ЮРИДИЧНА ПРОЦЕДУРА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ, МІСЦЕ В СИСТЕМІ ПРАВОВИХ КАТЕГОРІЙ

brief description

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

На правах рукопису

НИКОЛИНА Катерина Валеріївна

УДК 340.0

ЮРИДИЧНА ПРОЦЕДУРА:
ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ, МІСЦЕ В СИСТЕМІ ПРАВОВИХ КАТЕГОРІЙ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
Бобровник Світлана Василівна,
кандидат юридичних наук,
професор

Київ-2011

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................
3
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ПРОЦЕДУРА ЯК САМОСТІЙНА КАТЕГОРІЯ...
15
1.1. Методологічні основи наукового дослідження
юридичної процедури……………………………………………………..
15
1.2. Природа, поняття та ознаки юридичної процедури .…….................
37
1.3. Класифікація юридичних процедур....................................................
65
Висновки до Розділу 1.................................................................................
81
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕДУРНО-ПРАВОВА НОРМА ТА ПРАВОВІДНОСИНИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ…………
91
2.1. Особливості процедурно-правових норм ………………...………...
91
2.2. Поняття, ознаки та види процедурних
правовідносин ……………………………………………………………..
107
Висновки до Розділу 2.................................................................................
128
РОЗДІЛ 3. МІСЦЕ ЮРИДИЧНОЇ ПРОЦЕДУРИ В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ......................................................................
134
3.1. Процедурно-правові основи правотворчої діяльності ...........
134
3.2. Правоінтерпретаційна діяльність як особлива сфера
реалізації юридичної процедури................................................................
150
3.3. Особливості правозастосовної юридичної процедури……………..
165
Висновки до Розділу 3.................................................................................
175
ВИСНОВКИ................................................................................................
182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................... 193

ВСТУП

Актуальність теми. Cтановлення та розвиток сучасної держави і права в Україні перебуває в стані значних перетворень та реформувань, що обумовлено системою політичних, економічних та соціальних факторів. Результативність та ефективність таких перетворень безпосередньо залежить від рівня наукової розробки шляхів реформування державно-правових інституцій, в тому числі і юридичної процедури як засобу ефективного здійснення державно-правового впливу на суспільство.
Проблематика юридичної процедури займає центральне місце в системі як об’єктів наукового дослідження, так і об’єктів практичної юридичної діяльності. Реалізація майже всіх засобів соціального регулювання потребує наявності процедур і відповідних процедурних норм. В обов’язковому порядку ознака процедурності (як і нормативності) характерна саме для системи правового регулювання, оскільки забезпечує не лише формування правових приписів, а і обумовлює становлення механізму їх реалізації в житті суспільства. Правотворча та правозастосовна діяльність уповноважених суб’єктів виступає ефективним інструментом правового регулювання і як потенційна сфера зловживань владою, що становить загрозу не лише правам громадян, а й правопорядку в цілому потребує процедурної форми. Саме чітко визначений процедурно-правовий механізм, тобто юридична процедура, що окреслює межі компетенції посадових осіб, органів влади, правосуддя, а також способи реалізації державної влади, виступає важливою гарантією недопущення владних зловживань. Процедурно-правова форма необхідна не лише для нормативного встановлення можливої або необхідної поведінки, але й для визначення порядку вчинення відповідних юридично значимих дій.
На теоретичному рівні проблеми юридичної процедури і в сучасній науці є малодослідженими. Окремі питання природи та змісту юридичної процедури, які досліджувались ще у 70-80-х роках ХХ ст. або ж потребують суттєвого переосмислення у відповідності до реалій сьогодення, або ж мають суто галузевий характер та визначають особливості процедури у кримінальному, цивільному та адміністративному процесах. Окремі проблеми сутності, природи, змісту юридичної процедури, її різновиди, підстави виникнення, зміни та припинення, особливості як різновиду юридичної діяльності були досліджені на монографічному та дисертаційному рівні відомими радянськими вченими: С. С. Алексєєвим, А. М. Васильєвим, В. М. Горшеньовим, Д.А. Керімовим, Ю. І. Мельниковим, А. С. Піголкіним, В. М. Протасовим, В. О. Тарасовою. В сучасних наукових доробках вчених аналізуються теоретико-правові аспекти природи, сутності процедури в сфері права та її співвідношення з юридичним процесом. Мова іде про теоретичні ідеї С. В. Бобровник, М. М. Гуренко-Вайцман, С. Д. Гусарєва, О. П. Євсеєва, О. В. Зайчука, А. М. Колодія, О. С. Лагоди, В. Г. Лук’янової, Н. М. Оніщенко, Л. Н. Распутіної, М. М. Расолова, О. О. Середи, О. Д. Тихомирова, О. В. Фатхутдінової, А. А. Юсупова, О. В. Яковенко. Не применшуючи значення праць означених вчених, необхідно констатувати відсутність комплексних теоретичних досліджень сутності правової процедури як багатоаспектного явища, що має самостійний характер, функціональне призначення та особливе місце в системі правових категорій.
Попри всю соціальну значущість юридичної процедури, в загально правовій літературі все ще відсутні дослідження, спеціально присвячені комплексному вивченню цієї категорії. Більше того, немає єдності теоретиків навіть у визначенні юридичної процедури як категорії, неоднозначними є точки зору і стосовно її місця в структурі правового регулювання, правової природи тощо.
Тривалий час юридична процедура визнавалася складовою частиною юридичного процесу в широкому розумінні, хоча інші науковці, навпаки, вважали юридичний процес самостійним різновидом юридичної процедури або розглядали ці категорії як рівнозначні. Виникали дискусії стосовно критеріїв розмежування процедурно-правового і процесуально-правового механізму, які продовжуються і в сучасних дослідженнях.
В юридичній науці постає необхідність формулювання визначення юридичної процедури як категорії загальної теорії права, остаточного її розмежування з поняттям юридичний процес; ґрунтовного аналізу потребують проблеми структури та різновидів юридичної процедури, ретельного дослідження вимагають процедурно-правові норми та процедурні правовідносини, теоретичного обґрунтування потребує визначення місця юридичної процедури в системі юридичної практичної діяльності.
Отже, комплексне дослідження поняття і сутності юридичної процедури сприятиме усталенню єдиного розуміння цієї категорії в теоретико-правовому аспекті, формулюванню специфічних ознак і принципів даної категорії, вдосконаленню окремих видів юридичної процедури як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Усе це обумовлює актуальність обраної теми дисертації, важливість її результатів не лише для наукової діяльності, а й для застосування на практиці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі теорії та історії держави і права Київського університету права НАН України в межах планових тем «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні» (номер державної реєстрації: 01050001907) та «Актуальні проблеми правоутворення в сучасній Україні» (номер державної реєстрації: 0108U010270). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Київського університету права НАН України 23 листопада 2007 року (протокол № 2).
Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті на основі опрацювання існуючих наукових підходів та аналізу нормативної бази поняття, ознак та змісту юридичної процедури як одного з ключових понять правової науки та юридичної практики, обґрунтування власної позиції щодо визначення юридичної природи цієї категорії та надання розгалуженої класифікації юридичних процедур.
Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлені наступні завдання:
- проаналізувати історію становлення та тенденції розвитку юридичної процедури як об’єкту наукового дослідження;
- узагальнити наявні в юридичній літературі погляди вчених щодо розуміння природи, сутності та змісту юридичної процедури;
- сформулювати поняття юридичної процедури як багатоаспектної категорії, виокремити її ознаки, встановити її природу та сутність;
- визначити особливості співвідношення категорій «юридичний процес» та «юридична процедура»;
- здійснити класифікацію юридичних процедур на окремі різновиди та надати їх характеристику;
- встановити особливості процедурно-правових норм, обґрунтувати їх визначення та з‘ясувати їх роль в механізмі правового регулювання;
- дослідити особливості та різновиди процедурних правовідносин, а також обґрунтувати авторське визначення поняття «процедурні правовідносини»;
- встановити місце юридичної процедури в системі юридичної діяльності;
- з’ясувати сутнісні та структурні особливості правотворчої процедури;
- охарактеризувати поняття та зміст правоінтерпретаційної процедури;
- розкрити особливості поняття та змісту правозастосовної процедури.
Об’єктом дослідження є теоретико-правові аспекти юридичної процедури.
Предметом дослідження є методологічні, сутнісні та системно-структурні особливості юридичної процедури.
Методи дослідження. Враховуючи мету і завдання дисертаційної роботи, враховуючи необхідність комплексного дослідження предмету в процесі наукового аналізу було поєднано використання філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів дослідження. Так, діалектичний метод надав змогу встановити особливості розвитку юридичної процедури, з однієї сторони, як об’єкту наукового пізнання, а з іншої сторони – як практичної юридичної категорії. Використано матеріалістичний метод, що надав змогу встановити специфіку результативності юридичної процедури та особливості її юридичного закріплення. Особливості предмету та об’єкту дисертаційного дослідження визначили необхідність застосування низки спеціально-наукових методів, які конкретизували дослідження, а саме:
- історико-правовий метод, що надав змогу з’ясувати історію розвитку юридичної процедури як об’єкту загальносвітоглядного бачення та предмету наукового пізнання (підрозділ 1.1.);
- системно-структурний метод, завдяки якому було досліджено місце юридичної процедури в системі юридичної практичної діяльності та встановлено особливості змісту юридичної процедури (підрозділи 1.2., 1.3., 2.2.);
- порівняльний, результатом застосування якого стало встановлення спільних та відмінних ознак юридичної процедури та юридичного процесу (підрозділ 1.2.);
- спеціально-юридичний, що надав змогу з’ясувати категоріальний рівень окремих понять шляхом обґрунтування їх визначення та виокремлення низки характерних ознак (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2.);
- логічний, який сприяв встановленню особливостей сутності, природи та значення юридичної процедури, її різновидів, процедурно-правових норм, процедурних правовідносин тощо (підрозділи 1.3., 2.1., 2.2.);
- соціологічний забезпечив виокремлення процедурної сутності та змісту правотворчої, правоінтерпретаційної та правозастосовної процедури (підрозділи 3.1., 3.2., 3.3.);
- структурно-функціональний надав змогу встановити значення юридичної процедури для вдосконалення юридичної практичної діяльності (підрозділи 3.1., 3.2., 3.3.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційне дослідження теоретико-правових проблем юридичної процедури є одним із перших комплексних наукових досліджень процедури як однієї з основних категорій теорії права та механізму правової регламентації, її ознак та видів. Обґрунтовано низку концептуальних понять, теоретичних положень та висновків щодо використання вказаної категорії з метою вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, підвищення його ефективності та якості. Результати здійсненого дослідження знайшли своє відображення у таких положеннях, що характеризують авторський внесок у досліджувану проблему та виносяться на захист:
вперше:
- з’ясована сутність юридичної процедури, зміст якої розкрито в межах наступних положень: юридична процедура - це явище, що має категоріальний характер та розглядається як самостійна юридична категорія (категоріальна сутність); юридична процедура характеризується наявністю самостійних ознак (феноменологічна сутність); юридична процедура є елементом соціальних процедур та реалізується у сфері права, а також складається із системи послідовних дій відповідних суб’єктів (системна сутність); юридична процедура має власне призначення, що пов’язане із здійсненням повноважень суб’єктами владарювання, а також із реалізацією прав і законних інтересів, виконання юридичних обов’язків (функціональна сутність); юридична процедура має власну цінність, що пов’язана із забезпеченням формування права та його поширення на суспільні відносини (аксіологічна сутність); юридична процедура є самостійним інститутом, що включає в себе такі взаємопов’язані елементи як: суб’єкт юридичної процедури, об’єкт юридичної процедури, результат юридичної процедури (інституційна сутність); юридична процедура становить об’єкт наукового юридичного дослідження щодо якого формується система наукових знань про закономірності його зародження, виникнення, розвитку та вдосконалення (гносеологічна сутність);
- виокремлено ознаки юридичної процедури, до яких належать наступні: являє собою особливий різновид правовідносин, що мають процедурний характер та визначають особливості юридичної практичної діяльності; має цілісний характер, оскільки складається із певної послідовності дій суб’єктів юридичної процедури, в результаті чого досягається певний юридично значимий результат; виникає на підставі норм права, тобто має офіційний правовий характер; порядок здійснення юридичної процедури регламентується відповідними процедурними нормами права; має власну націленість, що полягає у зміні правової дійсності; має інтелектуальний та вольовий характер, оскільки залежить від свідомості та волевиявлення суб’єкта юридичної процедури; визначає послідовність дій суб’єктів юридичної процедури; результатом здійснення юридичної процедури є реалізація прав, свобод, законних інтересів суб’єкта права або виконання юридичних обов’язків; виявляється у юридичній діяльності; являє собою сукупність послідовних актів поведінки, кожний з яких викликає відповідні локальні наслідки, що впливає на зміст та результативність всієї юридичної процедури;
- з’ясовано, що матеріальні норми права та процедурно-правові норми мають складний багатоаспектний характер взаємодії між собою, що можливо охарактеризувати в межах наступних аспектів: а) процедурно-правові норми визначають порядок створення, тлумачення та реалізації матеріальних норм права, а матеріальні норми права регламентують статус процедурно-правових норм та забезпечують їх охорону; б) процедурно-правові норми права відображають рівень якості та об’єктивної витребуваності суспільством у регулюванні суспільних відносин, а матеріальні норми права є об’єктом індивідуалізації процедурно-правовими нормами права по відношенню до певної життєвої ситуації та конкретних суб’єктів права; в) процедурно-правові норми є засобом реалізації повноважень суб’єктів владних відносин, а матеріальні норми права закріплюють ці повноваження та визначають характер процедури їх реалізації; г) процедурно-правові норми визначають процедуру охорони та захисту матеріальних норм права, а матеріальні норми права слугують закріпленню прав та обов’язків суб’єктів права як суб’єктів юридичної процедури;
