ЗНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ З КАНАЛІВ ЗВ’ЯЗКУ: КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ І КРИМІНАЛІСТИЧНІ ЗАСАДИ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..
РОЗДІЛ 1. Зняття інформації з каналів зв’язку як метод одержання відомостей про злочин ........................................................................................
1.1. Поняття, сутність та завдання зняття інформації з каналів зв’язку .......
1.2. Об’єктивні передумови закріплення даного методу одержання інформації в національному і зарубіжному законодавстві .............................
Висновок до розділу 1 ……...............................................................................

РОЗДІЛ 2. Характеристика підстав, порядку і суб’єктів зняття інформації з каналів зв’язку та напрями удосконалення …................................................
2.1. Фактичні й юридичні підстави зняття інформації з каналів зв’язку…………………………………………………..…………......................
2.2. Порядок підготовки і прийняття рішення про зняття інформації з каналів зв’язку …………………………….........................................................
2.3. Характеристика суб’єктів та інших учасників зняття інформації з каналів зв’язку …………………………………………………………………
2.4. Особливості документування зняття інформації з каналів зв’язку і формування судових доказів …………………………………………………..
2.5. Забезпечення конституційних прав і свобод людини в процесі зняття інформації з каналів зв’язку …………………………………….......................
2.5.1. Відповідність законодавства України міжнародним критеріям законних обмежень права особи на таємницю телефонних переговорів…...
2.5.2. Процесуальні і криміналістичні заходи сприяння забезпеченню прав особи при проведенні зняття інформації з каналів зв’язку ……….…………
Висновок до розділу 2 ……………………………………………………...….
ВИСНОВКИ..........................................................................................................
ДОДАТКИ.............................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................... 4

11
11

36
57

60

60

82

102

122

147

147

152
163
165
169
177

ВСТУП

Актуальність теми. Головним завданням правоохоронних органів будь-якої країни є, безперечно, своєчасне виявлення і запобігання злочинів та правопорушень, а коли це зробити не вдалося - швидке і повне їх розкриття.
В наш час злочинність набуває все більш загрозливих масштабів, втручається в усі сфери соціально-економічного і політичного життя країни. З’являються нові види злочинів, удосконалюються традиційні способи і засоби їх вчинення. В процесі злочинної діяльності використовується технічне оснащення високого рівня. Це об’єктивно зумовлює необхідність широкого використання правоохоронними органами сучасних досягнень науково-технічного прогресу в оперативно-розшуковій і слідчій практиці, що були б адекватні стану і характеру злочинності сьогодення.
Удосконалення досудового слідства безпосередньо залежить від рівня теоретичного осмислення та дослідження організаційно-тактичних та технологічних проблем кожної слідчої дії окремо, що покликані підвищити їх ефективність та якість.
Актуальність обраної теми дослідження визначається наявністю недосконалих правових норм, великою кількістю законодавчих прогалин, відсутністю чітких і вичерпних роз’яснень організації і технології зняття інформації з каналів зв’язку, що стримує більш широке застосування даної слідчої дії на практиці.
Зазначеній проблемі присвячені дослідження українських та зарубіжних криміналістів і процесуалістів, до яких слід віднести праці Баєва О.Я., Гавриліна Ю.В., Галагана В.І., Долі Є.А., Дубоносова Є.С., Дубрівного В.А., Жуковського В.М., Захарова Є.Є., Земськової А.В., Івченка Л.І., Іщенка А.В., Карнєєвої Л.М., Кігаса В.Н., Коновалової В.О., Кузьмічова В.С., Лаврухіна С.В., Лопухіної Н.Г., Лукашевича В.З., Лук’янчикова Є.Д., Машкова С.А., Письменного Д.П., Погорецького М.А., Попова К.І., Семенцова В.А., Сервецького І.В., Тертишника В.М., Чечетіна А.Є., Чувільова О.О., Шейфера С.А., Шимановського В.В., Шумилова В.М., Юріної Л.Г., Юріна В.М. та інших вчених. Розробки науковців мають важливе значення, оскільки були направлені на обґрунтування необхідності надання органам дізнання та слідства права на прослуховування і запис телефонних переговорів в якості слідчої дії, дослідження оперативно-розшукового та процесуального аспектів зняття інформації з каналів зв’язку. Стосовно ж комплексного дослідження і наукового аналізу вже існуючих правових норм, що регулюють дане питання, практики їх застосування, організаційно-тактичних проблем зняття інформації з каналів зв’язку, напрямів розвитку та удосконалення даної слідчої дії, то такі дослідження українськими вченими не здійснювалися.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження спрямований на виконання основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376. Дисертація виконана відповідно до тематики, передбаченої Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років (наказ МВС України від 5 червня 2004 року №755).
Тема дисертації затверджена рішенням Вченої Ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол №1 від 31 січня 2006 року), передбачена планами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розвиток наукових положень, що стосуються кримінально-процесуальних і криміналістичних засад зняття інформації з каналів зв’язку, удосконалення кримінально-процесуального законодавства, формулювання рекомендацій для ефективного провадження даної слідчої дії.
Досягнення наведеної мети передбачає вирішення таких завдань:
- з’ясування поняття та сутності зняття інформації з каналів зв’язку, мети та завдань, що вирішуються за допомогою даної слідчої дії;
- розмежування однойменної слідчої дії і оперативно-розшукового заходу;
- визначення фактичних і юридичних підстав проведення зняття інформації з каналів зв’язку;
- обґрунтування необхідності законодавчого обмеження кола кримінальних справ, по яким може здійснюватися зняття інформації з каналів зв’язку як слідча дія, а також відкритості статистичних даних про застосування ст.187, 187-1 КПК України в кримінальному судочинстві;
- встановлення етапів проведення зняття інформації з каналів зв’язку, визначення порядку проведення робочого етапу, а також особливостей документування даної слідчої дії;
- розробка пропозицій по вдосконаленню кримінально-процесуального законодавства України в частині, що стосується зняття інформації з каналів зв’язку.
Об’єктом дослідження є діяльність слідчих і оперативних підрозділів ОВС щодо зняття інформації з каналів зв’язку і подальшого використання в кримінальному судочинстві.
