Завадський Олександр Миколайович. Методика розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою

brief description

Завадський Олександр Миколайович. Методика розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.09, Акад. адвокатури України. - Київ, 2014.- 288 с.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЗАВАДСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 343.977

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ РОЗБІЙНОГО НАПАДУ,
ВЧИНЕНОГО ОРГАНІЗОВАНОЮ ГРУПОЮ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Науковий керівник
Весельський Віктор Казимирович,
кандидат юридичних наук, професор

Київ – 2014
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗБІЙНОГО НАПАДУ, ВЧИНЕНОГО ОРГАНІЗОВАНОЮ ГРУПОЮ 13
1.1. Теоретичні основи криміналістичної характеристики розбійних нападів, вчинених організованою групою, та її значення для розслідування зазначеної категорії злочинів 13
1.2. Спосіб вчинення злочину та його слідова картина як структурні елементи криміналістичної характеристики розбійних нападів, вчинених організованою групою 32
1.3. Відомості про особу злочинця та предмет безпосереднього замаху в структурі криміналістичної характеристики розбійних нападів, вчинених організованою групою 48
Висновки до розділу 1 64
РОЗДІЛ 2 ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ РОЗБІЙНОГО НАПАДУ, ВЧИНЕНОГО ОРГАНІЗОВАНОЮ ГРУПОЮ 68
2.1. Слідчі ситуації початкового етапу розслідування та дії слідчого щодо їх вирішення 68
2.2. Висунення версій і особливості планування розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою 88
2.3. Тактика окремих слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів на початковому етапі розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою 116
Висновки до розділу 2 149
РОЗДІЛ 3 НАСТУПНИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ РОЗБІЙНОГО НАПАДУ, ВЧИНЕНОГО ОРГАНІЗОВАНОЮ ГРУПОЮ 153
3.1. Тактика окремих слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів на наступному етапі розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою 153
3.2. Тактичні операції під час розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою 177
3.3. Особливості взаємодії слідчого з оперативними працівниками, спеціалістами та засобами масової інформації в ході розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою 188
Висновки до розділу 3 216
ВИСНОВКИ 221
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 224
ДОДАТКИ 281

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЕКП – експертно-криміналістичний підрозділ
ЗМІ – засоби масової інформації
КК – Кримінальний кодекс України
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України
НОП – наукова організація праці
НТЗ – науково-технічні засоби
ОВС – органи внутрішніх справ
ОРД – оперативно-розшукова діяльність
ОРЗ – оперативно-розшукові заходи
СГ – слідча група
СОГ – слідчо-оперативна група