- встановлено значення процедурно-правових норм, яке полягає в тому, що процедурно-правові норми: по-перше, визначають методологічні засади вчинення юридично значимих дій; по-друге, характеризують порядок юридичної діяльності суб’єктів владних повноважень та суб’єктів права; по-третє, визначають результативний характер правового регулювання та ефективність дії права в цілому; по-четверте, характеризують зміст, послідовність, просторовість та суб’єктний склад юридично значимих дій;
удосконалено:
- визначення поняття «юридична процедура», що являє собою самостійний різновид соціальної процедури, регламентується відповідними процедурними нормами права, має офіційний правовий характер, складається із певної послідовності дій суб’єктів юридичної процедури, в результаті чого досягається певний результат у вигляді зміни правової дійсності;
- класифікацію юридичних процедур за такими критеріями: відповідно до змісту юридичної процедури виокремлено: дозвільну, забороняючу, зобов’язуючу юридичні процедури; в залежності від форм реалізації права обґрунтовано такі різновиди юридичних процедур, як: юридична процедура виконання права, юридична процедура використання права, юридична процедура дотримання права, юридична процедура застосування права; в залежності від сфери дії юридичної процедури виокремлено: процедуру правотворчості, процедуру правозастосування, процедуру інтерпретації (тлумачення) права; в залежності від суб’єктів юридичної процедури класифіковано: процедуру досудового слідства, процедуру вчинення нотаріальних дій, процедуру судового розгляду справи, процедуру здійснення прокурорського нагляду, процедуру розгляду звернень громадян органами державної влади та місцевого самоврядування; в залежності від системності права юридична процедура поділяється на: процедуру цивільного судочинства, процедуру кримінального судочинства, процедуру адміністративного судочинства, процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення, процедуру господарського судочинства; в залежності від функціональної ролі юридичної процедури можливо виокремити: регулятивна юридична процедура, охоронна юридична процедура; в залежності від методів здійснення юридична процедура поділяється на: імперативна юридична процедура, диспозитивна юридична процедура.;
- класифікацію процедурних правовідносин в залежності від декількох критеріїв: в залежності від галузей права виділено конституційно-правові, адміністративно-правові, цивільно-правові, кримінально-правові, трудові, сімейні процедурні правовідносини; в залежності від функцій та завдань, які постають перед певною галуззю права, в межах якої виникають процедурні правовідносини, можливий також їх поділ на два основні види: регулятивно-процедурні, охоронно-процедурні правовідносини (правовідновлюючі, компенсаційні, каральні); за суб'єктами здійснення виокремлено: правовідносини між громадянами, правовідносини між громадянами та державою, правовідносини між державою та юридичними особами, правовідносини між юридичними особами, правовідносини між юридичними та фізичними особами, правовідносини між органами держави, правовідносини між органами держави та посадовими особами, правовідносини між органами держави та іноземцями, особами без громадянства. за кількістю суб'єктів, процедурні правовідносини поділяються на: прості, складні; в залежності від характеру волевиявлення суб'єктів, процедурні правовідносини поділяються на: договірні, управлінські; в залежності від змісту та наслідків здійснення процедурні правовідносини поділяються на: правотворчі, правозастосовні, правоінтерпретаційні;
дістало подальшого розвитку:
- аналіз спільних ознак юридичної процедури та юридичного процесу, які полягають у юридичній природі та сутності, правовій сфері існування, належності до правової дійсності. Вони здійснюються спеціальними суб’єктами, що мають відповідну освіту та фахові знання; мають інтелектуальний характер, оскільки засновуються на розумовій діяльності суб’єктів юридичної процедури або процесу; мають вольовий характер, що визначається особливим проявом свідомості та волі суб’єктів з метою здійснення повноважень або реалізації прав й законних інтересів; забезпечують реалізацію прав та законних інтересів суб’єктів права; здійснюються у відповідності до чітко встановленого порядку; реалізуються відповідно до системи прийомів, способів та засобів, які мають усталений, практично напрацьований характер;
- відмінні ознаки юридичної процедури та юридичного процесу, що можливо уявити у вигляді наступних порівнянь: юридична процедура має організаційну сутність, оскільки націлена на організацію роботи відповідних суб’єктів в сфері права, а юридичний процес має процедурну сутність, оскільки складається з системи послідовних вироблених дій уповноважених суб’єктів; юридична процедура характеризує зміст, а юридичний процес характеризує форму юридичної діяльності; юридична процедура може бути закріплена як за допомогою правових норм, так і традицій і звичаїв, а юридичний процес має правовий характер закріплення; юридична процедура становить певну систему, що складає зміст юридичного процесу, а юридичний процес є цілісним явищем, що складається із системи послідовних стадій; юридична процедура визначає зміст діяльності суб’єктів в сфері права, а юридичний процес забезпечує послідовність діяльності суб’єктів в сфері права;
- бачення змісту правотворчої процедури, що складається із системи процедур, які складають проектний етап підготовки нормативно-правового акту, етап розгляду та прийняття нормативно-правового акту, етап введення в дію нормативно-правового акту; змісту правоінтерпретаційної процедури, що складається з системи процедур з’ясування змісту норми права та роз’яснення змісту норми права; змісту правозастосовної процедури, до складу якої належать процедури встановлення та дослідження фактичних обставин справи, юридичної кваліфікації справи, винесення рішення уповноваженим суб’єктом правозастосування.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – для подальшого вивчення сутності, змісту, особливостей юридичної процедури та її різновидів в межах теорії держави і права, а також галузевими юридичними науками для єдиного розуміння категорії «юридична процедура» у відносинах, що ними регулюються;
- у сфері правотворчості, право тлумачення та правозастосування – при вдосконаленні чинного законодавства, яке регламентує процес закріплення та здійснення юридичної процедури;
- у навчальному процесі – при підготовці підручників і навчальних посібників, при викладанні курсу теорії держави і права, галузевих юридичних дисциплін, при складанні навчальних програм.
Практичне втілення положень наукової роботи підтверджено Актом про впровадження наукових розробок дисертації у навчальний процес та наукову діяльність Київського університету права НАН України від 11 листопада 2010р.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Київського університету праваНАН України, на наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Алушта, 2009р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (с. Верхній Студений, Міжгірський р-н, Закарпатська обл., 2010р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Європейська юридична освіта і наука: студентський вимір» (м. Ужгород, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 2010р.).
