Зятковська Лідія Ігорівна. Фінансування екологічно безпечного виробництва та шляхи його вдосконалення (на матеріалах підприємств цукрової промисловості)

brief description

Зятковська Лідія Ігорівна. Фінансування екологічно безпечного виробництва та шляхи його вдосконалення (на матеріалах підприємств цукрової промисловості): дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2004

Зятковська Л. І. Фінансування екологічно безпечного виробництва та шляхи його вдосконалення (на матеріалах підприємств цукрової промисловості). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 Фінанси, грошовий обіг і кредит. Київський національний економічний університет, Київ, 2004.
У дисертаційній роботі науково обґрунтовано сутність екологічно безпечного виробництва, теоретичні засади організації фінансування діяльності підприємств, з’ясовано економічну сутність методів фінансування інвестицій екологічного спрямування та визначено шляхи вдосконалення фінансування екологічно безпечного виробництва на матеріалах підприємств цукрової промисловості.
Розроблено методичні засади створення екологічних фондів на промислових підприємствах за рахунок амортизаційних відрахувань на основні засоби екологічного призначення та чистого прибутку для фінансування витрат капітального характеру, пов’язаних з підвищенням екологічної безпеки виробництва.
Запропоновано заходи щодо посилення впливу фіскальної політики на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва. Визначено шляхи удосконалення екологічного оподаткування в Україні.
З урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду фінансування заходів з підвищення екологічної безпеки промислового виробництва і, зокрема, виробництва цукру визначено напрямки щодо вдосконалення формування і використання державних і місцевих екологічних фондів та становлення і подальшого розвитку екологічного страхування в Україні.

