ЗМІЦНЕННЯ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

ЩЕРБАКОВА КАТЕРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 005.336.6:334.716

ЗМІЦНЕННЯ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
Коренєв Еміль Назарович,
кандидат економічних наук, доцент

Луганськ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ДІЛОВА РЕПУТАЦІЯ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ, ПЕРЕДУМОВИ ЗМІЦНЕННЯ 10
1.1 Поняття та типи ділової репутації промислового підприємства 10
1.2 Передумови зміцнення ділової репутації промислового підприємства 31
1.3 Особливості формування ділової репутації промислового підприємства
в сучасних умовах 52
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 75
РОЗДІЛ 2 ДІАГНОСТУВАННЯ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 78
2.1 Дослідження передумов діагностування ділової репутації промислового підприємства 78
2.2 Методичний підхід до діагностування ділової репутації промислового підприємства 97
2.3 Аналітичний інструментарій визначення типу ділової репутації промислового підприємства 123
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 145
РОЗДІЛ 3 РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ ЗМІЦНЕННЯ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 148
3.1 Методичне забезпечення формування стратегії зміцнення ділової
репутації промислового підприємства 148
3.2 Інструментарій формування стратегії зміцнення ділової репутації промислового підприємства 174
3.3 Інструментарій реалізації стратегічної альтернативи зміцнення ділової репутації промислового підприємства 197
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 214
ВИСНОВКИ 216
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 229
ДОДАТКИ 251

ВСТУП

Актуальність теми. Кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризуються становленням постіндустріального суспільства. Цей процес викликає кардина-льні зміни в умовах діяльності суб’єктів господарювання, що вимагають адап-тації до таких умов і формування нових інструментів управління промислови-ми підприємствами. Зміна характеру сучасного бізнес-середовища, відмітною рисою якого є зростання рівня його інформатизації, зумовлює підвищення впливу на діяльність суб’єктів господарювання споживачів, ділових партнерів, інвесторів, органів влади, НДО тощо. Це, у свою чергу, змінює роль інструме-нтів і методів управління взаємодією підприємства із зовнішнім оточенням. До них належать засоби менеджменту ділової репутації підприємства. Під впливом сучасних тенденцій ділова репутація підприємства перетворилася на вагомий чинник становища підприємства на ринку та стала важливою частиною нематеріальних активів.
Зростання ролі ділової репутації в забезпеченні ефективності господарської діяльності підприємства та збереженні його становища на ринку викликано також негативними явищами, спричиненими світовою фінансовою кризою. За таких умов найбільш уразливими в аспекті погіршення ділової репутації є великі промислові підприємства, оскільки їхня діяльність відбива-ється на соціальному та екологічному оточенні порівняно з підприємствами інших галузей. Цей вплив провокує відчутну реакцію зовнішнього оточення на поведінку промислових підприємств, що за умов невизначеності та асиметрії інформації може призвести до невиправданого погіршення їхніх конкурентних позицій. Така ситуація актуалізує важливість менеджменту ділової репутації промислового підприємства, спрямованого на збереження та підвищення ринкової вартості бізнесу й конкурентних позицій завдяки налагодженню діалогу із зовнішнім оточенням. Це зумовлює необхідність вирішення низки науково-практичних завдань, що пов’язані з діагностуванням ділової репутації промислового підприємства та пошуком напрямів і засобів подальшого її зміц-нення.
Питання, пов’язані з менеджментом ділової репутації підприємства, останнім часом перебувають у центрі уваги багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців, які присвятили багато праць дослідженню цього питання. Проте ці дослідження здебільшого спрямовані на вивчення процесів формування та ме-тодів кількісного оцінювання ділової репутації підприємства. Віддаючи нале-жне науковому доробку в цій сфері, слід зазначити, що питання розроблення управлінського інструментарію щодо зміцнення ділової репутації промислово-го підприємства потребує подальшого вивчення.
Необхідність розроблення теоретичних положень і практичних рекомен-дацій щодо зміцнення ділової репутації промислового підприємства зумовила вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність, наукове та практичне зна-чення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Схід-ноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. При ви-конанні держбюджетної теми ДН 7-09 «Методичні основи управління суб’єктом господарської діяльності в умовах інноваційного розвитку економіки та економіки знань» (номер держреєстрації 0109U000083, 2009–2011 рр.) здобувачем розроблено процедуру діагностики ділової репутації промислового підприємства й установлено напрями її зміцнення. При виконанні госпрозра-хункової теми У-6-11 «Організаційний механізм розвитку ділової репутації пі-дприємства» (номер держреєстрації 0111U000040, 2011 р.) розроблено реко-мендації щодо реалізації організаційного механізму зміцнення ділової репутації промислового підприємства. При виконанні госпрозрахункової теми У-9-11 «Розробка податкової стратегії Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугспецметалопоставка» (номер держреєстрації 0111U010469, 2011–2012 рр.) здобувачем проаналізовано механізм впливу ділової репутації підприємства на його конкурентоспроможність. При виконанні госпрозрахункової теми У-10-11 «Розвиток інформаційного забезпечення зовнішньоекономічного потенціалу підприємства» (номер держреєстрації 0111U010468, 2011–2012 рр.) здобувачем визначено інформаційний вплив на перцептивно-експлікативну сутність процесу формування ділової репутації підприємства.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень і розроблення практичних рекомендацій щодо зміцнен-ня ділової репутації промислового підприємства. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі наукові та практичні завдання:
проаналізовано сутність, типи і роль ділової репутації в забезпеченні конку-рентоспроможності підприємства;
вивчено особливості діяльності та умов функціонування сучасних промислових підприємств як носіїв ділової репутації;
проаналізовано передумови зміцнення ділової репутації промислового підп-риємства;
досліджено методи оцінювання ділової репутації промислового підприємства;
розроблено підхід до комплексного діагностування ділової репутації промис-лового підприємства;
обґрунтовано доцільність застосування рефлексивного управління в процесі зміцнення ділової репутації промислового підприємства;
запропоновано інструментарій формування стратегії зміцнення ділової репутації промислового підприємства;
розроблено рекомендації щодо реалізації стратегії зміцнення ділової репутації промислового підприємства;
використано розроблені рекомендації в діяльності промислових підприємств.
