ЮРИДИЧНА ПРИРОДА АКТІВ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

brief description

ЗМІСТ

1.1.
1.2.

1.3.

1.3.1.

1.3.2.

1.3.3.

1.3.4.

1.3.5.

1.3.6.

2.1.

2.2.

2.3.

2.4.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………
ВСТУП………………………………………………………………….
РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЮРИДИЧНИХ АКТІВ, МІСЦЕ АКТІВ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ В ЇХ СИС-ТЕМІ………………………………...…………………….......................
Діалектика змісту та форми в правовій системі ……………………...
Поняття та ознаки юридичних актів, їх співвідношення з правовими актами …………………………………………………………………...
Характеристика юридичної природи юридичних актів та їх класифі-кація…………………………………………………………....................
Нормативність як елемент юридичної природи та критерій класифі-кації юридичних актів................................................................................
Юридична сила як елемент юридичної природи та критерій класифікації юридичних актів………………………………………...................
Сфера дії як елемент юридичної природи та критерій класифікації юридичних актів…………………………………………………………
Форма юридичних актів як елемент їх юридичної природи та критерій класифікації………………………………………………………….
Класифікація юридичних актів за суб’єктом прийняття та правовими формами діяльності державних органів ………………..........................
Юридична природа актів Конституційного Суду України як їх інтегральна юридична характеристика………………………………….……
РОЗДІЛ 2
ВИДИ АКТІВ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ ТА ЇХ ЮРИДИЧНА ПРИРОДА……………………………………………......
Основні напрямки діяльності Конституційного Суду України та
загальна характеристика його актів……………………………………..
Акти конституційного контролю Конституційного Суду України, їх види та юридичні властивості……………………………………… Особливості юридичної природи актів Конституційного Суду Укра-їни щодо офіційного тлумачення Конституції та законів. Правові позиції Конституційного Суду…………………………………………………….
Остаточність рішень та висновків Конституційного Суду України, проблеми їх виконання……………………………………………………
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………

