Залєтов Олександр Миколайович. Державне регулювання ринку страхування життя в Україні

brief description

Залєтов Олександр Миколайович. Державне регулювання ринку страхування життя в Україні : Дис... канд. наук: 08.00.08 2007

Залєтов О.М. Державне регулювання ринку страхування життя в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 гроші, фінанси і кредит. ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”. Київ, 2007.
В науковій праці досліджено ринок страхування життя та його роль у сучасній економіці, виявлено причини недоліків державного регулювання ринку страхування життя в Україні та визначено шляхи вирішення існуючих проблем з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду.
Розглянуто загальнотеоретичні питання, пов’язані з розкриттям економічної необхідності, сутності, функцій та принципів страхування життя, а також особливостей ринку страхування життя та його державного регулювання.
Проаналізовано та узагальнено еволюцію розвитку ринку страхування життя в Україні, охарактеризовано вплив держави на розвиток страхування життя. Визначено зміст фінансової безпеки ринку страхування життя та її значення для суспільства.
Узагальнено та систематизовано зарубіжний досвід державного регулювання ринку страхування життя в умовах глобалізації світової економіки. Визначено шляхи удосконалення страхового нагляду ринку страхування життя та заходи держави щодо запобігання страховому шахрайству та відмиванню „брудних” грошей.
Дисертація містить науково обґрунтовані пропозиції щодо державного регулювання ринку страхування життя в Україні.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо державного регулювання ринку страхування життя в Україні. Проведене дослідження дозволило автору зробити такі висновки та обґрунтувати наступні пропозиції:
1. Убезпечення життя це управління соціальними ризиками за рахунок коштів централізованого страхового фонду з децентралізованих джерел; економічні відносини, які виникають за договором та передбачають обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі смерті убезпеченого на користь вигодонабувача (член сім’ї, підприємство чи інша особа), за вирахуванням не повернених убезпеченим кредитів за таким договором та передбачених відсотків, а також, якщо це передбачено договором, у разі дожиття убезпеченого до закінчення строку дії договору та (або) настання у житті убезпеченого певної події (шлюб, вступ до вищого навчального закладу, інвалідність або тимчасова непрацездатність внаслідок нещасного випадку або критичного захворювання) протягом дії договору убезпечення життя.
2. Принципи убезпечення життя розподіляються на: загальні (притаманні страхуванню в цілому): наявність страхового ризику, існування страхового інтересу, конкурентність та максимальна сумлінність; конкретні: платність, неперервність, поворотність, диверсифікованість; спеціальні (притаманні тільки убезпеченню життя): забезпечення фінансової потреби убезпеченого та/або вигодонабувача, довгостроковість договірних відносин, участь убезпеченого у прибутку від розміщення коштів страхових резервів, можливість цесії та кредитування убезпеченого, право убезпеченого на викупну суму.
3. Ринок убезпечення життя - це економічний простір, або система, що керується співвідношенням попиту покупців страхувальників (застрахованих, вигодонабувачів) - та пропозицією продавців компаній з убезпечення життя щодо надання відповідного страхового захисту. Вищезазначений попит визначається трьома головними факторами: убезпечення життя, як елементу ризик-менеджменту юридичної або фізичної особи; платоспроможністю страхувальника за рахунок зростання його доходів та/або реструктуризації витрат на управління ризиками; рівнем страхової культури страхувальника, яка виражається ступенем бажання укласти договір убезпечення життя залежно від певних мотивів (вимога закону або договірних відносин, набутий досвід, податкові преференції, бажання збагачення, можливість працевлаштування, вплив реклами, активність продавця, тощо).
У ринковій економіці убезпечення життя виконує наступні функції: формування соціально-орієнтованого суспільства з убезпеченим майбутнім, поліпшення демографічної ситуації, інвестування, кредитування, мотивації персоналу суб'єктів господарювання.
4.Еволюція розвитку ринку убезпечення життя на території в межах сучасної України включає наступні періоди: середньовічний, капіталістичний, радянський (державно-монополістичний) та сучасний, який, у свою чергу, розподіляється на два етапи - занепаду (1991-2000 рр.) та відродження (з 2001 р. по наші дні). Проблеми розвитку ринку убезпечення життя є як породженням нестабільної соціально економічної ситуації сьогодні, так і наслідком культурно-історичних традицій українського суспільства.
5. Враховуючи низький рівень забезпечення персоналом, високу плинність кадрів та неналежне технологічне забезпечення Держфінпослуг, здійснення страхового нагляду на ринку страхування життя є неефективним. Тому автором пропонується використати досвід зарубіжних країн щодо впровадження платежів нагляду, коли кошторис Держфінпослуг складатиметься як з бюджетних коштів, так і з надходжень від страховиків та інших учасників небанківського ринку.
6. Під фінансовою безпекою страхування життя слід розуміти такий рівень забезпеченості інтересів убезпечених (вигодонабувачів, страхувальників), страховиків, перестраховиків, посередників, інвесторів, позичальників, кредиторів, а також держави, який забезпечує уникнення (зменшення) збитків на ринку убезпечення життя. При цьому фінансова безпека ринку страхування життя, будучи складовою частиною фінансової безпеки інвестиційно-кредитного ринку та недержавного пенсійного забезпечення, потребує значної уваги не тільки з боку держави та саморегулівних організацій, але й суспільства в цілому.
7. Діяльність інституційних суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення є ринковою, тому держава повинна забезпечити конкурентний ринок цих послуг. У зв’язку з цим, автором пропонується визначити умови діяльності компаній зі страхування життя в системі недержавного пенсійного забезпечення, та запровадити цільові резерви та/або гарантійні фонди для компенсації застрахованим у разі неплатоспроможності страховиків
8. Для підвищення ефективності державного регулювання убезпечення життя в умовах глобалізації світової економіки автором пропонується: ввести в законодавство поняття „кваліфікований інвестор”, для якого повинен бути встановлений особливий порядок регулювання, що забезпечить стабільність акціонерного капіталу вітчизняних страховиків та створить механізм протидії їх несанкціонованому поглинанню; запровадити корпоративне управління через механізм розкриття страховиками інформації про свою діяльність та забезпечення її прозорості, а також складання та розкриття консолідованої фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів; врегулювати законами України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та „Про страхування” поняття страхова група”, визначити процедуру створення, діяльності та ліквідації страхових груп, запровадити систему державного нагляду за страховими групами та встановити консолідовану звітність за її учасниками.
9. Оскільки шахрайство на ринку убезпечення життя ускладнює або блокує виконання важливих для країни соціально-економічних завдань, воно містить у собі підвищену суспільну небезпеку. Тому автором пропонується передбачити у системі державного регулювання сукупність наступних заходів: попередження страхового шахрайства, профілактика страхових злочинів серед професійних учасників ринку убезпечення життя та населення.
10. Для удосконалення системи запобігання відмиванню брудних грошей на ринку страхування життя автор вважає за необхідне централізоване на рівні Держфінмоніторингу разом з Держфінпослуг, НБУ, ДКЦПФР і правоохоронними органами періодичне узагальнення типології способів відмивання грошей на цьому ринку та доведення їх до відповідальних працівників з фінансового моніторингу компаній зі страхування життя та банків, а також страхових посередників.