ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

brief description

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ І Загальна характеристика захисту економічної конкуренції та ролі держави в цій сфері
1.1. Історія виникнення та розвитку конкурентного законодавства 9
1.2. Теоретичні засади захисту економічної конкуренції
як об’єкту державного управлінського впливу 56
1.3. Поняття та основні напрями державної політики та державного
управління в сфері захисту економічної конкуренції 88
Розділ ІІ Державне управління щодо захисту економічної конкуренції
2.1. Органи державного управління щодо захисту економічної
конкуренції та їх компетенція 110
2.2. Правовий статус Антимонопольного комітету України -
основного суб’єкта державного управління щодо захисту економічної
конкуренції 121
2.3. Вдосконалення державного контролю в сфері захисту економічної
конкуренції 132
2.4. Питання застосування заходів адміністративної відповідальності
до порушників конкурентного законодавства 164
Висновки 184
Список використаних джерел 193

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі соціально-економічних перетворень в Україні важливим державним завданням є забезпечення незворотності трансформаційних процесів, зокрема за допомогою створення дієвої системи державного управління у сфері захисту економічної конкуренції.
Економічна конкуренція є тим рушійним елементом ринкової економіки, який забезпечує баланс особистих і приватних інтересів суб’єктів ринку, формує підвалини соціальної стабільності у суспільстві. Намагаючись побудувати соціально-орієнтовану ринкову економіку держава на конституційному рівні визнала необхідність захисту економічної конкуренції та гарантувала цей захист.
Протягом останніх десяти років у законодавстві України створені законодавчі підвалини захисту економічної конкуренції. Проте, наявність розгалуженої системи правових норм з захисту економічної конкуренції ще не забезпечує ефективності їх застосування. Система лише тоді ефективна, коли процеси правозастосування відповідають стану розвитку законодавства. Варто зазначити, що в Україні розвиток економічної конкуренції здійснюється за допомогою цілеспрямованого державного впливу на конкурентні відносини з боку спеціально уповноважених органів. Зазначимо, що сьогодні в Україні функції державного управління у сфері конкуренції розподілені поміж декількома органами державного управління з різним правовим статусом та різними, а іноді дублюючими, повноваженнями. Досі не створені ефективні засоби взаємодії органів державного управління у сфері захисту економічної конкуренції, не відпрацьовані механізми та форми здійснення державного контролю за додержанням конкурентного законодавства, механізми попередження, виявлення і припинення конкурентних правопорушень, недосконалою є система заходів адміністративної відповідальності за конкурентні правопорушення. За таких умов актуальною стає необхідність дослідження організаційно-правових засад захисту конкуренції.
Необхідно зазначити, що останнім часом окремим проблемам правового забезпечення розвитку і захисту економічної конкуренції було присвячено низку дисертаційних досліджень, зокрема Л.Р. Білої «Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства», Н.М. Корчак «Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності в Україні», С.А. Кузьміної «Захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції», І.А. Шумило «Юридична відповідальність за порушення законодавства про захист конкуренції». Проте, комплексне дослідження, присвячене аналізу організаційно-правових засад державного управління у сфері захисту економічної конкуренції в Україні, поки що відсутнє.
Вище зазначені аспекти обумовили актуальність цієї проблеми та необхідність її дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з темами науково-дослідної роботи кафедри комерційного права Київського національного торговельно-економічного університету, зокрема, є складовою науково-дослідної теми: “Актуальні проблеми комерційного права”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теорії конкурентного права, вдосконалення системи державного управління і контролю в цій сфері, вдосконалення конкурентного законодавства та практики його застосування.
З урахуванням поставленої мети завдання дисертаційного дослідження зводилися до наступного: визначити теоретичні передумови формування і розвитку конкурентного законодавства і права України; визначити місце і роль конкурентного законодавства і права в системі законодавства і права України; визначити перспективи розвитку конкурентного законодавства; визначити особливості державного управління у сфері економічної конкуренції; визначити організаційні засади захисту конкуренції в Україні; встановити особливості державного контролю у сфері конкуренції та розробити пропозиції щодо його вдосконалення; визначити особливості заходів адміністративного примусу, що застосовуються до порушників конкурентного законодавства.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності між учасниками конкурентного змагання, а також у процесі здійснення державою функцій управління і контролю у сфері економічної конкуренції.
Предметом дисертаційного дослідження є організаційно-правові засади державного управління щодо захисту економічної конкуренції, нормативно-правові акти чинного законодавства України з питань економічної конкуренції, конкурентне законодавство зарубіжних країн, літературні джерела, матеріали практики застосування конкурентного законодавства.
