Журналістська діяльність Августина Волошина в контексті розвитку закарпатської преси

brief description

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики

Тарасюк Володимир Юрійович

УДК 070 (09) (477.87) 19”

Журналістська діяльність Августина Волошина
в контексті розвитку закарпатської преси

Дисертація на здобуття вченого ступеня
кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук
Т. В. Старченко

Київ-2004

Зміст
Вступ..................................................................................................................312
Розділ І. Августин Волошин журналіст, редактор, видавець............1350
1.1. Сучасний стан дослідженості проблеми................................................1328
1.2. Становлення А. Волошина-журналіста..................................................2850
Висновки.................................................................................................................50
Розділ ІІ. Августин Волошин в обстоюванні народовської преси.......5195
2.1. Концептуальні засади розвитку крайової журналістики......................5167
2.2. Організація газетно-журнальної справи на Закарпатті.........................6794
Висновки...........................................................................................................9495
Розділ ІІІ. Особливості публіцистики Августина Волошина.............96175
3.1. Утвердження національної ідеї засобами періодичних видань.........96121
3.2. Проблематика публіцистики автора...................................................122146
3.3. Жанрово-стильові особливості журналістської творчості А. Волошина .......................................................................................................................147174
Висновки.......................................................................................................174175
Висновки.....................................................................................................176182
Список використаних джерел.................................................................183211

ВСТУП

Українська журналістика за весь період свого існування завжди перебувала в епіцентрі суспільно-політичних процесів і багато в чому визначала їхній напрям. Навіть в умовах відсутності власної держави, за неймовірно складних повсякденних реалій функціонування, пов’язаних передусім із важкими політичними обставинами, цензурними утисками, відсутністю належної фінансової й матеріальної бази, вітчизняна преса формувала й утверджувала національну культуру, пробуджувала історичну свідомість свого народу. Тому цілком природним є інтерес дослідників до джерел, які безпосередньо пов’язані з пресою. Ці джерела слугують ключем не тільки до повнішого висвітлення власне шляху, пройденого журналістикою, а й до об’єктивного розуміння нашої історії, культури загалом, дають можливість неупереджено, більш об’єктивно подивитися на минуле народу в контексті національних інтересів. Адже, як зазначають Н. Сидоренко та О. Сидоренко, поза національним не існує історія народу, його духовність та гордість” [302, 5].
На особливу увагу заслуговують призабуті, найменш відомі сторінки історії, у яких ключове місце відводиться часописам, їх керівникам та провідним журналістам. Це відповідає вимогам часу, що диктує нагальність процесів національного відродження. У контексті сказаного особливе місце посідає журналістська діяльність Августина Волошина (1874 1945) видатного закарпатоукраїнського державного, громадсько-політичного, національно-культурного, педагогічного й релігійного діяча, президента Карпатської України, найпомітнішої постаті в історії Закарпаття першої половини ХХ століття.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена тим, що журналістська діяльність А. Волошина майже не досліджена. Її основу склали численні публікації, які протягом перших чотирьох десятиріч минулого століття з’являлися різними мовами насамперед у закарпатських газетах, журналах, календарях-альманахах, інших збірниках. Часто такі матеріали виходили у світ без підпису, під псевдонімами або криптонімами й уже за життя автора ставали рідкісними, малодоступними, а сьогодні розкидані по різних архівах, бібліотеках і потребують ґрунтовного вивчення. Крім того, належно не досліджена праця А. Волошина як головного редактора та видавця ряду часописів. Він приділяв увагу також питанням історії крайової журналістики, концептуальним засадам її розвитку. Закарпатська ж преса становить значний інтерес як першоджерело до вивчення особливостей розвитку визвольної боротьби закарпатських українців проти національного і соціального поневолення, за розвиток культури і літератури на народній основі, за усвідомлення національної єдності і возз’єднання всіх українських земель” [226, 296].
Журналістська діяльність А. Волошина становить вагомий масив закарпатської періодики, яка є невід’ємною складовою вітчизняної журналістики. Дисертаційна робота про А. Волошина-журналіста дасть можливість додати суттєві штрихи до його загального портрета як суспільно-політичного діяча, є важливою в наші дні ще й у зв’язку з неоднозначними поглядами на цю постать, а подекуди й політичними спекуляціями щодо імені президента Карпатської України. З одного боку, як повідомляють сучасні регіональні й центральні засоби масової інформації, в Ужгороді створено музей, відкрито пам’ятник А. Волошину, йому посмертно присвоєно звання Героя України. Разом із тим з’явилося кілька публікацій, із яких діяч постає перед широким загалом як політичний авантюрист, ставленик гітлерівської Німеччини, прибічник Будапешта тощо. Дослідження про А. Волошина-журналіста дозволить об’єктивніше оцінити діяча в контексті конкретної історичної доби, його зв’язок із сучасністю.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження входить до комплексної теми № 01БФ-045-01 Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір”, яку розробляє Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, із її підрозділами: Духовно-культурна компонента інформаційних процесів в Україні” (підтема досліджується на кафедрі історії літератури та журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка) і Становлення української національної преси: проблеми історії, мови та теоретико-практичні новації” (підтема досліджується на кафедрі журналістики Ужгородського національного університету).