Предметом дослідження є кримінально-процесуальні і криміналістичні засади зняття інформації з каналів зв’язку.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об’єкта та предмета. Методологічною основою дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, а також інші наукові методи пізнання: аналіз, синтез, порівняння.
У процесі дослідження застосовувалися також: історико-правовий метод для аналізу поглядів науковців щодо правомірності застосування слідчими даного методу одержання інформації про злочин, а також дослідження передумов закріплення даної слідчої дії в національному і зарубіжному законодавстві; порівняльно-правовий – під час проведення порівняльного аналізу положень Кримінально-процесуального кодексу України, законів України, міжнародно-правових документів та інших нормативних актів, що регулюють зняття інформації з каналів зв’язку. Соціологічний метод використовувався для вивчення практики застосування відповідних кримінально-процесуальних норм, а саме, при анкетуванні слідчих органів внутрішніх справ.
Науково-теоретичним підґрунтям для підготовки дисертації стали праці з криміналістики, кримінального процесу, оперативно-розшукової діяльності, судової експертизи, логіки, психології, філософії як вітчизняних, так і зарубіжних науковців.
Правовою основою роботи є Конституція України, кримінальне, кримінально-процесуальне та оперативно-розшукове законодавство, інші закони України, ратифіковані Верховною Радою України міжнародно-правові документи.
Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики, а також дані, отримані при анкетуванні 238 працівників органів досудового слідства України, які представляють усі регіони держави.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертації обґрунтовується низка нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про зняття інформації з каналів зв’язку як слідчу дію, пропонується вирішення низки проблем і дискусійних питань законодавчого, організаційного характеру, які залишаються неврегульованими і суперечливими на сьогоднішній день. В результаті дослідження сформульовано ряд положень і висновків, що мають і теоретичне, і безпосередньо практичне значення, а саме:
Вперше:
- доведена необхідність законодавчого обмеження кола кримінальних справ, по яким може здійснюватися зняття інформації з каналів зв’язку як слідча дія;
- запропоновано провести чітке розмежування між слідчою дією і оперативно-розшуковим заходом, визначивши їх у законі як „зняття інформації з каналів зв’язку” (у КПК), та „прослуховування телефонних і інших переговорів” (в Законі про ОРД);
- запропоновано дві самостійні слідчі дії, передбачені ст. 187 КПК України закріпити у самостійних нормах: а) накладення арешту на кореспонденцію; б) зняття інформації з каналів зв’язку;
- обґрунтовано положення про необхідність зробити статистичні дані про застосування ст.187, 187-1 КПК України (насамперед про кількість постанов, що видаються) відкритими;
- обґрунтовано, що фактичною підставою для зняття інформації з каналів зв’язку слід вважати таку сукупність інформації, фактичних даних, яка дозволяє слідчому дійти висновку про вірогідність того, що в розмовах конкретної особи, що має відношення до злочинної діяльності, буде зафіксована інформація про вчинений, або такий, що готується, злочин;
- обґрунтовано, що фонограма є самостійним джерелом доказів, а не додатком до відповідного протоколу, та має двоїсту природу.
Дістало подальшого розвитку:
- позиція щодо доцільності і необхідності існування двох видів зняття інформації з каналів зв’язку – як слідчої дії і як оперативно-розшукового заходу;
- визначення поняття зняття інформації з каналів зв’язку як слідчої дії;
- визначення мети і завдань даної слідчої дії;
- положення щодо доцільності проведення зняття інформації в автоматичному режимі безперервно шляхом функціонування спеціального пристрою;
- визначення і обґрунтування процесуальних та криміналістичних заходів, дотримання та подальша розробка яких сприяла б забезпеченню прав особи при знятті інформації з каналів зв’язку.
Уточнено:
- правову основу проведення зняття інформації з каналів зв’язку як слідчої дії;
- етапи в структурі технології проведення даної слідчої дії;
- елементи підготовчого етапу даної слідчої дії.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження уможливило сформулювати та уточнити низку наукових положень, які сприяють розвитку наук криміналістики та кримінального процесу. Аналіз норм чинного українського та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства, наукових праць та слідчої практики дозволив сформулювати науково обґрунтовані висновки, які є теоретичною основою для подальших розробок теоретичного і практичного характеру.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони вже використовуються у різних сферах діяльності, зокрема:
- у сфері правотворчості – висновки та пропозиції сформульовані у дисертації використовуються при розробці нового КПК України, можуть бути використані також в процесі підготовки інших законопроектів, нормативних актів, які регулюють діяльність органів розслідування, прокуратури та суду у кримінальному судочинстві (№46/48 ВР від 19.11.2007);
- в навчально-методичній роботі – під час підготовки окремих розділів підручників і навчальних посібників з криміналістики, під час викладання курсів з дисциплін „Криміналістика”, „Кримінальний процес” в Київському національному університеті внутрішніх справ, Академії адвокатури України (акти впровадження від 28.11.2007 р. та 27.11.2007 р.);
- в науково-дослідній сфері – сформульовані та викладені положення, узагальнення, висновки і рекомендації мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для наук криміналістики і кримінального процесу та практики застосування процесуальних норм, є основою для подальших наукових розробок.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ (2005-2007 рр.), на науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених, присвяченій створенню Академії управління МВС „Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (Київ, 2006), на міжнародній науково-практичній конференції „Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве” (Київ, 2006), на міжнародній науково-практичній конференції „Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій” (Донецьк, 2006).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображені у 7 публікаціях, 4 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України та у 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблена спроба теоретичного узагальнення наукових розробок щодо зняття інформації з каналів зв’язку як слідчої дії. Робиться висновок, що в наш час існує необхідність широкого застосування сучасних досягнень науково-технічного прогресу в оперативно-розшуковій і слідчій практиці для виявлення, фіксації та використання інформації в процесі доказування.
Результати дослідження дали можливість зробити ряд висновків та сформувати низку пропозицій для теорії і практики кримінального процесу і криміналістики, а також для законодавця:
1. Спираючись на положення норм чинного законодавства і враховуючи сучасні дослідження вчених, сформульовано авторське визначення поняття зняття інформації з каналів зв’язку. Це самостійна слідча дія, яка полягає у здійсненні у встановленому законом порядку конспіративної фіксації розмов та іншої інформації, що передається каналами зв’язку, шляхом звукозапису та іншими способами з метою одержання даних про вчинений злочин, та інших відомостей, які мають доказове значення.
