ЗАКОН В СИСТЕМІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ

brief description

ВСТУП………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ

1.1. Нормативно-правове регулювання як юридичне явище: поняття і зміст…………………………………………………………..
1.2. Стадії та принципи нормативно-правового регулювання………………………………………………………….....
1.3. Особливості нормативно-правового регулювання відносин у діяльності міліції…………………………………………..
Висновки до розділу 1………………………………………….

РОЗДІЛ 2. ЗАКОН ЯК ПРІОРИТЕТНА ФОРМА (ДЖЕРЕЛО) ПРАВА УКРАЇНИ

2.1. Загальнотеоретичні аспекти дослідження форм (джерел) права…………………………………………………………………......
2.2. Місце закону у системі форм (джерел) права України..…
2.3. Сучасні вимоги до якості закону як пріоритетної форми (джерела) права України…………………………………………….....
Висновки до розділу 2……………………………..…………...

РОЗДІЛ 3. МІСЦЕ ЗАКОНУ У НОРМАТИВНО-ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ. ШЛЯХИ ГАРМОНІЗАЦІЇ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ З МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ

3.1. Місце і роль закону у нормативно-правовому регулюванні діяльності міліції………………………………………...
3.2. Співвідношення закону з відомчими нормативно-правовими актами в регулюванні діяльності міліції України. Їх системні зв’язки…….……………………………….…….....................
3.3. Модельний закон і гармонізація законодавства України з міжнародними стандартами у правоохоронній сфері………………..
Висновки до розділу 3……………………..…………………...

ВИСНОВКИ…………...…………………………………………….....
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………...………
ДОДАТКИ……………………………………………………………...
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Формування в Україні правової держави нерозривно пов’язане з максимальним забезпеченням прав і свобод людини, відповідальністю держави перед особою, підвищенням авторитету закону, його суворим дотриманням усіма державними органами, громадськими організаціями, ефективною роботою правоохоронних органів, зокрема міліції. Тенденції суспільного розвитку та процеси, що відбуваються за сучасних умов, обумовлюють необхідність інтенсивної розробки теоретичних проблем форм та засобів реалізації права, застосування норм права, правового регулювання і багатьох інших питань. Тому сьогодні гостро відчувається потреба у вдосконаленні правового регулювання діяльності міліції, місця і ролі в ньому закону, як нормативно-правового акту вищої юридичної сили, який визначає відправні засади в системі нормативно-правового регулювання діяльності міліції. Ці питання постають у центрі уваги, відображуються у найважливіших державних і громадських документах та їх дії на демократизацію українського суспільства. В таких умовах роль і значення правового регулювання діяльності міліції набуває особливої актуальності. Адже важливою ознакою моделі держави, що характеризується як правова, виступає саме ознака високої правової урегульованості відносин у правоохоронній діяльності.
Прогалини в законодавчому регулюванні, які залишають надто широкий простір для підзаконної, зокрема відомчої, нормотворчості, значно ускладнюють здійснення контролю за відповідністю змісту відомчих нормативних актів (враховуючи до того ж їх обмежену доступність для огляду) закону і реалізацію пропозицій про встановлення відповідальності службових осіб за видання норм, що йому суперечать. Тому для забезпечення верховенства актів найвищих представницьких органів державної влади в ряді випадків необхідна більш повна законодавча регламентація. Не завжди норми підзаконних і відомчих актів відповідають, а інколи і суперечать, законам, деякі мають норми, які обмежують права і законні інтереси громадян. Тому актуальним є подальший пошук шляхів підвищення ролі закону як у системі нормативно-правових актів, які регулюють діяльність міліції так і у всій правовій системі України. Саме закон має стати її системоутворюючим фактором, виконувати роль гаранта справедливості, захисту прав і свобод людини та громадянина.
Фундаментальні основи для цього дослідження були закладені розробками вітчизняних та зарубіжних правознавців. Зокрема:
• деякі аспекти правового регулювання, його принципів та стадій знаходять відображення у працях С.С. Алексеєва, В.М. Горшенєва, Ю.К. Толстого, Л.С. Явіча, В.Ф. Яковлєва, A.M. Вітченко, В.Д. Сорокіна, О.Г. Мурашина, С.Л. Лисенкова,
О.А. Коваля, А.М Колодія, Т.І. Фулей та інших;
• теоретичні питання нормативно-правового регулювання діяльності міліції досліджувались у працях Л.М. Розіна, Ф.Є. Колонтаевскького, І.Б. Кірічука,
І.А. Горшенєвої Д.А. Керимова, О.В. Зайчука, А.П. Зайця, А.М. Куліша, О.В. Ряшка, В.В. Копєйчикова, І.В. Солов’євича, І.П. Петрової, Я.Ю. Кондратьєва та інших;
• місце закону серед інших форм (джерел) права осмислюються у працях С.Ф. Кечекьяна, С.Л. Зівса, Г.І. Муромцева, А.Ю. Калініна, С.А. Комарова, В.С. Селіванова, Т.В. Колісник, С.В. Головатого, О.Г. Первомайського, М.І. Козюбри, І.М. Овчаренко та інших.
Серед західних науковців у дисертації були використані праці C.K. Аллена, Н. Сальмонда, В. Кернза, Ф.А. Гаєка, Ж. Косіньяка, Д. Ллойда, Г. Радбруха, П. Круза та інших.
Разом з тим, не зважаючи на багатоманітність наукової літератури багато аспектів нормативно-правового регулювання діяльності міліції залишаються недостатньо розробленими.
У зв’язку з цим важливе теоретичне і практичне значення має різнобічна розробка питання нормативно-правового регулювання діяльності міліції, яка будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з громадськими організаціями й населенням та ролі в ньому закону. Є необхідність в науковому його поглибленні, що викликане самим життям, потребами правоохоронної діяльності міліції. Усе це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в рамках Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 року № 116-Р; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767, а також відповідно до:
а) плану наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України затвердженого Наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 року «Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 років» визначає пріоритетні напрямки наукових досліджень у галузі юридичних наук. Одними з цих напрямків є «Визначення шляхів вдосконалення правового регулювання діяльності міліції», «Створення ефективної системи забезпечення законності в діяльності ОВС»;
б) плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 рік.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне дослідження системи нормативно-правового регулювання діяльності міліції та роль закону в ній. Станом на сьогодні у вітчизняній юридичній літературі на цю проблему звернуто недостатньо уваги. З цього випливає, що обране дослідження складає науковий пошук у загальнотеоретичній науці, який спрямований на подальше теоретичне дослідження закону в правовому регулюванні діяльності міліції.