Методологічна та теоретична основа дослідження. Для досягнення зазначеної мети та розв’язання поставлених задач при проведенні даного дослідження дисертант використав порівняльно-правовий, аналітичний, системний, структурно-функціональний, формально-логічний, історико-правовий та інші методи. Так, історико-правовий та порівняльно-правовий методи використовувалися для дослідження процесів формування і розвитку конкурентного права та конкурентного законодавства. Аналітичний, системний та структурно-функціональний методи застосовувалися для дослідження проблем державного управління в сфері економічної конкуренції. Для розроблення пропозицій стосовно шляхів вдосконалення конкурентного законодавства та вдосконалення державного управління і контролю у сфері економічної конкуренції викристані методи моделювання та прогнозування.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки, практичні рекомендації та інші результати роботи грунтуються на працях українських та зарубіжних вчених-юристів, а саме: В.Б. Авер’янова, А.Б. Агапова, Є.А. Агєєвої, С.С. Алексєєва, А.П. Альохіна, О.Ф. Андрійко, В.Г. Атаманчука, Л.Р. Білої, А. Більденса, Ю.П. Битяка, А.М. Варламової, В.П. Грібанова, І.П. Голосніченка, І.І. Дахна, А. Дерінгера, В.І. Єрьоменка, Н.М. Єрмошенко, К. Еліаша, Г.С. Ентіна, О.М. Жидкова, О.М. Зіменкової, Н.В. Залеської, Н.І Клейн, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, Н.М. Корчак, В.О. Коробова, Р.І.Кузьміна, С.А. Кузьміної, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, Г. Нікерова, І.Т. Нойфера, А.В. Омельченка, С.А. Паращука, Н.О. Саніахметової, К.Ю. Тотьєва, Р.О. Халфіної, В.В. Цвєткова, М.Й. Штефана, К.М. Шміттгоффа, В.С. Щербини та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана робота є першим комплексним науковим дослідженням проблем державного управління у сфері захисту економічної конкуренції. Найбільш повно її наукову новизну відображають наступні положення та висновки:
Конкурентне законодавство - це правова форма державного регулювання ринкових відносин, сукупність нормативних актів, спрямованих на створення, розвиток, відтворення та підтримку добросовісної конкуренції, попередження, недопущення та припинення проявів монополізму та недобросовісної конкуренції, регулювання сфери природних монополій з метою підвищення ефективності і збалансованості економічної системи України.
Конкурентне право України - сукупність правових норм, спрямованих на підтримку і розвиток економічної конкуренції, обмеження і регулювання процесів монополізації та заборону недобросовісної конкуренції, регулювання діяльності природних монополій з метою забезпечення чесної, добросовісної та ефективної конкуренції на ринку. Конкурентне право є комплексним правовим утворенням у системі права України, що об’єднує три взаємопов’язані правові інститути: право з захисту від недобросовісної конкуренції; антимонопольне право; право природних монополій.
Конкурентна політика України - це комплекс організаційно-правових заходів, спрямованих на розвиток та захист економічної конкуренції, подолання монопольних тенденцій та недобросовісної конкуренції в економіці України, регулювання сфер функціонування природних монополій, сприяння фінансовій, матеріально-технічній, інформаційній, інноваційній, консультативній, а також іншій підтримці суб’єктів господарювання, що забезпечує розвиток конкуренції та здійснюється уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління і контролю.
Систему органів державної виконавчої влади, що здійснюють державне управління у сфері економічної конкуренції складають: Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Антимонопольний комітет України, Державний комітет України з технiчного регулювання та споживчої полiтики; Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Національні комісії регулювання природних монополій. З метою створення ефективної системи державного управління у сфері захисту економічної конкуренції та усунення колізії повноважень окремих органів запропоновано прийняти спеціальний нормативний акт - Закон України «Про особливості державного контролю в сфері економічної конкуренції».
Серед повноважень Антимонопольного комітету України основними є контрольно-попереджувальні та організаційно-розбудовчі повноваження, реалізація яких дозволяє попередити та запобігти, а також вчасно припинити конкурентні правопорушення.
Контрольна діяльність Антимонопольного комітету України має функціональну спрямованість, а його контрольні повноваження спрямовуються на всіх суб’єктів, що діють на ринку, тобто контроль за дотриманням конкурентного законодавства є спеціальним і надвідомчим. Антимонопольний комітет України реалізує зазначену функцію шляхом здійснення попереднього, поточного та наступного контролю.
У роботі сформульовано і ряд інших висновків та пропозицій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях, у процесі доопрацювання законодавства з захисту економічної конкуренції, для підготовки підручників та посібників з конкурентного права. Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі, зокрема при викладанні курсу «Конкурентне право» для студентів юридичних і економічних навчальних закладів. Висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при підготовці та обговоренні деяких законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань конкурентної політики, а також в діяльності антимонопольних органів.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки і пропозиції, сформульовані у дисертації, обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Становлення і розвиток підприємництва в Україні» (м. Хмельницький, 1999 р., тези конференції не публікувалися); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність» (м. Вінниця, 2000 р., тези опубліковані); Міжнародній науково-практичній конференції «Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії» (м. Вінниця, 2000 р., тези опубліковані); Другій національній науково-практичній конференції «Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування» (м. Суми, 2000 р., тези опубліковані); Міжнародній науково-практичній конференції «Державне регулювання торгівлі у ринкових умовах» (м. Київ, 2001 р., тези опубліковані); Міжнародному семінарі з питань конкуренції країн-учасниць ОЧЕС ( Одеса, 2002 р., стаття на основі виступу опублікована).
Положення дисертації використовуються в процесі викладання курсу «Конкурентне право» у Київському національному торговельно-економічному університеті.
Основні висновки та результати дисертації викладені у 8 наукових статтях, 6 з яких надруковані у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації. Структура дисертації визначається її предметом, метою та завданнями дослідження. Вона складається з вступу, двох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, в т.ч. список використаних джерел на 18 сторінках включає 216 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

Аналіз нормативно-правових джерел, спеціальної літератури та практики застосування норм конкурентного права, здійснений нами під час дослідження дає підстави зробити наступні загальні висновки.
