ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБИ, ЯКУ ЗАТРИМАНО ЗА ПІДОЗРОЮ У ВЧИНЕННІ ЗЛОЧИНУ

brief description

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………………………………….3
ВСТУП ……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. ПРАВА ТА ЗАКОННІ ІНТЕРЕСИ ОСОБИ, ЯКУ ЗАТРИМАНО ЗА ПІДОЗРОЮ У ВЧИНЕННІ ЗЛОЧИНУ ………………………………….................13
1.1. Поняття і сутність прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину ………………………………………………………13
1.2. Класифікація і загальна характеристика прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину ………………………………………. 36
Висновки до першого розділу …………………………………………………….. 58
РОЗДІЛ 2. ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ ЗА ПІДОЗРОЮ У ВЧИНЕННІ ЗЛОЧИНУ І СТАН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇЇ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ МАЙНОВОГО І НЕМАЙНОГОВОГО ХАРАКТЕРУ В УКРАЇНІ …………………………………60
2.1. Законодавче регулювання затримання особи за підозрою у вчиненні злочину і забезпечення її прав та законних інтересів майнового і немайнового характеру ...60
2.2. Сучасні проблеми реалізації майнових та немайнових прав та законних інтересів особи під час її затримання за підозрою у вчиненні злочину …………..92
Висновки до другого розділу ……………………………………………………..117
РОЗДІЛ 3. ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАЙНОВИХ І НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБИ, ЯКУ ЗАТРИМАНО ЗА ПІДОЗРОЮ У ВЧИНЕННІ ЗЛОЧИНУ……………………………………………………………122
3.1. Поняття, сутність і система засобів забезпечення майнових і немайнових прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину …..122
3.2. Правові гарантії реалізації і охорони майнових і немайнових прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину ………………..140
Висновки до третього розділу …………………………………………………….183
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………....185
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………....191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………209

ВСТУП
Актуальність теми. Не зважаючи на те, що діяльність органів кримінальної юстиції в Україні поступово набуває форм, які гарантують охорону прав і інтересів особистості, правова регламентація кримінально-процесуальних відносин, пов‘язаних з участю в них особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, потребує подальшого вдосконалення з метою реального забезпечення її майнових та інших прав і законних інтересів.
Затримання особи за підозрою у вчиненні злочину є одним з поширених заходів кримінально-процесуального примусу, сутність якого полягає у тимчасовому позбавленні особи свободи та обмеженні її особистої недоторканності (ст.29 Конституції України [77], ст.ст. 106, 115, 149 та ін. КПК [86]). При цьому, затримана особа позбавляється можливості реалізовувати свої майнові та інші інтереси, стає тимчасово нездатною здійснювати контроль за предметами особистого користування, рухомого та нерухомого майна, що знаходиться у неї на праві приватної власності, втрачає особисті зв’язки з членами сім’ї, друзями, знайомими та особами, які могли б забезпечити охорону її майна. Виникають труднощі у затриманого із збереженням власного транспорту та нерухомого майна, в якому можуть знаходитись тварини, коштовності, гроші, побутова техніка, предмети домашнього вжитку і духовної творчості тощо. Всі ці об’єкти є матеріальними благами і проблеми, які можуть виникнути у підозрюваного через неможливість особистого догляду за ними, можуть призвести до їх втрати або пошкодження, що буде безумовним порушенням майнових та інших, закріплених у законодавстві України і міжнародних документах прав особи (ст.ст. 41, 42 та ін. Конституції України, Кн.2 і 3 ЦК України [242] тощо).
Для охорони власних майнових та інших інтересів особа, яка затримана за підозрюю у вчиненні злочину, розраховує на застосування органами дізнання, досудового слідства, прокурори і суду заходів з охорони її нерухомого та іншого майна, яке залишається без догляду. Ці державні органи, згідно з ч.4 ст.13 Конституції України, повинні вжити необхідних заходів із охорони зазначених матеріальних благ і повідомити затриманого про їх характер. Проте, відсутність належного процесуального забезпечення реалізації зазначених прав і інтересів на практиці призводить до їх ігнорування.
В КПК України статті 159 і 160 присвячені заходам піклування про неповнолітніх дітей заарештованого і охороні його майна та житла, якщо вони залишаються без нагляду. Положень цих статей, розрахованих, перш за все, не на затриманого в сучасній Україні, а на взятого під варту в часи УРСР розвинутого соціалізму, сьогодні явно недостатньо для забезпечення усього розмаїття майнових та інших прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину, й тому вони є переважно декларативними. В законі взагалі відсутні механізм і види заходів для забезпечення майнових прав такої особи.
Через недосконалість кримінально-процесуального інституту охорони майна і житла затриманого, працівники органів дізнання і досудового слідства, не завжди повідомляють затриману особу про свої обов’язки, використовують правову необізнаність окремих громадян для неправомірного тиску на них, що призводить до непоодиноких фактів порушення конституційних, майнових та інших прав людини. Крім неповнолітніх дітей затриманого піклування можуть потребувати й інші його родичі або члени сім‘ї (інваліди, хворі, похилого віку). Забезпечення прав особи, яка тимчасово примусово утримується органом досудового розслідування в ізоляції, повинно бути підкріплено спеціальними правовими гарантіями.
Питання захисту прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, постійно були в центрі уваги науковців, їх розглядали в своїх працях: С.А. Альперт, В.М. Батюк Ю.М. Грошевой, А.П. Гуляєв, Й.М. Гуткін, А.Я. Дубинський, Л.М. Карнеєва, О.Ф. Кистяковський, Є.Г. Коваленко, М.М. Короткий, Е.Ф. Куцова, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, Є.Г. Мартинчик, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, І.Л. Петрухін, М.А. Погорецький, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, В.М. Тертишник, Л.Д. Удалова, І.Я. Фойницький, Л.В. Франк, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило та ін.
Істотних здобутків у вивченні гарантії прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, досягли на рівні кандидатських дисертацій Ю.Б. Чупилкін, який дослідив гарантії прав і законних інтересів підозрюваного в російському кримінальному процесі, і М.Я. Никоненко, який вивчив кримінально-процесуальні гарантії прав і законних інтересів особи, яка підозрюється у вчиненні злочину.
