Зима Леонід Миколайович. Організаційно-економічні механізми управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення

brief description

Зима Леонід Миколайович. Організаційно-економічні механізми управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення: дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2004

Зима Л.М. Організаційно-економічні механізми управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 Економіка, організація і управління підприємствами. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2004 р.
Дисертацію присвячено розробці механізмів управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення.
В дисертації розроблено концепцію поетапного виведення підприємств стратегічного значення у зону економічної безпеки, яка дозволяє максимально підвищити ефективність використання обмежених фінансових ресурсів.
Розроблено модель класифікації підприємств стратегічного значення, що дозволяє визначити пріоритетність їх розвитку, а також комплекс механізмів з управління їх економічною безпекою, що дозволяє виявити додаткові джерела фінансових ресурсів і визначити найбільш ефективні напрямки їх розміщення на кожному етапі реалізації концепції.
Запропоновано механізм оцінки рівня економічної безпеки стратегічних об'єктів, який дає широку аналітичну і прогностичну базу при здійсненні процесів управління.

У дисертаційній роботі на теоретичному і методологічному рівнях запропоновано вирішення задачі управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення. При цьому отримано такі результати.
1. Визначено ряд формальних критеріїв, які дозволяють виділити підприємства пріоритетного розвитку, що мають першорядне значення для забезпечення економічної безпеки держави, а також обґрунтовано провідну роль держави в забезпеченні економічної безпеки таких об'єктів.
2. Проаналізовано існуючі підходи до оцінки безпеки економічних об'єктів, і визначено, що жоден з існуючих критеріїв повною мірою не задовольняє поставленій задачі об'єктивної і порівнянної оцінки економічної безпеки підприємств стратегічного значення.
3. Розроблено концепцію створення системи управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення, яку засновано на визначенні груп стратегічних об'єктів, що мають різні пріоритети розвитку, і поетапному забезпеченні економічної безпеки об'єктів з цих груп.
4. Розроблено модель класифікації підприємств стратегічного значення, яка узгоджується з запропонованою концепцією і яка заснована на матричних методах аналізу відповідних галузей за критеріями «донор»-«реципієнт», у результаті чого виділено чотири типи підприємств.
5. Проведено територіально-галузевий аналіз підприємств стратегічного значення України та запропоновано механізми класифікації окремих регіонів за рівнем їх стратегічної значимості, що дозволяє реалізувати концепцію в територіальному аспекті.
6. Запропоновано універсальну методику оцінки рівня економічної безпеки стратегічних об'єктів, використання якої дає широкий аналітичний і прогнозний інформаційний матеріал.
7. Запропоновано комплекс організаційних механізмів управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення, що дозволяє встановити різні джерела фінансових ресурсів і визначити найбільш ефективні напрямки їх використання з точки зору підвищення економічної безпеки.
8. Проаналізовано структуру інформаційних потоків, що виникають при управлінні економічною безпекою підприємств стратегічного значення і запропоновано структуру інформаційної обчислювальної мережі для забезпечення державного регулювання економічної безпеки цих об'єктів.
9. Виділено критерії переходу до нових етапів реалізації концепції та критерії переходу стратегічних об’єктів у зону економічної безпеки.
10. Обґрунтовано ефективність реалізації системи управління економічною безпекою, заснованої на концепції поетапного виведенні стратегічних об'єктів у зону стійкого функціонування, у порівнянні з використанням інших методик розподілу наявних дефіцитних ресурсів.