Публікації. Сформульовані у дисертаційному дослідженні основні положення та висновки знайшли відображення у 9 публікаціях, зокрема, в 3-х статтях у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, 2-х розділах у колективних монографіях, 4-х тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена метою та завданнями дисертаційного дослідження і складається із вступу, трьох розділів,, що містять 8 підрозділів, висновків до розділів, висновків до дисертації та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 215 сторінок, із них основного змісту – 192 сторінки. Список використаних джерел включає 251 найменування.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження теоретичних основ юридичної процедури, що було проведене в межах цієї роботи, потребує виокремлення загальних висновків. Дослідивши особливості сутності юридичної процедури, специфіку її місця в системі юридичної діяльності, а також теоретико-правові аспекти процедурно-правових норм та процедурних правовідносин, можливо узагальнити наступні висновки. Засновуючись на аналізі поглядів вчених, що сформувались в літературних юридичних джерелах, нами було обґрунтовано категоріальність деяких понять та надані їх авторські визначення, а саме:
1) юридична процедура – це самостійний різновид соціальної процедури, що регламентується відповідними процедурними нормами права, має офіційний правовий характер, складається із певної послідовності дій суб’єктів юридичної процедури, в результаті чого досягається певний результат у вигляді зміни правової дійсності;
2) процедурно-правові норми – це самостійний різновид норм права, які встановлюють процедуру реалізації норм матеріального права, націлені на втілення в життєдіяльність суспільства закріплених сталих правил поведінки загальнообов’язкового характеру у вигляді матеріальних норм права, а також здійснюються за допомогою юридичної процедури;
3) процедурні правовідносини, що являють собою особливий різновид правовідносин, мають владний характер, регламентовані процедурно-правовими нормами, гарантовані державним примусом, націлені на реалізацію норм матеріального права у певній послідовності відповідно до чітко визначених стадій;
4) правотворча процедура - система чітковизначених, послідовних, компетентних, юридично значимих дій суб’єктів правотворчості щодо розробки проекту нормативно-правового акту, його обговорення, прийняття та введенні в дію;
5) процедура тлумачення права, тобто система послідовних юридично значимих дій уповноважених суб’єктів, націлених на з’ясування і роз’яснення іншим суб’єктам права змісту та обсягу норм права, волі правотворця, сформульованої у текстах форм права;
6) процедура правозастосування, що являє собою систему чітковизначених, послідовних, компетентних, юридично значимих дій суб’єктів правозастосування, що має владний, організований, творчий, індивідуальний характер та націлена на поширення положень норм права на конкретну життєву ситуацію і конкретних осіб, в результаті прийняття правозастосовного акту.
Результати цього дисертаційного дослідження можливо узагальнити в межах наступних положень та рекомендацій.
1. Проведена періодизація історії становлення поглядів на питання сутності та значення юридичної процедури на:
- період античності, епохи Середньовіччя та Просвітництва, де у поглядах філософів цього періоду зароджуються ідеї процедурності як елементу діалектики, що забезпечує послідовність та результативність будь-якої соціальної діяльності; процедура характеризується як універсальне явище, яке має свій прояв у будь-якій сфері життєдіяльності суспільства, в тому числі і в правовій сфері; процедурний характер діяльності суб’єктів в правовій сфері переважно пов’язується із конкретним видом юридичної діяльності (правотворча, правозастосовна, контрольна юридичні процедури), тобто має профільний характер; в цей період відбувається становлення ідей щодо сутності та значення юридичної процедури, що надає змогу говорити про інституційність юридичної процедури; погляди філософів зазначеного періоду становлять методологічну основу для подальшого розвитку ідей щодо феноменологічних та практичних засад юридичної процедури;
- період нового часу, закономірностями якого у досліджені юридичної процедури стало те, що в цей період закладалися підвалини для теоретичного виокремлення юридичної процедури як самостійної юридичної категорії та встановлення закономірностей процедурного порядку здійснення будь-якої юридично значимої діяльності як практичної, так і наукової; юридична діяльність набуває статусу як об’єкту наукового юридичного дослідження, так і об’єкту загальносвітоглядного аналізу; сутність юридичної процедури визначається філософами в контексті того або іншого напряму праворозуміння, що надає можливість закласти в основу розуміння сутності юридичної процедури або особливості історичного характеру розвитку суспільства і держави, або специфіку розвитку суспільства, або особливості психіки людини тощо; розуміння сутності юридичної процедури, що сформувалось в цей період, надало змогу в подальшому активізувати наукові дослідження юридичної процедури та визначення її в якості принципової умови результативності та законності будь-якої юридично значимої діяльності.
2. Юридична процедура є явищем багатоаспектним, оскільки: по-перше, виявляється у багатьох сферах життєдіяльності суспільства; по-друге, відображає характер взаємодії між суб’єктами права; по-третє, є основою формування, реалізації та тлумачення права; о-четверте, забезпечує послідовність та результативність юридично значимої діяльності.
3. Підсумовано наступні тенденції та перспективи наукового вивчення юридичної процедури, а саме: розуміння юридичної процедури як об’єкту наукового юридичного дослідження, має досить різновекторний характер, що зумовлено певною ідеологією держави, впливом відповідних юридичних наукових шкіл тощо; спостерігаються тенденції до широкого розуміння юридичної процедури як багатоаспектного явища, що має власне понятійне значення, ознаки, функціональне призначення тощо; юридична процедура розглядається як окремий різновид соціальної процедури в цілому як змісту людської діяльності; юридична процедура як об’єкт наукового юридичного дослідження потребує сучасного наукового переосмислення в контексті поточних потреб уніфікації, гармонізації та оптимізації юридичної практичної діяльності.
4. Виокремлено ознаки юридичної процедури, до яких відносяться наступні: являє собою особливий різновид правовідносин, що мають процедурний характер та визначають особливості юридичної практичної діяльності; має цілісний характер, оскільки складається із певної послідовності дій суб’єктів юридичної процедури, в результаті чого досягається певний юридично значимий результат; виникає на підставі норм права, тобто має офіційний правовий характер; порядок здійснення юридичної процедури регламентується відповідними процедурними нормами права; має власну націленість, що полягає у зміні правової дійсності; має інтелектуальний та вольовий характер, оскільки залежить від свідомості та волевиявлення суб’єкта юридичної процедури; визначає послідовність в діяльності суб’єктів юридичної процедури; результатом здійснення юридичної процедури є реалізація прав, свобод, законних інтересів суб’єкта права або виконання юридичних обов’язків; виявляється у юридичній діяльності; являє собою сукупність послідовних актів поведінки, кожний з який викликає відповідні локальні наслідки, що впливає на зміст та результативність всієї юридичної процедури.
5. Встановлено та охарактеризовано зміст спільних ознак юридичної процедури та юридичного процесу, зокрема: зазначені поняття мають юридичну природу та сутність, оскільки мають правову сферу існування та функціонують в сфері правової дійсності; здійснюються спеціальними суб’єктами, що мають відповідну освіту та фахові знання в сфері юриспруденції; мають інтелектуальний характер здійснення, оскільки засновуються на розумовій діяльності суб’єктів юридичної процедури або процесу; мають вольовий характер, що визначається особливим проявом свідомості та волі суб’єктів з метою здійснення повноваження або реалізації прав й законних інтересів; забезпечують реалізацію прав та законних інтересів суб’єктів права; здійснюються у відповідності до певного чітко встановленого порядку; реалізуються відповідно до системи прийомів, способів та засобів, які мають усталений, практично вироблений характер.
6. Виокремлено систему відмінних ознак юридичної процедури та юридичного процесу, що можливо уявити у вигляді наступних порівнянь: юридична процедура має організаційну сутність, оскільки націлена на організацію роботи відповідних суб’єктів в сфері права, а юридичний процес має процедурну сутність, оскільки складається з системи послідовних вироблений діянь уповноважених суб’єктів; юридична процедура характеризує зміст юридичної діяльності, а юридичний процес характеризує форму юридичної діяльності; юридична процедура може бути закріплена як за допомогою правових норм, так і мати характер традицій і звичаїв, а юридичний процес має правовий характер закріплення; юридична процедура становить певну систему, що складає зміст юридичного процесу, а юридичний процес становить цілісне явище, що складається із системи послідовних стадій; юридична процедура визначає зміст діяльності суб’єктів в сфері права, а юридичний процес визначає послідовність діяльності суб’єктів в сфері права.
