ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОСТІ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ЯК ПРИНЦИП ТРУДОВОГО ПРАВА

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

КОРЕНЕВ АНДРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 349.22

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОСТІ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ЯК ПРИНЦИП ТРУДОВОГО ПРАВА

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент Л.В. Котова

ЛУГАНСЬК – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………….3
ВСТУП………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОСТІ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ…………………………………………………….12
1.1. Сутність принципу забезпечення рівності прав працівників………..12
1.2. Принцип забезпечення рівності прав працівників у системі принципів трудового права ……………………………………………………………..35
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………..61
РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОСТІ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ………………………………………65
2.1. Міжнародні стандарти забезпечення рівності прав працівників……65
2.2. Становлення і розвиток правового забезпечення рівності прав працівників в Україні ……………………………………………………….90
2.3. Правове забезпечення рівності прав працівників у зарубіжних країнах………………………………………………………………………110
Висновки до розділу 2…………………………………………………….127
РОЗДІЛ 3. ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОСТІ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ……………………………………………………………132
3.1. Єдність і диференціація правового регулювання праці ……………132
3.2. Заборона дискримінації у сфері праці………………………………..152
3.3. Відповідальність за порушення законодавства про забезпечення рівних прав працівників …………………………………………………………...170
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………182
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………...193

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
ЄС – Європейський Союз;
КЗпП України – Кодекс законів про працю України;
КК України – Кримінальний кодекс України;
КУпАП – Кодексу України про адміністративні правопорушення;
МБП – Міжнародне Бюро Праці;
МКП – Міжнародна Комісія Праці;
МОП – Міжнародна організація праці;
НЕП – Нова економічна політика;
ООН – Організація Об’єднаних Націй;
проект ТК – проект Трудового кодексу України;
РФ – Російська Федерація;
СРСР – Союз радянських соціалістичних республік;
США – Сполучені штати Америки;
ЦК України – Цивільний кодекс України;
УРСР – Українська радянська соціалістична республіка

ВСТУП
Актуальність теми. Основний Закон країни, а також ст. 22 Кодексу законів про працю України забороняє будь-яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального й майнового статусу, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру знань, місця проживання. При цьому ст. 21 КЗпП України передбачає рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Водночас, у сучасних економічних умовах на практиці існує чимало випадків порушення принципу рівності працівників залежно від походження, раси, політичних поглядів, статі та місця проживання. Зазначені порушення є типовими для всіх регіонів України та викликають занепокоєння з огляду на їх масовість. При цьому працівники фактично позбавлені можливості захистити свої права при незаконній відмові від прийняття на роботу та при звільненні у зв’язку з тим, що роботодавці не надають офіційної відмови із зазначенням дійсних причин неприйняття на роботу або намагаються формулювати причини звільнення за власним бажанням працівника чи за згодою сторін.
Викладені фактори зумовлюють необхідність упровадження дійових засобів забезпечення принципу рівності прав працівників, що залежатиме від комплексності нових наукових досліджень, їх ґрунтовності та глибини. У зв’язку з цим постає необхідність нової загальнотеоретичної розробки обґрунтування концептуальних питань забезпечення принципу рівності прав працівників. Визначення поняття, правової природи та змісту даного принципу, як одного з основних галузевих принципів трудового права, дозволить удосконалити трудове законодавство та не допустити при цьому порушень даного принципу. Тим самим підвищиться рівень гарантованості рівності прав працівників, а значить і реальності здійснення всього обсягу трудових прав працівниками.
Питанню сутності принципу забезпечення рівності прав працівників присвячували свої наукові праці такі дослідники як М.Г.Александров, М.І.Бару, М.С. Бондарь, Н.А.Брілліантова, В.Я.Буряк, М.О.Буянова, С.Ю.Головіна, К.М. Гусов, Л.П.Грузінова, І. К. Дмітрієва, С. Ф. Єндонова, І.Я. Кісельов, З.Я.Козак, В.Г.Короткін, Л.В.Котова, Л.І.Лазор, В.В.Лазор, Р.З.Лівшиць, В.В.Ліщук, А.М.Лушніков, М.В.Лушнікова, А.Ф.Нуртдінова, П.Д.Пилипенко, С.Л.Рабінович-Захарін, О.В.Смірнов, В.М.Толкунова, І.І.Шамшина, Ю. П. Орловський, О. М. Ярошенко та ін.
Отже, важливість нормативного закріплення, встановлення та дотримання принципу правової рівності працівників, а також його фундаментальне осмислення, недостатня розробленість теоретичних положень щодо забезпечення принципу рівності прав працівників, недосконалість нормативно-правового регулювання у цій царині зумовлюють актуальність та важливість глибокого й всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних із існуванням принципу рівності прав працівників та його практичною реалізацією в умовах становлення ринкових відносин та реформування національного трудового законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Проблеми розвитку вітчизняного законодавства та імплементації в Україні норм міжнародного та європейського права». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення сутності та особливостей правового регулювання забезпечення рівності прав працівників, а також усунення теоретичних прогалин, що мають місце в науці трудового права з цієї проблематики.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:
– визначити поняття рівності прав працівників як змістовного елемента принципу рівності прав працівників;
– охарактеризувати сутність та поняття принципу забезпечення рівності прав працівників;
– визначити місце принципу забезпечення рівності прав працівників України в системі структурних елементів галузі;
– надати характеристику історичним етапам становлення принципу забезпечення рівності прав працівників на території України;
– визначити засоби забезпечення принципу рівності прав працівників та їх структуру;
– сформулювати поняття єдності та диференціації правого регулювання праці як окремого інструменту забезпечення рівності прав працівників;
– визначити співвідношення принципу рівності прав працівників та заборони дискримінації;
– розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення принципу рівності прав працівників.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері регулювання принципу забезпечення рівності прав працівників.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють забезпечення рівності прав працівників.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність прийомів і методів наукового пізнання. Вибір методів дослідження зумовлений особливостями його об’єкта та предмета, а також метою та завданнями. У роботі використані такі методи: діалектичний – при розгляді поставлених автором проблем принципу забезпечення рівності прав працівників (підрозділи 1.1; 1.2; 3.1; 3.2); системно-структурний – при дослідженні об’єктивної необхідності існування принципу забезпечення рівності прав працівників, визначення його специфічних рис і загальних ознак (підрозділи 1.1; 1.2; 2.1; 2.2; 2.3); історико-правовий – у процесі дослідження розвитку принципу забезпечення рівності прав працівників та розвитку чинного законодавства, а також обґрунтування необхідності подальшого дослідження цих правових явищ (підрозділи 2.1; 2.2); логіко-семантичний – для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.1; 1.2; 3.1; 3.2; 3.3); порівняльно-правовий – для аналізу внутрішнього трудового законодавства України та міжнародно-правових норм, що регулюють питання забезпечення рівності прав працівників, а також для обґрунтування можливості адаптації деяких норм трудового законодавства України до норм зарубіжного й міжнародного законодавства (підрозділи 2.1; 2.3; 3.1; 3.2); формально-юридичний – для розкриття спеціально-юридичної природи принципу забезпечення рівності прав працівників (підрозділи 1.1; 1.2).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки трудового права дослідити проблемні питання принципу забезпечення рівності прав працівників, у результаті чого сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на вдосконалення трудового законодавства у зазначеній сфері.