Аналіз опублікованих робіт з цієї проблематики свідчить про те, що, на жаль, в теорії кримінального процесу до цього часу залишаються не визначеними основні завдання, предмет, система і структура гарантій прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину. Деякі проблеми, що стосуються сутності і змісту засобів забезпечення прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, співвідношення, взаємодії і взаємного впливу різних засобів забезпечення прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину, класифікації цих гарантій і реалізації їх в практиці, мають дискусійний характер та недостатньо досліджені й тому вимагають якісно нового теоретичного обґрунтування та потребують певного нормативного оновлення. Проведене дослідження набуває на сьогодні особливої актуальності у зв‘язку з нагальною потребою в прийнятті нового Кримінально-процесуального кодексу України.
Наведені фактори й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, завдання та результати якої зорієнтовані на вироблення нових підходів до посилення прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження розглянута і схвалена Координаційним бюро Академії правових наук України у 2005 році (реєстр. № 621). Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України, яка затверджена наказами МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. «Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України» та № 755 від 05 липня 2004 р. «Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років», плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2008 р.
Мета і завдання дослідження. Основою метою дослідження є здійснення теоретичного узагальнення положень науки про забезпечення прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, а також практичних проблемних пропозицій їх реалізації, чинного національного та зарубіжного законодавства, міжнародно-правових документів з даного питання, спрямоване на вирішення нового наукового завдання, яке полягає у розкритті правової природи забезпечення прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, виявлення прогалин в правовому регулюванні зазначеного забезпечення в Україні та розробці на цій підставі пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування.
Для реалізації поставленої мети вирішувалися такі завдання:
- визначити поняття і сутність прав та законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчинені злочину;
- дати класифікацію прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину;
- охарактеризувати права та законні інтереси особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину;
- встановити стан нормативно-правового регулювання затримання особи за підозрою у вчиненні злочину та рівень забезпечення її прав та законних інтересів майнового і немайнового характеру в Україні;
- з‘ясувати сучасні проблеми реалізації майнових та немайнових прав і законних інтересів особи під час її затримання за підозрою у вчиненні злочину;
- розробити рекомендації щодо практичного забезпечення реалізації і охорони майнових та немайнових прав та законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину;
- внести пропозиції щодо вдосконалення існуючих і введення нових норм у чинне законодавство відносно забезпечення майнових і немайнових прав та законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду із затримання особи за підозрою у вчиненні злочину, і правовідносини, які виникають і розвиваються в процесі цієї діяльності.
Предметом дослідження є забезпечення прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети і завдань дослідження, його об‘єкта та предмета. Зокрема, діалектичний метод як філософський метод аналізу явищ у їх зміні, розвитку та взаємозв‘язку склав підґрунтя для комплексного використання інших наукових методів: історико-правового – при визначенні історичних та правових засад становлення засобів забезпечення прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину (п.1.1); статистичного – при визначенні сучасного стану забезпечення прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину (п.2.2); формально-логічного – при визначені понять «підозра»; «затримання підозрюваного», «гарантії прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину» та ін. (п.1.1, п.2.1., п.3.1); системно-структурного і порівняльно-правового – при проведені теоретичного аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових джерел з вказаної проблематики (пп. 1.1., 2.1, 2.2, 3.2); соціологічного – при з‘ясуванні ставлення співробітників органів досудового розслідування до сучасних проблем, пов‘язаних із забезпеченням майнових та немайнових прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину та шляхів їх вирішення (п.2.2).
Названі методи дослідження використовувались в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність дослідження, істинність отриманих результатів.
Під час дослідження використані джерела з філософії, теорії та історії держави і права, кримінального і кримінально-процесуального права, криміналістики. Нормативною базою дослідження є чинне законодавство України та деяких інших держав, міжнародні документи, відомчі нормативно-правові акти, що стосуються кримінально-процесуальної діяльності. Чинні норми досліджено у порівнянні з проектом КПК України, підготовленим у профільному комітеті Верховної Ради України (реєстр. № 1233).
Емпіричною базою дослідження стали результати анкетного опитування 182 співробітників органів дізнання і досудового слідства; вивчення 147 кримінальних справ, які перебували в провадженні органів дізнання і досудового слідства системи МВС України в м. Києві, Київській, Чернівецької, Чернігівської, Одеської областях і АР Крим, під час розслідування яких було затримано за підозрою у вчиненні злочину 162 особи. Враховано також емпіричні дані, одержані іншими авторами, аналітичні і статистичні дані МВС України, Генеральної прокуратури і Верховного Суду України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній кримінально-процесуальній науці комплексним дослідженням засобів забезпечення прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину. У дисертації обґрунтовується ряд нових положень та висновків, які розширюють наукове уявлення про гарантії прав та законних інтересів затриманого за підозрою у вчиненні злочину. До найбільш суттєвих з них належать такі:
вперше:
- визначено основні завдання, предмет, систему і структуру гарантій майнових та немайнових прав і законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину.
- визначено сучасний стан нормативно-правового регулювання затримання особи за підозрою у вчиненні злочину та рівень забезпечення її прав та законних інтересів майнового і немайнового характеру в Україні, які вказують на існування труднощів із збереженням майна затриманої особи, яке залишилося без нагляду, і в участі цієї особи у здійсненні цивільно-правових правочинів.
- доведено доцільність прийняття Закону України «Про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчинені злочину», до якого потрібно включити норми, що визначають цілі та принципи затримання, правовий статус затриманих, початок перебігу строку затримання особи за підозрою у вчиненні злочину, режим та внутрішній розпорядок в місцях тимчасового тримання, побачення затриманого із захисником, родичами та іншими особами, право на особисту безпеку та листування, отримання передач та грошових переказів, матеріально-побутове та медичне забезпечення, участь затриманих в цивільно-правових правочинах тощо; внесення доповнень до статей 43-1, 106 та ін. КПК України, і ч.1 ст.45 проекту нового КПК України, про право підозрюваного вимагати вжиття заходів щодо опіки або піклування за неповнолітніми дітьми, інвалідами та ін. Близькими родичами або членами сім‘ї, що потребують догляду, а також охорони житла і майна, залишених без нагляду; доповнень до ст.40 Закону України "Про нотаріат", щоб до нотаріально посвідчених прирівнювати заповіт і доручення, посвідчені начальниками ізоляторів тимчасового тримання надати право.