4
5

11
11

24

35

37

53

57

59

61

72

76

76

104

137

170
184
190

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Конституцією України 1996 р. був остаточно визначений шлях розвитку України у напрямку розбудови соціальної, демократичної, правової держави. Одним з визначальних принципів такої держави є забезпечення верховенства права через верховенство Конституції як єдиного нормативно-правового акта, який a priori визнається правовим. З метою правового захисту Основного Закону, його належного тлумачення та усунення з механізму правового регулювання юридичних актів, що не відповідають Конституції, в Україні створено інститут конституційного контролю, здійснення якого покладається на Конституційний Суд України.
Результати здійснення КСУ своїх повноважень втілюються в його актах. Через акти КСУ забезпечується верховенство Конституції в правовій системі України та вирішуються конституційно-правові конфлікти та спори. Отже, акти КСУ мають першорядне значення в системі юридичних актів України. Визначення їх юридичних властивостей (нормативного або ненормативного характеру, юридичної сили, сфери дії, форми актів), а також статусу та компетенції органу конституційного контролю, правових форм його діяльності надає змогу охарактеризувати юридичну природу актів КСУ. В свою чергу, визначення юридичної природи цих актів є необхідною передумовою підвищення ефективності їх регулюючого впливу на суспільні відносини, вдосконалення практики їх виконання на території України, та, як наслідок, забезпечення конституційної законності.
Треба зазначити, що поява в системі юридичних актів України принципово но-вих за своїм змістом та формою юридичних актів – актів КСУ, викликало значний інтерес з боку дослідників у галузі теорії держави та права, конституційного права та окремих галузевих юридичних наук. Зокрема, йдеться про праці вітчизняних вчених: Євграфова П.Б., Козюбри М.І., Рабіновича П.М., Селіванова А.О., Тація В.Я., Тихого В.П., Тодики Ю.М., Цвіка М.В., Шаповала В.М., Шевчука С.В. та інших. Окремі аспекти юридичної природи актів КСУ знайшли своє відображення в дисертаційних роботах у галузі конституційного права (в дисертаціях Гергелійника В.О., Кельмана М.С., Савенка М.Д., Скоморохи В.Є., Сліденка І.Д., Тесленко М.В.). Нерідко зазначена тематика висвітлюється самими суддями КСУ в наукових періодичних виданнях, проте їх публікації присвячені, переважно, окремим аспектам проблеми та не містять цілісної юридичної характеристики актів КСУ. Таким чином, не зважаючи на значну кількість публікацій з даної теми, в українській юридичній науці фактично відсутні комплексні загальнотеоретичні дослідження юридичних властивостей актів КСУ, які б спиралися на методологічну базу теорії юридичних актів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію ви-конано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми „Розвиток демократичних процесів у правовій державі” (номер державної реєстрації 0186.0.070866).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення всіх елементів юридичної природи кожного з видів актів КСУ, формулювання теоретичних положень та практичних висновків і рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності актів КСУ, їх регулюючого впливу на суспільні відносини, вдосконалення практики реалізації актів органу конституційного контролю суб’єктами права України.
Відповідно до зазначеної мети було поставлено наступні завдання:
- визначити поняття юридичних актів, їх риси та підстави класифікації;
- з’ясувати елементи юридичної природи юридичних актів та дослідити кожний з них окремо;
- уточнити правовий статус КСУ та визначити основні правові форми його діяльності;
- охарактеризувати юрисдикцію КСУ та визначити її межі;
- розробити загальну класифікацію актів КСУ та визначити їх різновиди;
- визначити всі юридичні властивості кожного з видів актів КСУ, які становлять елементи їх юридичної природи;
- вирішити питання щодо належності актів КСУ до системи законодавства України;
- вирішити питання щодо можливості визнання актів КСУ джерелами права України;
- проаналізувати можливість перегляду актів КСУ та проблеми їх виконання.
Об’єктом дослідження є акти КСУ в системі юридичних актів України.
Предмет дослідження становлять юридичні властивості актів КСУ (їх нормативний або ненормативний характер, юридична сила, сфера дії, форма актів) як елементи їх юридичної природи, а також статус та компетенція КСУ, правові форми його діяльності, результати яких відбиваються в його актах.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплекс-ний підхід до аналізу юридичної природи актів КСУ, зумовлений специфікою теми роботи і пов’язаний з використанням загальнонаукових та спеціальнонаукових методів дослідження. На початковій стадії через розкриття діалектики форми та змісту в правовій системі було закладено методологічну базу дисертаційного дослідження. Системний метод дослідження був застосований, зокрема, при дослідженні системних зв’язків між юридичними актами України та між окремими видами актів КСУ. Методи тлумачення застосовувалися для з’ясування змісту норм, що складають основу нормативного регулювання діяльності КСУ, а також положень самих актів органу конституційного контролю; історико-правовий метод – для характеристики процесу формування основних напрямків діяльності КСУ (конституційного контролю та тлумачення Конституції). Методом порівняльно-правового аналізу досліджувалися положення нормативно-правових актів, що регулюють засади здійснення конституційної юрисдикції в інших державах, насамперед, в Росії та країнах СНД. Структурно-функціональний метод був застосований до визначення місця КСУ в системі органів державної влади, а також місця його актів в системі юридичних актів України. Широке застосування в роботі знайшли категорії та способи формальної логіки: поняття, визначення, доказ і спростування, судження, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що наукова праця є першим у вітчизняній юридичній науці цілісним комплексним загальнотеоретич-ним дослідженням всіх елементів юридичної природи кожного з видів актів КСУ на підставі переосмислених положень теорії юридичних актів. Наукова новизна полягає також у теоретичних положеннях та висновках дисертації, а саме:
- на підставі аналізу діалектики форми та змісту в правовій системі показано, що при визначенні юридичної природи актів КСУ необхідно враховувати їх роль в удосконаленні форми права через нуліфікацію нормативності актів, що мають неправовий зміст, та розкриття змісту актів, які відповідають праву;
- дістала подальшого розвитку характеристика юридичної природи актів та її окремих елементів (нормативності / ненормативності, юридичної сили, сфери дії, форми актів);
