ЗАКОННІСТЬ ТА ОБГРУНТОВАНІСТЬ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ РІШЕНЬ СУДДІ В ПОРЯДКУ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ У ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

brief description

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ...................................................................…..4
ВСТУП......................................................................................................................5-13

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ СУДДЕЮ В ПОРЯДКУ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ …………………………………….........14-62

1.1. Порівняльно-правовий аналіз розвитку інституту судового контролю у кримінальному процесі.....................................................…………….……14-26
1.2. Судовий контроль за прийняттям рішень у досудовому провадженні....................................................................................................27-40
1.3. Рішення органів досудового розслідування як об’єкти судового контролю.......………………………………………………………………..41-51
1.4. Правова природа, класифікація та механізм прийняття рішень суддею у досудових стадіях кримінального процесу…… ………………………….......…52-60
Висновки до розділу 1 ...………………………………………………………….61-62

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЯКОСТІ ТА ПОРЯДОК ПРИЙНЯТТЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ РІШЕНЬ СУДДЕЮ ЗА ПОДАННЯМ ОРГАНУ ДІЗНАННЯ, СЛІДЧОГО І ПРОКУРОРА.….............…………………………………………………………63-122

2.1. Законність та обґрунтованість рішення судді про обрання запобіжного заходу взяття під варту.....................................................................................................…63-81
2.2. Процесуальні вимоги до рішення судді про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою………...…………………………………..…………82-91
2.3. Характеристика рішень судді про виконання слідчих дій, які обмежують конституційні права учасників процесу...........................................................…92-113
2.4. Законність та обґрунтованість рішення судді про усунення захисника від участі у справі. ………………………………………………………………….114-120
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………121-122

РОЗДІЛ 3. ЗАКОННІСТЬ ТА ОБГРУНТОВАНІСТЬ РІШЕНЬ СУДДІ ПО РОЗГЛЯДУ СКАРГ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ У ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ...………….......................................................................……123-172

3.1. Загальна характеристика рішень судді по скаргах на дії (бездіяльність) та рішення посадових осіб, що ведуть кримінальний процес..........................…123-131
3.2. Законність та обґрунтованість рішень судді на стадії порушення кримінальної справи……………………………………............................................................131-150
3.2.1. Правові якості рішення судді по скаргах на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи……………………………………………….131-138
3.2.2. Проблемні питання щодо прийняття рішень суддею по скаргах на постанову про порушення кримінальної справи щодо певної особи………..139-150
3.3. Правові якості рішень судді по скаргах на дії і рішення посадових осіб у досудовому розслідуванні.........................……………………………………..151-171
3.3.1. Законність та обґрунтованість рішення судді щодо оскарженого рішення про затримання підозрюваного..........................................................................151-159
3.3.2. Характеристика рішень судді по скаргах на постанову про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування. ..................................…160-165
3.3.3. Правові якості рішення судді по скаргах на постанову про закриття кримінальної справи……………………………………………………………166-171
Висновки до розділу 3...……………………………………………………………..172

ВИСНОВКИ..........................................................................................................173-178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................…179-202
ДОДАТКИ.............................................................................................................203-211
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Європейськими стандартами в галузі прав людини визнано, що найбільш ефективно права і свободи громадянина може захистити тільки суд. Конституція України 1996 року закріпила розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову, проголосила права і свободи людини найбільшою соціальною цінністю та поклала на судові органи обов’язок забезпечення цих прав і свобод. Незалежність суду, гласність і відкритість його діяльності є надійною гарантією реалізації прав людини у кримінальному процесі.
Самостійною функцією судової влади в Україні після прийняття Конституції стало здійснення судового контролю за прийняттям посадовими особами і органами рішень та здійсненням дій, що суттєво обмежують конституційні права особи при розкритті та розслідуванні злочинів. Але діюче кримінально-процесуальне законодавство України лише в загальних рисах регулює діяльність судді щодо здійснення судового контролю. Якщо Конституцією встановлено, що однією з гарантій від зловживання представниками державної влади, які здійснюють розкриття та розслідування злочинів, служить судове рішення, необхідно детально регламентувати процедуру отримання такого рішення та якості, якім воно має відповідати.
Проблемам прийняття рішень посадовими особами, що ведуть кримінальний процес, за різних часів присвятили свої наукові розробки відомі юристи XIX ст. Л.Є Владимиров, А.Ф. Коні та сучасні вчені С.А. Альперт, Ю.П. Аленін, Л.Є. Ароцкер, М.І. Бажанов, Т.В. Варфоломєєва, Н.В. Глінська, Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубінський, В.С. Зеленецький, В.З. Лукашевіч, П.А. Лупинська, М.М. Михеєнко, О.Р. Михайленко, Ю. В. Манаєв, В.Т. Нор, І. Л. Петрухін, В.М. Савицький, М. С. Строгович, С.Ф. Шумілін та багато інших.
Після введення до кримінального процесу України нового напрямку діяльності суддів – судового контролю – в юридичній літературі в роботах В.І. Борисова, В.Д. Бринцева, Т.Б. Вільчик, Н.В. Глинської, Ю.М. Грошевого, Л.М. Давиденка та П.М. Каркача, В.С. Зеленецького, О.В. Капліної, Т.В. Каткової, І.М. Коз`якова, О.В. Кондратьєва, Н.В. Куркіна, Л.М. Лобойка, В.Т. Маляренка, В.І. Мариніва, Є.О. Мірошніченка, В.П. Півненка, М.А. Погорецького, Л.В. Черечукиної, О.Г. Шило, М.Є. Шумило, Л.В. Юрченко та інших висвітлюються окремі питання, що стосуються порядку та форми прийняття суддею рішень про арешт, обшук, продовження строків тримання під вартою, примусову виїмку, зняття інформації з каналів зв’язку, забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві.
Серед робіт цих авторів слід назвати ґрунтовні дисертаційні та монографічні дослідження В.Д. Бринцева [34], А.Р. Туманянц [238], та Л.В. Черечукиної [259], присвячені проблемам здійснення судового контролю та судового порядку оскарження до суду процесуальних рішень, що приймаються на досудовому слідстві. Але ці проблеми були розглянуті ними ще до прийняття 21 червня 2001 р. змін та доповнень до КПК України, які привели у відповідність з вимогами Конституції України положення кримінально-процесуального законодавства стосовно здійснення судового контролю у досудових стадіях кримінального процесу.