удосконалено:
- класифікацію і характеристику прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, під якими слід розуміти сукупність основних, закріплених Конституцією України і регламентованих кримінально-процесуальним, цивільним та іншим галузевим законодавством прав якими наділена особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину.
- класифікацію законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, яка включає: 1) кримінально-правові; 2) кримінально-процесуальні; 3) майнові; 4) особисті немайнові інтереси.
- правове становище особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, яке обов‘язково передбачає особисті немайнові права, які за жодних обставин не підлягають обмеженню. До них відносяться право на: життя; охорону здоров’я; медичну допомогу; повагу до гідності та честі; безпечне для життя і здоров’я довкілля; індивідуальність, інформацію.
Окремі особисті немайнові права підозрюваного підлягають обмеженню під час знаходження його в ізоляторі тимчасового тримання, а саме право на: свободу і особисту недоторканість; особисте життя та його таємницю; особисті папери; таємницю кореспонденції; зміну імені; донорство.
набуло подальшого розвитку:
- наукова позиція, щодо запровадження у кримінальному процесі двох видів затримання підозрюваного, а саме: 1) невідкладної слідчої дії, що може проводитись до порушення кримінальної справи; 2) право громадян на затримання особи, яка вчинила злочин;
- обґрунтування необхідності обчислення строку кримінально-процесуального затримання з моменту фактичного затримання особи, оскільки саме з цього моменту особа фактично позбавляється свободи пересування, а отже, потребує захисту своїх законних прав та інтересів.
- науковий погляд, що ч.7 ст.165-2 КПК України, за якою суддя вправі продовжити затримання до 10, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого – до 15 діб не відповідає передбаченим у ст.29 Конституції України строкам затримання, які не можуть перевищувати 72 години.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть використовуватися у подальшій науковій розробці проблем забезпечення прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину; під час удосконалення кримінально-процесуального законодавства України (акт впровадження виданий Комітетом з питань правосуддя Верховної Ради України № 04-30/18-1261 від 27.06.08 р.), в практичній діяльності органів дізнання і досудового слідства, в навчальному процесі під час викладення курсу «Кримінальний процес».
Результати дослідження були впровадженні в навчальний процес юридичного факультету КНУВС при викладанні курсу «Кримінальний процес» (акт впровадження від 14.02.2008 р.,); у практичну діяльність підрозділів дізнання системи МВС України (два акти впровадження від 28.03.2008 р.).
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і висновки зроблені автором у процесі дослідження, були апробовані на науково-практичних конференціях: «Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій»: Міжнародна науково-практична конференція (Донецьк, 24.11.06 р.); «Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності»: Науково-теоретична конференція молодих та майбутніх вчених, присвячена створенню Академії управління МВС (Київ, 14.04.06 р.); «Дні науки»: Наукова конференція, (Запоріжжя: Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 27-28.10.05 р.); «Проблеми протидії злочинності: історико-правовий аспект»: Міжнародна історико-правова конференція (с. Стерегуще АР Крим, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, 13-17.09.2007 р.); «Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства»: Науково-практична конференція (Київ, КНУВС, 7.12. 2007р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у семи публікаціях, в тому числі трьох статтях, оприлюднених у вітчизняних фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою, завданням та предметом дисертаційного дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінки, з них основний текст становить 190, список використаних джерел на 26 сторінках (266 найменувань), додатки на 18 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Під правами особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, слід розуміти сукупність основних, закріплених Конституцією України і регламентованих кримінально-процесуальним, цивільним та іншим галузевим законодавством прав якими наділена особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину.
Такими правами є: 1) конституційні права (право на повагу до його гідності; право на свободу та особисту недоторканість; право на недоторканість житла, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на невтручання в особисте і сімейне життя, крім випадків передбачених Конституцією України; право на судовий захист; право підозрюваного на захист; право на відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, її посадових і службових осіб); 2) процесуальні права особи, яку затримано за підозрою у вчинені злочину (право знати, в чому вона підозрюється; право давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; право мати захисника та побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання, подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора; право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав); 3) цивільні права, які поділяються на майнові та особисті немайнові права (майнові права – це права, що мають економічний зміст та еквівалентно-платний характер з приводу належності, використання та споживання матеріальних благ.
Особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину може виступати носієм цих майнових прав, охорону яких, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов’язані забезпечити (ч.2 ст.21 КПК). До майнових прав, також належить право на працю та підприємницьку діяльність. Особисте немайнове право – це міра можливої поведінки управомоченої особи щодо невіддільних від її особистості абсолютних благ немайнового характеру, які позбавлені економічного змісту і надають людині можливість за своїм розсудом, без втручання інших осіб, визначати свою поведінку в сфері особистого життя (право на недоторканість, на ім’я, на ділову репутацію, на охорону здоров’я тощо).
2. З метою удосконалення кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування, а також з метою посилення гарантій прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину, необхідно як швидше прийняти Закон «Про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчинені злочину», до якого потрібно включити норми, що визначають цілі та принципи затримання, правовий статус затриманих, початок перебігу строку затримання особи, яку підозрюють у вчиненні злочину, режим та внутрішній розпорядок в місцях тримання підозрюваного в ізоляції, побачення затриманого із захисником, родичами та іншими особами, право на особисту безпеку та листування, отримання передач та грошових переказів, матеріально-побутове та медичне забезпечення, участь затриманих в цивільно-правових правочинах тощо.
Після прийняття вказаного закону статтю 43-1 КПК потрібно буде доповнити частиною третьою такого змісту: «Особі, затриманої за підозрою у вчиненні злочину роз’яснюються також права передбачені Законом України «Про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчинені злочину», а особі, до якої застосовано такий запобіжний захід як взяття під варту, роз’яснюються права передбачені Законом України «Про попереднє ув’язнення».
3. Дослідження практики використання інституту кримінально-процесуального затримання вказує на його використання і ізоляції підозрюваного як засобу отримання органами дізнання і досудового слідства зізнання особи у вчиненні злочину, що свідчить про наявність небезпечних для захисту прав і законних інтересів підозрюваного тенденцій в діяльності органів досудового розслідування України. Також існують практичні складнощі із збереженням майна затриманої особи, в участі цієї особи у здійсненні цивільно-правових угод за допомогою якої вона могли б реалізовувати свої цивільні права майнового та немайнового характеру.
Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, Інструкція про роботу ізоляторів тимчасового тримання ОВС України не містять норми про участь затриманих у цивільно-правових правочинах через що реалізація цивільних прав майнового характеру є майже неможливою, тобто, практично, повністю обмеженою, що не відповідає презумпції невинуватості, зазначеної у ст.62 Конституції України.
4. В Україні має існувати два види затримання: 1) слідча дія, що може проводитись у невідкладних випадках до порушення кримінальної справи; 2) дія з реалізації передбаченого у ст.38 КК України права кожного громадянина на затримання особи, яка вчинила злочин.
КПК слід доповнити статтею в якій дати визначення процесуальної форми такого затримання і доставлення такої особи громадянином до органів державної влади та передбачити право вживати дії з обшуку затриманої особи і вилучення в неї предметів, використання яких затриманим може являти загрозу для тих, хто здійснює затримання і доставлення, та сторонніх осіб (зброя, ніж, палиця тощо).
Після доставлення затриманої особи до органу досудового розслідування з участю осіб, які затримали і доставили затриманого, має складатися протокол.
Замість затримання як тимчасового запобіжного заходу, запровадити після порушення кримінальної справи застосування до підозрюваного взяття під варту або іншого запобіжного заходу чи звільняти затриману особу.
5. Частина сьома статті 165-2 КПК України, за якою суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого – до п’ятнадцяти діб не відповідає передбаченим у ст.29 Конституції України строкам затримання, які не можуть перевищувати 72 годин.
6. Строк кримінально-процесуального затримання повинен рахуватися з часу фактичного затримання, оскільки саме з цього моменту особа фактично позбавляється свободи пересування, а отже, потребує захисту своїх законних прав та інтересів. Однією з гарантій законних прав та інтересів затриманого повинно стати нормативне врегулювання строку складення протоколу затримання, а саме встановлення у КПК правила, що протокол про затримання підозрюваного має складатися негайно після доставлення цієї особи до компетентного державного органу і ні як не пізніше трьох годин з моменту досталення підозрюваного до органу кримінальної юстиції.
7. З метою вдосконалення механізму забезпечення прав і законних інтересів підозрюваного пропонуємо доповнити ч.2 ст.43-1 КПК України і ч.1 ст.45 проекту нового КПК України, які містять перелік прав підозрюваного, таким правом: вимагати вжиття заходів щодо організації опіки або піклування за неповнолітніми дітьми, а також охорони житла і майна, залишених без нагляду, а також внести зміни до ст.40 Закону України "Про нотаріат" і дорівняти до нотаріально посвідчених заповітів і доручень, заповіти та доручення осіб, які перебувають у ізоляторах тимчасового тримання підозрюваних, місцях досудового ув’язнення та позбавлення волі, посвідчені начальниками ізоляторів тимчасового тримання. До ст.160 КПК потрібно включити другу частину такого змісту: "Про вжиті заходи орган досудового слідства, прокурор, суддя або суд зобов’язані письмово повідомити підозрюваного або обвинуваченого".
8. У кожної особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, є особисті немайнові права, які за жодних обставин не підлягають обмеженню. До них відносяться: 1) право на життя; 2) право на охорону здоров’я; 3) право на медичну допомогу; 4) право на безпечне для життя і здоров’я довкілля; 5) право на повагу до гідності та честі; 6) право на індивідуальність.
Окремі особисті немайнові права підозрюваного підлягають обмеженню під час знаходження його в ізоляторі тимчасового тримання, а саме; 1) право на інформацію про стан свого здоров’я; 2) право на свободу і право на особисту недоторканість; 3) право на зміну імені; 4) право на особисте життя та його таємницю; 5) право на особисті папери; 6) право на таємницю кореспонденцію. право на донорство;
Вільно реалізовувати, знаходячись в ізоляції, затримана особа може лише таке немайнове право, як право на інформацію.
9. Гарантіями прав, в тому числі майнового і немайнового характеру особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, є норми, що встановлюють права і обов’язки учасників досудового слідства, а також норми інших законів і нормативних актів, які передбачають контроль за суб’єктами досудового розслідування, а також відповідальність посадових осіб, відшкодування шкоди за незаконне порушення прав і законних інтересів затриманих осіб, а також уся діяльність, яка здійснюється на основі цих норм.
10. Основними завданнями гарантій майнових та немайнових прав підозрюваного є: 1) забезпечення реалізації підозрюваним своїх майнових та немайнових прав; 2) сприяння запобіганню і ліквідації посягань на порушення майнових і немайнових прав підозрюваного; 3) захист підозрюваним своїх майнових і немайнових прав від посягань.
11. Предметом гарантій майнових і немайнових прав особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, є те, що підлягає забезпеченню завдяки дії цих гарантій. До цього предмету відносяться: 1) участь у відносинах, що виникають у зв’язку з реалізацією підозрюваним своїх майнових і немайнових прав та законних інтересів; 2) захист підозрюваним своїх майнових і немайнових прав і законних інтересів від незаконних дій органів досудового розслідування. Предмет визначає і сам зміст даних гарантій.
12. Систему гарантій майнових та немайнових прав і законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину можна поділити на наступні групи: 1) гарантії реалізації майнових та немайнових прав і законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, які мають процесуальний характер; 2) гарантії охорони майнових та немайнових прав і законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину.
Основними структурними елементами в системі спеціальних гарантій виступають норми права і правові інститути в органічній єдності з діяльністю по їх реалізації, де початкову, вихідну ланку утворюють саме норми права, які регламентують не лише такі засоби забезпечення можливої або належної поведінки, якими є характер процесуальних прав та обов’язків, типи їх зв’язку, процесуальні санкції, а й взагалі всю систему забезпечення процесуальних гарантій учасників процесуальної діяльності. Під гарантіями майнових та особистих немайнових прав і законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, слід розуміти законодавчо закріплені засоби охорони цих прав і інтересів та способи їх реалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 75 років Верховному Суду України: сьогодення на тлі історії // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 1. – С. 4.