- доведено, що юридична природа актів органів державної влади обумовлюється статусом та компетенцією цих органів, а також правовими формами їх діяльності, які визначають мету прийняття відповідних юридичних актів;
- здійснено авторську класифікацію актів КСУ та визначено їх різновиди. Запропоновано з урахуванням мети прийняття тих чи інших актів та їх юридичних особливостей виділяти: акти конституційного контролю; акти щодо офіційного тлу-мачення Конституції та законів України; процедурні (процесуальні) акти; внутрішньоорганізаційні акти;
- на підставі аналізу законодавства та практики КСУ зроблено висновок, що він розглядає виключно питання права та не є правозастосовним органом. Акти КСУ не є актами правозастосування та не містять правоположень;
- на підставі методологічних положень теорії юридичних актів уперше докладно обґрунтовується, що акти КСУ не є актами правотворчості, у тому числі „негативної”, не належать до нормативно-правових актів та не входять до системи законодавства України (за винятком Регламенту КСУ);
- всебічно обґрунтовано позицію, що рішення та висновки КСУ здатні виступати допоміжними джерелами права, а саме прецедентами тлумачення, квазіпрецедентами;
- за результатами аналізу юридичної природи актів конституційного контролю отримано новий висновок, що вони мають змішаний (нормативно-індивідуальний) характер. Резолютивна частина цих актів не містить нормативних приписів. Їх нормативна природа визначається викладенням в мотивувальній частині правових позицій КСУ;
- вперше зроблено висновок, що визначення юридичної природи правових позицій КСУ має відбуватися шляхом поєднання вихідних положень загальної теорії тлума-чення права й доктрини судового прецеденту та вивчення їх юридичних властивос-тей в межах такого підходу;
- вперше проаналізовано можливість перегляду рішень КСУ, внесення до них редакційних уточнень та роз’яснення цих рішень в контексті того, що вони, за Конституцією України, є остаточними та не підлягають оскарженню;
- з урахуванням отриманих результатів аналізу юридичної природи актів КСУ зроблено висновок про необхідність прийняття Постанови Пленуму Верховного Суду України про застосування актів КСУ судами України, а також аналогічних Рекомендацій (або Роз’яснень) Президії Вищого господарського суду України.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертацію спрямовано на подальший розвиток теорії держави і права, поглиблення знань про юридичну природу актів єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні.
Науково-практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що:
- у науково-дослідницькій сфері – матеріали дослідження можуть стати основою для подальшої розробки концепції юридичної природи актів органу конституційного контролю України;
- у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, мо-жуть бути використані при розробці нових нормативно-правових актів, а також при внесенні змін та доповнень до чинних законодавчих актів, які визначають правовий статус КСУ та юридичну природу його актів;
- у сфері правореалізації – запропоновані рекомендації спрямовані на вдосконалення відповідної практики виконання актів КСУ всіма суб’єктами права на території України та можуть бути використані при підготовці Постанови Пленуму Верховного Суду України про застосування актів КСУ судами України;
- у навчальному процесі – положення та висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників за курсами: „Теорія держави та права”, „Конституційне право України”; при викладанні відповідних навчальних дисциплін, у науково-дослідницькій роботі студентів; для розробки спецкурсів з конституційного контролю та теорії юридичних актів;
- у правовиховній сфері – запропоновані положення можуть слугувати матеріа-лом у роботі з підвищення рівня правової та політичної культури правознавців, державних службовців, населення в цілому.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Положення дисертації доповідалися та обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, наукових семінарах та „круглих столах”. Зокрема, на Першій обласній конференції молодих науковців “Тобі, Харківщино, пошук молодих” (м. Харків, 19-20 березня 2002 р.); Науково-практичній конференції „Стан судової реформи в Україні: проблеми та перспективи” (м. Харків, 18-19 квітня 2002 р.); Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів „Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 29-30 квітня 2002 р.); Науковій конференції молодих учених „Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті (До Міжнародного дня науки за мир і розвиток)” (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.); ІХ Регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13-14 лютого 2003 р.) тощо.
Результати дослідження використовувалися автором під час проведення занять з теорії держави і права в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в 4 статтях, опублікованих у провідних наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, а також 7 тезах і матеріалах науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволяє зробити такі загальні висновки та надати наступні рекомендації щодо використання отриманих результатів:
1. Поява в системі юридичних актів України принципово нових за своїм змістом та формою юридичних актів – актів КСУ, викликало значний інтерес з боку вчених та практиків. Проте на сьогодні в українській юридичній науці фактично відсутні комплексні загальнотеоретичні дослідження юридичних властивостей актів КСУ, які б спиралися на методологічну базу теорії юридичних актів.
2. В дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні всіх елементів юридичної природи кожного з видів актів КСУ та їх місця в системі юридичних актів України. Отримані результати дисертаційного дослідження сприятимуть підвищенню ефективності регулюючого впливу актів КСУ на суспільні відносини, вдосконаленню практики їх виконання на території України, та, як наслідок, забезпеченню верховенства права та конституційної законності.
3. При визначенні юридичної природи актів КСУ необхідно враховувати їх роль в удосконаленні форми права через нуліфікацію нормативності актів, що мають неправовий зміст, та розкриття змісту актів, які відповідають праву. Вивчення юридичної природи актів КСУ полягає у дослідженні їх нормативного (ненормативного) характеру, юридичної сили, сфери дії, форми актів, статусу та компетенції КСУ, а також правових форм його діяльності, які визначають мету прийняття відповідних актів.
