Зміна істотних умов трудового договору з державними службовцями

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БАСКАКОВА ЮЛІЯ ВІТАЛІЇВНА

УДК 349.22

Зміна істотних умов трудового договору з
державними службовцями

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник, -

доктор юридичних наук, доцент
Ярошенко Олег Миколайович

ХАРКІВ-2010

ЗМІСТ
ВСТУП Ошибка! Закладка не определена.3
РОЗДІЛ 1 11
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА УМОВ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ 11
1.1. Державний службовець як суб’єкт трудових правовідносин 11
1.2. Юридична природа істотних умов трудового договору з державними службовцями 42
1.3. Соціальна взаємодія сторін трудового договору під час зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями 81
Висновки до 1 розділу 92
РОЗДІЛ 2 95
ПОРЯДОК ЗМІНИ ІСТОТНИХ УМОВ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ 95
2.1 Особливості зміни істотних умов праці за трудовим договором з державними службовцями 95
2.2. Переведення державних службовців 110
2.3 Переміщення державних службовців 138
2.4. Вдосконалення механізму нормативно-правового регулювання умов праці державних службовців 148
Висновки до 2 розділу 159
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 170

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з необхідних умов здійснення соціально-економічних реформ і політичних перетворень у суспільстві та державі є належне функціонування державної служби України. Державна служба виступає основним засобом практичної реалізації завдань і функцій держави, забезпечує функціонування її структур, утворює умови для нормальної життєдіяльності суспільства та людини. Будучи частиною механізму державного управління, вона повинна служити інтересам громадян у забезпеченні їх прав і свобод, соціальної стабільності в державі, дотриманні принципів правової демократичної держави. Успішне здійснення завдань Української держави, пов’язаних із її розвитком, соціально-економічними та ринковими перетвореннями, залежить саме від державної служби. Це вимагає наявності ефективної системи правового регулювання порядку проходження державної служби, що давало б змогу належним чином захищати трудові права державних службовців.
В умовах реформування трудового законодавства, даний різновид трудових правовідносин вимагає глибокого комплексного дослідження з метою розробки концепції розвитку правовідносин зі зміни істотних умов трудового договору, усунення колізій та прогалин у чинному законодавстві, та норм, які за своїм змістом не відповідають ринковим відносинам. Наукове дослідження проблем правового регулювання зміни істотних умов трудового договору покликане допомогти удосконаленню як вітчизняного законодавства в сфері регулювання загальних питань порядку укладення та зміни умов трудового договору, так і відповідних відомчих нормативних актів. Означене набуває ще більшої ваги за умов пріоритетного окреслення Конституцією України прав і свобод людини, у зв’язку з чим гостро постає проблема розробки та прийняття нового Трудового кодексу України, де б знайшли своє відображення теоретичні напрацювання з питань правового регулювання зміни істотних умов трудового договору.
Необхідність поєднання інтересів державних службовців і державного органу чи установи, в який вони працюють, зумовлюють пошук оптимальних варіантів для вирішення цих важливих проблем. Особливу стабілізуючу роль у цьому процесі виконує трудовий договір, який у сучасних умовах має стати важливим інструментом соціально-правового захисту державних службовців. При цьому умови трудового договору, обумовлені сторонами, спрямовуються на підвищення матеріального та культурного рівня особи, забезпечення стабільності трудових правовідносин.
Вироблення науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення законодавства України про працю, формування змісту трудових договорів і порядку їхньої зміни з дотриманням основних договірних принципів, є важливими та актуальними, і сприятимуть зміцненню гарантій трудових прав працівників і роботодавців.
Аналізуючи наукові дослідження, що стосуються змісту трудового договору, відображені у працях таких відомих учених-юристів радянського періоду, як: М.Г. Александрова, Є.І. Астрахана, М.Й. Бару, О.К. Безіної, Л.Ю. Бугрова, М.Г. Гладкова, Д.А. Колбасіна, В.І. Прокопенка, В.М. Скобелкіна, А.А. Фатуєва, О.С. Хохрякової, а також сучасних провідних вітчизняних науковців: Н.Б. Болотіної, В.С. Венедіктова, Г.С. Гончарової, П.І. Жигалкіна, Р.І. Кондратьєва, В.В. Жернакова, М.І. Іншина, Л.І. Лазор, В.В. Лазора, А.Р. Мацюка, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Г.І. Чанишевої, Н.М. Хуторян, А.М. Юшко, О.М. Ярошенка, можна зробити висновок, що, хоча на даний час у вітчизняній і зарубіжній літературі проблемам укладення трудового договору приділялася певна увага, багато важливих аспектів порядку укладення трудового договору та зміни його істотних умов залишилися поза увагою дослідників. Це не дозволяє отримати належне науково-методологічне підґрунтя для вдосконалення нормативно-правової бази та перешкоджає розвитку науки трудового права, що і обумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження особливостей зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями. Потребують перегляду норми, що забезпечують гарантії трудових прав державних службовців при зміні істотних умов трудового договору, переведенні на іншу роботу, переміщенні на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ. Зважаючи на вищевикладене наукове дослідження з обраної теми набуває особливої значущості й актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає загальній темі науково-дослідної роботи кафедри трудового, аграрного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Дисертація виконана відповідно до п.п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад визначення істотних умов трудового договору з державними службовцями, обґрунтування особливостей та порядку зміни істотних умов трудового договору та його значення для забезпечення стабільності трудових правовідносин і на цій основі вироблення науково-обґрунтованих практичних рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства про працю.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:
– виробити концептуально нові підходи до розуміння істотних умов трудового договору;
– визначити істотні-обов’язкові умови трудового договору з державними службовцями, що є необхідними під час його укладення;
– обґрунтувати підстави, порядок та наслідки зміни істотних умов трудового договору;
– сформулювати визначення поняття «зміна істотних умов трудового договору з державними службовцями»;
– розкрити зміст понять «переведення державних службовців» та «переміщення державного службовця на інше робоче місце»;
– дати визначення атестації державних служб, виявити її зміст і мету;
– виявити правову природу ротації державних службовців і мету її застосування;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення трудового законодавства та норм спеціального законодавства для забезпечення гарантій дотримання трудових прав державних службовців в умовах становлення ринкових відносин.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері регулювання трудового договору з державними службовцями.