В Російський Федерації судовому контролю останнім часом присвятили свої кандидатські дисертаційні дослідження В.Н. Галузо, О.В. Ізотова, Н.А. Лопаткіна, М.Є. Пучковська, Н.А. Рябкова, І.Ю. Таричко, О.І. Цоколова, а також докторські дисертаційні дослідження Н.Н. Ковтун, Н.Г. Муратова та інші. Але в Україні донині відсутні комплексні дослідження всієї багатопланової сукупності проблем, пов’язаних із розглядом суддею звернень органів досудового розслідування про прийняття рішень, які суттєво обмежують конституційні права громадян, та скарг учасників процесу на дії та постанови посадових осіб і органів, що ведуть процес, винесення суддею законного та обґрунтованого рішення із цих питань. Це обумовило актуальність теми дослідження і необхідність теоретичної розробки зазначених питань. Внесення пропозицій до нового КПК України та конкретних рекомендацій прикладного характеру має сприяти удосконаленню діяльності правозастосовчих органів, критичному осмисленню існуючої слідчо-судової практики і здійсненню кримінально-процесуальної діяльності із захисту прав та законних інтересів громадян при розслідуванні злочинів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану проведення наукових досліджень кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Тема дисертаційного дослідження відповідає тематиці п.1.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних наукових досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 р.р., затверджених наказом МВС України № 635 від 30.06.2002 р., а також п. 6.6 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001– 2005 р.р. протокол № 3 від 23.03.2001 р., схвалений вченою радою НУВС).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення чинного законодавства і практики його застосування органами досудового розслідування і суддями, узагальнення основних положень праць науковців здійснити всебічний і комплексний аналіз найбільш актуальних і важливих проблем існування судового контролю у стадії порушення кримінальної справи і досудового розслідування, визначення ознак рішень судді, які обмежують конституційні права громадян при розслідуванні злочинів, та рішень судді щодо розгляду скарг учасників процесу на дії та постанови посадових осіб та органів, що ведуть процес.
Для досягнення поставленої мети в дисертації передбачається постановка та вирішення таких основних задач:
- на основі історико-порівняльного аналізу становлення та розвитку інституту судового контролю за досудовим розслідуванням визначити сутність та зміст судового контролю за прийняттям рішень у досудових стадіях кримінального процесу;
- надати характеристику рішень органів досудового слідства, які є об’єктом судового контролю;
- визначити правову природу, класифікацію рішень судді у досудових стадіях кримінального процесу та розробити механізм їх прийняття;
- визначити правові якості та порядок прийняття процесуальних рішень суддею за поданням слідчого і прокурора;
- надати характеристику рішень судді, які приймаються по скаргах учасників процесу при розслідуванні злочинів;
- визначити основні напрямки удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування у галузі здійснення судового контролю за рішеннями та діями органів розслідування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері кримінального процесу у зв’язку зі здійсненням суддею повноважень судового контролю.
Предметом дослідження є процесуальні рішення судді у досудовому провадженні і правові норми, які регулюють їх прийняття, порядок звернення органу дізнання, слідчого і прокурора до суду з клопотанням про прийняття рішень, що суттєво обмежують конституційні права громадян, а також порядок оскарження до суду учасниками процесу рішень і дій органів розслідування.
Методи дослідження. Застосування методів обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми у єдності їх юридичної форми і соціального змісту. Для досягнення поставленої мети та наукової об’єктивності результатів дослідження обрано діалектичний підхід наукового пізнання та комплекс сучасних загальнонаукових та соціальних методів, що застосовуються в юридичній науці. Так, формально-логічний метод застосовується для визначення поняття сутності судового контролю; історико-правовий метод використовується для дослідження історичних форм і розвитку судового контролю; метод юридичного аналізу – для визначення поняття та якостей рішень посадових осіб та органів, що ведуть процес; за допомогою порівняльно-правового методу було досліджено норми вітчизняного законодавства і правові норми інших держав у сфері здійснення окремих видів судового контролю. Соціологічні та статистичні методи, а саме метод опитування та статистичного аналізу емпіричного матеріалу використовується для визначення пріоритетних форм здійснення судового контролю та прийняття суддею рішень із конкретних питань.
Науково-теоретичну базу дослідження становлять наукові праці з філософії, теорії держави і права, історії, логіки, криміналістики, судової психології, загальної психології, конституційного права, кримінального та кримінально-процесуального права.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинні законодавчі та нормативно-правові акти України, які регламентують діяльність органів досудового слідства і суддів.
Автором у процесі дослідження вивчалися закони і підзаконні нормативні акти, що безпосередньо регулюють діяльність правоохоронних органів (накази, рішення колегій, вказівки), постанови Пленуму Верховного Суду України, аналітичні матеріали, статистичні довідки, що стосуються досліджуваної проблематики. З окремих питань використовувалися законодавства інших країн (Росії, Білорусі, Киргизстану, Латвії, Молдови, Німеччини, Франції, США, Великої Британії, Данії, Швеції, Фінляндії) та ряд міжнародно-правових актів, які стосуються судового захисту прав людини. Дисертант звертався також до актуальної політико-правової публіцистики, на сторінках якої дискутується багато питань, пов’язаних з доцільністю та ефективністю уведення в Україні інституту судового контролю та підвищення якості суддівських рішень.
Достовірність та обґрунтованість висновків підтверджується емпіричними даними, отриманими в процесі вивчення правової статистики, матеріалів 225 вивчених кримінальних справ та судових проваджень, анкетування 85 слідчих, 77 прокурорів, 95 суддів та власним досвідом роботи на посадах слідчого упродовж 5 років, адвоката – 4 років, судді – 6 років.
Такий підхід дав можливість авторові з урахуванням потреб науки і практики обґрунтувати свої висновки і надати пропозиції щодо вдосконалення норм кримінально-процесуального законодавства, які забезпечать прийняття суддею законних та обґрунтованих рішень в порядку судового контролю у досудових стадіях кримінального процесу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням, присвяченим аналізу правової природи та якостей процесуальних рішень судді, які приймаються в порядку судового контролю за рішеннями і діями посадових осіб та органів, що ведуть кримінальний процес; визначенню напрямків такого контролю та його значення для забезпечення конституційних прав громадян при провадженні досудового слідства.
