ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ДОВЖЕНКО ЄВГЕНІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 340.1

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Заєць Анатолій Павлович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент
Національної академії правових наук України

Київ – 2011

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ІСТОРИЧНІ ТА СУЧАСНІ ПЕРЕДУМОВИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА 14
1.1. Розвиток та становлення транспортного законодавства як галузі. Історичні етапи систематизації транспортного законодавства 14
1.2. Загальна характеристика сучасного транспортного законодавства України як окремої галузі 27
1.3. Поняття та форми систематизації транспортного законодавства 56
Висновки до розділу 1 73
РОЗДІЛ 2 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ 78
ТРАНСПОРТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ 78
2.1. Методичні та наукові засади систематизації транспортного законодавства 78
2.2. Систематизація транспортного законодавства в контексті європейської інтеграції України 97
2.3. Забезпечення верховенства закону в процесі систематизації транспортного законодавства України 113
2.4. Забезпечення захисту прав і свобод людини на транспорті в процесі систематизації транспортного законодавства 121
Висновки до розділу 2 131
РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВІ ФОРМИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА 136
3.1. Кодифікація транспортного законодавства: мета, межі, принципи 136
3.2. Проблеми упорядкування актів відомчої нормотворчості у галузі транспорту 161
3.3. Теоретичні та практичні проблеми кодифікації корпоративних актів 174
Висновки до розділу 3 183
ВИСНОВКИ 188
ДОДАТКИ 200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 211

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АІПС - Автоматизована інформаційно-пошукова система
АсМАП - Асоціація міжнародних автомобільних перевізників
АРК - Автономна Республіка Крим
ЄС - Європейський Союз
ІНКОТЕРМС - Інтернаціональні комерційні терміни
КМДА - Київська міська державна адміністрація
Мінтранс - Міністерство транспорту та зв’язку України
СЕК ООН - Спеціальний економічний комітет Організації
Об’єднаних Націй
СОТ - Світова організація торгівлі
ТДК - Транспортно-дорожній комплекс
ТЕД - Транспортно-експедиційна діяльність
УПС - Угода про партнерство та співробітництво між
Україною та Європейськими співтовариствами та
їх державами – членами від 16 червня 1999 року
ФІАТА - Міжнародна федерація експедиторських асоціацій
(неурядова некомерційна організація)

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки ефективне функціонування транспорту набуває суттєвого значення, оскільки саме ця галузь забезпечує взаємодію різних сфер матеріального виробництва та створює необхідні умови стабільного функціонування і комплексного розвитку його складових. Для досягнення зазначених цілей транспорт має діяти як єдиний і узгоджений комплекс, являти собою цілісну систему, що значною мірою є можливо лише за наявності сучасної правової бази його функціонування та ефективного управління транспортною галуззю з боку держави.
За роки незалежності України Верховна Рада України прийняла низку законів, що регулюють транспортні відносини, серед них: «Про транспорт», «Про трубопровідний транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про автомобільний транспорт», Повітряний кодекс України, Кодекс торговельного мореплавства України та інші; ратифіковано значну кількість міжнародних договорів та угод у транспортній сфері. Чимало нормативно-правових актів з питань функціонування транспорту прийнято Кабінетом Міністрів України та Міністерством транспорту та зв’язку України (нині – Міністерство інфраструктури України). Проте нормативно-правовому забезпеченню транспортної галузі досі притаманні всі вади сучасного правового регулювання суспільних відносин, насамперед, недосконалість законодавчої бази її діяльності та повільне вирішення питань гармонізації транспортного законодавства з міжнародним правом. Національна та закордонна практика правового регулювання транспортних відносин переконливо свідчить, що проблеми належної якості та ефективності правової регламентації суспільних відносин у транспортній сфері, а також зміцнення законності та правопорядку на транспорті не можна вирішити лише шляхом прийняття нових нормативно-правових актів, більше того, несистемна законотворчість може призвести до зворотного результату. У зв’язку з цим особливого значення набувають процеси систематизації транспортного законодавства. Саме тому постає гостра необхідність розробки теоретико-прикладних основ систематизації транспортного законодавства.
Питанням правового регулювання транспортної сфери присвятили свої праці такі українські та російські науковці, як Г. Анцелевич, І. Булгакова, О. Гайдулін, В. Гіжевський, С. Грудницька, Е. Демський, В. Єгіазаров, Д. Зеркалов, О. Клепікова, Р. Кундрик, П. Левковець, В. Марунич, А. Мілашевич, О. Сиваков, І. Спірін, Є. Харитонов, Ф. Шульженко та інші.
Загальнотеоретичні питання вдосконалення та систематизації законодавства, які є значущими для систематизації транспортного законодавства, досліджували у своїх працях багато вчених, серед яких: С. Алексєєв, С. Бобровник, С. Братусь, О. Богінич, Ф. Бурчак, О. Васильєв, Л. Горбунова, В. Денисов, О. Зайчук, А. Заєць, Р. Калюжний, Д. Керімов, В. Ковальський, І. Козінцев, М. Козюбра, А. Колодій, В. Копєйчиков, О. Копиленко, Є. Назаренко, Н. Оніщенко, В. Опришко, А. Піголкін, Є. Погорєлов, В. Погорілко, С. Погребняк, С. Поленіна, П. Рабінович, В. Селіванов, В. Синюков, Л. Тіунов, Ю. Тихомиров, І. Усенко, В. Шаповал, А. Шебанов, Ю. Шемшученко, О. Ющик, Л. Явич та інші українські і російські науковці.
Передумови, принципи та процедури систематизації законодавства аналізували у своїх роботах А. Абрамова, С. Бошно, А. Васильєв, А. Венгеров, С. Полєніна, М. Рассолов, В. Сіренко та інші. Питанням обліку та систематизації нормативних правових актів, що пов’язані зі сферою правової інформатизації, приділяли увагу Л. Апт, І. Бачило, О. Гаврилова, В. Копилова, В. Ксенофонтова, А. Морозова, Н. Полевой та інші. Дослідженням консолідації як виду систематизації законодавства займались І. Богдановська та І. Самощенко. Серед західних дослідників проблемні питання систематизації нормативно-правових актів розробляли Ф. Ауман, Р. Давид, Р. Кабрияк, Ж. Карбоньє та інші.