Об’єктом дослідження є ділова репутація промислового підприємства.
Предметом дослідження є принципи, методи та практичні аспекти зміц-нення ділової репутації промислового підприємства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність загальнонаукових методів, прийомів, способів наукового пізнання, які використовувалися в процесі дослідження, загальнонаукові принципи про-ведення досліджень, методи математичного моделювання, системного аналізу. Теоретичною основою дослідження послугували положення неоінституціона-льної теорії, теорії стейкхолдерів, нечіткої логіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері ділової репутації підприємства, діагностики діяль-ності підприємства та конкурентоспроможності. Правове поле дисертації склали чинні нормативно-правові документи, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання України. Статистичною та інформаційною основою роботи є матеріали Державного комітету статистики України, дані оперативної та статистичної звітності промислових підприємств, а також результати влас-них досліджень.
У роботі використано: системний підхід і структурно-логічний аналіз (при побудові концепції дисертаційної роботи), семантичний аналіз (при уточненні визначення поняття «ділова репутація промислового підприємства»), метод бенчмаркингу (при визначенні конкурентного статусу промислового підп-риємства на ринку), метод експертного оцінювання, фокус-групи та анкету-вання (при визначенні інтегрального показника конкурентоспроможності про-мислового підприємства), метод аналізу ієрархій (при формулюванні управ-лінського рішення щодо вибору напряму реалізації стратегії зміцнення ділової репутації промислового підприємства), логічний аналіз (при встановленні вза-ємозалежності між індикаторами ділової репутації), метод економіко-математичного моделювання (при побудові економіко-математичної моделі взаємодії агентів у процесі рефлексивного управління поведінкою інтересантів і моделі рефлексивної взаємодії промислового підприємства з інтересантами та репутаційними агентами), процесний і ситуаційний підходи (при розроблянні стратегій зміцнення ділової репутації промислового підприємства), порі-вняльний аналіз (при виявленні спільних чинників ділової репутації та конку-рентоспроможності промислового підприємства).
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у використанні методів рефлексивного управ-ління в процесі зміцнення ділової репутації промислового підприємства за ре-зультатами її комплексного діагностування.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:
уперше:
розроблено підхід до комплексного діагностування ділової репутації про-мислового підприємства, який передбачає визначення її типу за результатами оцінювання впливу чинників конкурентоспроможності промислового підпри-ємства та його деталізацію за результатами визначення виду патології у форму-ванні ділової репутації на основі комбінацій типів її інтерпретацій (репутації то-вару, корпоративної та соціальної репутації) та дозволяє структурувати напрями та інструменти її зміцнення.
уточнено:
сутність ділової репутації підприємства, яка розглядається як узагальнене оцінне уявлення про якості, переваги та недоліки промислового підприємства в діловій, екологічній і соціальній сферах діяльності, що формується у свідо-мості зацікавлених сторін (акціонерів, кредиторів, партнерів, персоналу, дер-жавних органів, громади) та впливає на характер взаємин промислового підп-риємства з ними;
удосконалено:
класифікацію типів ділової репутації шляхом застосування критерію характеру її впливу на конкурентоспроможність промислового підприємства, що дозволило виокремити нормальний, конструктивний і деструктивний типи та створити модель класифікації типів інтерпретацій ділової репутації промислового підприємства, яка призначена для діагностування причин виникнення патології у її формуванні й установлення напрямів зміцнення;
структуризацію процесу формування ділової репутації за рахунок виділення в його складі двох підпроцесів – перцептивного (отримання та первинне оцінювання інформації, яка є базою для формування рефлексивного висновку щодо ділової репутації промислового підприємства) та експлікативного (схематизація рефлексивного змісту та об’єктивізація рефлексивного опису), що дозволило обґрунтувати необхідність використання комплексу інструментів менеджменту ділової репутації;
дістали подальшого розвитку:
положення рефлексивного управління поведінкою інтересантів промислового підприємства шляхом моделювання процесу передачі суб’єктом рефлексивного управління (керуюча система) об’єкту рефлексивного управління (інтересант) інформаційних підстав для формування заздалегідь передбаченої та вигідної для суб’єкта стратегії поведінки інтересантів, що дозволяє здійснювати управлінський вплив на перцептивну та експлікативну складові формування ділової репутації промислового підприємства з метою її зміцнення;
положення теорії стейкхолдерів щодо класифікації суб’єктів зовнішнього оточення промислового підприємства шляхом застосування критерію їхнього ставлення до формування його ділової репутації, що дозволило виокремити групу інтересантів, які розділено на партнерів, споживачів і громаду, та групу репутаційних агентів.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дослідження, запропоновані підходи, методи й моделі є методичною основою для зміцнення ділової репутації промислових підприємств. До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать методи комплексного діагностування ділової репутації промислового підприємства; підхід до використання методів рефлексивного управління поведінкою інтересантів в процесі зміцнення ділової репутації промислового підприємства; процес прийняття управлінського рішення щодо вибору напряму реалізації стратегії зміцнення ділової репутації промислового підприємства на основі методу аналізу ієрархій.