Відповідно до теми були поставлені такі завдання:
• здійснити огляд наукових праць щодо поняття правового регулювання та дослідити історію його виникнення і розвитку;
• розкрити природу, зміст, стадії та принципи нормативно-правового регулювання, дати їм юридичну характеристику;
• з’ясувати особливості нормативно-правового регулювання діяльності міліції в Україні;
• охарактеризувати відносини, які виникають в процесі відомчого нормативно-правового регулювання діяльності міліції та становлять його предмет;
• обгрунтувати вимоги, що висуваються до закону як пріоритетної форми (джерела) права України;
• дослідити місце і роль закону в нормативно-правовому регулюванні діяльності міліції;
• розглянути співвідношення закону з відомчими нормативно-правовими, які регулюють діяльність міліції України;
• визначити стан гармонізації законодавства України з міжнародними стандартами у правоохоронній сфері.
Об’єкт дослідження є нормативно-правове регулювання діяльності міліції та відносини, які виникають в процесі такого регулювання.
Предмет дослідження є закон в системі нормативно-правового регулювання діяльності міліції України.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети, завдань, об’єкта та предмета дослідження. Для одержання найбільш достовірних наукових результатів методологічну основу роботи складає система взаємодоповнюючих філософських, загальнонаукових, приватнонаукових і спеціальнонаукових методів. Світоглядною основою дослідження є ідеї гуманізму, справедливості та законності. Теоретичну основу дослідження складає плюралізм підходів до праворозуміння, основним з яких є нормативістський. Одним із основних був діалектичний метод пізнання державно-правових явищ який полягав у підході до вивчення нормативно-правового регулювання, як явища, що визначається природою людини і умовами суспільного життя та пов’язаного з іншими соціальними явищами (економічними, політичними та ін.). Серед основних методів в дослідженні застосовувалися зокрема: аналіз (при розгляді предмету відомчого нормативно-правового регулювання); системний метод надав можливість визначити місце відомчого нормативно-правового регулювання в системі загального нормативно-правового регулювання та полягає у залученні категоріального апарату теорії держави і права; за допомогою порівняльно-правового методу досліджувались питання співвідношення закону з іншими формами (джерелами) права України, а також з нормативно-правовими актами МВС України; прийоми логіко-юридичного методу використовувались для доведення істинності зроблених автором суджень стосовно природи відомчого нормативно-правового регулювання міліції та місця в ньому закону; герменевтичний метод використовувався для з’ясування змісту відомчих нормативно-правових актів; антропологічний метод застосовувався в процесі характеристики гуманістичної спрямованості діяльності міліції та її ролі у забезпеченні реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Теоретичну базу дослідження складають праці вітчизняних та зарубіжних науковців, які займалися проблематикою нормативно-правового регулювання як взагалі так і діяльності міліції зокрема; особлива увага приділялася науковим і навчальним джерелам з питань правового регулювання правоохоронних органів, а також матеріалам науково-практичних конференцій, нарад.
Нормативну основу дослідження складають Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, правові акти виконавчої влади, зокрема, відомчі нормативно-правові акти МВС України, міжнародні нормативно-правові документи, зарубіжне законодавство, узагальнення практики, довідкова література, статистичні матеріали.
Емпірична база дослідження. У рамках проведеного дисертаційного дослідження було опитано 650 співробітників органів внутрішніх справ. Час проведення анкетування: перше півріччя 2006 року. Вибірковим анкетуванням були охоплені співробітники таких підрозділів: УМВС України у Львівській області, УМВС України у Чернігівській області, УМВС України у Тернопільській області, Головне управління МВС України у Київській області, Київський національний університет внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є одним з перших комплексних монографічних досліджень проблем правового регулювання діяльності міліції у контексті співвідношення відомчих нормативно-правових актів МВС України з законом як основною формою (джерелом) права. У дисертації викладаються теоретико-методологічні та концептуальні положення щодо ефективності правового регулювання діяльності міліції, обґрунтовуються основні шляхи та напрями підвищення його вдосконалення. Елементи наукової новизни притаманні наступним положенням і висновкам дисертації:
Вперше:
• комплексно досліджено співвідношення закону з основними відомчими нормативно-правовими актами МВС, визначено їх системні зв’язки. Норми відомчих актів МВС необхідно розглядати у суворій ієрархічній системі. При всій важливості відносин, які ними регулюються, вони по своїй природі не можуть претендувати на якесь особливе місце в цій системі. Вони функціонують на основі підзаконності, через яку проявляється принцип верховенства закону (у його вузькому значенні). Приписи, які містяться в нормативно-правових актах МВС, не повинні суперечити актам більшої юридичної сили (законам);
Удосконалено:
• класифікацію принципів нормативно-правового регулювання. На думку дисертанта, принципи, які покладені в основу правового регулювання, складають цілісну систему, до якої, враховуючи викладені вище положення, слід віднести:
1) принципи правоутворення; 2) принципи правореалізації; 3) принципи правоохорони;
• класифікацію службових відносин у відомчому нормативному регулюванні діяльності міліції, які складають його предмет. 1) відносини між працівниками міліції, які займають нищу посаду з працівниками міліції, які займають вищу посаду (в порядку субординації); 2) відносини, які виникають між працівниками одного органу міліції; 3) відносини, які виникають між органами міліції та іншими державними органами, об’єднаннями громадян; 4) відносини, які виникають між працівниками органів міліції та громадянами. До даної групи не відносяться ті правовідносини, які виникають, змінюються та припиняються на підставі законодавчих норм;
• основні вимоги до закону як основної форми (джерела) права в процесі його співвідношення з іншими формами (джерелами) права: 1) вимога відповідності принципу правової визначеності; 2) закони не повинні суперечити один одному;
3) закони повинні пропонувати повне врегулювання суспільних відносин, не допускаючи існування прогалин; 4) закони не повинні наділяти державні органи широкими дискреційними повноваженнями; 5) тексти законів, повинні бути зрозумілими (доступними) та чіткими; 6) вимога розумної стабільності закону;
7) вимога про обов’язкове оприлюднення законів; 8) вимога, що забороняє зворотну силу законів; 9) вимога надання достатнього часу для адаптації до норм, які встановлюються новим законом; 10) вимога до виконання закону;
• розуміння поняття «законодавство» у вузькому розумінні як сукупності нормативно-правових актів вищої юридичної сили, якими є закони. У повсякденному житті, використання терміну «закон» для позначення будь-якого нормативного акту, який походить від держави, є досить поширеним і цілком допустимим, адже підкреслює важливість дотримання всіх законодавчих актів, а не тільки законів. Однак з юридичної точки зору це виглядає досить некоректно. Ототожнення закону з іншими нормативно-правовими актами вносить плутанину в різні форми (джерела) права, знижує ефективність їх використання;
• способи для розмежування законодавчих повноважень вищого представницького органу і правотворчих повноважень інших центральних органів (МВС). Для розмежування законодавчих повноважень вищого представницького органу і правотворчих повноважень інших центральних органів (МВС) можна використати три способи. Перший з них спрямований на те, щоб встановити відмінності в природі суспільних відносин, які з однієї сторони, є предметом регулювання закону, а з іншої – предметом регулювання (підзаконного) відомчого акта. Другий спосіб розмежування полягає в юридичному закріпленні кола питань з яких правова регламентація повинна здійснюватись тільки шляхом прийняття законів. Третій спосіб випливає зі структури правової норми.
