ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ, НЕ ПОВ’ЯЗАНИХ З ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

brief description

ПЛАН:
ВСТУП..........................................................................................................................4
РОЗДІЛ_1. СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЗМІСТ ЗАКОННОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ
1.1. Поняття та види заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю........................................................................................................10
1.2. Суб’єкти застосування заходів адміністративного попередження і припинення.................................................................................................................34
1.3. Поняття та зміст законності діяльності щодо застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю ...........................56

РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ, НЕ ПОВ’ЯЗАНИХ З ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
2.1. Правове регулювання та його удосконалення як засіб забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю........................................................................................................70
2.2. Сутність, значення та види контролю за діяльністю щодо застосування заходів адміністративного попередження і припинення........................................91
2.3. Право на оскарження як засіб забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю..........................109
2.4. Судовий контроль за законністю застосування заходів адміністративного попередження і припинення....................................................................................131
2.5. Прокурорський нагляд за законністю застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю..........................154

ВИСНОВКИ............................................................................................................178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................181

ДОДАТКИ................................................................................................................208

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Адміністративному примусу належить важлива роль у забезпеченні законності, охороні громадського порядку, попередженні злочинності. Заходи адміністративного впливу застосовуються багатьма органами до широкого кола суб’єктів; адміністративне законодавство, яке регулює цю діяльність, включає акти, прийняті різними органами державної влади. Виходячи з цього, проблема забезпечення законності адміністративного примусу є дуже актуальною. Її виникнення пов’язане з цілим комплексом правових та організаційних обставин: наявністю великої кількості належним чином несистематизованих та нормативно неврегульованих заходів адміністративного попередження та припинення, відсутністю єдиної практики їх застосування, широким колом уповноважених осіб правоохоронних, наглядово-контролюючих та інших органів, які застосовують зазначені заходи, частотою такого застосування, наявністю значних порушень та зловживань у цій сфері.
Зважаючи на те, що правовому механізму забезпечення прав і свобод особи в розвитку адміністративного права має належати центральне місце, застосування будь-якого заходу адміністративного впливу повинне здійснюватися на відповідній правовій основі, тобто бути суворо регламентовано чинним законодавством і забезпечено комплексом юридичних гарантій. У зв'язку з цим глибоке дослідження проблем забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, набуває особливого змісту і актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 1.3.3 Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (затверджені рішенням колегії МВС України № 4 КМ/2 від 28 лютого 1995 року)) і Національного університету внутрішніх справ (п. 3 Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ на 1996-2000 рр.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність, поняття і способи забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, встановити компетенцію та правовий статус органів, які покликані виконувати зазначені функції, а також виробити рекомендації щодо удосконалення нормативної регламентації та практичної діяльності зазначених суб’єктів.
Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають у процесі і після застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю.
Предмет дослідження становить система юридичних гарантій (організаційно-правових способів забезпечення) законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, як найбільш важливих засобів, що використовуються з цією метою.
Виходячи із поставленої мети, завданнями дослідження є:
─ визначення сутності та видів заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю;
─ аналіз системи та основ компетенції органів (посадових осіб), уповноважених застосовувати зазначені заходи адміністративного примусу;
─ визначення поняття та змісту законності діяльності щодо застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю;
─ аналіз механізму правового регулювання, практики застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю;
─ визначення сутності, значення та видів контролю за діяльністю щодо застосування заходів адміністративного попередження і припинення;
─ характеристика права на оскарження в системі гарантій законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю;
─ характеристика судового контролю, прокурорського нагляду як способів забезпечення законності застосування заходів адміністративного попередження і припинення;
─ вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення правових засад, практики застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, та організації і діяльності суб’єктів забезпечення законності їх застосування.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1-1.3), виокремлено окремі складові системи юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю (підрозділ 2.1). Порівняльно-правовий метод широко використано для дослідження складових законності діяльності щодо застосування заходів адміністративного примусу (підрозділ 1.3). За допомогою історичного методу досліджувалися процеси становлення судового контролю за органами виконавчої влади держави (підрозділ 2.4). Системно-структурний метод використано для визначення місця правових норм, судового та інших видів контролю, права на оскарження, прокурорського нагляду в системі юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного попередження та припинення (підрозділи 2.1-2.5). Статистичний і документальний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового регулювання та діяльності щодо забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, вироблення рекомендацій, спрямованих на її удосконалення (підрозділи 2.1, 2.3, 2.4). Метод соціологічного опитування використано для з’ясування ефективності судового контролю за законністю застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю (підрозділ 2.4).