Конкурентне законодавство - правова форма державного регулювання ринкових відносин, яка являє собою сукупність нормативних актів, спрямованих на створення, розвиток, відтворення та підтримку добросовісної конкуренції, попередження, недопущення та припинення проявів монополізму та недобросовісної конкуренції, регулювання сфери природних монополій з метою підвищення ефективності і збалансованості економічної системи України.
Особливістю конкурентного законодавства є поєднання творчої, стимуюючої та репресивної функції, завдяки наявності в законодавстві всього комплексу регуляторних, правоохоронних та спеціалізованих норм.
Нестабільність та внутрішня суперечливість законодавчих актів в сфері конкуренції; диспропорція у співввідношенні законів та підзаконних актів; недостатня наукова обгрунтованість частини нормативних актів; декларативність багатьох положень конкурентного законодавства, відсутність механізмів реалізації нормативних актів; наявність великої кількості оціночних категорій, що не мають теоретичного або практичного підгрунття в українській юридичній науці та практиці та ін. - все це зумовлює необхідність комплексної систематизації конкурентного законодавства України.
Конкурентне право України - сукупність правових норм, спрямованих на підтримку і розвиток економічної конкуренції, обмеження і регулювання процесів монополізації та заборону недобросовісної конкуренції, регулювання діяльності природних монополій з метою забезпечення чесної, добросовісної та ефективної конкуренції на ринку.
Конкурентне право має свій специфічний предмет та метод правового регулювання. Предметом правового регулювання конкурентного права є конкурентні відносини. Конкурентні відносини – це відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності в умовах конкуренції, в процесі формування і розвитку конкурентного середовища (зокрема, відносини, що регулюють процес обмеження монопольної діяльності і забезпечення добросовісної конкуренції).
Підприємницькі відносини будуть визнані конкурентними, якщо суб’єкти цих відносин є суперниками в певній сфері підприємницької діяльності; мають спільне або схоже коло споживачів; пропонують ідентичні або схожі товари; отримують переваги у конкуренції завдяки власним досягненням.
В межах єдиного поняття конкурентних відносин можна виділити два їх види:
* конкурентні відносини, що виникають в процесі конкурентної боротьби;
* відносини, що складаються при регулюванні процесу формування, розвитку і захисту конкуренції з боку держави.
Особливості предмету правового регулювання визначають специфіку методу правового регулювання. В конкурентному праві з одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву. Інтереси держави в конкурентних правовідносинах представляють спеціальні органи - Антимонопольний комітет України та його територіальні органи. З іншого боку, відносини між суб’єктами господарювання базуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод регулювання цих відносин.
Важливе значення для розвитку конкурентного права має утвердження системи його принципів. Саме через них здійснюється безпосередній вплив на формування і розвиток ринкових відносин, прийняття управлінських та інших рішень.
Спеціальними принципами конкурентного права є принцип свободи господарської, зокрема, підприємницької діяльності, принцип єдності економічного простору і вільного переміщення товарів, послуг та фінансів, принцип підтримки добросовісної конкуренції, принцип недопущення господарської діяльності, спрямованої на монополізацію і недобросовісну конкуренцію.
4. Конкурентне право являє собою комплексне правове утворення в системі права України, що об’єднує три взаємопов’язані правові інститути:
• право з захисту від недобросовісної конкуренції;
• антимонопольне право;
• право природних монополій.
5. Суб’єктами конкурентного права можуть бути:
* юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, фізичні особи, що здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність;
* юридичні та фізичні особи, що здійснюють контроль над іншими фізичними чи юридичними особами;
* група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими;
* органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління і контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності;
* споживачі;
* спеціально уповноважені органи, зокрема, органи Антимонопольного комітету України.
Специфічними суб’єктами конкурентних правовідносин виступають юридичні та фізичні особи, що здійснюють контроль над іншими фізичними чи юридичними особами або афілійовані особи.
Самостійним суб’єктом конкурентного права, на нашу думку, є споживач. Споживач не є безпосереднім учасником конкурентної боротьби. Проте, саме на задоволення потреб споживача спрямовано змагання суб’єктів господарювання. Водночас, саме споживач частіше за все зазнає шкоди внаслідок недобросовісних або обмежуючих дій суб’єктів господарювання.
6. Держава відіграє значну роль в забезпеченні умов розвитку економічної конкуренції. Одним із проявів державного управління в сфері економічної конкуренції стає розвиток державної конкурентної політики. Конкурентна політика України являє собою комплекс організаційно-правових заходів, спрямованих на розвиток та захист конкуренції, подолання монопольних тенденцій та недобросовісної конкуренції в економіці України, регулювання сфер функціонування природних монополій, сприяння фінансовій, матеріально-технічній, інформаційній, інноваційній, консультативній, а також іншій підтримці суб’єктів господарювання, яка забезпечує розвиток конкуренції та здійснюється уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління і контролю.