Мета дисертаційної роботи у контексті історії закарпатської преси комплексно дослідити журналістську діяльність А. Волошина, осмислити його здобутки на тлі історичної доби. Виходячи з цього, визначено основні завдання дослідження:
зібрати й систематизувати матеріали, які стосуються журналістської діяльності А. Волошина, увести в науковий обіг маловідомі й невідомі джерела, що стосуються життєвого й творчого шляху діяча;
осмислити витоки А. Волошина-журналіста, відтворити його цілісний портрет як журналіста в контексті кореспондентської, редакторської, видавничої діяльності;
визначити суспільну роль А. Волошина як активного учасника журналістського процесу на Закарпатті, його зв’язки з журналістським оточенням, участь у становленні й розвитку закарпатської україномовної преси та її впливу на суспільно-політичні, соціально-економічні, релігійні й культурно-освітні відносини в краї;
розкрити особливості стилю й манери письма автора, проблематику, жанрову природу й ідейне спрямування його творів;
з’ясувати, у чому полягає актуальність журналістської діяльності А. Волошина в наш час.
Дисертаційне дослідження є важливим і з погляду вивчення вітчизняної регіональної журналістики. Це дасть можливість масштабніше осмислити роль окремих діячів у складних процесах розвитку місцевої преси, допоможе позбутися прогалин у нашій історії.
Виконати поставлені завдання можна тільки за умов проведення цілісного наукового дослідження. Наша дисертаційна робота й покликана всебічно висвітлити журналістську діяльність А. Волошина, її роль та місце в історії.
Джерельну базу склали наукові праці з теорії й практики журналістики, історії Закарпаття, закарпатської преси, розпорошені публікації в газетах, журналах, календарях, альманахах, інших збірниках переважно першої половини ХХ ст., спогади, матеріали епістолярного характеру, праці про життя й діяльність А. Волошина.
Методологічною основою дисертації послужили дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема використано праці з історії закарпатської преси, історії літературного процесу, української журналістики загалом В. Бірчака, А. Животка, О. Дея, П. Федченка, М. Нечиталюка, О. Мукомели, Н. Сидоренко, І. Крупського, І. Добоша, В. Габора; з історії Закарпаття, про життя й діяльність А. Волошина М. Вегеша, І. Гранчака, Т. Беднаржової, П. Чучки, О. Мишанича, В. Ілька; з теорії й практики журналістики А. Москаленка, В. Різуна, В. Здоровеги, О. Пономарева, В. Шкляра, В. Іванова, Б. Чернякова, П. Лизанчука, І. Михайлина, М. Черепахова та інших дослідників. До уваги взято спогади сучасників А. Волошина В. Шандора, А. Штефана, П. Стерча, М. Бажанського, С. Росохи, А. Пекаря, матеріали підручників та посібників з історії України, української журналістики й літератури другої половини ХІХ першої половини ХХ століть, а також зі спеціальних професійних видань, у тому числі словників, довідників, енциклопедій. Усе це стало визначальним із погляду наукової методології та відіграло активну роль у побудові дисертаційного дослідження, в обґрунтуванні ключових його положень і виборі необхідних методів аналізу.
З цією метою опрацьовані матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, Державного архіву Закарпатської області в м. Ужгород та м. Берегово, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки, Наукової бібліотеки Ужгородського національного університету, Науково-дослідного інституту карпатознавства Ужгородського національного університету, Закарпатського краєзнавчого музею, Бібліотеки крайового товариства Просвіта” в м. Ужгород. Крім того, використано інформацію зі всесвітньої мережі Інтернет, а також наукову літературу, видану за кордоном на базі матеріалів зарубіжних архівів.
У дисертації враховано неперіодичні видання А. Волошина, які дають загальне уявлення про світогляд, творчу спадщину автора (у першу чергу йдеться про підручники, церковні книжки, художні твори). Проте ці та деякі інші видання не включено до списку використаних джерел, оскільки вони виходять за рамки розгляду обраної теми або не є визначальними для її розкриття.
Об’єктом дослідження стали джерела, що стосуються життя й творчості А. Волошина. Опрацьовано часописи кінця ХІХ першої половини ХХ століття, із якими пов’язана (чи могла бути пов’язана) його журналістська діяльність. Особливий інтерес для вивчення склали віднайдені в пресі різноманітні за жанрами й тематикою матеріали автора. Вони були опубліковані в газетах, журналах, збірниках, альманахах, календарях.
У дисертації розглядається багатогранна журналістська діяльність А. Волошина, яка охоплює еволюцію його творчості, професійного зростання як майстра публіцистичного слова, керівника й організатора часописів. Участь А. Волошина в журналістському русі краю вагомо відображає період становлення й розвитку місцевої преси в загальноукраїнському контексті, роль діяча в цьому процесі, а також складний поступ національного пробудження закарпатців у кінці ХІХ першій половині ХХ століття. Апогеєм такого пробудження стало утворення на верховинській землі Карпатської України прологу української соборної державності. Появу Карпатської України на політичній карті світу історики вважають другим вагомим етапом боротьби нашого народу за власну незалежність після національно-визвольних змагань 1918 1920 рр.
Предмет дослідження. В основу роботи покладено ґрунтовний і всебічний аналіз журналістської діяльності А. Волошина, яка розглядається не тільки в контексті розвитку закарпатської преси, що є визначальним, а й громадсько-політичних процесів того часу, духовного й національно-культурного відродження народу. На прикладі А. Волошина як одного з найпомітніших представників закарпатської журналістики першої половини ХХ ст. здійснено спробу глибше оцінити розвиток регіональної преси вказаного періоду, роль інтелігенції, перш за все педагогів і духовенства Закарпаття, у піднесенні всіх сфер життя краю. При цьому наголошується на нерозривній єдності цієї території за Карпатами з іншими етнічними українськими землями.