Результати дисертаційної роботи використано на промислових підприємствах, що підтверджено документами, які містяться в додатку: ТОВ «Углеспецпоставка» (довідка № 427-23 від 29.08.2011 р.), ПАТ «Луганський електроапаратний завод» (довідка № 012-135 від 04.07.2011 р.), Відокремлений підрозділ ДП «Ровенькиантрацит» Ровеньківський ремонтно-механічний завод (довідка № 291 від 05.09.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові розробки, положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного ав-тором дослідження щодо діагностування та зміцнення ділової репутації про-мислового підприємства.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації, її висновки та пропозиції доповідалися й були схвалені на Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (м. Київ, 2007 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 2007 р.), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Наукові концепції і практика реалізації стратегій інноваційного розвитку України та регіонів» (м. Донецьк, 2007 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 2008 р.), VII Всеукраїнській конференції студентів, аспірантів, докторантів «Менеджмент підприємницької діяльності» (м. Сім-ферополь, 2009 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 2009 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 2010 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економіка і управління у промисловості», присвяченій 75-річчю факультету економіки і менеджменту Національної металургійної академії України (м. Дніпропетровськ, 2010 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Менеджмент соціокультурної діяльності: стан та перспективи» (м. Луганськ, 2011 р.), IV Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів в умовах глобалізації» (м. Запоріжжя, 2011 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 18 наукових працях, серед яких 5 статей – у наукових журналах, 4 статті – у збірниках наукових праць, 9 публікацій – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 6,6 друк. арк., з яких автору належить 5,9 друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох роз-ділів і висновків, викладених на 226 сторінках машинописного тексту. Матері-али роботи містять 33 таблиці та 37 рисунків, які подано на 49 сторінках. Спи-сок використаних джерел із 219 найменувань уміщено на 21 сторінці, 7 додат-ків – на 42 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

Сучасний стан світової економіки характеризується наявністю негативних процесів, що призвели до світової фінансової кризи та зумовили рецесію провідних економік Північної Америки та країн Євросоюзу. Ці процеси знижують ефективність діяльності господарювальних суб’єктів не лише в розвинених країнах, але й у країнах, що розвиваються, зокрема, в Україні, через падіння рівня глобального попиту на продукцію промислових підприємств. Принципово новий характер завдань, які змушені вирішувати промислові підприємства в такій ситуації, зумовлює необхідність пошуку ефективних методів менеджменту з метою збереження та зміцнення конкурентних позицій. Одним з наслідків негативних процесів у світовій економіці є підвищення тиску на промислові підприємства з боку зацікавлених сторін, що зумовлене, у свою чергу, зростанням негативного впливу діяльності великих промислових підприємств на зовнішнє оточення. У ситуації, коли ускладнюються умови конкурентної боротьби, залучення та збереження клієнтів, партнерів, інвесторів і кваліфікованих кадрів, значно зростає роль такого нематеріального активу підприємства, як ділова репутація.
У сучасній економічній думці до сьогодні не існує єдиного загальновизнаного визначення поняття «ділова репутація підприємства». Результати проведеного семантичного аналізу термінів «репутація» та «ділова репутація» дали змогу визначити, що ділова репутація підприємства, котре працює в умовах конкурентної боротьби, є не лише суспільним уявленням про підприємство, його образом, що формується в громадській свідомості, а й активом, який створює додаткову вартість бізнесу та формується за рахунок високої якості продукції, екологічності виробництва, законослухняності, соціальної відповідальності, фінансової стійкості тощо. Поняття «ділова репутація промислового підприємства» в роботі визначене як узагальнене оцінне уявлення зацікавлених сторін про якості, переваги та недоліки промислового підприємства в діловій, екологічній і соціальній сферах діяльності, яке формується у свідомості зацікавлених сторін (акціонерів, кредиторів, партнерів, персоналу, державних органів, громади) та впливає на характер взаємин промислового підприємства з ними.
Аналіз світової практики формування ділової репутації підприємства дозволив виявити особливості цього процесу. Ставлення зацікавлених сторін до підприємства є позитивним і зміна його на негативне можливе під впливом низки чинників. Це дозволило виокремити два типи ділової репутації – «позитивну» та «негативну». Формування ділової репутації має асиметричну еластичність, тобто демонструє значно більшу чутливість до негативної інформації, ніж до позитивної. Проведений аналіз підтвердив гіпотезу щодо характеру ділової репутації, який може впливати на діяльність промислового підприємства: позитивна ділова репутація сприяє підвищенню ринкової вартості та навпаки. На основі виявлених особливостей формування ділової репутації промислового підприємства визначено роль менеджменту ділової репутації, який може убезпечити від втрати позитивної ділової репутації в конкурентних умовах, що актуалізує завдання її зміцнення.
За результатами аналізу категоріального апарату в роботі виявлено дуальний характер зміцнення ділової репутації промислового підприємства, який є одночасно процесом і результатом управлінського впливу. Метою зміцнення може бути підтримка позитивного типу та цілеспрямована зміна негативної ділової репутації на позитивну. Необхідною передумовою зміцнення ділової репутації є встановлення її типу, що актуалізує питання її діагностування.
Діагностування ділової репутації промислового підприємства подано як процес установлення її типу, яке здійснюється шляхом моніторингу специфічних характеристик (індикаторів) взаємин промислового підприємства із зацікавленими сторонами, що спрямований на своєчасне виявлення негативних явищ, здатних призвести до відхилення типу його ділової репутації від позитивного, на основі змін і визначених залежностей з метою накреслення перспектив і напрямів дій щодо зміцнення ділової репутації промислового підприємства.
Отже, діагностування ділової репутації промислового підприємства зводиться до виявлення негативного впливу чинників, що спричинюють формування негативної ділової репутації. З метою виявлення причин виникнення подібного впливу визначено та структуровано особливості сучасних умов господарювання промислових підприємств за функціональними сферами діяльності й охарактеризовано їхній вплив на формування ділової репутації промислових підприємств. Аналіз особливостей зовнішнього середовища діяльності промислових підприємств дозволив зробити загальний висновок: тривале ускладнення загальних умов господарювання зумовлює зростання ролі менеджменту ділової репутації не лише через посилення впливу наявних, але й у результаті виникнення нових негативних чинників у кризових умовах.
Асиметрична еластичність ділової репутації промислового підприємства через посилення негативних тенденцій у світовій економіці та виникнення нових загроз втрати позитивної ділової репутації актуалізує розроблення методів її діагностування з метою визначення напрямів та засобів зміцнення.