Конкурентна політика України являє собою складну комплексну модель регулювання конкуренції, яка складається з організаційних та правових заходів, спрямованих на забезпечення реалізації:
* антимонопольної політики в сфері регулювання ринкових монополій, яка охоплює:
демонополізацію економіки;
попередження монополізації товарних ринків ( антимонопольний контроль дій органів влади і управління та контроль економічної концентрації ринкової влади суб’єктами господарювання);
припинення порушень антимонопольного законодавства (зловживання монопольним становищем, антиконкурентні узгоджені дії, дискримінація підприємців органами влади та адміністративно-господарського управління, порушення підприємцями правил одержання згоди антимонопольних органів при здійсненні економічної концентрації);
* антимонопольної політики в сфері регулювання природних монополій, яка охоплює:
забезпечення умов функціонування, регулювання і контролю за суб’єктами природних монополій;
формування ефективного конкурентного середовища на суміжних ринках;
* політики з забезпечення добросовісної конкуренції (конкурентної політики в вузькому розумінні), яка охоплює:
попередження, припинення і захист від проявів недобросовісної конкуренції;
попередження, припинення та захист від проявів недобросовісної реклами, контроль за здійсненням рекламної діяльності;
забезпечення умов ефективного захисту доброчесної конкуренції.
7. Метою державного управління в сфері економічної конкуренції є створення умов для розвитку та ефективного функціонування системи ринкової економіки шляхом запобігання та припинення будь-яких дій, які завдають чи можуть завдати шкоди конкуренції. Владно-примусовий характер державного управління в сфері конкуренції якісно змінюється, хоч і зберігає свою природу. Забезпечення функціонування дієвої та ефективної системи захисту конкуренції на ринку не виключає застосування владно-регулюючих і примусових заходів державного управління, проте, в сфері конкуренції вони мають додатковий характер і використовуються лише у разі виявлення порушень встановленого державою конкурентного режиму. Специфікою державного управління в сфері економічної конкуренції є те, що функції щодо його здійснення розподілені між різними органами виконавчої влади. Проте, центральним елементом системи державного управління в сфері економічної конкуренції є Антимонопольний комітет України як орган спеціальної (функціональної) компетенції. Для державного управління в сфері конкуренції характерним є поєднання методів адміністративного та економічного впливу на учасників конкурентних правовідносин.
8. В Україні створена певна система органів державної виконавчої влади, що здійснюють державне управління в сфері економічної конкуренції. Відповідними повноваженнями наділені: Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Антимонопольний комітет України, Державний комітет з технічного регулюваннґ та споживчої політики України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Національні комісії регулювання природних монополій та ін.
Проте, незважаючи на множинність органів державного управління в сфері економічної конкуренції цілісної системи органів не створено. Тому варто, на нашу думку, на законодавчому рівні визначити систему органів державного управління, провести розподіл повноважень з метою усунення дублювань повноважень, а також запровадити систему особистої та колегіальної відповідальності посадових осіб органів державного управління за рішення, що приймаються в сфері економічної конкуренції.
9. Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Він обіймає центральне місце серед органів виконавчої влади щодо реалізації державної політики в сфері конкуренції. Спеціальний статус Антимонопольного комітету пов’язаний з тим, що Антимонопольний комітет України є єдиним органом виконавчої влади, що здійснює функції державного контролю за дотриманням конкурентного законодавства всіма суб’єктами господарювання, а також органами державної влади. В залежності від функцій управління, що здійснюються Антимонопольним комітетом України, його повноваження можна класифікувати на організаційно-розбудовчі, контрольно-попереджувальні та репресивні.
10. Статусоформуючою функцією в діяльності Антимонопольного комітету України є функція контролю. Антимонопольний комітет України реалізує зазначену функцію шляхом здійснення попереднього, поточного та наступного контролю. Проте, більшість нормативних актів, що регулюють здійснення контрольної функції антимонопольними органами, мають підзаконний характер і розроблені та прийняті Антимонопольним комітетом України. На нашу думку, не тільки питання створення, але і питання діяльності органів виконавчої влади зі спеціальним статусом повинні визначатися в спеціальних статутних законах. Визначаючи контрольну функцію Антимонопольного комітету України як статусоформуючу, законодавцю необхідно закріпити механізми її реалізації на законодавчому рівні.
11.Основним заходом адміністративної відповідальності в сфері економічної конкуренції є штрафні санкції, що застосовуються до порушників конкурентного законодавства - фізичних і юридичних осіб спеціально уповноваженими органами, зокрема антимонопольними. Одночасно із застосуванням штрафних санкцій за порушення конкурентного законодавства антимонопольні органи застосовують такі заходи адміністративного впливу як примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; блокування цінних паперів, зобов’язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю; скасування дозволу на узгоджені дії у разі неправомірного використання суб’єктом господарювання ринкового становища; вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця), спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей та ін.
На основі проведеного дослідження та теоретичних висновків вважаємо за необхідне викласти наступні пропозиції по вдосконаленню конкурентного законодавства.
1. Доповнити ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» наступним визначенням: афілійованою особою визнається будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює контроль за діяльністю фізичних і юридичних осіб, зокрема, за допомогою: права володіння чи користування значною частиною (25% і більше) або всіма активами суб’єкта господарювання; впливає на укладання договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності суб’єкта господарювання; права, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб’єкта господарювання, права давати обов’язкові для виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб’єкта господарювання; а також права на заміщення посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особою або членом родини особи, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання; обіймання більше половини посад членів спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особами або членами їх сімей, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання.