Довгі роки замовчування імені А. Волошина негативно позначилися на вивченні його біографії. Сказане стосується й сьогодення, коли активно відбуваються процеси національного відродження та з’явилася можливість дослідити численні першоджерела. У деяких працях, що з’являються останнім часом, унаслідок суб’єктивних і об’єктивних причин (головним чином через малодоступність джерел та з ідеологічних міркувань) допущено чимало неточностей, перекручень у висвітленні життя й діяльності А. Волошина, включаючи царину журналістики. Загалом це вимагає всебічного та якомога системнішого погляду на життєвий і творчий шлях журналіста. Розв’язати таке завдання, спираючись на численні матеріали архівів, бібліотек, значною мірою покликане й наше дослідження.
У дисертаційній роботі про А. Волошина як співробітника, кореспондента, редактора, видавця часописів враховано його погляди на розвиток преси, взято до уваги контекст тогочасного журналістського середовища. Це повніше дозволяє встановити зв’язок А. Волошина з журналістикою й охарактеризувати діяча в рамках означеної теми дослідження.
Матеріалом дослідження послужили близько 4 тисяч фрагментів сторінок різних видів друкованих засобів інформації, які характеризують досліджувані явища.
Аби забезпечити всебічне й об’єктивне висвітлення теми дисертації, застосовано системний підхід та комплексний аналіз проблем і явищ. Це передбачає використання широкої методологічної бази. Як справедливо зазначає М. Нечиталюк, полімерність преси (багатоскладовість, множинність відображеної картини дійсності), як одна з її визначальних рис, вимагає багатоманітності застосовуваних для її вивчення методів аналізу фактичного матеріалу” [267, 17]. Сказане повною мірою стосується нашого дослідження.
Основним є комплексно-аналітичний метод, що увібрав у себе елементи порівняльно-історичного, біографічного, бібліографічно-описового, системно-хронологічного, проблемно-тематичного та аналітичного методів. Використано також жанрово-видовий, мовностилістичний, структурно-типологічний методи, що особливо прислужилося у вивченні творчої спадщини А. Волошина.
Кожен із перерахованих методів використовувався залежно від конкретної ситуації самодостатньо або в комплексі з іншими методами, що сприяло ґрунтовності дисертаційної роботи. Дослідницькі зусилля скеровано на використання кількісних і якісних показників методів, аби максимально об’єктивно й повно оцінити участь А. Волошина в пресі.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. У роботі вперше зроблено спробу ґрунтовно представити здобутки А. Волошина-журналіста, проаналізувати його редакторську, видавничу діяльність. Дається оцінка авторському публіцистичному доробкові, що побачив світ у періодичних виданнях. Тим самим окреслено внесок А. Волошина в збагачення закарпатської публіцистики.
На прикладі діяльності А. Волошина в пресі простежено його вплив на формування й становлення нової, патріотично налаштованої інтелігенції краю, україномовної преси Закарпаття. Уперше здійснено результативні спроби розшукати якнайбільшу кількість журналістських праць публіциста, видань, із якими він співпрацював. Установлено авторство цілого ряду публікацій А. Волошина, оприлюднено журналістські, а також епістолярні та інші матеріали, які раніше не привертали уваги дослідників. Це дозволило розширити багатогранний портрет А. Волошина як суспільного діяча.
Теоретична цінність дисертації полягає в тому, що в ній використано значний фактичний матеріал. На його основі зроблено відповідні узагальнення та висновки. Дослідження покликане дати уявлення про характер і спрямування журналістської діяльності А. Волошина. Це важливо передусім для історії журналістики, оскільки дає можливість заповнити її прогалини. Здобуті результати сприяють вивченню історії української журналістики, зокрема регіональних видань, глибокому розумінню впливу А. Волошина в першу чергу на формування й становлення системи народовської преси Закарпаття, яка активно втручалася в суспільні відносини краю. Отримані результати доповнюють здобутки науковців у вивченні життєдіяльності А. Волошина.
Дисертаційна робота прислужиться в подальшому вивченні А. Волошина як визначного крайового діяча, сприятиме більш об’єктивному розумінню його місця й ролі в історії на тлі важливих суспільно-політичних подій, що відбувалися на Закарпатті у відповідний період. Крізь призму обраної теми дисертаційна робота дасть змогу простежити характер зв’язків і взаємини в журналістських колах першої половини ХХ століття, напрямки розвитку закарпатських часописів цього періоду.
Практичне значення дисертації визначається тим, що одержані результати стануть корисними для студентів факультетів і відділень журналістики при написанні курсових і дипломних робіт. Матеріали дослідження можуть бути використані для створення посібників, монографій з історії української журналістики, зокрема закарпатської преси, для складання у вузах програм спецкурсів, які стосуватимуться ключових постатей закарпатської журналістики першої половини ХХ століття.
