Юр’єва Світлана Юріївна. Організаційно-економічний механізм реформування житлового господарства (на прикладі Харківського регіону)

brief description

Юр’єва Світлана Юріївна. Організаційно-економічний механізм реформування житлового господарства (на прикладі Харківського регіону) : Дис... канд. наук: 08.10.01 2007

Юр’єва С. Ю. Організаційно-економічний механізм реформування житлового господарства (на прикладі Харківського регіону). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Харківська національна академія міського господарства, Харків, 2006.
У роботі проаналізовано технічний і фінансовий стан житлового господарства на макро-, мезо- і мікрорівнях та обґрунтовано необхідність проведення кардинальних перетворень у галузі. Досліджено теоретичні основи реструктуризації та реформування ЖГ в умовах формування ринкового середовища. Сформульовано визначення поняття «організаційно-економічний механізм реформування житлового господарства»; розроблено напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму реформування ЖГ. Виділені пріоритетні напрямки реформування ЖГ. Запропоновано нові підходи до управління ЖГ де основним об’єктом управління має стати житловий будинок. Обґрунтовано принципи організації управління ББ й розроблено методичні рекомендації з вибору способу управління ними; запропонована адаптована автором до умов експлуатації житлового фонду України, система стандартів диференціювання витрат на експлуатацію спільного майна ББ; розроблено методичні рекомендації з тактичного та стратегічного планування доходів та витрат.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання удосконалення організаційно-економічного механізму реформування житлового господарства. Наукове значення його вирішення полягає в розробці й обґрунтуванні організаційно-методичних основ реструктуризації та реформування ЖГ за участю споживачів житлово-комунальних послуг. Результати проведених досліджень дали змогу автору зробити такі висновки й пропозиції теоретичного, методичного та практичного характеру:
1. Запропонована детальна характеристика житла за етапами еволюції розвитку житлової сфери дозволила виявити історичні й економічні причини сучасного стану житлового господарства та згрупувати їх у дві великі групи: об’єктивні й суб’єктивні, які були детально проаналізовані.
За результатами виконаного аналізу стану й розвитку ЖГ на макро-, мезо- та мікрорівнях за 2003-2005 рр. і багаторівневого (таксономічного) аналізу показників житлового господарства визначено, що в Україні протягом останніх десятиліть спостерігається погіршення технічного та економічного стану ЖКГ. Це обумовлено як суб’єктивними, так і значною мірою об’єктивними причинами: органи місцевого самоврядування одержали у спадщину дуже зношену інфраструктуру і не отримали фінансових можливостей для її реконструкції та модернізації; стратегічні прорахунки в проведенні приватизації житла (приватизація тільки площі квартир без місць загального користування), відсутність комплексного підходу до впровадження ринкових відносин у ЖКГ; недосконалість законодавства та нормативної бази, недостатність висококваліфікованих фахівців-менеджерів, здатних приймати правильні рішення в умовах ринку; фінансова нестабільність, відсутність власних коштів і непривабливість галузі для зовнішніх інвесторів та ін. призвели до кризового стану цю життєзабезпечуючу сферу.
Проблеми ЖКГ на сучасному етапі не можуть бути розв’язанні тільки органами місцевого самоврядування, а набули загальнодержавного значення. Житлове господарство потребує кардинальних технічних та економічних змін.
2. Узагальнено методичні підходи до реструктуризації ЖГ із залученням громадськості; удосконалено визначення поняття «реструктуризація» стосовно житлових організацій, враховуючи особливості галузі. За визначенням автора, на відміну від формулювання фонду Держмайна України (№1741 від 21.08.2000 р.), уточнюється спрямування заходів реструктуризації на підвищення ефективності виробництва за умови безперебійного забезпечення населення якісними житлово-комунальними послугами за доступними цінами. Визначено цілі реструктуризації житлових організацій та способи їх досягнення, сформульовано особливості реструктуризації в ЖКГ. Перетворення (реформування) в ЖГ мають відбуватися за участі трьох заінтересованих сторін: виробники, споживачі, органи влади (власники), взаємини між ними повинні складатися виключно на договірній основі. Реструктуризувати необхідно не поодинокі окремі підприємства, а галузь. Реструктуризація житлових організацій має виступати як складова реформи ЖКГ.