У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на працях провідних вітчизняних адміністративістів – В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С.Васильєва, І.І. Вєрємєєнка, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.Р. Кісіна, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, В.В. Лазарєва, В.Я. Настюка, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, В.П. Пєткова, Л.Л.Попова, Л.М. Розіна, В.М. Самсонова, А.О. Селіванова, М.М. Тищенка, О.П. Шергіна, В.К. Шкарупи, Ц.А. Ямпольської та ін., а також ряду вчених у галузі загальної теорії держави і права, цивільного, господарського процесу, публікації в друкованих засобах масової інформації. Нормативну базу дисертації складають Конституція України, закони та інші законодавчі акти України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які закріплюють систему заходів адміністративного попередження та припинення, порядок їх застосування, організацію діяльності щодо забезпечення законності в зазначеній сфері. Використано також ряд проектів законодавчих актів. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність відповідних державних органів щодо застосування заходів адміністративного примусу та забезпечення законності цієї діяльності; результати анкетування та інтерв’ювання 40 суддів районних судів міст Харкова та Запоріжжя.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне монографічне дослідження проблем забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, які виносяться на захист:
─ дістало подальшого розвитку визначення заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, а також їх місця у системі заходів адміністративного примусу;
─ вперше у систематизованому вигляді визначаються суб’єкти, уповноважені застосовувати заходи адміністративного примусу, не пов’язані з відповідальністю;
─ удосконалено характеристику змісту законності застосування заходів адміністративного примусу, системи її вимог при реалізації зазначеного виду юридичної діяльності;
─ одержали подальшого розвитку теоретичні положення про сутність, правову природу і види юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного примусу;
─ вперше в систематизованому вигляді визначаються і аналізуються юридичні гарантії законності застосування заходів адміністративного попередження та припинення;
─ дістали подальшого розвитку рекомендації, спрямовані на удосконалення юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю;
─ вперше обґрунтовано пропозицію про запровадження у цивільному судочинстві адміністративних позовів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем забезпечення законності застосування заходів адміністративного попередження та припинення, визначення нових напрямків у розвитку юридичних гарантій законності в цій сфері;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, ЦПК України, Законів України “Про прокуратуру”, “Про звернення громадян” та ін;
– у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації уже використовуються в Національному університеті внутрішніх справ під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право” та “Адміністративна відповідальність”. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на підставі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях – “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 14 квітня 2000 р.), “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 13 квітня 2001 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані в шести статтях у фахових збірниках наукових праць.

bibliography

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення розуміння заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, системи суб’єктів, які застосовують зазначені заходи, законності діяльності щодо застосування заходів адміністративного попередження та припинення, юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю. Основні з них такі:
1. У зв’язку з існуванням великої кількості нормативних актів різної юридичної сили, які визначають види, підстави і процедури застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, виникла необхідність у розробці єдиної нормативної бази, наприклад структурної частини Адміністративно-процедурного кодексу, яка закріпила б систему і процесуальні особливості застосування зазначених заходів адміністративного примусу.
2. Юридичні гарантії законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, утворюють складне поняття, яке включає правові норми, юридичну діяльність щодо застосування цих норм і спеціально передбачені державою і закріплені у відповідних нормативних актах способи забезпечення законності (контроль, нагляд, право на звернення).
3. Потребують більш детальної регламентації у законодавчих актах обов’язки і права відповідних органів держави (посадових осіб) щодо застосування заходів адміністративного примусу, а також покращення роботи щодо доведення цих нормативних приписів до відома населення.
4. В адміністративному законодавстві має бути закріплено норму права, яка б встановлювала відповідальність посадових осіб за незаконне застосування заходів адміністративного попередження або припинення, зокрема, відповідальність за незаконне затримання (доставлення, привід).
5. Поліпшення потребує також сама діяльність щодо застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю. Насамперед, певних зрушень повинен зазнати рівень організації і якості роботи суб’єктів, які застосовують зазначені заходи.
6. Має бути законодавчо вирішено питання про можливість притягнення до юридичної відповідальності посадових, службових осіб органів держави, органів місцевого самоврядування за переслідування громадян за критику, а також за інше порушення законодавства про звернення громадян.
7. Доцільно внести зміни до назви та змісту Закону України “Про звернення громадян” і встановити, що юридичні особи, поряд з громадянами України, мають право на внесення пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг до органів державної влади, місцевого самоврядування.