На основі здійсненого дослідження сформульовано низку теоретичних висновків та пропозицій, що мають певну наукову новизну і безпосереднє практичне значення, а саме:
уперше: з метою узгодження кримінально-процесуального законодавства України з європейськими стандартами та законодавствами країн СНД запропоновано передбачити у КПК вичерпний перелік рішень, які приймаються виключно судом у досудовому провадженні, та дій і рішень органів розслідування, які можуть бути оскаржені в суді до закінчення досудового розслідування; а також закріпити у КПК положення про можливість розгляду суддею подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття обвинуваченого або підозрюваного під варту, з яким не погоджується прокурор, з обов’язковою участю прокурора при розгляді такого подання суддею;
удосконалено: механізм прийняття суддею рішень в порядку судового конторою, який має підвищити гарантії прав учасників процесу і забезпечити реалізацію принципу змагальності при розгляді скарг зацікавлених осіб;
поняття “подання слідчого і прокурора”, шляхом запропонування його процесуальної форми та процесуального порядку звернення із цим поданням до суду;
визначення понять законності та обґрунтованості рішень судді, які приймаються в порядку судового контролю;
набуло подальшого розвитку: положення щодо визначення правової природи та сутності судового контролю; висновок, що судовий контроль здійснюється у стадії порушення кримінальної справи та досудового розслідування у двох напрямках: попереджувальному – прийнятті законних і обґрунтованих рішень за поданнями органів розслідування, які унеможливлювали б порушення конституційних прав і свобод громадян; і подальшому – перевірки законності дій і рішень, прийнятих органами розслідування, які оскаржені учасниками кримінального процесу, та усуненні допущених помилок;
визначення співвідношення понять обґрунтованості і мотивованості рішень судді та значення внутрішнього переконання судді та чинників, які впливають на формування такого переконання у прийнятті рішень, меж обґрунтування рішення судді в залежності від стадії кримінального процесу та приводів їх прийняття;
пропозиція закріплення у КПК поняття такого виду доказів, як “протоколи з відповідними додатками, складеними за результатами оперативно-розшукових заходів”, оскільки при прийнятті рішення про обшук судді найчастіше спираються саме на такі протоколи. Тому запропоновано у КПК передбачити їх вичерпний перелік та вимоги, яким вони мають відповідати;
положення про необхідність передбачити у КПК процесуальний порядок прийняття рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту осіб, які за Конституцією та іншими законами України, мають додаткові гарантії недоторканності;
положення щодо необхідності надання особам, які оскаржують до суду рішення органів досудового розслідування, права знайомитися за їх бажанням з матеріалами, що обґрунтовують оскаржене рішення, і отримувати копії цих постанов;
пропозиції щодо доцільності створення в судах служби досудових питань та введення посади слідчих суддів;
удосконалення правового статусу особи, підозрюваної у скоєнні злочину;
розроблено і направлено до Верховної Ради України пропозиції щодо необхідності врегулювання кримінально-процесуальним законом відповідно до рішення Конституційного суду від 30.01.2003 р. процедури оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи стосовно певної особи, які були враховані при прийнятті доповнень до КПК України від 14 і 22 грудня 2006 р.
Практичне значення одержаних результатів, викладених в дисертації, полягає в тому, що сформульовані й обґрунтовані у ній висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані:
у правотворчій діяльності – для вдосконалення положень чинного Кримінально-процесуального кодексу України, при розробці Проекту Кримінально-процесуального кодексу України в частині правового регулювання прийняття рішень суддею в порядку судового контролю;
у сфері науково-дослідної діяльності – основні положення і висновки дисертації можуть бути використані для подальшої розробки процесуальних аспектів інституту судового контролю за досудовим слідством і проблем законності і обґрунтованості процесуальних рішень посадових осіб, що ведуть кримінальний процес;
у правозастосовчий діяльності – використання одержаних результатів і розробок дозволить удосконалити взаємодію між слідчим, прокурором і суддею, підвищити якість та ефективність їх діяльності із прийняття рішень, що суттєво обмежують конституційні права і свободи громадян;
у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися при викладанні дисципліни “Кримінальний процес”, а також при розробці навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та рекомендації дисертації доповідалися на міжнародному симпозіумі “Україна і Росія: актуальні проблеми адаптації правових систем” (Одеса, Одеська національна юридична академія, 19 червня 2002 р.); на науково-практичній конференції “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих вчених” (Харків, НУВС, 20 червня 2003 р.); на Міжнародному семінарі “Безпека в Причорноморському регіоні: погрози та протидія” (Одеса, Одеська національна юридична академія, 8 квітня 2004 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладені у шести статтях, п’ять із яких опубліковані у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура роботи обумовлена метою і задачами дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що мають одинадцять підрозділів, висновку, списку використаних джерел (274 найменування) та додатку. Загальний обсяг дисертації складає 211 сторінок, із них основного тексту – 178 сторінок, список використаних джерел – 24 сторінки, додаток – 9 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні, виконаному на основі аналізу чинного законодавства та правозастосовчої практики, теоретичного осмислення положень, концепцій, точок зору відомих вчених у галузях кримінального процесу, управління, криміналістики, психології, соціології, лінгвістики та інших галузей знань сформульовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення дії судового контролю у стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування, підвищення якості й ефективності рішень судді, які забезпечують конституційні права і свободи громадян при провадженні кримінальних справ.
Основними висновками цього дослідження є такі:
1. Ознаками інституту судового контролю є: регламентована Конституцією та КПК України кримінально-процесуальна діяльність суду, сутність якої є контроль за законністю та обґрунтованістю визначених у законі дій та рішень органів досудового розслідування, які суттєво обмежують конституційні права учасників процесу; ця діяльність спрямована на розв’язання правового конфлікту, що виникає між сторонами обвинувачення та захисту на досудових стадіях кримінального процесу.
2. Предметом судової перевірки є з’ясування дотримання органами розслідування вимог законності і обґрунтованості рішень, що ними приймаються і які являють собою цілісну систему взаємозалежних та взаємообумовлених ознак і проявів, які підлягають визначенню та оцінці в результаті винесення суддею рішення. Доведено, що ці рішення органів розслідування мають відповідати вимогам законності, своєчасності, правильності, повноти, всебічності, об’єктивності, грамотності, логічності, культури оформлення. Сукупність перелічених ознак в узагальненому вигляді і складає зміст понять законності та обґрунтованості.
3. Процесуальна форма рішень органів досудового розслідування має бути чітко визначена в законі. Стаття 130 КПК України передбачає форму рішення слідчого і прокурора у вигляді постанови, яка є обов’язковою для виконання усіма громадянами, посадовими особами та органами. Рішення, з якими слідчий і прокурор звертаються до суду в порядку судового контролю, мають проміжне значення, тому остаточне рішення приймає суддя, після чого воно набуває обов’язковості виконання. Тому пропонується усі рішення слідчого і прокурора, з якими вони звертаються до суду і які суттєво обмежують права громадян, висловлювати у формі подання, передбачивши кримінально-процесуальним законом його форму.
4. Рішення, які приймаються суддею в порядку судового контролю, за своїм характером і призначенням поділяють на два види судового контролю: попереджувального і подальшого. Попереджувальний контроль за рішенням органів розслідування здійснюється до їх реалізації і лише на підставі судового рішення. Подальший контроль здійснюється стосовно конкретних реалізованих рішень і дій органів розслідування на підставі скарг осіб, чиї інтереси зачіпаються такими рішеннями.