Проте, хоча проблеми упорядкування нормативно-правових актів та правового регулювання транспортних відносин і привертали увагу багатьох фахівців як у галузі теорії держави і права, так й інших юридичних наук, процеси систематизації транспортного законодавства як комплексної галузі потребують спеціальних досліджень. Вищеназвані обставини свідчать про актуальність теми дисертації, її важливість як для наукової, так і для нормотворчої діяльності, що й обумовило вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004–2007 рр., затвердженої Указом Президента України від 13 грудня 2003 р. № 1433; Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 18 березня 2004 року № 1629-IV; Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2007–2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2006 р. №1855; Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 480-р. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної програми Національного транспортного університету і виконано в межах планових тем: «Розробка методів, моделей і стратегій розвитку виробництва на базі інвестиційної діяльності» (номер державної реєстрації 0101U002017) та «Розробка методологічних основ проектування раціональних систем логістичного обслуговування в ланцюгах постачання» (номер державної реєстрації 0108U009095). Тему дисертаційної роботи затверджено вченою радою Національного транспортного університету (протокол №2 від 28.03.2002 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є з’ясування сутності процесів систематизації транспортного законодавства, характеристика основних її видів і форм, а також розробка пропозицій щодо подальшого вдосконалення системи нормативно-правових актів транспортної сфери та їх систематизації.
Для досягнення мети було визначено такі наукові завдання:
– визначити історичні етапи розвитку та систематизації транспортного законодавства;
– надати загальнотеоретичну характеристику сучасного транспортного законодавства як комплексної галузі та визначити шляхи його подальшого розвитку;
– визначити структуру транспортного законодавства, враховуючи наукові підходи щодо її розроблення у вітчизняній і зарубіжній юридичній літературі, та запропонувати моделі ієрархічної та галузевої структури транспортного законодавства України;
– узагальнити існуючі в науковій літературі думки щодо форм систематизації транспортного законодавства та її особливостей;
– визначити і систематизувати головні теоретичні та методичні підходи до процесу систематизації транспортного законодавства;
– сформулювати основні принципи систематизації транспортного законодавства та концептуальні засади їх реалізації;
- визначити поняття, функції, принципи, ознаки, завдання та перспективи кодифікації як особливої форми систематизації транспортного законодавства;
– проаналізувати можливості та перспективи систематизації актів відомчої нормотворчості та корпоративних актів транспортної сфери ;
– сформулювати і обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення систематизації транспортного законодавства України та його структури.
Об’єкт дослідження – явище систематизації транспортного законодавства.
Предмет дослідження – загальнотеоретичні проблеми систематизації транспортного законодавства.
Методи дослідження. Предмет та об’єкт дисертаційного дослідження обумовили використання системи загальнонаукових та конкретно-наукових методів. Зокрема, з метою забезпечення об’єктивності, всебічності і повноти дослідження, а також для отримання науково обґрунтованих і достовірних результатів у дисертації було використано такі методи пізнання: формально-логічний, який використовувався для здійснення аналізу чинного транспортного законодавства та актуальних розробок нормативних правових актів у сфері транспортно-дорожнього комплексу України з метою визначення шляхів і ефективних форм їх систематизації, а також дослідження методичних аспектів її провадження (підрозділи 1.2, 2.1); системно-структурний, який використовувався для з’ясування системи чинного транспортного законодавства України (підрозділ 1.2); порівняльного аналізу, який сприяв встановленню певних спільних рис, а також відмінностей форм систематизації та їх впливу на стан сучасного законодавства України у транспортній сфері (підрозділи 1.3, 3.1, 3.2, 3.3); структурно-функціональний, який використовувався для з’ясування предмета правового регулювання транспортного законодавства і виокремлення його складових, а також з метою створення моделей ієрархічної та галузевої структури чинного транспортного законодавства (підрозділ 1.2); філологічний, який застосовувався для поглиблення поняття «транспортне законодавство», визначень окремих форм систематизації законодавства в транспортній галузі (підрозділи 1.2, 1.3); моделювання, завдяки якому розроблено модель перспективної структури транспортного законодавства України, а також алгоритм систематизації нормативно-правових актів (підрозділ 2.1); історико-правовий, за допомогою якого досліджувалась історіографія становлення транспортного законодавства та історичні етапи його систематизації (підрозділ 1.1); спеціально-юридичний, який дав змогу дослідити принципи систематизації транспортного законодавства та сформулювати концептуальні засади їх реалізації (розділ 2).