Сьогодні відсутній загальноприйнятний підхід до діагностування ділової репутації промислового підприємства через недостатню дослідженість ділової репутації як економічної категорії та неможливість її кількісно оцінити. Тлумачення ділової репутації як уявлення про промислове підприємство його оточення викликало необхідність дослідити методи її діагностування, що базуються на вивченні думок оточення про переваги та недоліки промислового підприємства. Результати вивчення передумов діагностування засвідчили наявність причин, що ускладнюють менеджмент ділової репутації за умов використання методу соціологічних опитувань і рейтингових методів оцінювання. Найбільш серйозною причиною є виникнення часового лагу, зумовленого характером формування суспільного уявлення та методом його дослідження. Наявність такого часового лагу не відповідає вимогам своєчасності ухвалення управлінських рішень щодо зміцнення ділової репутації промислового підприємства. Не менш серйозною причиною, яка ускладнює ефективний менеджмент ділової репутації, є зміна критеріїв оцінювання діяльності промислового підприємства з боку оточення, зумовлена негативним впливом світової фінансової кризи, що поставило під сумнів інформаційну базу ухвалення відповідних управлінських рішень. Такі причини зумовили необхідність формування іншого підходу до діагностування ділової репутації промислового підприємства, який має базуватися на оцінюванні специфічних показників – індикаторів його ділової репутації. Моніторинг індикаторів дозволяє своєчасно виявити негативні тенденції, що можуть погіршити ділову репутацію промислового підприємства в майбутньому.
Основою підходу до діагностування ділової репутації є зроблений у роботі висновок про здатність ділової репутації впливати на конкурентоспроможність промислового підприємства. Ділова репутація промислового підприємства розглядається як результат його взаємин з оточенням, тому завдання пошуку її індикаторів зводиться до виокремлення показників конкурентоспроможності промислового підприємства, які зумовлені діловою репутацією. З цією метою проведено порівняльний аналіз чинників конкурентоспроможності промислового підприємства та чинників його ділової репутації, що дозволило виокремити чинники впливу ділової репутації промислового підприємства на його конкурентоспроможність.
За результатами порівняльного аналізу виявлено спільні чинники ділової репутації та конкурентоспроможності промислового підприємства, які узагальнено за групами: конкурентоспроможність продукції (ціна, якість, концепція), імідж підприємства; фінансова стійкість, економічна ефективність, система менеджменту, маркетингова діяльність, персонал, інноваційність та екологічність виробництва, законослухняність. Виділення означених груп чинників уможливило їхнє використання в діагностуванні ділової репутації промислового підприємства. Безпосереднє оцінювання впливу чинників конкурентоспроможності не дозволяє встановити тип ділової репутації промислового підприємства. У роботі зроблено припущення, що тип ділової репутації промислового підприємства залежить від рівня його конкурентоспроможності та становища на ринку. Комплексною характеристикою, що поєднує рівень конкурентоспроможності та становище промислового підприємства на ринку, запропоновано визначати конкурентний статус, який описує його конкурентоспроможність з урахуванням ринкової частки. Конкурентоспроможність промислового підприємства визначено інтегральним показником, який розраховано з використанням елементів бенчмаркингу шляхом послідовного визначення вагових коефіцієнтів, параметричних індексів і групових показників конкурентоспроможності, що дозволило зробити висновок про низький (1) рівень конкурентоспроможності.
Використання частки промислового підприємства на ринку та інтегрального показника його конкурентоспроможності як критеріїв визначення конкурентного статусу уможливило формування матриці, у квадрантах якої подано встановлені конкурентні статуси підприємства. Для виявлення типу ділової репутації промислового підприємства встановлено їхню приналежність до конкурентних статусів за допомогою терм-множин, що дозволило виділити негативний тип ділової репутації – «аутсайдери» та «перспективні» (ВП ДП «Антрацит» Антрацитівський РМЗ, ТОВ «Углеспецпоставка», ВП ДП «Ровенькиантрацит» Ровеньківський РМЗ) і позитивний – «лідери» та «послідовники» (ТОВ «Київський РМЗ», ВАТ «Донецький експериментальний РМЗ»). Такий результат засвідчив неможливість досягнення високого конкурентного статусу за умов негативної ділової репутації промислового підприємства.
Отриманий результат актуалізував необхідність розроблення методу діагностування ділової репутації промислового підприємства зі структуризацією зовнішнього оточення та вивченням уявлень про підприємство. З позицій теорії стейкхолдерів зроблено припущення, що ділова репутація промислового підприємства як узагальнене оцінне уявлення має певну внутрішню структуру та складається з уявлень окремих груп стейкхолдерів, що можуть різнитися.
Характер впливу зовнішнього оточення на підприємство в роботі поділено на прямий (вплив близького кола, а саме власників, клієнтів, працівників і партнерів) та опосередкований (з боку оточення, яке представлене владою всіх рівнів, конкурентами, інвесторами, громадою, ЗМІ, рейтинговими агенціями, недержавними організаціями). Суб’єкти оточення промислового підприємства взаємодіють між собою, можливим є переміщення суб’єкта з однієї категорії в іншу та представлення ним інтересів декількох категорій одночасно.
За результатами вивчення наявних визначень зовнішнього оточення промислового підприємства обґрунтовано доцільність його структуризації. За критерієм «характер зв’язку з промисловим підприємством» зовнішнє оточення поділене на дві групи. Першу названо «інтересанти» – суб’єкти, на які впливають результати діяльності промислового підприємства, котрі формують його ділову репутацію. Вони спроможні легітимно впливати на господарську, соціальну й екологічну діяльність промислового підприємства, є індивідуальними або інституціоналізованими представниками влади, громади, соціальної групи та можуть переходити з однієї категорії в іншу та/або представляти дві або більше категорій одночасно. До другої групи – репутаційних агентів – віднесено суб’єкти зовнішнього оточення, які не відчувають прямого впливу результатів діяльності промислового підприємства (ЗМІ, рейтингові агенції), але вони спроможні впливати на його ділову репутацію.
