Зельдіна Олена Романівна. Теоретичні аспекти спеціального режиму господарювання

brief description

Зельдіна Олена Романівна. Теоретичні аспекти спеціального режиму господарювання : Дис... д-ра наук: 12.00.04 2007

Зельдіна О.Р. Теоретичні аспекти спеціального режиму господарювання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 господарське право, господарсько-процесуальне право. Інститут економіко-правових досліджень НАН України. Донецьк, 2007.
Дисертація присвячена розробці і теоретичному обґрунтуванню спеціального режиму господарювання як інституту господарського права. У роботі обґрунтовано, що спеціальний режим господарювання є інститутом господарського права, який включає норми, що регулюють як організаційно-господарські, так і виробничо-господарські відносини. Надано визначення юридичної конструкції, в умовах спеціального режиму господарювання, яка відрізняється множинністю ланок, специфікою взаємодії та взаємоув’язки норм, які регулюють організаційно-господарські та виробничо-господарські відносини, різноманіттям горизонтальних і вертикальних зв’язків. Обґрунтовано цілі, критерії, особливості спеціального режиму господарювання. Запропоновано класифікувати спеціальний режим господарювання залежно від обраних законодавцем правових засобів за видами: обмежувальний, заохочувально-обмежувальний, заохочувальний. Запропоновано визначення концесії, спеціального режиму інвестиційної діяльності, обґрунтовано особливості господарського забезпечення Збройних сил України, виключної (морської) економічній зони. Систематизовано гарантії прав інвесторів і запропоновано їх класифікацію. Проаналізовано проблеми правотворчості та правореалізації спеціального режиму господарювання та обґрунтовано необхідність модернізації законодавства про спеціальний режим господарювання та її задачі і напрями. Одним із напрямів модернізації даного законодавства є гармонізація законодавства про спеціальний режим господарювання, як внутрішня, тобто всередині інституту права та із суміжними галузями права, так і зовнішня, тобто з нормами СОТ, ЄС і іншими.

У дисертації надано теоретичне узагальнення правового регулювання суспільних відносин в умовах спеціального режиму господарювання і запропоновано вирішення важливої наукової проблеми, що полягає у розробці теоретичних аспектів спеціального режиму господарювання. Для вирішення наукової проблеми дисертанткою виокремлено спеціальний режим господарювання у інститут господарського права, запропоновано визначення юридичних конструкцій, які відносяться до спеціального режиму господарювання на основі забезпечення розумного сполучення публічних та приватних інтересів, а також сформульовано наступні основні теоретичні та практичні висновки з метою підвищення ефективності господарювання.

Сукупність норм права, що регулюють спеціальний режим господарювання, має всі ознаки, властивіінституту права, і можна говорити про сформований інститут господарського права, який охоплює норми, що регулюють організаційно-господарські та виробничо-господарські відносини, як організацію, так і здійснення господарської діяльності, а також включає окремі норми суміжних інститутів деяких інших галузей законодавства.
Спеціальний режим господарювання це правовий режим, який визначає особливий порядок організації та здійснення господарської діяльності на певній території, у певній галузі економіки, що відрізняється від загального режиму господарської діяльності, передбаченого законодавством, і вводиться державою з певною метою для забезпечення розумногосполучення публічних і приватних інтересів за допомогою встановлення обмежень та/або заохочень для суб'єктів господарювання.
Розглянутий правовий режим здобуває властивості спеціального” через включення в утворюючу його мережу не тільки господарсько-правових норм, які складають основу цієї мережі, але і деяких суміжних з господарським правом норм, що відносяться до інститутів інших галузей права: митного, фінансового, екологічного, земельного, адміністративного.

Спеціальні режими господарювання як комплексні утворення підтверджують відсутність «китайської стіни» між галузями права, взаємодію в реальному господарському житті норм різних галузей права та необхідність комплексного підходу до дослідження проблем правового забезпечення економіки і до дотримання цього підходу в процесі правотворчості

Юридична конструкція видів спеціального режиму господарювання, це багатоланкова, яка виступає єдиним цілим, система правовідносин, що забезпечує взаємоув’язку норм, які регулюють організаційно-господарські та виробничо-господарські відносини для досягнення синергетичного економіко-правового ефекту.Складність конструкцій, які відносяться до спеціального режиму господарювання, пояснюється множинністю ланок, переплетенням горизонтальних і вертикальних зв'язків, специфікою взаємодії та взаємоув’язки норм, які регулюють організаційно-господарські та виробничо-господарські відносини, а також необхідністю досягнення оптимальної кількості ланок, що входять у єдину систему.
Спеціальний режим господарювання залежно від правових засобів, обраних законодавцем для досягнення мети, можна поділити на три види, кожний з який, у свою чергу, включає певні підвиди спеціального режиму господарювання.

