними), а й від загального стану розвитку суспільства.
Виховання в родині є одним із найважливіших етапів у складному цілеспрямованому, суспільно важливому процесі педагогічного впливу батьків на дітей, укладу життя родини, при якому створюються сприятливі умови для формування позитивних особистісних якостей дітей, їхніх світоглядних позицій, переконань, ідеалів, ставлення до життя.
6. Розроблено модель підготовки студентів-філологів до родинного виховання. Доведено, що ефективність підготовки студента-філолога до родинного виховання залежить від системи аудиторної та позааудиторної роботи, яка передбачає:
а) засвоєння необхідного обсягу знань з фахових (спеціальних), методичних, психолого-педагогічних, культурних дисциплін, збагачених матеріалом родинновиховного характеру (пізнавальний компонент готовності);
б) розвиток інтересу до родинного виховання та бажання реалізувати його у професійній сфері (емоційно-вольовий компонент готовності);
в) оволодіння методикою впровадження родинновиховного досвіду у педагогічну діяльність (практично-дійовий компонент);
г) активна участь у виховних заходах родинновиховного спрямування (всі компоненти готовності).
7. Проведене дослідження дало змогу виявити педагогічні умови, які сприяють ефективній підготовці студентів до родинного виховання: орієнтація студентів на національну систему виховання; збільшення питомої ваги родинновиховного компонента в чинних навчальних планах та програмах філологічного факультету вищого педагогічного навчального закладу; формування у студентів системи знань, умінь та навичок з української родинної педагогіки; реалізація отриманих студентами-філологами знань із родинного виховання в активній роботі з дітьми; залучення студентів до пошуково-дослідної роботи; забезпечення студентів навчальними та методичними посібниками з досліджуваної проблеми.
Виконане дослідження дозволило сформулювати такі рекомендації Міністерству освіти і науки України, вищим педагогічним навчальним закладам різних рівнів, загальноосвітнім навчальним закладам І ІV рівнів акредитації:
передбачати впровадження моделі підготовки студентів-філологів до родинного виховання у систему професійної підготовки;
включити до навчальних планів філологічних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів нові дисципліни та спецкурси етнопедагогічного спрямування;
ввести етнопедагогічний компонент до навчальних програм з психолого-педагогічних і загальнокультурних дисциплін.
Ця проблема не вичерпується нашим дослідженням. Подальшого вивчення потребує таке питання, як досвід виховання елітарних українських родин у професійній підготовці студентів-філологів.