Положення теорії стейкхолдерів Е. Фрімана слугують основою для багатьох досліджень взаємин підприємства з його оточенням. Положення цієї теорії використано в аналізі формування ділової репутації промислового підприємства у наукових розвідках Е. Ґріффіна та Ґ. Даулінґа, що дозволило їхні результати застосувати в роботі для класифікації зовнішнього оточення промислового підприємства. Відповідно до класифікації за характером впливу на промислове підприємство інтересантів-носіїв прямого впливу поділено на «споживачів» і «партнерів». У свою чергу, інтересантів-носіїв опосередкованого впливу виділено в окрему категорію, яку названо «громадою».
Виділені категорії інтересантів мають різні критерії оцінювання, на основі яких формується оцінне уявлення про переваги та недоліки промислового підприємства, що веде до виникнення специфічних виявів ділової репутації, котрі визначено як інтерпретації його ділової репутації. На основі класифікації категорій інтересантів і критеріїв оцінювання ними діяльності промислового підприємства виділено такі інтерпретації його ділової репутації: репутація товару, соціальна та корпоративна репутація. Подальше дослідження дозволило за виділеними критеріями виокремити додаткові типи ділової репутації промислового підприємства.
Найбільш релевантною для комплексного діагностування є класифікація за характером впливу ділової репутації на конкурентоспроможність промислового підприємства, відповідно до якої ділова репутація може бути «нормальною», у разі наявності відхилення від «норми» – конструктивною (створює конкурентну перевагу) та деструктивною. Розроблена класифікація типів ділової репутації промислового підприємства може бути застосована для всіх її інтерпретацій. Для виявлення причин виникнення відхилення між бажаним і фактичним конкурентним статусом, яке визначено за результатами діагностування, установлено взаємозв'язок між типами інтерпретацій ділової репутації промислового підприємства за характером впливу на його конкурентоспроможність у тривимірній системі координат, що дозволило виділити 19 можливих комбінацій інтерпретацій. Такі комбінації можуть характеризувати відхилення у формуванні ділової репутації промислового підприємства та впливати на його конкурентоспроможність. Подібні відхилення визначено як патологію у формуванні ділової репутації. З урахуванням того, що не всі комбінації інтерпретацій ділової репутації негативно впливають на конкурентоспроможність, тобто є патологією, та з метою скорочення їхньої кількості взаємозв’язок між типами інтерпретації подано у вигляді трикутної діаграми. Подання взаємозв’язку між типами інтерпретацій у такий спосіб дозволило класифікувати отримані комбінації та виділити види патології у формуванні ділової репутації промислового підприємства: прийнятний, важкий і критичний.
Результати оцінювання інтерпретацій ділової репутації промислового підприємства дозволили виявити їхні координати для досліджуваних промислових підприємств на трикутному класифікаторі, що дало змогу визначити вид патології у формуванні їхньої ділової репутації. Це, у свою чергу, зумовило необхідність подальшого пошуку ефективних методів подолання негативних процесів у діяльності промислового підприємства, що призводять до патології у формуванні його ділової репутації, та її зміцнення.
Забезпечення керованості процесу визначення типу ділової репутації промислового підприємства та виправлення патології у її формуванні зумовлює необхідність формування та реалізації стратегії зміцнення його ділової репутації. Аналіз формування ділової репутації промислового підприємства дозволив виявити низку особливостей цього процесу. По-перше, ділова репутація як уявлення формується за рахунок і в процесі інформаційного обміну між промисловим підприємством та його інтересантами, а отже, потрібні інструменти для регулювання такого обміну. По-друге, формування ділової репутації має рефлексивну сутність, тобто ділова репутація одночасно формується в оцінюванні образу промислового підприємства в уяві інтересантів та власного образу в уяві промислового підприємства.
З метою визначення основної умови формування позитивної ділової репутації в роботі побудовано графічну модель інформаційного обміну між промисловим підприємством, інтересантами та репутаційними агентами та формалізовано умову формування позитивної ділової репутації полягає в максимізації кількості позитивних образів промислового підприємства у свідомості інтересантів та репутаційних агентів. Отже, сума образів ділової репутації промислового підприємства в уявленні інтересантів та репутаційних агентів є максимально позитивною Σμi→max, тому різниця типів ділової репутації промислового підприємства, що формуються у свідомості інтересантів та репутаційних агентів стихійно та за допомогою інформаційного потоку від промислового підприємства, зводиться до 0, а саме: D*j–D(μi, λj)→0, за умов незначних припустимих відхилень γi. З цього можна зробити висновок, що тип ділової репутації промислового підприємства під час формування образу у свідомості інтересантів та репутаційних агентів наближається до максимально позитивного D(μi ,λj)→max.
Аналіз формування ділової репутації промислового підприємства під час рефлексивної взаємодії між промисловим підприємством, інтересантами та репутаційними агентами дозволив говорити про дуальність процесу її формування, яка виявляється в одночасному протіканні двох підпроцесів: перцепції як отримання та первинного оцінювання інформації, яка є базою для формування рефлексивного висновку про ділову репутацію, та експлікації як схематизації рефлексивного змісту ділової репутації та об’єктивізації її рефлексивного опису.
Виявлення дуальної перцептивно-експлікативної сутності процесу формування ділової репутації промислового підприємства дозволило виділити особливості її менеджменту, суть яких у тому, що недоцільно орієнтуватися лише на підтримку позитивних значень установлених індикаторів ділової репутації (тобто на перцептивну складову формування ділової репутації промислового підприємства), а також необхідно оперувати методами безпосереднього впливу на оцінювання отриманої інформації інтересантами (тобто на експлікативну складову формування ділової репутації промислового підприємства). З огляду на виділені особливості менеджменту ділової репутації, а також з урахуванням рефлексивного характеру взаємодії промислового підприємства з інтересантами, зроблено висновок про доцільність використання методів рефлексивного управління, яке застосовується в умовах невизначеності та відсутності прямого підпорядкування об’єкта управління суб’єкту. Ділова репутація промислового підприємства як об’єкт управління має характеристики, що повністю відповідають об’єкту рефлексивного управління.