4. КСУ посідає особливе місце в системі судової влади України. Сутність діяльності органів конституційної юстиції, їх основне призначення становить конституційний контроль та інститут тлумачення Конституції та законів. Ці основні напрямки діяльності визначають інші повноваження КСУ, передбачені п. 28 ст. 85, ст.ст. 150, 151, 159 Конституції України, ст. 13 Закону України “Про КСУ”. Результати здійснення органом конституційної юрисдикції своїх повноважень відтворюються в актах КСУ та визначають їх юридичну природу.
5. Предметом компетенції КСУ є виключно питання права. Він не вдається до встановлення фактичних обставин справи та не виступає правозастосовним орга-ном. Акти КСУ не є актами правозастосування та не містять правоположення, оскільки останні формуються в результаті правозастосовчої та правоконкретизуючої діяльності судів загальної юрисдикції.
6. КСУ не є уповноваженим суб’єктом правотворчості (окрім передбаченого ч. 2 ст. 3 Закону України „Про КСУ” повноваження приймати акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи). Відповідно, всупереч розповсюдженим в літературі поглядам, акти КСУ не є правотворчими актами (актами правотворчості), у тому числі „негативної”. Заповнення прогалин в законодавстві також не належить до повноважень органу конституційного контролю.
7. Акти КСУ мають якості форми вираження та існування права, що дає можливість віднести їх до джерел (форм) права. За суб’єктом прийняття, процедурою ухвалення, характером проявів нормативності вони наближаються до такого джерела права, як прецеденти, однак мають свої суттєві особливості, оскільки виступають прецедентами тлумачення. Рішення та висновки КСУ виступають допоміжними джерелами права, оскільки не містять первинних правил поведінки, однак мають нормативний характер.
8. З урахуванням основних напрямків діяльності органу конституційного контролю, цілей прийняття актів та їх юридичних особливостей можна виділити такі види актів КСУ: 1) акти конституційного контролю; 2) акти щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України; 3) процедурні (процесуальні) акти; 4) внутрішньоорганізаційні акти, перш за все – Регламент КСУ, який є відомчим підзаконним нормативно-правовим актом.
9. До актів конституційного контролю КСУ відносяться передбачені Конституцією України: 1) рішення щодо конституційності юридичних актів; 2) висновки про відповідність Конституції України міжнародних договорів; 3) висновки щодо додержання конституційної процедури усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; 4) висновки про порушення ВР АРК Конституції або законів України; 5) висновки щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Серед них переважну більшість становлять рішення КСУ про конституційність законів України та інших правових актів ВРУ, актів Президента України та КМУ, правових актів ВР АРК або їх окремих положень. Юрисдикція КСУ охоплює всі юридичні акти зазначених державних органів (нормативні та індивідуальні акти-документи та акти-дії), прийняті після набуття чинності Конституцією України, та їх нормативно-правові акти, прийняті до набуття нею чинності.
10. Той чи інший юридичний акт або його окремі положення, визнані КСУ неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення щодо їх неконституційності, тобто фактично скасовуються. На цій підставі в літературі ці рішення КСУ часто прирівнюють до нормативно-правових актів, а самому органу конституційної юрисдикції надають статус так званого „негативного законодавця (правотворця)”. Порівняльний аналіз актів скасування права, що охоплюються поняттям нормативно-правового акта, та рішень КСУ щодо конституційності юридичних актів підтверджує дискусійний характер такого підходу.
По-перше, акти скасування права, що охоплюються поняттям нормативно-правового акта, мають правотворче призначення. Вони схвалюються у зв’язку з прий-няттям нових нормативно-правових актів з цих самих питань або їх застарілістю, невідповідністю суспільним потребам. Метою рішень КСУ щодо конституційності юридичних актів є здійснення конституційного контролю, через який забезпечується правовий захист Конституції України та скасовуються положення юридичних актів, що їй суперечать. По-друге, акти скасування права, що охоплюються поняттям нормативно-правового акта, мають допоміжний характер, виступають „побічним продуктом правотворчості”. Рішення КСУ щодо конституційності юридичних актів виступають засобом забезпечення верховенства права та мають першорядне значення в системі юридичних актів. По-третє, акти скасування права, що охоплюються поняттям нормативно-правового акта, забезпечують узгодженість законодавства, виступають засобом подолання темпоральних та інших колізій в законодавстві, нерідко ухвалюються в ході його систематизації. Рішення КСУ щодо конституційності юридичних актів не усувають колізії в законодавстві, нерідко призводять до виникнення прогалин у законодавстві та порушують цілісність його структури. По-четверте, акти скасування права, що охоплюються поняттям нормативно-правового акта, приймаються за ініціативою уповноваженого нормотворчого органу як тільки виникає потреба у регулюванні суспільних відносин. КСУ діє за принципом „зв’язаної ініціативи”; йому не притаманні оперативність та планування при скасуванні юридичних актів або їх окремих положень. По-п’яте, акти скасування права, що охоплюються поняттям нормативно-правового акта, скасовують положення виключно нормативно-правових актів. КСУ може визнати неконституційним як нормативно-правовий, так й індивідуальний або інтерпретаційний акт, що тягне за собою втрату ними чинності. По-шосте, акти скасування права, що охоплюються поняттям нормативно-правового акта, завжди припиняють чинність відповідного нормативно-правового акта або його окремого положення. У випадку визнання конституційності юридичного акта відповідні рішення КСУ не скасовують його положення, а виступають завершальним актом процесу правоутворення. По-сьоме, акти скасування права, що охоплюються поняттям нормативно-правового акта, ухвалю-ються уповноваженим суб’єктом правотворчості шляхом встановленої процедури. КСУ не є уповноваженим суб’єктом на прийняття нормативно-правових актів. Результатом судової правотворчості є судовий прецедент як окреме джерело права. По-восьме, в результаті прийняття актів скасування права, що охоплюються поняттям нор-мативно-правового акта, втрачають чинність норми права. КСУ виявляє форми неправового змісту та скасовує юридичні приписи, які не відповідають праву та не втілюють в собі правові норми.
Таким чином, на відміну від розповсюдженої думки, Рішення КСУ щодо неконституційності юридичних актів не можуть бути визнані нормативно-правовими актами. Проте, це не означає, що вони не мають проявів нормативності. Резолютивна частина зазначених рішень не містить нормативних приписів, оскільки не встановлює правил, „моделей” поведінки. Нормативна природа цих актів здебільшого визначається викладенням в їх мотивувальній частині правових позицій органу конституційного контролю. Рішення КСУ щодо конституційності юридичних актів мають змішаний (нормативно - індивідуальний), квазіпрецедентний характер.