Предметом дослідження є норми чинного трудового законодавства, спеціального законодавства і практика їх застосування, проекти Трудового кодексу, судова практика про визнання недійсними умов договору внаслідок порушення правил укладення та зміни трудових договорів.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. Також в роботі використовувались такі методи, як: формально-логічний (абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція), системно-структурний, порівняльний і соціологічний. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади правового регулювання зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями (підрозділи 1.1, 1.2). Методи класифікації, групування та структурування застосовувалися для виділення окремих істотних умов трудового договору, що мають обов’язково вказуватись у договорі (підрозділи 2.1, 2.2). Документальний аналіз дав можливість надати пропозиції і методичні рекомендації щодо подальшого розвитку правового регулювання порядку зміни істотних умов трудового договору (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3). В процесі дослідження особливостей правового регулювання порядку зміни істотних умов трудового договору з держаними службовцями також використовувались порівняльно-правовий та історико-правовий методи. Комплексний підхід до використання вищезазначених методів дозволив всебічно розглянути порядок зміни істотних умов трудового договору під час переведення, переміщення та ротації державних службовців, сформулювати пропозиції з урахуванням потреб практики щодо вдосконалення його правового регулювання, а також для подальшого розвитку наукової думки в цьому напрямку.
Нормативною базою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, Кодекс законів про працю України, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України щодо регулювання відносин, пов’язаних із проходженням державної служби.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні та архівні матеріали, які стосуються правового регулювання відбору, підготовки, перепідготовки та просування державних службовців в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у сучасному українському трудовому праві монографічним дослідженням особливостей зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями у якому обґрунтовано нові теоретичні і практичні положення щодо змін істотних умов трудового договору з державними службовцями у ринкових відносинах.
У результаті проведеного дослідження сформульовані такі основні положення, які виносяться на захист:
вперше:
– визначено та комплексно охарактеризовано поняття істотних умов трудового договору з державними службовцями. Такими, зокрема, є умови, що передбачені чинним законодавством і щодо яких сторони при укладенні трудового договору повинні обов’язково досягти згоди та умови договору внесені до його змісту за ініціативою будь-якої із сторін, а також відповідно до вимог спеціального законодавства;
– запропоновано новий перелік істотних умов трудового договору з державними службовцями з огляду на особливості проходження державної служби;
– ротація кадрів визначена як особливий вид переведення на іншу роботу державних службовців, який застосовується як засіб боротьби з корупцією;

дістало подальшого розвитку:
– пропозиція, що місце роботи державного службовця визначається як розташоване за відповідною адресою місце, де працівник безпосередньо виконуватиме свої трудові обов’язки. В договорі воно визначається місцем знаходженням територіального органу;
– твердження що трудовий договір доцільно укладати з державними службовцями у письмовій формі з обов’язковим визначенням істотних умов трудового договору;
– пропозиція, що «змінами умов трудового договору» слід вважати доповнення, скасування або коригування певних істотних умов змісту договору, якщо при цьому трудові правовідносини продовжують тривати;
удосконалено:
– поняття «переміщення державного службовця» як обґрунтованого потребами державного органу доручення роботи державному службовцю на новому робочому місці (в межах одного територіального органу), якщо це не призводить до зміни істотних умов трудового договору;
– поняття атестації державних службовців як обов’язку керівника державного органу чи установи періодично перевіряти кваліфікаційний рівень працівника з метою ефективної розстановки кадрів.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть використовуватись:
а) у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого дослідження правового статусу державних службовців як суб’єктів трудового права;
б) у правотворчості – при підготовці змін і пропозицій до чинного законодавства у сфері правового регулювання трудової діяльності державних службовців; вони можуть бути враховані також при розробці нового Трудового кодексу України;
в) у правозастосуванні – під час втілення приписів нормативно-правових актів у практику конкретних трудових відносин щодо особливостей правової регламентації укладання трудового договору з державними службовцями;
г) у процесі вивчення навчальних дисциплін «Трудове право України» у вищих юридичних навчальних закладах й на юридичних факультетах, а також при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дослідження. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалось на засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, аграрного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Підсумки дослідження проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення й висновки доповідались на наукових і науково-практичних конференціях і семінарах: «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (Харків, 2008), «Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика» (Харків, 2008) та «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально трудових відносин в Україні» (Харків, 2009).
Публікації. Головні положення та результати дисертаційного дослідження містяться у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, і в 3 тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації зумовлена цілями й характером дослідження. Робота складається із вступу, 2-х розділів, що об’єднують 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 187 сторінок. Список використаної літератури включає 230 найменувань і займає 17 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження сутності та порядку зміни умов трудового договору з державними службовцями дозволяє зробити низку теоретичних і практичних висновків:
1. Основними суб’єктами трудового права є працівник і роботодавець. Державний службовець, враховуючи специфіку проходження служби в державних органах, окрім основних ознак, притаманних працівнику як суб’єкту трудового права, має додаткові властивості відповідно до спеціального законодавства. Пропонуємо ч. 1 ст. 20 проекту Трудового кодексу (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання 2 жовтня 2008 р.) викласти в такій редакції: «Працівник – це праводієздатна фізична особа, що добровільно вступила в трудові відносини, взявши на себе обов’язки виконувати роботу обумовлену трудовим договором в інтересах роботодавця, під його керівництвом та контролем».