ВСТУП

Актуальність теми. Аналіз статистичних даних МВС України свідчить про недостатньо високий рівень розслідування розбійних нападів, вчинених організованими групами. На якість досудового розслідування впливає те, що працівники правоохоронних органів припускаються суттєвих помилок під час аналізу наявної інформації, висунення версій, планування слідчих (розшукових) дій і оперативно-розшукових заходів, організації взаємодії.
Так, підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю у 2010 році було виявлено 6467 злочин, у 2011 році – 7121, а у 2012 році – 10543. Тільки у 2012 році було виявлено 911 організованих групи і злочинних організацій, що вчиняли розбійні напади. Відповідно до аналізу роботи судів загальної юрисдикції в 2012 році за даними судової статистики за злочини, вчинені організованими групами було засуджено 1765 осіб. Жертвами розбійних нападів стають переважно особи, які займаються приватним перевезенням громадян –
21 %; водії-любителі, які здійснюють несистематичні перевезення пасажирів, –
14 %; водії, які здійснюють міжміські та міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, – 12 %; підприємці й працівники комерційних організацій – 7 %.
Необхідність підвищення результативності діяльності органів внутрішніх справ стосовно розслідування зазначеної категорії злочинів ставить чіткі завдання перед криміналістичною наукою, серед яких формування й уточнення станом на сьогоднішній день криміналістичної характеристики розбійних нападів, вчинених організованою групою, та розробка на її основі комплексу ефективних рекомендацій методичного характеру щодо організації і тактики їх розслідування, які відповідатимуть вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, сучасній практиці боротьби з розбійними нападами, які вчиняються організованими групами.
Питанню розслідування основ методики розслідування злочинів у своїх працях приділяли увагу такі вчені, як: Ю. П. Аленін, Л. І. Аркуша, В. Д. Басай, В. П. Бахін, В. Д. Берназ, Р. С. Бєлкін, В. В. Бірюков, Т. В. Варфоломеєва, А. Ф. Волобуєв, В. І. Галаган, В. Г. Гончаренко, І. В. Гора, В. Я. Горбачевський, В. А. Журавель, А. В. Іщенко, Н. С. Карпов, Н. І. Клименко, І. І. Когутич, В. А. Колеснік, О. Н. Колесніченко, В. П. Колмаков, В. О. Коновалова, І. І. Котюк, В. С. Кузьмічов, В. В. Лисенко, В. К. Лисиченко, В. Г. Лукашевич, Є. Д. Лук’янчиков, Г. А. Матусовський, М. А. Погорецький, М. В. Салтевський, С. М. Стахівський, С. М. Стратонов, О. В. Таран, О. Ю. Татаров, В. В. Тіщенко, Л. Д. Удалова, В. Г. Хахановський, П. В. Цимбал, К. О. Чаплинський, С. С. Чернявський, Ю. Б. Чорноус, В. Ю. Шепітько, Б. В. Щур.
Слід зазначити, що окремі питання розслідування розбійних нападів висвітлювалися у кандидатських дисертаціях вітчизняних криміналістів, зокрема О. П. Ващука, М. К. Кузьменка, В. П. Колонюка, П. М. Кубрака, В. І. Оперука, А. Г. Солодовнікова, О. Д. Терещука, Г. О. Чорного, Г. В. Щербакової, М. О. Яковенка.
Проте, незважаючи на певний внесок названих науковців у дослідження зазначеної теми, на даний час вона залишається недостатньо повно розробленою на загальнотеоретичному рівні, а запропоновані в науковій літературі рекомендації відносно розслідування розбійних нападів не завжди відповідають потребам і особливостям сучасної слідчої практики. Отже, відсутність наукових, методичних розробок щодо розслідування розбійних нападів, вчинених організованою групою, свідчить про актуальність дослідження та зумовило вибір його теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року № 105/2007 року, Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», схваленої Указом Президента України від 27 жовтня 2009 року № 870/2009, Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від
29 вересня 2011 року № 1911, Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, схваленої Указом Президента України від
21 жовтня 2011 року № 1000/2011, Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347. Тему дисертації затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ (протокол № 7 від 22 травня 2007 року) та включено до планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2008–2012 рр., а також зареєстровано Координаційним бюро Національної академії правових наук України (реєстр. № 664, 2007 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб вдосконалити теоретичні основи та розробити комплекс пропозицій щодо удосконалення методики розслідування розбійних нападів, вчинених організованою групою.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі задачі:
– розкрити теоретичні основи криміналістичної характеристики розбійних нападів, вчинених організованою групою, та її значення для розслідування зазначеної категорії злочинів;
– конкретизувати способи вчинення організованою групою розбійних нападів та їх слідову картину;
– охарактеризувати особу злочинця та предмет безпосереднього замаху як структурних елементів криміналістичної характеристики розбійних нападів, вчинених організованою групою;
– визначити слідчі ситуації початкового етапу розслідування та дії слідчого щодо їх вирішення;
– встановити проблеми, пов’язані з висуненням версій і плануванням розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою;
– виявити недоліки тактики окремих слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів на початковому етапі розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою;
– показати тактику проведення окремих слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів на наступному етапі розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою;
– охарактеризувати тактичні операції, що здійснюються під час розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою;
– окреслити особливості взаємодії слідчого з оперативними працівниками, спеціалістами та засобами масової інформації в ході розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою;