Відповідно до поставлених мети і задач дослідження на захист виносяться нижченаведені наукові висновки й положення:
Уперше:
– сформульовано визначення принципу забезпечення рівності прав як принципу трудового права, що полягає в ідеї рівноправності працівників незалежно від факторів, що не стосуються їх робочих якостей, і проявляється в створенні державою надійних умов та гарантій для реального надання працівникам рівних можливостей щодо реалізації своїх трудових прав, свобод та інтересів;
– обґрунтовано, що єдність правового регулювання праці, як інструменту забезпечення рівності прав працівників − це установлені трудовим законодавством права працівників, засоби їх забезпечення, обов'язки роботодавця, принципи правового регулювання праці, що закріплюють рівність прав і можливостей усіх працівників незалежно від статі, раси, національності та інших обставин (забезпечує формальну рівність прав і можливостей), єдиних стандартів прав працівників і засобів їх забезпечення, які не можуть бути знижені іншими джерелами трудового права;
– визначено поняття «міжнародні стандарти праці, що гарантують правову рівність працівників», як мінімальні вимоги, котрі цивілізовані держави та соціально-відповідальний бізнес зобов’язані забезпечити своїм громадянам у сфері найманої праці стосовно кожного з працівників, незважаючи на його стать, расову чи релігійну приналежність, у процесі імплементації міжнародних норм і принципів взаємодії праці та бізнесу в національне законодавство;
– встановлено основні риси, що характеризують загальні правові норми щодо встановлення рівності прав усіх працівників: 1) відтворюються (а) у загальних конституційних принципах (право на працю, на безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, на відпочинок тощо), (б) в єдиних трудових правах та обов’язках працюючих (статті 2, 139 КЗпП) та роботодавців (статті 141, 158 КЗпП); 2) здійснюють правове регулювання праці на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, виду діяльності, галузевої належності, в тому числі осіб, які працюють за трудовим договором у фізичних осіб (ч. 1 ст. 3 КЗпП); 3) установлюють єдині правила поведінки для всіх учасників трудових відносин; 4) регулюють трудові відносини всіх категорій працівників; 5) не конкретизовані, мають загальний характер; 6) є основою для диференціації правового регулювання; 7) є нормами прямої дії, які безпосередньо регулюють трудові відносини;
– виокремлено етапи становлення і розвитку принципу забезпечення правової рівності працівників.
Удосконалено:
− класифікацію міжнародних стандартів праці та розподілено їх: 1) за критерієм створення та формою існування: що містяться в (а) міжнародних договорах, (б) актах міжнародних організацій, (в) міжнародних звичаях; 2) за змістом акту, в якому закріплені міжнародні стандарти праці у сфері забезпечення рівності прав працівників: (а) загальні, (б) конкретизуючі; 3) за критерієм офіційності закріплення міжнародних стандартів: (а) офіційні, (б) неофіційні; 4) за характером дії: (а) прямої, б) ті, що підлягають реалізації за допомогою певних способів, зокрема імплементації та ратифікації; 5) за предметом регулювання: ті, що застосовуються при (а) працевлаштуванні, (б) гідному відношенні під час праці, (в) рівній оплаті праці, (г) захисті від безробіття, (д) забезпеченні рівності прав окремих категорій працівників та ін.;
− структуру засобів забезпечення рівності прав працівників, до якої входять рівний обсяг засобів, що забезпечують (1) загальні права всіх працівників, передбачені ст. 22 КЗпП України; (2) права працівників з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних підстав диференціації (рівність додаткових гарантій).
Дістали подальшого розвитку:
− пропозиції щодо вдосконалення частини 1 ст. 3 проекту Трудового кодексу України та викладення її в такій редакції «Забороняється будь-яка дискримінація в сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників на доступ до роботи у разі укладення, зміни і припинення трудового договору, здійснення трудових і пов'язаних з ними прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, сексуальної орієнтації, підозри чи факту захворювання на ВІЛ-СНІД, сімейного та майнового стану, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання»;
− пропозиція щодо необхідності передбачити в новому Трудовому кодексі України норму, яка б закріплювала презумпцію вини роботодавця щодо застосовування ним дискримінації стосовно особи, яка претендує на отримання роботи або працівника, який уже уклав трудовий договір;
− концепція, відповідно до якої міжнародним і національним законодавством передбачено наступні шляхи забезпечення рівності конституційності прав і свобод усіх громадян та їх рівність перед законом: (1) відсутність привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; (2) рівність прав жінки і чоловіка, що забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками прав і можливостей у здобутті освіти й професійної підготовки, у праці та винагороди за неї, а також спеціальними заходами відносно охорони праці й здоров'я жінок, створенням та забезпеченням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством, шляхом надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації результати дослідження, можуть бути використані:
а) у науково-дослідній роботі − для подальшого дослідження теоретичних та практичних проблем визначення та реалізації принципу забезпечення рівності прав працівників, а також у подальших наукових дослідженнях проблем принципів трудового права;
б) у правотворчості − у процесі підготовки проектів нових і вдосконалення чинних законодавчих актів, що регламентують принципи трудового права;
в) у правозастосовній діяльності – з метою вдосконалення практики використання норм чинного трудового законодавства суб'єктами, уповноваженими здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю;
г) у навчальному процесі − положення й висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані під час вивчення наукової дисципліни «Трудове право» у вищих юридичних закладах освіти, у процесі вдосконалення робочих програм і планів, при підготовці підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в даній науковій роботі, обговорювалися на засіданнях кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, знайшли відображення в наукових публікаціях автора, а також у доповідях на міжнародних і регіональних наукових і науково-практичних конференціях: «Національний та міжнародно-правовий вимір стійкого розвитку» (м. Львів, 2012 р.) та «Пріоритети розвитку юридичних наук у ХХІ столітті» (м. Одеса, 2012 р.).