11. КСУ здійснює правотлумачну діяльність не тільки у межах спеціальної про-цедури („нормативне” тлумачення), а й під час ухвалення ним актів конституцій-ного контролю (так зване „казуальне” тлумачення). Так зване “казуальне” тлумачення КСУ не поступається за юридичною силою нормативному і також є загальнообов’язковим, що підтверджується положеннями ст. 150 Конституції України та ст. 69 Закону України “Про КСУ”. Проте до інтерпретаційних (правотлумачних) актів слід відносити тільки рішення КСУ щодо офіційного тлумачення, яке надається у межах спеціальної процедури, тому, що саме тлумачення Конституції та законів України виступає єдиною метою їх прийняття. Ці рішення належать до актів нормативного характеру, але не до нормативно-правових актів, оскільки вони містять норми-роз’яснення, а не нові норми права. Всі інші акти органу конституційної юрисдикції не можуть вважатися інтерпретаційними актами, оскільки їх метою є здійснення конституційного контролю, правотлумачні положення, що вони містять, грають допоміжну роль.
12. Шлях визначення юридичної природи правових позицій проходить через поєднання вихідних положень загальної теорії інтерпретації та доктрини судового прецеденту. Правові позиції є результатом системного тлумачення КСУ Конституції, законів та інших правових актів України, які у концентрованому вигляді виражають не тільки „букву”, а й „дух” відповідних законодавчих положень, мають офіційний, загальнообов’язковий, нормативний характер та містяться в усіх видах його актів, окрім внутрішньоорганізаційних.
13. Нормативність правових позицій означає “зв’язаність” ними перш за все самого КСУ. Рішення КС є прецедентами, але прецедентами конституційного правосуддя, оскільки жоден суд не розглядає „аналогічних” справ. Правові позиції КСУ є не “звичайними” судовими прецедентами, а прецедентами тлумачення. Їх застосування як нормативних положень (норм тлумачення), іншими судами аналогічно застосуванню “класичних” нормативно-правових актів, що й зумовлює віднесення рішень КСУ до “квазіпрецедентів”.
14. На сучасному етапі становлення конституційної юриспруденції в Україні іде формування прецедентного права КСУ. До прецедентів не можна застосовувати жорсткі формалізовані стандарти нормативно-правових актів. Прецедентні положення формуються поступово, проходять апробацію практикою самого органу конституційної юстиції та „викристалізовуються” в ході їх неодноразового застосування. Тому в системі самого КСУ має бути створено підрозділ, що займається узагальненням його практики та офіційним виданням збірок правових позицій.
15. В зв’язку із наявністю в рішеннях КСУ відносно нових явищ нормативного характеру – правових позицій КСУ, необхідно прийняти Постанову Пленуму Верховного Суду України про застосування актів КСУ судами України, а також аналогічні Рекомендації (Роз’яснення) Президії Вищого господарського суду України.
16. Можливість відкриття нового провадження у справі у зв’язку з нововиявле-ними обставинами (ст. 68 Закону України „Про КСУ”) не відповідає особливостям конституційного судочинства, оскільки до компетенції КСУ не належить встановлення фактичних обставин справи. На законодавчому рівні необхідно визначити вичерпний перелік підстав, які передбачають можливість перегляду рішень КСУ за зверненням тих уповноважених суб’єктів конституційного подання чи звернення, які ініціювали розгляд справи.
17. Правові позиції КСУ можуть коригуватися органом конституційного контролю за умови істотних змін у правовій системі та соціально-політичній ситуації в країні. Внесення редакційних уточнень та роз’яснення рішень КСУ (абз. 2,3,4 § 57 Регламенту КСУ) за умови їх відповідності викладеній правовій позиції КС не порушує принцип остаточності його рішень. Однак така практика не є свідченням високої якості діяльності КСУ та його апарату, вона має носити виключний характер та не перетворитися на приховану форму внесення змін до актів КСУ.
18. Механізм реалізації актів органів конституційного контролю залишається основною проблемою конституційної юриспруденції. За навмисне невиконання або перешкоджання виконанню як рішень, так і висновків КСУ встановлено кримінальну відповідальність (ст. 382 КК України). Проте в Регламенті КСУ необхідно визначити механізм узагальнення практики виконання рішень КСУ та створити з цією метою окремий підрозділ в складі його апарату.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агудов В.В. Категории «форма» и «структура». – М.: Знание, 1970. – 43 с.
2. Александров Н.Г. Понятие источника права // Учёные труды ВИЮН. – 1946. – Вып. 8. – С. 23-35.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. –360 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 359 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права: Курс лекций: В 4 вып. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1966. – Вып. 3. – 246 с.
6. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исс-ледования. – М.: Статут, 1999 – 712 c.
7. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2 т. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1972. – Т. 1. – 394 с.
8. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
9. Барский В. Правовая природа судебного конституционного контроля в Украине // Юридический вестник. – 1998. – № 1. – С. 48-51.
10. Бачинин В.А. Морально-правовая философия. – Харьков: Консум, 2000. – 208 с.
11. Безина А.К., Лазарев В.В. Конкретизация права в судебной практике // Сов. юстиция – 1968. – № 2. – С. 6-7.
12. Большой юридический словарь / Под. ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА – М, 1998. – Т. 6. – 790 с.
13. Васильев А.М. Нормативные акты Советского социалистического государст-ва. – М., Б.И., 1955. – 36 с.
14. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит., 1976. – 264 с.
15. Васильев Р.Ф. Акты управления (Значение, проблема исследований, поня-тие). – М., Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 140 с.
16. Васильев Р.Ф. О понятии правового акта // Вестн. Моск. ун-та: Серия 11: Право. – 1998. – № 5. – С. 3-25.
17. Венгеров А.Б. О прецеденте толкования правовой нормы // Ученые записки ВНИИ СЗ. – 1966. – С. 3-19.
18. Венгеров А.Б. Роль судебной практики в развитии советского права: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Моск. гос. ун-т. – М., 1966. – 18 с.
19. Вильнянский С.И. К вопросу об источниках советского права // Проблемы социалистического права. – 1939. – № 4/5 – С. 12-21.
20. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту „Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект № 4105 з внесеними до нього поправками)” від 16 березня 2004 р. № 1-в/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – Ст. 761.
21. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України „Про внесення змін до Конституції України (статей 84, 85, 89, 92, 93, 94, 106, 147, 150, 151 та пункту 6 розділу XV Конституції України)” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 84, 85 та інших Конституції України) від 14 березня 2001 р. № 1-в/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 12. – Ст. 494.
22. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України „Про зміни до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму 16.04.2000 року”, поданого народними депутатами України, вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до Конституції України за ініціативою народних депутатів України) від 11 липня 2000 р. № 2-в/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 28. – Ст. 1169.
23. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним подан-ням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України (конституційності) Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський статут) від 11 липня 2001 р. № 3-в/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 28. – Ст. 1267.
24. Висновок Конституційного Суду України у справі про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України „Про внесення змін до Конституції України”, направленого Головою Верховної Ради України, вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 78, 81 та інших Конституції України) від 5 листопада 2003 р. № 2-в/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 46. – Ст. 2390.
25. Висновок Конституційного Суду України у справі про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України „Про внесення змін до Конституції України”, направленого Головою Верховної Ради України, вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 78, 80, 81, 82 та інших Конституції України) від 10 грудня 2003 р. № 3-в/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – Ст. 2706.
26. Висновок Конституційного Суду України у справі щодо відповідності проекту Закону України „Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 29, 59, 78 та інших Конституції України) від 30 жовтня 2003 року № 1-в/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 48. – Ст. 2535.
27. Витрук Н.В. Конституционное правосудие в России (1991-2001 г.г.): очерки теории и практики. – М.: Городец – издат, 2001. – 508 с.
28. Витрук Н.В. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации: понятие, природа, юридическая сила и значение // Конституционное правосудие в посткоммунистических странах: Сборник докладов. – М.: Центр конституционных исследований МОНФ, 1999. – С. 88-105.
29. Вовк Д.О. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні. – Право України. – 2003. – № 11. – С. 127-130.
30. Вопленко Н.Н. Акты толкования норм советского социалистического права. – Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Саратов. гос. ун-т. – Саратов, 1972. – 18 с.
31. Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права. – М.: Юрид. лит., 1976. – 120 с.
32. Гаджиев Г.А. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации как источник конституционного права // Конституционное правосудие в постком- мунистических странах: Сборник докладов. – М.: Центр конституционных исследований МОНФ, 1999. – С.106-117.
33. Гаджиев Г.А. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации как источник права // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 1999. – № 3 (28). – С. 81-85.
34. Гаджиев Г.А., Пепеляев С.Г. Предприниматель – налогоплательщик – госу-дарство (Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации). Учебное пособие. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. – 592 с.
35. Гегель Г. В. Ф. Сочинения: В 14 т. – М.: Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – 440 с.
36. Гергелійник В. Конституційний суд в системі органів контрольної влади: теоретич- ні аспекти // Право України. – 1999. – № 5. – С.81-85.
37. Гергелійник В.О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції країни: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Націон. акад. внутр. справ України. – К., 2000. – 18 с.
38. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирова-ния в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.
39. Грищенко К. Міжнародний кримінальний суд – універсальний механізм між-народ- ного карного правосуддя // Український часопис міжнародного права. – 2003. – № 4. – С. 9-13.
40. Давид Р., Жоффре–Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
41. Депутатська недоторканість (Сучас. парлам. та судова практика: правовий аналіз) / О.В. Задорожний, М.М. Добкін, А.О. Селіванов; За заг. ред. О.В. Задорожнього. – К.: Логос, 2004. – 288 с.
42. Дмитриев Ю.А., Черемных Г.Г. Судебная власть в механизме разделения властей и защите прав и свобод человека // Государство и право. – 1997. – № 8. – С. 44-50.
43. Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Націон. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Харків, 2004. – 19 с.
44. Дутка Г.І. Закон у системі нормативно-правових актів України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2003. – 203 с.
45. Євграфов П.Б. Без права на помилку // Юридичний вісник України. – 2002. – 13-19 квітня (№15). – С. 1, 4.
46. Євграфов П.Б. Виконання рішень Конституційного Суду є обов’язком кожного // Юридичний журнал. – 2003. – № 5. – С. 112-115.
47. Євграфов П.Б. Конституційна скарга – складова захисту прав громадян / За-кон і бізнес. – 2002. – 5 жовтня (№ 36). – С. 2.
48. Євграфов П.Б. Соотношение структуры советского права и структуры советского законодательства: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – Х., 1981. – 213 с.
49. Євграфова Е.П. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства // Право України. – 2001. – № 10.– С. 66-68.
50. Жуйков В.М. К вопросу о судебной практике как источнике права // Судебная практика как источник права. – М.: Ин-т гос-ва и права РАН, 1997. – С. 19-30.
51. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
52. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламент. вид-во, 1999. – 247 с.
53. Закон Киргизкой Республики «О конституционном судопроизводстве» от 18 декабря 1993 г. // Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии. Сборник нормативных актов / Под ред. В.К. Бобровой, М.А. Митюкова (рук. кол.), А.А. Подавалова. – М.: Зерцало, 1998. – С. 411-429.
54. Закон Литовской Республики «О порядке опубликования и введения в действие законов и других правовых актов Литовской республики” от 6 апреля 1993 г. // Ведомости Сейма и Правительства Литовской Республики. - 1993. - №12. - Ст.296.