Набуло подальшого розвитку:
• загальнотеоретичні аспекти дослідження форм (джерел) права. Форма (джерело) права в формально-юридичному значенні – це особливий прояв зовнішнього оформлення права, що визначає для учасників реальних правовідносин місцезнаходження норм позитивного права, які підлягають застосуванню;
• напрями гармонізації законодавства України з міжнародними стандартами у правоохоронній сфері: 1) гуманізація мислення працівників в цілому та, зокрема, правової свідомості працівників ОВС; 2) забезпечення надійного правового захисту працівників міліції; 3) позбавлення надмірної воєнізація (мілітаризація) міліції;
4) надання міліції нової, соціальної ролі, яка б відповідала вимогам правової, демократичної держави; 5) якісно інших концептуальних підходів вимагає і проблема «посилення зв’язків міліції з населенням», яка насправді має зовнішню (як форма) і внутрішню (змістовну) сторони; 6) вимагає відповідних змін і система підготовки кадрів у навчальних закладах системи МВС.
Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю теми дослідження і новизною розглянутих в дисертації проблем нормативно-правового регулювання діяльності міліції та пропозицій щодо їх вирішення.
Теоретичне значення дисертаційної роботи зумовлено тим, що отримані висновки сприяють подальшим науковим дослідженням нагальних проблем теорії держави та права стосовно нормативно-правового регулювання діяльності міліції, його особливостей. Досліджені в дисертації узагальнення щодо поняття, ознак, сфер, меж, нормативно-правового регулювання, його ефективності можуть слугувати базовими конструкціями у процесі наступних загальнотеоретичних і галузевих досліджень.
Отримані дисертантом результати мають практичну цінність і використанні:
1) у науково-дослідній сфері – у процесі подальших розробок як загальнотеоретичних, так і галузевих проблем правового регулювання; 2) при здійсненні нормотворчої компетенції МВС України, з метою удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності міліції України (Акт впровадження МВС № 2044/фв від 06.02.2007 року); 3) у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій та в процесі викладання курсу «Теорія держави і права», «Актуальні проблеми теорії держави і права»; спецкурсу «Судові та правоохоронні органи» (Акт впровадження КНУВС № 46/1191 від 26.03.2007 року).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були оприлюднені на двох міжнародних і трьох всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні» (м. Львів 20 січня 2006 р., тези опубліковані), «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк 2-3 червня 2006 р., тези опубліковані), «Україна 2005: поступальна хода до верховенства права» (м. Київ
15 квітня 2005 р.), «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (м. Київ 25-27 квітня 2006 р., тези опубліковані), «Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності» (м. Київ 15 квітня 2006 р., тези опубліковані).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації містяться у дев’яти публікаціях, п’ять з них опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи, які поділяються на дев’ять підрозділів, висновки, список використаних джерел та додатки. Загальний обсяг дослідження 217 сторінок (189 сторінок основного тексту), список використаних джерел – 317 найменувань (на 25 сторінках), додатки (на 4 сторінках).

bibliography

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі основні висновки, які узагальнюють основні результати роботи та визначають її теоретичне і практичне значення:
1. Сучасна концепція розмежування права і закону дозволяє диференціювати норми права та юридичні норми, і відповідно нормативно-правове регулювання та нормативно-правове регулювання як юридичне явище (нормативно-юридичне регулювання). На думку дисертанта нормативно-правове регулювання – це визначення меж самореалізації суб’єктів права, закріплення в правовій нормі, в свідомості громадян можливості діяти у відповідності з нормами права.
Нормативно-юридичне регулювання – це система дій та операцій, які здійснюються органами державної влади у встановлених процесуальних формах за допомогою певних методів та з використанням при цьому юридичних засобів, спрямованих на встановлення і реалізацію певних моделей суспільного розвитку.
2. Принципи правового регулювання і принципи права не можна ототожнювати. Від принципів права їх відрізняє більша конкретність, динамізм, націленість на конкретні життєві ситуації, що вимагають правового врегулювання.
Принципи, які покладені в основу правового регулювання, складають цілісну систему і випливають із стадій правового регулювання. До них слід віднести:
• принципи правоутворення;
• принципи правореалізації;
• принципи правоохорони.
3. У діяльності міліції, умовно можна виділити два види нормативно-правового регулювання: загальне нормативно-правове регулювання (зовнішнє) та відомче нормативно-правове регулювання (внутрішнє).
Відомче нормативно-правове регулювання діяльності міліції – це сукупність юридичних засобів (відомчих норм, індивідуальних актів) МВС України за допомогою яких здійснюється імперативно-нормативне впорядкування діяльності її органів (міліції) та співробітників, інших адресатів на підставі якого виникають, змінюються та припиняються службові відносини.
Предметом відомчого нормативно-правового регулювання виступають наступні групи відносин:
• відносини між працівниками міліції, які займають нищу посаду з працівниками міліції, які займають вищу посаду (в порядку субординації);
• відносини, які виникають між працівниками одного органу міліції;
• відносини, які виникають між органами міліції та іншими державними органами, об’єднаннями громадян;
• відносини, які виникають між працівниками органів міліції та громадянами.