8. Для поліпшення контролю за законністю застосування заходів адміністративного примусу в органах внутрішніх справ доцільно в нормативних актах МВС України визначити перелік реквізитів підсумкового документу контрольної перевірки, що сприятиме повноті та одноманітності контрольної діяльності.
9. Діяльність щодо застосування всіх заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, в різних державних органах, зокрема, в органах внутрішніх справ, має бути визнано самостійним об’єктом контрольної діяльності, що дозволить забезпечити більш повний і всебічний контроль за практикою їх застосування.
10. Доцільно внести зміни до ч. 2 ст. 2484 ЦПК України, встановивши, що скаргу за розсудом громадянина може бути направлено до суду або за місцем проживання громадянина, або за місцем розташування органу, посадової особи, дії чи рішення яких оскаржуються.
11. З метою забезпечення реального захисту прав громадян від незаконного застосування заходів адміністративного примусу варто доповнити чинний ЦПК України процесуальним терміном “адміністративний позов”, що дозволить судам одночасно вирішувати питання і про незаконність дії (рішення) відповідного органу, посадової особи, і про відшкодування завданої у зв’язку з цим шкоди.
12. Главу 3 Закону України “Про прокуратуру” “Підтримання державного обвинувачення та представництво інтересів громадянина або держави в суді” слід доповнити статтею, яка б встановлювала повноваження прокурора на досудовій стадії виконання функції представництва інтересів громадянина або держави в суді (здійснення перевірок, витребування документів тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція, законодавчі та інші нормативні акти
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №_30. – Cт. 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).
3. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. –№ 16. – Ст. 203.
4. Лісовий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. –№ 17. – Ст. 99.
5. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. –№ 30. – Ст. 464.
6. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131.
7. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
8. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р. // Док. ООН A/RES/34/169 // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ: Українсько – Американське бюро захисту прав людини. 1996. – С. 62-65.
9. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Прийнята Радою Європи 04 листопада 1950 р. – Ст. 529 // Права людини: Збірник документів. – Харків, 1997.
10. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
11. Про прокуратуру: Закон України від 05 листопада 1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
12. Про звернення громадян: Закон України від 02 жовтня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
13. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 04 березня 1998р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 236.
14. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
15. Про судоустрій України: Закон України від 5 червня 1981 р. // Відомості Верховної Ради Української УРСР. – 1981. – додаток до № 24. – Ст._357.
16. Про поширення дії окремих положень Закону України “Про міліцію” на особовий склад Державної фельд’єгерської служби України при Державному комітеті зв’язку та інформатизації України: Закон України від 06 липня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 31.
17. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 березня 1992 р. (Назва в редакції Закону від 31 жовтня 1995 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
18. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 24_грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст._4.
19. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
20. Про прикордонні війська України: Закон Країни від 04 листопада 1991_р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 7.
21. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
22. Про війська Цивільної оборони України: Закон України від 24 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 19. – Ст. 172.
23. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
24. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
25. Про тваринний світ: Закон України від 03 березня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 18. – Ст. 191.
26. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
27. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №_20. – Ст. 99.
28. Про правовий статус іноземців: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
29. Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
30. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
31. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
32. Концепція судово-правової реформи в Україні: Схвалена постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. // Голос України. – 1992. – 12_серпня. – № 152 (402).
33. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення: Указ Президента України від 19 березня 1997 р. // Голос України. – 1997. – № 51.
34. Положення про Державний комітет рибного господарства України: Затверджено Указом Президента України від 06 листопада 1997 р. № 1267 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 10: Законодавство про контроль та перевірки. – С. 400-402.
35. Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України від 13 березня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 11.
36. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи: Затверджено Указом Президента України від 23 жовтня 1996 р. № 1005, із змінами, внесеними Указом від 06 травня 1997 р. № 388, від 01 грудня 1997 р. № 1320 та від 2000 р. № 553 // Рятувальник. – 2000. – № 29.
37. Концепція адміністративної реформи в Україні: Схвалена Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 02 серпня.
38. Положення про Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації: Затверджено Указом Президента України від 24 травня 1996 р. № 375 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – №_10: Законодавство України про контроль та перевірки. – С. 224-226.
39. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затверджено розпорядженням Президента України від 07 жовтня 1992 р. № 157 // Голос України. – 1992. – 20 жовтня.
40. Положення про порядок застосування вогнепальної зброї: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №_575. // Урядовий кур’єр. – 1992.– № 96-97.
41. Про затвердження інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Постанова Кабінету Міністрів України від 14_квітня 1997 р. № 348 // Офіційний вісник. – 1997. – № 16.
42. Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. № 1109 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 10: Законодавство України про контроль та перевірки. – С. 161-168.
43. Положення про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. №_244 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – №_10: Законодавство України про контроль та перевірки. – С. 118-123.
44. Положення про регіональну службу державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. №_264 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – №_10: Законодавство України про контроль та перевірки. – С. 391-394.
45. Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1995 р. № 134 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 10: Законодавство України про контроль та перевірки. – С. 353-355.
46. Порядок здійснення державного нагляду в електроенергетиці: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 р. № 189 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 10: Законодавство України про контроль та перевірки. – С. 334-337.
47. О мерах по совершенствованию правовой работы в ОВД Украины: Приказ МВД Украины от 16 декабря 1994 г. № 690.
48. Інструкція про організацію комплексного інспектування і контрольних перевірок ГУВС, УВС, УВСТ МВС України: Затверджена наказом МВС України від 02 липня 1993 р. № 389.
49. Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організація особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України: Затверджена наказом МВС України від 10 червня 1998_р. № 414.
50. Типове положення про службу пожежної безпеки: Затверджено наказом МВС України від 12 квітня 1995 р. № 220.
51. Настанова з організації роботи органів Державного пожежного нагляду: Затверджена наказом МВС України від 15 січня 2001 р. № 28.
52. Інструкція про виділення сил та технічних засобів Збройних Сил України для спільного патрулювання та взаємодії з органами Міністерства внутрішніх справ України: Затверджена наказом Міністерства оборони України від 16 грудня 1994 р. № 292.
53. Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів: Наказ Міністерства Внутрішніх Справ України від 23 липня 1997 р. № 467.
54. Положення про державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, що призначаються Головним державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища з числа посадових осіб міністерств та центральних органів виконавчої влади, що здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та радіаційної безпеки: Затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 3 серпня 1998 р. № 119 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 10: Законодавство України про контроль та перевірки. – С. 137-141.
55. Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян та захисту інтересів держави: Наказ Генерального прокурора України від 2 жовтня 1998 р. № 2.
56. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів Службою безпеки, органами охорони державного і митного кордонів України: Наказ Генерального прокурора України від 5 квітня 2000 р. № 4 .
57. Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громадян і держави у судах // Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 1998_р. № 8.
58. Про підсилення контролю за несенням служби патрульно-постовими нарядами: Розпорядження МВС України від 01 вересня 1998 р. № 189.
59. Про проведення раптових перевірок несення служби, стану дисципліни і законності серед особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ України: Розпорядження МВС України від 24 жовтня 1997 р. № 231.
60. Положення про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби: Затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 03 березня 1998 р. № 3 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 3.
61. Про стан відомчого контролю в МВС України та заходи щодо підвищення ефективності ревізій та перевірок: Рішення колегії МВС України від 04 вересня 1998 р. № 5 км/5.
62. Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 03 грудня 1997 р. № 13 // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 4.
63. О рассмотрении судами жалоб на неправомерные действия, нарушающие права и свободы граждан: Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 21 декабря 1993 г. В кн. В.М. Жуйков Права человека и власть закона (вопросы судебной защиты). М., 1995. – 285с.

Спеціальна література:

64. Авер’янов В. Б. Питання адміністративної реформи у змісті Загальної концепції державно-правової реформи // Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1997. – С. 193-195.
65. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8-13.
66. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. – 2000. – № 7. – С. 6-8.
67. Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії та Албанії. Київ, Вид-во УАДУ, – 1999. – 234 с.
68. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П.Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
69. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. доц. А.Т.Комзюка. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 78 с.
70. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. В 2-х т. Т. 1-2. Свердловск, 1972 – 1973. Т.1. 1972. – 396 с. Т.2. 1973. – 401 с.
71. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. Т. I. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
72. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. Т. I I. – М.: Юрид. лит., 1982. – 360 с.
73. Алексеев С.С. Теория права. – Харьков: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
74. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.:ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. – 640 с.
75. Алистратов Ю.Н. Право граждан на обращение в государственные органы и органы местного самоуправления в условиях становления демократического правового государства в России: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1995. – 19 с.
76. Андрійко О.Ф. Державний контроль і тенденції його розвитку в умовах ринкових відносин // Правова держава: Міжвідом. зб. наук. пр. – К., 1993. – Вип. 4. – С. 49-53.
77. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України. – К., 1999. – 46 с.
78. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. – К., 1999. – 38 с.
79. Андрійко О.Ф. Соціально-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Збірник наукових праць. – Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. – С. 30-32.