7. З’ясована сутність юридичної процедури, зміст якої розкрито в межах наступних положень: насамперед, юридична процедура - це явище, що має категоріальний характер та розглядається як самостійна юридична категорія (категорійна сутність); юридична процедура характеризується наявністю самостійних ознак (феноменологічна сутність); юридична процедура є елементом соціальних процедур та реалізуються у сфері права, а також складається із системи послідовних дій відповідних суб’єктів (системна сутність); юридична процедура має власне призначення, що пов’язане із здійсненням повноважень суб’єктами владарювання, а також із реалізацією прав і законних інтересів, виконання юридичних обов’язків (функціональна сутність); юридична процедура має власну цінність, що пов’язана із забезпеченням створення права та його поширення у життєдіяльність суспільства (аксіологічна сутність); юридична процедура є самостійним інститутом (інституційна сутність), що включає в себе такі взаємопов’язані елементи як: суб’єкт юридичної процедури, об’єкт юридичної процедури, результат юридичної процедури; юридична процедура становить об’єкт наукового юридичного дослідження щодо якого формується система наукових знань про закономірності його зародження, виникнення, розвитку та вдосконалення (гносеологічна сутність).
8. Запропонована наступна класифікація юридичних процедур за такими критеріями: 1) відповідно до змісту юридичної процедури можливо виокремити: дозвільну, забороняючу, зобов’язуючу юридичні процедури; 2) в залежності від форм реалізації права можливо виокремити такі різновиди юридичних процедур як: юридична процедура виконання права, юридична процедура використання права, юридична процедура дотримання права, юридична процедура застосування права; 3) в залежності від сфери дії юридичної процедури виділяють наступні: процедура правотворчості, процедура правозастосування, процедура інтерпретації (тлумачення) права; 4) в залежності від суб’єктів юридичної процедури можливо виокремити: процедура досудового слідства, процедура вчинення нотаріальних дій, процедура судового розгляду справи, процедура здійснення прокурорського нагляду, процедура розгляду звернень громадян органами державної влади та місцевого самоврядування; 5) в залежності від системності права юридична процедура поділяється на: процедура цивільного судочинства, процедура кримінального судочинства, процедура адміністративного судочинства, процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення, процедура господарського судочинства; 6) в залежності від функціональної ролі юридичної процедури можливо виокремити: регулятивна юридична процедура, охоронна юридична процедура; 7) в залежності від методів здійснення юридична процедура поділяється на: імперативна юридична процедура, диспозитивна юридична процедура.
9. Виокремлено спільні ознаки процедурно-правових та матеріальних норм права, а саме: походять від юридичної діяльності; мають загальний формалізований характер; націлені на регулювання суспільних відносин та надання їм певного рівня впорядкованості; є результатом правотворчості, оскільки розробляються, обговорюються та приймаються уповноваженими суб’єктами правотворчості в чітко визначеному порядку; існують у вигляді правил, вимог та умов; мають вольовий та інтелектуальний характер походження, оскільки є результатом розумової діяльності людини; гарантуються та охороняються державою за допомогою системи засобів та способів державно-владного реагування; реалізуються у життєдіяльність суспільства шляхом використання, виконання, дотримання та застосування; мають системний характер та об’єднуються у правові інститути та галузі; мають правовий характер, функціонують взаємопов’язано та забезпечують в цілому ефективність правового регулювання.
10. Встановлено відмінні ознаки матеріальних та процедурно-правових норм, що полягають у наступному: природою матеріальних норм права є необхідність закріплення прав та обов’язків суб’єктів права, природою процедурно-правових норм є необхідність реалізації та охорони правових норм; матеріальні норми права закріплюють правовий статус суб’єктів права, визначають критерії правомірної та протиправної поведінки, закріплюють види юридичної відповідальності, процедурно-правові норми встановлюють процедуру реалізації норм матеріального права; матеріальні норми права націлені на закріплення сталих правил поведінки загальнообов’язкового характеру, процедурно-правові норми націлені на втілення в життєдіяльність суспільства закріплених сталих правил поведінки загальнообов’язкового характеру у вигляді матеріальних норм права; матеріальні норми права реалізуються за допомогою процедурно-правових норм, процедурно-правові норми реалізуються за допомогою юридичної процедури; змістом матеріальних норм права є регулятивні норми права, змістом процедурно-правових норм є охоронні та захисні норми права; матеріальні норми права мають первинний характер та походять від природних потреб суспільних відносин у правовому регулюванні, процедурно-правові норми мають похідний характер від норм матеріального права, оскільки визначають процедуру їх реалізації.
11. З’ясовано, що матеріальні норми права та процедурно-правові норми мають складний багатоаспектний характер взаємодії між собою, що можливо охарактеризувати в межах наступних положень: а) процедурно-правові норми визначають порядок створення, тлумачення та реалізації матеріальних норм права, а матеріальні норми права регламентують статус процедурно-правових норм та забезпечують їх охорону; б) процедурно-правові норми права відображають рівень якості та об’єктивної витребуваності суспільства у регулюванні суспільних відносин, а матеріальні норми права є об’єктом індивідуалізації процедурно-правовими нормами права по відношенню до певної життєвої ситуації та конкретних суб’єктів права; в) процедурно-правові норми є засобом реалізації повноважень суб’єктів владних відносин, а матеріальні норми права закріплюють ці повноваження та визначають характер процедури їх реалізації; г) процедурно-правові норми права визначають процедуру охорони та захисту матеріальних норм права, а матеріальні норми права слугують закріпленню прав та обов’язків суб’єктів права як суб’єктів юридичної процедури.
12. Встановлено значення процедурно-правових норм виявляється в тому, що: по-перше, процедурно-правові норми визначають методологічні засади вчинення юридично значимих дій; по-друге, процедурно-правові норми характеризують порядок юридичної діяльності суб’єктів владних повноважень та суб’єктів права; по-третє, процедурно-правові норми визначають результативний характер правового регулювання та ефективність дії права в цілому; по-четверте, процедурно-правові норми характеризують зміст, послідовність, просторовість та суб’єктний склад юридично значимих дій.
13. Узагальнено ознаки процедурних правовідносин: мають соціальний, правовий характер та складаються між суб’єктами права з приводу реалізації (здобуття) певного соціального блага (реалізації права) або забезпечення певних інтересів (виконання юридичного обов’язку); мають як об’єктивний характер виникнення, що пов’язаний із певними благами або обов’язками, так і суб’єктивний, що визначається волевиявленням певного суб’єкту правовідносин; мають реальний характер та залежать від свідомості суб’єктів права. Вони можуть мати як активний, так і пасивний прояв ставлення суб’єкта до предмету або явища, з приводу якого виникають, змінюються або припиняються правовідносини; виникають, змінюються і припиняються на основі процедурно-правових норм, оскільки процедурно-правовими нормами визначаються особливість створення, тлумачення та реалізації права; мають владний характер, оскільки одним із обов’язків суб’єктів цих правовідносин є орган, наділений владними повноваженнями; зміст та результат правовідносини гарантуються засобами державного примусу, змістом якого є застосування примусових заходів у випадку порушення прав та законних інтересів суб’єктів правовідносин або невиконання чи неналежного виконання юридичних обов’язків; виникають, змінюються та припиняються у зв’язку із настанням певних юридичних фактів або фактичного складу, що передбачено нормами чинного законодавства; здійснюються у суворій послідовності відповідно до стадій.