2. В ст. 24 проекту Трудового кодексу (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання 2 жовтня 2008 р.), законодавець визначає, що роботодавець – це юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб. Таке визначення роботодавця є неповним і потребує вдосконалення, зокрема, в частині використання словосполучення «фізичних осіб», адже мова йде не про будь-яку фізичну особу, а саме про ту яка має статус працівника. Пропонуємо викласти поняття роботодавець наступним чином: «Роботодавець – юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю працівників». В службово-трудових правовідносинах роботодавцем є держава, яка здійснює найм працівників через своїх представників, а саме через керівників державних органів та установ.
3. В процесі здійснення службово-трудової діяльності державні службовці вступають у специфічні відносини, зміст яких залежить від різновиду та характеру організації служби. Відмінність службово-трудових правовідносин від трудових полягає у тому, що вони знаходяться у тісній взаємодії та переплетінні з державно-службовими правовідносинами і відрізняються особливим суб’єктним складом. Проходження служби в державному органі є теж суспільно корисною працею і державний службовець також є працівником. Трудове право концентрує абсолютну більшість прав та обов’язків у царині праці державних службовців, що дозволяють визначити їх правовий статус, правосуб’єктність і розглядати їх як суб’єктів трудового права.
4. Правовідносини зі зміни істотних умов трудового договору державних службовців – це різновид індивідуальних трудових відносин. Їх суб’єктами є державні службовці та органи державної влади. Чітке закріплення в новому Трудовому кодексі України переліку істотних умов трудового договору є важливим завданням науки трудового права. Істотні умови є сенс класифікувати на основні та факультативні. До основних умов варто віднести: час та строк дії, місце роботи, місцевість роботи, трудову функцію, оплату праці; до факультативних – умови, які обумовлюються трудовим договором, але не відносяться до основних і не повинні обов’язково бути закріпленими у трудовому договорі.
5. З метою уникнення суперечностей під час розгляду трудових спорів щодо порушення встановлених умов трудового договору, обов’язкова письмова форма трудового договору з державними службовцями є найбільш прийнятною. Істотні умови трудового договору з державними службовцями – це закріплені в нормах трудового права та законодавства про державну службу правові вимоги щодо порядку проходження громадянами державної служби. Під зміною істотних умов трудового договору слід розуміти діяльність уповноважених органів відносно переведення працівника в іншу місцевість, на іншу посаду поза меж відповідної кваліфікації, щодо зміни строків договору або пониження чи підвищення заробітної плати, а також зміни графіку роботи.
6. Свобода вибору істотних умов трудового договору є запорукою соціальної взаємодії працівника та роботодавця. Соціальна взаємодія спрямована на: забезпечення соціального миру в суспільстві, зменшення гостроти соціальних конфліктів, сприяння погодженню інтересів роботодавців і найманих працівників; забезпечення активної ролі держави у переговорному процесі з питань встановлення умов праці, забезпечення взаємної зацікавленості найманих працівників і роботодавців у поліпшенні економічного становища і сприяння взаєморозумінню між ними, забезпечення належних умов праці і достатнього життєвого рівня працівників.
7. «Зміна умов трудового договору» та «зміна умов праці» співвідносяться як ціле й частина. Перелік умов праці які має право змінювати роботодавець не є вичерпним. Питання про те, які умови праці слід вважати істотними, вирішується у кожному конкретному випадку (про це свідчить використання словосполучення «та інших»). Вбачається необхідним, з ч. 3 ст. 32 КЗпП України виключити слова «та інших» і сформулювати вичерпний перелік істотних умов, зміна яких допускається у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці.
8. Виходячи з особливого порядку проходження служби переведення державних службовців відбувається за умови проведення атестації чи конкурсу, а також шляхом ротації кадрів.
9. Атестація державних службовців – це обов’язок керівника державного органу чи установи періодично перевіряти кваліфікаційний рівень працівників з метою ефективної розстановки кадрів. Необхідною умовою атестації є формування незалежної і висококваліфікованої атестаційної комісії, що є вирішальним чинником об’єктивної оцінки державного службовця, який атестується. Цього можна досягти завдяки призначенню до складу атестаційних комісій керівників всіх структурних підрозділів відповідного державного органу. Висновок атестаційної комісії повинен бути підставою для просування по службі, відповідну норму слід закріпити в Положенні про проведення атестації державних службовців.
10. Однією з умов переведення державного службовця на іншу посаду є його участь у конкурсі на зайняття вакантної посади. Конкурс проводиться з метою відбору найбільш підготовлених осіб, забезпечення прав громадян на рівний доступ до державної служби без будь-якої дискримінації, а також з метою підвищення професійного рівня державних службовців. Доцільно, щоб до державного органу на роботу, до якого переходить державний службовець, додатково передавалась характеристика з попереднього місця роботи. Відповідну норму слід закріпити в Положенні про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців.
11. Особливим видом переведення державних службовців є ротація кадрів. Підстави і порядок проведення ротації необхідно закріпити у законі. Зокрема, закріплення в КЗпП України ротації, як особливого виду переведення, дозволить уникнути свавілля з боку держави і перетворити її в дієвий законний механізм боротьби проти корупції. Статтю 24 Закону України "Про державну службу" необхідно доповнити інститутом проведення ротації кадрів державних службовців; статтю 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" – положенням щодо обов'язковості ротації кадрів на окремих посадах державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, передбачивши, що перелік таких посад і порядок проведення ротації визначає Кабінет Міністрів України. Можливість ротації на окремих посадах повинна також передбачатися спеціальним законодавством (приміром, Законом України "Про прокуратуру", Митним кодексом України).