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані Міністерства інфраструктури України та Державного департаменту реєстрації нормативних актів Міністерства юстиції України щодо стану нормотворчої діяльності в сфері транспорту, узагальнені дані вивчення, аналізу і класифікації чинних нормативно-правових актів та законопроектів, присвячених питанням функціонування транспортно-дорожнього комплексу України (загалом близько 500 нормативно-правових актів); дані, отримані при анкетуванні 283 респондентів (працівників транспорту, юристів у транспортній сфері та працівників Міністерства інфраструктури) щодо сучасного стану нормативно-правового забезпечення транспортної галузі та систематизації транспортного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим монографічним дослідженням, в якому комплексно розглянуто явище систематизації транспортного законодавства України та вирішено ряд науково-пізнавальних завдань, зокрема:
вперше:
– сформульовано загальнотеоретичну характеристику транспортного законодавства як галузі, в межах якої науково аргументовано, що транспортне законодавство України становить комплексну галузь законодавства, яка являє собою систему чинних нормативно-правових актів, прийнятих парламентом, Президентом України в межах їх повноважень, Кабінетом Міністрів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правових актів інших органів виконавчої влади, що регулюють суспільні відносини в процесі організації та здійснення транспортної діяльності;
– виділено два історичних періоди розвитку транспортного законодавства: 1) законодавство епохи застосування немеханічних рушіїв транспортних засобів (до XVIII ст.) та 2) законодавство епохи використання транспортних засобів, які пересуваються за допомогою механічних рушіїв (включає етапи: перший – з часу встановлення перших механічних рушіїв (парових двигунів) на транспортні засоби (потяги та пароплави) – XVIII ст. до початку застосування на транспортних засобах двигунів внутрішнього згорання (кінець XIX cт. – початок XX ст.); другий – з початку ХХ ст. до 1991р. – законодавство радянської держави; третій – законодавство незалежної України – з 1991 р. до теперішнього часу). Визначено п’ять історичних етапів систематизації транспортного законодавства: 1) зародження явища систематизації транспортного законодавства (від «Статуту мостникам» до «Соборного уложення»); 2) розвиток систематизації транспортного законодавства за видами транспорту (Правила дорожнього руху та Морський статут, прийняті Петром І); 3) систематизація законодавства про транспорт дореволюційного періоду (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.); 4) систематизація транспортного законодавства радянського періоду; 5) систематизація національного транспортного законодавства незалежної України (з 1991 р. до теперішнього часу);
– розроблено моделі ієрархічної, галузевої та авторську модель оптимальної структури транспортного законодавства України;
удосконалено:
– методику систематизації транспортного законодавства, доопрацьовано та розширено послідовний порядок дій, спрямованих на виконання систематизації, до якого у якості обов’язкових заходів запропоновано включити моніторинг та акумуляцію нормативно-правових актів;
– змістовну характеристику принципів систематизації законодавства про транспорт та концептуальні засади їх реалізації. Основними принципами систематизації нормативних правових актів України з питань транспорту запропоновано вважати такі: здійснення систематизації національного транспортного законодавства у контексті Європейської інтеграції, забезпечення верховенства закону в правовому регулюванні транспортних відносин та принцип забезпечення захисту прав і свобод людини у транспортній сфері;
дістали подальшого розвитку:
– перелік критеріїв виділення комплексних галузей законодавства, які запропоновано доповнити новим критерієм – наявності структурної організації та системних зв’язків всередині певної сукупності актів;
– уявлення про процеси кодифікації транспортного законодавства та систематизації актів відомчої нормотворчості в галузі транспорту. Визначено поняття, принципи, функції, завдання та стадії кодифікації транспортного законодавства. На основі розроблених положень запропоновано прийняття нових кодифікаційних актів у транспортній сфері. Визначено перспективні напрями розвитку процесів систематизації відомчих нормативно-правових актів у транспортній сфері, в тому числі і підготовку кодексів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються:
у законодавчій діяльності – при підготовці транспортних кодексів і консолідованих актів транспортного законодавства, а також розробленні пропозицій щодо їх удосконалення. Деякі сформульовані у дисертації наукові положення та пропозиції, що стосуються даних питань використані у практичній діяльності Міністерства транспорту та зв’язку України (акт впровадження від 7 грудня 2010 року), і Державного агентства з інвестицій та розвитку (акт впровадження від 16 лютого 2011 року №0390/02-0206);
у практичній діяльності – при систематизації транспортного законодавства в якості її методичного забезпечення. Окремі наукові положення використані у практичній діяльності Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників (акт впровадження від 20 грудня 2010 року);
у навчальному процесі – при проведенні занять з навчальних дисциплін «Теорія держави та права», «Транспортне право», а також при підготовці навчальної та навчально-методичної літератури з зазначених дисциплін, у науково-дослідній роботі студентів (акт впровадження у навчальний процес Національного транспортного університету від 6 грудня 2010 року).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ і кафедри транспортного права та логістики Національного транспортного університету. Результати наукового дослідження були апробовані на таких науково-практичних конференціях: 60-ій ювілейній науковій конференції професорсько-викладацького складу і студентів університету (м. Київ, 2004 р.); 63-ій науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, аспірантів, студентів та структурних підрозділів університету (м. Київ, квітень 2007 р.), 12-ій міжнародній науково-практичній конференції «Ринок послуг комплексних транспортних систем та прикладні проблеми логістики» (м. Київ, вересень 2010 р.).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у восьми публікаціях, з них, п’ять статей в наукових фахових виданнях України, а також три – тези доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розроблено теоретико-правові та методичні аспекти систематизації транспортного законодавства.
Узагальнення результатів проведених досліджень дозволяє зробити такі висновки:
В результаті дослідження історіографії розвитку транспортного законодавства та наукових і навчальних джерел сформульовано авторську концепцію періодизації розвитку транспортного законодавства, а також виділено п’ять історичних етапів його систематизації.
У процесі формування загальнотеоретичної характеристики сучасного транспортного законодавства України отримано такі результати:
- встановлено, що предметом правового регулювання транспортного законодавства є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням транспортної діяльності, під якою розуміється діяльність, пов’язана з організацією та наданням послуг з перевезення чи транспортування усіма видами транспорту (як комерційних, так і соціально значущих) будь-яких вантажів та пасажирів у внутрішньодержавному та міжнародному сполученнях, а також використанням транспортних засобів і шляхів сполучення загального користування;
- на підставі аналізу транспортного законодавства щодо відповідності останнього критеріям виділення галузей законодавства доведено, що сукупність нормативно-правових актів, котрі регулюють функціонування транспортної системи України, становить собою комплексну галузь законодавства оскільки:
а) наявний основний акт транспортного законодавства (Закон України «Про транспорт»), яким визначається цілісність і склад даної галузі;
б) транспортне законодавство має свій специфічний предмет правового регулювання ;
в) існує достатньо численна кількість нормативно-правових актів, що поєднуються спільністю предмета правового регулювання, основних положень та принципів;
г) спостерігається прагнення законодавця до єдності форми нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері транспорту (як правило, це кодифіковані акти);
д) існують системні зв’язки між актами транспортного законодавства та актами інших галузей, які визначаються наявністю взаємних нормативних приписів щодо застосування їх положень;
е) транспортне законодавство поділяється на інститути водного, автодорожнього, залізничного, морського, внутрішнього повітряного, трубопровідного законодавства та законодавства про міський електричний транспорт. Крім того, є певна кількість нормативних актів, що обслуговують спільними положеннями транспортну галузь в цілому;
ж) спостерігається чітка структурна організація та системні зв’язки актів всередині даної галузі.
До переліку критеріїв, котрі характеризують певну сукупність нормативних правових актів як галузь законодавства, на прикладі законодавства про транспорт пропонується додатково ввести такий: наявність структурної організації та системних зв’язків всередині певної сукупності актів.