Фактичний матеріал може зацікавити істориків, краєзнавців, релігієзнавців, мовознавців, усіх, хто цікавиться постаттю Августина Волошина, закарпатською журналістикою, її місцем в історії вітчизняної преси. Інформація довідкового характеру прислужиться для складання різного роду бібліографічних покажчиків, каталогів. Розглянуті в дисертації складові майстерності А. Волошина-публіциста стануть у нагоді працівникам-початківцям редакцій друкованих видань, примножать творчі здобутки практиків із районних та обласних газет і журналів. Адже, як зазначає В. Здоровега, історія журналістики трактується не просто як набір відповідних періодичних видань, а як відповідний вияв суспільно-політичної, громадської думки та скарбниця журналістського досвіду” [213, 35].
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, а також опубліковані наукові статті, у яких викладено основні положення роботи, виконано самостійно.
Апробація дослідження. Робота обговорена на розширеному засіданні кафедри історії літератури та журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також на розширеному засіданні кафедри журналістики Ужгородського національного університету.
Результати дослідження апробовані під час виступів на міжнародних наукових конференціях: Карпатська Україна: Національне відродження. Політичний розвиток. Персоналії”, присвяченій 60-річчю Карпатської України (Ужгород, 1999), ЗМІ і становлення державності в Україні” (Ужгород, 2000), Українська література в загальноєвропейському контексті” (Ужгород, 2001), Українська журналістика сьогодення у світовому інформаційному просторі (співвідношення глобального, загальнонаціонального та регіонального)” (Дніпропетровськ, 2001), Олександр Духнович визначний педагог, мислитель і громадсько-політичний діяч Закарпаття” (Ужгород, 2003), присвяченій 200-річчю від дня народження О. Духновича. Результати дисертації також апробовані під час виступів на Всеукраїнській науково-практичній конференції Національна журналістика і європейський вибір України” (Львів, 2000), 54-ій, 55-ій та 57-ій підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету (Ужгород, 2000, 2001, 2003), на лекціях з історії української журналістики в Ужгородському національному університеті.
Дисертація обговорена й рекомендована до захисту кафедрою історії літератури та журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та кафедрою журналістики Ужгородського національного університету.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 статей у фахових виданнях і 4 в інших наукових збірниках, у тому числі за матеріалами міжнародних конференцій.
Структура та обсяг роботи. Структура дисертаційного дослідження зумовлена особливостями дослідницької концепції. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів (7 підрозділів), висновків (загальний обсяг 182 сторінки) та списку використаних джерел, який нараховує 350 найменувань. 155 із них складають публікації А. Волошина.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше здійснено спробу комплексно дослідити журналістську діяльність Августина Волошина в контексті розвитку закарпатської преси, яка в кінці ХІХ на початку ХХ століття, а потім у 20 30-х роках в особі народовських видань активно включилася в процес національного відродження й стала трибуною народного волевиявлення в прагненнях закарпатців здобути свободу й право на власну долю під прапором української державності. Прихід А. Волошина в журналістику значною мірою зумовлений важливими суспільно-політичними процесами, які відбувалися в краї на зламі століть та в період між двома світовими війнами, а також активною громадською позицією діяча й розумінням великої генеруючої ролі преси в суспільстві.
Зібрано й узагальнено матеріал, який відображає цілісну картину журналістської діяльності А. Волошина. У тому числі введено в науковий обіг інформацію з малодосліджених і недосліджених першоджерел архівів, бібліотек, які стосуються життя й творчості діяча. Насамперед ідеться про авторські публікації й листування, відомості про А. Волошина у вітчизняній і зарубіжній пресі.
У дисертації досліджено, що безпосередньо в становленні А. Волошина як журналіста вагому роль відіграли родовідні корені (походив зі священицької, національно свідомої сім’ї), здобуття високого рівня освіти, виняткова здатність до літературної й наукової творчості, зв’язки з Галичиною. Крім того, значний уплив на співпрацю з часописами здійснили активна професійна (як педагог і священик), громадська (особливо участь у просвітянському русі) та політична діяльність (у якості партійного лідера, прем’єр-міністра й президента Карпатської України).
Згідно з метою проаналізовано діяльність А. Волошина в періодичних виданнях, визначено його внесок у піднесення преси Закарпаття та краю в цілому. Встановлено, що праця А. Волошина в часописах є різноманітною: він був кореспондентом, редактором, видавцем, власником ряду місцевих газет, журналів, збірників, календарів, друкувався і в закордонній пресі. У результаті аналізу першоджерел виявлено зв’язок А. Волошина з-понад 30-ма україномовними періодичними виданнями. З половиною з них журналіст співпрацював систематично або на постійній основі. Переважно це ужгородські газети, журнали й календарі-альманахи. Крім того, праці А. Волошина, включаючи інтерв’ю з ним, друкувалися в більш ніж 20 часописах, які виходили іншими мовами й за кордоном.
Публікації А. Волошина свідчать, що він плідно досліджував місцеву періодику. Діяч вважав, що преса є важливим фактором суспільного життя, свідком часу, виразником інтересів народу, осередком єднання представників одного політичного напряму. Для успішного її розвитку, за А. Волошиним, необхідна політична й економічна свобода.