Запропоновано, що в законі необхідно дати вичерпній перелік рішень судді в порядку судового контролю як попереджувального, так і подальшого характеру, узгоджений з міжнародними стандартами та рішеннями Конституційного суду № 3 РП/2003 від 30.01.2003 р. До цього переліку слід віднести такі рішення: про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; про продовження строку тримання під вартою; про продовження строку затримання підозрюваного; про поміщення обвинуваченого в медичний заклад для проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертизи; про поміщення неповнолітнього, який не досяг віку притягнення до кримінальної відповідальності, у приймальник-розподільник строком до 30 діб; про огляд місця події у житлі чи іншому володінні особи за відсутності її згоди; про провадження обшуку у житлі чи іншому володінні особи; про провадження примусової виїмки; про провадження обшуку особи; про накладання арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку; про усунення захисника від участі у справі; про ексгумацію трупа; про примусове освідування та відібрання зразків для експертного дослідження; про провадження виїмки документів та предметів, які вміщують інформацію про вклади та рахунки в банках та кредитних установах; про накладання арешту на майно, включаючи грошові кошти фізичних та юридичних осіб, які знаходяться на рахунках або на зберіганні в банках та кредитних установах; про тимчасове відсторонення обвинуваченого від посади; про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та передачі під нагляд міліції; про контроль і запис телефонних та інших розмов; про скасування постанов про порушення кримінальної справи стосовно певної особи; про відмову в порушенні кримінальної справи, про закриття кримінальної справи, про зупинення слідства у кримінальній справі, про відмову в застосуванні або скасування заходів безпеки.
5. Визначено, що механізм прийняття рішення суддею в порядку судового контролю складається на підставі суддівського пізнання, обумовленого специфікою стадії досудового розслідування, та внутрішнього переконання судді. Ця специфіка має вираження в необхідності прийняття рішень, як правило, в умовах дефіциту часу, обмеженості інформації та на підставі фактичних даних, які отримані не особисто суддею, а іншими суб’єктами доказування. Тому при перевірці представлених доказів визначається їх допустимість та достатність, і їхня законність залежить від правильної оцінки суддею доказової інформації.
6. Обґрунтовано, що для злагодженої роботи судової системи та забезпечення громадянам права судового захисту основних прав і свобод необхідно упорядкувати процедуру питань судового контролю. Для цього в судах створити службу з досудових питань та передбачити посади слідчих суддів, закріпити їх процесуальний статус. З цією метою запропоновано внести зміни і доповнення до Закону України “Про судоустрій” та КПК України.
7. З метою забезпечення конституційних прав особистості на досудовому слідстві та прийняття суддею законних та обґрунтованих рішень щодо затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту запропоновано визначити в новому КПК України процесуальний стан підозрюваного, пов’язати виникнення цього учасника процесу не із застосуванням до особи заходів процесуального примусу (затримання або запобіжного заходу), а з фактичними даними, які зібрані у кримінальній справі і можуть бути обґрунтовані і викладені в конкретній постанові про визнання особи підозрюваною, роз’яснення цій особі процесуальних прав, а у протоколі допиту підозрюваного має бути відображене відношення особи щодо висунутої підозри і пояснення по суті справи та інших обставин, які слідчий врахує при обранні запобіжного заходу або затриманні.
8. Запропоновано передбачити у КПК України положення про можливість розгляду суддею подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, з яким не погоджується прокурор, з обов’язковою участю прокурора у судовому засіданні. У цих випадках прокурор має представити судді свої письмові заперечення з посиланням на підстави і мотиви відмови у погодженні подання слідчого. Такий порядок буде сприяти об’єктивному і своєчасному вирішенню цього важливого питання суддею.
9. Обґрунтована необхідність визначення в КПК України виняткових випадків, коли суддя може обрати запобіжний захід у вигляді взяття під варту особи, що підозрюється або обвинувачується у скоєнні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років (ч. 1 ст. 155 КПК). До цих виняткових випадків слід віднести наявність хоча б однієї з таких підстав: підозрюваний або обвинувачений не має постійного місця проживання на території України; його особа не встановлена; ним порушено раніше обраний запобіжний захід; він утік від органів досудового розслідування.
10. Постановою Пленуму Верховного Суду № 4 від 28 квітня 2003 р. у п.1, 2 визначено, що при вирішенні питання про взяття під варту необхідно мати на увазі, що певні категорії осіб мають додаткові гарантії, передбачені Конституцією або законами України. Запропоновано передбачити в КПК України перелік та процедуру прийняття рішення про взяття під варту цих осіб.
11. Обґрунтовано, що вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту осіб, що вчинили злочини, за які передбачене довічне ув’язнення, має бути виключною компетенцією апеляційного суду, який розглядає такі справи, як суд першої інстанції.
12. Слідчий, вирішуючи питання про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, несе за це рішення повну відповідальність і, як процесуальна самостійна особа, повинен мати право у випадку незгоди з рішенням судді оскаржити його до апеляційного суду незалежно від позиції прокурора із цього питання. Тому пропонується ч. 7 ст. 165-2 КПК після слова “прокурором” доповнити словом “слідчим”.
13. Законність та обґрунтованість рішення судді про продовження строку тримання під вартою залежить від дії процесуального механізму прийняття такого рішення, тому пропонується закріпити в КПК такий механізм, а також строки розгляду такого подання суддею – три доби, а по особливо складних справах – 10 діб.
14. Доповнити КПК України положенням, про необхідність рішення судді на будь-які слідчі дії у житлі чи іншому володінні особи у випадках відсутності згоди осіб, що мешкають у цьому житлі, а також на проведення ексгумації трупа, якщо родичі покійного заперечують проти цієї дії.
15. Обґрунтовано необхідність удосконалення положень ч. 4 і ч. 5 ст. 190 КПК, в яких слід передбачити, що до невідкладних випадків, коли огляд місця події в житлі чи іншому володінні особи проводиться без постанови судді, слід віднести: неможливість отримання згоди від володільця у разі його смерті, знаходження у медичному закладі у безпорадному стані або перебуванні його за межами адміністративного району місця події, якщо впродовж трьох годин він не може прибути для участі у проведенні огляду місця події у своєму житлі чи іншому володінні.
16. Доведено, що в поданні слідчого про проведення обшуку необхідність цієї слідчої дії може бути обґрунтована тільки доказами, переліченими у ч. 2 ст. 65 КПК до яких відносяться, зокрема, і протоколи з відповідними додатками, складеними за результатами оперативно-розшукових заходів. Тому їх вичерпний перелік слід закріпити у КПК, у ст. ст. “85-3 Протоколи процесуальних оперативно-розшукових дій”; “195-1 Оперативне спостереження”; “195-2 Контроль розмов і інших дій”; “195-3 Оперативна закупівля”; “177-1 Негласне проникнення до житла”.
17. Відповідно до розроблених Європейським судом з прав людини Стандартів до закону про перехоплення телефонних повідомлень запропоновано процесуальний порядок прослуховування телефонних розмов передбачити окремою статтею КПК “Контроль і запис телефонних розмов”, і право на дозвіл провадження цієї слідчої дії надати судді місцевого суду, а не апеляційного суду.