4. Закон – досконала та демократична форма права в Україні. Він регулює не будь-які, а лише найважливіші суспільні відносини. Закон як форма (джерело) права має організаційно-технічні та інші переваги перед іншими джерелами права. Однак не можна зводити закон до абсолюту. Необхідно вдосконалювати його поряд з іншими формами (джерелами) права (судовим прецедентом, правовим звичаєм, нормативно-правовим договором). Тільки тоді закон зможе набути необхідного змісту, зокрема в діяльності міліції.
5. Для розмежування законодавчих повноважень вищого представницького органу і правотворчих повноважень інших центральних органів (МВС) можна використати два способи. Перший з них спрямований на те, щоб встановити відмінності в природі суспільних відносин, які з однієї сторони, є предметом регулювання закону, а з іншої – предметом регулювання (підзаконного) відомчого акта. Другий спосіб розмежування полягає в юридичному закріпленні кола питань по яким правова регламентація повинна здійснюватись тільки шляхом прийняття законів.
6. Незважаючи на те, що загальні питання діяльності міліції урегульовані нормами закону (адміністративним, кримінально-процесуальним законодавством), слід визнати, що рівень правової (нормативної) врегульованості не відповідає вимогам наукових принципів.
Основними вимогами до нормативно-правових актів МВС України щодо відповідності закону є:
• видання нормативно-правових актів МВС України у межах нормотворчих повноважень, наданих Міністерству;
• відповідність нормативного акта МВС України чинній Конституції України, чинному законодавству;
• неприпустимість в актах МВС України обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина;
• видання нормативно-правового акта МВС України має ґрунтуватися на конституційному і договірному розмежуванні предметів відання і повноважень між МВС України і відповідними органами;
• дотримання встановлених для нормативного правового акта МВС України форми і порядку його підготовки, обговорення, прийняття, видання і реєстрації.
7. При співвідношенні найбільш суттєвих ознак норм закону і норм, які містяться у відомчих нормативно-правових актах, можна зробити висновок, що останні мають свої специфічні особливості, через те, що вони функціонують на основі підзаконності і не повинні протирічити закону.
8. Серед системних зв’язків між законом та відомчими нормативними актами можна виділити ієрархічні зв’язки. Вони полягають у тому, що нормативно-правові акти займаючи певне місце у структурі законодавства не можуть суперечити вищим актам. Функціональні ж зв’язки зводяться до того, що між нормами є певна залежність, тобто одна група норм спонукає до дії іншу групу норм.
9. Доведення органам внутрішніх справ (міліції) законів за допомогою наказів необґрунтовано, за виключенням тих випадків, коли МВС дає роз’яснення їх змісту стосовно діяльності ОВС. Адже виникає очевидна невідповідність форми акта (наказу) і його змісту (нормативні приписи, положення закону).
10. Структури законодавчого і відомчого регулювання не повинні протиставлятися одна одній, оскільки і закон, підзаконний нормативно-правовий акт відносяться до одного і того ж роду соціальних регуляторів, а саме – є різновидами нормативно-правових актів. Необхідна відносна самостійність, певна автономія форм (джерел) права, коли кожна з них займає певне місце у правовій системі, зі своїм предметом регулювання, і відповідно, виконує певні функції, тим більше в діяльності міліції. Тут повинен діяти принцип розумної достатності.
11. Правове моделювання є перспективною формою правотворчості й одержує міжнародне визнання. В останні роки правове моделювання широко застосовується й у Співдружності незалежних держав в рамках Міжпарламентської Асамблеї держав – учасниць СНД. Важливим для правоохоронної діяльності є створення єдиного для всіх країн СНД модельного кримінального та кримінально-процесуального кодексів, Модельний закон «Про боротьбу з корупцією».
12. Актуальною може бути розробка програм модельної законотворчості на певні періоди, що додасть процесу правового моделювання необхідних передбачуваності, планомірності та динамізму. У таких програмах слід визначати пріоритетні напрямки інтеграційного співробітництва у правоохоронній сфері, зокрема локалізації збройних конфліктів, протидії організованій злочинності та тероризму. Це пов’язано з тим, модельні закони можуть суттєво випереджати законодавство окремих держав.
13. Серед основних напрямків гармонізації законодавства у правоохоронній сфері можна виділити:
• гуманізація мислення працівників в цілому та, зокрема, правової свідомості працівників ОВС;
• забезпечення надійного правового захисту працівників міліції;
• позбавлення надмірної воєнізації (мілітаризації) міліції;
• реформування міліції в соціальний інститут, який би гарантував захист особистості, суспільства і держави від злочинних посягань та відповідав вимогам правової, демократичної держави;
• якісно інших концептуальних підходів вимагає і проблема «посилення зв’язків міліції з населенням», яка насправді має зовнішню (як форма) і внутрішню (змістовну) сторони;
• вимагає відповідних змін і система підготовки кадрів у навчальних закладах системи МВС.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Загальна теорія держави і права / Л.Л. Богачова, Л.М. Петровська,
М.А. Вороніна та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 429 с.
2. Теория государства и права / В.А. Козлов, К.Е. Ливанцев, Д.И. Луковская, А.И Экимов и др.; Под ред. А.И. Королева, Л.С. Явича. – Ленинград: Изд. ЛГУ, 1987. – 552 с.
3. Соціологія права: Підручник / М.І. Панов, Н.П. Осипова, Л.М. Герасіна та ін.; За ред. Н.П. Осипової. – К.: Концерн «Вид. дім «Ін Юре», 2003. – 276 с.
4. Кістяківський Б.О. Вибране / Бібліотека часопису «Філософська і соціологічна думка», серія «Українські мислителі»: Пер. з рос. – К.: Абрис,
1996. – 512 с.
5. Общая теория государства и права: Академ. курс: В 2 т. / Под ред.
М.Н. Марченко. – М.: Юридическая литература, 1998. – Т. 2: Теория права. – 497 с.
6. Словарь иностранных слов. – М.: Рус. яз., 1988. – 16-е изд., испр. – 432 с.
7. Юридичний словник / За ред. Б.М. Бабія, В.М. Корецького, В.В. Цвєткова. – К.: Головна редакція Української рад. енцикл. АН України РСР, 1974. – 848 с.
8. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крупских. – М.: Инфра-М, 1999. – 529 с.
9. Методи державного регулювання. – Режим доступу: http://www.
refine.org.ua.
