Жуков Костянтин Вікторович. Ускладнені гіпертензивні кризи: клініко-гемодинамічна характеристика і обгрунтування лікувальної тактики

brief description

Жуков Костянтин Вікторович. Ускладнені гіпертензивні кризи: клініко-гемодинамічна характеристика і обгрунтування лікувальної тактики : Дис...канд. мед. наук: 14.01.11 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2007. — 132арк. — Бібліогр.: арк. 114-132

Жуков К.В. Ускладнені гіпертензивні кризи: клініко-гемодинамічна характеристика і обґрунтування лікувальної тактики. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського, Сімферополь, 2007.
Дисертацію присвячено підвищенню якості лікування хворих на гіпертензивні кризи, ускладнені гострим коронарним синдромом, набряком легень, а також гіпертензивні кризи на фоні хронічної ниркової недостатності. Серед пацієнтів з гіпертензивними кризами, ускладненими гострим коронарним синдромом окреслено групу, для яких продемонстровано вищу ефективність внутрішньовенного метопрололу порівняно з пероральними в-адреноблокаторами. Метопролол був ефективнішим у пациентів з резистентним ангінальним синдромом, відчуттям страху і тривоги, молодше 60 років, з частотою серцевих скорочень понад 90 за хвилину та рівнями систолічного артеріального тиску 210 мм рт.ст. і більше. При гіпертензивних кризах, ускладнених набряком легень, встановлено категорії пацієнтів, у яких були більш ефективними еналапрілат і торасемід. При гіпертензивних кризах на фоні хронічної ниркової недостатності відокремлено групу хворих, які показують вищу ефективність торасеміду і лабеталолу. Автором на підставі проведеного проспективного дослідження для поліпшення вибору лікувальної тактики обґрунтовано необхідність оцінки у хворих з різними варіантами ускладнених гіпертензивних кризів показників геометрії та систолічної функції лівого шлуночка, об’ємів циркулюючої крові.

В дисертації проведено теоретичне узагальнення і досягнуто рішення наукової задачі з використанням комплексу інструментальних і лабораторних методів при проспективному спостереженні встановлено оптимальні лікувальні режими у хворих на ГК, ускладнені гострим коронарним синдромом, набряком легень і ГК, що протікають на фоні хронічної ниркової недостатності.
1. Кожний з ускладнених ГК, що вивчалися, представлений різними патогенетичними варіантами. При використанні різних видів статистичного аналізу встановлено наявність істотних зв'язків показників структури й функції лівого шлуночка, розмірів лівого передсердя з параметрами центральної гемодинаміки; характер цього зв'язку широко варіював залежно від клініко-гемодинамічних особливостей хворих.
2. В лікуванні ГК, ускладнених гострим коронарним синдромом, внутрішньовенний метопролол показав високу антигіпертензивну ефективність, добру переносимість. Порівняно з пероральними в-адреноблокаторами цей препарат був ефективнішим у хворих молодше 60 років (OR=1,51; CI 1,19-1,96); за наявності у них резистентного ангінального синдрому (OR=1,41; CI 1,08-1,83); відчуттів страху і тривоги (OR=1,46; CI 0,94-2,23); при частоті серцевих скорочень 90 за хвилину і більше (OR=1,47; CI 1,06-2,02); при рівнях систолічного артеріального тиску 210 мм рт.ст. і більше (OR=1,45; CI 1,22-1,97).
3. У хворих на ГК, ускладнені набряком легенів, внутрішньовенні еналапрілат і торасемід, що використовувалися як компоненти лікувальної тактики, показують високу ефективність. Безпосередній результат лікування при використанні еналапрілату в поєднанні з низькою дозою нітратів і фуросемідом був краще, ніж при застосуванні стандартної дози нітратів з фуросемідом у випадках з наявністю дилатації і систолічної дисфункції лівого шлуночка, а також у випадках хронічного прийому нітратів раніше.
4. При ГК, ускладнених набряком легенів, внутрішньовенний торасемід був ефективніший порівняно з внутрішньовенним фуросемідом у хворих віком 60 років і старше, за наявності шлуночкової екстрасистолії градацій ІII-V, а також при значному зниженні функції нирок.
5. При купірованні ГК на фоні хронічної ниркової недостатності внутрішньовенні торасемід і лабеталол були достатньо ефективними. Безпосередній результат їх застосування був кращий порівняно з фуросемідом за наявності вираженої ниркової недостатності; тахікардії на початку кризу; при рівнях систолічного артеріального тиску вище 210 мм рт.ст.