14. Проведено класифікацію процедурних правовідносин в залежності від декількох критеріїв: в залежності від галузей права процедурні правовідносини можливо поділити на наступні різновиди: конституційно-правові, адміністративно-правові, цивільно-правові, кримінально-правові, трудові, сімейні; в залежності від функцій та завдань, які постають перед певною галуззю права, в межах якої виникають процедурні правовідносини, можливий також їхній поділ на два основні види: регулятивно-процедурні, охоронно-процедурні правовідносини (правовідновлюючі, компенсаційні, каральні); за суб'єктами, процедурні правовідносини поділяються на: правовідносини між громадянами; правовідносини між громадянами та державою; правовідносини між державою та юридичними особами; правовідносини між юридичними особами; правовідносини між юридичними та фізичними особами; правовідносини між органами держави; правовідносини між органами держави та посадовими особами; правовідносини між органами держави та іноземцями, особами без громадянства; за кількістю суб'єктів, процедурні правовідносини поділяються на: прості, складні; в залежності від характеру волевиявлення суб'єктів, процедурні правовідносини поділяються на: договірні, управлінські; в залежності від змісту та наслідків здійснення процедурні правовідносини поділяються на: правотворчі, правозастосовні, правоінтерпретаційні.
15. З’ясовано, що правотворча процедура характеризується наступними особливостями: по-перше, являє собою систему правил, прийомів та засобів розробки, прийняття та введення в дію нормативно-правових актів; по-друге, визначає організацію роботи суб’єктів правотворчості та забезпечує їх конструктивну та безперебійну роботу; по-третє, надає змогу ефективно оновлювати законодавчу базу держави та реагувати на поточні потреби правового регулювання; по-четверте, відображає послідовність і результативність роботи правотворців.
16. Узагальнено погляди вчених щодо співвідношення процедури правотворчості та процесу правотворчості та груповано їх на окремі групи: процедура правотворчості та процес правотворчості ототожнені, що пояснюється єдиною сутністю правотворчості щодо розробки та прийняття нормативно-правових актів; процедура правотворчості та процес правотворчості є самостійними незалежними один від одного інститутами, що відображають, з однієї сторони, специфіку роботи суб’єктів правотворчості щодо вчинення тих або інших юридично значимих дій в сфері творення права (процедура правотворчості), а з іншої сторони, особливості етапності (стадійності) правотворчості (процес правотворчості); процедура правотворчості та процес правотворчості співвідносяться між собою як конкретне та загальне, оскільки змістом процесу правотворчості є сукупність послідовних юридичних процедур щодо створення нормативно-правових актів; процедура правотворчості та процес правотворчості є самостійними, проте взаємопов’язаними інститутами, зв’язок між якими полягає у забезпеченні послідовності та ефективності правотворчої діяльності, створенні умов для реалізації повноважень суб'єктів правотворчості тощо.
17. Згруповано погляди вчених щодо змісту та сутності процедурних засад тлумачення права, зокрема: погляди вчених, що характеризують процедурність тлумачення права як окрему особливість (ознаку) тлумачення норм права (гносеологічний підхід); погляди вчених, що характеризують процедурність тлумачення права як зміст стадій тлумачення норм права (герменевтичний підхід); погляди вчених, що характеризують процедурність тлумачення права як специфічну характеристику діяльності уповноважених суб’єктів тлумачення права (функціональний підхід); погляди вчених, що характеризують процедурність тлумачення права як систему методів, прийомів, способів та засобів тлумачення права (синергетичний підхід); погляди вчених, що характеризують процедурність тлумачення права як умову результативності тлумачення права у вигляді відповідного акту, що визначає цінність самого тлумачення права (аксіологічний підхід).
18. Встановлено зміст правотворчої, правоінтерпретаційної та правозастосовної процедур та охарактеризовано особливість кожної з етапу зазначених юридичних процедур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М. И., Комаров С. А. Проблемы теории государства и права / М. И. Абдулаев, С. А. Комаров. – СПб.: Питер, 2003. - 576 с.
2. Абдуллаев Н. Д. Диалектика правотворчества / Н. Д. Абдуллаев. – Баку: Азернешр, 1972. – 142 с.
3. Александров Н. Г. Юридическая норма и правоотношение: [Сокр. стеногр. докл., прочитанного на научн. сессии Моск. юрид. ин-та 6 мая 1946 г.] / Под ред. И. Т. Полякова. – М., 1947. – 28 с.
4. Алексеев С. С. Общая теория государства и права: [В 2-х т.] / С. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т.2. – 359с.
5. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе / С. С. Алексеев. - М.: Юрид. лит., 1971. - 223 с.
6. Алексеев С. С. Структура советского права / С. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1975. – 263 с.
7. Алехин А. П., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации. [Часть 1. Сущность и основные институты административного права. Учебник] / А. П. Алехин, Ю. М. Козлов. – М.: ТЕИС, 1993. - 608с.
8. Алімов Р. С. Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Р. С. Алімов. – Донецьк, 2002. – 164 с.
9. Анохин В. С. Арбитражное процессуальное право России / В. С. Анохин. – М.: Владос, 1999. – 495 с.
10. Аракчеев В. С. Процедурно-правовые нормы: понятие и значение в регулировании трудовых отношений / В. С. Аракчеев. - Томск, 1981. – 240 с.
11. Аракчеев В. С. Процедурные нормы в сфере трудовых правоотношений / В. С. Аракчеев // Проблемы повышения эффективности правового регулирования на севременном этапе. – 1976. - Вып. 1. – С. 140-145.
12. Аристотель: Книга первая // Проблемы теории государства и права: учебник / В. М. Сырых. – М.: Эксмо, 2008. – 528 с.: СD – (Российское юридическое образование).
13. Бабаев В. К. Теория современного советского права. Фрагменты лекций и схемы / Бабаев В.К. - Нижний Новгород: Изд-во Нижегор. ВШ МВД РСФСР, 1991. - 156 c.
14. Бабаев В. К. Норми права // Общая теория права. [Курс лекций]. – Нижний Новгород: Изд-во Нижегор. ВШ МВД РСФСР, 1993. – 440 с.
15. Бабаков В. А. Гражданская процессуальная обязанность: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Саратов, 1999. – 23 с.
16. Байтин М. И., Яковенко О. В. Теоретические вопросы правовой процедуры / М. И. Байтин, О. В. Яковенко // Журнал российского права. – 2000. - №8. – С. 98-100.
17. Баландин В. Н., Павлушина А. А. О видах юридического процесса / В. Н. Баландин, А. А. Павлушина // Правоведение. - 2002. - № 4 (243). - С. 22 – 33.