12. За будь-яких умов переведення державних службовців відбувається зміна посади, обумовленої при укладенні трудового договору, що означає покладення на працівника трудових обов’язків, що відрізняються від його обов’язків за попередньою посадою (змінюється трудова функція державного службовця). Це є переведенням на іншу роботу. Виконання роботи на іншому робочому місці чи в іншому структурному підрозділі без зміни посади є переміщенням.
13. Законодавець в проектах Трудового кодексу передбачив переміщення працівника та надав право роботодавцю переміщувати його з одного робочого місця на інше. Відповідно до ч. 1 ст. 80 проекту Трудового кодексу (реєстраційний №0913, 25 травня 2006 р.) «згідно з трудовим договором роботодавець вправі доручати працівникові будь-яку роботу (на іншому механізмі, агрегаті тощо), переміщувати його з одного робочого місця на інше». Хоча зазначена норма і має прогресивне значення у визначенні порядку переміщення, вважаємо, що її слід винести з ч. 1 ст. 80 в окрему норму, адже ст. 80 має назву «Порядок зміни умов трудового договору». Переміщення ж не змінює істотних умов трудового договору. Саме по цьому шляху пішли розробники іншого проекту Трудового кодексу (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання 2 жовтня 2008 р.). Право роботодавця на переміщення працівника з одного робочого місця на інше слід закріпити в статті проекту Трудового кодексу, присвяченій основним правам роботодавця та гарантіям їх реалізації. І викласти наступним чином: «Роботодавець має право переміщувати працівника з одного робочого місця на інше, якщо при цьому не змінюються істотні умови трудового договору».
14. Поняття «переміщення» для державних службовців за змістом дещо розширене, оскільки йдеться про переміщення по службі, яке супроводжується зміною трудової функції працівника: її обсягу, кола обов’язків тощо. Тобто, по-суті, це є переведенням на іншу роботу, яке повинно здійснюватися тільки за згодою працівника. Просування державних службовців по службовим щаблям варто розглядати не як переміщення, а як переведення. З огляду на це у нормах, регулюючих порядок проходження державної служби слід використовувати поняття переведення державних службовців. Переміщення має місце тільки у разі зміни робочого місця державного службовця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Адміністративне право (загальна частина) / Б.П. Битяк, В.В. Зуй. – Харків: Національна юрид. акад. України, 1996. – 158 с.
2. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Госюриздат, 1948. – 336 с.
3. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.,1966. – 187 с.
4. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
5. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.: ТЕИС, 1995. – 582 с.
6. Ангена М., Беньямин М., Дорохова Г., Лунев А. Аппарат управления социалистического государства. – М.: Юрид. лит., 1987. – 518 с.
7. Андрушко А.В. Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями: Дис. ... канд. юрид. наук. – Хмельницький, 2003. – 195 с.
8. Анисимов Л.Н. Труд охраняется законом. – Сыктывкар: Коми книжное изд-во, 1989. – 109 с.
9. Антология кинизма. Фрагменты сочинений кинических мыслителей. / Под ред. И.М. Нахова. – М.: Наука, 1984. – 398 с.
10. Арсеньев А.С., Библер Б.С., Кедров Б.М. Анализ развивающегося понятия. – М.: Наука, 1967. – 439 с.
11. Астрахан Е., Каринский С., Ставцева А. Роль советского трудового права в плановом обеспечении народного хозяйства кадрами. – М.: Знание, 1955. – 216 с.
12. Бабицкий А.М. Принцип свободы трудового договора в советском трудовом праве // Правоведение. – 1989. – №4. – С. 21 – 29.
13. Балюк М., Гончарова Г. Зміни в організації виробництва і праці та соціальне партнерство // Право України. – 1996. – №11. – С. 33 – 37.
14. Барабаш О. Щодо властивостей трудових правовідносин // Право України. – 1998. – №3. – С. 64 – 69.
15. Бару М. Правове регулювання трудових відносин: закон, мораль справедливість // Право України. – 1999. – №2.
16. Бару М.І. До питання про класифікацію умов трудового договору // Радянське право. – 1984. – №11. – С. 70 – 72.
17. Безверхов А. О должностных преступлениях и преступлениях по службе: По проекту УК РФ // Российский юридический журнал. – 1995. – №4. – С. 48 – 54.
18. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. – 1999. – №12.
19. Бельский К.С. О концепции реформы государственной службы // Государство и право. – 1994. – №4. – С.22 – 28.
20. Большой юридический словарь / Сост. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: Инфра – М, 1997. – 828с.
21. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: общие положения. – М., 1997. – 27 с.
22. Бугров Л.Ю. Советское законодательство о переводах на другую работу (Некоторые вопросы развития). – Красноярск, 1987. – 165 с.
23. Бюлетень Верховного Суда РСФСР. – 1968. – №3.
24. Васильєв М.П. Законодательная техника: Научно-практическое пособие. – М.: Городець, 2000. – 237 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови / під ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.
26. Венедиктов В.С. Актуальні проблеми реформування трудового законодавства // Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи; м. Хортиця, 25-28 червня 2004 р. / За заг ред. проф. В.С. Венедиктова. – Харків: Нац.унів.внутр.справ. – 2004 – С. 9 – 17.
27. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Х.: Консум, 1996. – 136 с.
28. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
29. Витченко А.М. Механизм правового регулирования социалистических общественных отношений, его понятие и структура // Вопросы теории государства и права. – Саратов, 1968. – Вып. 1.
30. Вишновецька С. Строки в трудовому праві. – Чернівці: Рута, 1996. – 208 с.
31. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 300 с.
32. Воловик В. Про трудоправовий статус державних службовців //Право України. – 1997. – №1. – С. 61 – 65.
33. Волошина В.В., Титов К.А. Государственная служба в Российской Федерации: теоретико-правовые аспекты. – М.: Луч, 1995. – 178 с.
34. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Издат. гр. НОРМА – ИНФРА•М, 1999. – 332 с.
35. Гинцбург Л.Я Регулирование рабочего времени в СССР. – М.: Наука, 1966. – 302 с.
36. Глозман В.А. Еще раз о трудовой функции // В кн.: Проблемы трудового права и права социального обеспечения / Отв. ред. С.А. Иванов. – М., 1975. – С. 92 – 97.
37. Глозман В.А. Трудовой договор в условиях научно-технического прогресса. – Минск: Изд-во БГУ, 1978.
38. Голеня Є.Ф. Трудовий договір. – К.: Тов-во “Знання” УРСР, 1977. – 32 с.
39. Головина С.Ю. Понятийный аппарат трудового права: Монография. – Екатеринбург: Изд-во УрГЮА, 1997. – 180 с.
40. Головко Л., Пастухов В. Зайнятість населення України: соціально-економічні, правові та історичні аспекти. – К.: Друкарня Федерації профспілок України, 1998. – 381с.
41. Горшенев В.М. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции СССР 1977 года // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977 года. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 278 с.
42. Государственная служба: теория и организация. Курс лекций / Под общей ред. Е.В. Охотского и В.Г. Игнатова. – Ростов – на – Дону: Феникс, 1998. – 640 с.
43. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник / Под ред. В.А. Козбаненко. – М.: Статут, 2000. – 912 с.
44. Греков І.П. Особливості правового регулювання праці державних службовців: Дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 189 с.
45. Грузинова Л.П., Короткий В.Г. Трудовое право Украины: Курс лекций. – К.: МАУП, 2003. – Ч. 1. – 128 с.
46. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Видавничий Дім Ін-Юре, 1999. – 272 с.
47. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні / За заг. ред. Н.Р. Нижник. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 242с.
48. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория государства. – М., 1908.
49. Єременко В., Хальзев Б. Робоче місце та ринок праці // Економіка України. – 1996. – №6.
50. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 1998. – 18 с.
51. Жернаков В.В. Договори про працю у трудовому та цивільному праві // Вісник Одеського ін-ту внутрішніх справ. – №1. – 2000. – С. 92 – 97.
52. Жернаков В.В., Еременко В.В. К вопросу о понятии и содержании трудовой функции // Вопросы укрепления социалистической законности и правопорядка, усиления охраны прав и законных интересов граждан в условиях перестройки социалистического общества: Сб. науч. тр. – К.: УМК ВО, 1989. – С. 61 – 65.
53. Жигалкин П.И. Трудовое право в обеспечении стабильности кадров. – К.: Вища шк., 1977. – 122 с.
54. Зайкин А.Д. Трудовой договор (контракт). – М., 1995. – С. 8.
55. Занятость, безработица, служба занятости: Толковый словарь терминов и понятий. – М.: Нива России, 1996. – 288 с.
56. Зобов’язальне право. Теорія і практика / за ред. О. В. Дзери. – К., 2000. – 167 с.
57. Зуб И.В. Трудовое право России и Украины: общие проблемы, общие решения // Государство и право. – 1997. – №10. – С. 33 – 38.
58. Иванкина Т.В., Магницкая Е.В., Пашков А.С. Кадровая политика и право. – М.: Юрид. лит., 1989. – 288 с.
59. Иванов С.А., Лившиц Р.З. Личность в советском трудовом праве. – М.: Наука, 1982. – 323 с.
60. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.Т. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978. – 366 с.
61. Інструкція про встановлення груп інвалідності: затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 07.04.2004 р., №183 // Офіційний вісник України. – 2004. – №17. – Ст. 1235.
62. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників: затв. наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р., №58 // Людина і праця. – 1993. – №9 – 10.
63. Іншин М.І. Правове регулювання службово-трудових відносин в Україні: Монографія. – Х., 2004. – 337 с.
64. Іншин М.І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України: Дис. ...д-ра юрид. наук. – Х., 2005. – 452 с.
65. Казанцев Н.М. Толковый словарь правового содержания понятий государственной службы. – М.: Статут, 1996. – 425 с.
66. Карпушин М.П. Особенности трудовых правоотношений. – М.: Моск. Гос. ун-та, 1978. – 75 с.
67. Кашанина Т. В. Предпринимательство: Правовые основы. – М., 1994. - 184 с.
68. Книга работника кадровой службы: Учебно-справочное пособие / Под ред. Е.В.Охотского и В.М.Максимова. – М.: Экономика, 1998. – 361 с.
69. Кодекс законів про працю України // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1971. – Ст. 375.
70. Козак З.Я. Контракт за трудовим договором: Навч. посібник для студ. вищих навч. юрид. закладів та практичних працівників. – Львів, 1998. – 28 с.
71. Колбасин Д.А. Содержание трудового договора на современном этапе. – Минск: Навука и тэхника, 1990. – 175 с.
72. Колодий А.М. Принципы правового регулирования и их реализация в деятельности милиции: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – Киев, 1991. – 170 с.
73. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
74. Комаров С.А. Общая теория государства и права. – М.: Юрайт, 1998. – 416 с.
75. Комментарий к трудовому Кодексу Российской Федерации (постатейный, научно-практический) / Под ред. К.Я. Ананьева. – М.: ТОН-ЮРАЙТ, 2002. – 704 с.
76. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
77. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: затверджено Указом Президента України від 24.04.1998 р., №367/98.