3. Досліджено досвід інших держав з реформування ЖКГ. Аналіз нормативно-правових і законодавчих актів в Україні та обґрунтування послідовності цього процесу дали підстави стверджувати, що для прискорення впровадження перетворень в ЖГ необхідне подальше удосконалення законодавства та створення муніципальної нормативної бази, що враховувало б місцевий характер ЖКП.
4. Доведено необхідність зміни діючого в житловій сфері економічного механізму господарювання, як не відповідного сучасним вимогам, на більш ефективний ринковий, орієнтований на використання економічних важелів і стимулів. Основна мета нового механізму господарювання - максимально повне задоволення потреб населення в житлі, якісне утримання житлового фонду і надання ЖКП. Досягнення цієї мети можливе за умови вирішення таких завдань: першочергове врахування інтересів населення в питаннях розвитку житлової сфери; впровадження економічних стимулів підвищення якості робіт і послуг; гарантування надійності й стійкості роботи життєзабезпечуючих систем житлової сфери; забезпечення ресурсами та стійкого розвитку матеріально-технічної бази міського господарства; створення системи підготовки висококваліфікованих фахівців ЖКГ.
5. Сформульовано поняття «організаційно-економічний механізм реформування житлового господарства» як сукупність економічних відносин між підприємства ЖКГ, споживачами та владними структурами; способи регулювання економічної діяльності, система стимулів та мотивацій, а також зміна існуючої організаційно-економічної системи, спрямованої на вдосконалення діяльності житлового господарства; впровадження нововведень та адаптація галузі до сучасних ринкових умов. Запропоновано напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму реформування ЖГ.
6. Узагальнено методичні основи й практичний досвід залучення громадськості до управління житловим фондом. Розвиток житлової сфери може бути ефективним, якщо він базується на підтримці міських громад і залученні населення до участі в управлінні, стратегічному плануванні, обговоренні міського бюджету та ін. Реструктуризація ЖКГ на основі розвитку варіативних форм участі жителів в управлінні житловим фондом є одним з найважливіших чинників успішного реформування.
7. Запропоновано нові підходи до управління ЖГ за ринкових умов його функціонування. Основним об’єктом управління має стати житловий будинок. Впровадження нових підходів управління кожним житловим будинком має здійснюватися послідовно: проведення повної інвентаризації та переоцінки житлового фонду, паспортизація кожного об’єкта, здійснення пооб’єктного планування і обліку їх доходів і витрат на експлуатацію житлового фонду.
8. Сформульовано напрямки розвитку конкурентного середовища в ЖГ як системного елемента ринкових відносин у галузі, де конкурентне середовище треба розвивати в двох напрямках: конкуренція у сфері управління нерухомістю за одержання керуючими компаніями замовлення від власника на управління житловим фондом; конкуренція підрядних організацій за отримання замовлення на надання ЖКП від керуючої компанії.
9. Розроблено методику оцінки економічної доцільності й привабливості об’єкта для вибору способу управління ББ. Обраний спосіб управління дозволяє в режимі інтерактивного узгодження організувати прийняття раціональних рішень з формування доходної і видаткової частини бюджету ОСББ.
10. Запропоновано запровадити три стандарти експлуатації житлового фонду, кожен з яких характеризується певним переліком комплексу робіт та періодичністю їх виконання, що забезпечують відповідний технічний стан будинку і формують експлуатаційні витрати. Розроблено методику визначення планових витрат, що обумовлені обраним стандартом експлуатації, доходів та самоокупності при управлінні ББ. Одне з головних завдань ЖГ досягнення беззбитковості експлуатації житлового фонду можна вирішити за умови, якщо експлуатація кожного житлового будинку буде самоокупною, тобто надходження доходів буде достатнім для відшкодування витрат. Отже сумірність доходів і витрат треба визначати за кожним будинком.
11. З метою підвищення ефективності експлуатації житлового фонду запропоновано удосконалювати планування. Зокрема, пропонується складати організаційно-фінансовий та комплексний стратегічний план по кожному будинку. Пооб’єктне планування робіт ББ передбачає складання: кошторису витрат за видами робіт і договорами підряду; плану-програми ефективної організації робіт; розрахунку очікуваного ефекту від запланованих заходів.
Апробація запропонованої методики складання комплексного плану в кожному ББ підтвердила можливість усунення розривів між доходами й витратами та їх збалансування завдяки впровадженню притаманних кожному будинку заходів, направлених як на підвищення доходів, так і скорочення витрат.