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навчальний посібник. – К.: Атіка. – 2001. – 176 с.
11. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юридическая литература, 1966. – 187 с.
12. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд. АН СССР, 1958. – 188 с.
13. Пиголкин А.С. Формы реализации норм общественного права // Советское государство и право. – 1963. – № 6. – С. 26-36.
14. Теория государства и права / С.С. Алексеев, С.И. Архипов и др.; Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: Инфра-М-Норма, 1997. – 570 с.
15. Куліш А.М. Організаційно-правове забезпечення статусу працівників податкової міліції України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків,
2003. – 177 с.
16. Осауленко О.І. Конституційні основи формування змісту та системи правового регулювання статусу засуджених до позбавлення волі та їх втілення в законодавстві України (загальнотеоретичні питання): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 1997. – 204 с.
17. Загальна теорія держави і права / За редакцією академіка АПрН України, д-ра юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
18. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник: Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
19. Киричук И.Б. Организация и деятельность органов внутренних дел как предмет правового регулирования (вопросы теории): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 1991. – 219 с.
20. Толстой Ю.К., Явич Л.С. Советское право – регулятор общественных отношений в СССР // Известия вузов. Правоведение. – 1958. – № 4. – С. 121-126.
21. Витченко A.M Метод правового регулирования социалистических общественных отношений. – Саратов: Изд. Сарат. ун-та, 1974. – 161 с.
22. Кулажников М.Н., Шепелев В.И. Право в системе норм развитого социализма. – Ростов: Изд. Ростовского университета, 1985. – 144 с.
23. Кельман М.С. Теорія права: Навчальний посібник. – Тернопіль: Поліграфіст, 1998. – 382 с.
24. Селіванов В.С. Нетотожність права і закону (методологічний аспект) // Право України. – 2005. – № 5. – С. 7-11.
25. Козюбра М.І. Правовий закон: проблема критеріїв // Вісник АПрН України. – 2003. – № 2(33)-3(34). – С. 83-96.
26. Головатий С.В. «Верховенство закону» versus «верховенство права»: філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? // Вісник АПрН України. – 2003. – № 2(33)-3(34). – С. 96-113.
27. Селіванов В.С. Співвідношення права і закону // Вісник АПрН України. – 2004. – № 3(38). – С. 15-24.
28. Тацій В.Я. Правова наука в Україні: стан та перспективи розвитку // Вісник АПрН України. – 2003. – № 2-3. – С. 8-9.
29. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности // Государство и право. – 1994. – № 3. – С. 7-9.
30. Колонтаевский Ф.Е. Курс административно-правового регулирования деятельности ОВД в системе управления знаний руководителей / Актуальные проблемы совершенствования организационных и правовых основ деятельности ОВД. Труды Академии управления (юбилейный выпуск). – М., 1999. – С. 15-20.
31. Розин Л.М. Вопросы теории актов советского государственного управления и практика органов внутренних дел: Учебное пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1974. – 138 с.
32. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003 – 288 с.
33. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання / Право України. – 2000. – № 9. – С. 18-20.
34. Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн «Вид. дім «Ін Юре», 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – 1232 с.
35. Алексеев С.С. Право: азбука, теория, философия. Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 710 с.
36. Сорокин В.Д. Правовое регулирование: Предмет, метод, процесс (макроуровень). – СПб.: Изд. Юрид. центр «Пресс», 2003. – 661 с.
37. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юридическая литература,
1972. – 256 с.
38. Яковлев В.Ф. Гражданскоправовой метод регулирования общественных отношений. – Свердловск: СЮИ, 1972. – 210 с.
39. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юридическая литература, 1973. – 244 с.
40. Неновски Н. Право и ценности: Пер. с болг. – М.: Прогресс, 1987. – 248 с.
41. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
42. Головін А.П. Адміністративно-правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2004. – 209 с.
43. Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк. – М.: Статут, 1999. – 160 с.
44. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навч. посіб. – Суми: Університетська книга, 2005. – 536 с.
45. Самофалов Л.П., Оленченко Т.Л. Теорія держави і права: Навч. посіб. у схемах. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 74 с.
46. Новик М.К., Новик В.А. Теорія держави і права: Практикум – Житомир: Полісся, 2004. – 213с.
47. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підруч. – К.: Кондор, 2002. – 353с.
48. Толстой Ю.К. К теории правоотношений. – Ленинград: Изд. ЛГУ,
1959 – 85 с.
49. Лазарев В.В. Общая теория права и государства. – М.: Юристъ,
1996. – 471 с.
50. Общая теория государства и права: Академический курс: В 3 т. /
В.В Борисов, Н.В. Витрук, Н.Л. Гранат, В.Н. Карташов и др.; Под ред.
М.Н. Марченко – М.: Зерцало-М, 2001. – Т. 3. – 518 с.
51. Шестопалова Л.М. Теорія держави і права: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2004. – 224 с.
52. Теорія держави і права: Підручник / А.М. Колодій, О.Д. Тихомиров,
В.С. Ковальський; Під ред. С.Л. Лисенкова. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.
53. Лисенков С.Л., Коваль О.А. Принципи права та їх відображення в Конституції України // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1998. – № 2. – С. 18-23.
54. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства – М.: Юридическая литература, 1982. – 150 с.
55. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 205 с.
56. Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. – Режим доступу: http://www.andrusiak. com.ua/kn_2_rozdil_26.doc.
57. Анцелевич Г.О. Покрещук О.О. Міжнародне право: Підручник. – К.: Алерта Пектораль, 2003. – 409 с.
58. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М.: Юридическая литература, 1977. – 215 с.
59. Поняття права: Конспект. – Режим доступу: http://referat.pravo.biz.ua.
60. Куценко І.В. Теоретична природа джерел права. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/ NTSB_2006/Pravo/1_kucenko%20i.v..doc.htm.
61. Коваль О.А. Питання законодавчого закріплення системи принципів права України // Вісник Академії адвокатури України. – 2005. – Вип. 3. – С. 10-16.
62. Фулей Т.І. Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права: деякі теоретичні аспекти // Право України. – 2003. – № 7. – С. 24-29.
63. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах // Советское государство и право. – 1975. – № 3. – С. 11-18.
64. Демків Р.Я. Розвиток принципів правового регулювання в умовах розбудови правової держави // Юридична Україна. – 2006. – № 8. – С. 19-22.
65. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. – М.: Юридическая литература, 1997. – 400 с.