Публікації. Ключові теоретичні й практичні положення дисертаційної роботи знайшли своє відбиття в 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та в 2 тезах наукових доповідей і повідомлень на вказаних конференціях.
Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, 3-х розділів, які містять 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 210 сторінок. Список використаних літературних джерел складається з 195 найменувань і займає 18 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації подане теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо комплексної характеристики принципу забезпечення рівності прав працівників, викладено основні теоретичні положення та практичні пропозиції у зазначеній царині, які отримані в результаті власного наукового дослідження, виконаного на підставі теоретичного осмислення нормативно-правових актів, правозастосовчої практики, наукових концепцій та поглядів. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є такі.
1. Принципи трудового права – це базові, конструктивні ідеї (засади), на підставі яких формуються й протікають трудові правовідносини та визначається напрямок подальшого розвитку галузі трудового права. Вони мають 2 взаємопов’язані складові: (а) теоретичну й (б) практичну (прикладну). Перша зумовлює можливість дослідження впливу принципів на формування складових елементів галузі (норм, інститутів тощо); друга характеризує їх здатність, по-перше, бути базою для формування трудових правовідносин (визначення об’єкту, предмету, правосуб’єктності сторін) і, по-друге, носити характер загальних норм, що підлягають застосуванню у випадку трудового спору, де наявна прогалина в чинному законодавстві.
2. Принцип забезпечення рівності прав працівників – це принцип трудового права, що полягає в ідеї рівноправності працівників незалежно від факторів, що не стосуються їх робочих якостей, і проявляється в створенні державою надійних умов та гарантій для реального надання працівникам рівних можливостей щодо реалізації своїх трудових прав, свобод та інтересів. Сутність даного принципу полягає в (1) можливості реалізувати своє право на працю, що включає в себе право отримати роботу, працювати, користуватись правами працівника (відпочинок, оплата, безпека праці, вступ до об’єднання тощо) та переміщуватись за посадами й розривати трудовий договір; (2) можливості відстоювати свої трудові права, свободи та інтереси в разі їх порушення чи загрози посягання, що включає в себе рівні можливості обирати та застосовувати форми й способи захисту трудових прав; (3) поширенні цих можливостей на всіх без винятку працівників, незважаючи на їх індивідуальні особливості; (4) рівності зазначених можливостей, тобто тотожність їх обсягу для всіх; (5) наявності реальних умов та гарантій забезпечення перерахованих вище моментів державою як окремо, так і в їх взаємозв’язку. Завдання досліджуваного принципу полягає в задекларованому ідеалі, що має стати стандартом і на досягнення якого повинні бути спрямовані заходи державного впливу. Практична ж його цінність проявляється в запровадженні у законі низки норм, що тим чи іншим чином стосуються забезпечення рівноправності. У разі ж, коли норми не вистачає для регулювання окремих правовідносин, даний принцип повинен застосовуватись як загальна норма.
3. Міжнародні стандарти у сфері праці – це впорядкована система міжнародних норм і принципів, у нерозривному зв’язку з якими формується трудове законодавство на національному рівні кожної країни цивілізованого світу.
Міжнародні стандарти праці, що гарантують правову рівність працівників – це мінімальні вимоги, котрі цивілізовані держави та соціально-відповідальний бізнес зобов’язані забезпечити своїм громадянам у сфері найманої праці стосовно кожного з працівників, незважаючи на його стать, расову чи релігійну приналежність, у процесі імплементації міжнародних норм і принципів взаємодії праці та бізнесу в національне законодавство.
Міжнародні стандарти праці можуть бути класифіковані: 1) за критерієм створення та формою існування: що містяться в (а) міжнародних договорах, (б) актах міжнародних організацій, (в) міжнародних звичаях; 2) за змістом акту, в якому закріплені міжнародні стандарти праці у сфері забезпечення рівності прав працівників: (а) загальні, (б) конкретизуючі; 3) за критерієм офіційності закріплення міжнародних стандартів: (а) офіційні, (б) неофіційні; 4) за характером дії: (а) прямої, б) ті, що підлягають реалізації за допомогою певних способів, зокрема імплементації та ратифікації; 5) за предметом регулювання: ті, що застосовуються при (а) працевлаштуванні, (б) гідному відношенні під час праці, (в) рівній оплаті праці, (г) захисті від безробіття, (д) забезпеченні рівності прав окремих категорій працівників та ін.
4. Загальновизнані принципи міжнародного права у сфері праці – це визнані міжнародним співтовариством імперативні основні трудо-правові засади, виражені в концентрованому виді в статутних документах і деклараціях універсальних міжнародних організацій (насамперед, ООН і МОП), обов'язкові для дотримання всіма державами – членами цих організацій, гарантовані міжнародно-правовими засобами реагування у випадку їх недотримання, що визначають вектор розвитку норм міжнародного трудового права та впливають на національні системи трудового права й законодавство про працю. До них відноситься: принцип (1) соціальної справедливості, що включає надання можливостей для всіх брати участь у справедливому розподілі плодів прогресу в царині оплати праці, робочого часу та інших умов праці, а також прожиткового мінімуму заробітної плати для всіх, хто працює та потребує такого захисту; (2) рівної оплати за рівноцінну працю; (3) свободи слова та вільного об'єднання працівників і наймачів, як необхідна умова постійного прогресу; (4) гуманізму у сфері праці, що включає надання працюючим людських умов праці, визнання вбогості погрозою для загального добробуту та визнання права всіх людей на здійснення свого матеріального добробуту та духовного розвитку в умовах волі та гідності, економічної стійкості та рівних можливостей; (5) праця вільна та не є товаром; (6) соціального партнерства, що включає рівноправність і співробітництво представників трудящих, підприємців і урядів.
5. Засоби забезпечення принципу рівності прав і можливостей працівників – це юридичні явища, виражені в нормах права, результатом функціонування та використання яких є реалізація цього принципу. Способи забезпечення принципу рівності прав і можливостей працівників – це засновані на нормах права юридично значимі дії, спрямовані на забезпечення рівності прав і можливостей працівників. Найбільш значимими способами його забезпечення є: (1) єдність і диференціація норм трудового права; (2) заборона дискримінації; (3) компетенція органів з охорони та захисту принципу рівності прав і можливостей працівників; (4) юридична відповідальність за порушення цього принципу.