55. Закон Республики Армения «О порядке опубликования и вступления в силу законов Республики Армения, других нормативных правовых актов» от 4 октября 1996 г. // Республика Армения. – 1997. – 19 марта.
56. Закон Республики Беларусь «О внесении изменений и дополнений в Уголовный Кодекс Республики Беларусь» // Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь. – 1996. – № 23. – Ст. 423.
57. Закон Республики Беларусь «О нормативных правовых актах Республики Беларусь” от 10 января 2000 р. № 361-З с изменениями и дополнениями от 4 января 2002 г. // Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь. – 2002. – № 2. – Ст. 42.
58. Закон Республики Таджикистан «О порядке опубликования законов Респуб-лики Таджикистан и других актов, принятых Маджлиси Оли либо его органами» от 4 ноября 1995 г. // Ведомости Маджлиси Оли Республики Таджикистан. – 1995. – № 22. – Ст. 264.
59. Закон України „Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.
60. Закон України „Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. № 422/96- ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
61. Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. № 3018-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.
62. Зивс С.Л. Источники права. – М.: Наука, 1981. – 239 с.
63. Зивс С.Л. Развитие формы права в современных империалистических государствах. – М.: Изд-во АН СССР, 1960. – 216 с.
64. Златопольский Д.Л. Контроль за соблюдением конституции и конституционный суд в государствах восточной Европы. – Вестн. Моск. ун-та: Серия 11: Право. – 1998. – № 2. – С. 38-53.
65. Кельман М.С. Конституційний контроль як засіб захисту конституцій у національних правових системах континентального права: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2001. – 17 с.
66. Керимов Д.А. Кодификация и законодательная техника. – М.: Госюриздат, 1962. – 104 с.
67. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта +, 2000. – 560 с.
68. Керимов Д.А. Проблемы общей теории права и государства: В 3 т. – М.: Современный Гуманитарный Ун-т, 2002. – Т. 2: Философия права. – 271 с.
69. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Мысль, 1972. – 471 с.
70. Кечекьян С.Ф. О понятии источника права // Учёные записки Моск. ун-та: Труды юрид. ф-та. – 1946. – Вып. 116. – Кн. 2. – С. 3-25.
71. Кодекс конституционной юрисдикции Республики Молдова от 16 июня 1995 г., // Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии. Сборник нормативных актов / Под ред. В.К. Бобровой, М.А. Митюкова (рук. кол.), А.А. Подавалова. – М.: Зерцало, 1998. – С. 448-479.
72. Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13 – С. 270-302.
73. Константий О.В. Джерела адміністративного права України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Націон. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Харків, 2000. – 19 с.
74. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / Под. ред. Б.А. Страшуна. – М.: БЕК, 1995. – Т. 2. – 438 с.
75. Конституционное право. Энциклопедический словарь / Отв. ред. и рук. авт. кол. С.А. Авакьян. – М.: НОРМА, 2000. – 675 с.
76. Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии: Сборник норматив-ных актов / Под ред. В.К. Бобровой, М.А. Митюкова (рук. кол.), А.А. Подавалова. – М.: Зерцало, 1998. – 800 с.
77. Конституційне судочинство в Україні: законодавство та практика застосування: Навч. посіб. / За станом на 1 червня 2002 р. (серія „Реформа судів України”). – Харків: Консум, 2002. – 832 с.
78. Конституційний суд України: правові засади, рішення, висновки, ухвали / За заг. ред. І.А. Тимченка. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 1999. – 1000 с.
79. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997 – 2001 / Відповід. редакт. П.Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн.1. – 512 с.
80. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997 – 2001 / Відповід. редакт. П.Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн.2. – 504 с.
81. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 2001 – 2002 / Відповід. редакт. П.Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Кн.3. – 384 с.
82. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141.
83. Конституція України (українською та російською мовами) та її офіційне тлумачення в Рішеннях Конституційного Суду України. – Харків: Арсіс, 2001. – 128 с.
84. Концепція розвитку законодавства України на 1997 – 2005 роки. – К.: Ін-т законодавства ВРУ, 1996. – 122 с.
85. Копейчиков В. Теоретичні і практичні питання тлумачення Конституції // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – № 7.– С. 61-68.
86. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб.: Цинзерлинг,1890.– 319 с.
87. Костюк В.Л. Джерела трудового права України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київський націон. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2000. – 14 с.
88. Кривенко Л. Законодательное регулирование деятельности Верховного Со-вета Украины // Право и жизнь. – 1997. – №12. – С. 3 –12.
89. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
90. Кримінальний кодекс УРСР від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
91. Кросс Р. Прецедент в английском праве. – М.: Юрид. лит., 1985. – 239 с.
92. Кряжков В.А., Лазарев Л.В. Конституционная юстиция в Российской Федерации. – М.:БЕК, 1998. – 462 с.
93. Кулеба Д. Що сталося з Римським Статутом в Україні? // Український часопис міжнародного права. – 2003. – № 4. – С. 39-56.
94. Лазарев В.В. Правоположения: понятие, происхождение и роль в механизме юридического воздействия // Правоведение. – 1976. – №6. – С. 7-15.
95. Лазарев В.В. Применение советского права. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1972. – 200 с.
96. Лазарев В.В. Эффективность правоприменительных актов: Вопросы теории. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1975. – 208 с.
97. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Спартак, 1998. – 448 с.
98. Лазарев Л.В. Конституционный Суд России и развитие конституционного права // Журнал российского права. – 1997. – № 11. – С. 15-23.
99. Лазарев Л.В. Правовые позиции Конституционного Суда России. – М.: Издательский дом «Городец»; Формула права, 2003. – 528 с.
100. Латинские юридические изречения / Сост.: Е. Й. Темнов. – М.: Юристъ, 1996. – 400 с.
101. Лившиц Р.З. Судебная практика как источник права // Судебная практика как источник права. – М.: Ин-т гос-ва и права РАН, 1997. – С. 3-19.
102. Лузин В.В. Методы толкования Конституции в деятельности Верховного Суда США // Государство и право. – 1997. – № 10. – С. 90-93.
103. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность. – М.: Наука, 1986. – 262 с.
104. Лукьянова Е.А. Закон как источник советского государственного права. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 150 с.