80. Анохіна Л.С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук. – Харків: Нац. унів. внутр. справ, 2001. – 158 с.
81. Арбузкин А.М. Особенности обеспечения прав личности в сфере охраны общественного порядка. В кн. Совершенствование административно – правовой деятельности органов внутренних дел. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1984._– 124 с.
82. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
83. Багрицкий А. Предмет общего надзора за административной деятельностью Госавтоинспекции // Соц. законность. – 1984. – № 9. – С. 51-52.
84. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис. ... канд. юрид. наук. – Харків: Укр. Юрид. Академія, 1994. – 158 с.
85. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
86. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: “Основа”, 1999. – 440 с.
87. Басков В.И., Коробейников Б.В. Курс прокурорского надзора. Учебник для студентов юридических вузов и факультетов с приложением нормативных актов. – М.: Издательство “Зерцало”, 2001. – 512 с.
88. Бахрах Д.Н. Виды административного принуждения. Ученные записки ВНИИСЗ. Вып. 5. Проблемы совершенствования законодательства об административной ответственности. 1965. – С. 91-98.
89. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности. Пермь, 1966. – 193 с.
90. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности. Учеб. пособие. Пермь, 1969. – 344 с.
91. Бахрах Д.Н. Прокурорский надзор за законностью административного принуждения // Прокурорский надзор и укрепление социалистической законности в советском государственном управлении: Межвуз. сб. науч. трудов / Свердлов. Юрид. ин-т им. Р.А. Руденко; Редкол.: А.Ф. Козлов и др. – Свердловск: УрГУ, 1981. – С. 68-75.
92. Бахрах Д.Н. Общая и специальная жалобы // Изв. вузов. Правоведение. – 1987. – № 6. – С. 35-43.
93. Бахрах Д.Н. Административно-процессуальное принуждение // Изв. вузов. Правоведение. – 1989. – № 4. – С. 59-64.
94. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан СССР. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 204 с.
95. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: БЭК, 1996. – 368 с.
96. Бахрах Д.Н. Вопросы законности в государственном управлении // Реферативный журнал. – 1998. – № 4. – С. 40-42.
97. Бачун О. Розгляд судами справ за скаргами громадян // Право України. – 2001. – № 4. – С. 44-47.
98. Безлепкин Б.Т. Новые гарантии конституционных прав граждан // Изв. вузов. Правоведение. – 1988. – № 4. – С. 39-48.
99. Безсмертний Е.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Дис. ... канд. юрид. наук. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – 155 с.
100. Березовская С.Г. Охрана прав граждан советской прокуратурой. – М., “Наука”, 1964. – 262 с.
101. Берензон А.Д., Мелкумов В.Г. Работа прокурора по общему надзору (вопросы общей методики). – М.: Юрид. лит., 1974. – 144 с.
102. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій. – Харків: Укр. Юрид. Академія, 1994. – 34 с.
103. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Харків. НЮАУ ім. Я. Мудрого, 1996. – 160 с.
104. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: – ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.
105. Боброва Н.А. Гарантии реализации государственно-правовых норм. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. – 163 с.
106. Богданов М.В. Организация и совершенствование контроля в органах внутренних дел. Лекция. Ташкент. – 1982. – 35 с.
107. Богданов М.В. Контроль в управленческой деятельности органов внутренних дел. Учебное пособие. Ташкент. 1989. – 99 с.
108. Бойко В.Ф. Про стан здійснення правосуддя судами загальної юрисдикції в 2000 р. та заходи щодо його вдосконалення з метою реалізації положень Конституції України // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №_1. – С. 3-7.
109. Боннер А.Т., Квиткин В.Т. К вопросу о соотношении административной и судебной деятельности // Вестник Московского Университета. Серия Право. – 1972. – № 5. – С. 13-22.
110. Боннер А.Т., Квиткин В.Т. Судебный контроль в области государственного управления. М., 1973. – 111 с.
111. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. М.: Рос. Право, 1992. – 320 с.
112. Борико С.В. Правовые и организационные основы обеспечения законности в деятельности милиции. М., 1986. – 60 с.
113. Бородін І. Функціональні обов’язки прокуратури у сфері забезпечення прав людини і громадянина (загальний нагляд, представництво інтересів громадян) // Право України. – 2000. – № 7. – С. 46-48.
114. Бородин И. Представительская функция прокуратуры // Законность. – 2001. – № 3. – С. 49-51.