6. Виокремлено етапи становлення і розвитку принципу забезпечення правової рівності працівників:
– перший етап бере свій початок від часів «Руської правди» Ярослава Мудрого і завершується відміною кріпосного права на території Російської Імперії (1861 р.). Цей час в історії трудового права характеризується антидискримінаційним відношенням до працівника та повним домінуванням «роботодавця»;
– другий етап розпочинається з відміною кріпосного права (1861 р.) та закінчується приходом радянської влади. Протягом цього часу працівники в більшості випадків працюють на підставі договорів найму, й відповідно отримують мінімальні гарантії та захист від роботодавців;
– третій етап обмежений часовими рамками 1917 р. – 1946 р. та характеризується приходом радянської влади, колективізацією, новою економічною політикою та високим ступенем трудової дисципліни. Відзначається прийняттям великої кількості нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання робочого часу, праці дітей та жінок, соціального захисту працюючого населення;
– четвертий етап – радянський період трудового права України 1946 р. – 1991 р. У цей час відбувається поява антидискримінаційного законодавства та його державне регулювання. На міжнародному рівні приймаються Декларація прав людини та Міжнародні акти про соціальні, економічні та політичні права;
– п’ятий етап характеризується закріпленням рівності людей в Конституції України 1996 р. та інших законодавчих актах щодо прав людини.
7. Система сучасних тенденцій розвитку трудового права зарубіжних країн в умовах глобалізації містить у собі, по-перше, тенденції, що виникли на підставі Програми гідної праці МОП, зокрема реформування правового регулювання зайнятості населення, реюніонізації як основи посилення соціального діалогу, оптимізації правового механізму скасування дитячої праці, модернізації способів усунення нерівності в галузі праці та занять, посилення соціального захисту; по-друге, тенденції, що перебувають у стадії трансформації в результаті реалізації Програми гідної праці МОП, (флексібілізація, вплив транснаціональних корпорацій на розвиток трудового законодавства країн, що розвиваються та практику правозастосування, правове регулювання трудової міграції).
8. Єдність і диференціація невіддільні одна від одної, взаємозалежні та слугують єдиній меті – забезпеченню рівності прав працівників. Між цими категоріями існує певна залежність, яка проявляється в тому, що єдність правового регулювання забезпечує диференціацію, а остання повинна проходити в межах першої.
Єдність норм трудового права виражається в установленні трудовим законодавством загальних прав трудівників, засобів їх забезпечення, обов'язків роботодавця, принципів правового регулювання праці та забезпечує рівність прав і можливостей усіх працівників незалежно від статі, раси, національності та інших обставин. Законодавством України про працю встановлюється єдиний стандарт прав працівників і засобів їх забезпечення, який не може бути знижений іншими джерелами права; усі правотворчі органи та суб'єкти застосування його норм повинні орієнтуватися на даний стандарт.
Диференціація правового регулювання трудових відносин являє собою відмінності у правовому регулюванні окремих видів цих відносин, що встановлені у централізованому та децентралізованому порядку через певні об’єктивні (зумовлені специфікою галузей виробництва, місцезнаходження підприємства тощо) та суб’єктивні (статеві, вікові особливості працівника) обставини. Об'єктивна диференціація (виділення норм за об'єктивними ознаками у спеціальні норми) продиктована необхідністю пристосування за допомогою норм трудового законодавства регулювання праці працівників до об'єктивно існуючих умов праці. Суб’єктивна полягає в тому, що вона, у першу чергу, покликана забезпечити фактичну рівність трудових прав працівників. Трудове законодавство враховує особливості особистості та за допомогою спеціальних норм надає таким працівникам можливість виконувати трудову функцію на рівні з іншими працівниками.
9. Загальні норми щодо встановлення рівності прав усіх працівників характеризуються наступними рисами:
1) відтворюються (а) у загальних конституційних принципах (право на працю, на безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, на відпочинок тощо), (б) в єдиних трудових правах та обов’язках працюючих (статті 2, 139 КЗпП) та роботодавців (статті 141, 158 КЗпП);
2) здійснюють правове регулювання праці на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, виду діяльності, галузевої належності, в тому числі осіб, які працюють за трудовим договором у фізичних осіб (ч. 1 ст. 3 КЗпП);
3) установлюють єдині правила поведінки для всіх учасників трудових відносин;
4) регулюють трудові відносини всіх категорій працівників;
5) не конкретизовані, мають загальний характер; 6) є основою для диференціації правового регулювання;
7) є нормами прямої дії, які безпосередньо регулюють трудові відносини.
10. Міжнародне і національне законодавство передбачають 2 шляхи забезпечення рівності конституційності прав і свобод усіх громадян та їх рівність перед законом: (1) відсутність привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; (2) рівність прав жінки і чоловіка, що забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками прав і можливостей у здобутті освіти й професійної підготовки, у праці та винагороди за неї, а також спеціальними заходами відносно охорони праці й здоров'я жінок, створенням та забезпеченням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством, шляхом надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
11. Запропоновано зміст ч. 1 ст. 3 проекту Трудового кодексу України викласти в такій редакції: «Забороняється будь-яка дискримінація в сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників на доступ до роботи у разі укладення, зміни і припинення трудового договору, здійснення трудових і пов'язаних з ними прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, сексуальної орієнтації, підозри чи факту захворювання на ВІЛ-СНІД, сімейного та майнового стану, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання».
Також необхідно передбачити в новому Трудовому кодексі України норму, яка б закріплювала презумпцію вини роботодавця щодо застосовування ним дискримінації стосовно особи, яка претендує на отримання роботи або працівника, який уже уклав трудовий договір.
12. Юридична відповідальність за порушення принципу рівності прав працівника – це обов'язок особи, яка порушила встановлені на законодавчому рівні принципи рівності прав працівника на підставах, не пов'язаних з діловими якостями працівника, зазнати покарання, передбачене санкцією правової норми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Прокопенко В.І. Трудове право України: підручн. / В.І. Прокопенко. – Х. : Фірма «Консум», 2000. – 480 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – Київ, Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
3. Федоренко Г.О. Теорія держави і права: підручн. / Г.О. Федоренко, Ф.П. Шульженко. – К. : КНЕУ, 2011. – 315 с.