2. Case of Quinn v. Franse (Application no. 18580/91) Judgment Strasbourg 22 March 1995. The European Court of Human Rights , станом на 8.02.2007 р.
3. Аверченко А. К. Подозреваемый и реализация его прав в уголовном процессе: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс» / А. К. Аверченко. – Томск, 2001. – 23 с.
4. Азаров В. А. Охрана имущественных интересов личности в уголовном судопроизводстве: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс» / В. А. Азаров. – М. : 1985 – 24 с.
5. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н. Г. Александров. – М. : 1955. – 246 с.
6. Александров С. А. Содержание, система и развитие уголовно-процессуальных гарантий / С. А. Александров // Вопросы криминологии, уголовного права и уголовного процесса. – Горький : 1974. – С. 92–104.
7. Александровский А. Г. Задержание подозреваемого в совершении преступления: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс» / А. Г. Александровский. – КГУ им. Т. Шевченко. – К. : 1992. – 26 с.
8. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / Алексеев С. С. – М. : 1966. – 187 с.
9. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2-х т. / С. С. Алексеев. – Т.1. – М. : Юрид. лит., 1981. – 360 с.
10. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2-х т. / С. С. Алексеев. – Т.2. – М. : Юрид. лит., 1982. – 360 с.
11. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. / С. С. Алексеев. – Т.1. – Свердловск, 1972. – 396 с.
12. Андреева О. И. Соотношение прав и обязанностей государства и личности в правовом государстве и специфика ее проявления в сфере уголовного судопроизводства (теоретический аспект) / О. И. Андреева // Под. ред. М. К. Свиридова. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 2004. – 138 с.
13. Батюк В. Н. Задержание и заключение под стражу в стадии предварительного расследования / В. Н. Батюк // [учебное пособие]. – К. : НИРИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1990. – 92 с.
14. Баулин О. В. К проблемам доказывания по делам о преступлениях террористического характера / О. В. Баулін, Н. С. Карпов // Теоретико-методологические и прикладные аспекты борьбы с преступностью: история и современность: Материалы междунар. научно-практ. конференции. 17-18 марта 2005 г.: В 4 ч. – Ч.1 / Под общ. ред. Ф. Б. Мухаметшина.- Уфа: УЮИ МВД РФ, 2005. – С.71–78.
15. Баулін О. До альтернативи у обранні захисника на попередньому розслідуванні / О. Баулін // Право України. – 1998. – С.81–85, 88.
16. Баулін О. В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: [монографія] / О. В. Баулін, Н. С. Карпов // [під заг. ред. З. Д. Смітієнко]. – К. : НАВСУ, 2001. – 232 с.
17. Бекешко С. Н. Подозреваемый в советском уголовном процессе / С. Н. Бекешко, Е. А. Матвиенко. – Минск: Вышэйшая школа, 1969. – 128 с.
18. Беккария Чезаре. О преступлениях и наказаниях / Беккария Чезаре. – М. : 1939. – 464 с.
19. Белый Н. А. Процессуальное положение подозреваемого в уголовном процессе: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Н. А. Белый. – УАВД. – К. : 1994. – 192 с.
20. Варфоломеєва Т. В. Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність: [зб. нормат. актів; Коментар] / Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. // Академія адвокатури України. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 432 с.
21. Василенко Д. Л. Затримання як захід процесуального примусу в контексті обмеження прав громадян / Д. Л. Василенко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 5. – С. 92–99.
22. Васьков П. Т. К понятию гарантий социалистической законности / П. Т. Васьков // Материалы теоретической конференции – Свердловск, 1966. – С. 196–197.
23. Веберс Я. А. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве / Я. А. Веберс. – Рига, 1976. – 231 с.
24. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
25. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность / А. В. Венедиктов // Отв. ред. В.К. Райхекр. – М.: Изд-во АН СССР, 1948. – 839 с.
26. Венедиктов А. В. О субъектах социалистических правоотношений / А. В. Венедиктов // Советское государство и право. – 1955. – № 6. – С. 20.
27. Витрук Н. В. Юридические средства обеспечения прав граждан / Н. В. Витрук // Правоведение. – 1964. – № 4. – С. 31.
28. Витченко А. М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений / А. М Витченко. – Саратов, 1974. – 161 с.
29. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України / В. І. Галаган: [монографія]. – К.: НАВСУ, 2002. – 300 с.
30. Галкин И. С., Процессуальное положение подозреваемого / И. С. Галкин, В. Г.Кочетков. – М. : Юрид. лит., 1968. – 64 с.
31. Государство и демократия в период построения развитого социализма. – М. : 1974. – 296 с.
32. Гуляев А. П. Понятие процессуального задержания лиц, подозреваемых в совершении преступления / А. П. Гуляев // Труды ВНИИ МВД СССР. – 1975. – № 35. – С. 90–98.
33. Гуляев А. П. Комментарий к Положению о порядке кратковременного задержания лиц, подозреваемых в совершении преступления / А. П. Гуляев, Б. В. Комаров, С. В. Малиновкин. – М. : 1988. – 56 с.
34. Гусарєв С. Д. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії держави і права / С. Д. Гусарєв, А. Ю.Олійник, О. Л. Слюсаренко: Навч. посібник. – К. : УАВС, 1996. – 100 с.
35. Гуткин И. М. Актуальные вопросы уголовно-процессуального задержания / И. М. Гуткин: Учебное пособие. – М. : 1980. – 88 с.
36. Гуткин И. М. Основания и порядок задержания подозреваемого / И. М. Гуткин // Практика применения нового уголовно-процессуального законодательства. – М. : 1962. – С. 62.
37. Давыдов П. М. Применение мер процессуального принуждения по Основам уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик / П. М. Давыдов, П. П. Якимов. – Свердловск, 1961. – 118 с.
38. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / В. И. Даль. – Т. 1. – М. : 1978. – 683 с.
39. Демидов И. Ф. Проблема прав человека в российском уголовном процессе (Концептуальные положения) / И. Ф. Демидов. – М. : 1995. – 96 с.
40. Денежкин Б. А. Подозреваемый в советском уголовном процессе / Б. А. Денежкин. – Саратов: Саратовский ун-т, 1982. – 142 с.