– розробити практичні рекомендації та пропозиції до законодавства, щодо удосконалення розслідування розбійних нападів, вчинених організованими злочинними групами.
Об’єктом дослідження виступає боротьба правоохоронних органів із розбійними нападами.
Предметом дослідження є розслідування розбійних нападів, вчинених організованою групою.
Методи дослідження. При проведенні дослідження для вирішення поставлених задач використовувались у комплексі загальнонаукові та
спеціально-правові методи. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ в їх суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість об’єктивно оцінити загальнотеоретичні, криміналістичні, кримінальні процесуальні вирішуваних проблем в єдності їх змісту та форми. Системно-структурний метод дозволив здійснити декомпозицію криміналістичної характеристики на структурні елементи, класифікувати версії, систематизувати тактику слідчих (розшукових) дій і оперативно-розшукових заходів, типізувати слідчі ситуації й тактичні прийоми слідчих (розшукових) дій тощо (в підрозділах 1.1., 2.1., 2.2., 2.3., 3.1.). Формально-логічні (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, узагальнення, абстракція, аргументація тощо), описово-аналітичний і догматичний методи використано для тлумачення юридичних категорій, формулювання дефініцій і уточнення понятійного апарату, розроблення пропозицій щодо удосконалення законодавства (в усіх підрозділах). Метод кореляційного аналізу був використаний для визначення характеру взаємозв’язків і залежностей між елементами криміналістичної характеристики розбійних нападів, вчинених організованою групою, (в підрозділах 1.1., 1.2., 1.3.); функціональний – для аналізу динаміки окремих елементів криміналістичної характеристики вказаної категорії злочинів, встановлення доцільності й ефективності проведення окремих слідчих (розшукових) дій (у підрозділах 1.2., 1.3., 2.3., 3.1.); порівняльний – з метою з’ясування специфіки способів вчинення даного виду злочинів, його слідової картини, предметів безпосереднього замаху (в підрозділах 1.2., 1.3.); моделювання – для висунення типових версій щодо суб’єкта та події злочину (в підрозділі 2.2.); історико-правовий – з метою відстеження еволюції окремих теорій, вчень, категорій, поглядів учених на певні наукові проблеми (в усіх підрозділах); порівняльно-правовий і формально-юридичний – для аналізу нормативно-правових актів у процесі розгляду процедури здійснення слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових заходів і тактичних операцій, взаємодії слідчого з оперативними працівниками, спеціалістами та засобами масової інформації в ході розслідування злочинів (у підрозділах 2.3., 3.1., 3.2., 3.3.); соціологічні (анкетування, інтерв’ювання) – з метою вивчення поглядів практичних працівників органів внутрішніх справ на питання дослідження для підтвердження наукових висновків дисертації; статистичні (групування, зведення, аналіз кількісних показників) – для ілюстрації теоретичних обґрунтувань даними вивченої відомчої статистичної звітності (в усіх підрозділах).
Емпіричну базу дослідження становлять систематизовані матеріали офіційної статистичної звітності МВС України за 2006–2013 рр.; узагальнені результати вивчення 60 кримінальних справ, порушених на території 10 областей України за ознаками ст. 187 Кримінального кодексу України протягом
2007–2012 рр. та анкетування 350 слідчих, 317 оперативних працівників,
123 викладачів вищих навчальних закладів системи МВС України з метою отримання додаткової інформації про недоліки чинного законодавства, деякі інші проблемні питання, пов’язані з розслідуванням розбійних нападів і шляхи їх вирішення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і обсягом розглянутих питань дисертація є однією з перших спроб в Україні комплексного узагальнення на монографічному рівні проблем розслідування розбійних нападів, вчинених організованою групою.
Серед положень, які характеризуються новизною або її елементами, необхідно назвати:
вперше:
– висвітлено типову криміналістичну характеристику розбійних нападів, вчинених організованою групою;
– надано авторські визначення таких понять, як «криміналістична характеристика розбійних нападів, вчинених організованою групою», «спосіб вчинення організованою групою розбійних нападів», «слідова картина», «проблемна слідча ситуація», «планування розслідування злочинів», «взаємодія слідчого з оперативними працівниками, спеціалістами в ході розслідування розбійних нападів, вчинених організованою групою»;
– виділено риси слідчих ситуацій, характерних для початкового етапу розслідування розбійних нападів, вчинених організованою групою;
удосконалено:
– методи, що можуть використовуватися для збирання інформації з метою побудови криміналістичної характеристики зазначених злочинів;
– процедури виявлення характерних особливостей особи злочинця на підставі аналізу обстановки вчинення злочину в аналогічних випадках і типових слідів;
– зв’язки та залежності між елементами криміналістичної характеристики розбійних нападів, вчинених організованою групою;
– знання щодо способів вчинення розбійних нападів, вчинених організованою групою;
– встановлено недоліки у тактиці здійснення окремих слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів на початковому та наступному етапах розслідування зазначеного виду злочинів;
– перелік тактичних операцій, які здійснюються в ході розслідування розбійних нападів, вчинених організованою групою;
дістало подальший розвиток:
– перелік джерел інформації, завдяки яким будується криміналістична характеристика розбійних нападів, вчинених організованою групою;
– тлумачення функцій криміналістичної характеристики вказаної категорії злочинів;
– рекомендації щодо висунення версій та планування в справах про вчинення організованою групою розбійних нападів;
– форми взаємодії слідчого з оперативними працівниками, спеціалістами та засобами масової інформації в ході розслідування розбійного нападу, вчиненого організованою групою.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження впроваджено як рекомендації у:
