Зубенко Інна Валеріївна. Застосування магнітотерапії у відновлювальному лікуванні хворих на хронічний гломерулонефрит на госпітальному етапі

brief description

Зубенко Інна Валеріївна. Застосування магнітотерапії у відновлювальному лікуванні хворих на хронічний гломерулонефрит на госпітальному етапі : дис... канд. мед. наук: 14.01.33 / Український НДІ медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров'я України. - О., 2006.

Зубенко І.В. Застосування магнітотерапії у відновлювальному лікуванні хворих на хронічний гломерулонефрит на госпітальному етапі. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.33 медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія. Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров'я України, Одеса 2006.
Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності лікування хворих на хронічний гломерулонефрит шляхом застосування в комплексному лікуванні загальної магнітотерапії за бітемпоральною методикою на підставі вивчення особливостей порушень нервової і гуморальної ланок гомеостазу. У роботі були виділені спастичний і атонічний типи мікроциркуляції за показниками варіабельності серцевого ритму, поверхневого натягу крові і сечі, біохімічними параметрами. Проведене експериментальне дослідження дозволило визначити спрямованість дії змінного магнітного поля (ЗМП), обгрунтувати методику магнітотерапії. Показано, що механізм дії ЗМП реалізувався через зміни водно-електролітного і білково-ліпідного балансу. Більш «щадну дію» надавало ЗМП синусоїдальної форми, індукцією 10 мТл і короткочасного впливу. Різні типи порушення мікроциркуляції вимагали диференційованого призначення магнітотерапії. На фоні гіперсимпатикотонії показано застосування ЗМП, доведена його ефективність. Під впливом комплексного лікування стабілізувалися клініко-лабораторні показники, знизився артеріальний тиск, що дозволило зменшити дозу гіпотензивних препаратів на госпітальному етапі лікування.

1. У патогенезі хронічного гломерулонефриту важлива роль належить дисциркуляторному синдрому, який проходить за спастичним або атонічним типом і виявляється змінами судинного тонусу і реологічних властивостей крові.
2. Спастичний тип дисциркуляторного синдрому характеризується переважанням симпатичної нервової системи із збільшенням індексу варіабельності серцевого ритму вище 1,70±0,12 і підвищенням показників тензіометрії і реометрії крові в ділянці коротких і середніх часів життя поверхні, коефіцієнта вязкоеластичності, інтенсифікацією процесів вільно-радикального окиснення, тенденцією до зниження рівня загального кальцію крові. Клінічно спостерігаються дисневротичні явища з переважанням процесів збудження, підвищення артеріального тиску, більшою мірою його систолічної складової.
3. Атонічний тип виявляється парасимпатикотонією із зниженням індексу вагосимпатичного балансу нижче 1,70±0,12 і зменшенням показників поверхневого натягу в ділянці коротких часів, зростанням рівноважного поверхневого натягу. У клінічній картині виявляються явища депресії, гіпертензія з більш високими цифрами діастолічного артеріального тиску.
4. Експериментальне дослідження дозволило уточнити спрямованість дії змінного магнітного поля, визначити його параметри. Механізм дії змінного магнітного поля реалізується через корекцію водно-електролітного і білково-ліпідного балансу: зміни механічних властивостей молекул води, співвідношення одно- і двовалентних іонів, структури і співвідношення білків і ліпідів, що приводить до зниження показників тензіометрії і реометрії крові, пригнічує активність вільно-радикальних процесів. Вираженість зсувів залежить від форми поля, його магнітної індукції й експозиції. Більш «щадну дію» надає змінне магнітне поле синусоїдальної форми, меншої індукції та експозиції. Критеріями відбору хворих для магнітотерапії є показники поверхневого натягу в ділянці коротких часів і рівноважного його значення, з біохімічних показників малоновий діальдегід, перекисний гемоліз еритроцитів та каталаза. Активація перекисного окислення ліпідів, пригнічення антиоксидантної системи, підвищення середньо-молекулярних пептидів в дослідженні in vitro показали недоцільність тривалого омагнічування однієї зони впливу.
5. Включення загальної магнітотерапії за бітемпоральною методикою у комплексне лікування хворих на хронічний гломерулонефрит з гіперсимпатикотонїєю підвищує ефективність лікування, усуває вегетативні розлади, сприяє поліпшенню мікроциркуляції; у хворих з артеріальною гіпертензією досягається зниження артеріального тиску, що дозволяє зменшити на госпітальному етапі дозу гіпотензивних препаратів. Лікувальні ефекти змінного магнітного поля низької частоти реалізуються через нормалізацію вегетативного балансу й іонного складу, інгібування процесів перекисного окислення ліпідів, зниження поверхневого натягу сироватки крові. Позитивна динаміка клініко-лабораторних показників свідчить про стабілізацію процесу, поліпшення ниркової гемодинаміки, уповільнення прогресування захворювання з розвитком хронічної ниркової недостатності.
6. Фізіотерапевтичне лікування повинно проводитися з урахуванням типів дисциркуляторного синдрому. Найінформативнішими його показниками виступають вагосимпатичний баланс і реологічні властивості крові. При спастичному типі дисциркуляторного синдрому показана терапія із застосуванням змінного магнітного поля за бітемпоральною методикою