Рефлексивне управління поведінкою інтересантів здійснюється шляхом передачі керуючою системою (суб’єктом рефлексивного управління) інтересантам (об’єкту рефлексивного управління) інформаційних підстав, що спонукають їх вибирати заздалегідь передбачену керуючою системою вигідну для неї стратегію поведінки. Процес рефлексивного управління формалізовано шляхом побудови дескриптивної та економіко-математичної моделей взаємодії агентів у процесі рефлексивного управління поведінкою інтересантів, у яких об’єднано розрізнені управлінські дії, спрямовані на зміцнення ділової репутації промислового підприємства, в єдину систему управління.
З метою визначення релевантних стратегічних напрямів стратегії зміцнення ділової репутації промислового підприємства в межах ситуаційного підходу застосовано метод аналізу ієрархій. Підґрунтям для ухвалення рішень у межах методу аналізу ієрархій послугувала рівнева ієрархічна ситуаційна модель, рівням якої відповідають виявлені інтерпретації ділової репутації промислового підприємства, типи її інтерпретацій, види патологій в її формуванні та напрями реалізації стратегії зміцнення. Проведені за результатами оцінювання відповідних характеристик вітчизняних досліджуваних підприємств розрахунки дозволили вважати релевантним напрямом реалізації стратегії зміцнення ділової репутації підвищення рівня корпоративної соціальної відповідальності підприємства.
Реалізація стратегії зміцнення ділової репутації промислового підприємства шляхом підвищення рівня корпоративної соціальної відповідальності з урахуванням дуальної перцептивно-експлікативної сутності формування його ділової репутації зумовила необхідність безпосереднього впровадження принципів соціально відповідального бізнесу (перцептивний аспект) і використання нефінансової звітності як інструменту рефлексивного управління формуванням ділової репутації промислового підприємства, скерованого на орієнтацію експлікації рефлексивного змісту інформації, яка стає підґрунтям для сформованих в інтересантів уявлень про промислове підприємство.
У розпорядженні промислового підприємства є широкий спектр інструментів для складання нефінансової звітності, диференційованих за вартістю, трудомісткістю та рівнем стандартизації. Наявність значної кількості міжнародних стандартів та ініціатив щодо складання нефінансової звітності зумовила необхідність пошуку стандарту, що відповідав би специфіці діяльності промислових підприємств і сприяв би зміцненню ділової репутації за рахунок розкриття релевантної інформації, здатної покращити сприйняття еколого-соціальної, ділової та виробничої складових діяльності промислових підприємств.
Порівняльний аналіз найдоцільніших стандартів нефінансової звітності за критерієм відповідності чинникам ділової репутації промислового підприємства дозволив віднайти найбільш адекватну альтернативу впровадження звітування за принципами GRI (Глобальна ініціатива зі звітності), яка дасть змогу впроваджувати стратегію зміцнення його ділової репутації за рахунок рефлексивно-управлінського впливу на її формування шляхом надання комплексної, регулярної та релевантної інформації.
Основні висновки та результати, одержані в ході дослідження, зводяться до такого:
Ділова репутація підприємства є основною його конкурентною перевагою, що сприяє збереженню конкурентних позицій на ринку за умов невизначеності та підвищеного ризику, які ускладнюються негативними процесами, спричиненими світовою фінансовою кризою. Вивчення поняття «ділова репутація промислового підприємства» дозволило уточнити його сутність і розглядати ділову репутацію як узагальнене оцінне уявлення про якості, переваги та недоліки підприємства в діловій, екологічній та соціальній сферах діяльності, що формується у свідомості зацікавлених сторін (акціонерів, кредиторів, партнерів, персоналу, державних органів, громади) та впливає на характер взаємин підприємства з ними. Вивчення особливостей формування ділової репутації промислового підприємства дало змогу виявити її високу залежність від зміни ставлення до нього зовнішнього оточення та асиметричну еластичність, а також виділити негативний і позитивний типи ділової репутації промислового підприємства.
Аналіз особливостей діяльності та умов функціонування сучасних промислових підприємств дозволив виявити негативні тенденції у їхніх функціональних сферах діяльності та в залежній від таких сфер діловій репутації. Негативні тенденції в діловій репутації промислового підприємства характеризуються зниженням лояльності споживачів і прихильності працівників, втратою постійних постачальників, партнерів, інвесторів. Ризик втрати довіри зацікавлених сторін до промислового підприємства зумовлює зростання ролі менеджменту ділової репутації з метою зменшення впливу наявних і запобігання появі нових негативних чинників, причиною яких може стати світова фінансова криза.
Результати аналізу передумов зміцнення ділової репутації промислового підприємства дозволили встановити дуальне розуміння сутності цього поняття, яке одночасно є процесом і результатом управлінського впливу на формування його ділової репутації, метою якого є підтримка позитивного типу та цілеспрямована зміна типу ділової репутації з негативного на позитивний. З метою підвищення ефективності управлінського впливу необхідно встановити тип ділової репутації промислового підприємства з використанням методів її діагностування.
На основі визначення методів оцінювання ділової репутації промислового підприємства, що базуються на думках його зовнішнього оточення та виявлення недоліків, доведена необхідність розробляння методу комплексного діагностування ділової репутації, який забезпечить своєчасну реакцію на негативні тенденції у її формуванні. З метою встановлення меж такого діагностування класифіковано зовнішнє оточення промислового підприємства за критерієм характеру зв’язку з ним. У зовнішньому середовищі виокремлено групу інтересантів, до складу якої входять партнери, споживачі та громада, та групу репутаційних агентів. З урахуванням критеріїв оцінювання кожної категорії інтересантів промислового підприємства сформульовано інтерпретації його ділової репутації: репутація товару, корпоративна репутація та соціальна репутація.