105. Лучин В.О., Доронина О.Н. Жалобы граждан в Конституционный Суд РФ. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 260 с.
106. Малько А.В. Правовая жизнь // Общественные науки и современность. – 1999. – № 6. – С. 65-75.
107. Марцеляк О.В. Специфіка контрольно-наглядових органів у державному ме-ханізмі України // Проблеми законності. – Вип.33. – 1998. – С. 9-15.
108. Медушевский А. Кельзеновская модель конституционного правосудия и изменение конституций в странах Восточной Европы // Конституционное правосудие в посткоммунистических странах: Сборник докладов. – М.: Центр конституционных исследований МОНФ, 1999. – С. 13-42.
109. Митюков М.А. Парламентское право в решениях Конституционного Суда Российской Федерации // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 1996. – №3 (16) / 4 (17). – С. 57-64.
110. Мицкевич А.В. Акты высших органов Советского государства. – М.: Юрид. лит., 1967. – 176 с.
111. Мицкевич А.В. Правотворческое значение нормативного акта // Советское государство и право. – 1965. – №11. – С. 49-57.
112. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі: Автореф. дис. … д-ра. юрид. наук: 12.00.01 / Націон. акад. внутр. справ України. – К., 2001.– 24 с.
113. Мурашин О.Г. До питання про поняття правового акта // Підприємництво, держава і право. – 2002. – № 12. – С. 7-9.
114. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
115. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Госюриздат, 1960. – 511 с.
116. Недбайло П.Е. Применение советских социалистических правовых норм: Автореф. … докт. юрид. наук: 12.00.01 / Моск. гос. ун-т. – М., 1956. – 29 с.
117. Нерсесянц В.С. Суд не законодательствует и не управляет, а применяет право // Судебная практика как источник права. – М.: Ин-т гос-ва и права РАН, 1997. – С. 31-42.
118. Общая теория права / Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – М.: Изд-во МГУ, 1996. – 384 с.
119. Общая теория права и государства / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1994. – 360 с.
120. Общая теория советского права / Под. ред. С.Н. Братуся и И.С. Самощенко. – М.: Юрид. лит., 1966. – 491 с.
121. Овсепян Ж.И. Акты органов судебного (квазисудебного) конституционного контроля (на материалах Австрии, Италии, Испании, Францию, ФГР) // Государство и право. – 1994. – № 4. – С. 114-123.
122. Овсепян Ж.И. Конституционное судебно-процессуальное право: у истоков отрасли права, науки и учебной дисциплины // Правоведение. – 1999. – № 2. – С. 196-212.
123. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – 5-е изд. – М.: ГИС, 1963. – 900 с.
124. Окрема думка судді Конституційного Суду України Іващенка В.І. щодо Ви-сновку Конституційного Суду України у справі про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України „Про внесення змін до Конституції України”, направленого Головою Верховної Ради України, вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 78, 81 та інших Конституції України) від 5 листопада 2003 р. № 2-в/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 46. – Ст. 2390.
125. Окрема думка судді Конституційного Суду України Іващенка В.І. щодо Ви-сновку Конституційного Суду України у справі щодо відповідності проекту Закону України „Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 29, 59, 78 та інших Конституції України) від 30 жовтня 2003 року № 1-в/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 48. – Ст. 2535.
126. Окрема думка судді Конституційного Суду України Мартиненка П.Ф. щодо Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 158 и статті 159 Конституції України (справа щодо внесення змін до Конституції України) від 9 червня 1998 р. № 8-пр/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 23. – Ст. 854.
127. Окрема думка судді Конституційного Суду України Мироненка О.М. щодо Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним подан-ням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) від 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 4. – Ст. 125.
128. Окрема думка судді Конституційного Суду України Савенка М.Д. щодо Ви-сновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту „Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект № 4105 з внесеними до нього поправками)” від 16 березня 2004 р. № 1-в/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – Ст. 761.
129. Окрема думка судді Конституційного Суду України Савенка М.Д. щодо Рі-шення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 73 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) здійсненого Президентом України права вето стосовно прийнятого Верховною Радою України Закону України “Про внесення змін до статті 98 Конституції України” та пропозицій до нього (справа щодо права вето на закон про внесення змін до Конституції України) 11 березня 2003 р. № 6-рп/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 16. – Ст. 710.
130. Окрема думка судді Конституційного Суду України Скоморохи В.Є. щодо Висновку Конституційного Суду України у справі щодо відповідності проекту Закону України „Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 29, 59, 78 та інших Конституції України) від 30 жовтня 2003 року № 1-в/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 48. – Ст. 2535.
131. Окрема думка судді Конституційного Суду України Скоморохи B.Є. щодо Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним подан-ням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини другої статті 18, статей 32, 33, 34, 35, 36, 37, підпункту 5 пункту 3 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій України” (справа про Касаційний суд України) від 11 грудня 2003 р. № 20-рп/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – Ст. 2705.
132. Окрема думка судді Конституційного Суду України Скоморохи В.Є. щодо Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 139 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указів Президії Верховної Ради України “Про тимчасове припинення діяльності Компартії України” і “Про заборону діяльності Компартії України” (справа про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року) від 27 грудня 2001 р. № 20- рп/2001 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 1. – Ст. 28.
133. Окрема думка судді Конституційного Суду України Шаповала В.М. щодо Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту „Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект № 4105 з внесеними до нього поправками)” від 16 березня 2004 р. № 1-в/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – Ст. 761.
134. Орзих М.Ф. Современный этап конституционной реформы в Украине // Юридический вестник. – 1996. – № 1. – С. 3-12.
135. Павилонис В. Конституция как предмет интерпретации в решениях Конституционного Суда Литовской Республики // Конс