115. Бородін І.А. Про види оскарження // Вісник Одес. інстит. внутр. справ. – 1998. – № 3. – С. 49-51.
116. Братусь С.Н. Спорные вопросы теории юридической ответственности // Сов. государство и право. – 1973. – № 4. – С. 27-35.
117. Бровин Г.И. О прокурорско-надзорных правоотношениях // Совершенствование прокурорского надзора в СССР. Сборник статей. [Редколлегия: Н.В. Жогин и др.]. – М., 1973. – С. 92-98.
118. Брэбан, Ги Французское административное право / Пер. с фр. Д.И. Васильева; Под ред. и со всуп. ст. С.В. Боботова. – М.: Прогресс, 1988. – 487 с.
119. Бурмистров К. Протест – акт прокурорского надзора // Соц._законность. – 1972. – № 4. – С. 55-56.
120. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть). Учебное пособие. – Х.: “Одиссей”, 2001. – 288 с.
121. Викторов И. Предостережение о недопустимости нарушения закона // Законность. – 1999. – № 8. – С. 14-18.
122. Витрук Н.В. Социально-правовой механизм реализации конституционных прав и свобод граждан // Конституционный статус личности в СССР. – М., 1980. – С. 195-200.
123. Витрук Н.В. Особенности юридического механизма реализации конституционных прав и свобод личности // Реализация прав граждан в условиях развитого социализма. – М., 1983. – С. 103-111.
124. Власов В.А. Обеспечение социалистической законности в советском государственном управлении. Учебное пособие. М., 1958. – 67 с.
125. Волок Г. Чи потрібний загальний нагляд? // Вісник прокуратури. – 2000. – № 2 (4). – С. 86-89.
126. Гавриленко Д.А. Вопросы предупреждения правонарушений общественного порядка средствами административного принуждения // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка: Сб. науч. тр. – К.: КВШ МВД СССР, 1982. – С. 90-100.
127. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Навч. посібник. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 55 с.
128. Голосниченко И.П. Правовое регулирование административно-процессуальных действий, осуществляемых органами внутренних дел // Актуальные проблемы совершенствования административной деятельности органов внутренних дел в условиях развитого социализма. – К., 1983. – С. 67-70.
129. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навч. посібник. – К., 1995. – 78 с.
130. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. М.: “Наука”, 1988. – 272 с.
131. Государственный и общественный контроль в системе регионального управления: Межвуз. сб. науч. тр. / Мордов. ун-т, – Саранск, 1987.– 156 с.
132. Гранин А.Ф. Гарантии социалистической законности в деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. – Киев: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1982. – 80 с.
133. Гусаров В., Руденко М. Стратегія прокурорського нагляду // Право України. – 1995. – № 8. – С. 24-26.
134. Давыденко Л.М., Мычко Н.И. Организация работы в органах прокуратуры. Текст лекций. – Х., 1996. – 88 с.
135. Давиденко Л., Суботін Е., Черв’якова О., Марочкін І. Загальний нагляд прокуратури: минуле, сучасне, майбутнє // Право України. – 1996. – №_10. – С. 23-26.
136. Даев В.Г., Маршунов М.Н. Основы теории прокурорского надзора. – Л.: Изд-во Ленин. ун-та, 1990. – 136 с.
137. Дереза В. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства щодо адміністративного затримання громадян // Вісник прокуратури. – 2001. – № 5 (11). – С. 69-70.
138. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: Актуальні проблеми реформування. / За заг. ред. В.Б. Авер’янова, І.Б. Коліушко. – К., 1999. – 52 с.
139. Державне управління В Україні. (Навчальний посібник). За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. Авер’янова В.Б. – К.: Ін-т держ. І права Ім. В.М. Корецького, 1999. – 266 с.
140. Додін Е.В., Серафімов В.В. Санкціоноване втручання у сфері торговельного мореплавства: Навчальний посібник. – Одеса: Юридична література, 2001. – 152 с.
141. Долежан В. Подання прокурора в порядку загального нагляду // Радянське право. – 1980. – № 2. – С. 42-46.
142. Долежан В.В. Право граждан на обращение с предложениями, заявлениями и жалобами // Извест. вузов. Правоведение. – 1981. – № 3. – С. 25-34.
143. Дымченко В. Надзор по делам об административных правонарушениях // Соц. законность. – 1990. – № 7. – С. 46-48.
144. Дюрягин И.Я. Право и управление. – М.: Юрид. лит., 1981. – 168 с.
145. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы советского административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60-68.
146. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. – Л.: Лениздат, 1973. – 328 с.