66. Ряшко О.В. Теоретико-філософські засади дотримання законності правоохоронними органами // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. – № 3-4 (7-8). – С. 57-63.
67. Погребняк С.В. Справедливість змісту нормативно-правових актів
як умова їх правомірності // Вісник академії правових наук України. – 2005. –
№ 2(41). – С. 41-50.
68. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Учебн. пос.: В 2 т. – М.: Юридический колледж МГУ, 1995. – Т. 2. – 528 с.
69. Лінецький С.П. Пріоритети законодавчої діяльності на сучасному етапі. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=539.
70. Теория права и государства / В.С. Афанасьев, А.Г. Братко, В.Н. Бутылин и др.; Под ред. В.В Лазарева. – М.: Право и закон, 1996. – 424 с.
71. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія: Наук.-метод. посібник. – К.: Вид. НАВСУ, 2000. – 374 с.
72. Солов’євич І.В. Державна влада в Україні і місце в ній правоохоронної діяльності: конституційно-правові аспекти: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 1997. – 192 с.
73. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. Курс лекций – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
74. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. – М.: Политиздат, 1978. – 240 с.
75. Горшенева И.А. Полиция в механизме современного демократического государства. – М.: Юнити-дана, Закон и право, 2004. – 174 с.
76. Закон України про міліцію: Прийн. 20 грудня 1990 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
77. Загальна декларація прав людини: Прийн. Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. – Режим доступу: // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
78. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Прийнятий резолюцією Генеральною Асамблеєю ООН 2200 А (ХХІ) 16 грудня 1966 р. – Режим доступу: // http://worldoflaw.ageyev.org /humanrights/pact.htm.
79. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод: Прийн. 4 листопада 1950 р. // Голос України – 2001. – № 3 (2503). – С. 6-8.
80. Європейська конвенція про видачу правопорушників: Прийн. 13 грудня 1957 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Стор. 324.
81. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах: Прийн. 20 квітня 1959 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Стор. 345.
82. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Прийн. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1979 р. № 34/169. – Режим доступу: // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
83. Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї особами по підтриманню правопорядку: Прийн. Восьмим Конгресом ООН 4 грудня 1986 р. – Режим доступу: // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
84. Звід принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув’язненню в будь-якій формі: Прийн. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня 1988 р. № 43/173. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995%.
85. Закон України про оперативно-розшукову діяльність: Прийн. 18 лютого 1992 р. № 2135-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
86. Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Прийн. 30 червня 1993 р. № 3341-XII // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
87. Закон України про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Прийн. 26 березня 1992 р. № 2235-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
88. Закон України про попереднє ув’язнення: Прийн. 30 червня 1993 р. № 3352-XII // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 35. – Ст. 360.
89. Закон України про дорожній рух: Прийн. 30 червня 1993 р. № 3353-XII // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
90. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138/2000 // Іменем Закону. – 2000. – № 51. – С. 6.
91. Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб: Постанова КМ України від 14 червня 2000 р. № 844 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 25. – Ст. 1210.
92. Петрова І.П. Нормативно-правове регулювання організації і діяльності міліції України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – Ірпінь, 2004. – 218 с.
93. Про затвердження Інструкції з організації і порядку здійснення нормотворчої діяльності МВС України: Наказ МВС України від 22 травня 1992 р. № 285. – К., 1992. – 16 л.
94. Лившиц Р.З. Теория права. – М.: Юрист, 1994. – 489 с.
95. Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. Теорія держави і права України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
96. Кримінальне право України: Загальна частина: Навчальний посібник /
О.М. Костенко, І.П. Козаченко, Т.О. Хар та ін.; За ред. В.К. Матвійчука. – Київ: КНТ, 2006. – 431 с.
97. Кримінальне право України: Загальна частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2003. – 416 с.
98. Кримінальний кодекс України: Прийн. 5 квітня 2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
99. Кримінально-процесуальний кодекс України: Текст із змін. та доповн. станом на 1 листопада 2005 р. / Міністерство Юстиції України. – Офіційне видання. – К.: Концерн «Вид. дім «Ін Юре», 2005. – 456 с.
100. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 1. – 736 с.
101. Про затвердження Положення про Головне управління адміністративної служби міліції Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 20 листопада 1997 р. № 790. – К., 1997. – 7 л.
102. Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України: Наказ МВС України від 28 липня 1994 р. № 404. – К., 1994. – 120 л.
103. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 20 жовтня 2003 р. № 1212 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 47. – Ст. 2451.
104. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 року
№ 493/92 // Збірник указів Президента. – 1992. – № 4.
105. Про затвердження Положення про управління правового забезпечення: Наказ МВС України від 11 січня 1996 р. № 14. – К., 1996. – 4 л.
106. Теория права и государства: Учебник для вузов / Под ред. В.В. Лазарева.  М.: Академия внутренних дел России. Право и Закон, 1996. – 424 с.
107. Швець М.В. Системна інформатизація законотворчого процесу // Віче. – 2000.  № 2. – С. 29-37.
108. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.
109. Петрова І.П. Вимоги, пред’явлені до нормативно-правових актів МВС України // Право України. – 2003. – № 8. – С. 122-125.
110. Горшенев В.М., Дюрягин И.Я. Правоприменительная деятельность // Советское государство и право. – 1969. – № 5. – С. 21-28.
111. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії між органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України та органами внутрішніх справ України при передаванні затриманих ними іноземців та осіб без громадянства: Наказ Адміністрації державної прикордонної служби, МВС від 15 жовтня 2004 р. № 742/1090 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 44. – Ст. 2930.
112. Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї: Наказ Міністерство у справах сім’ї, дітей та молоді, МВС від 09 березня 2004 р. № 3/235 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – Ст. 936.
113. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб): Наказ МВС України, Міністерство юстиції від 25 червня 2002 р. № 607/56/5 // Офіційний вісник України. – 2002. –
№ 27. – Ст. 1298.
114. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: Наказ МВС України від 14 квітня 2004 р. № 400 // Офіційний вісник України – 2004. – № 19. – Ст. 1366.
115. Пионтковский А.А. Юридическая наука, ее природа и метод // Советское государство и право. – 1965. – № 7. – С. 73-82.
116. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
117. Марченко М.Н. Форма права: проблемы понятия и значение // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. – 2002. – № 1. – С. 3-14.
118. Овчаренко И.М. Законы в системе источников (форм) права и их классификация: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – Х., 2004. – 221 с.