78. Концепція подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності": схвалено Указом Президента України від 11.09.2006 р., №742/2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – №37. – Ст. 2540.
79. Концепція ротації кадрів на окремих посадах державних службовців: затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2002 р., №144-р // Офіційний вісник України. – 2002. – №12. – Ст. 606.
80. Корупція в Україні: 2004 рік (погляд з 2008 року) / За ред. М.В. Буроменського, А.В. Сердюка. – Харків: Яшма, 2008. – 204 с.
81. Коршунов Ю.Н., Лившиц Р.З., Румянцева М.С. Советское законодательство о труде. – М.: Профиздат., 1980. – 510 с.
82. Коршунова П.Ю., Нуртдинова А.Ф. Трудовой договор в современных условиях //Государство и право. – 1999. – №2. – С. 30 – 41.
83. Котюк В.О. Теория права. Курс лекций. – К: Вентури, 1996 – 208 с.
84. Кравченко М. Ціннісні орієнтири майбутніх фахівців // Рідна школа. – 1997. – № 6. – С. 23 – 35.
85. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 85 – 86 с.
86. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку. – М.: Дело Лтд, 1995. – 304 с.
87. Лавриненко О. Исполнительная власть: конкурс при принятии на работу // Бизнес-информ. – 1996. – №3. – С. 7
88. Лавриненко О.В. Трудовое право Украины: наука, отрасль, учебная дисциплина (современное состояние и перспективы развития в ХХI веке). – Харьков: АВГ – Пресс, 2000. – 768 с.
89. Лаврінчук І. Особливості правового регулювання проходження служби державними службовцями // Право України. – 1998. – №3. – С. 71 – 74.
90. Лаврінчук І.П. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин: Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1999. – 186 с.
91. Левиант Ф.М. Виды трудового договора. – М.: Юрид. лит., 1966. – С. 5.
92. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Наука, 1989 – 192 с.
93. Лившиц Р.З., Чубайс Б.М. Трудовой договор. – М.: Наука, 1986. – С. 4.
94. Логический словарь – справочник / Сост. Кондаков Н.Н. – М.: Наука, 1975. – 456 с.
95. Луценко А. Економіко-правові аспекти регулювання контрактної системи найму праці // Економіка України. – 1993. – №5. – С. 62.
96. Луць В.В. Свобода вираження сторонами форми цивільно-правового договору // Науковий вісник Чернівецького університету. – Випуск 82. Правознавство. – 2000.
97. Магазинер Я.М. Общая теория права на основе советского законодательства // Правоведение. – 2000. – №4. – С. 204 – 221.
98. Мамиофа И.Э. Переводы на другую работу и командировки. – Госэнергоиздат. Москва; Ленинград, 1959. – 51 с.
99. Мамутов В.К. Исследование эффективности экономических санкций // Советское государство и право. – 1975. – №10.
100. Манохин В.М. Нужны основы законодательства о службе Российской Федерации // Государство и право. – 1997. – №9. – С. 5 – 11.
101. Манохин В.М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966. – 195с.
102. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 293 c.
103. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. – К.: Наукова думка, 1984. – 280 с.
104. Мацюк А.Р., Симорот З.К. Трудовое право в вопросах и ответах: Справочник. – К.: Политиздат Украины, 1988. – 287 с.
105. Международный Пакт о гражданских и политических правах// Права человека: Основные международные документы. – М., 1985.
106. Методичні рекомендації щодо застосування Положення про проведення атестації державних службовців: Затв. наказом Головдержслужби від 02.03.2001 р., №16 // Налоговый, банковский, таможенный КОНСУЛЬТАНТ. – 2001. – 26 марта.
107. Молодцов М.В., Сойфер В.Г. Стабильность трудовых правоотношений. – М.: Юрид. лит., 1976. – 240 с.
108. Неумивайченко Н.М. Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців: Дис. ... д-ра юрид. наук. – Одеса, 2001. – 419 с.
109. Никитинский В., Орлов А. Трудовой контракт и рыночная экономика // Социалистический труд. – 1991. – №2. – С. 100.
110. Никитинский В.И., Глазырин В.В., Казаринова С.Е. О методике измерения эффективности правовых норм (Опыт конкретных социально-правовых исследований) // Сов. гос-во и право. – 1975. – №9. – С. 25 – 33.
111. Новий тлумачний словник української мови: У 3 т. – К.: Аконіт, 2001. – Т.1. – 928 с.
112. Новіков В. Зарубіжний досвід соціального партнерства // Україна: аспекти праці. – 1998. – №1. – С. 38.
113. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба: Законодательный опыт Германии // Советская юстиция. – 1993. – №15. – С. 21 – 25.
114. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба: Учебник для подготовки государственных служащих. – М.: Статут, 1999. – 592 с.
115. О порядке оплаты временного заместительства: Разъяснение Государственного комитета Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы и Секретариата ВЦСПС от 29.12.1965 г., № 30/39
116. Оболонский А.В. Реформа российской государственной службы: концепция и стратегия //Общественные науки и современность. – 1998. – №3. – С. 5 – 15.
117. Общая теория государства и права / Отв. Ред. М.Н.Марченко. – М.: Зерцало, 2000. – 416 с.
118. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие / Под ред. Г.А. Туманова. – М.: Юрист, 1999. – 448 с.
119. Орловский Ю.П. Содержание трудового договора // Трудовое право России. Учебник для вузов / Отв. ред. Р.З. Лившиц и Ю.П. Орловский. – М.: Изд. груп. ИНФРА М-НОРМА, 1998. – 480 с.
120. Павленчик П. Атестація – важливий елемент проходження державної служби // Вісн. держ. служби України. – 2000. – №4. – С. 66 – 71.