4. Волинка К.Г. Теорія держави і права: навч. посібн. / К.Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с.
5. Лившиц Р.З. Теория права: учебник / Р.З. Ливши. – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
6. Пилипенко П.Д. Трудове право України: Академічний курс: підручн. [2-е вид., перероб. і доп.] / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, 3.Я. Козак та ін. ; за ред. П.Д. Пилипенка. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2006. – 544 с.
7. Гусов К.М. Трудовое право России: учебник / К.М. Гусов, В.М. Толкунова. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 496 с.
8. Лушников А.М. Курс трудового права: учебник [в 2-х т.] ; [2-е изд., перераб. и доп.] / А.М. Лушников, М.В. Лушникова. – М. : Статут, 2009. – Т. 1. Сущность трудового права и история его развития. Трудовые права в системе прав человека. Общая часть – 879 с.
9. Бриллиантова Н.А. Трудовое право: учебник / Н.А. Бриллиантова, И.Я. Киселев и др. ; под ред. О.В. Смирнова. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 528 с.
10. Буянова М.О. Трудовое право России / М.О. Буянова – М. : Изд-во «Проспект», 2009. – 167 с.
11. Лищук В.В. Трудовое право / В.В. Лищук. – М. : Моск. междунар. ин-т эконометрики, информатики, финансов и права. 2004. – 172 с.
12. Орловский Ю.П. Трудовое право России: учебник / Ю.П. Орловский, А.Ф. Нуртдинова. – М. : Контракт, «Инфра-М», 2008. – 608 с.
13. Грузінова Л.П. Трудове право України: навч. посібн. / Л.П. Грузінова, В.Г. Короткін. – К. : МАУП, 2003. – 128 с.
14. Никольский В.А. Трудовое право Российской Федерации: учебн.-метод. комплекс / В.А. Никольский – М. : Изд. центр ЕАОИ. 2008. – 404 с.
15. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручн. [4-те вид., стер.] / Н.Б. Болотіна. – К. : Вікар, 2006. – 725 с.
16. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховн. Ради України 28.06.1996 р., №254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
17. Кодекс Законів про працю України: Закон УРСР від 10 грудня 1971 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1971. – Дод. до № 50. – Ст. 375.
18. Цивільний кодекс України: затв. Законом України від 16.01.2003 р., №435-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №40-44. – Ст. 356.
19. Пояснювальна записка до проекту Трудового кодексу України від 10.12.2009 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=30947.
20. Проект Трудового кодексу України (реєстр. №1108, текст законопроекту до 2-го чит. від 02.04.2012 р.) // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
21. Гущин И.В. Трудовое право Республики Беларусь: учебн.-метод. комплекс / И.В. Гущин, Л.Я. Абрамчик, А.Г. Авдей ; под ред. И.В. Гущина. – Гродно : – ГрГУ, 2004. – 333 с.
22. Миронов В.И. Трудовое право России: учебник // В.И. Миронов. – М. : Управление персоналом, 2005. – 1149 с.
23. Трудове право України: підручн. [2-ге вид., стер.] / за ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К. : Т-во «Знання», КОО. – 2001. – 564 с.
24. Бабаев В.К. Теория современного советского права / В.К. Бабаїв. – Н. Новгород, 1991. – 241 с.
25. Трудовой кодекс Российской Федерации от 30.12.2001 г., №197-ФЗ // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://kzotrf.ru/head_01.html.
26. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р., № 2694-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
27. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 р., № 108/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121.
28. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 р., № 504/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 2. – Ст. 4.
29. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України від 08.07.2010 р., №2464-6 // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – № 2-3. – Ст. 11.
30. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р., № 3723-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – №52. – Ст. 490.
31. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 р., № 803-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
32. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 р., № 1057-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 47-48. – Ст. 372.
33. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України вiд 15.09.1999 р., № 1045-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
34. Про порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.1998 р., № 137/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.
35. Лукашук И.И. Нормы международного права в правовой системе России / И.И. Лукашук. – М., 1997. – 345 с.
36. Гинзбург Дж. Соотношение международного и внутригосударственного права СССР и России / Дж. Гинзбург // Гос-во и право. – 1994. – № 3. – С. 108 – 113.
37. Міжнародне публічне право: навч. посібн. / відп. ред.: Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губернський. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 640 с.
38. Устав Международной организации труда // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://zakon.nau.ua/ doc/?uid=1014.4403.2&nobreak=1
39. Об основополагающих принципах и правах в сфере труда: Декларация МОТ от 18 июня 1998 г. // Международная организация труда и права человека / авт.-сост. А.А. Войтик. – Минск : Тесей, 2002. – С. 38 – 41.
40. О социальной справедливости в целях справедливой глобализации: Декларация МОТ от 10 июня 2008 г. // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.ilo.org
41. Достойный труд: доклад Генерального директора МБТ (87-я сессия МКТ, 1999 г.). – Женева, 1999. – С. 5 – 21.
42. Барет-Рид П. Неотъемлемые признаки достойного труда / П. Барет-Рид // Человек и труд. – 2003. – №3. – С. 5 – 8.
43. Сократить дефицит достойного труда. Глобальный вызов: доклад Генерального директора МБТ (89-я сессия МКТ 2001 г.). – Женева, 2001. – С. 7 – 13.
44. Хартия социальных прав граждан независимых государств, одобрена 29.10.1994 г. в г. Санкт-Петербурге пост. Межпарламентской Ассамблеи СНГ // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.zaki.ru/pagesnew.php?id=1122&page=9
45. Величко Д.М. Джерела міжнародно-правового регулювання праці: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Д.М. Величко. – Х., 2008. – 185 с.
46. Лукаш С.С. Міжнародно-правове регулювання в сфері праці / С.С. Лукаш // Юрид. наука і практика. – 2011. – № 2. – С. 28 – 34.
47. Черняева Д.В. Международные стандарты труда / Д.В. Черняева. – М. : КНОРУС, 2010. – 254 с.
48. Трудове право України: підручн. / за заг. ред. Ю.П. Орловського, А.Ф. Нуртдіновой. – М. : МЦФЕР, 2004. – 412 с.
49. Шумилов О.В. Международно-правовая защита трудовых прав / О.В. Шумилов. – Внешнеторговое право, 2006. – №2 – 32 с.