Найвагоміше участь А. Волошина розкрилася в таких періодичних виданнях, як Наука” (редагував і видавав у 1901, 1903 1904, 1911 1913, причетний до випуску в 1919, 1920 1921 рр.), Село” (у 1911 р. був видавцем і одним із головних авторів), Місяцеслов” (друкувався, видавав і редагував щонайменше в 1902 1924 рр.), Руська Краина” (головний редактор у 1919 р.), Свобода” (у 1922 1938 рр. друкувався, у 1922 р. був редактором-видавцем, у 1929 1933 рр. власником, у 1933 1934 рр. власником і видавцем), Нова Свобода” (у 1938 1939 рр. друкувався і входив до організаційного комітету), тижневик Русин” (у 1920 1921 рр. друкувався, входив до організаційного комітету), щоденник Русин” (у 1923 р. друкувався, входив до організаційного комітету), Пчілка” (у 1923 1931 рр. головний редактор, систематично друкувався), Благовістник” (редактор-видавець у 1921 1925 рр., автор ряду публікацій), Науковий збірник тов-ва Просвіта” в Ужгороді” (один із ініціаторів створення, у 1922 1938 рр. член редколегії та автор окремих публікацій). У цих та інших виданнях А. Волошин зарекомендував себе як талановитий автор численних публікацій, здібний керівник та організатор газетно-журнальної справи. Сказане особливо стосується часописів Наука”, Село”, Пчілка”, Свобода”, а також календаря-альманаха Місяцеслов”.
Аналіз журналістської діяльності А. Волошина переконує, що він ґрунтовно вникав у процеси, пов’язані з розвитком періодичної преси, всебічно сприяв поширенню її впливу на маси. Журналіст доклав вагомих зусиль для того, щоб функціонували суспільно-політичні, педагогічні молодіжні, релігійні, партійні, урядові, господарсько-економічні часописи. Велика його заслуга в розвитку газетно-журнальних, альманахових видань, календарів, щоденної преси. А. Волошин самовіддано продовжив розпочату О. Духновичем справу заснування крайової журналістики й плідно долучився до створення системи закарпатської преси. Вона цілісно сформувалась у 20 30-і роки ХХ ст. й стала унікальним явищем в історії української журналістики.
У дисертаційній роботі висвітлено активні зусилля А. Волошина щодо розвитку закарпатської періодики рідною мовою на початку ХХ століття, коли за угорського панування в краї склалися несприятливі умови для національно-культурного розвитку населення. Крім того, А. Волошин сприяв розвитку друкарства, добре був обізнаний із технікою газетно-журнальної справи, з видавничим процесом загалом, підтримував контакти з багатьма відомими журналістами, у тому числі поза межами Закарпаття. Великою заслугою А. Волошина є те, що він зумів об’єднати довкола себе і своїх видань значні журналістські й літературні сили, які спрямовували власні зусилля на відстоювання інтересів рідного народу.
У дослідженні простежено журналістська діяльність А. Волошина протягом кінця ХІХ початку 40-х років ХХ століття, коли в краї відбувалися доленосні суспільно-політичні події, а власне журналістика опинилася в горнилі цих подій. З погляду хронології вони охоплюють чотири основні етапи: за часів Угорщини, в добу чеської влади, а також у період існування Карпатської України й під Угорщиною вдруге. На кожному із зазначених етапів лежить відбиток діяльності А. Волошина в пресі. У його журналістській творчості відобразився дух тогочасної непростої доби, складні перипетії боротьби закарпатоукраїнського народу за своє національне та соціальне визволення. Вагомого значення праця А. Волошина в періодиці набуває ще й тому, що він діяв в один із найважчих періодів в історії рідного краю.
Зібраний за темою матеріал дає підстави вважати, що А. Волошин був у числі перших діячів верховинського краю, хто силою журналістського слова масштабно виступив проти чужоземного поневолення, намагався донести рідному народові правду, свою позицію як лідер національно-патріотичних сил краю й пошук можливих шляхів до покращення життя. Створені А. Волошиним видання мали незаперечний авторитет серед читачів, оскільки намагалися відгукуватись на головні життєві події краю, країни і світу, враховували дух доби, захищали інтереси передусім найбільш знедолених верств та відіграли вирішальну роль в етнічному пробудженні найбільш віддаленої землі матері-України, прискорили самоусвідомлення місцевого населення як частки великого європейського народу.
На основі аналізу діяльності А. Волошина в періодичних виданнях встановлено, що його прихід у журналістику означав перехід до якісно нового етапу в розвитку закарпатської преси. Це був етап, коли потужній антинародній пропаганді, спрямованій на мадяризацію, чехізацію та русифікацію краю з боку відповідних політичних сил та їхніх видань, вдалося протиставити власну періодику. Вона в особі газет, журналів, календарів, збірників стала серйозною протидією на шляху руйнівної асиміляторської політики, зробила вагомий внесок у подолання багатовікового рабства закарпатоукраїнців, допомогла краянам відчути дух справжньої свободи, піднести їх освітній і культурний рівень.
Публікації в закарпатській періодиці ілюструють, що А. Волошин працював у пресі на основі патріотичних почуттів і християнського світогляду, творив в атмосфері відстоювання кращих духовних надбань свого народу й людства загалом. Застерігаючи земляків від крайнощів у прийнятті політичних рішень, А. Волошин, по суті, виконував важливу державотворчу функцію, консолідував кращі національні сили Закарпаття, пропагував і утверджував загальнолюдські цінності, прийняті в цивілізованому світі. Журналіст глибоко вiрив, що вiдiрванi вiд України русини-українці рано чи пiзно об’єднаються зi своїми галицькими та схiдноукраїнськими братами й матимуть значно кращу долю.