119. Чубатий М. Огляд історії українського права: Історія джерел та державного права. – Мюнхен Київ; УДЖ «Ноосфера», 1994. – № 2-4 (4-6). – 224 с.
120. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Укл. В.Г Яременко, О.П Сліпушко. – К.: «АКОНІТ», 1999. – Т. 1: А-Є. – 567 с.
121. Шебанов А.Ф. Форма советского права. – М.: Юридическая литература, 1968. – 215 с.
122. Хвостов В.М. Система римского права. – М.: Спарк, 1996. – 352 с.
123. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. – К.: МАУП,
2003. – 240 с.
124. Кечекьян С.Ф. О понятии источника права // Ученые записки МГУ. Труды юридического факультета. – 1946. – Вып. 116. Кн. 2. – С. 3-25.
125. Шебанов А.Ф. Об использовании социалистическим государством дореволюционного законодательства // Ученые труды университета дружбы народов им. П. Лумумбы. – М., 1967. – Т. ХХ. Вип. 2. – С. 19-38.
126. Правова держава: Щорічник наукових праць. – К.: Видавничий дім «Юридична книга», 2000. – Вип. 11. – 628 с.
127. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права: Навчальний посібник. – К.: Істина, 2004. – 304 с.
128. Александров Н.Г. Понятие источников права // Ученые труды ВИЮН. – М.: Юриздат, 1946 – Вып. VIII. – С. 37-56.
129. Колісник Т.В. Внутрішнє законодавство України як джерело міжнародного приватного права: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 2003. – 195 с.
130. Юридичні терміни: Тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; За ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Либідь, 2004. – 320 с.
131. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Ф. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // Право України. – 2002. – № 3. – С. 8-15.
132. Керимов Д.А. Свобода, право и законность в социалистическом обществе. – М.: Госюриздат, 1960. – 223с.
133. Зивс С.Л. Источники права. – М.: Наука, 1981. – 240 с.
134. Баймуратов М.О. Міжнародне право. – Х.: «Одіссей», 2001. − 672 с.
135. Муромцев Г.И. Источники права (теоретические аспекты проблемы) // Правоведение. − 1992. − № 2. − С. 23-30.
136. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. Курс лекций. – М.: Юристъ, 1987. – 489 с.
137. Allen C.K. Law in the making. – Oxford: Oxford Univ. Press., 1958. − 327 p.
138. Музиченко П.М. Нове бачення проблеми джерел права // Юридичний вісник. – 1998. – № 3. – С. 108-114.
139. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права. – М.: Зерцало-М, 2002. – 279 с.
140. Бабаев В.К. Теория государства и права. – М.: Юристъ, 2003. – 592 с.
141. Загальна теорія держави і права / А.М. Колодій, С.Л. Лисенков,
В.П. Пастухов, О.Д. Тихомиров; За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. − 387 с.
142. Бошно С.Н. Доктринальные и другие нетрадиционные формы права // Журнал российского права. – 2003. – № 1. – С. 70-74.
143. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Хрестоматия. – М.: Интерстиль, 1999. – 937 с.
144. Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. − 207 c.
145. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М.: Юриспруденция,
1999. – 522 с.
146. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум, 2000. – 410 с.
147. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юридическая литература
1981. – 352 с.
148. Сергеевич В.И. Лекции по истории русского права. – С. Петербург: Типография С. Волпянского, 1890. – 708 с.
149. Первомайський О.Г. До питання про джерела цивільного права // Право України. – 2001. – № 2. – С. 34-37.
150. Алексеев С.С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. – М.: Изд. Норма, 2001. – 176 с.
151. Калинин А.Ю., Комаров С.А. Форма (источник) права как категория в теории государства и права // Правоведение. – 2000. – № 6. – С. 3-10.
152. Право в странах социалистической ориентации / Е.Н. Васильева,
Л.Д. Владимирова, Н.Н. Вознесенская и др.; Под ред. Р.А. Ульяновского. – М.: Наука, 1979. – 348 с.
153. Вишневский А.Ф., Горбаток Н.А., Кучинский В.А. Общая теория государства и права. – Минск: Тесей, 1998. – 576.
154. Общая теория права: Курс лекций / Под общей ред. В.К. Бабаева. – Нижний Новгород, 1993. – 544 с.
155. Скакун О.Ф. Судова правотворчість у країнах континентальної Європи // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Х.: Право, 2001. – С. 124-137.
156. Місевич С.В. Джерела канонічного права (теоретико-правовий аналіз):
Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – Чернівці, 2005. – 212 с.
157. Колісник Т.В. Міжнародні угоди у системі джерел міжнародного приватного права // Вісник університету внутрішніх справ. – 2000. – № 11. –
С. 244-249.
158. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підруч. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 535 с.
159. Кутафин О.Е. Источники конституционного права Российской Федерации. – М.: Юристъ. – 2002. – 348 с.
160. Демків Р.Я. Форма (джерело) права: проблеми розуміння // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 6. – С. 118-121.
161. Колесников Е.В. Источники российского конституционного права. – Саратов: СГАП, 1998. – 193 с.
162. Баранов В.М. Истинность норм советского права: Проблемы теории и практики. – Саратов: Изд. Сарат. у-та, 1989. – 397 с.
163. Популярна юридична енциклопедія / В.К. Гіжевський, В.В. Головченко, В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
164. Шершеневич Г.Ф. Философия права: В 2 т. – М.: Изд. Бр. Башмаковых, 1910. – Т. 1: Часть теоритическая. Общая теория права.– 698 с.
165. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2 т. – Свердловск: Свердл. юр. инст., 1973. – Т. 2: Нормативные юридические акты. Применение права. Юридическая наука (правоведение). – 401 с.
166. Удовика Л.Г. Звичаєве право з позицій юридичної антропології // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – № 1. – С. 26-38.
167. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. – М.: Статут, 2000. – Кн. 1: Общие положения. – 841 с.
168. Зенько М.А. Государственное и обычное право: соотношение в теории и на практике / XI Международный конгресс «Обычное право и правовой плюрализм в изменяющихся обществах». – М.: МГУ, 1997. – С. 114-116.
169. Мальцев Г.В. Очерк теории обычая и обычного права // Обычное право в России: проблемы теории, истории и практики. – Ростов-н-Д.: Изд. СКАГ,
1999. – 7-94.