50. Безп’ята В.Ф. Використання міжнародно-правових актів при захисті права на працю / В.Ф. Безп’ята // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 45 – 52 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11bvfpnp.pdf
51. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: учебник // И.Я. Киселев. – М. : Дело, 1999. – 728 с.
52. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 05.10.2000 р., № 2017-ІІІ / Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 48. – Ст. 409.
53. Лукьянова Е.Г. Основные тенденции развития российского права в условиях глобализации / Е.Г. Лукьянова // Гос-во и право. – 2004. – № 7. – С. 84 – 89.
54. Неверова А.С. К вопросу о терминологической сущности понятия «международный трудовой кодекс» / А.С. Неверова // Совр. проблемы науки и образ. – 2010. – № 1 – С. 132 – 136.
55. Ходос Л.В. Міжнародні стандарти праці та політико-правові проблеми гармонізації національного й світового ринків праці / Л.В. Ходос // Форум права. – 2010. – № 1. – С. 381 – 388 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/ FP/2010-1/10xlvcrp.pdf
56. International labour standards. A global approach. – Geneva, ILO. – 2001. – 690 p.
57. Sengenberger W. International labour standards and economic interdependence: Essays in commemoration of the 75th anniversary of the International Labour Organization and the 50th anniversary of the Declaration of Philadelphia / W. Sengenberger, D. Campbell. – Geneva : ILO, 1994. – 255 p.
58. Баймуратов М.О. Міжнародне право / М.О. Баймуратов. – Х. : Одіссей, 2002. – 704 с.
59. Всеобщая декларация прав человека // Международные акты о правах человека: сб. докум. – М. : Юристъ, 1998. – С. 39 – 43.
60. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16.12.1966 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.
61. Міжнародний пакт про політичні та економічні права від 16.12.1966 р. / Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи // упоряд. Ю.К. Качуренко. – К. : Наук. думка, 1996. – С. 38 – 58.
62. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, від 07.03.1966 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.
63. Руднєва О.М. Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок: науково-практичний коментар / О.М. Руднєва, Г.О. Христова, О.О. Уварова та ін. ; за наук. ред. О.М. Руднєвої. – Х. : Східно-регіональний центр гуманітарноосвітніх ініціатив. – 2005. – 24 c.
64. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_207
65. Конвенція ООН про захист прав трудящих-мігрантів та членів їх сімей // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.
66. Киселев И.Я. Новый облик трудового права стран Запада (прорыв в постиндустриальное общество) / И.Я. Киселев. – М. : – Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2003. – 160 с.
67. Об основополагающих принципах и правах в сфере труда: Декларация МОТ от 18.06.1998 г. // Трудовое право Российской Федерации: сб. норм. докум. – М. : НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – С. 23 – 36.
68. Про дискримінацію в галузі праці і занять: Конвенція МОП №111, 1958 р. // Відом. Верховної ради УРСР. – 1961. – №46. – Ст. 513.
69. Global Report under the follow-up to the ILO Declaration on Fundamental Principles and Rights at Work, International Labour Conference, 96th Session 2007, International Labour Office, Geneva. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.ilo.org/declaration.
70. European Committee of Social Rights. Activity report 2009 (25 June 2010). Introduction by Mrs. Polonca Koncar, President of the Committee. Р. 4 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.coe.int / socialcharter.
71. Polaski S. Protecting labor rights through trade agreements: An analytical guide / S. Polaski // Journal of International Law and Policy. – 2004 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.carnegieen dowwwnt.org/publications/index.cfm?fa=view&id=15796.
72. Duina F. The social construction oof free trade: The European Union, NAFTA and MERCOSUR / F. Duina // Princeton, N.J., Princeton University Press, 2006. – 187 р.
73. Иванов С.А. Трудовое право переходного периода: Проблемы использования зарубежного опыта / С.А. Иванов // Гос-во и право. – 1995. – № 3. – С. 30 – 39.
74. Мединська Л.В. Забезпечення рівності учасників судового процесу у кримінальних справах: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Леся Володимирівна Мединська. – О., 2011. – 211 с.
75. Причепій Є.М. Філософія: підруч. [2-ге вид., випр., доп.] / Є.М. Причепій, А.М. Черній, В.Д. Гвоздецький, Л.А. Чекаль. – К. : Академія, 2001. – 576 с.
76. Нерсесянц В.С. Декларация прав человека и гражданина в истории идей о правах человека / В.С. Нерсесянц // Социол. исследования. – 1990. – № 1. – С. 132 – 139.
77. Комкова Г.К. Конституционный принцип равенства прав и свобод человека в России / Г.К. Комкова ; под ред. В.Т. Кабышева. – Саратов : Изд-во Саратовского гос. ун-та, 2002. – 151 с.
78. Пастухов П.С. Конституционный принцип равенства всех перед законом и судом в уголовном процессе Российской Федерации: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / П.С. Пастухов. – М., 1998. – 203 с.
79. Погребняк С.П. Основоположні принципи права: автореф. дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 / С.П. Погребняк. – Х., 2009. – 37 с.
80. Ендонова С.В. Единство и дифференциация как способы обеспечения равенства прав и возможностей работников / С.В. Ендонова // Вопр. труд. права. – 2008. – № 7. – C. 27 – 29.
81. Ендонова С.В. Равенство прав и возможностей работников как отраслевой принцип трудового права / С.В. Ендонова // Рос. экон. интернет-журнал, 2002 // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http: //www.e–rej.ru/Articles / 2010 / Endonova. Pdf
82. Митина И.В. Идея неравенства в западной литературе. От античности к Возрождению / И.В. Митина // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://ideashis- tory.org.ru/1SMitina.pdf
83. Бырдин Е.Н. Причины юридического неравенства в Российском государстве / Е.Н. Бырдин // Юрист. – 2000. – № 10. – С. 4 – 5.
84. Левкулич В.В. Методологічна функція категорії «рівність» при аналізі перехідних процесів у суспільстві: автореф. дис. … канд. філос. наук : спец. 09.00.03 / В.В. Левкулич. – К., 2005. – 20 с.
85. Семигин Г.Ю. Антология мировой правовой мысли [в 5 т.] / Г.Ю. Семигин. – М. : Мысль, 1999. – Т. 1. Античный мир и Восточные цивилизации. – 432 с.
86. Соколов В.В. Антология мировой философии [в 4 т.] / ред.-сост. В.В. Соколов. – М. : Мысль, 1969. – Т. 1. Философия древности и средневековья. – 548 с.
