Злепко Надія Петрівна. Мито як фіскальний ресурс державного бюджету та інструмент фінансової політики

brief description

Злепко Надія Петрівна. Мито як фіскальний ресурс державного бюджету та інструмент фінансової політики : Дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Тернопільська академія народного господарства. — Т., 2005. — 251арк. — Бібліогр.: арк. 197-216

Злепко Н. П. Мито як фіскальний ресурс державного бюджету та інструмент фінансової політики. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 фінанси, грошовий обіг і кредит. Тернопільський державний економічний університет, Тернопіль, 2005.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних засад і вітчизняної практики митно-тарифного оподаткування з позицій підвищення ефективності реалізації фіскально-регулюючого потенціалу мита.
Розкрито й уточнено сутнісно-функціональне призначення та особливості мита як податку; визначено принципи ефективної митно-тарифної політики України.
Проведено емпіричний аналіз запровадження та справляння мита, здійснено оцінку його впливу на розвиток вітчизняної економіки. Виявлено резерви зростання надходжень мита до Державного бюджету України в умовах лібералізації національного митного тарифу.
Запропоновано та обґрунтовано комплекс практичних заходів щодо вдосконалення вітчизняної системи митно-тарифного регулювання у контексті сприятливої для національних інтересів зовнішньоекономічної інтеграції. Розроблено алгоритм оптимізації ставок ввізного мита у період становлення Митного тарифу України.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення основних положень митно-тарифного оподаткування і запропоновано вирішення науково-практичної задачі оптимізації вітчизняної митно-тарифної системи, що дозволило сформулювати наступні наукові висновки та розробити конкретні практичні рекомендації щодо підвищення ефективності реалізації фіскально-регулюючого потенціалу мита:

У системі державного регулювання економіки мито займає важливе місце як єдиний легітимний податок на зовнішню торгівлю товарами, а також як фінансовий інструмент, котрому, згідно з міжнародними нормами, надається прерогатива перед нетарифними важелями впливу на розвиток зовнішньоекономічної діяльності.
Дослідження генезису та суті мита дозволило виявити проблему недосконалості поняттєвого апарату, який застосовується для позначення митних платежів, що полягає в неоднозначності трактування загальноприйнятого визначення мита та зумовлена дублюванням його сутнісно-функціональних ознак внутрішніми податками, які справляються з імпорту. З метою чіткого відмежування мита від інших митних податків, по-перше, уточнено дефініцію мита як непрямого податку на зовнішню торгівлю, що справляється з товарів, які перетинають митний кордон країни, згідно із законодавчо встановленими митними тарифами; по-друге, для позначення решти митних податків запропоновано нове фінансово-економічне поняття субститути мита, яке охоплює внутрішні податки, що справляються з імпортних товарів, та виконують функції мита.
Аналіз основних положень теорії міжнародної торговельної політики за її головними концептуальними напрямками підтверджує ефективність політики вільної торгівлі, обумовлюючи необхідність поступової лібералізації зовнішньої торгівлі. Внаслідок синтезу ключових постулатів перелічених вище напрямків теорії міжнародної торговельної політики визначено наступні принципи проведення сучасної митно-тарифної політики України: єдності та системного підходу; уніфікації національного митно-тарифного законодавства з міжнародними стандартами; поступової лібералізації зовнішньої торгівлі; тимчасового протекціонізму; активізації запровадження особливих видів мита; мінімізації кількості пільг у митно-тарифному оподаткуванні.
Доведено доцільність об’єднання в межах Митного тарифу України всіх імпортних та експортних тарифів, в тому числі і особливих видів мита, а також обмеження диференціації митних ставок до четвертого-шостого знаку УКТЗЕД з можливістю більш глибшого рівня деталізації у виключних випадках, що зробить митно-тарифне законодавство більш уніфікованим, чітким і доступним, та сприятиме спрощенню процесу митного оформлення, процедур митного контролю, митно-тарифного адміністрування та прогностичної діяльності в даній галузі на етапі становлення митно-тарифної системи. Визначено напрямки підвищення ефективності застосування окремих видів мита у вітчизняній практиці: стосовно особливих видів мита, які в Україні як інструмент регулювання зовнішньоекономічної діяльності використовуються неповною мірою, це законодавче закріплення права розпочинати антидемпінгові та антисубсидиційні розслідування на підставі інформації Міністерства економіки України або ДМСУ, створення з цією метою відповідної статистично-інформаційної бази та здійснення даними органами виконавчої влади регулярного моніторингу-контролю співвідношень цін і обсягів виробництва вітчизняних та імпортованих товарів; стосовно вивізного мита це запровадження його лише в якості оперативного регулятора зовнішньої торгівлі з чіткою законодавчою регламентацією строків дії у кожному конкретному випадку та скасування пільг щодо даного виду мита.
Підтверджено важливе значення достовірної митної оцінки в процесі митно-тарифного оподаткування. Запропоновано резервний метод визначення митної вартості товарів трактувати як комбіноване або/і більш гнучке застосування інших п’яти методів. З метою достовірного визначення країни-виробника та спрощення процедури верифікації сертифікатів походження товару доцільно уніфікувати їх форму на міжнародному рівніта створити міжнародну базу даних щодо виданих сертифікатів, яка би поповнювалась в оперативному режимі.
Виявлено, що потенційними резервами зростання надходжень мита до державного бюджету в період лібералізації Митного тарифу України є підвищення рівня організації митного контролю, що на даному етапі виступає визначальним фактором збільшення обсягів сплаченого до бюджету мита, а також розширення податкової бази за рахунок зменшення розміру митних ставок та скорочення переліку митно-тарифних пільг.