147. Жилин Г. Условия реализации права на обращение за судебной защитой // Российская юстиция. – 1999. – № 5. – С. 14-16.
148. Жуйков В. Права человека и власть закона (вопросы судебной защиты). М., 1995. – 285 с.
149. Жуйков В.М. Реализация конституционного права на судебную защиту: Дис. … канд. юрид. наук в форме науч. доклада. М., 1996. – 29 с.
150. Забелов С.М. Пути совершенствования форм и методов контроля и учета в органах внутренних дел Белорусской ССР. – Мн.: МВШ МВД СССР, 1984. – 26 с.
151. Загряцков М.Д. Административная юстиция и право жалобы в теории и законодательстве. М., Изд. “Право и жизнь”, 1924. – 96 с.
152. Зайцев И. Административные иски // Российская юстиция. – 1996. – №_4. – С. 23-25.
153. Звирбуль В.К. Перспективы развития прокурорского надзора в правовом государстве // Сов. государство и право. – 1990. – № 9. – С. 53-59.
154. Здир Я.А. Государственные инспекции в СССР. Госюриздат. М., 1960. – 134 с.
155. Иванов В.А. Гарантии прав личности в сфере административного принуждения // Сов. государство и право. – 1972. – № 8. – С. 55-62.
156. Иванов В.В. Материально-правовые и процессуальные гарантии законности привлечения к административной ответственности: Дис. … канд. юрид. наук. – Харьков: Национал. унив. внутр. дел, 2001. – 191 с.
157. Игитов В.И. Административно-правовые и общественные меры воздействия в области охраны общественного порядка: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1965. – 16 с.
158. Исполнительная власть в Российской Федерации. Проблемы развития / [И.Л. Бачило, А.А. Гришковец, И.С. Мелюхин и др.]; Отв. ред. И.Л. Бачило; Ин-т государства и права Рос. АН. – М.: Изд. группа “Юристъ”, 1998. – 431 с.
159. Капустин М.П., Лазарев В.В. Есть ли законность “калужская” и “казанская”? В.1. – Изд-во “Знание”. М., 1990. – 64 с.
160. Кармолицкий А.А. Административно-правовое регулирование надведомственных полномочий государственных инспекций. Изд-во Моск. Ун-та. М., 1985. – 84 с.
161. Кашепов В.П. Институт судебной защиты прав и свобод граждан и средства ее реализации // Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 66-71.
162. Кенжаев С.К. Вопросы теории и практики работы с обращениями граждан // Сов. государство и право. – 1980. – № 10. – С. 86-94.
163. Килясханов И.Ш. Институт обжалования в административной деятельности ОВД: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1984. – 22 с.
164. Килясханов И.Ш. Классификация жалоб граждан в связи с применением мер административного принуждения // Проблемы совершенствования административных методов управления ОВД: Сборник научных трудов. К., 1984. – С. 160-172.
165. Кисин В.Р. Меры административно-процессуального принуждения, применяемые милицией. Учеб. пособ. – М.: МВШМ МВД СССР, 1987. – 60 с.
166. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Одеса: Юридична література, 2001. – 304 с.
167. Климов В.А. Контроль в системе социалистического управления (некоторые вопросы теории и практики). Изд-во Сарат. ун-та., 1987. – 112 с.
168. Клочков В.Г. Сущность и значение прокурорского надзора за соблюдением прав и свобод гражданина в Украине // Прокурорская и следственная практика. – 2000. – № 3-4. – С. 63-68.
169. Клочков В.Г. Сущность и значение прокурорского надзора за соблюдением прав и свобод гражданина и человека // Весы Фемиды. – 2001. – № 1 (17). – С. 49-53.
170. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение): Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1979. – 87 с.
171. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
172. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – Х.: «Одиссей», 2000. – 1008 с.
173. Козлов Ю.М. Институт права жалобы по советскому административному праву: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. М., 1953. – 18 с.
174. Козюбра М.І. Переконання і примус. – К.: Вища школа, 1970. – 145 с.
175. Козюбра М.І., Сиренко В.Ф. Соціалістична законність і правопорядок. К., Політвидав України, 1976. – 51 с.
176. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
177. Комзюк А.Т. Проблеми реформування законодавства, що регулює адміністративний примус // Збір. наук. праць Укр. акад. держ. управл. При Президентові України. Випуск 2 ч. 2. Проблеми наукового забезпечення адміністративної реформи в Україні. – К.: Видавництво УАДУ, 1999. – С. 316-321.