87. Полховська І.В. Конституційний принцип рівності людини і громадянина в Україні: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / Інна Костянтинівна Полховська. – Х., 2007. – 191 с.
88. Левкулич В.В. Морально-етичний та правовий зміст категорії «рівність» / В.В. Левкулич // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць ; гол. ред. В.В. Лях. – К. : Укр. центр духовної культури, 2004. – Вип. 39. – С. 116 – 130.
89. Кушинська А. Елементи звичаєвого права в «Руській Правді» / А. Кушинська // Історія України. – 1999. – № 38. – 116 c.
90. Іванов В. Звичаєво-правові засади трудового найму в українському селі / В. Іванов, Л. Маринич // Персонал. – 2007. – № 2. – C. 23 – 28.
91. Венедиктова В.М. Правове регулювання неповного робочого часу в умовах ринкової економіки: Науково-практичний посібник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. – 36 с.
92. Князька Л.А. Адміністративно-правове регулювання в галузі соціального захисту населення: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Лілія Антонівна Князька. – К., 2010. – 215 с.
93. Сборник по истории советского государства и права УССР / под ред. С.Л. Фунс. – Харьков : Харьков. гос. ун-т, 1954. – 159 с.
94. Сборник декретов и постановлений по народному хозяйству (25 октября 1917–25 октября 1918 гг.) – М., 1919.- С. 397-400.
95. Усенин В.И. Реформизм и буржуазное социальное законодательство / В.И. Усенин. – М. : Наука, 1967. – 256 с.
96. Копейчиков В.В. Роль функции советского государства в создании благоприятных условий для реализации прав граждан в условиях развитого социализма / В.В. Копейчиков. – М. : Юрид. лит., 1983. – 251 с.
97. Грекова М.М. Міжнародні трудові стандарти як основа вдосконалення трудового законодавства України: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Марина Миколаївна Грекова. – Х., 2008. – 204 с.
98. Костин Л. А. Международная организация труда / Л. А. Костин. – М. : Экзамен, 2002. – 416 с.
99. Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення: [навч. посіб.] /Сташків Б.І. — К.: Знання, 2005. — 405 с. — (Вища освіта XXI століття).
100. Основні риси розвитку законодавства УРСР в 70-ті та на початку 80-х років // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/igroupteamsite/istoria-derzavi-ta-prava-ukraieni/ osnovni-risi-rozvitku-zakonodavstva-ursr-v-70-ti-ta-na-pocatku-80-h-rokiv
101. Рудинский Ф.М. Советские конституции: права человека и гражданина / Ф.М. Рудинский // Сов. гос-во и право. – 1991. – № 9. – С. 3 – 11.
102. Права человека: сб. междунар. док. / сост. Л.Н. Шестаков. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 232 с.
103. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про
працю України: Закон України від 05.07.1995 року № 263/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995.- № 28. – Ст. 204.
104. Пилипенко П.Д. Про сферу чинності трудового законодавства у світлі проекту Трудового кодексу України / П.Д. Пилипенко // Тези доповідей і наук. повідомлень учасників Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 22–23 квіт. 2009 р.) / за ред. В.В. Жернакова. – Х. : Нац. юрид. акад. ім. Я.Мудрого, 2009. – С. 58 – 60.
105. Сравнительное и международное трудовое право: учебник. – М. : Дело, 2009. – 734 с.
106. Конституция Мексиканских соединенных штатов от 5 февраля 1917 г. // [Электрон. ресурс] – Режим доступа: http://worldconstitutions.ru/archives/51
107. Ливанцев К. Е. Сборник документов по всеобщей истории государства и права / К.Е. Ливанцев. – Л., 1977. – С. 88 – 95.
108. Плотніков О. Транснаціональні корпорації / О. Плотніков, В. Рокоча, В. Новицький. – К. :Таксон, 2009. – 304 с.
109. Jobs for Immigrants: Labour Market Integration in Belgium, France, the Netherlands and Portugal: Summary and Recommendations : Vol. 2. – Organization for economic co-operation and development, 2008. – P. 334 – 337.
110. Конституция Республики Беларусь от 24 ноября 1996 г. // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.base.spinform.ru/ show_doc.fwxz.regnom=1990&page=1
111. Конституция Азербайджанской Республики от 12 ноября 1995 г. // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwxz.regnom=2618&page.
112. Конституция Республики Армения от 5 июля 1995 г. // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.base.spinform.ru/show_ doc.fwxz.regnom=2950&page=1.
113. Конституция Республики Молдова от 6 ноября 1994 г. // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.base.spinform.ru/ show_doc.fwxz.regnom=2213&page=1
114. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: теория и практика. / Д. Гомьен, Д. Харрис, Л. Зваак. – М., 1998. – 600 с.
115. Феськов М.М. Трудове законодавство України і Європейська соціальна хартія (переглянута): питання адаптації. / М.М. Феськов. – К. : Знання, 2005. – 276 с.
116. Шульженко І.В. Правове регулювання праці жінок – працівників органів внутрішніх справ: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Ігор Владиславович Шульженко. – Х., 2009. – 198 с.
117. Карпенко Д. А. Гарантии трудовых прав / Д.А. Карпенко – Киев : 1987. – 154 с.
118. Schulgesetz des Landes Sachsen-Anhalt (SchulG LSA), Inclusive Zehntes Gesetz zur Änderung des Schulgesetzes des Landes Sachsen-Anhalt vom 15. 07. 2008. – 46 p.
119. Phan T. The Public Employment Service in a Changing Labour Market / T. Phan, E. Hansen, D. Price. – Geneva, ILO. 2001. – 61 p.
120. Стрежнева М. Проблемы социальной политики в Европейском Союзе / М. Стрежнева // Мировая экон. и междунар. отношения. – 2006. – № 8. – С. 22 – 31.
121. Дарморіс О.М. Становлення та розвиток трудового права Європейського Союзу: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Оксана Маркіянівна Дарморіс. – О., 2010. – 226 с.
122. Council directive 2000/43 EC of 2000 on equal treatment irrespective of racial and ethnical origin // Official Journal. – 2000. – L180/22.
123. Котова Л.В. Основні трудові права працівника: правова природа та перспективи розвитку / Л.В. Котова // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 507 – 515 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11klvtpr.pdf
124. Council directive 2000/78 EC of 2000 on equal treatment irrespective of religion or belief, age, disability or sexual orientation // Official Journal. – 2000. – L 303/16.