Визначено, що транспортне законодавство – це комплексна галузь законодавства, яка являє собою систему чинних нормативно-правових актів, прийнятих вищими законодавчим та виконавчим органами держави, виданих Президентом України в межах повноважень, наданих їм Конституцією та законами України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, підзаконних актів органів державного управління та місцевого самоврядування всіх рівнів, а також локальних (корпоративних), котрими регулюються суспільні відносини, що пов’язані з організацією та виконанням транспортної діяльності.
Обґрунтовано шляхи подальшого розвитку і вдосконалення транспортного законодавства, які є такими:
а) оновлення законодавства з метою забезпечення його відповідності Конституції України, а також відповідності вимогам економіки та її потреб;
б) посилення демократичного змісту законодавства;
в) орієнтація правового регулювання на найбільш адекватну форму відбиття права - закони;
г) забезпечення відповідності підзаконних нормативно-правових актів вимогам законів;
д) зміцнення планових засад у розвитку законодавства;
е) застосування при розробці законодавчих та підзаконних актів надбань та досягнень вітчизняної правової науки;
ж) усунення колізій в законодавстві та дублювання норм в актах законодавства;
з) гармонізація із законодавством Європейського Союзу;
к) своєчасна систематизації транспортного законодавства, яка надасть змоги ліквідувати неузгодженості між правовими актами, заповнити прогалини, системно впорядкувати, забезпечити простоту та доступність його застосування.
3. На основі дослідження наукових і навчальних джерел встановлено недостатність наукового опрацювання питання про ієрархічну структуру транспортного законодавства та відсутність даних про розроблення його галузевої структури. Для детальнішого вивчення структури транспортного законодавства дисертантом було застосовано метод структурно-функціонального аналізу останнього, що дало змогу побудувати моделі його ієрархічної та галузевої структури, а також концептуальну модель оптимальної структури цієї галузі законодавства.
4. Узагальнення знань про сутність та форми систематизації транспортного законодавства дозволило отримати такі результати :
- визначено, що під систематизацією транспортного законодавства розуміється діяльність, котра спрямована на впорядкування та адаптування для практичних потреб певних масивів нормативно-правових актів в транспортній сфері способами укладально-технічного або нормотворчого характеру залежно від суб’єктів та мети систематизації, шляхом складання збірників або створення єдиних нормативно-правових актів;
- головне завдання систематизації транспортного законодавства полягає у створенні, шляхом обробки засобами останньої, діючих розрізнених і неузгоджених правових актів, повноцінної і несуперечливої системи, яка забезпечить стабільне і розраховане на тривалу перспективу регулювання діяльності транспортно-дорожнього комплексу, ефективний захист прав, гарантій та інтересів його суб’єктів.
Поняття «систематизація» поєднує чотири самостійні форми діяльності:
а) збирання державними органами чинних нормативних актів, їх обробка та розташування за визначеною схемою, а також видача довідок зацікавленим органам, установам, особам за їхніми запитами (облік актів законодавства);
б) підготовка та видання різноманітних зібрань, збірників нормативно-правових актів (інкорпорація законодавства);
в) підготовка та видання збільшених актів на базі об’єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання (консолідація законодавства);
г) підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), які поєднували б у собі як норми вже існуючих нормативно-правових актів, так і нові нормативні приписи (кодифікація законодавства).
Облік транспортного законодавства – найбільш проста форма систематизації, яка полягає у письмовій (або на магнітних носіях) фіксації за певними критеріями, визначеними суб’єктом систематизації, виданих нормативно-правових актів.
Інкорпорація транспортного законодавства – форма його систематизації, що являє собою науково обґрунтовану офіційну діяльність державних органів та професійну діяльність інших організацій, колективів і осіб з упорядкування та адаптації для практичних потреб масиву нормативно-правових актів, що регламентують суспільні відносини, які виникають у сфері транспортно-дорожнього комплексу України, із використанням способів укладально-технічного характеру, результатом якої є збірники або зібрання правових актів.
Консолідація транспортного законодавства – одна із специфічних форм його систематизації, що полягає у поєднанні старих правових актів у збільшений новий, в якому зберігається зміст актів, котрі поєднуються.
Дослідження сутності форм систематизації транспортного законодавства дозволяє класифікувати їх на основні, до яких відносяться інкорпорація та кодифікація законодавства, та допоміжні – облік та консолідація.
Визначено основні особливості систематизації транспортного законодавства, зокрема: його комплексний характер, відсутності єдиного методу правового регулювання, наявність декількох галузей транспорту, значна кодифікації транспортного законодавства, врегулювання окремих питань, пов’язаних з транспортною діяльністю, іншими галузями права, наявність великої кількості імперативних норм, значний вплив міжнародного законодавства, дія ряду застарілих нормативно-правових актів, прийнятих ще за часів СРСР, а також поєднання в актах транспортного законодавства правових та технічних приписів.
5. На основі аналізу теоретико-методологічних підходів до процесу систематизації транспортного законодавства:
- визначено основні наукові засади систематизації транспортного законодавства, серед яких передусім слід назвати: законність, нормативну визначеність процедури, плановість, науковість, демократизм, гласність та узгодженість процесу, доступність, системність та адекватність, стабільність та правове регулювання;
- запропоновано перелік заходів та послідовних дій, з яких складається процес систематизації законодавства про транспорт;
- в межах методичного забезпечення систематизації транспортного законодавства та з метою удосконалення її проведення сформульована авторська концепція моніторингу нормативно-правових актів. Правовий моніторинг з метою систематизації транспортного законодавства визначається як цілеспрямована систематична діяльність суб’єктів моніторингу щодо відстеження, обліку, оцінювання та аналізу нормативних правових актів, що регулюють суспільні відносини у транспортній сфері, з метою їх контролю, прогнозування та планування подальшого розвитку, підвищення ефективності й якості, а також ступеня їх доступності для суб’єктів транспортних суспільних відносин і підвищення правової обізнаності останніх на основі сформульованих в результаті моніторингу рекомендацій. Запропоновано перелік етапів моніторингу транспортного законодавства та критерії його оцінювання;
- запропоновано у якості однієї з обов’язкових послідовних дій, що виконуються в процесі проведення систематизації, визнати акумуляцію нормативно-правових актів. Під акумуляцією нормативно-правових актів (або правовою акумуляцією) розуміються певні заходи, що застосовуються в процесі здійснення систематизації транспортного законодавства, сутність яких полягає у накопиченні масиву текстів нормативно-правових актів з питань регулювання суспільних відносин у транспортній сфері та інформації про їх прийняття, зміну, припинення тощо, які можуть здійснюватись як у картковій (паперовій), так і в електронній формах.