41. Джига М. В. Провадження дізнання в Україні / М. В. Джига, О. В. Баулін, С. І. Лук’янець, С. М. Стахівський. – К. : 1999. – 156 с.
42. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы / А. Я. Дубинский. – К. : 1984. – 182 с.
43. Дубинский А. Я. Некоторые вопросы правовой регламентации задержания подозреваемого в совершении преступления / А. Я. Дубинский // Материалы теоретической конференции профессорско-преподавательского состава по итогам научно-исследовательской работы за 1972 г. – К. : КВШ МВД СССР, 1973. – С. 92.
44. Експертна думка щодо проекту Кримінального процесуального кодексу України (станом на 21 травня 2007 р.), отриманого від Ради Європи / Професор Д-р Іоахім Херрман, ЛЛ.М.– Аусбурзький університет, 2007. – 20 с.
45. Ефимов Е. Правовые вопросы восстановления трудового стажа реабилитированным гражданам / Е. Ефимов // Соц. законность. – 1964. – № 9. – С. 42– 45.
46. Європейська конвенція з прав людини від 4 листопада 1950 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 212– 221.
47. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 6– 9.
48. Законодательство Петра I / [под ред. А. А. Преображенского, Т. Е. Новицкой]. – М. : Юрид. лит., 1997. – 880 с.
49. Затримання та взяття під варту в Україні: стан, проблеми удосконалення законодавства та практики його застосування: Посібник / [за ред. О. В. Беци, М. І. Мельника]. – К. : Атіка, 2002. – 96 с.
50. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України 1963– 1995 рр. – Ч. 1. – К. : 1995. – 328 с.
51. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі / Я. П. Зейкан: [наук.-практ. посіб.]. – К. : Вища шк., 2002. – 271 с.
52. Инструкция о порядке изъятия, учета, хранения и передачи вещественных доказательств по уголовным делам, ценностей и иного имущества органами предварительного следствия, дознания и судами // Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами (станом на 1 січня 2000 р.) / [укладачі: М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко. За відп. ред. В. П. Шибіко]. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – С.484-500.
53. История законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организации суда и прокуратуры. 1917–1954 гг. : Сборник документов // [Под ред. С. А. Голунского]. – М. : Госюриздат, 1955. – 635с.
54. Інструкція Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, погоджена з Міністерством фінансів України, Національним банком України, Комітетом з контролю за наркотиками і затверджена 13 травня 2004 р. – К. : Генеральна прокуратура України, 2004. – 24 с.
55. Інструкція про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України: Затв. Наказом МВС України від 20 січня 2005 року № 60дск (зареєстровано в Мін’юсті України 25 лютого 2005 р. за № 268/10548). – К. : МВС України. – 117 с.
56. Інформація Генеральної прокуратури України "Про стан законності в державі у 2007 році" // http://www.gpu.gov.ua
57. Калашникова Н. Я. Гарантии прав свидетеля, эксперта, переводчика и понятого в советском уголовном процессе / Н. Я. Калашникова. – М. : 1966. – 40 с.
58. Каминская В. И. Охрана прав и законных интересов граждан в уголовно-процессуальном праве / В. И. Каминская // Советское государство и право. – 1986. – № 10. – С. 35.
59. Карев Д. С. Советский уголовный процесс / Д. С. Карев. – М. : 1968. – 552 с.
60. Карнеева Л. М. Привлечение к уголовной ответственности. Законность и обоснованность / Л.М. Карнеева. – М. : Юрид. лит., 1971. – 133 с.
61. Карпачова Н. : «Я захищаю права конкретної людини, а не партій» / Н. Карпачова // Голос України. – 2008, 12 квітня.
62. Кедров Б.М. Классификация наук / Б.М. Кедров. – М.: 1961. – 85 с.
63. Керимов Д. А. Методология права. Предмет, функции, проблемы философии права / Д. А. Керимов. – М. : Аванта, 2000. – 560 с.
64. Керимов Д. А. Философские проблемы права / Д. А. Керимов. – М. : 1972. – 470 с.
65. Кистяковский А. О пресечении обвиняемому способов уклоняться от следствия и суда / А. Кистяковский. – СПб: Изд-е «Судебного вестника», 1868. – 194 с.
66. Кистяковский А. Ф. Общая часть уголовного судопроизводства / А. Ф. Кистяковский. – К. : Изд-во Семенко С., 2005. – 118 с.
67. Клюков Е. М. Меры процессуального принуждения / Е. М. Клюков. – Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1974. – 110 с.
68. Ковалев М. А. Прокурорский надзор за обеспечением прав личности при расследовании преступлений / М. А. Ковалев. – М. : МГУ, 1981. – 167 с.
69. Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: [підручник] / Є. Г. Коваленко.– К. : Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.
70. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України. : [підручник] / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
71. Кокорев Л. Д. Процессуальные гарантии в доказывании / Л. Д. Кокорев // Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. – Воронеж, 1978. – С. 229–236.
72. Кокорев Л. Д. Процессуальные гарантии прав и законных интересов личности в уголовном судопроизводстве / Л. Д. Кокорев, В. З. Лукашевич // Вестник Ленинградского ун-та. – 1977. – №11: Вып. 2. – С. 109–116.
73. Колбая Г. Н. Соотношение предварительного следствия и судебного разбирательства / Г. Н. Колбая. – М. : Юрид. лит., 1975. – 152 с.
74. Коментар до Конституції України / [за заг. ред. В. Ф. Опришко]. – К. : ІЗ ВРУ, 1996. – 378 с.
75. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации. / [под общ. ред. В. П. Верина, В. В. Мозякова]. – М. : Издательство «Экзамен», 2004. – 976 с.
76. Кондаков А. И. Логика / А. И. Кондаков. – М. : 1954. – 512 с.
77. Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
78. Корнуков В. М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве / В. М. Корнуков. – Саратов, 1978. – 137 с.
79. Короткий Н. Н. Задержание лица, подозреваемого в совершении преступления / Н. Н. Короткий. – К. : РИО МВД УССР, 1977. – 48 с.
80. Короткий Н. Н. Процессуальные гарантии неприкосновенности личности подозреваемого и обвиняемого в стадии предварительного расследования [научно-практическое пособие] / Н. Н. Короткий. – М. : 1981. – 96 с.