125. Executive summary / Developing anti-Discrimination Law in Europe / The European network of legal experts in the non-discrimination field. – Nov., 2006. – P. 71 – 73.
126. The Charter of Fundamental Rights of the European Union // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.europarl.eu.int.
127. Levels of local democracy in Sweden / Swedish Association of Local Authorities and Regions. – 2007. – 22 p.
128. Новоженова И.С. Европа и третий мир : иммиграция и политика соцразвития / И.С. Новоженова // Актуальные проблемы Европ : сб. науч. тр. / Рос. акад. наук ; редкол. Т Г. Падхалина и др. – М., 2009. – № 3. – С. 157 – 176.
129. Исаева Е.А. Правовые гарантии недопущения дискриминации в области труда / Е.А. Исаева, Д.А. Смирнов. – Киров, 2006. – С. 221 – 232.
130. Адриановская Т.Л. Современные проблемы правовой защиты женщин в сфере трудовых отношений: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Т.Л. Адриановская. – СПб., 2005. – 17 с.
131. Орловский Ю.П. Единство и дифференциация трудового законодательства / Ю.П. Орловский // Право человека на жизнь и гарантии его реализации в сфере труда и социального обеспечения: матер. Междунар. научн.-практ. конф. / под ред. К.Н. Гусова. М. 2008. – С. 27 – 30.
132. Рабинович-Захарин С.Л. К вопросу о дифференциации советского трудового права / С.Л. Рабинович-Захарин // Вопр. сов. гражд. и труд. права. – 4.1. – М., 1952. – 452 с.
133. Левиант Ф.М. Единство и дифференциация советского трудового права / Ф.М. Левиант // Вестник ЛГУ. – Сер. экон., философия и право. – 1958. – № 23. – Вып. 4. – С. 91 – 104.
134. Щербина В.І. Значення нових принципів трудового права для захисту прав і законних інтересів працівників та роботодавців / В.І. Щербина // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах: матер. наук.-практ. конф. (м. Суми, 2-4 черв. 2005 р.) / за ред. В.С. Венедіктова. – Х. : УАФТП, 2005. – С. 71 – 76.
135. Бару М.И. Унификация и дифференциация норм трудового права / М.И. Бару // Сов. гос-во и право. – 1971. – № 10.– С. 25 – 29.
136. Покровская М.А. О субъектной дифференциации в советском трудовом праве / М.А. Покровская // Правоведение. – 1967. – № 6. – С. 48 – 58.
137. Снигирева И.О. К вопросу об отраслевой дифференциации советского трудового законодательства / И.О. Снигирева // Сов. гос-во и право. – 1964. – № 11. – С. 44 – 50.
138. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: моногр. / П.Д. Пилипенко. – Л., 1999. – 214 c.
139. Кодифікація трудового законодавства України: моногр. // за ред. Н.М. Хуторян, М.І. Іншина, С.М. Прилипка та О.М. Ярошенка. – Х., 2009. – 211c.
140. Колєснік – Омельченко Т.В. Правове регулювання пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Тетяна Володимирівна Колєснік-Омельченко. – Х., 2010. – 172 с.
141. Теория государства и права: учебник [2-е изд., изм. и доп.] / под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М. : Изд-во НОРМА, 2002. – 616 с.
142. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: учебник / А.Ф. Черданцев. – М. : Юрайт, 2000. – 432 с.
143. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права / С.С. Алексеев. – М., 1961. – 188 с.
144. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений [3-е изд., стереот.] / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова; РАН. Рос. фонд культуры. – М. : Азъ, 1996. – 928 с.
145. Петренко Л.Ф. Законодательство о труде научных работников / Л.Ф. Петренко. – М. : Наука, 1988. – 224 с.
146. Ярошенко О.М. Джерела трудового права України : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.05 / О.М. Ярошенко. – Х., 2007. – 42 с.
147. Сімутіна Я.В. Єдність та диференціація правового регулювання заробітної плати / Яна Володимирівна Сімутіна // Проблеми цивільного та підприємницького права в Україні (Часопис Київського університету права). – 2010. - №3. – С. 139 – 142 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://kul-lib.narod.ru/bibl.files/chas2010/3/139.pdf
148. Буряк В.Я. Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин робочого часу, часу відпочинку і заробітної плати на підприємствах: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Володимир Ярославович Буряк. – К., 1999. – 14 с.
149. Бегичев Б.К. Субъектная дифференциация правового регулирования в советском трудовом праве // Сборник ученых трудов Свердловского юридического института. – Вып. II. – Свердловск, 1964. – 246 с.
150. Халдеева Н.В. Единство и дифференциация правового регулирования труда / Н.В. Халдеева // Труд. право. – 2003. – № 4. – С. 51 – 55.
151. Лившиц Р.З. Заработная плата в СССР: правовое исследование / Р.З. Лившиц. – М. : Наука, 1972. – 271 с.
152. Иванов С.А. Советское трудовое право: вопросы теории / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М. : Наука, 1978. – 368 с.
153. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения / Е.Е. Мачульская, Ж.А. Горбачева. – М. : Кн. мир, 2001. – 278 с.
154. Карасев Я.А. Основные принципы советского трудового права: лекц. / Я.А. Карасев, Г.И. Гуляев. – М. : ВЮЗИ, 1957. – 26 с.
155. Сучасний словник іншомовних слів / уклад. О.І. Скоп ненко, Т.В. Цимбалюк. – К. : Довіра, 2006. – 789 с.
156. Толкунова В.Н. Дифференциация правового регулирования женского труда / В Н. Толкунова // Сов. гос-во и право. – 1968. – № 11. – С. 45 – 52.
157. Веремчук М.А. Единство, унификация и дифференциация трудового законодательства / М.А. Веремчук // Вестник Ленингр. ун-та. – 1979. – № 23. – С. 104 – 111.
158. Пашков А.С. Правовое регулирование подготовки и распределения кадров (некоторые вопросы теории и практики) / А.С. Пашков. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1966. – 188 с.
159. Лаврів О.Я. Система принципів трудового права України: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Оксана Ярославівна Лаврів. –К., 2006. – 211 с.
160. Войтинский И.С. Трудовое право СССР. / Войтинский И.С. - М.-Л., 1925. – 331 с.
161. Права людини. Міжнародні договори України. – К. : Наук. думка, 1992. – 158 с.
162. Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця: Конвенція МОП від 22.06.1982 р., №158 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
163. Лушни