Оцінка ефективності застосування мита як інструмента впливу на розвиток вітчизняної економіки дозволяє констатувати невисокий рівень реалізації його регулюючого потенціалу на даному етапі, що зумовлено в основному нестабільністю митно-тарифного законодавства, недосконалістю правової бази, а також відсутністю чіткої довгострокової зовнішньоторговельної стратегії.

З метою пришвидшення завершення процесу приєднання України до СОТ слід активізувати процес уніфікації національного законодавства відповідно до вимог даної організації, що в частині узгодження митно-тарифного регулювання є найбільш проблематичним стосовно виконання зобов’язань із зниження рівня митних тарифів на значний перелік товарів згідно з Концепцією трансформації Митного тарифу України на 1996-2005 рр. та окремими вимогами нових країн-членів Робочої групи з розгляду заявки про вступ України до СОТ. Обґрунтовано необхідність збереження достатнього рівня протекції для вітчизняних товарів, котрі потребують захисту від іноземної конкуренції, одночасно пропонуючи зацікавленим країнам-членам робочої групи СОТ альтернативні поступки.
Виявлено дилему, яка поставила Україну перед вибором пріоритетного напрямку інтеграції з-поміж двох найбільш значущих для неї міжнародних регіональних угруповань ЄС та ЄЕП. Обґрунтовано можливість одночасного приєднання до обох зазначених організацій, при постановці перспективних цілей досягнення повноправного членства у ЄС, лише за умови створення та подальшого функціонування ЄЕП як міжнародного регіонального утворення з рівнем інтеграції не вищим, ніж повноцінна зона вільної торгівлі без вилучень та обмежень.
З метою успішної трансформації Митного тарифу України у період її інтеграції у світовий господарський простір розроблено алгоритм оптимізації ставок ввізного мита, який враховує основні фактори формування митних тарифів, дозволяє здійснити ефективну імплементацію оптимальної ставки у діючу митно-тарифну систему.

Застосування мита як інструмента захисту національних інтересів на науково обґрунтованих засадах дозволить забезпечити достатній рівень протекції пріоритетним галузям економіки, не порушуючи одночасно нормального конкурентного середовища на внутрішньому ринку; сприятиме успішному розвитку зовнішньої торгівлі та встановленню її оптимальної структури; не перешкоджатиме активному входженню України у світовий господарський простір; а також виступатиме надійним джерелом наповнення державного бюджету.