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо фінансування екологічно безпечного виробництва. Результати проведеного дослідження наступні:
1. На основі результатів порівняльного аналізу дефініцій екологічної безпеки зроблено висновок, що її визначення має враховувати такі базові ознаки, як: об’єкт, що призводить до настання екологічного ризику; стан навколишнього середовища; відшкодовування збитків правосуб’єктним особам. Виходячи із цього, запропоновано уточнене визначення екологічної безпеки виробництва. Екологічна безпека виробництва це технічний і технологічний стан виробництва, що виключає дії та процеси, пов’язані з настанням ризику, який прямо чи опосередковано призводить до нанесення збитків природному середовищу, матеріальним об’єктам правосуб’єктних осіб та шкоди здоров’ю населення й персоналу і передбачає забезпечення відшкодування нанесеної їм шкоди від аварійного і поступового екологічного забруднення, що виникло в процесі виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.
2. На основі аналізу й узагальнення наукових підходів до визначення сутності самофінансування запропоновано визначення самофінансування, яке відображає головну його ознаку використання підприємством для проведення простого і розширеного відтворення власних внутрішніх фінансових ресурсів і фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, які приєднуються до них, на праві власності або на праві господарського відання.
3. За результатами аналізу формування фінансових ресурсів цукрових підприємств Тернопільської області визначено, що найбільш доцільним методом фінансування інвестицій екологічного спрямування є внутрішнє фінансування (самофінансування), незважаючи на низький рівень прибутковості, який на сьогодні залежить значною мірою від зовнішніх факторів. Застосування самофінансування на досліджуваних підприємствах спостерігається в умовах значної диференціації підприємств за технічним і технологічним станом. Отже, у цукровій промисловості значну увагу належить приділяти нарахуванню амортизаційних відрахувань, які є основним джерелом внутрішнього фінансування відтворювальних процесів.
4. На підставі ресурсного забезпечення самофінансування (внутрішнього фінансування) запропоновано нову класифікацію самофінансування за ознаками: а) залежно від джерел фінансування (чисте і валове); б) залежно від мети фінансування діяльності підприємств (підтримання рівня виробництва і підтримання зростання виробництва). Запропонована класифікація дозволить поліпшити управління фінансовими ресурсами підприємства.
5. У сучасних умовах структурної перебудови економіки можливості державного фінансування екологічних проектів та проведення капітальних ремонтів основних засобів екологічного призначення і поточних витрат на підтримання їх у належному стані суттєво обмежені. ,,Екологічна” складова податково-бюджетної системи в Україні має яскраво виражений фіскальний характер і спрямована, здебільшого, на поповнення бюджетних коштів. Централізація збору за забруднення навколишнього природного середовища у державному і місцевих бюджетах не сприяє проведенню активної екологічної політики на місцях. Аналіз використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища свідчить про відсутність фінансування заходів з підвищення екологічної безпеки виробництва. Тому доцільним є створення на рівні підприємств екологічних фондів, які б формувалися за рахунок амортизаційних відрахувань на основні засоби екологічного призначення та відрахувань від чистого прибутку. Створення екологічних фондів на підприємствах вимагає законодавчого забезпечення в частині регламентації нарахування і цільового використання амортизаційних відрахувань на основні засоби екологічного призначення.
6. Визначено шляхи посилення впливу фіскальної політики на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва, які здатні змінити її спрямованість від отримання державою у встановлених нею межах компенсацій за нанесення екологічних збитків підприємствами-забруднювачами на стимулювання, підтримання і зниження рівня екологічного забруднення. Реалізація такого напрямку посилення впливу фіскальної політики на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва можлива за наступних умов: змін пропорцій у використанні фондів охорони навколишнього природного середовища на користь збільшення витрат, пов’язаних зі зниженням негативної дії джерел екологічної загрози; формування екологічних фондів підприємств; застосування прискореної амортизації основних засобів екологічного призначення; розширення практики закупівлі екологічно чистої продукції за державні кошти.
7. Встановлено наявність законодавчого гальмування вироблення ефективної амортизаційної політики промисловими підприємствами, і серед них підприємствами забруднювачами навколишнього середовища. Насамперед це стосується неузгодженості чинних методів (податкового і бухгалтерського) нарахування амортизації, яка стримує темпи відшкодування витрат на придбання основних засобів і створення екологічних фондів. Вирішення цієї проблеми можливе шляхом надання підприємствам можливості обирати методи нарахування амортизації відповідно до виду основних засобів екологічного призначення, ефективного терміну їх експлуатації, рівня операційних витрат і прибутковості та цільового використання амортизаційних відрахувань.
8. Обґрунтовано шляхи узгодження норм чинного екологічного і податкового законодавства щодо надання податкових пільг підприємствам забруднювачам навколишнього середовища. Запропоновано: а) узгодити перелік чинних податкових і задекларованих в екологічному законодавстві податкових пільг щодо оподаткування операцій, пов’язаних з екологічною безпекою виробництва; б) з метою посилення впливу штрафних санкцій на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва змінити джерело їх сплати чистий прибуток, який у більшості промислових підприємств відсутній значною мірою через об’єктивні причини, на прибуток від звичайної діяльності до оподаткування.
9. За результатами оцінки формування і використання фондів охорони навколишнього природного середовища України всіх рівнів доведено, що доцільними є інституційні зміни. Тому запропоновано вдосконалити засади створення позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища зі статусом юридичної особи Національного екологічного фонду (НЕФ). Самостійність НЕФ має забезпечити надходження екологічних платежів від підприємств-забруднювачів, отримання інвестиційних доходів та інших надходжень. За фондом доцільно закріпити і законодавчо ввести надходження від операцій, які пов’язані з негативним впливом на екологічну безпеку держави (розміщення виробництва з метою випуску екологічно-брудної продукції на території України, ввезення застарілого обладнання і технологій та ін.).
10. На основі особливостей вітчизняного страхового ринку запропоновано створити Екологічний страховий фонд України (ЕСФУ) як об’єднання страховиків у формі страхового пулу із статусом юридичної особи за умови досягнення належної фінансової стійкості та прибутковості вітчизняних підприємств. Такому об’єднанню властиве створення: а) фонду страхових гарантій, призначеного для забезпечення платоспроможності об’єднання зі страхування екологічної відповідальності; б) фонду захисту потерпілих від екологічних наслідків, призначеного для розрахунку з потерпілими від екологічного забруднення. Така організаційна структура ЕСФУ дозволяє об’єднати фінансові ресурси державних і недержавних страхових компаній та поповнювати їх за рахунок інвестиційних доходів і координувати вибір оптимальних напрямків витрачання коштів як на компенсацію збитків третім особам, так і на фінансування екологічно-захисної та відновлювальної діяльності підприємств.