170. Алимжан К.А. Обычное право как форма права. Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01 / Алмат. гос. у-т. – Алмата, 1999. – 19 с.
171. Salmond N. Jurisprudence. – L. 1982. – 315 р.
172. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Посіб. – К.: Б-в, 1994. – 236 с.
173. Фаткуллин Ф.Н. Проблемы теории государства и права: Курс лекций – Казань: Казанский университет, 1987. – 335 с.
174. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.). та ін. – К.: «Українська енциклопедія», 1998. – Т. 5: «П-С». – 2003. – 736 с.
175. Марченко М.Н. Вторичные источники романо-германского права: прецедент, доктрина. // Вестник московского университета. – 2000. – №4. – С. 52-63.
176. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 // Вісник Верховного суду України. – 2003. – № 1(35). – С. 37-42.
177. Подольская Н.А. Прецедент как источник права в романо-германской правовой семье // Вестник Московского университета. – 1999. – № 6. – С. 80-88.
178. Костюк В.Г. Тлумачення норм права і значення актів органів судової влади для трудового права // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. –
№ 6. – С. 60-62.
179. У справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника): Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 47 – Ст. 2045.
180. Герасимов Р.В. Реформа контрольного механизма Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод, ее значение для правозащитной деятельности в Украине // Юридический вестник. – Одесса, 1998. – С. 130-137.
181. Закон України про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу: Прийн. 21 червня 2001 р. № 2539-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 36. – Ст. 188.
182. История государства и права зарубежных стран / Под ред. О.А. Жидкова, Н.А. Крашенинникова. – М.: Изд. МГУ, 1991. – 336 с.
183. Тарановски В.Ф. Энциклопедия права. – Београд: Издавачка кныжарница Геце Кона, 1923. – 534 с.
184. Мясин А.А. Нормативный договор как источник права. Автореф.
дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01 / Тордовск. госуд. унив. им Н.П. Огарева – Саратов, 2003. – 20 с.
185. Тихомиров Ю.А. Закон и формирование гражданского общества // Государство и право. – 1991. – № 8. – С. 24-32.
186. Лемак В.В. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. – Ужгород: ПП «Медіум», 2003. – 251с.
187. Иванов В.В. К вопросу об общей теории договора // Государство и право. – 2000. – № 12. – С. 73-79.
188. Демин А.В. Общие вопросы теории административного договора. – Красноярск: Красн. госуд. унив., 1998. – 93 с.
189. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. – Бородянка, 1993. – 172 с.
190. Пархоменко Н.М. Договір у системі права України: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького. – К., 1998. – 18 с.
191. Конституція України: Прийн. на п’ятій сесії ВР України 28 червня 2006 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141.
192. Закон України про міжнародні договори України: Прийн. 29 червня 2004 р. № 1906-IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
193. Тихомиров Ю.А. Теория закона. – М.: Наука, 1982. – 256 с.
194. Про затвердження Положення про центр правової реформи і законопроектних робіт при міністерстві юстиції України: Постанова КМ України від 16 листопада 1994 р. № 780. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
195. Козюбра М.І. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 4. – С. 24-33.
196. Демків Р.Я. Якість закону – необхідна умова дії норм права // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 1. – С. 34-40.
197. Поленина С.В. Качество закона и эффективность законодательства. – М.: Юрид. лит., 1993. – 254 с.
198. Исполнение законов («Круглый стол» журнала «Советское государство и право») // Советское государство и право. – 1991. – № 7. – С. 3-27.
199. Игнатенко В.В. Правовое качество законов об административно-правовых нарушениях. – Иркутск: Изд. БГУЭП, 1998. – 176 с.
200. Концепция стабильности закона (серия «Конфликт закона и общества»). – М.: Проспект, 2000. – 175 с.
201. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Пер з англ. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 381 с.
202. Brumarescu v. Romania. – Judgment of 28 October 1999. – Reports. –
1999-VII.
203. Хорольський Р.Б. Застосування закону з нечітким змістом (досвід США та європейських судів і можливість його застосування в Україні) // Матер. Міжн. семінару «Юридична методологія – основа гармонізації законодавства України до законодавства ЄС» // Укр. Правовий часопис. – 2004. – Вип. 6. – С. 43-47.
204. Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства: Зб. Наук. праць. – К., 1997. – Вип. 2. – 234 с.
205. У справі про відповідальність юридичних осіб: Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 р. № 7-рп/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 24. – Ст. 1076.
206. Гаєк Ф.А. Конституція свободи: Пер з англ. – Львів: Літопис,
2002. – 556 с.
207. Klass and Others v. Federal Republic of Germany. – Judgment of 6 October 1978. – Ser. A. – No 28.
208. Язык закона / Авт. кол. С.А. Боголюб и др. под ред. А.С. Пиголкина – М.: Юридическая литература, 1990. – 191 с.
209. Соколов А.Н. Правовое государство: от идеи до ее материализации. – Калининград: Янтарный сказ, 2002. – 456 с.
210. У справі про заощадження громадян Рішення Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 р. № 13-рп/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 42. – Ст. 1895.
211. Конституция и закон: стабильность и динамизм (серия «Конфликт закона и общества»). – М.: Юридическая книга, 1998. – 208 с.
212. Покровский Г.Ф. Рассуждение о происхождении и некоторых чертах гражданских законов. – М.: Тип. унив., 1817. – 243 с.
213. Косіньяк Ж. Ясне законодавство // Нариси з законопроектування. – Оттава, 1999. – С. 115-134.
214. Колдаева Н.П. Об ответственности в законодательстве // Материалы круглого стола «Проблемы правовой ответственности государства, его органов и служащих». – Белгород, 2000. – С. 106-116.
215. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів і набрання ними чинності: Указ Президента України від 10 червня 1997 р. № 503/97 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24. Ст. 243.
216. У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів): Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. № 1-рп/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 7. – Ст. 255.
217. Ллойд Д. Идея права: Пер. с англ. – М.: Югона, 2002. – 416 с.
218. Радбрух Г. Философия права: Пер. с нем. – М.: Междун. отнош.,
2004. – 240 с.
219. Демський С.Г. Двоє юристів – троє думок // Голос України. – 1994. – № 59 (809). – С. 6.
220. Петрова І.П. Законодавче регулювання організації і діяльності міліції України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2003. –
№ 2. – С. 306-311.
221. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд. БЕК, 1994. – 224 с.
222. Разумович Н.Н. Источники и фор