2. Чинне законодавство використовує один термін „зняття інформації з каналів зв’язку” для позначення оперативно-розшукового заходу і слідчої дії, що призводить до їх змішування. Пропонується провести чітке їх розмежування, для чого слідчу дію визначити як „зняття інформації з каналів зв’язку”, а ОРЗ - як „прослуховування телефонних і інших переговорів”.
3. Доведена недоцільність поєднання у ст. 187 КПК України двох самостійних слідчих дій „накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку”. Для зручності їх реалізації на практиці та для однозначного тлумачення науковцями вважаємо за доцільне закріпити їх у самостійних нормах: а) накладення арешту на кореспонденцію; б) зняття інформації з каналів зв’язку.
Норма, що міститься в ч.3 ст.187 КПК щодо можливості проведення даної слідчої дії до порушення кримінальної справи з метою запобігти злочину є суперечливою, а тому пропонуємо виключити її зі змісту ст.187 КПК України.
4. Фактичною підставою зняття інформації з каналів зв’язку слід вважати таку сукупність інформації, фактичних даних, яка дозволяє слідчому дійти висновку про вірогідність того, що в розмовах конкретної особи, що має відношення до злочинної діяльності, буде зафіксована інформація про вчинений, або такий, що готується, злочин. Юридичною підставою є вмотивована постанова голови апеляційного суду чи його заступника. Порядок отримання дозволу на зняття інформації з каналів зв’язку потребує удосконалення, для чого слід:
1) закріпити положення, що визначають процедуру судового розгляду подання слідчого головою апеляційного суду в КПК України;
2) доповнити ст. 114 КПК України повноваженням слідчого оскаржити рішення прокурора до вищого прокурора щодо провадження слідчих дій при розслідуванні злочинів (тобто у випадку, коли прокурор не погоджується зі слідчим щодо необхідності проведення зняття інформації з каналів зв’язку);
3) спростити процедуру отримання дозволу на проведення слідчої дії, коли вона проводиться за письмовою заявою особи, з якою підозрюваний чи обвинувачений обмінюються інформацією, скеровуючи подання слідчого, погоджене з прокурором, до голови суду за місцем провадження слідства, або ж визнати юридичною підставою проведення слідчої дії постанову слідчого, основану на письмовій заяві особи, з каналів зв’язку якої буде зніматися інформація, з санкції прокурора.
Коло кримінальних справ, по яким може здійснюватися зняття інформації з каналів зв’язку як слідча дія потребує законодавчого обмеження. Ними можуть бути справи про тяжкі та особливо тяжкі злочини.
5. Статистичні дані про застосування ст.187, 187-1 КПК України (насамперед про кількість постанов, що видаються) доцільно зробити відкритими. Це сприяло б демократизації суспільства, охороні прав і законних інтересів громадян.
6. В структурі технології даної слідчої дії пропонується виділити такі етапи: 1) підготовчий етап, 2) робочий етап, 3) заключний етап. Доведено, що цьому передує прийняття процесуального рішення про проведення слідчої дії та його оформлення.
7. Зняття інформації з каналів зв’язку слід проводити в автоматичному режимі безперервно шляхом функціонування спеціального пристрою. Прослуховування звукозапису, визначення та відбір інформації, що має значення для справи, повинно проводитися тільки слідчим. Відсутність передоручення обов’язків слідчого оперативним підрозділам, звуження кола осіб, що беруть участь в проведенні слідчої дії, сприятиме захисту конституційних прав і свобод громадян.
8. Документування зняття інформації з каналів зв’язку здійснюється в два етапи: спочатку технічним виконавцем, і надалі слідчим в ході дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку. Матеріали технічної фіксації даної слідчої дії є самостійним джерелом доказів, а не додатком до відповідного протоколу, та мають двоїсту природу. Оскільки у них викладені обставини, які мають значення для справи, їх слід віднести до такого джерела, як документ. У випадку, коли за матеріалами, наприклад, звукозапису проводилося експертне дослідження, то носій інформації долучається до справи як речовий доказ.
9. Запропоновано перелік процесуальних документів, що, необхідно складати при проведенні даної слідчої дії. Ними є: 1) подання слідчого до голови апеляційного суду про зняття інформації з каналів зв’язку; 2) постанова про зняття інформації з каналів зв’язку чи про відмову у цьому; 3) акт виконання постанови голови апеляційного суду про зняття інформації з каналів зв’язку (складається слідчим на початку робочого етапу); 4) постанова про припинення зняття інформації з каналів зв’язку (виноситься слідчим у випадку, коли у здійсненні відпадає необхідність, при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку, передбаченому ст.225 КПК України); 5) протокол дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку; 6) постанова про визнання носія знятої інформації речовим доказом і приєднання його до справи (у разі необхідності).
10. Зважаючи на негативні наслідки, яких особа може зазнати під час незаконного порушення її прав та свобод у кримінальному судочинстві, обґрунтовується думка, що міжнародно-правові критерії законних обмежень прав і свобод людини необхідно брати до уваги під час внесення подальших змін до чинного та підготовки і прийняття нового кримінально-процесуального законодавства України.
Таким чином, дисертаційне дослідження було спрямоване на розробку наукових положень, норм чинного законодавства та криміналістичних засад зняття інформації з каналів зв’язку. Пропозиції, викладені в дослідженні, можуть бути використані для поліпшення практики застосування даної слідчої дії в діяльності органів внутрішніх справ, вдосконалення норм та усунення прогалин кримінально-процесуального законодавства, що регулює провадження зняття інформації з каналів зв’язку. Основні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані під час навчального процесу з юридичних дисциплін, зокрема таких, як кримінальний процес та криміналістика.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С. С. Проблемы теории права. Т. 2 / С. С. Алексеев. – Свердловск, 1973. – 359 с.
2. Амандурадов Ч. Понятие документа в СТЭД и его доказательственное значение в уголовном процессе / Ч. Амандурадов // Экспертная техника. – М., 1989. – С. 56-60.
3. Арсеньев В. Д. Вопросы общей части теории судебных доказательств в советском уголовном процессе / Арсеньев В. Д.  М. : Юрид. лит., 1964. – 180 с.
4. Баев М. О. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации / М. О. Баев, О. Я. Баев. – С.Пб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 74 с. – (Научно-практический анализ основных достижений и проблем).