2. З метою забезпечення ефективного захисту підприємців і споживачів від проявів недобросовісної конкуренції в сфері рекламної діяльності необхідно доповнити розділ ІІ Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» статтею наступного змісту: «Поширення інформації, що вводить в оману. Поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення у будь-якій формі одній, декільком особам або невизначеному колу осіб недостовірних відомостей, які вплинули або можуть вплинути на наміри цієї або інших осіб щодо придбання чи реалізації товарів, робіт, послуг суб’єкта господарювання, який здійснив повідомлення.
Інформацією, що вводить в оману, зокрема, є повідомлення, що містить неправдиві або неточні відомості щодо:
а) виробників товарів, робіт, послуг,
б) кількості, комплектності, стандарту, характеристик, властивостей, походження товарів, робіт, послуг,
в) способу виготовлення, особливостей реалізації товарів, робіт, послуг та цін на них;
приписує юридичним і фізичним особам повноваження, яких вони не мають, або відносини, в яких вони не перебувають;
містить посилання на обсяги продажу чи поставки товарів, проведення робіт, надання послуг, яких фактично не було досягнуто на день поширення інформації.»
3. З метою створення правових засад механізму забезпечення захисту доброї ділової репутації України на зовнішньому ринку варто доповнити Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» статтею такого змісту: «Вважається недобросовісною конкуренцією та забороняється експорт товарів, які порушують права інтелектуальної власності в країні призначення; експорт товарів з оманливими вказівками місць походження товарів; експорт товарів, що не відповідають вимогам експортних угод та вимогам якості товарів, а також будь-які зовнішньоекономічні угоди та умови таких угод, що протирічать чесній діловій практиці на зовнішньоекономічному ринку.»
4. З метою вдосконалення організаційного механізму захисту економічної конкуренції необхідно в ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначити всі органи державного управління, що здійснюють державне регулювання в сфері економічної конкуренції, реалізовуючи таким чином конкурентну політику в Україні.
5. З метою усунення випадків дублювання повноважень в сфері захисту від проявів недобросовісної реклами між Антимонопольним комітом України та Державним комітетом з технічного регулювання та споживчої політики України необхідно внести зміни до абзацу 3 п.1 статті 26 Закону України «Про рекламу» визначивши, що: «Контроль за дотриманням законодавства про рекламу здійснюють в межах своєї компетенції:...Антимонопольний комітет України - відповідно до конкурентного законодавства, зокрема, щодо припинення недобросовісної реклами».
6. Аналіз діючого законодавства та практики його застосування свідчать про те, що в Україні існує об’єктівна необхідність розробки та прийняття спеціального законодавчого акту - Закону України «Про особливості державного контролю в сфері економічної конкуренції», присвяченого проблемам здійснення державного контролю в сфері конкуренції. В законі варто визначити загальні питання контролю в сфері конкуренції, механізми взаємодії окремих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, усунення від сфери здійснення контролю органів адміністративно-господарського управління і контролю, основним спрямуванням діяльності є саме господарська діяльність, а функції контролю, надані державою цим органам, використовуються останніми з метою набуття контролю над підконтрольними суб’єктами.
Законом повинні бути визначені правові та організаційні особливості здійснення попереднього, поточного та наступного контролю конкурентних відносин. Визначені особливості взаємодії антимонопольних органів з іншими органами управління в сфері конкуренції під час здійснення контрольної діяльності, випадки та порядок прийняття спільних рішень з метою усунення порушень конкурентного законодавства.
В законі також повинні знайти своє відображення особливості здійснення функції контролю в сфері конкуренції (зокрема, відносно диагностування виникнення, попередження та припинення монополістичних порушень), форми, послідовність та порядок її здійснення. Особлива увага повинна бути приділена диагностуванню виникнення, попередження та виявлення недобросовісної конкуренції, розробці ефективних механізмів її припинення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Тотьев К. Ю. Монополия и конкуренция: правовые аспекты регулирования. - М.: Юрист, 1996. - 264 с.
2. Хохлов Д.В. Антимонопольное (антитрестовское) законодательство США // Законодательство и экономика.- М., 1998. - № 5. - С.57-66.
3. Дахно І.І. Антимонопольне право: Курс лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1998. - 352 с.
4. Никеров Г.И. Антимонопольное регулирование в США: 115-летний опыт и его итоги // Государство и право. - М., 1999. - № 6 - С.69-76.
5. Гражданское, торговое, семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: законодательство о компаниях, монополиях, конкуренции - М.: УДН, 1987. – Т.2. –260 с.
6. Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. - М.: ВНИИПИ, 1991. – 318 с.
7. Введение в интеллектуальную собственность. - М.: ВОИС, 1999. - 697 с.
8. Еременко В.И. Защита от недобросовестной конкуренции по законодательству Франции// Законодательство и экономика.- М., 1997. - №13-14 - С. 69 - 79.
9. Зименкова О.И. Правовые средства пресечения недобросовестной конкуренции/ Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. - М.: УДН,1987. - Т.2. - С. 206 - 211.
10. Нойффер И.Т. Основы законодательства против недобросовестной конкуренции// Основы немецкого торгового и хозяйственного права. – М.: Бек, 1995. - С. 76 – 82.
11. Consumer Protection 2000: Public Interests and Corporate Priorities in the1990s.- New York, 2001. - 259 p.
12. Еременко В.И. Защита от недобросовестной конкуренции по законодательству Германии // Законодательство и экономика. - 1995. – С. 78-85.