121. Панова И.В. Продвижение по службе по федеральному закону «Об основах государственной службы Российской Федерации» // Государство и право. – 1998 . – №2. – С. 8 – 14.
122. Парпан Т.В. Істотні умови трудового договору: Дис. ... канд. юрид. наук. – Львів, 2004. – 202 с.
123. Пархоменко Н.М. Договір у системі права України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького. – Х., 1998. – 18 с.
124. Пашерстник А.Е. К вопросу о советской государственной службе // Вопр. сов. адм. права: Сб. статей. – М.-Л., 1949. – 208 с.
125. Пашерстник А.Е. Право на труд. Очерки по советскому праву. – М.: Изд-во АН СССР, 1957. – 231 с.
126. Пашков А.С., Чечот Д.М. Эффективность правового регулирования и методы ее выявления // Советское государство и право. – 1965. – №8.
127. Петришин О.В. Статус службової особи: природа, структура, спеціалізація. – К., 1990. – 289 с.
128. Пилипенко П. Про істотні умови трудового договору та проблеми, пов’язані з переведенням і переміщенням працівників // Вісник Львів. ун-ту. Серія юрид. – 2002. – Вип.37. – С. 337 – 342.
129. Пилипенко П.Д. Способи укладення трудового договору // Право України, 2001. – №4. – С. 56 – 59.
130. Плешкова Т.Д. Аттестация служащих // Служба в государственных и общественных организациях. – Свердловск: СЮИ, 1988. – 134 с.
131. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М., 1998.
132. Положення про медико-соціальну експертизу: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 р., №83.
133. Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: затверджено постановою Кабінету Міністрів від 15.02.2002 р., №169 // Офіційний вісник України. – 2002. – №8. – Ст. 351.
134. Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників: затв. постановою КМ України від 19.03.1994 р., №170 // ЗП уряду України. – 1994. – №7. – Ст. 172.
135. Положення про проведення атестації державних службовців: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р., №1922 // Офіційний вісник України. – 2001. – №1-2. – Ст. 27.
136. Положення про ранги державних службовців: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.1996 р. №658 // ЗП Уряду України. – 1996. – №14. – Ст. 370.
137. Поляков С. Регулирование служебных и трудовых правоотношений // Российская юстиция. – 1998. – №12. – С. 24.
138. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.1994 р., №221.
139. Правові позиції, висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році // Узагальнення судової практики від 1 грудня 1997 р.
140. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: Підручник. – Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. – 664 с.
141. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 р., №504/96-ВР // Відомості Верхов. Ради України. – 1997. – №2. – Ст. 4.
142. Про встановлення письмової форми трудових договорів з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.1994 р., №779 // ЗП уряду України. – 1995. – №2. – Ст. 31.
143. Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість: постанова КМ України від 02.03.1998 р., №255 // Офіційний вісник України. – 1998. – №9. – Ст. 351.
144. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993 р. №3781-XII // Відомості Верхов. Ради України. – 1994. – №11. – Ст. 50.
145. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р., №3723-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – №52. – Ст. 490.
146. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р., №3855-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
147. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23.12.1993 р., №3782-XII // Відомості Верхов. Ради України. – 1994. – №11. – Ст. 51.
148. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23.09.1999 р., №1105-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – №46-47. – Ст. 403.
149. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 р., №875-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
150. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.09.1996 р., №9 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – №8. – С. 169 – 175.
151. Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності: затв. постановою КМ України від 19.03.1993 р., №203 // ЗП уряду України. – 1994. – №7. – Ст. 172.
152. Про затвердження граничної чисельності працівників апарату міністерств, інших центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та встановлення ліміту легкових автомобілів, що їх обслуговують: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.2000 р., №403 // Офіційний вісник України. – 2000. – №9.
153. Про заходи щодо реформування державної служби в Україні та забезпечення захисту конституційних прав державних службовців: Указ Президент України від 20.09.2007 р., №900/2007 // Офіційний вісник Президента. – 2007. – №33. – Ст. 684.
154. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р., №565-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – №4. – Ст. 20.
155. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121
156. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р., №1789-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – №53. – Ст. 793.
157. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 р., №1045-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – №45. – Ст. 397.
158. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.2001 р., №2493-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – №33. – Ст. 175.
159. Про статус суддів: Закон України від 15.12.1992 р., №2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – №8. – Ст. 56.
160. Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.1997 р., №1349.
161. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 832 с.
162. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. – X.: Фірма Консум, 1998. – 480 с.
163. Прокопенко В.І. Трудовий договір і трудові правовідносини. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. – 187 с.
164. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 268 с.
165. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1979. – 224 с.
166. Процевський А.И. Про предмет трудового права України // Право України. – 2001. – №12. – С. 81 – 86.
167. Процевський В.О. Встановлення трудовиз правовідносин з державними службовцями // Право України. – 2001. – №11. – С. 75 – 79.
168. Процевський О. Новий зміст права на працю – основа реформування трудового законодавства України // Право України. – 1999. – №6. – С. 101 – 105.
169. Рабинович П.М. Проблемы теории законности развитого социализма. – Львов, 1979.
170. Райт Г. Державне управління. – К.:Основи, 1994. – 188 с.
171. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні /Я.М. Шевченко, О.М. Молявко, А.Л. Салатко та ін. – Х.: Консум, 1999. – 272 с.
172. Розенбаум Ю.А. Проблемы оценки государственного служащего // Государство и право. – №8. – 1998. – С. 24, 25.
173. Российское трудовое право. Учебник для вузов / Отв. ред. А.Д. Зайкин. – М.: Изд. груп. НОРМА – ИНФРА М, 1998. – 415 с.