18. Визначено, що інститут судового контролю по оскарженням до суду дій і рішень посадових осіб, що ведуть процес, в кримінальному процесі України, є реалізацією гарантій, передбачених міжнародними актами та ст. 55 Конституції України. Досліджено якості рішень судді по скаргах зацікавлених осіб на постанови: про порушення кримінальної справи щодо певної особи; відмову в порушенні кримінальної справи або її закритті; затримання підозрюваного; про відмову в застосуванні заходів безпеки або їх скасуванні.
19. У дослідженні доведено, що законність рішень судді у досудовому провадженні залежить від дотримання належної процедури і підстав прийняття таких рішень, а обґрунтованість має спиратися на конкретні докази, якими суддя мотивує прийняття того чи іншого рішення. Тому в постанові судді обов’язково мають бути посилання на відповідні фактичні данні, зібрані органами розслідування та представлені стороною захисту.
20. Проаналізовано недоліки діючого КПК, які не дозволяють особам, що звернулися по цих питаннях зі скаргами до суду, відстоювати у повному обсязі свої права та законні інтереси. Запропоновано в усіх випадках оскарження до суду перелічених рішень, надавати особам, що подали скарги, права ознайомлюватися з матеріалами, на підставі яких прийнято рішення, одержання ними копії цих рішень, права приймати участь у судовому розгляді скарги і отриманні судового рішення та їх апеляційного оскарження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авдюков М.Г. Судебное решение. – М.: Госюриздат, 1959. – 231с.
2. Азаров В.А. Феномен судебного контроля: заметки на полях трёх диссертаций// Судебная власть России: закон, теория и практика: Сб. статей по итогам Междунар. научн.-практ. конф. – Тюмень, 19-20 ноября 2004г. – М.: Издат. группа «Юрист», 2005. – С. 354-361.
3. Азаров В.А. Таричко И.Ю. Функции судебного контроля в истории, теории и практике уголовного процесса России: Монография. – Омск: Омск. госуд. ун-т, 2004. – 379 с.
4. Акинча Н.А. Подозреваемый и обвиняемый на предварительном следствии. Саратов: Приволж. книжн. изд-во, 1964. – 80 с.
5. Алейников Г.И. Проблемные вопросы избрания меры пресечения в виде содержания под стражей судом // 50 лет кафедре уголовного процесса Ур ГЮА (СЮИ) Матер. Междунар. научн.-практ. конф. – Изд-во Уральск. ун-та, Екатеринбург, 2005г.: Ч. 1. – С. 19-29.
6. Александров А.С. Каким быть предварительному следствию // Государство и право. – 2001. – № 9. – С.56-60.
7. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юрид. лит., 1982. Т.2 – 359 с.
8. Алексеев С.С. Теория государства и права. – М.: БЕК, 1994. – 223 с.
9.Альперт С.А., Стремовский В.А. Возбуждение уголовного дела органами милиции. Учеб. пособие, Харьков: ХЮИ, 1957.
10. Альперт С.А. Субъекты уголовного процесса. Х.: Нац. юрид. академия им. Ярослава Мудрого, 1997. – 60 с.
11. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – № 6 (70). – 2006.– С. 33-47.
12. Арбатський А.В. Ожидали – веселились, прочитали – прослезились // Юридическая практика. – № 33 (191). – 2001.
13. Архів кримінальних справ міського суду Жовтневого району м. Дніпропетровськ.
14. Афанасьев В.С. Процессуальная деятельность в стадии возбуждения уголовного дела: Автореф. …канд. юрид. наук. – М. 1973. – 19 с.
15. Багаутдинов Ф.Н. О содержании судебного контроля на предварительном следствии // Журнал российского права. – 2002. – № 12. – С. 50-58.
16. Багаутдинов Ф. Состояние и перспективы судебного контроля // Российская юстиция. – 2000. – № 3. – С. 24-26.
17. Бажанов М.И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве // Автореф. дис. … д-ра юрид. наук, – Х., 1967. – 34 с.
18. Бажанов М.И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве // Дис. … д-ра юрид. наук. – Х., 1967. – 474 с.
19. Бажанов М.И. Законность и обоснованность акта возбуждения уголовного дела в советском уголовном процессе: Тезисы докл. науч. конф. в г. Воронеж, «Советское государство и право в период развернутого строительства коммунизма». – Воронеж, 1962. – С. 65-68
20. Бажанов М.И. Проверка законности и обоснованности определений вышестоящих судов (процессуальные нарушения как основания отмены). – Ученые записки Харьк. юрид. ин-та, 1955, вып.6. – С.85-98.
21. Безнасюк А., Абаков А. Государственная защита лиц, содействующих уголовному правосудию // Российская юстиция, 1997. – № 8. – С. 38-39.
22. Бекешко С.П., Матвиенко Е.А. Подозреваемый в уголовном процессе. Минск., 1968.
23. Белозеров Ю.Н. Законность и обоснованность возбуждения уголовного дела. Автореф. … канд. юрид. наук.– М., 1972. – 19 с.
24. Беляев В.П. Контроль как форма юридической деятельности и гарантия законности // Право и политика. – 2004. – № 2(50). – С. 9-19.
25. Бессарабов В.Г. Судебный контроль. Прокурорский надзор (Состояние и перспективы) // Право и политика. – 2001. – № 8. – С.46-55.
26. Бойко А.И. Судебный контроль по уголовным делам в системе государственного управления (Ч. 1*) // Юристъ-Правовъдъ. – 2003. – № 1(6).– С. 38-49.
27. Бойко А.И. Судебный контроль по уголовным делам в системе государственного управления (Ч. 2*) // Юристъ-Правовъдъ. – 2003. – № 2(7).– С. 94-100.
28. Бойков А. Выступление в дискуссии // Прокуратура в правовом государстве. М., 1997. – С. 136-139.
29. Бойко В. Нова Конституція та судова влада // Право України. – 1997. – №1. – С. 16-18.
30. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. М.: Российское право, 1992. – 320 с.
31. Борисов В.І., Глинська Н.В., Зеленецький В.С., Шило О.Г. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства. Харків, Инс-т вивч. проблем злочинності АПН України, 2004. – 35 с.
32. Бородин С.В. Разрешение вопроса о возбуждении уголовного дела. – М.: Изд-во ВНИ МВД СССР, 1970. – 120 с.
33. Бохан В.Ф. Формирование убеждений суда. – Минск: Изд-во БГУ, 1973.– 160с.
34. Бринцев В.Д. Единоличный судья в правовом государстве. Его статус и функции: Дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1995. – 239 с.
35. Бринцев В.Д. Система досудового слідства // Право України. – 1998. – № 12.– С. 100-115.
36. Брусницин Л.В. Обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному судопроизводству: российский, зарубежный и международный опыт XX века (процессуальное исследование) М.: «Юрлитинформ», 2001. – 400 с.
37. Бубон К.В. Обжалование в суд постановления о привлечении в качестве обвиняемого // Закон и право. – 2002. – № 2. – С.31-33.