5. Баев О. Я. Об уголовно-процессуальной регламентации контроля и записи переговоров / О. Я. Баев : Воронежские криминалистические чтения / под ред. О. Я. Баева. – Воронеж : Издательство Воронежского государственного университета, 2002. – Вып. 3. – С. 12-19.
6. Баев О. Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него [науч.-практ. пособие] / Баев О. Я. –М.: Экзамен, 2003. – 430 с. – (Следственная тактика).
7. Бандурка С. А. Расследование преступлений (уголовно-процессуальные проблемы) : [монография] / С. А. Бандурка, С. В. Слинько. – Х. : Основа, 2000. – 230 с.
8. Басков В. И. Оперативно-розыскная деятельность : [учеб.-метод. пособие] / Басков В. И. – М.: Бек, 1997. – 189 с.
9. Бахин В. П. Понятие и сущность криминалистической тактики / В. П. Бахин, Н. С. Карпов // Труды Акад. управл. [«Совр. проблемы криминалистики»]. – М., 1998. – С. 9-19.
10. Бацько І. М. Протоколи слідчих і судових дій як джерела доказів у кримінальному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / І. М. Бацько. – К., – 2003. – 18 с.
11. Белкин А. Р. Теория доказывания : [научно-методическое пособ.] / Белкин А. Р. – М. : Норма, 2000. – 418 с.
12. Белкин Р. С. Криминалистика и доказывание (методологические проблемы) / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. – М. : Юрид. лит., 1969. – 216 с.
13. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня: злободневн. вопр. рос. криминалистики / Белкин Р. С. – М. : Норма, 2001. - 237 с.
14. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы / Белкин Р. С. – М. : «Наука», 1966. – 295 с.
15. Богунов В. Протоколювання та звукозапис: співвідношення функцій / В. Богунов // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №6. – С. 108-112.
16. Боруленков Ю. О допустимости доказательств / Ю. Боруленков // Уголовное право. – 2004. - №1. – С. 55-57.
17. Брусницын Л.В. Обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию: российский, зарубежный и международный опыт ХХ века (Процессуальное исследование) / Брусницын Л. В. - М. : Юрлитинформ, 2001. – 396 с.
18. БСЭ : [у 50 т.]. – [2-е изд.]. - М., 1953– . – Т. 36. - 671 с.
19. Быков В. Контроль и запись телефонных и иных переговоров / В. Быков // Законность. – 2001. - №10. – С. 39-43.
20. Быков В. О регламентации следственных действий / В. Быков, Н. Макаров // Российская юстиция. – 1998. - №2. - С. 22-23.
21. Быховский И. Е. Понятые / И. Е. Быховский // Соц. законность. – 1972. - №4.- С. 42-47.
22. Быховский И. Е. Процессуальная регламентация проведения следственных действий / И. Е. Быховский // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1974. - Вып. 21. – С. 47-62.
23. Васильев С. В. Доказывание и доказательства по делам о возмещении вреда, причиненного личности / Васильев С. В.  Х., 2000. – 198 с.
24. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і головн. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. - 1440 с.
25. Гаврилин Ю. В. Использование контроля и записи телефонных и иных переговоров в раскрытии и расследовании преступлений : [учебное пособие] / Ю. В. Гаврилин, Е. С. Дубоносов. – М. : ЮИ МВД РФ, Книжный мир. – 2003. – 70 с.
26. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України : [монографія] / Галаган В. І. – К. : НАВСУ, 2002. – 299 с.
27. Гарник М. Роль прокуратури у судовому захисті прав людини / М. Гарник // Вісник прокуратури. – 2002. - №1. – С. 8-12.
28. Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристики, класифікація / В. Гмирко. – Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2002. – 63 с. – (Конспект проблемної лекції).
29. Головин А. Ю. Криминалистическая систематика : [монография] / Головин А. Ю. – М. : ЛексЭст, 2002. – 305 с.
30. Григорьев В. Н. Правовые и организационные основы принятия решений в уголовном процессе (досудебные стадии) : [монография] / В. Н. Григорьев, Г. А. Кузьмин. – М. : Юнити, 2003. – 136 с.
31. Гродзинский М. М. Государственный обвинитель в советском суде / Гродзинский М. М. – М. : Юриздат, 1954. – 136 с.
32. Грошевой Ю. М. Функции профессионального правосознания судьи в механизме принятия решения по уголовному делу / Ю. М. Грошевой // Проблемы соц. законности. – Х., 1982. – Вып. 10. – С. 60-69.
33. Губанов В. А. Проблемы использования современных научных знаний для детекции стрессового состояния по голосу на предварительном следствии / В. А. Губанов // Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Х., 1999. – С. 260-268.
34. Гулкевич З. Т. Теоретические вопросы и практика документирования следственных действий (процессуальное и криминалистическое исследование) : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юр. наук : 12.00.09 «Уголовный процесс, судоустройство, прокурорский надзор, криминалистика» / З. Т. Гулкевич. – К., 1985. – 19 с.
35. Данилюк С. Как прослушать телефонный разговор / С. Данилюк, С. Виноградов, С. Щерба // Соц. законность. – 1991. - №2. – С. 32-33.
36. Демидов И. Ф. Проблема прав человека в Российском уголовном процессе / Демидов И. Ф. - М., 1995. - 93 с.
37. Доля Е. А. Прослушивание телефонных и иных переговоров -следственное ли это действие? / Е. А. Доля // Советская юстиция. – 1992. – № 19 – 20. – С. 12-13.
38. Драганова Л. Г. Зависимость эффективности результатов следственного действия от его подготовки / Драганова Л. Г. – М. : Академия МВД СССР, 1976.
39. Драпкин Л. Я. Некоторые аспекты борьбы с организованной преступностью / Л. Я. Драпкин // Механизм реализации нормативных правовых актов. - Челябинск, 1995. – С. 46-56.
40. Дубривный В. А. Деятельность следователя по расследованию преступлений: Общ. характеристика. Цели. Действия / Дубривный В. А. [ред. Чеканов В. Я.]. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1987. - 94 с.
41. Дубривный В. А. Процессуальные вопросы прослушивания телефонных и иных переговоров, их звукозапись / В. А. Дубривный // Проблемы повышения качества следствия в органах прокуратуры : науч.-прак. сб. – Саратов, 1994. – С. 54-57.
42. Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950 року // Голос України – 2001.- №3 (2503). - С. 6-8.
43. Жуковский В. М. О тайне телефонных переговоров на предварительном следствии / В. М. Жуковский // Укрепление законности предварительного расследования в условиях перестройки. – Волгоград, 1990. – С. 141-147.
44. Загальна декларація прав людини ООН : Декларація; міжнародний документ від 10.12.1948 р. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015
45. Законопроект, запропонований Кабінетом Міністрів України «Про моніторинг телекомунікацій» від 07.08.2003 року. – Режим доступу : http://ilaw.org.ua/bill_descr.php?id=35
46. Зеленецкий В. С. Проблемы формирования совокупности доказательств в уголовном процессе / Зеленецкий В. С. – Х. : Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. – 108 с.
47. Зеликсон Э. С. Процесс доказывания при расследовании и рассмотрении уголовных дел / Э. С. Зеликсон : труды Каз. гос. ун-та : в 2 т. – Алма-Ата, 1956– . - (Сер. Юридическая). - Т.2. – С. 168-180.
48. Земскова А. В. О процессуальном регулировании прослушивания телефонных переговоров лиц с коррумпированными и преступными связями / А. В. Земскова // Коррупция в России: состояние и проблемы. – М., 1996. – Вып.2. - С. 129-134.
49. Ієрусалимов І. О. Криміналістичне забезпечення захисту конституційних прав, свобод та інтересів громадян в Україні / І. О. Ієрусалімов // Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю. – К., 2000. – С. 98-100.
50. Ільченко С. Права та свободи особи у кримінальному судочинстві: міжнародні критерії законних обмежень / С. Ільченко // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №5. – С. 16-19.
51. Ільченко С. Роль суду на досудових стадіях провадження кримінальної справи в аспекті обмеження конституційного права особи на недоторканість житла й іншого володіння / С. Ільченко // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №1. – С. 115-118.
52. Іщенко А. В. Забезпечення прав і свобод людини криміналістичними засобами і методами. Постановка проблеми / А. В. Іщенко : матеріали науково-практичної конференції. – Дніпропетровськ : Дніпропетр. юрид. ін.-т МВС України, 1999. – С. 26-27.
53. Ивченко Л. И. Тактика контроля и записи переговоров и использование результатов этого следственного действия в расследовании преступлений : [учебное пособие] / Ивченко Л. И. – М. : Издательство «Юрлитинформ», 2005. – 168 с.
54. Ищенко Е. П. Применение синхронной записи звука и изображения при расследовании и судебном рассмотрении уголовных дел: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика; теория оперативно-розыскной деятельности» / Е. П. Ищенко. – Свердловск, 1974. – 19 с.
55. Кальницкий В. «Санкционирование» и проверка судом законности следственных действий в ходе досудебного производства не эффективны / В. Кальницкий // Уголовное право. – 2004. - №1. – С. 73-75.
56. Карнеева Л. М. Доказательственное значение материалов видео- и звукозаписи / Л. М. Карнеева // Вестник верховного Суда СССР. - 1991. - №7.- С. 31-32.
57. Кигас В. Н. Контроль за телефонными разговорами в ФРГ / В. Н. Кигас // Борьба с преступностью за рубежом (По материалам зарубежной печати). – М.: Винити, 2005. - №5. – С.25-29. – (Ежемесячный информационный бюллетень).
58. Ким Ю. Заказывали преступность? Получайте! / Ю. Ким. – Режим доступу : http://www.glavred.info/archive/2006/07/12/111831-3.html
59. Кінаш О. Організація окремої слідчої дії – умова законності й ефективності розслідування злочинів / О. Кінаш // Право України, 2003. - №2. – С. 59-64.
60. Кипнис Н. М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве / Кипнис Н. М. – М. : Юрист, 1995. – 127 с.
61. Клейнман А. Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права / Клейнман А. Ф.  М. : Изд-во МГУ, 1967.  72 с.
62. Ковалев В. А. Буржуазная законность: теоретические иллюзии и судебно-полицейская реальность / Ковалев В. А. – М. : Юрид. лит., 1986. – 189 с.
63. Ковалев М. И. Юридические основания для перехвата частных сношений техническими средствами при расследовании преступлений / М. И. Ковалев // Российский юридический журнал. – 1995. - №1. – С. 100-101.
64. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [навч. посіб.] / Коваленко Є. Г. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
65. Козьяков І. Проблеми теорії та практики застосування статей 187,187-1 КПК України / І. Коваленко // Право України. – 2003.- №4. – С. 57-62.
66. Кокорев Л. Д. Уголовный процесс: доказательства и доказывание / Л. Д. Кокорев, Н. П. Кузнецов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1995. – 268 с.
67. Колоколов Н. А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования: реальность, перспективы / Н. А. Колоколов // Государство и право. – 1998. - №11.– С. 31-39.
68. Комлев В. О порядке прослушивания телефонных переговоров / В. Комлев // Соц. законность. - 1991. - №7. – С. 54-55.
69. Комментарий к Уголовно-процессуальному Кодексу Российской Федерации : (Постатейный) / [под ред. Безлепкина Б. Т.] – М. : КноРус, 2002. – 822 с.
70. Конституція України. Конституція Автономної Республіки Крим : [зб. нормат. актів]. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 96 с.
71. Конституция СССР и развитие советского законодательства : [сборник]. – М. : Юрид. лит., 1981. - 375 с.
72. Коротков А. П. 900 ответов на вопросы прокурорско-следственных работников по применению УПК РФ : [комментарий] / А. П. Коротков, А. В. Тимофеев. - М. : Экзамен, 2004. – 573 с.
73. Костенко Р. Эволюция понятия доказательств в науке российского уголовного процесса / Р. Костенко // Уголовное право. – 2005. - №2. – С. 83-85.
74. Котухов М. Контроль и запись переговоров / М. Котухов // Законность. - 2001. - №12. - С. 28-32.
75. Криминалистика : [учебник для вузов] / Т.В. Аверьянова, Р.С. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Россинская. – М. : Норма, 2007. - 944 с.
76. Кримінальний процес України : [підручник / за ред. Ю. М. Грошевого, В. М. Хотенця]. – Х., 2000. – 494 с.