6. Основними принципами систематизації транспортного законодавства пропонується вважати дотримання і захист прав і свобод людини, забезпечення принципу верховенства закону та гармонізацію національного транспортного законодавства зі стандартами Об’єднаної Європи. Обґрунтовано такі концептуальні положення щодо реалізації цих у межах систематизації транспортного законодавства:
А. Реалізація принципу захисту прав і свобод людини на транспорті, включає такі заходи:
- розроблення та впровадження спеціальних державних програм з проблем підвищення правосвідомості та правової культури суб’єктів транспортних відносин;
- формування нормативно-правової бази захисту прав людини в транспортній сфері (найкраще – у вигляді спеціального розділу центрального кодифікованого акта транспортного законодавства) та створення відповідних правових механізмів їх реалізації;
- систематичне поінформування громадян про їхні права та способи захисту останніх шляхом видання збірників нормативних актів, довідників та інших матеріалів, присвячених захисту прав людини у транспортній сфері;
- залучення до зазначеної діяльності спеціальних громадських та правозахисних органів з питань захисту прав людини на транспорті.
Б. Дотримання принципу верховенства закону у процесі систематизації транспортного законодавства забезпечується шляхом:
- визначення транспортними законами таких положень, як:
а) виключність суб’єктів законодавчих повноважень в транспортній діяльності (ТД);
б) неприпустимість делегованого законодавства в зазначеній сфері;
в) визначення юридичних наслідків порушення законів у нормативних актах, які регулюють ТД органами і посадовими особами центральної та місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування;
г) система органів контролю і нагляду за конституційністю та законністю нормативних актів виконавчої влади та місцевого самоврядування в сфері ТД;
д) чітке окреслення компетенції в зазначеній сфері органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також транспортних відомств;
- закріплення загальних положень, що стосуються забезпечення верховенства закону спеціальним Законом України «Про нормативні правові акти». При цьому для транспортної сфери дисертант вважає за доцільне внести відповідні положення до загальної частини особливого нормативно-правового акту загального транспортного законодавства – «Основ транспортного законодавства України». В такому випадку, на думку здобувача, систематизація законодавства в транспортній сфері найбільш адекватно сприятиме процесу підвищення ролі закону в регулюванні правових відносин у транспортній сфері;
- заміна застарілих нормативно-правових актів колишнього Радянського Союзу новими кодифікованими актами, що особливо актуально для автомобільного та внутрішнього водного транспорту, оскільки найважливішою гарантією верховенства закону є суттєве оновлення чинного законодавства, приведення його у відповідність з об’єктивними потребами суспільного життя, закріплення у законі пріоритету загальнолюдських цінностей, невід’ємних прав і свобод людини та громадянина. В процесі кодифікації у нових актах мають бути сформульовані положення щодо захисту прав і свобод учасників відповідних правовідносин у сфері транспорту;
- забезпеченням правової поінформованості суспільства, посадових осіб, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, суб’єктів підприємницької діяльності, що надають транспортні послуги, якому сприятиме інкорпорація актів транспортного законодавства у формі періодичної підготовки і видання окремих збірників, тематичних довідників, видання текстів окремих законів із постатейними документами, а також підготовки і видання зібрання законів та підзаконних актів транспортного законодавства.
В. Гармонізація транспортного законодавства України з вимогами ЄС у процесі його систематизації повинна проходити з обов’язковим врахуванням особливостей національного законодавства з питань функціонування транспортно-дорожнього комплексу та спрямовуватися на сприйняття найбільш прогресивних тенденцій розвитку правового регулювання транспорту, серед яких слід виділити: підвищення ролі законів у регламентації функціонування транспорту, розвиток ринку транспортних послуг та створення здорового середовища для конкуренції його учасників, обмеження монополізму, захист прав людини в сфері транспорту та захист прав споживачів транспортних послуг.
7. Дослідження сутності кодифікації транспортного законодавства як особливої форми його систематизації дає підстави визначити, що кодифікація транспортного законодавства – особливий вид діяльності з його систематизації, метою якої є вдосконалення чинного законодавства шляхом створення нормативних актів, які в систематизованому вигляді містять як правові приписи, що були прийняті раніше, так і нові правові приписи, спрямовані на регулювання суспільних відносин у транспортній сфері.
Визначено перелік особливостей процесу кодифікації транспортного законодавства:
- вона здійснюється виключно уповноваженими на те органами держави і завжди має офіційний характер і використовується для вирішення перспективних завдань розвитку законодавства ;
- її мета полягає в кардинальній переробці та удосконаленні змісту нормативної регламентації, а кінцевим результатом є кодифікований акт;
- необхідною умовою є ретельне і глибоке врахування закономірностей суспільного розвитку;
- проведення кодифікації стає слушним тоді, коли суспільні відносини, які підлягають правовому регулюванню, є відносно сформованими і стабільними, що відображає відповідність відносин у сфері виробництва характеру виробничих сил.
Основними засадами кодифікації законодавства про транспорт виступають принципи законності, плановості й об’єктивності, наукової обґрунтованості, пріоритетності прав і свобод громадян, публічності, гармонізації з міжнародно-правовими нормами, повноти і всебічності, наступності й оновлення, виваженості підходів, врахування системності законодавства на всіх рівнях, техніко-юридичної досконалості.
Кодифікація транспортного законодавства виконує правотворчу, фундаментальну, ієрархічну, інтегруючу, узагальнюючу, новелізуючу, очисну, системоутворюючу, розподільну, стабілізуючу та оптимізуючу функції .
Процес кодифікації транспортного законодавства поділяється на декілька етапів, основними з яких є:
- виявлення законодавчих недоліків транспортного законодавства;
- усунення виявлених недоліків:
- зведення обробленого матеріалу в єдине ціле (кодифікований акт).