38. Будников В.Л. Обжалование действий и решений следователя. – Волгоград, 1990. – 64 с.
39. Будников В.Л. Обжалование действий и решений должностных лиц в уголовном судопроизводстве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1989.– 20с.
40. Булатов В.А. Обеспечение следователем прав, законных интересов и безопасности потерпевших и свидетелей. – Волгоград: Изд-во Волгоград. Академии МВД РФ, 2002. – 72 с.
41. Быков В.М. Уголовно-процессуальный кодекс РФ и проблемы раскрытия преступлений // Право и политика. – 2002. – № 9(33). – С. 67-72.
42. Быкова Е.В. Судебный контроль за предварительным расследованием преступлений во Франции: Автореф. … канд. юрид. наук. – М., 1996. – 22 с.
43. Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве. – К.,1998.
44. Варфоломєєва Т.В. Організаційні, процесуальні та криміналістичні проблеми захисту адвокатом прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук.:12.00.09 / Київський ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1994. – 39 с.
45. Васильева Е.Г. Гарантии прав личности в уголовном процессе // Пятьдесят лет кафедре уголовного процесса УрГЮА (СЮИ): Матер. Междунар. науч.-практ. конф. – Екатеринбург, 27-28 января 2005 г.: в 2 ч. – Екатеринбург, 2005. Ч.1. – С.141-144.
46. Ведомости Съезда народных депутатов СССР. – 1991. – № 37. – Ст. 1083.
47. Верещагина А.В. Новеллы уголовно-процессуального кодекса РФ: концептуальный аспект // Журнал российского права.– 2003.– №10(82). – С.24-30.
48. Вільчик Т.Б. Забезпечення всебічності, повноти і об’єктивності дослідження обставин кримінальної справи засобами прокурорського нагляду: Автореф. … канд. юрид. наук. Х.: 1993. – 18 с.
49. Власенко Н. Осмотр жилища // Законность. – 2004. – № 11.– С.25.
50. Власенко С. УПК: содержание под стражей // Юридическая практика. – 2003. – № 28. – С. 21.
51. Володина Л.М. Проблемы организации и функционирования судебной власти // Судебная власть России: закон, теория и практика: Сб. статей по итогам Междунар. науч.-практ. конф. – Тюмень, 19-20 ноября 2004 г. – М.: ИГ «Юрист», 2005. – С.19-25.
52. Гаврилов С.Н. Адвокат в уголовном процессе: Учеб.-метод. пособие. – М. – 1996.
53. Галузо В.Н. Судебный контроль за законностью и обоснованностью содержания под стражей подозреваемых и обвиняемых в стадии предварительного следствия: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.– М, 1995. – 21 с.
54. Гапанович Д.П. Отказ в возбуждении уголовного дела. – Минск, 1967.
55. Глінська Н.В. Обґрунтованість рішень у кримінальному процесі. Автореф. ….канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 20 с.
56. Гончаренко В.Г. Концептуальні питання правової реформи в Україні // Вісник Академії Адвокатури України. – 2006. – № 1(5). – С. 20-29.
57. Григорьев В.Н. Задержание подозреваемого органом внутренних дел.– Ташкент: Изд-во ТВШ МВД СССР, 1989. – 120 с.
58. Григорьев В.Н. Обнаружение признаков преступления органами внутренних дел. – Ташкент: ТВШ МВД СССР, 1986. – 85 с.
59. Григорова А.Ф. Судебная защита прав участников уголовного-судопроизводства и судебный контроль в уголовном процессе иностранных государств // Lex Russica Научные труды МГЮА том XL III. – 2004. – № 2. – С. 574-592.
60. Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения. Проблемы и пути реформирования: Монография. – Луганск: РИО ЛИВД, 1999. – 69 с.
61. Грошевий Ю., Дідоренко Є., Розовський Б. Кримінально-процесуальні аспекти оперативно-розшукової діяльності // Право України. – 2003. – №1.– С.73-78.
62. Грошевой Ю.М. Законность и обоснованность приговора советского суда: Дис. … канд. юрид. наук. 1966. – 308 с.
63. Грошевой Ю.М. Некоторые вопросы формирования внутреннего убеждения в уголовном судопроизводстве // В кн.: Вопросы государства и права. – М.: Юрид. лит. 1970. – С.286-295.
64. Грошевий Ю.М. Поняття і класифікація засобів доказування у кримінальному процесі // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 3 (10). – С.69-76.
65. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Х.: Вища школа, 1975. – 144 с.
66. Грошевий Ю.М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33) – 3 (34). – С. 686-697.
67. Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. – Х.: Изд-во при Харьков. гос. ун-те «Вища школа», 1979. – 149 с.
68. Гуськова А.П., Емельянов В.А. О практике судебного контроля за законностью и обоснованностью применения заключения под стражу в предварительном расследовании // Российский судья. –2004. – № 4. – С.11-17.
69. Гуськова А.П. К вопросу о судебной защите прав и свобод человека, гражданина в Российском уголовном судопроизводстве // Судебная власть России: закон, теория и практика: Сб. статей по итогам Междунар. научн.-практ. конф. – Тюмень, 19-20 ноября 2004 г. – М.: Издат. гр. «Юрист», 2005. – С.346-352.
70. Гуськова А.П., Муратова Н.Г. Судебное право: история и современность судебной власти в сфере уголовного судопроизводства: Монография. – М.: Издат. гр. «Юрист», 2005. – 176 с.
71. Гуткин И.М. Актуальные вопросы уголовно-процессуального задержания, М., 1980.
72. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств. М.: Зеркало-М, 2001. – 470 с.
73. Гуценко К. Правосудие и процессуальный надзор в условиях формирования правового государства // Вестник МГУ. – Серия 11. – 1990.– № 4. – С.15-17.
74. Данні судової статистики по видам запобіжних заходів за 2002-2003р.р., зокрема про взяття під варту, підписку про невиїзд, заставу (аналітична довідка Міністерства Юстиції України).
75. Динер А.А. Соотношение норм международного и российского права по вопросу обжалования судебных решений // Информационный бюллетень: Матер. научн.-практ. семинара. – 18-19 марте 2004 г. – Барнаул: Управление судебного департамента при Верховном Суде Российской Федерации в Алтайском крае, 2004. – С. 77-82.
76. Динер А.А. Становление и развитие апелляционного производства в российском уголовном процессе: Автореф. … д-ра юрид. наук / 12.00.09. – «уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза, оперативно-розыскная деятельность» ГУВПО – Алтайский гос. ун-т. – М., 2004. – 29 с.
77. Демидов И.Ф. Проблемы прав человека в российском уголовном процессе (концептуальные положения). – М., 1996. – С. 75-79.
78. Дорошков В. Судебный контроль за деятельностью органов предварительного расследования // Российская юстиция. – 1999. – № 7. – С. 27.