174. Ротань В.Г., Черткова И.В. Все о трудовых контрактах. – Евпатория:ТО Имидж.,1993. – 93 с.
175. Симорот З.К. Единство советского законодательства о труде. – К.: Высшая школа, 1988. – 273 с.
176. Сичов Д.В. Правове регулювання індивідуальних трудових відносин: Дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2005. – С. 182.
177. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел., 2000. – 704 с.
178. Скобелкин В.Н. Обеспечение трудовых прав в СССР. – М.: Юрид. лит., 1987. – 167 с.
179. Словник української мови / Під ред. Г.М. Гнатюка, Т.К. Черторизької. – К., 1972. – Т. 3. – 744 с.
180. Смелзер Н. Социология. Пер. с англ. – М.: Феникс, 1994. – 687 с.
181. Смирнов В.Н. Конкурс в советском трудовом праве. – Л.: Изд-во Лен. гос. ун-та, 1960.
182. Советское административное право / Под ред. В.М. Манохина. – М.: Юрид. лит., 1977. – 544 с.
183. Советское административное право. Государственное управление и административное право / Под. ред. Антипова В.П. – М.: Наука, 1978. – 385 с.
184. Советское право / Под ред Н.Г. Алекандрова. – М.: Юрид. лит., 1972. – 428 с.
185. Советское трудовое право / Под ред. А.Д. Зайкина. – М.: Юрид. лит., 1979 – 544 с.
186. Советское трудовое право / Под ред. А.С. Пашкова, О.В. Смирнова. – М.: Юрид. лит, 1982. – 504 с.
187. Советское трудовое право / Под ред. Н.Г. Александрова. – М.: Юрид. Лит., 1972. – 350 с.
188. Соловйова Л. Роботодавець: термінологічні та правові аспекти // Право України. – 2002. – №3. – С. 80.
189. Солодовник Л. Роль юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового права // Право України. – 2000. – №7. – С. 13 – 17.
190. Солодовник Л.В. Юридичні факти у трудовому праві України: Дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 199 с.
191. Сотникова С.И. Управление карьерой: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА, 2001. – 408 с.
192. Ставцева А.И., Хохрякова О.С. Трудовой договор. – М.: Юрид. лит., 1983. – 176 с.
193. Ставцева А.И., Яковлев М.В. Прием и перевод на другую работу. – М.: Юрид. лит., 1967. – 160 с.
194. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. – М.: Изд-во "БЕК", 1996. – 698 с.
195. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-е вид., допов. та перероб. – К.: А.С.К., 2001. – 1072 с.
196. Студеникин С.С. Социалистическая система государственного управления и вопрос о предмете советского административного права. – Москва, Ленинград, 1949. – С. 39 – 48.
197. Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. – Т. 1.
198. Сыроватская Л.А. О правовом регулировании трудовых отношений в современных условиях // Государство и право. – 1994. – №1. – С.88.
199. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учебник. – 2 изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1998. – 312 с.
200. Таранов П.С. Анатомия мудрости. 120 философов. Т.1. – Симферополь.: Таврида, 1997. – 456 с.
201. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1999. – 672 с.
202. Теория права и государства. Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Право и закон, 2001. – 576 с.
203. Типова форма трудового договору з працівником, діяльність якого пов’язана з державною таємницею: затверджено наказом Державного комітету України з питань державних секретів від 08.12.1994 р., №44.
204. Толкунова В.Н. Трудовые споры и порядок их разрешения: Учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 208 с.
205. Трудове право України. Курс лекцій. / За ред. Д.О. Карпенка. – К.: МАУП, 1999. – 77 с.
206. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Концерн Вид. Дім Ін Юре, 2004. – 536 с.
207. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П.Д. Пилипенко. – Львів: “Вільна Україна”, 1996. – 159 с.
208. Трудове право України: Підручник / За ред Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К.: Знання, КОО, 2000. – 564 с.
209. Трудовое право Украины. Учебник. / Под ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. – Х.: Одиссей, 1999. – 480 с.
210. Трудовое право. Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 1997. – 448с.
211. Трудовое право: Учебник / Под ред. Л.А.Сыроватской. – М.: Высш. школа, 1995. – 255 с.
212. Трудовое право: Учебник. / Бриллиантова Н.А., Киселев И.Я., Малов В.Г., Снигирева И.О., Шеломов Б.А. / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 2001. – 178 с.
213. Трудовой кодекс республики Беларусь от 26.07.1999 г., №296-3 // Национальный центр правовой информации.
214. Турчинов А.И. Государственная служба как профессиональная деятельность // Государственная служба Российской Федерации. Информ.-аналит. бюл. – М.: РАГС, 1997. – №1. – С. 33 – 43.
215. Философский энциклопедический словарь / Сост. С.С. Аверинцев, Л.Ф. Ильичев, С.М. Ковалев, Н.М. Ланда. – М.: Сов. Энциклопедия, 1989. – 815 с.
216. Хижняк С.П. Юридическая техника и правовые ошибки / Государство и право. – 2001. – №11. – С. 22 – 28.
217. Ходжиев С.Х. Правовое регулирование трудовых отношений Федеральных государственных служащих / Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., – 1997. – 34 с.
218. Цветков В.В. Совершенствование аппарата государственного управления. – К.: Наукова думка, 1982. – 271 с.
219. Цивільний кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №40 – 44. – Ст. 356.
220. Чанишева Г., Болотіна Н. Окремі теоретичні проблеми сучасного трудового права України (до постановки питання) // Право України. – 1999. – №9. – С. 13 – 19.
221. Чиканова Л.А. Государственные служащие / Под ред. Б.А. Шелонова. – М.: Юристъ, 1998. – 112 с.
222. Шербина В.И. Трудовое поощри