81. Краткое изображение процессов или судебных тяжб. Март 1715г. // Российское законодательство 10-20 веков. – М. : 1986. – Т. 4. – 512 с.
82. Кримінальний кодекс України. – Х. : ТОВ «Одисей», 2005. – 224 с.
83. Кримінальний процес України: [підручник] / Ю. М. Грошевий, Т. М. Мірошниченко, Ю. В. Хоматов та ін.; [за ред.. Ю. М. Грошевого, В. М. Хотенця]. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
84. Кримінальний процесуальний кодекс України (ред. від 20 вересня 2007 р.): Проект, підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, схвалений Комітетом з утвердження верховенства права Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права 21 травня 2007 року. – К. : 2007. – 155 с.
85. Кримінально-виконавчий кодекс України. Прийнятий 11 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3 – 4. – Ст. 21.
86. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К. : Скіф, 2008. – 200 c.
87. Кримінально-процесуальний кодекс УСРР. В редакції 1927 р. Друге офіц. видання. – Харків: Юридичне видавництво Наркомюсту УСРР, 1928. – 124 с.
88. Кудин Ф. М. Принуждение в уголовном судопроизводстве / Ф. М. Кудин. – Красноярск, 1985. – 136 с.
89. Курс советского уголовного процесса: Общая часть / [под ред. А. Д. Бойкова, И. И. Карпеца]. – М. : Юрид. лит., 1989. – 640 с.
90. Кусиков А. Реабилитация трудящегося при прекращении уголовного дела / А. Кусиков // Еженедельник советской юстиции. – 1926. – № 18. – С. 554–556.
91. Куцова Э. Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе / Э. Ф. Куцова. – М. : Юрид. лит., 1973. – 200 с.
92. Кущ Л. Діти не винні. Троє сиріт і мати Світлани Зайцевої просять відшкодувати 4,5 мільйона гривень / Л. Кущ // Голос України. – 2007. – 16 лютого.
93. Либус И. Охрана прав личности в уголовном процессе / И. Либус. – Ташкент: «Узбекистан», 1975. – 136 с.
94. Лобойко Л. М. Імперативний метод кримінально-процесуального права: [монографія] / Л. М. Лобойко. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. МВС; Ліра ЛТД. – 2005. – 196 с.
95. Лук‘янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: [монографія] / Є. Д. Лук‘янчиков. – К. : НАВСУ, 2005. – 360 с.
96. Ляш А. О. Докази і доказування у кримінальному судочинстві: [навч. посібник] / А. О. Ляш, С. М. Стахівський / [за наук. ред. Ю. М. Грошевого]. – К. : Університет «Україна», 2006. – 185 с.
97. Мазур О. Забезпечення охорони майнових прав особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину / О. Мазур // Юридична Україна.– 2005.– № 12.– С.66–69.
98. Мазур О. С. Класифікація прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину / О. С. Мазур // Вісник Національної Академії Державної податкової служби України – № 4–5 (35), – 2006. – С. 299–305.
99. Мазур О. С. Законодавче забезпечення в Україні прав та законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину / О. С. Мазур // Юридична Україна. – 2007. – № 8. – С.83–87.
100. Мазур О. С. Удосконалення механізму гарантування прав та законних інтересів особи, яка затримано за підозрою у вчиненні злочину / О. С. Мазур // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 27-28 жовтня 2005 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2005. – Т.3.– С.107–108.
101. Мазур О. С. Цивільне право України: [навч. пос.] / О. С. Мазур. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.
102. Макаров О. В. Общие положения гражданского права в деятельности органов внутренних дел / О. В. Макаров, Н. Н. Дерюга. – Хабаровск. : 1995. – 198 c.
103. Максимейко Н. А. «Русская Правда» и литовско-русское право / Н. А. Максимейко. – Киев, 1904. – 14 c.
104. Маланчук П. М. Функція захисту в кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес» / П. М. Маланчук. – К. : КНУВС, 2008. – 19 с.
105. Маляренко В. Т. Прокурор у кримінальному судочинстві (Деякі проблеми та шляхи їх вирішення) / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов. – К. : Юрінком Інтер. – 2001. – 238 с.
106. Мальцев Г. В. Социалистическое право и свобода личности: [теоретические вопросы] / Г. В. Мальцев. – М. : Юрид. лит., 1968. – 143с.
107. Манівлець Е. Є. Реалізація конституційних прав і свобод громадян при проведенні невідкладних слідчих дій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес» / Е. Є. Манівлець / НУВС. – Х. : 2005. – 18 с.
108. Мартынчик Е. Г. Субъективные права обвиняемого и их процессуальные гарантии / Е. Г. Мартынчик // Сов. гос. и право. – 1976. – № 7. – С. 92.
109. Мартынчик Е. Г. Охрана прав и законных интересов личности в уголовном судопроизводстве / Е. Г. Мартынчик, В. П. Радьков, В. Е. Юрченко. – Кишенею: "Штиинца", 1982. – 188 с.
110. Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия: Теоретические проблемы субъективного права / Н. И. Матузов. – Саратов: Изд-во Сарат. у-та, 1972. – 292 с.
111. Матузов Н. М. Субъективные права граждан в СССР / Н. И. Матузов. – Саратов, 1966. – 190 с.
112. Матюшенко Б. Квартирные аферисты в милицейских погонах // Вечерние вести. – 2005. – 13 июля / http://www.vv.com.ua/main.php
113. Мельников В. Ю. Задержание подозреваемого: дисс. …кандидата юрид. наук: 12.00.09 / В. Ю. Мельников. – Ростов. гос. ун-т. – Краснодар, 2004. – 169 с.
114. Миролюбов М. И. Реабилитация как специальный правовой институт / М. И. Миролюбов // Труды Казанского юридического кружка за 1901-1902 гг. – Казань, 1902. – С. 103–166.
115. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практич. издание / Михайленко А. Р. – К. : Юринком Інтер, 1999. – 448 с.
116. Михайленко О. Р. Про роль відомчого контролю в забезпеченні законності на попередньому слідстві / О. Р. Михайленко // Сучасні проблеми держави та права. – К. : 1990. – С. 175–177.
117. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко. – К. : Либідь, 1999. – 534 с.