13. Convention of Paris for the protection of industrial property of March 20, 1883 //United Nations - Treaty Series.- New York, 1977. - Vol. 828. - Р. 138-140.
14. Підопригора О.А. Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 336 с.
15. Еременко В.И. Особенности японского антимонопольного законодательства // Законодательство и экономика. -1995. - № 3-4. – С. 120-127.
16. Жидков О.А. Законодательство о капиталистических монополиях. – М.: “Юрид. лит”, 1968. - 176 с.
17. Агаев Р.Г. Сравнительно-правовой анализ антимонопольного законодательства зарубежных стран и практики его применения // Законодательство и экономика.- М., 1995. - № 3-4. - С. 113-119.
18. Таніхара Осами. Пояснення антимонопольного закону. – Токіо: Ітібасі, 1991. –56 c.
19. Кузьмин Р.И. Антимонопольное регулирование в хозяйственном праве Японии: Автореф. дис... канд. юр. наук 12.00.04/ Донецк: Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, - Донецк, - 1997. - 25 с.
20. Варламова А. Конкуренция и монополия: Сравнительный анализ зарубежного опыта...// РИСК. - 1997. - С.56 - 60.
21. Конкурентное право Российской Федерации/ под ред. Н.И. Клейн, Н.Е. Фонаревой. - М.: Логос, 1999. - 431 с.
22. Конкуренция и антимонопольное регулирование. - М.: Логос, 1999. - 367 c.
23. Законодательство Европейского Союза о конкуренции в документах . – М.: Ин-т законодательства и сравнительного правоведения, 1995. – С. 325.
24. Энтин Г.С. Европейское право. - М.: Норма, 2000. - 720 с.
25. Терпицький Е. Антитрестівське законодавство Європейського співтовариства: еволюція в умовах зростаючої єдності // Право України. - 1993. - №1. - С. 39 - 41.
26. Бердник Ю. Антимонопольне законодавство в міжнародних угодах // Право України. 1992. - № 36 – С. 39.
27. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота - М., 2000. - 398 с.
28. Недобросовестная конкуренция: обзорная информация. - М.: Ин-т законодательства и сравнительного правоведения, 1992. – Вып. 11. - 43 с.
29. Основные институты гражданского права зарубежных стран - М.: Ин-т законодательства и сравнительного правоведения, 2000. - 645 с.
30. Комплекс узгоджених на багатосторонній основі дій, та справедливих принципів, та правил для контролю за обмежувальною діловою практикою: Резолюция 35/63 Конференції ООН // Регіональна конференція з питань конкурентної політики країн СНД, Центральної та Східної Європи. Зб. матеріалів.– К.: Антимонопольний комітет України, 2000. – 180 с.
31. Соглашение об учереждении Всемирной торговой организации // Результаты уругвайского раунда многосторонних торговых переговоров. Правовые тексты. - М., 1999. - С. 3.
32. Генеральное соглашение по торговле услугами // Результаты уругвайского раунда многосторонних торговых переговоров. Правовые тексты. - М., 1999. - С. 281-315.
33. Соглашение по торговым аспектам прав интеллектуальной собственности // Результаты уругвайского раунда многосторонних торговых переговоров. Правовые тексты. - М., 1999. - С. 316 - 348.
34. Дроб’язко Р. Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності і законодавство України про авторське право і суміжні права // Право України. - 1999. - № 8. - С.68 - 70.
35. Варламова А. Законодательство РФ о конкуренции // Право и экономика. - 1997. - № 13-14. – С. 3 – 8.
36. О государственных синдикатах: Постановление СНК СССР.// Собрание законодательства СССР. – 1928. - № 16.- Ст 129.
37. О дальнейшем развитии соцсоревнования в связи с перестройкой управления промышленностью: Постановление Совета Министров СССР и ВЦСПС // Социалистическое соревнование в СССР – М., 1981. – С. 272.
38. О Всесоюзном соцсоревновании за успешное выполнение заданий 11 пятилетки: Постановление ЦК КПСС, Совета Министров СССР и ВЦСПС // Социалистическое соревнование в СССР – М., 1981. – С. 275.
39. О государственном предприятии в СССР: Закон СССР// Ведомости Верховного Совета СССР. – 1987. - № 26. – Ст.385.
40. О кооперации в СССР: Закон СССР // Ведомости Верховного Совета СССР –1988. - №22. - Ст. 335.
41. О мерах по демонополизации народного хозяйства: Постановление Совета Министров СССР // Сборник Постановлений Правительства СССР. - 1990. - №24. - Ст.114.
42. Об ограничении монополистической деятельности в СССР: Закон СССР// Известия. - 1991. - 26 июля. -С. 4.
43. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21. - Ст.296.
44. Про Антимонопольний комітет України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 50. - Ст. 472.
45. Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №9 - Ст. 42.
46. Про Міжвідомчу комісію з питань демонополізації економіки: Указ Президента України від 21.03.95 р. №247/95. – Урядовий кур’єр. - 1995 - № 65-66.
47. Про створення Центру комплексних досліджень з питань антимонопольної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 р. № 507.// Зведені покажчики нормативних правових актів України. – 1997. – № 2. – С. 102.
48. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 36. - Ст. 164.
49. Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі та її припинення: Указ Президента України від 5.12.94 р. № 723/94 // Урядовий кур’єр – 1994 - № 189-190.
50. Про рекламу: Закон України // Відомості Верховної Ради України, 1996. - № 39. - Ст. 181.
51. Про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики: Указ Президента України від 01.10.2002 р. № 887/2002 // Офiцiйний вiсник України. – 2002. – №40. - Ст.1855.
52. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15.12.1999 р. № 1573/ 99 // Офiцiйний вiсник України.- 1999. - № 50 – Ст. 2435.
53. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України// Відомості Верховної Ради УРСР.- 1991. - № 29. - Ст. 377.
54. Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 9 - 10. - Ст. 65.
55. Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 9-10. - Ст. 66.
56. Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій: Указ Президента України // Урядовий кур’єр. - 1997. - 28.серпня.
57. Про ліквідацію деяких консультативних, дорадчих та інших органів: Указ Президента України.// Урядовий кур’єр. - 2001. - № 46. - С.5.
58. Про природні монополії: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 30. - Ст.238.
59. Основні напрями конкурентної політики України на 2002 - 2004 роки: Указ Президента України // Урядовий кур’єр. - 2001. - № 47 – 48. - С.5.
60. Про основні напрями конкурентної політики України на 1999– 2000 роки: Указ Президента України. // Офіційний вісник України. - 1999.- № 9.- Ст.306.
61. Послання Президента України до Верховної Ради України: Україна: поступ у ХХІ сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 - 2004 роки. // Урядовий кур’єр. - 2000. – 20 березня - С.5.
62. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - № 1. - С. 5.
63. Про банки і банківську діяльність: Закон України// Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.
64. Про інвестиційну діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1991. - № 47. - Ст. 646.
65. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 51. - Ст. 292.
66. Про ціни і ціноутворення: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1990. - № 52.- Ст.50.
67. Про електроенергетику: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 1. - Ст. 1.
68. Про транспорт: Закон України.// Відомості Верховної Ради України.-1994. –
№ 51. - Ст.446.
69. Положення про порядок створення та реєстрації комерційних банків: Затв. Постановою Правління Національного банку України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - № 1. - С. 268 -272.
70. Порядок здійснення комерційними банками діяльності з випуску та обігу цінних паперів. Затверджено рішенням № 3/1 ДКЦПФР // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - № 1. - С. 273.
71. Положення про проведення концесійного конкурсу та укладання концесійних договорів на об’єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію: Постанова Кабінету Міністрів України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - № 1. - С. 274.
72. Про цінні папери та фондову біржу: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1991. - № 38. - Ст. 508.
73. Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції: Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України 19.04.1994 р. № 5 (зі змінами та доповненнями)// Офіційний вісник України.- 2002. - № 9.- Ст.438.
74. Положення про порядок подання заяв Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацію). Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України 19.02.2002 р. № 33- р. // Офіційний вісник України. - 2002. - № 14. - Ст.9.
75. Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України 05.03.2002 р. № 49 - р. // Офіційний вісник України. - 2002. - № 15. - Ст.21.
76. Про захист економічної конкуренції: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.
77. Мельниченко О.І. Політика і конкуренція // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2002. - № 1. - С.13-15.
78. О проведении согласованной антимонопольной политики: Договор стран СНГ от 23.12.93 // Регіональна конференція з питань конкурентної політики країн СНД, Центральної та Східної Європи. Зб. матеріалів. – К.: Антимонопольний комітет України. - 2000. – С. 127 - 131.
79. О проведении согласованной антимонопольной политики: Договор стран СНГ от 25.01.2000 // Регіональна конференція з питань конкурентної політики країн СНД, Центральної та Східної Європи. Зб. матеріалів. – К.: Антимонопольний комітет України. - 2000. – С.135 - 140.
80. Об основных направлениях сотрудничества государств-учасников СНГ в области защиты прав потребителей: Соглашение стран СНГ // Регіональна конференція з питань конкурентної політики країн СНД, Центральної та Східної Європи. Зб. матеріалів. – К.: Антимонопольний комітет України.- 2000. – С. 151 -155.
81. О Межгосударственном совете по антимонопольной политике: Положение // Регіональна конференція з питань конкурентної політики країн СНД, Центральної та Східної Європи. Зб. матеріалів. – К.: Антимонопольний комітет України. - 2000. – С. 145 - 148.
82. Про економічне співробітництво на 1998 - 2007 роки: Договір між Україною та Російською Федерацією // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - № 1. - С. 365.
83. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (ратифікована 10.11.1994 року) // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 46. – Ст. 415.
84. Генеральна угода по тарифах та торгівлі. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - № 1. - С.360.
85. Реформування державного управління в Україні: проблеми та перспективи.- К.: Оріяни, 1998. – 364 с.
86. Завада О.Л. Ми не бажаємо різко змінювати «правила гри» // Киевские ведомости. - 2001. - № 17. - С.5.
87. Керимов Д.А. Законодательная техника. - М.: Норма, 1999. - С. 70-102.
88. Саніахметова Н.О. Гармонізація антимонопольного законодавства України із законодавством Європейського Союзу // Гармонізація українського законодавства: проблеми і перспективи. – К., 1999. – С. 328 - 333.
89. Посібник з питань імплементації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. - К., 1999. - 64 с.