А. Волошин у періодиці закликав до демократичного, цивілізованого розвитку суспільства й такі ж стандарти застосовував до функціонування часописів. Його заслуга полягає в тому, що було закладено підвалини існування в краї по-справжньому незалежної, національно зорієнтованої преси. Разом із тим журналіст відстоював самобутність у розвитку періодики. Очолювана ним преса брала активну участь у полеміці з неукраїнськими виданнями, відігравши важливу роль у розв’язанні мовного питання на Закарпатті, у розвитку української національної ідеї в регіоні, у відстоюванні соборності всіх українських земель. Утверджуючи українську мову в часописах, А. Волошин пропагував кращі набутки вітчизняної і крайової культури, чим збагачував духовне й національне життя земляків.
У дисертації було вивчено понад 300 публікацій автора (половина з них знайшли відображення в списку літератури) у структурному, функціональному, тематичному й жанровому аспектах. Кількісний і якісний аналіз виконуваної А. Волошиним роботи в періодичних виданнях ставить його в ряд найбільш колоритних і впливових закарпатських журналістів свого часу. Без перебільшення можна сказати, що А. Волошин став професіоналом у журналістиці з особливим творчим обличчям.
Аналіз уміщених у пресі матеріалів дає підстави твердити, що А. Волошин порушував на сторінках періодики найактуальніші проблеми з різних галузей, чим відіграв помітну роль у піднесенні практично всіх сфер життя Закарпаття. Журналіст плідно та ефективно писав на теми політики, економіки, культури, освіти, релігії, історії. У тематиці домінують проблеми християнського й національного виховання, поширення знань серед населення, розвитку шкільництва, підготовки високопрофесійних кадрів, піклування про гармонійний розвиток підростаючого покоління. А. Волошин виступав у пресі на захист рідної віри, за розвиток господарства, економіки, відстоював материнську мову й кращі народні традиції. На сторінках видань журналіст неодноразово зазначав, яку загрозу несе із собою фашистська й більшовицька ідеології, виступав за недопустимість їх розповсюдження в краї, одним із перших на Закарпатті сміливо й відкрито розповідав у пресі про політичні репресії та голодомор в Україні.
Дослідженя творчої спадщини А. Волошина приводить до висновку, що публіцист збагатив місцеву пресу різноманітними жанрово-стильовими формами подачі публікацій. Особливо розкрив себе в аналітичній групі жанрів. Найчастіше й найбільш досконало А. Волошин писав передові, проблемні й полемічні статті. Він володів і художньо-публіцистичними та інформаційними жанрами, використовуючи з них у першу чергу відповідно нарисову форму й замітку. Журналіст звертався до широкого читацького загалу дохідливою, зрозумілою мовою, яка пройшла шлях становлення від місцевого діалекту до тогочасних літературних норм.
Уміщені в газетах, журналах, календарях, збірниках матеріали свідчать, що А. Волошин для досягнення поставлених творчих завдань активно використовував різноманітні засоби й прийоми публіцистики, які надавали його публікаціям особливого звучання, ідейної спрямованості, сприяли дієвості та ефективності виступів. Уміння глибоко досліджувати тему, виважено формулювати думку, оперувати фактами, відбирати, систематизовувати, аналізувати й впливово подавати зібраний матеріал, високий рівень документалізму, аргументованість, усе це підтверджує неабияку майстерність А. Волошина як публіциста. Він використовував вагомий мовностилістичний арсенал для впливу на аудиторію. Насамперед слід виділити застосування різних типів заголовків, тропів, діалектної лексики, перлин народної мудрості. Поєднання автором наукового й публіцистичного стилю, ерудованість, вправність у веденні полеміки з опонентами дають підстави говорити, що публіцистиці А. Волошина властивий високий ступінь інтелектуальності, виваженості, професіоналізму.
Дослідження журналістської діяльності А. Волошина доводить, що спроби деяких сучасних політиків і видань, які стоять за ними, звинуватити діяча в подвійних політичних стандартах, спробах прилучити Закарпаття до сусідніх держав, у геноциді свого народу, відданості фашистській Німеччині тощо є безпідставними. На прикладі участі А. Волошина в пресі наочно простежуються активні намагання провідних діячів краю пробуджувати національну свідомість серед населення, що є свідченням закономірності й незворотності процесу становлення українства на Закарпатті. Діяльність А. Волошина потрібно сприймати в контексті непростої тогочасної історичної доби, при цьому враховувати умови, за яких доводилося працювати журналісту.
Опрацювання дисертаційної теми переконує, що публіцистична спадщина А. Волошина залишається актуальною й досi. Особливо в прагненні повсякденно захищати українську державнiсть, плекати культуру народу, не забувати його iсторiю, передаючи найцінніший досвід нащадкам. У цьому контексті кращі журналістські праці А. Волошина перегукуються з працями багатьох визначних українських публіцистів першої половини ХХ століття, чим утверджується єдність вітчизняної публіцистики в служінні найвищим загальнолюдським та національним ідеалам.
Плідна участь А. Волошина в журналістському процесі краю дає підстави говорити про значний внесок діяча в становлення й розвиток україномовних періодичних видань на Закарпатті в першій половині ХХ століття. Своїми кращими публіцистичними працями А. Волошин зумів вийти на загальноукраїнський рівень і залишився в історії вітчизняної періодики як один із найпомітніших журналістів крайової преси.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. А. В. [Волошин А.] Блудний син // Илюстрованый календар на звычайний рок 1930. Ужгород: Уніо. С. 5357.
2. Августинъ Волошинъ // Календарь на 1923 годъ, имhючій дней 365. Ужгородъ: Уніо. С. 6164.