77. Кузнецов В. В. Тактика использования, прослушивания и звукозаписи переговоров, ведущихся с телефонов и других переговорных устройств : [курс лекций по криминалистике] / Кузнецов В. В. – М., 1999. – Вып. 11. – С. 26-38.
78. Кузьмічов В. С. Криміналістика : [навч. посіб. / за заг. ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва] / В. С. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко. – К. : Юрінком Інтер, 2001. - 368 с.
79. Куливар Г. Мания прослушивания / Г. Куливар // Зеркало недели. – 2005. - № 20. – Режим доступу : http://www.zn.ua/3000/3050/50127
80. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / [ред. Бойков А. Д.; Всесоюз. НИИ проблем укрепления законности и правопорядка]. - М. : Юрид. лит., 1989.  640 с.
81. Курылев С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии / Курылев С. В. – М., 1969. – 203 с.
82. Лайвиньш Ю. Режиссура криминалистической видеосъемки / Ю. Лайвиньш // Закон и жизнь. – 2004. - №7. – С. 36-43.
83. Ларин А. М. Работа следователя с доказательствами / Ларин А. М. – М. : Юрид. лит., 1966. – 156 с.
84. Ларин А. М. Расследование по уголовным делам. Планирование, организация / Ларин А. М. - М. : Юрид. лит., 1970. – 224 с.
85. Левонский Д. Будни Петроградской ЧК / Левонский Д. - Л., 1985. – 70 с.
86. Leopold Mark. Stranger on the line The secret history of phone tapping / Leopold M. – London : The Bodley head, Cop., 1987. – 275 р.
87. Лисиченко В. К. Документирование производства следственных действий / В. К. Лисиченко, З. Т. Гулкевич // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1987. – Вып. 35. – С. 26-32.
88. Лисиченко В. К. Об условиях формирования и правовой природе приложений к протоколам следственных действий / В. К. Лисиченко, З. Т. Гулкевич // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1986. – Вып. 32. – С. 3-7.
89. Литвинюк М. Г. Некоторые тенденции законодательного регулирования использования специальных технических средств в США / М. Г. Литвинюк // Проблемы формирования уголовно-разыскного права [«Оперативно-разыскная теория и практика в государствах-участниках СНГ»]. - М. : Изд-ль Шумилова И. И., 2003. - Вып. 6. – C. 52-64.
90. Лопухина Н. Г. Уголовно-процессуальные аспекты охраны конституционного права личности на тайну телефонных переговоров: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.09 / Лопухина Наталья Георгиевна. – М., 2001. – 195 с.
91. Лукашевич В. З. Процессуальные вопросы применения научно-технических средств в уголовном судопроизводстве / В. З. Лукашевич, В. В. Шимановский // Правоведение. - 1992. - №3. – С. 60-66.
92. Лук’янчиков Б. Є. Документування як форма фіксації криміналістичної інформації / Б. Є. Лук’янчиков // Науковий вісник КНУВС. – 2006. - №5. – С. 168-172.
93. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів : [монографія] / Лук’янчиков Є. Д. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. - 360 с.
94. Лук’янчиков Є. Д. Участь понятих у кримінальному судочинстві / Є. Д. Лук’янчиков // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. - №5. - С. 196-203.
95. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве: их виды, содержание и формы / Лупинская П. А. – М. : Юрид. лит., 1976. – 168 с.
96. Лутковська В. Застосування судами України при здійсненні правосуддя ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини / В. Лутковська // Право України. – 2004. - №8. - С. 30-32.
97. Лысов Н. Н. Криминалистическое учение о фиксации доказательственной информации в деятельности по выявлению и раскрытию преступлений : автореф. дис. на соискание науч. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика; теория оперативно-розыскной деятельности» / Н. Н. Лысов. – М., 1995. – 63 с.
98. Люблинский П. И. О доказательствах в уголовном суде / Люблинский П. И. – М., 1924. – 115 с.
99. Макаров А. М. Доказательственное значение материалов применения научно-технических средств / А. М. Макаров // Актуальные проблемы доказывания в советском уголовном процессе. – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1981. – С. 70-73.
100. Макаров И. В. Понятие, сущность и система методов фиксации в криминалистике / И. В. Макаров // Труды ВШ МВД СССР. – М., 1971. – Вып. 31. – С. 71-87.
101. Маляренко В. Т. Про інститут понятих у кримінальному процесі України / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов // Вісник Верховного Суду України. - 2001. - №3(25). – С. 22-27.
102. Манова Н. С. Обоснованность решений, принимаемых следователем по уголовному делу : мат. научн.-практ. конф. [«Следователь сегодня»] / под ред. А. И. Демидова. – Саратов : Изд-во Сарат. гос. акад. права, 2000. - 82 с.
103. Махов В. Н. Уголовный процесс США (досудебные стадии) : [учеб. пособие] / В. Н. Махов, М. А. Пешков. - М. : Бизнес-шк. "Интел-синтез", 1998. – 207 с.
104. Машков С. А. Прослушивание телефонных и иных переговоров: нерешенные вопросы и возможности применения результатов / С. А. Машков // Проблемы формирования уголовно-розыскного права [«Оперативно-разыскная теория и практика в государствах-участниках СНГ»]. – М. : Изд-ль Шумилова И. И., 2003. – Вып. 6. – С. 61-69.
105. Машленко И. Ф. Проблемы допустимости доказательств в уголовном процессе США : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика; теория оперативно-розыскной деятельности» / И. Ф. Машленко. - М., 1988. - 23 с.
106. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан / Михайленко А. Р. - К. : Юринком Интер, 1999. – 445 с.
107. Михайлов А. Институт понятых – архаизм Российского уголовного судопроизводства / А. Михайлов // Законность. – 2003. -№4. – С. 29-31.
108. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / Михеенко М. М. – К., 1984. – 134 с.
109. Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні : [вибрані твори] / Михеєнко М. М. - К. : Юрінком Інтер, 1999.  240 с.
110. Назаренко В. Судебный контроль при расследовании преступлений / В. Назаренко // Законность. – 2003. - №6. – С. 4-6.
111. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации : [под общ. ред. В. М. Лебедева; науч. ред. В. П. Божьев]. – М. : Спарк, 2003. – 1007 с.
112. Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів / Нор В. Т. – Львів : «Вища школа», – 1978. – 110 с.
113. Об оперативно-розыскной деятельности : Закон РФ от 12.08.1995 года № 144-ФЗ : собрание законодательства Российской Федерации. - 1995. - №33. - Ст. 3349.
114. Об органах ФСБ : Закон РФ от 03.04.1995 года №40-ФЗ : собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. - №15. – Ст. 1269.
115. Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на виклик часу / М. Оніщук // Право України. – 2003. - №5. – С. 15-18.
116. Оперативно-розшукова діяльність. Нормативно-правове регулювання / [Кондратьєв Я. Ю., Джужа О. М., Никифорчук Д. Й., Матвійчук В. В.] - К. : КНТ, 2005. – 552 с.
117. Орлов Ю. К. Основы теории доказательств в уголовном процессе : [научно-практическое пособие] / Орлов Ю. К. – М. : Проспект, 2001. – 138 с.
118. Панченко М. Уши Лубянки / М. Панченко, А. Колпакиди // Версия. - 2001.- 22-28 мая. – С. 11.
119. Петрухин И. Л. Личная жизнь: пределы вмешательства / Петрухин И. Л. - М. : Юрид. лит., 1989. – 192 с.
120. Петрухин И. Л. Правосудие: время реформ / Петрухин И. Л. – М. : Наука, 1991. – 207 с.
121. Петрухин И. Л. Частная жизнь. (Правовые аспекты) / И. Л. Петрухин // Государство и право. – 1999. - №1. – С. 64-73.
122. Пешков М. Прослушивание и электронное наблюдение в уголовном процессе США / М. Пешков // Российская юстиция. – 1997. - №4. – С. 55-56.
123. Півненко В. Судовий контроль. Чи може він бути самостійною функцією органів судової влади у кримінальному судочинстві? / В. Півненко // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - №3. – С. 104-108.
124. Пилипчук П. П. Розгляд судом скарги на постанови про порушення кримінальної справи / П. П. Пилипчук // Вісник Верховного Суду України. – 2003. - №2. – С. 59-61.
125. Погорецький М. Прослуховування телефонних розмов: європейські стандарти / М. Погорецький // Вісник прокуратури. – 2003. - №9 (27). – С. 45-51.
126. Pollock D. A. Methods of electronic audio surveillance / Pollock D. A. – Washington. : Spring-field Thomas, 1973.
127. Попов К. И. Процессуальные аспекты контроля и записи телефонных и иных переговоров: дис. …канд. юрид. наук : 12.00.09 / Попов Константин Иванович. – Челябинск, 2003. - 192 с.
128. Про внесення змін до Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” : Закон України від 18 січня 2001 року №2246-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №14. – Ст. 72.
129. Про внесення змін до кримінально-процесуального кодексу України : Закон України від 12 липня 2001 року №2670-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 44. – Ст. 234.
130. Про внесення змін до кримінально-процесуального кодексу України : Закон України від 21 червня 2001 року №2533-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 34–35. – Ст. 187.
131. Про внесення змін і доповнень до Основ кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік : Закон СРСР від 12 червня 1990 року № 1556-І // Відомості З’їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. - М. : Вид-ня Верх. Ради СРСР, 1990.- №26. – Ст. 495.
132. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя від 01.11.1996 року : Постанова Пленуму від 01 листопада 1996 року №9 : [Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998) / відп. ред. П. І. Шевчук]. - К. : Юрінком Інтер, 1998. - С. 49-55.
133. Про оперативно–розшукову діяльність : Закон України від 18 лютого 1992 року №2135-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
134. Про організаційно–правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30.06.1993 року №3341-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №35. – Ст. 358.
135. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду : Закон України від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №1. - Ст. 1.
136. Про прокуратуру : Закон України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №53. - Ст. 793.
137. Прослушивание телефонов в международном праве и законодательстве одиннадцати европейских стран : [Харьковская правозащитная группа; сост. Е. Е. Захаров]. – Харьков : Фолио, 1999. – 147 с.
138. Про судоустрій України : Закон України від 07.02.2002 року №3018-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №27-28. – Ст. 180.
139. Про телекомунікації : Закон України від 18.11.2003 року №1280-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №12. – Ст.155.
140. Пугачев Е. В. О соотношении результатов прослушивания телефонных переговоров и контроля и записи телефонных и иных переговоров в процессе доказывания по уголовным делам / Е. В. Пугачев // Оперативник (сыщик). – 2005. - №4. – С. 23-26.
141. Рекомендации по применению средств видео-, звукозаписи, кино-, фотоаппаратуры, телефонной связи и использованию полученных результатов при раскрытии и расследовании преступлений : Межведомственная инструкция, утвержденная 30 июля 1990 г. Министерством юстиции СССР, Верховным Судом СССР, КГБ СССР, Генеральной Прокуратурой СССР и МВД СССР. – М., 1990.
142. Романюк Б. Інтуїція слідчого та її роль у пізнавальній діяльності на досудовому слідстві / Б. Романюк // Право України. - 2005.- №1. – С. 56-60.
143. Романюк Б. Прокурорський нагляд, «судовий» та відомчий контроль за діяльністю слідчого / Б. Романюк // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - №6. - С. 51-59.
144. Рууд Ч. Фонтанка, 16: Политический сыск при царях / Ч. Рууд, С. А. Степанов. - М. : Мысль, 1993. – 432 с.
145. Савицкий В. М. Правосудие и личность / В. М. Савицкий // Сов. государство и право. – 1983. - №5. – С. 55-63.
146. Селезнев М. Понятой или свидетель? / М. Селезнев // Законность. – 1998. - №1. – С. 35-38.
147. Селиванов Н. А. Вещественные доказательства / Селиванов Н. А. – М., 1971. – 200 с.
148. Семенцов В. А. Видео- и звукозапись в доказательственной деятельности следователя : [учеб.-прак. пособ.] / Семенцов В. А. – М., 1997. – 118 с.
149. Сервецький І. В. Науково-практичний коментар Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (станом на 1 лютого 2002 року) / Сервецький І. В. / [МВС України. НАВСУ; за ред. Я. Ю.Кондратьєва]. - К., 2002. – 312 с.
150. Сівочек С. М. Оцінка джерел доказів у кримінальному процесі : дис. .…канд. юрид. наук : 12.00.09 / Сівочек Сергій Миколайович. – К., 2003. – 215 с.