Удосконаленню діяльності з кодифікації транспортного законодавства і правового регулювання діяльності ТДК нашої держави сприяло б прийняття Основ транспортного законодавства України, що зумовлено значним обсягом і різноманітністю суспільних відносин у транспортній сфері, відмінностями предмета і методу правового регулювання норм законодавства для кожної окремої галузі транспорту. Другим етапом на шляху удосконалення кодифікації транспортного законодавства було б внесення відповідних змін до вже існуючих транспортних кодексів та прийняття нових, зокрема Кодексу автомобільного транспорту.
8. Дослідження можливостей та перспектив систематизації відомчих актів дає підстави вважати її в сучасних умовах одним з пріоритетних напрямків розвитку і вдосконалення відомчої нормотворчості в транспортній сфері, який полягає у наступному:
- вивільненні відомчих нормативних актів від застарілих положень, а також актів, що не відповідають Конституції та законам України;
- створенні відомствами оновлених укрупнених нормативних актів;
- підготовці та виданні збірників чинних відомчих актів.
Процес систематизації відомчих нормативних актів з питань функціонування транспортної сфери має такі стадії:
- вирішення питання про вид систематизації та форму акта;
- добір нормативно-правових актів, що підлягають техніко-редакційній обробці, визначення підрозділу, який здійснюватиме систематизацію;
- аналіз відібраних актів, визначення їхньої юридичної повноцінності;
- розміщення проаналізованого матеріалу та складання збірників відомчих нормативних актів або створення консолідованого акта.
9. У результаті проведених досліджень з’ясовано, що все більшого поширення, як в Україні, так і в інших країнах, набуває процес кодифікації корпоративного права. При цьому корпоративні нормативні акти визнаються джерелом права, яке встановлюється шляхом здійснення правотворення колективними приватно-правовими суб’єктами в межах наданих їм законодавством повноважень, що становить одну зі складових їхньої правосуб’єктності. Процес кодифікації корпоративних актів потребує зміни національної доктрини кодифікації, зокрема визнання можливості проведення неофіційної кодифікації, створення кодексів-компіляцій тощо. Цей процес, у цілому, є прогресивним правовим феноменом, оскільки рекомендаційний характер положень корпоративних актів свідчить про орієнтацію не на державний примус, а на високу правосвідомість громадян та їх об’єднань, саморегуляцію та самоуправління.
10. Результати, отримані в процесі виконання даного дисертаційного дослідження, можуть бути використані у практичній діяльності по систематизації транспортного законодавства, в навчальному процесі, у якості методичного забезпечення практичної діяльності фахівців щодо вдосконалення транспортного законодавства, а також для подальшої наукової розробки проблем систематизації комплексних галузей законодавства, зокрема і законодавства про транспорт

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автомобильные перевозки и организация дорожного движения: Справочник / [В. Репкин, П. Клафи, С. Халберт и др.] ; пер. с англ. Я. Тимофеева, А. Санникова и др. – М. : Транспорт, 1981. – 592 с.
2. Александров-Дольник М. К. К вопросу о системе советского транспортного права / М. К. Александров-Дольник // Советское государство и право. – 1957. – № 12. – С. 117.
3. Анцелович Г. А. Международное морское торговое право : учеб. пособие / Анцелович Г. А. – К. : Издательский дом «Слово», 2003. – С. 64–65.
4. Ануфрієв М. І. Систематизація нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та вдосконалення його правотворчої діяльності / М. І. Ануфрієв // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 71–75.
5. Бахин С. В. О классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях / С. В. Бахин // Известия вузов. – Ленинград, 1994. – № 1. – С. 43.
6. Бобровник С. В. Систематизація права та юридичний процес / С. В. Бобровник // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1998. – Вип. 9. – С. 124.
7. Бондаренко И. Международное транспортное право: современные проблемы / И. Бондаренко // Транспортное право. – М., 2002. – № 1. – С. 15–29.
8. Бондаренко І. Адаптація законодавства України до європейського законодавства – один із пріоритетних напрямків реформування
правової системи України / І. Бондаренко // Право України. – 2002. – № 7. – С. 64–65.
9. Бойко Ю. Законотворчість: поняття та структура / Ю. Бойко // Право України. – 2002. – № 5. – С. 17–21.
10. Богініч О. Л. Співвідношення законів та підзаконних нормативних актів у процесі систематизації законодавства / О. Л. Богініч // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1997. – Вип. 8. – С. 92.
11. Булгакова І. В. Статут автомобільного транспорту УРСР: проблеми застосування / І. В. Булгакова // Вісник Академії адвокатури України. –К.: Видавничий центр Академії адвокатури України. – 2005. – Вип. 4. – С. 52–56.
12. Батанов О. В. Кодифікація муніципального права України: деякі проблеми теорії та практики / О. В. Батанов // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2003. – Вип. 14. – С. 161–162.
13. Венгеров А. Б. Категория «информация» в понятийном аппарате юридической науки / А. Б. Венгеров // Советское государство и право. – 1977. – №10. – С. 73.
14. Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. / Волинка К. Г. – К. : МАУП, 2003. – С. 152.
15. Воронов М. В. Види і особливості актів місцевого самоврядування / М. В. Воронов // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1992. – Вип. 2-3. – С. 70.
16. Громов Н. Н. Единая транспортная система: учебник для вузов / Громов Н. Н., Панченко Т. А., Чудновский А. Д. – М. : Транспорт, 1987. – 304 с.
17. Горохов Д. Б. Правовой мониторинг: концепция и организация / Д. Б. Горохов, Е. И. Спектор, М. Е. Глазкова // Журнал Российского права. – М.,2007. –№ 5. – С. 25–38.
18. Градова Ю. В. Поняття, об’єкти та суб’єкти правового моніторингу / Ю. В. Градова // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2003. – № 4(47). [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal-Soc_Gun/Vkhuvs/2005-47.

19. Горьова С. Нормотворча діяльність в умовах побудови в Україні правової держави / С. Горьова // Право України. – 2000. – № 4. – С. 103–105.
20. Горбунова Л. М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади : [монографія] / Л. М. Горбунова. – К. : Юринком Інтер, 2008. – С. 48.
21. Голиченков А. К. Юридические критерии возможностей кодификации земельного законодательства в форме кодекса. Варианты решения проблемы / А. К. Голиченков // Сборник материалов научно-практических конференций 1995-1998. [Электронный ресурс] . – Режим доступу :
http://www.diplomurk.com.ua.