18. Барихин А. Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А. Б. Барихин. – М.: Книжный мир, 2005. – 720 с.
19. Баришпольская Т. Ю. Гражданський процесс и процедура (понятие, служебная роль, проблемы теории и практики): автореф. дис. … канд.юрид. наук: 12.00.03. - Томск, 1988. – 18 с.
20. Барковський И. Проблемы совершенствования механизма правотворческой деятельносты Содружества Независимых Государств / И. Барковський // Беларусский журнал международного права и международных отношений. – 2002. - №4 // www.evolutio.info
21. Бахрах Д. М. Административное судопроизводство, административная юстиция и административный процесс / Д. М. Бахрах // Государство и право. – 2005. - №2. – С. 19-25.
22. Баширова С. Г. К вопросу о соотношении правовой процедуры и юридического процесса / С. Г. Баширова // Вестник Волжского ун-та им. В. Н. Татищева. – Вип. 67. - 2005. – С. 24-27.
23. Бердяев Н. А. Сочинения. Часть первая // Проблемы теории государства и права: учебник / В. М. Сырых. – М.: Эксмо, 2008. – 528 с.: СD – (Российское юридическое образование).
24. Бибило В. Н. Специфические особенности норм гражданского процессуального прав // Сб. мат междунар. науч-практ. конф. «Правовые средства обеспечения развития экономики Республики Беларусь» (9-10 ноября 2007 г., г. Минск) / Ред. кол. И. И. Колядко и др. – Мн., БГУ, 2008. – С. 388-390.
25. Бигич О. Л. Порівняльне правознавство: природа та методологічне значення: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / О. Л. Бигич. – К., 2002. – 207 с.
26. Большая юридическая энциклопедия. – М.: Эксмо, 2005. – 688 с.
27. Боннер А. Т. Гражданский процессуальный закон и фактическая процессуальная деятельность // Труды ВЮЗИ / Под ред. М. С. Шакарян. - М., 1977. – 180 с.
28. Бориславський Л. В. Процедура // Юридична енциклопедія: [в 6-т.] / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укренцикл., 1998. – Т.5: П-С. – 2003. – 736 с.
29. Борисова Л. Н. Общая теория процесуальных норм права / Л. Н. Борисова // http://studrada.com.ua
30. Бочаров О. Д. Правозастосовча діяльність: поняття, функції та форми. Проблемні лекції / О. Д. Бочаров // http://www.lawbook.by.ru
31. Брызгалина А. В., Кудреватых С. А. К вопросу о формировании налогового права как подотрасли права / А. В. Брызгалина, С. А. Кудреватых // Государство и право. – 2000. - №6. – С. 60-67.
32. Васильев А. М. О правоприменении в процессуальной сфере. Проблемы соотношения материального и процесуального права. – М.: Юрид. лит., 1980. – 256 с.
33. Вдовіна Г. А. Процедурний природно-правовий підхід (погляди Л. Фуллера / Г. А. Вдовіна // Держава і право. - 2000. – Вип. 10. – С. 79-86.
34. Вебер: Часть третья. Рим // Проблемы теории государства и права: учебник / В. М. Сырых. – М.: Эксмо, 2008. – 528 с.: СD – (Российское юридическое образование).
35. Власенко Н. А. Законодательная технология // Проблемы теории государства и права: учебник / В. М. Сырых. – М.: Эксмо, 2008. – 528 с.: СD – (Российское юридическое образование).
36. Власенко Н. С. Правові засади системи інформаційного забезпечення соціальної політики / Н. С. Власенко // http://www.idss.org.ua
37. Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права: Монографія / Ю. Л. Власов. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 180 с.
38. Вопленко Н. Н. Официальное толкование норм права / Н. Н. Вопленко. - М.: Юрид. лит., 1976. - 118 с.
39. Гаврилюк Р. О. Діалектика змісту та форми податкового права як відображення його системної сутності / Р. О. Гаврилюк // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2005. - Вип. 282. – С. 94-99.
40. Гадыльшина З. И. О некоторых актуальных проблемах административно-процессуального права / З. И. Гадыльшина // Актуальные проблемы юридической науки и образования на севременном этапе. – Казань: Казан. гос. ун-т, 2003. – С. 119-125.
41. Галаган И. А., Василенко А. В. К проблемам теории правоприменительных отношений / И. А. Галаган, А. В. Василенко // Гос-во и право. – 1998. – № 3. – С. 19-21.
42. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики: автореф. дис. … д-ра. юрид. наук: 12.00.02 / А. З. Георгіца. – К., 1999. – 38 с.
43. Гетьман А. П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве / А. П. Гетьман. – Х., 1994. – 134 с.
44. Глухова А. В. Политический центризм в посттоталитарном обществе: опыт и проблемы / А. В. Глухова // Сов. государство и право. – 1993. – №3. – С. 110-111.
45. Головистикова А. Н., Грузинова Л. Ю. Толковый словарь юридических терминов / А. Н. Головистикова, Л. Ю. Грузинова. – М.: Эксмо, 2008. – 618 с.
46. Голодный М. А. Организация и процедура законотворчества в первые годы Советской власти на Украине (1917-1925 гг.): дисс. ... канд. юрид. наук: 12.710. / М. А. Голодний. – К., 1971. – 272 с.
47. Голосніченко І. П. Проблеми адміністративного процесу на сучасному етапі розвитку Української держави / І. П. Голосніченко // Актуальні проблеми держави і права: [Зб. наук. праць]. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 19. – С. 27-31.
48. Гончарук С. Т. Адміністративне право України: [Навчальний посібник] / С. Т. Гончарук. – К., 2000. – 240 с.
49. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. М.: Юрид. лит., 1972. – 268 с.
50. Господарське право України / За ред. Н. О. Саніахметової // http://textbooks.net.ua
51. Гревцов Ю. И. Правовые отношения и осуществление права / Ю. И. Гревцов. – Л.: Изд. ЛГУ, 1987. – 180 с.
52. Грузінова Л. П. Трудовое право України // http://studentbooks.com.ua
53. Гусарев С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності) / С.Д. Гусарев, О.Д. Тихомиров . - К.: Знання, 2006. — 487 с.
54. Даль В. И. Толковый словарь великорусского языка: [В 4 т.] – М.: Русский язык, 1980. – Т. 3. – 555 с.
55. Державно-правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин: Монографія / За заг. ред. проф. Ю. Л. Бошицького. – К.: Юридична думка, 2009. – 536 с.
56. Дідич Т. О. Нормопроектування: теоретико-правовий аспект: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Т. О. Дідич. – К., 2006. – 239 с.
57. Дрейшев Б. В. Правотворческие отношения в советском государственном управлении / Б. В. Дрейшев. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. – 174 с.
58. Дюрягин И. Я. Право и управление / И. Я. Дюрягин. - М.: Юрид. лит., 1981. - 158 с.
59. Дюрягин И. Я. Правоприменительные отношения как разновидность управленческих отношений / И. Я. Дюрягин // Советское государство и право. – 1977. - № 7. - С. 46-77.
60. Евгеньева А. П. Словарь русского языка: [В 4 т.] – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Русский язык, 1984. – 750с.