151. Сідак В. С. З історії української розвідки і контррозвідки: (Нариси) / В. С. Сідак, В. С. Степанков. - К. : Ін-т СБ України, 1995. - 402 с.
152. Сильнов М. А. Вопросы обеспечения допустимости доказательств в уголовном процессе: (досудебные стадии) / Сильнов М. А. – М. : МЗ-Пресс, 2001. – 108 с.
153. Смирнов М. П. Комментарии оперативно-розыскного законодательства РФ и зарубежных стран : [учеб. пособие для студентов, обучающихся по специальности „Юриспруденция”] / Смирнов М. П. – М. : Экзамен, 2002. – 543 с.
154. Стан та структура злочинності в Україні за 12 місяців 2006 року / Міністерство внутрішніх справ, Департамент інформаційних технологій. – К., 2007. – 39 с.
155. Стахівський С. М. Кримінально-процесуальні засоби доказування : дис. доктора юрид. наук : 12.00.09 / С. М. Стахівський. – К., 2005. – 331 с.
156. Стецовский Ю. И. Право на свободу и личную неприкосновенность. Нормы и действительность / Стецовский Ю. И. ; [отв. ред. С. А. Пашин]. – М. : Дело, 2000. – 717 с.
157. Строгович М. С. Курс уголовного процесса: Основные положения науки советского уголовного процесса. Т.1 / Строгович М. С.  М.: Наука, 1968.  470 с.
158. Строков І. В. Завдання та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі / І. В. Строков // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. - №3. – С. 33-39.
159. Строков І. В. Криміналістика: тенденції розвитку та пріоритетні напрями наукових досліджень // Юридичні читання молодих вчених: збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24.04.2004 року. – К., 2004. – С. 279-281.
160. Строков І. В. Особливості забезпечення прав і свобод людини у слідчій діяльності / І. В. Строков // Науковий вісник НАВСУ. - . - № . - С. 63-69.
161. Судоплатов П. Е. Разведка и Кремль: записки нежелательного свидетеля / Судоплатов П. Е. - М. : Гея, 1996. - 506 с.
162. Тацій В. Проблема становлення сучасного конституціоналізму в Україні / В. Тацій, Ю. Тодика // Право України. – 2001. - №6. – С. 3-7.
163. Теория доказательств в советском уголовном процессе / [отв. ред. Н. В. Жогин; Р. С. Белкин и др.] – М. : Юрид. лит., 1973. – 735 с.
164. Тертишник В. М. Концептуальна модель Кримінально-процесуального кодексу України / В. М. Тертишник // Науковий вісник НАВСУ. - 2003. - №4. - С. 41-49.
165. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України : [підручник] / Тертишник В. М. – К. : А.С.К., 2003. – 1120 с.
166. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / Тертишник В. М. – К. : А.С.К., 2005. – 1056 с.
167. Трагнюк Р. Щодо захисту прав осіб у кримінальному судочинстві засобами прокурорського нагляду / Р. Трагнюк // Вісник прокуратури. - 2002.- №5. - С. 96-99.
168. Уголовно-процессуальный закон / [под общ. ред. и с пояснением проф. М. Шешукова]. – Рига : Балтийский Русский институт, 2005. – 368 с.
169. Уголовный процесс : [учеб. для высш. юрид. учеб. заведений и юрид. фак. / под ред. В.П. Божьева].  М. : Спарк, 1998. - 591 с.
170. Фаткуллин Ф. Н. Общие проблемы процессуального доказывания / Фаткуллин Ф. Н. [ 2-е изд., доп.]  Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1976. 206 с.
171. Федюнин А. Е. О содержании ряда оперативно-розыскных мероприятий с учетом развития современных технологий в области передачи информации / А. Е. Федюнин // Российский следователь. – 2005. - №1. – С. 40-42.
172. Філін Д. Функції суду в досудових стадіях кримінального процесу / Д. Філін // Право України. – 2005. - №1. – С. 63-65.
173. Филиппов А.Г. Криминалистика : [учеб. для работников уголовного розыска / под ред. проф. А. Г.Филиппова и доц. А. А. Кузнецова]. – Омск : ОВШМ МВД России, 1993.- 557 с.
174. Фирсов Е. П. Прослушивание телефонных и иных переговоров как способ получения доказательств при расследовании преступлений / Е. П. Фирсов // Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы : сб. науч. ст. / под ред. проф. В.В. Козлова. – Саратов : СГАП, 1998. – 115 с.
175. Халиулин А. От прокурорского надзора к судебному контролю / А. Халиулин, В. Назаренко // Законность. – 2004. - №1. – С. 24-28.
176. Халтурин Н. А. Вопросы тактики контроля и записи переговоров / Н. А. Халтурин, С. И. Цветков // Вестник МГУ. - Серия 11. Право. - 2003. - №4. - С. 82-92.
177. Хижняк Д. С. Процессуальные и криминалистические проблемы развития тактики следственных действий : [монография] / Хижняк Д. С. – М. : Юрлитинформ, 2004.– 127с.
178. Хитрова О. В. Участие понятых в российском уголовном судопроизводстве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Хитрова Ольга Викторовна. - М., 1996. – 224 с.
179. Цветков С. И. Криминалистическая теория тактических решений : автореф. дис. на соискание науч. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика; теория оперативно-розыскной деятельности» / С. И. Цветков. - М., 1992. – 29 с.
180. Цуканова М. Украину берут под контроль / М. Цуканова // Коммерсантъ-Украина. – 2005. - № 44. - Режим доступу : http://www.kommersant.ua/doc.html
181. Черечукіна Л. Інститут понятих: гарантія додержання законності або процесуальний архаїзм / Л. Черечукіна // Право України. - 1999. - №6. – С. 80-83.
182. Чечетин А. Е. Оперативно-розыскной и процессуальный контроль телефонных переговоров / А. Е. Чечетин // Оперативник (сыщик). – 2004. - №1. – С. 19-21.
183. Чорноус Ю. Морально-етична характеристика слідчих дій / Ю. Чорноус // Право України. - 2005. - №2. - С. 55-59.
184. Чорноус Ю. М. Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / Ю. М. Чорноус. - К., 2005. - 17 с.
185. Чувилев А. А. Про