3. А. В. [Волошин А.] Демократія Шевченка (Чи був Шевченко марксистом?) // Свобода. 1934. Ч. 12. 29 берез. С. 2.
4. А. В [Волошин А.]. Десять роков // Свобода. 1928. Ч. 43. 25 жовт. С. 1.
5. А. В. [Волошин А.] До языкового спору // Свобода. 1929. Ч. 17. 25 квіт. С. 1.
6. А. В. [Волошин А.] Евгеній А. Фенцикъ (Владиміръ) и Иванъ А. Сильвай (Уріилъ Метеоръ) // Мhсяцесловъ на 1905 годъ, имhющій дней 365. Унгварь, 1904. С. 127133.
7. А. В. [Волошин А.] Исторія повторяется // Свобода. 1923. Ч. 36. 19 верес. С. 1.
8. А. В. [Волошин А.] Короткий перегляд розвитка правописних систем наших // Свобода. 1930. Ч. 3. 16 січ. С. 2.
9. А. В. [Волошин А.] Лад в хижі // Село. 1911. Ч. 3. Берез. С. 13.
10. А. В. [Волошин А.] Mир людям доброї волі // Свобода. 1930. Ч. 12. 2 січ. С. 1.
11. А. В. [Волошин А.]. Modus vivendi // Свобода. 1935. Ч. 6. 7 берез. С. 1.
12. А. В [Волошин А.] Нашъ першій ворогъ // Село. 1911. Ч. 2. Лют. С. 12.
13. А. В. [Волошин А.] Не вибирайте жида за бирова // Село. 1911. Ч. 2. Лют. С. 2527.
14. А. В. [Волошин А.] О товариствахъ // Село. 1911. Ч. 4. Квіт. С. 13.
15. А. В. [Волошин А.] О школh // Село. 1911. Ч. 5. Трав. С. 14.
16. А. В. [Волошин А.] Політичний Великдень // Свобода. 1931. Ч. 15. 9 квіт. С. 1.
17. А. В. [Волошин А.] Правда очи коле // Наука. 1908. Ч. 38. 1 жовт. С. 1.
18. А. В. [Волошин А.] Причины упадка народа нашего // Наука. 1911. Ч. 8. 22 лют. С. 1.
19. А. В. [Волошин А.] Про стиль будовы церквы // Великій илюстрованый календарь товариства Просвhта” на звичайний рок 1923. Ужгород: Уніо. 1922. С. 2026.
20. А. В. [Волошин А.] Свято греко-католиков // Русинъ. 1923. Ч. 229. 2 груд. С. 1.
21. А. В. [Волошин А.] Соціальное народопросвhщеніе // Наука. 1909. Ч. 15. 22 квіт. С. 12.
22. А. В. [Волошин А.] T. G. Masaryk zasloužil se ostat” // Свобода. 1930. Ч. 10. 6 берез. С. 1.
23. А. В. [Волошин А.] Українська Господарська Академія має бути на Подкарпаттю // Свобода. 1932. Ч. 20. 22 трав. С. 1.
24. А. В. [Волошин А.] Христосъ Воскресе! // Листокъ. 1892. Ч. 8. 15 квіт. С. 65.
25. А. В. [Волошин А.] Ци братися нашимъ селянамъ до корчмарства? // Село. 1911. Ч. 7. Верес. С. 13.
26. А. В. [Волошин А.] Читальня // Мhсяцесловъ на 1904 годъ, имhющій дней 365. Унгваръ: Уніо, 1903. С. 2829.
27. Адміністраційна екстаза”: Промова А. Волошина на зборах Першої Української Центральної Народної Ради // Нова Свобода. 1938. Ч. 65. 6 верес. С. 1.
28. А. И. В. [Волошин А.] Церковное простопhніе // Мhсяцесловъ на 1903 годъ, имhющій дней 365. Унгваръ: Уніо, 1902. С. 3941.
29. Анґлійська преса і справа Карпатської України // Бюлетень Українського бюро /Ukrainian bureau, London/. 1938. Ч. 153. 18 жовтня. С. 1.
30. Анкета в дhлh реформи середньоh школи: Промова А. Волошина, директора учительськоh семинаріh, председателя Педагогичного товариства Подкарпатскоh Русh. (Анкету скликано в Ужгородh в день 13 березня 1932 р.) // Учитель. 1932. Ч. 3. Берез. С. 9194.
31. Бажанський М. Мемуарна мозаїка. К.: Критика, 1998. 336 с.
32. Барчан В., Росул О. Календар Просвіти” в Ужгороді як своєрідне періодичне закарпатське видання 20 30 рр. ХХ ст. // Актуальні проблеми журналістики: Зб. наук. пр. Ужгород: Ліра, 2001. С. 250256.
33. Бачинський Л. Пчолка” // Учитель. 1925. Ч. 34. 30 квіт. С. 8990.
34. Беднаржова Т. Августин Волошин // Українська журналiстика в iменах / За ред. Романюка М. М. Львів, 1996. Вип. 3. С. 6063.
35. Беднаржова Т. Августин Волошин державний діяч, педагог-мислитель. Львів: Основа, 1995. 248 с.
36. Без преси пропадемо // Свобода. 1932. Ч. 8. 25 лют. С. 1.
37. Бесhда посла и предсhдателя Пед. тов. о. А. Волошина при отвореню ІІІ Загального зhзду // Подкарпатска Русь. 1928. Жовт. лист. Ч. 89. С. 178180.