22. Гетьман А. Проблеми реформування екологічного законодавства: до питання створення Екологічного кодексу України / А. Гетьман // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 3 (46) – С. 172–181.
23. Гіжевський В. К. Транспортне право України : підруч. / Гіжевський В К., Демський Е. Ф., Мілашевич А. В. – К. : Атіка, 2010. – С. 30.
24. Гіжевський В. К. Правове регулювання транспортною системою України / В. К. Гіжевський, А. А. Мілашевич. – К. : Інститут економіки, управління та господарського права, 2000. – С. 83.
25. Гайова О. В. Закони у системі джерел права України / О. В. Гайова // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – Львів. : Львівський державний університет внутрішніх справ. – 2010. – № 3. – С. 50–56.
26. Довженко Є. В. Забезпечення верховенства закону в процесі систематизації законодавства (на прикладі транспортного законодавства України) / Є. В. Довженко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). Науково-практичний журнал. – К., 2010. – № 22. – С. 94–102.
27. Демків Р. Роль закону в нормативно-правовому регулюванні діяльності міліції України / Р. Демків // Право України. – 2006. – № 8. – С. 88–90.
28. Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу [Електронний ресурс]. – постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. № 1365. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1365-2004-%d0%bf
29. Довідник експедитора. У двох книгах. / [упоряд. Д. В. Зеркалов, В. Г. Кушнірук, Ю. Й. Переганич та ін. ; за ред. Д. В. Зеркалова] – К. : Основа, Книга перша. – 2002. – 624с.; Книга друга – 2003. – 528 с.
30. Доненко В. Систематизація законодавства України про дорожній рух: її перспективи / В. Доненко // Право України. – 2001. – № 3. – С. 42–43.
31. Демченко С. Ф. Нове корпоративне законодавство і проблеми його застосування судами / С. Ф. Демченко, С. М. Грудницька // Экономика и право. – 2010. – № 1. – С. 52–56.
32. Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади [Електронний ресурс]. – Указ Президента України від 24.12.2010 р. № 1199/2010. – Режим доступу: http://www.president/gov/ua/documents/12729html.

33. Довженко Є. В. Теоретико-правові проблеми реформування транспортного законодавства / Є. В. Довженко // Ринок послуг комплексних транспортних систем та прикладні проблеми логістики : Збірник доповідей 12-ї Міжнародної науково – практичної конференції. – К.: Міністерство транспорту та зв’язку України, 2010. – С. 11–13.
34. Договір про Європейський Союз (консолідована версія станом на 1 січ. 2005 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon/rada.gov/cgi-din/laws/mfin/cgi.

35. Договор об учреждении Европейских сообществ / Европейский Союз: прошлое, настоящее, будущее. – М. : Международная издательская группа «Право», 1999. – С. 390.
36. Дурдинець В. В. Створити гармонійну національну правову систему / В. В. Дурдинець // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України. – 1994. – Вип. 5. – С. 4–10.
37. Егиазаров В. А. Транспортное право: учебное пособие / Егиазаров В. А. – М. : Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации, 2002. – 528 с.
38. Железняк Н. Нормотворча діяльність як форма реалізації державної правової політики / Н. Железняк // Право України. – 2004. – № 7. – С. 94–98.
39. Железняк Н. Проблеми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу / Н. Железняк // Право України. – 2004. – № 11. – С. 140–143.
40. Журавський В. С. Концепція гармонізації законодавства України із законодавством держав – членів ЄС / В. С. Журавський // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 13. – С. 132.
41. Журавський В. С. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / [Журавський В. С., Зайчук О. В., Копиленко О. Л., Оніщенко Н. М.]. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 296 с.
42. Житов С.А. Право и корпоративные нормы : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. Наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / С. А. Житов. – Омск,2010. – 21 с.
43. Забігайло В. К. Право України в контексті його апроксимації до права ЄС / В. К. Забігайло // Український європейський журнал міжнародного та порівняльного права. – 2000. – Випуск 1. – Т.1. – С. 9.
44. Задорожний О. Правова система України в європейському правовому просторі / О. Задорожний, М. Гнатовський // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 2. – С. 29–32.
45. Заєць А. П. Вдосконалення структури законодавства як наукова проблема / А. П. Заєць // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – С. 56.
46. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / Заєць А. П. – К. : Парламентське видавництво, 1999. – С. 103.
47. Заец А. П. Система советского законодательства (проблемы согласованности) / Заец А.П. – К. : Наукова думка, 1987. – С. 79–85
48. Про транспорт: Закон України // Відомості Верховної Ради – 1994. – № 51. – С. 446.
49. Законодавство України про транспорт: збірник законів, урядових та відомчих нормативних документів із питань транспорту / [упорядник М. І. Камлик]. – К. : Атіка, 2004. – 808 с.
50. Залюбовська І. К. Державний контроль за виданням нормативно- правових актів управління як засіб забезпечення законності в сфері державного управління / І. К. Залюбовська // Держава і право. – 2004. – Випуск 24. – С. 226–230.
51. Захарова Н.Н. Систематизация нормативно-правовых актов министерств СССР : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / Захарова Н. Н. [Электронный ресурс]. – Режим доступу :
http://www.hghtd.yandex.net.yandbtm.
52. Збірник звичаїв Іллічівського морського торговельного порту [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.ilport.com.ckifinder/ user/cines/files/звід.

53. Збірник звичаїв Ренійського морського торговельного порту [Електронний ресурс].–Режим доступу :
http://www.hghtd.yandex/net/yandbtm.
54. Зеркалов Д. В. Транспорт України. Довідник у двох книгах. Книга перша / Д. В. Зеркалов. – К. : Основа, 2002. – 416 с.
55. Иончик Я. Трудовой кодекс ПНР как акт кодификации / Я. Иончик // Советское государство и право. – 1977. – № 1. – С. 82.
56. Кабрияк Реми. Кодификации [Пер. с фр. Л.В. Головко] / Реми Кабрияк. – М. : Статут, 2007. – 476 с.