178. Комзюк А.Т. Деякі проблеми реформування законодавства про адміністративну відповідальність // 3 міжрегіональна науково-практична конференція “Концепція формування законодавства України” (листопад 1998). Наукові статті. – Запоріжжя, 1999. – С. 15-16.
179. Комзюк А.Т. Підстави застосування заходів адміністративного примусу // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Міжвідомчий науковий збірник. – Том 18. – К.: Науково-дослідний інститут “Проблеми людини”, 1999. – С. 492-496.
180. Комзюк А.Т. Правові засади застосування міліцією заходів адміністративного примусу // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип.. 45. – С. 127-132.
181. Конституция СССР и расширение судебной защиты прав граждан // Сов. государство и право. – 1978. – № 11. – С. 63-67.
182. Контролирующие органы и организации России: Компетенция и полномочия / Под ред. А.П. Гуляева. – М.: МАЭП:ИИК “Колита”, 2000. – 208 с.
183. Копейчиков В.В. Реализация субъективных прав граждан // Сов. государство и право. – 1984. – № 3. – С. 13-19.
184. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. – М.: Юрид. лит., 1978. – 144 с.
185. Красавчиков О.А. Гражданская правосубъектность как правовая форма. Правовые проблемы гражданской правосубъектности // Межвузов. сборник науч. трудов. Свердловск, УрГУ. – 1978. – С. 5-26.
186. Кузьмичева Г.А. Административная ответственность. Изд-во МГУ, 1984. – 76 с.
187. Лазарев Б.М. Управленческие процедуры. М.: “Наука”, 1988. – 271 с.
188. Лазарев Б. Закон об обжаловании в суд действий должностных лиц // Соц. законность. – 1988. – № 3. – С. 13-16.
189. Лентовский Я. Верховный суд ПНР и обеспечение законности в управлении // Сов. государство и право. – 1970. – № 9. – С. 113-120.
190. Лісовий М. Прокуратура повинна виконувати функцію нагляду за дотриманням та застосуванням законів // Вісник прокуратури. – 2001. – № 4. – С. 29-31.
191. Лихова С. Про визначення поняття “правоохоронні органи” // Радянське право. – 1984. – № 11. – С. 74-76.
192. Ломовский В.Д. Прокурорско-надзорные правоотношения. Издательство Ростовского университета, 1987. – 160 с.
193. Лория В.А. Роль административных жалоб в охране прав граждан // Изв. вузов. Правоведение. – 1984. –№ 5. – С. 63-68.
194. Лунев А.Е. Обеспечение законности в советском государственном управлении. – М.: Юрид. лит., 1963. – 158 с.
195. Лунев А.Е. О гарантиях прав личности в административно-правовых отношениях // Конституция СССР и правовое положение личности. – М., 1979. – С. 138-144.
196. Малеин Н.С. Социалистическая законность на современном этапе // Сов. государство и право. – 1987. – № 3. – С. 3-11.
197. Малеин Н.С. Судебный контроль за законностью правовых актов // Сов. государство и право. – 1989. – № 5. – С. 123-126.
198. Мелкумов В.Г. Назревшие вопросы осуществления общего надзора и его правовое регулирование // Вопросы уголовного права, прокурорского надзора, криминологии и криминалистики. [Сборник статей]. Душанбе, 1971. – С. 262-280.
199. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навчальний посібник / автори і упорядники: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: Атака, 2000. – 512 с.
200. Мельник Р.С. Адміністративні стягнення в системі заходів адміністративного примусу // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових статей Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому державному університеті. – Донецьк. – 2000. – № 3. – С. 187-192.
201. Мельников А.А. Право граждан обжаловать в суд действия должностных лиц // Сов. государство и право. – 1978. – № 11. – С. 68-74.
202. Мершунов М.Н. Организация правоохранительных органов в СССР. Учебное пособие. Л., 1989. – 79 с.
203. Михайленко А.Р. Правовое регулирование деятельности прокуратуры Украины по обеспечению законности // Государство и право. – 1994. – № 1. – С._87-93.
204. Михайленко О. Представництво прокуратурою законних інтересів громадян у суді // Вісник прокуратури. – 2000. – № 3 (5). – С. 26-30.
205. Мичко М. До питання про загальнонаглядову діяльність прокуратури // Право України. – 2000. – № 4. – С. 50-51.
206. Мурадьян Э.М. Судебный контроль за административными актами // Сов. государство и право. – 1978. – № 11. – С. 75-80.
207. Настюк В.Я. Реформування митної системи – важливий напрям адміністративної реформи в Україні // Українське адміністративне право: актуальні пробле