За результатами вивчення підходів до визначення економічної діагностики підприємства встановлено відсутність підходу до комплексного діагностування його ділової репутації. У роботі обґрунтовано сутність і розроблено інструментарій для комплексного діагностування ділової репутації промислового підприємства. Такий інструментарій дозволяє встановити тип ділової репутації шляхом визначення конкурентного статусу промислового підприємства за допомогою виявлених спільних чинників його ділової репутації та конкурентоспроможності, взаємозв’язку між типом ділової репутації та конкурентним статусом промислового підприємства з використанням терм-множин; виокремити причини виникнення відхилень, які запропоновано називати патологією при наявності негативного впливу на конкурентоспроможність промислового підприємства, шляхом класифікації комбінацій типів інтерпретацій його ділової репутації.
За результатами вивчення сутності ділової репутації промислового підприємства та передумов її формування зроблено висновок про рефлексивний характер взаємодії підприємства з його інтересантами та репутаційними агентами під час інформаційного обміну. Результати дослідження процесу формування ділової репутації сприяли уточненню його сутності, яка характеризується перцептивно-експлікативною дуальністю, та довели необхідність пошуку методів управління зміцненням ділової репутації промислового підприємства, що застосовуються за умов невизначеності та відсутності прямого підпорядкування об’єкта суб’єкту управління. Аналіз наявних методів управління дозволив обґрунтувати доцільність застосування методів рефлексивного управління зміцненням ділової репутації промислового підприємства, які дозволяють впливати на перцептивну та експлікативну складові процесу її формування.
З метою формування стратегії зміцнення ділової репутації промислового підприємства розроблено дескриптивну модель взаємодії агентів у процесі рефлексивного управління поведінкою його інтересантів, матрицю вибору стратегічної альтернативи зміцнення ділової репутації промислового підприємства та рівневу ієрархічну ситуаційну модель, побудовану в межах методу аналізу ієрархій. Дескриптивна модель дозволяє формалізувати процес формування ділової репутації з використанням методів рефлексивного управління, матриця дає можливість окреслити завдання стратегії зміцнення ділової репутації, а рівнева модель дає змогу визначити релевантний напрям реалізації стратегії зміцнення ділової репутації підприємства.
У процесі ухвалення управлінського рішення щодо визначення релевантного напряму реалізації стратегії зміцнення ділової репутації промислового підприємства з використанням методу аналізу ієрархій обґрунтовано впровадження корпоративної соціальної відповідальності як інструменту впливу на перцептивний та експлікативний підпроцеси формування ділової репутації за рахунок впровадження принципів соціально відповідального бізнесу та використання нефінансової звітності. Оцінювання сучасних міжнародних стандартів складання нефінансової звітності дало змогу виділити Глобальну ініціативу зі звітності (GRI) як таку, що найбільш повно відповідає потребам стратегії зміцнення ділової репутації промислового підприємства.
Апробація розроблених рекомендацій щодо зміцнення ділової репутації, яку проведено на промислових підприємствах України, підтвердила доцільність їхнього використання. Результати використання рекомендацій з комплексного діагностування ділової репутації промислового підприємства, структуризації його зовнішнього оточення та обґрунтування доцільності використання рефлексивного управління зміцненням ділової репутації мають надійний, достовірний характер для практичного застосування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ABAJOUR [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.abajour.ru.
2. Corporate Social Respjnsebility [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://www.csr-review.net.
3. InterВrand [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.interbrand.com/ru/Default.aspx.
4. PR в кризисных условиях [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.topwords.ua/Allformen/8.htm.
5. SA 8000 (Social Accountability 8000) – Социальная ответственность / [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://quality.eup.ru/GOST/sa8000.htm.
6. Авилов А. В. Рефлексивное управление. Методологические основания : [монография] / А. В. Авилов. — М. : Тандем, 2003. — 192 с.
7. Аналітичний портал «Дело» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://delo.ua.
8. Англо-русский экономический словарь [под. ред. А. В. Аникина]. — М. : Руський словарь, 1977. — С. 143.
9. Аникеев С. А. Методика разработки плана маркетинга / С. А. Аникеев. — М. : Форум, Информ-Студио, 1996. — 128 с. — Сер. «Практика маркетинга».
10. Анисимов А. Л. Честь, достоинство, деловая репутация под защитой закона / А. Л. Анисимов. — М. : Норма, 2004. — 214 с.
11. Анисимов О. С. Рефлексия и методология / О. С. Анисимов. — М., 2007. — 420 с.
12. Аннаев А. Нефинансовая отчетность: сущность, стандарты и этапы подготовки [Электронный ресурс] / Александр Аннаев // Общество и экономика. — 2009. — № 8. — С. 208 215. — Режим доступа: http://dlib.eastview.com/browse/doc/21943337.
13. Ансофф И. Новая корпоративная стратегія / И. Ансофф, Э.Дж. Макконнел ; пер. с англ. — СПб. : ПитерКом, 1999. — 416 с.
14. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф ; пер. с англ. — М. : Экономика, 2005. — 178 с.
15. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. / И. Ансофф ; науч. ред. и авт. предисл. Л. И. Евенко ; пер. с англ. — М. : Экономика, 1989. — 519 с.
16. Антикризисное управление : [учеб.] / Под ред. Э. М. Короткова. — М. : ИНФРА-М, 2000. — 432 с.
17. Антикризовий піар (Антикризові PR) За матеріалами сайту агентства «OrgPr» / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://vybory.org/articles/439.html.
18. Ариф З. Репутационный риск: управление в целях создания стоимости / Заман Ариф ; пер. с англ. Ю. Кострубовой. — М. : Олимп-Бизнес, 2008. — 416 с.
19. Бачевський Б. Є. Потенціал і розвиток промислового підприємства : навч. посіб. / Б. Є. Бачевський, І. В. Заблодська, О. О. Решетняк. — К. : ЦУЛ, 2009. — 400 с. — На укр. яз. — ISBN 978-966-364-938-2.
20. Бегтин И. Информационные потоки, скрытая информация и связность [Электронный ресурс] / Иван Бегтин. — Режим доступа: http://ivan.begtin.name/2008/05/30/420/.