Головним у першому виді (обмежувальний спеціальний режим господарювання) є господарське забезпечення Збройних сил України. Господарське забезпечення Збройних сил України регулюється за допомогою обмежень при організації та здійсненні господарських операцій військовими частинами для підтримки їхньої життєдіяльності, бойової та мобілізаційної готовності, що дозволяє збалансувати публічні і приватні інтереси.
Головним у другому виді (заохочувально-обмежувальний спеціальний режим господарювання) є концесія. Концесія це юридична конструкція, яка відрізняється сполученням заохочень і обмежень, що спрямована на залучення інвестицій для будівництва та/або експлуатації об'єктів права державної та/або комунальної власності.
Головним у третьому виді (заохочувальний спеціальний режим господарювання) є спеціальний режим інвестиційної діяльності. Спеціальний режим інвестиційної діяльності це юридична конструкція, що відрізняється встановленням заохочень для суб'єктів господарювання, які виконують спеціальні вимоги законодавця, що сприяє залученню інвестицій в економіку депресивних регіонів України і забезпечує сполучення публічних і приватних інтересів.

Здійснений аналіз нормативно-правових актів про спеціальні економічні зони і території пріоритетного розвитку показує, що велика частина норм права дублюється, разом із цим маються суперечливі норми права, що регулюють ідентичні правовідносини в різних спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку. Для усунення цієї проблеми необхідно кодифікувати в Господарському кодексі України норми права про території пріоритетного розвитку і спеціальні економічні зони.
Законодавство України передбачає низку гарантій захисту прав інвесторів, аналіз яких дозволяє виділити три групи. Перша група включає загальні гарантії захисту прав і інтересів, тобто такі гарантії захисту, що передбачені загальним законодавством України для всіх суб'єктів господарювання. Друга група включає гарантії захисту прав безпосередньо для суб'єктів інвестиційної діяльності. Третя група включає специфічні гарантії, передбачені законодавством України безпосередньо для суб'єктів, що здійснюють господарську діяльність в умовах спеціального режиму господарювання. Існує проблема реалізації цих гарантій на практиці, тому запропоновано заходи, які направлені на удосконалення процесу реалізації гарантій захисту прав інвесторів у практичній діяльності.
Аналіз правотворчості та правореалізації норм про спеціальний режим господарювання показав, що існують прогалини в законодавстві, проблеми при реалізації спеціального режиму господарювання, нестабільність законодавства тощо. Для вирішення цих проблем необхідна модернізація законодавства про спеціальний режим господарювання. Модернізація законодавства про спеціальний режим господарювання передбачає вдосконалення, відновлення законодавства про спеціальний режим господарювання з урахуванням нових умов розвитку для підвищення його ефективності.Задачами модернізації законодавства про спеціальний режим господарювання є: забезпечення науково обґрунтованого правотворчого процесу; забезпечення нового якісного рівня правореалізації; забезпечення ефективності спеціального режиму господарювання.
Запропоновано такі напрями модернізації законодавства України про спеціальний режим господарювання: а) кодифікувати норми права, що визначають поняття, цілі, особливості спеціального режиму господарювання, і доповнити Господарський кодекс України; б) закріпити законодавчо норму права, яка забороняє спонтанну зміну законодавства про спеціальний режим господарювання; в) забезпечити прийняття нормативно-правових актів про спеціальний режим господарювання на основі розрахунку їхньої економічної ефективності; г) законодавчо закріпити єдину методику визначення ефективності спеціального режиму господарювання; ґ) розробити механізм реалізації норм права про спеціальний режим господарювання; д) забезпечити виконання гарантій прав суб'єктів спеціального режиму господарювання; е) проводити роботу з гармонізації законодавства про спеціальний режим господарювання.

За результатами дослідження розроблені пропозиції щодо внесення змін до Законів України Про концесію”, Про концесії на будівництво й експлуатацію автомобільних доріг”, Про господарську діяльність у Збройних силах України” та доповнень до Господарського кодексу України.