38. Бідзіля Ю. М. Преса Закарпаття ХІХ ХХ століть: Посібник для журналістів. Ужгород: Ліра, 2001. 80 с.
39. Білак С. М. Народ за ними не пішов. Ужгород: Карпати, 1981. 216 с.
40. Білак С. М. Слуга кількох господарів. Ужгород: Карпати, 1977. 92 с.
41. Бірчак В. Авг. Волошин. Єго житя и дhяльность. З нагоды ювилею 50-лhтных уродин и 25-лhтноh працh // Авг. Волошин. Єго житя и дhяльность. Ужгород: Уніо, 1924. С. 326.
42. Бірчак В. Карпатська Україна: спомини і переживання. Прага: Задруга, 1940. 91 с.
43. Бірчак В. Літературні стремління Підкарпатської Руси / Факс. вид. Ужгород: Карпати, Патент, 1993. 192 с.
44. Бірчак В. Огляд літератури Підкарпатської Руси по перевороті // Подкарпатська Русь за рік 1935 36. Ужгород, 1936. С. 1440.
45. Божук Г. Ґазети Свобода” і Нова Свобода” про Авґустина Волошина // Карпатська Україна і Авґустин Волошин: Матеріали міжнар. наук. конф. Карпатська Україна пролоґ відродження української державності” (Ужгород, 11 12 березня 1994 р.). Ужгород, 1995. С. 7087.
46. Болдижар М. Закарпаття між світовими війнами. Ужгород, 2001. 148 с.
47. Борканюк О. Чим є для нас Радянський Союз: Вибрані статті, промови, інтерпеляції. Ужгород: Карпати, 1976. 340 с.
48. Бочковський О., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби (історія, демократичний досвід, нові завдання) / За ред. Костева К. й Комаринського Г. Мюнхен, 1993. 203 с.
49. Бращайко М. Августин Волошин (З приводу 60-ліття) // Календар Просвіта”. 1935. Ужгород: Уніо, 1934. С. 4549.
50. Бращайко М., Волошин А. Руська хлhборобська партія протестує проти кривд народных // Руська Нива. 1924. Ч. 9. 27 лют. С. 1.
51. Буковський І. Історична ретроспектива преси Закарпаття // Актуальні проблеми журналістики: Зб. наук. пр. Ужгород: Ліра, 2001. С. 267281.
52. Вайда М. Вступне слово // Волошин А. Спомини: Релігійно-національна боротьба карпатських русинів-українців проти мадярського шовінізму. Филаделфія: Карпатський голос, 1959. С. 710.
53. Ванат І. Нариси новітньої історії українців Східної Словаччини (вересень 1938 р. лютий 1948 р.). Слов. педагог. вид-во в Братиславі, відділ укр. літ. в Пряшеві, 1985. 359 с.
54. Вегеш М. Августин Волошин і Карпатська Україна. Львів: ЗУКЦ, 2004. 414 с.
55. Вегеш М., Греченюк Н. Національно-визвольні змагання українців Східної Галичини і Закарпаття в 1918 1950 рр. ХХ ст. Ужгород, 2003. 195 с.
56. Вегеш М. М., Задорожний В. Є. Велич і трагедія Карпатської України: Історико-популярний нарис. Ужгород, 1993. 82 с.
57. Вегеш М. М. Історичні дослідження. Ужгород, 2000. Т. 3: Августин Волошин педагог, політик, людина. 357 с.
58. Вегеш М. М. Історичні дослідження. Ужгород, 2000. Т. 4: Закарпаття між двома світовими війнами. 339 с.
59. Вегеш М. М. Історичні дослідження. Ужгород, 2001. Т. 6: Історія в портретах. 282 с.
60. Вегеш М. М. Історичні монографії та дослідження. К.Ужгород: Колір-Прінт, 1998. Т. 1: Закарпаття в контексті центрально-європейської політичної кризи напередодні Другої світової війни. 380 с.
61. Вегеш М. М. Історія Карпатської України (1938 1939): У двох томах. Ужгород: Колір-Прінт, 2000. Т. 1. 312 с.; Т. 2. 282 с.
62. Вегеш М. М. Карпатська Україна (1938 1939) у загальноєвропейському історичному контексті. Ужгород, 1997. Т. 1. 236 с.; Т. 2. 198 с.
63. Вегеш М. М., Туряниця В. В., Чаварга І. М. Смерть президента: (Останні дні життя і смерть президента Карпатської України Августина Волошина). Ужгород, 1995. 28 с.
64. Вегеш М. М., Чучка П. П. Августин Волошин президент Карпатської України // Вони боронили Карпатську Україну: Нариси історії визвольної боротьби закарпатських українців / Вегеш М. М., Делеган М. В., Довганич О. Д. та ін. Ужгород: Карпати, 2002. С. 412454.
65. Вегеш М., Туряниця В. Августин Волошин (1874 1875): Бібліографічний покажчик. Ужгород, 1994. 24 с.
66. Вегеш М., Туряниця В. Короткий життєпис Августина Волошина (1874 1875). Ужгород, 1995. 28 с.
67. Величавий маніфест. З’їзд У. Г. Промова А. Волошина, голови У. Г. на VІІІ конгресі Учительської громади // Нова Свобода. 1938. Ч. 18. 5 лип. С. 2.
68. Виступ прем’єр-міністра Карпатсь