90. Современный экономический словарь / Сост. Б.А. Райзберг, Л.Ш.Лозовский, Е.Б.Стародубцева. - М.: Инфра-М, 1996. - 496 с.
91. Кривенко К. Монополія і конкуренція в ринковій економіці // Економіка України. - 1992. - № 12. – С. 66-70.
92. Корчак Н.М. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності: Автореф. дис..канд. юр. наук: 12.00.04 / Київський університет iм. Тараса Шевченка.– К., 1996. - 25 с.
93. Зейдель Х., Теммен Р. Основы учения об экономике. – М., 1994. – 450 с.
94. Кованич В.Е. Антитрестовское законодательство и экономика. - В., 1994. – С. 115- 185.
95. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 31. - Ст. 429.
96. Про економічну самостійність Української РСР: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 34. - Ст.499.
97. Про власність: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 20. - Ст. 249.
98. Про підприємництво: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 14. - Ст. 168.
99. Стародубровская И.В. От монополизма к конкуренции. - М.: Политиздат, 1990. - 172 с.
100. Стародубровская И.В. Антимонопольная политика: теоретические и практические аспекты. - М.: Наука, 1991. - 54 с.
101. Рубин А. Проблемы монополизма в социалистической экономике // Вестник АН СССР: Экономика.- 1990. - № 1. – С. 81-83.
102. Ермошенко Н.Н. Антимонопольное законодательство и конкуренция// Проблемы становления хозяйственного законодательства Украины: Сб. науч. трудов. - Донецк, Ин-т экономико-правовых исследований, 1993. – С. 49-57.
103. Бокарева М. Монополизм и антимонопольное регулирование. - М., 1990. –
С. 5 - 45
104. Завада О.Л. На сторожі добросовісної конкуренції // Урядовий кур’єр. – 2000. - № 219. – С. 5
105. Макконел К. Брю С. Экономикс. - М.: Экономика, -1998. – 785 с.
106. Елиаш К. Недобросовестная конкуренция и ее правовая регламентация //“Право и философия”. Серия 11. Реф. журнал. – 1990. - № 6. – С. 79-82.
107. Allison Y.R. Prentice R.A. Howell R.A. Business law. Text and Cases. – Chicago, 1997. – 1160 p.
108. Бильденс А. Основные черты германского и европейского антимонопольного права // Основы немецкого торгового и хозяйственного права. – М.: Бек, 1995. - С.63 - 75.
109. Дерінгер А. Ріттер П. Програма допомоги Антимонопольному комітету України у розвитку конкурентної політики // Матеріали семінару Антимонопольного комітету України, К., 8 - 11 лютого 1994 р. - 13 с.
110. Тотьев К.Ю. Конкурентное право. - М.: РДЛ, 2000. - 352 с.
111. Большая советская энциклопедия. - М., 1973. - T 13.- 580 с.
112. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України // Уряд. кур’єр. - 2001. - № 153 - 154. - С. 8 - 16.
113. Правила лістингу та делістингу Першої Фондової Торгівельної системи №3 від 29.07.97 р. // Ліга (Закон) / файл fin 2340 LHT
114. Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії: Указ Президента України // Уряд. кур’єр. - 1994. - № 31-32.
115. Про захист прав споживачів: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1991 - № 30.- Ст. 379.
116. Про Типові вимоги до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання: Розпорядження Антимонопольного комітета України від 12.02.2002 р. № 27-р. // Офіційний вісник України. – 2002. - № 11 – Ст. 543.
117. Конституція України. - К., 1996. - 54 с.
118. Никеров Г.И. Административное право США. - М: Юрид. лит, 1977. - 200 с.
119. Била Л.Р. Административная ответственность за нарушение антимонопольного законодательства: Автореф. дис...канд. юр. наук: 12.00.07/ Одесский университет им. Мечникова. - Одесса, 1995. - 24 с.
120. Корчак Н.М. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності: Дис...канд. юр. наук: 12.00.04 / Київський університет iм. Тараса Шевченка. – К., 1996.- 206 с.
121. Корчак Н. Конкурентне законодавство: формування та перспективи розвитку в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 1999. - № 10. – С. 16 - 19.
122. Мамутов В.К. Кодификация хозяйственного законодательства в новых экономических условиях // Проблемы становления хозяйственного законодательства Украины: Сб. науч. трудов. – Ин-т экономико-правовых исследований НАН Украины Донецк.- 1994. – 179 c.
123. Хозяйственно-правовые средства детенизации и декриминализации экономики: Сб. научных трудов. - Ин-т экономико-правовых исследований НАН Украины. Донецк. - 1998. - 109 с.
124. Била Л.Р. Административная ответственность за нарушение антимонопольного законодательства: Дис....канд. юр. наук: 12.00.07/ Одесский университет им. Мечникова. - Одесса, 1995. - 179 с.
125. Административное право ГДР. - М., 1983. - C. 33.
126. Кузьміна С.А. Захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції: Автореф. дис... канд.юр. наук 12.00.04/ Ін-т економіко-правових досліджень НАН України. – Донецьк, 2000. - 18 с.
127. Кузьмина С.А. Механизм защиты интересов субъектов хозяйствования от недобросовестной конкуренции. - Донецк: Ин-т экономико-правовых исследований НАН Украины, 1999. - 35 с.
128. Шумило І.А. Відповідальність за порушення законод