– науково-дослідній роботі – як підґрунтя для подальших наукових досліджень, спрямованих на покращання методики розслідування розбійних нападів, вчинених організованими групами;
– правотворчій діяльності – з метою вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства, інших нормативно-правових актів, що регулюють антикримінальну діяльність правоохоронних органів (акт Головного Слідчого управління МВС України від 02.12.2013 р.);
– навчальному процесі – як матеріали для підготовки навчально-методичних і наукових видань та для проведення занять з навчальних дисциплін «Криміналістика» та «Особливості розслідування окремих видів злочинів»
(акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 03.10.2013 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднено автором у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Запоріжжя,
31 жовтня 2008 р.); «Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності» (м. Київ, 3 квітня 2009 р.); «Криміналістика у протидії злочинності» (м. Київ, 16 жовтня 2009 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено в 8 наукових публікаціях, серед яких чотири статті – у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, одна стаття – у виданні іноземної держави та три статті – у збірниках тез наукових доповідей, оприлюднених на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Напрацьований у процесі проведення дослідження матеріал доцільно узагальнити за допомогою наступних висновків:
1. Доречною є вказівка в КПК України на спосіб злочину, що включатиме три стадії: підготовчу, безпосереднього вчинення та приховування злочину.
2. Існує нагальна потреба у формуванні криміналістичного вчення про предмет безпосереднього замаху, що ґрунтуватиметься на його криміналістичній характеристиці.
3. Необхідно об’єднати правові норми кримінально-процесуального, кримінального, адміністративного законодавства, що передбачають відповідальність за протидію розслідуванню злочинів, в єдиний міжгалузевий правовий інститут з чітким визначенням у КПК України компетенції органів досудового розслідування щодо порядку їх ефективного застосування з метою нейтралізації та запобігання протидії.
4. В КПК України повинна міститись пряма заборона використання захисником незаконних способів доказування та будь-яких способів протидії розслідуванню.
5. Потрібно закріпити в КПК України обов’язковість проведення огляду місця події в усіх випадках вчинення кримінального правопорушення.
6. Варто закріпити на законодавчому рівні вимогу про обов’язкову присутність слідчого під час проведення експертиз.
7. Потрібно внести доповнення в КПК України щодо встановлення строків проведення експертиз у справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини – від двох тижнів до місяця з моменту передачі експерту всіх необхідних матеріалів.
8. Слід визначити в КПК України, що у випадках, коли прийняття рішення про початок досудового розслідування неможливе чи ускладнене без проведення експертизи, вона може бути призначена та проведена до його початку. За винятком експертиз, пов’язаних із застосуванням заходів процесуального примусу стосовно фізичних осіб.
9. Потрібно доповнити КПК України статтею з вичерпним переліком випадків повторного пред’явлення для впізнання.
10. Варто впровадити в слідчу практику тактику, коли роль понятих покладається на осіб, серед яких пред’являється особа, яка підлягає впізнанню.
11. Необхідно закріпити в окремій главі КПК України загальні положення взаємодії слідчого з оперативними працівниками та спеціалістами (порядок, умови, комплекс основних форм взаємодії та права й обов’язки суб’єктів взаємодії) і привести у відповідність із даними правовими нормами положення інших нормативно-правових актів, а також уніфікувати відомчі нормативно-правові акти, що стосуються питань взаємодії слідчого з оперуповноваженими та спеціалістами.
12. Існує потреба в доповненні КПК України статтею «Здійснення досудового розслідування слідчо-оперативною групою», включенні в ст. 3 «Визначення основних термінів Кодексу» терміна «слідчо-оперативна група», а також введенні статті, що регламентуватиме порядок створення та діяльності міжрегіональних СОГ для розслідування справ про декілька злочинів різної територіальної підслідності. З метою розслідування розглядуваної категорії справ в ОВС обов’язково повинні створюватись постійно діючі спеціалізовані СОГ.
13. В кримінально-процесуальному законі слід врахувати пропозицію стосовно наділення слідчого правом за умови погодження з оперативним підрозділом встановлювати строк виконання доручення з урахуванням реального обсягу, невідкладності дорученої роботи, а також можливостей працівників даного підрозділу.
14. Доречно доповнити КПК України положенням, що слідчий має право знайомитись з усіма оперативно-розшуковими матеріалами оперативних підрозділів, що стосуються розслідуваних ним справ. Також варто розробити відповідний нормативно-правовий акт (положення, інструкцію), який би врегульовував питання надання в розпорядження слідчого матеріалів ОРД.
15. Рекомендується включити в КПК України окрему главу «Використання результатів оперативно-розшукової діяльності», яка повинна містити основні вимоги, яким повинні відповідати матеріали ОРД (умови, порядок і межі їх використання в кримінальній справі).
16. Взаємодія слідчих із ЗМІ потребує належної правової регламентації: прийняття спільного наказу МВС України і Державного комітету телебачення і радіомовлення України; введення норми в КПК України та Закони України «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», яка встановлювала б, що в ході розслідування злочинів прокурор, слідчий, оперативний працівник, керівники відповідних підрозділів, виходячи із стратегічних і тактичних міркувань, мають право використовувати можливості ЗМІ для виявлення, розкриття, розслідування та запобігання злочинів.