57. Кананыкина Е. С. Философские традиции анализа источников (форм) права / Е.С. Кананыкина // Право и політика. – 2004. – № 12. – С. 11–22. [Электронный ресурс]. – Режим доступу :
http:/ www.nbpublich.com.

58. Кашанина Т. В. Корпоративное право / Т. В. Кашанина – М. : НОРМА – ИНФРА, 1999. – С. 250 – 251.
59. Кашанина Т. В. Корпоративное (внутрифирменное) право / Т. В. Кашанина. – М. : Норма, 2006. – С. 121–126.
60. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права : підручник / Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. – Львів. : Новий Світ, 2000. – 584 с.
61. Керимов Д. А. Законодательная техника. Научно-методическое пособие / Д. А. Керимов. – М. : НОРМА, 2000. – 127 с.
62. Керимов Д. А. Кодификация и законодательная техника / Д. А. Керимов. – М. : Юридическая литература, 1962. – С. 78–108.
63. Коваленко В. П. Актуальні проблеми систематизації законодавства України з питань державної служби / В. П. Коваленко// Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2003. – Вип. 14. – С. 144.
64. Ковальчук Т. І. Ідея кодифікації: історичний досвід / Т. І. Ковальчук // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1998. – Вип. 9. – С. 101.
65. Ковальський В. С. Правотворчість: теоретичні та логічні засади / В. С. Ковальський, І. П. Козинцев. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 163.
66. Кодекс торговельного мореплавства України: за станом на 15.03.2007 р. Офіц. вид. / Міністерство юстиції України. – К. : Вид. Дім «Ін ЮРЕ», 2005. – С. 27.
67. Козыревская Л. А. Формы и методы правового регулирования корпоративных отношений / Л. А. Козыревская // Право и демократия. Сборник научных трудов. – Минск, 2008. – Вып. 19. – С. 141–158.
68. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні: навч.посібник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 336 с.
69. Комаров С. А. Общая теория государства и права в схемах и определениях / С. А. Комаров. – Спб. : Изд. Юридического института ( Санкт- Петербург), 2001. – С. 41.
70. Коміссарчук Ю. Нерозв’язані проблеми законодавства України / Ю. Коміссарчук // Право України. – 2000. – № 12. – С. 64–66.
71. Конституція України : станом на 04.02.2011 р. [Електронний ресурс] Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/law2/main.cgi?nreg=254%d0%ba%2f96-%d0%b2%d1%80.
72. Копійка В. В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна / В. В. Копійка. – К. : Юрид. думка, 2005. – С. 183.
73. Копиленко О. Л. Держава і право України 1917-1920: навч. посібник / О. Л .Копиленко, М. Л. Копиленко. – К. : Либідь, 1997. – 208 с.
74. Коростей В. Проблеми правотворчості України / В. Коростей // Право України. – 2004. – № 3. – С. 121–124.
75. Корпоративне право України : підручник / [В. В. Луць, В. А. Васильєв, О. Р. Кібенко, І. В. Спасибо–Фатєєва та ін.] за заг. ред. В. В. Луця. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – С. 51–52.
76. Костенникова М. В. Принципы кодификации административного права России / М. В. Костенникова, А. Т. Куракин // Право и політика, – 2001. – № 6. – С. 4.
77. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / В. О. Котюк. – К. : Атіка, 2005. – С.270–290.
78. Кульчицький В. С. Історія держави і права України : навч. посібник. / В. С. Кульчицький, Б. Й. Тищик. – К. : Атіка, 2001. – 320 с
79. Кушніренко О. Г. Права і свободи людини і громадянина : навчальний посібник / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слинько. – Харків. : Факт, 2001. – С. 59.
80.. Левковець П. Р. Міжнародні перевезення і транспортне право : навч. посібник / [П. Р.Левковець, В. С. Марунич, О. С. Ігнатенко та ін.]. – К. : УТУ, 2001. – 283 с.
81 Левковець П. Р. Міжнародні перевезення і транспортне право : навч. посібник. – 3-є видання, виправлене та доповнене / П. Р. Левковець, В. С. Марунич. – К. : Арістей, 2005. – 292 с.
82. Ліпкан В. Модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері національної безпеки України / В. Ліпкан // Вісник академії правових наук України. – 2004. – № 1 (36). – С. 223–229.
83. Литвин В. М. Українські закони втратили «ореол святості»-[Електронний ресурс].– Режим доступу:
http://www.Interfax.com.ua/nov/56676/.
84. Лукшин І. В. Проблеми систематизації морського права української держави / І. В. Лукшин // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (жовтень 1999 р.). – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 476–478.
85. Луць Л. Основні заходи та способи європейської інтеграції України / Л. Луць // Право України. – 2002. – № 5. – С. 146.
86. Макаренко Л. О. Системність законодавства: проблеми вдосконалення. /Л. О. Макаренко // Держава і право. – 2000. – № 6. – С. 24
87. Марков Ю. Г. Функциональный подход в современном научном познании / Марков Ю. Г. – Новосибирск. : Наука, 1982. – 14 с.
88. Марченко Н. М. Проблемы теории государства и права / Н. М. Марченко. – М. : ТК Велби – Прометей, 2007. – С. 277–291.
89. Медведчук В. В. Политико-правовые проблемы сближения законодательства Украины с законодательством стран Европы / В. В. Медведчук // Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы [Под общ. ред. Е.Б. Кубко, В.В. Цветкова]. – К. : Юринком Интер, 2003. – С. 101–111.
90. Меркель Моган. Законам нужен мониторинг [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www. zakon. kz.
91. Методические рекомендации по проведению правового мониторинга нормативных правовых актов и по подготовке Концепций и проектов НПА [Електронний ресурс] – официальный сайт Министерства юстиции Республики Казахстан. – Режим доступу :
http://www.minjust. kz/ru/node/15896.
92. Мінюков А. Теоретичні та історико-правові засади забезпечення органами державної влади прав і свобод людини і громадянина в Україні / А. Мінюков // Право України. – 2007. – № 5. – С. 15–19.
93. Миронов С. М. Теория и практика мониторинга правового пространства и правоприменительной практики: итоги и перспективы / С. М. Миронов // Вестник Совета Федерации. Мониторинг права в Российской Федерации. – 2006. – № 4,5. – С. 8–13.
94. Назаренко Є. За