21. Безкоровайний М. Прямі продажі один з основних комунікаційних каналів збуту інструментів промислового призначення / М. Безкоровайний // Управління продажами. — № 6. — 2004. — С. 12 14.
22. Беленькова А. А. PRостой пиар / А. А. Беленькова. — М. : НТ Пресс, 2006. — 256 с. — ISBN: 5-477-00085-6.
23. Беляев В. Репутация фирмы [Электронный ресурс] / Виктор Беляев // Город бизнеса. — Режим доступа: http://gorodbiznesa.ru/reputaciya-firmy/.
24. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент / И. А. Бланк. — К. : ИТЕМ, Юнайтед Лондон Трейд Лимитед, 1995. — 448 с.
25. Бланк И. А. Финансовый менеджмент : учеб. курс / И. А. Бланк. — М. : Эльга, Ника-Центр, 2004. — 656 с.
26. Блинов А. О. Имидж организации как чинник конкуретоспособности [Электронный ресурс] / А. О. Блинов, В. Я. Захаров // Менеджмент в России и за рубежом. — 2003. — № 4. — Режим доступа: http://www.mevriz.ru/articles/2003/4/1094.html.
27. Богатирьов І. О. Ефективність розвитку промислового підприємства / І. О. Богатирьов // Формування ринкових відносин в Україні. — 2003. — № 7 8 (26 27). — С. 73 79.
28. Большой экономический словарь [под ред. А. Н. Азрилияна]. — 2-е изд., доп. и перераб. — М. : Институт новой экономики, 1997. — 864 с.
29. Большой юридический словарь [под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских]. — М. : ИНФРА-М, 2001. — 704 с.
30. Большунов А. Я. Динамика рефлексивных актов в продуктивной мыслительной деятельности [Электронный ресурс] / А. Я. Большунов, В. А. Молчанов, Н. М. Трофимов. — Режим доступа: http://www.voppsy.ru/issues/1984/845/845117.htm.
31. Борисов А. Б. Большой экономический словарь / А. Б. Борисов. — М. : Книжный мир, 2003. — 895 с.
32. Буракова Е. В. Обшая модель составления программ повышения репутации предприятия и порядок выявления детерминант для частных моделей
/ Е. В. Буракова, П. В. Кривуля // Економіка. Менеджмент. Підприємництво: зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 19(ІІ). — Луганськ : СНУ ім. В. Даля. — С. 92 107.
33. Бурбело О. А. Економічна і правова безпека репутації підприємства : [монографія] / Бурбело О. А., Солоха Д. В., Припотень В. Ю. — Луганськ : Янтар, 2009. — 100 с. — Бібліогр.: с. 91-97. — ISBN 978-966-678-284-0.
34. Бурбело О. А. Репутація компанії: управління і захист : [монографія]
/ Бурбело О. А., Солоха Д. В., Зінченко А. М. — Луганськ : Янтар, 2009. —
104 с.
35. Вайн С. Глобальный финансовый кризис: механизмы развития и стратегии выжывания / Саймон Вайн. — М. : Альпина Бизнес Букс, 2009. — 302 с.
36. Вартенов А. С. Экономическая диагностика деятельности предприятия: организация и методология / А. С. Вартенов. — М. : Финансы и статистика, 1991. — 81 с.
37. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством : [навч. посіб.] / В. О. Василенко. — 2-е вид., виправл. і доп. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 504 с.
38. Василенко В. А. Организационно-циклическая и структурно-функциональная модели развития оргнизации / В. А. Всиленко // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 56. — С. 100 107.
39. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер ; пер. с нем. / [сост. общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко]. — М. : Прогресс, 1990. — 808 с.
40. Википедия: свободная интернет-энциклопедия [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://ru.wikipedia.org.
41. Воронков Д. К. Розвиток промислового підприємства: управління змінами та інновації : [монографія] / Д. К. Воронков, Ю. С. Погорелов. — Харків : АдвАтм, 2009. — 435 с.
42. Воронкова А. Е. Рефлексивне управління діловою репутацією підприємства в умовах глобальної економічної інтеграції України / А. Е. Воронкова,
К. В. Щербакова // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку. Концепція соціально-економічного розвитку регіонів в умовах викликів глобалізації : зб. наук. праць. Т. 2. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2011. — С.12–20.
43. Воронкова А. Э. Диагностика конкурентного потенциала предприятия / А. Э. Воронкова // Вісник Східноукраїнського державного університету. — 1999. — № 5 (20). — С. 27 31.
44. Вютрих Г. А. Конкурентоспособность глобальных предприятий / Ганс А. Вютрих, Вольфганг Б. Винтер // Проблемы теории и практики управления. — 1995. — № 3. — С. 96 102.
45. Галушка З. І. Стратегічний менеджмент / З. І. Галушка, І. Ф. Комарницький. — Чернівці : Рута, 2006. — 248 с.
46. Глазов М. М. Диагностика промышленного предприятия: новые решения : [монография] / М. М. Глазов. — СПб. : РГГМУ, 2006. — 480 с. — ISBN 5-86813-173-8.
47. Грачев А. Ю. Деловая репутация организации: сколько она стоит? [Электронный ресурс] / Алексей Юрьевич Грачев // Кадровик в курсе дела. — 2006. — №22. — Режим доступа: http://www.vkursedela.ru/article2666/.
48. Грибов В. Конкурентоспособность предприятия [Электронный ресурс] / B. Гpибoв, B. Гpyзинoв. — Режим доступа: http://www.inventech.ru/lib/predpr/ predpr0041/.
49. Гриффин Э. Управление репутационными рисками: стратегический подход / Эндрю Гриффин ; пер. с англ. — М. : Альпина Бизнес Букс, 2009. — 237 с.
50. Даулинг Г. Репутація фирмы: создание, управление и оценка эффективности / Грэм Даулинг ; пер. с англ. — М. : Консалтинговая группа «ИМИДЖ-Контакт», ИНФРА-М, 2003. — 368 с.
51. Деловая репутация компании [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.mpilot.ru/analitic