61. Евтушенко В. Ф. Понятие и признаки налогового правоотношения в аспекте современного налогового права / В. Ф. Евтушенко // Финансовое право. – 2005. - № 9. – С. 2-4.
62. Ершов В. В. Судебное правоприменение // Проблемы теории государства и права: учебник / В. М. Сырых. – М.: Эксмо, 2008. – 528 с.: СD – (Российское юридическое образование).
63. Євсєєв О. П. Процедури в конституційному праві України: автореф. дис... канд. наук: 12.00.02 / О. П. Євсєєв. - 2009. – 19 с.
64. Жалинский А. Е. Профессиональная деятельность юриста: Введение в специальность. [Учебное пособие] / А. Е. Жалинский. – М.: Проспект, 1997. – 97 с.
65. Жаровська І. М. Принцип відкритості та прозорості парламентських процедур у контексті побудови в Україні ефективної моделі доступності права / І. М. Жаровська // Держава і право. - 2003. – Вип. 30. – С. 90-95.
66. Загальна теорія держави і права / За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
67. Загальна теорія держави і права. [Навчальний посібник]. / Р. А. Калюжний, С. М. Тимченко, Н. М. Пархоменко, С. М. Легша. – К.: Вид. Палівода А. В., 2007. – 232 с.
68. Зайцев И. М., Рассахатская Н. А. Гражданская процессуальная форма: понятие, содержание и значение / И. М. Зайцев, Н. А. Рассахатская // Государство и право. – 1995. - №2. – С. 34-39.
69. Зайцев И. М., Мордовец А. С. Юридический процесс // Теория государства и права: [Курс лекций] / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
70. Зайцев И. М. Правовые процедуры и судебные процессы // Теория государства и права: [Курс лекций] / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
71. Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і прав. Академічний курс. [Підручник]. – К.: Юрінком Інтер, 2006 // www. ebk.net.ua
72. Законтворческий процесс в Российской Федерации // http://www.allpravo.ru
73. Заметки о современном гражданском и арбитражно-процессуальном праве / Под ред. М. К. Треушникова. – М.: Изд. Дом «Городец, 2004. – 352 с.
74. Заплавський Р. В. Тлумачення норм права та їх культурна цінність / Р. В. Заплавський // http://www.bibliofond.ru
75. Захарова М. Л., Тучкова Э. Г. Право социального обеспечения России. [Учебник] / М. Л. Захарова, Э. Г. Тучкова. – М.: Издательство БЕК, 2001. – 576 с.
76. Михайловский И. В. Очерки философии права. – Т.1 // Теория государства и права: Хрестоматия: [в 2 т.] – Т. 2 / Автор-составитель М. Н. Марченко. – М.: Городец, 2004. – 800 с.
77. Иеринг Р. Дух римского права на различных этапах его развития. [Часть первая: Пер. с нем.] – С.- Петербург., 1875.- 309 с.
78. Иностранное конституционное право / [Алебастрова И.А., Андреева Г.Н., Кашкин С.Ю. и др.]; Под ред. В.В. Маклакова. – M.: Юристъ, 1996. – 509 с.
79. Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
80. История политических и правовых учений. [Учебник для вузов] / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2004. – 944 с.
81. Казаков В. Н. Правомерное поведение и правопорядок: дисс… канд. юрид. наук: 12.00.01 / В. Н. Казаков. – М., 1999. – 185 с.
82. Калинин И. Процессуальные и процедурные правоотношения, возникающие при рассмотрении трудовых споров // Кадровик. Трудовое право для кадровика". – 2008. - N 10 // http://www.hr-portal.ru
83. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): [Підручник] / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2002. – 353 с.
84. Коваль Л. В. Адміністративне право: [Курс лекцій] / Л. В. Коваль. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
85. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства. Вопросы теории / Д. А. Ковачев. – М.: Юрид. лит., 1977. – 112 с.
86. Колесник К. О. Парламентська процедура в зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аналіз: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / К. О. Колесник. – Х., 2003. – 213 с.
87. Колодій А. М. Основи держави і права / А. М. Колодій. – К., 1997. – 356 с.
88. Конституционное право. Энциклопедический словарь / Под ред. С. А. Авакьяна (отв. ред.). – М.: НОРМА, 2001. – 688 с.
89. Конституція України від 28.06.1996 р. // ВВРУ. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
90. Копина А. А. К вопросу о соотношении понятий «налоговый процесс» и «налоговая процедура» / А. А. Копина // Финансовое право. – № 10. – 2005. – С. 8-16.
91. Коркунов Н. М. Применение положительного права / В кн.: Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / [Предисл. д-ра юрид. наук, проф. И. Ю. Козлихина]. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 580 с.
92. Коркунов Н. М. Теория государства и права // Проблемы теории государства и права: учебник / В. М. Сырых. – М.: Эксмо, 2008. – 528 с.: СD – (Российское юридическое образование).
93. Котелевская И. В. Современный парламент / И. В. Котелевская // Государство и право. - 1997. - №3. - С. 7-18.
94. Кравченко С. П. Мова як фактор правоутворення та законотворення: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / С. П. Кравченко. – Одеса, 2000. – 201 с.
95. Крамской И. С. Соотношение материальных и процессуальных правоотношений на примере деятельности органов внутренних дел / автореф. дисс. …канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 2006. – 28 с.
96. Крестовская Н. Н., Матвеева Л. Г. Теория государства и права: Элементарный курс / Н. Н. Крестовская, Л. Г. Матвеева. – Х.: Одиссей, 2007. – 384 с.
97. Кривенко Л. Т. Верховна Рада України / Л. Т. Кривенко. - К.: ЮРЕ, 1997. - 47 с.
98. Криницький І. Особливості податково-процесуальних правових норм / І. Криницький // Підприємництво, господарство і право. 2006. - №6. – С. 70-72.
99. Крылов Б.С. Парламент буржуазного государства. Политическая сущность и формы парламента и парламентаризма на современном этапе / Б. С. Крылов. - М.: Изд-во ИМО, 1963. - 356 с.
100. Крылова Н.С. Английское государство / Н. С. Крылова. - М.: Наука, 1981. - 301 с.
101. Кузнеченкова В. Е. Налоговый правотворческий процесс в системе юридических категорий / В. Е. Кузнеченкова // Журнал российского права. – 2005. - №1. – С. 34-37.
102. Кузнеченкова В. Е. Налоговый процесс: современная концепция правового регулирования: автореф. дисс. … д-ра. юрид. наук: 12.00.14. – М., 2005. – 34 с.
103. Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / О. В. Кузьменко. – К., 2006. – 429 с.
104. Петражицький Л. Й. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – Т. 1 // Теория государства и права: Хрестоматия: [в 2 т.] – Т. 2 / Автор-составитель М. Н. Марченко. – М.: Городец, 2004. – 800 с.
105. Лагода О. С. Адміністративна процедура: теорія і практика застосування: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / О. С. Лагода. – Ірпінь, 2007. – 169 с.
106. Лазарев В. В. Применение советского права / В. В. Лазарев. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1972. - 200 с.
107. Лебедев В. А., Маркина Е. А. Теория госуд