79. Драпкин Л.Я. Решение следователя и тактические приёмы в структуре процессуальных действий // Следственные действия. – Свердловск: Изд-во Свердлов. юрид ин-та, 1983. – С. 7-15.
80. Дубинский А.Я. Правовые и организационные проблемы исполнения процессуальных решений следователя: Автореф. … д-ра юрид. наук. К.,1984.–37с.
81. Европейская конвенция о взаимной правовой помощи по уголовным делам от 20 апреля 1959 // Сборник договоров Совета Европы. – К.: Парламентское издательство, 2000. – 654 с.
82. Ефимичев С.П. Разделение властей и проблемы борьбы с преступностью// Проблемы совершенствования прокурорского надзора (к 275-летию Российской прокуратуры). Матер. науч.-практ. конф. – М., 1997. – С. 176-183.
83. Ефимичев С.П., Ефимичев П.С. Всеобщая декларация прав человека и реализация ее положений в сфере уголовного судопроизводства России // Журнал российского права. – 1999. – № 7/8. – С. 64-69.
84. Ефремов А.Ф. Проблемы совершенствования контроля и надзора за соблюдением законов // Правовая политика и правовая жизнь. – Саратов – Москва.– 2001. – № 4. – С. 88-95.
85. Жиліна Л. Проблеми судового контролю за правомірністю рішень органів попереднього розслідування // Вісник Академії правових наук України. – 1999.– № 2. – С. 195-199.
86. Жогин Н.В. Фаткуллин Ф.Н. Возбуждение уголовного дела. – М.: Юриздат, 1961. – 205 с.
87. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1965. – 367 с.
88. Журавлёв А.В. К вопросу о практике судебного контроля за законностью предварительного расследования // Правовая политика и правовая жизнь.– Саратов – Москва. – 2004. – № 4. – С. 88-92.
89. Закон України «Про внесення змін в Кримінально-процесуальний кодекс України відносно оскарження постанови про порушення кримінальної справи» від 14 грудня 2006 р. № 462-V // Офіційний Вісник України, Міністерство юстиції України. – № 2.– 2007. – Київ, Головне Державне управління правової інформації.
90. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. // ВВР України. – 1994. – № 4.–С.51.
91. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Х.: Изд-во “КримАрт”, 1998. – 339 с.
92. Зеленецкий В.С., Куркин Н.В. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса. – Х.: «КримАрт», 2000. – 404 с.
93. Зеленецкий В.С. Объект уголовно-процессуального познания действительности: В кн.: Вопросы государства и права развитого социалистического общества. – Х., 1975. – С. 247-249.
94. Зеленецкий В.С. Уголовно-правовые проблемы возбуждения уголовного дела: Монография. – Харьков: Восточно-региональный центр Гуманитарно-образовательных инициатив, 2001. – 108 с.
95. Землянська В. Судове законодавство Директорії // Право України. – 2000.– № 1 . – С.125-128.
96. Зинатуллин З.З., Зезянов В.В. Судебная власть и правосудие по уголовным делам: соотношение с судебным контролем // Судебная власть России: закон, теория и практика: Сб. статей по итогам Международ. научн.-практ. конф. Тюмень, 19-20 ноября 1004 г. – М.: Издат. гр. «Юрист», 2005. – С. 342-345.
97. Изотова О.В. Проблемы судебного контроля при возбуждении и предварительном расследовании уголовных дел: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. М., 1996. – 22 с.
98. История законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организации суда и прокуратуры. – М., 1955. – 637 с.
99. История политических и правовых учений. – М., 1984. – 728 с.
100. Кальницкий В. Обоснованность производства следственных действий как предмет судебной оценки // Российская юстиция. – 2003. – № 2. – С. 27-28.
101. Капліна О., Маринів В. Проблеми недоторканності житла на досудовому слідстві // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №3. – С.184.
102. Каркач П. Суходубов В. Нагляд за дотриманням законності при проведенні обшуку та виїмки // Вісник прокуратури. – 2003. – № 1 (19). – С. 50-52.
103. Каткова Т.В. Прослушивание телефонных переговоров в законодательстве зарубежных стран и проекте УПК Украины // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – Вип. №10.– Одеса, 2001. – С.62-68.
104. Каткова Т.В. Процесуальні особливості проведення ексгумації трупа // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Донецьк, 24 листопада 2006 р. – Донецьк, ООО “Норд Комп’ютер”, 2006. – С. 37-40.
105. Квашин Д.Н. Проблемы судебного контроля на стадии возбуждения уголовного дала // Судебная власть в России: закон, теория и практика: Сб. статей по итогам Междунар. науч.-практ. конф. – Тюмень, 19-20 ноября 2004 г. – М.: «Юрист», 2005. – С. 466-469.
106. Кирій Л. Сутність, поняття і значення прокурорського нагляду та судового контролю при вирішенні питання про відмову в порушенні кримінальної справи// Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 174 –177.
107. Клочков В. Судебный контроль за обоснованностью заключения под стражу // Законность. – 1996. – №8. – С.34-35.
108. Кобзарев Ф. Об общности целей и задач прокуратуры и суда как основы их взаимодействия в уголовном судопроизводстве // Уголовное право. – 2004. – № 3. – С. 122-138.
109. Кобликов А.С. Судебный приговор. – М.: Юрид. лит., 1966. – 134 с.
110. Ковтун Н.Н. Судебный контроль в уголовном судопроизводстве России. – Нижний Новгород: Нижегород. правовая Академия, 2002. – 332 с.
111. Ковтун Н.Н., Кузнецов А.П., Судебный контроль законности и обоснованности задержания подозреваемого // Российский судья. – 2004.– № 7. – С. 35-38.
112. Коз’яков І.М. Судовий контроль за отриманням інформації приватного характеру // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 4(38). – С.54-56.
113. Кокорев Л.Д. Подсудимый в советском уголовном процессе. – Воронеж, 1973. – 303 с.
114. Колоколов Н.А. Методика проведения основных судебно-контрольных действий в стадии предварительного расследования. – М.: Изд-во «Юридлит. Информ», 2004. – 192 с.
115. Колоколов Н.А. Прокурорский надзор и судебный контроль в стадии предварительного следствия // Законность. – 1997. – №10. – С.7-10.
116. Колоколов Н.А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования преступлений: важная функция судебной власти. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1998. – 23 с.
117. Кондратьєв О.В. Організаційно правові проблеми судового контролю: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.10 / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2005. – 19 с.
118. Кондратьев А.В., Давиденко Л.М., Каркач П.М. Прокурорский надзор и судебный контроль в стадии досудебного следствия за законностью применения норм уголовно-процессуального принуждения. – Донецк, изд-во Донец. нац. ун-та, 2003. – 99 с.
119. Коркунов В.М. Процессуальные гарантии неприкосновенности личности подозреваемого и обвиняемого в стадии предварительного расследования. – М., 1989.