118. Мицкевич А. В. Субъекты советского права / А. В. Мицкевич. – М. : 1962. – 211 с.
119. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 9–19.
120. Мінюков П. І. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством: [навч. посіб.] / П. І. Мінюков, А. П. Мінюков. – К. : Кондор, 2004. – 214 с.
121. Мородовец А. С. Гарантии прав личности: понятие и классификация / А. С. Мородовец // Теория государства и права / [под. ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько]. – Саратов, 1995. – С. 240–241.
122. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / М. М. Міхеєнко, В. П. Шибіко, А. Я. Дубинський; [відп. ред.: В. Ф. Бойко, В. Г. Гончаренко]. – 2-ге вид. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 624 с.
123. Недбайло П. Е. Применение норм советского права / П. Е. Недбайло. – М. : 1960. – 511 с.
124. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм / П. Е. Недбайло // Правоведение. – 1971. – № 3 . – С. 44.
125. Никоненко М. Я. Кримінально-процесуальні гарантії прав і законних інтересів особи, яка підозрюється у вчиненні злочину: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 / М.Я. Никоненко. – КНУВС – К. : 2007. – 266 с.
126. Никоненко М. Я. Поняття, види і зміст кримінально-процесуальних гарантій / М. Я. Никоненко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – № 1. – С. 59–68.
127. Нова Конституція України. Огляд, коментарі і текст Основного закону: В. Ф. Погорілко. – К. : Наукова думка., 1998. – 152 с.
128. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: [навч. посібник / За ред. Ю. М. Грошевого]. – Х. : Право, 2002. – 151 с.
129. Нор В. Т. Судові витрати у кримінальному процесі України. [монографія] / В. Т. Нор, А. А. Павлишин. – К. : Атіка, 2003. – 176 с.
130. О повышении качества расследования: Циркуляр Прокуратуры СРСР от 5 июня 1937 г. № 41/26 // Социалистическая законность. – 1937. – №7– С.115–116.
131. О содержании под стражей подозреваемых и обвиняемых в совершении преступления: Федеральный закон от 21 июня 1995 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – № 30. – Ст. 3594.
132. Об утверждении Положения о порядке кратковременного задержания лиц, подозреваемых в совершении преступления: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 13 июля 1976 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1976. – № 29. – Ст. 426.
133. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. [под. ред. Н. Ю. Шведовой]. – М. : 1990. – 921 с.
134. Озерський І. В. Забезпечення правових гарантій підозрюваного та обвинуваченого на досудовому слідстві / І. В. Озерський. – Чернівці: Прут, 2001. – 152 с.
135. Оліянчук Ю. Співвідношення судового контролю і функцій органів дізнання, досудового слідства і прокуратури / Оліянчук Ю. // Вісник прокуратури. – 2003. – № 1. – С. 91–96.
136. Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст.19.
137. Основы гражданского законодательства Союза ССР и республик. Новые законы о предпринимательстве. – М. : Де-юре, 1991.– 250 с.
138. Основы уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1959. - № 1. – Ст. 15.
139. Основы уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик – М. : Юрид. лит., 1965. – 32 с.
140. Парфенова М. В. Охрана конституционных прав подозреваемого и обвиняемого в досудебных стадиях уголовного процесса Росси / М. В Парфенова. – М. : Изд-во «Юрлитинформ», 2004. – 184 с.
141. Патюлин В. А. Государство и личность в СССР (Правовые аспекты взаимоотношений) / В. А. Патюлин. – М. : Наука, 1974. – 246 с.
142. Пашук А. Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII-XVIII ст. / А. Й. Пашук. – Львів: Вид-во Львівського ун-ту.
143. Петрухин И. Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе / И. Л. Петрухин. – М. 1989. – 256 с.
144. Петрухин И. Л. Прокурорский надзор и судебный контроль за следствием / И. Л. Петрухин // Российская юстиция. – 1998. – № 9. – С. 12.
145. Петрухин И. Л. Судебные гарантии прав личности в уголовном процессе. Актуальные вопросы борьбы с преступностью в России и за рубежом / И. Л. Петрухин. – М. – 1992. – Вып. 8. – С. 67–68.
146. Письменний Д. П. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові й організаційні засади: [монографія] / Д. П. Письменний В. М. Федченко. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 204 с.
147. Погорецький М. А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: [монографія] / М. А Погорецький. – Х. : Арсіс, ЛТД, 2007. – 576 с.
148. Подголин Е. Оценка судом допустимости доказательств, содержащихся в протоколах следственных действий / Подголин Е. // Сов. юстиция. – 1974. – № 10. – С. 23.
149. Попелюшко В. О. Мала судова реформа та захист прав громадян: [навч. посібник] / В. О. Попелюшко. – К. : Кондор, 2006. – 236 с.
150. Права, по которым судится малоросийский народ / [под. ред А. Ф. Кистяковского]. – К. ; Университетская типография, 1879. – 844 с.
151. Правовые гарантии законности в СССР. – М. : 1962. – 475 с.
152. Практика застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту : [узагальнення від 1 лютого 2005 року; опрацьовано суддею Верховного Суду України С. М. Міщенком, заступником начальника управління узагальнення судової практики Верховного Суду України Л. В. Гавриловою та головним консультантом цього управління О. М. Ковалевичем] // http://zakon1.rada.gov.ua
153. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст.62.
154. Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. № 11 (із змінами від 3 грудня 1997 р.) // [збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах]. – Львів, 1998. – С. 268-271.
155. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. - 1994.- 2 березня.
156. Про дисциплінарну відповідальність органів внутрішніх справ України: Закон України від 22 лютого 2006 р. № 3460-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 29 – Ст. 245.
157. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. – 1994. – 2 березня.
158. Про затвердження дисциплінарного статуту прокуратури України: Постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1796-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4 – Ст. 15.
159. Про затвердження Інструкції про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих: Наказ МВС України вiд 28 грудня 1995 № 864. Зареєстровано: Мін'юст України вiд 10.01.1996 № 14/1039.
160. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5.
161. Про затвердження Інструкції про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї: Наказ МВС України від 31.05.1993 р. № 314.
162. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. N 565-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4 – Ст. 20.
163. Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 р. № 336 // http://zakon1.rada.gov.ua
164. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. № 34-25-XII // Відомості Верховної Ради Украї