120. Короткий Н.Н. Процессуальные гарантии неприкосновенности личности подозреваемого и обвиняемого в стадии предварительного расследования. – М., 1986.
121. Корпачова Н.І. Стан дотримання захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – Київ, 2000. – 338 с.
122. Коршунов А.М. Отражение, деятельность, познание. – М., 1979. – 216 с.
123. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – Х.: КОНСУМ, 1996. – 128 с.
124. Кримінально-процесуальний кодекс України, офіційне видання. – Київ, Видавничій дім, 2004. – 270 с.
125. Кузнецова О.Е. Конституционно-правовые основы судебного контроля судов общей юрисдикции // Российский судья. – 2004. – № 5. – С. 5-7.
126. Кулагин Н.И. Становление руководителя подразделения. – Волгоград: Волгоград. ВСШ МВД РФ, 1995. – 65 с.
127. Кулаков В. Особливості прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність // Право України. –1997.– № 7. – С. 10-12.
128. Куцова Э.Ф. Приговор. – М.: Юрид. лит., 1962. – 48 с.
129. Лазарева В.А. Судебная власть и её реализация в уголовном процессе в уголовном процессе. – Самара, Изд-во Самар. гос. ун-та, 1999. – 134 с.
130. Ласточкина Р.Н. Презумпции в судебном контроле (досудебное производство) // Пятьдесят лет кафедре уголовного процесса УрГЮА (СЮИ): Материалы Междунар. науч.-практ. конф. Екатеринбург, 27-28 янв. 2005 г.: В 2 ч. – Екатеринбург, 2005. – Ч.2. – С. 3-8.
131. Лєбєдєв В.Д. Теоретичні засади тактичних операцій щодо забезпечення безпеки осіб, які сприяють кримінальному судочинству, як ефективного засобу протидії організованій злочинності // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 26. – Одеса, 2005. – С. 278-283.
132. Леви А.А. Особенности предварительного расследования преступлений, осуществляемого с участием адвоката. – М.: Юрлитинформ, 2003. – 128 с.
133. Лобойко Л.М. Актуальні проблеми дослідчого кримінального процесу. Автореф. … канд. юрид. наук.– Юрид. академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1997.– 18 с.
134. Лобойко Л.Н. Кримінально-процесуальне право. К.: Вид-во “Істина”, 2005. –456 с.
135. Лобойко Л.М. Підстави до ухвалення рішення про відмову в порушенні кримінальної справи // Науковий Вісник Юридичної Академії МВС України. – 2002.- №3. – с.123-126.
136. Лопаткина Н. Судебный контроль в ходе досудебного производства по уголовному делу // Законность. – 2002. – № 8. – С. 32-33.
137. Лукашук И.И. Международное право в судах государств. – СПб., 1993. – 235 с.
138. Лупинская П.А. Законность и обоснованность решения в уголовном судопроизводстве. – М.: Изд-во ВЮЗИ, 1972. – 79 с.
139. Лупинская П.А. Решение в уголовном судопроизводстве. – М.: Юрид. лит.– 1976. – 168 с.
140. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве: теория, законодательство и практика. – М.: Юристъ, 2006. – 174 с.
141. Магизов Р.Р. Сущность и содержание судебного контроля в уголовном судопроизводстве России // Следователь. Федеральное издание. – 2004.– № 3 (71). – С. 36-37.
142. Магизов Р.Р. Судебный контроль в уголовном процессе России: понятие, виды и процессуальные формы // Следователь. Федеральное издание. – 2004. – № 4 (72). – С.21-24.
143. Магизов Р.Р. Предмет и пределы судебного контроля в уголовном процессе// Следователь. Федеральное издание. – 2004. – № 5 (73). – С.23-25.
144. Макаркин А.И. Разделение функций и судебный контроль в публично-состязательном уголовном процессе // Российский судья. – 2001. – № 2. – С. 34-37.
145. Маляренко В.Т. Доповідь про стан здійснення правосуддя у 2002 році // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 2 (36). – С. 9-19.
146. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів. – Київ, вид-во “Юрінком Інтер” 2005. – 512 с.
147. Маляренко В.Т. Про оскарження дій (бездіяльності) та процесуальних рішень органів дізнання, слідчого і прокурора.// Вісник Верховного Суду України. – 2001.– № 6 (28). – С. 50-53.
148. Маляренко В., Пилипчук П. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи // Право України. – 2001. – № 4. – С. 40-44.
149. Манаев Ю.В. Законность и обоснованность процессуальных решений следователя о применении меры пресечения: Труды ВСШ МВД СССР, Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976. – Вып. 11. – С. 138-154.
150. Манаев Ю.В. Процессуальные решения следователя: Виды, гарантии законности и обоснованности, рекомендации по составлению. – Волгоград, 1979. – С. 7-12.
151. Марітчак Т.М. Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту // Вісник Верховного суду України. – 2002. – № 6 (34). – С. 37-40
152. Мартыняхин Л.Ф. О функциях и полномочиях суда в досудебном производстве // Уголовная юстиция: состояние и пути развития: Матер. межрегион. науч.-практ. конф. – Тюмень: Изд-во Тюменс. ун-та, 2003. – С.62-65.
153. Марченко М. Современные интерпретации теории разделения власти на Западе // Вестник МГУ. Сер. II. Право. – 1994. – № 4 . – С. 21-25.
154. Масленникова Л.Н. Становление судебного контроля за арестом и содержанием под стражей в стадии предварительного расследования // Актуальные проблемы расследования преступлений. – М., 1995. – С. 85-94.
155. Мельников В.Ю. Судебный контроль за обоснованностью и законностью задержания подозреваемого // Российский судья. – 2003. – № 8. – С.20-24.
156. Мельников В.Ю. Судебный контроль за обоснованностью и законностью задержания подозреваемого // Юридический вестник Ростовского государственного экономического университета. – 2003. – № 4. – С. 75-81.
157. Мінюков А. Забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина органами досудового слідства МВС України // Право України. – 2002. – № 2. – С. 22-26.
158. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1975. – 149 с.
159. Модельный Уголовно-процессуальный кодекс для государств участников СНГ. – М.: Юрист, 1996. – 327 с.
160. Моисеева Т.В. Судебный контроль за предварительным следствием и беспристрастность судей // Адвокат. – 2004. – № 10. – С.58-62.
161. Моисеева Т.В. Судебный контроль за соблюдением права граждан на тайну телефонных переговоров и иных сообщений // Журнал российского права. – 2001.– № 1.– С.54-58.
162. Муратова Н.Г. Многофункциональность судебного контроля в уголовном судопроизводстве // Судебная власть в России: закон, теория и практика: Сб. научн. статей по итогам Межд. науч.-практ. конф.– Тюмень, 19-20 ноября 2004 г. – М.: Юрист, 2005. – С.372-278.
163. Муратова Н.Г. Система судебного контроля в уголовном судопроизводстве: вопросы теории законодател