ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. У сучасних умовах, за дедалі зростаючих потреб громадян в освіті, однією з основних проблем є  дефіцит фінансових ресурсів, незважаючи на те, що останніми роками держава значно збільшила видатки на освіту. Фінансові можливості і  перспективи розвитку вищих навчальних закладів (ВНЗ) визначаються станом Державного бюджету, який є основним джерелом фінансування системи вищої освіти.

Сумарні світові видатки на вищу освіту становлять 1% обсягу світового ВВП, і приблизно третина цих витрат припадає на країни, що розвиваються, де домінують державні вищі навчальні заклади, які фінансуються переважно за рахунок державного бюджету. Така залежність організаційної структури державної освіти, зорієнтованість навчальних закладів винятково на централізоване управління і пряме бюджетне фінансування, що було притаманно суспільному ладу та соціально-економічній політиці радянських часів, зумовили кризовий стан системи вищої освіти на початку 1990-х років, наслідки якого дотепер відчуваються у складному фінансово-економічному становищі галузі освіти в Україні.

На сьогодні актуальним завданням постає пошук нових форм і методів фінансування системи вищої освіти. На початковому етапі становлення освіти незалежної України реформування законодавчої бази, що регулює її фінансування, відіграло позитивну роль. Проте пізніше в цьому напрямі виявилися певні суперечності, які з часом перетворилися на гальмо для подальшого розвитку освіти.

Залучення України до Болонської декларації вимагає від ВНЗ конкурентоспроможних освітньо-наукових продуктів. Якщо за ціною освітніх послуг система вищої освіти України має значну перевагу, то за матеріально-технічним забезпеченням вона значно програє європейській.

Формування державних соціальних стандартів і нормативів вищої школи є першо­черговим завданням, вирішення якого позитивно вплине на фінансування галузі. На сьогодні потрібно надати нового імпульсу розвитку освіти і науки як потужним важелям економічного та й загалом суспільного прогресу. Отже, необхідні кардинальні кроки щодо внутрішньої модернізації та структурної перебудови системи освіти.

Питання державного регулювання фінансового забезпечення розвитку освіти теоретично розробляли вітчизняні учені В. Андрущенко, Т. Боголіб, Є. Бойко, В. Буковинський, Н. Верхоглядова, Н. Волкова, А. Дем’янчук, І. Каленюк, В. Куценко, Т. Решетілова, А. Чернобай, М. Шаваринка та інші. Серед зарубіжних авторів слід виділити праці Л. Гохберга, М. Лукашенка, В. Марцинкевича, Я. Нейматова, Г. Хога.

Проте окремі проблеми вимагають детальнішого опрацювання. Так, на сьогодні потребують глибокого дослідження теоретичні засади ефективного розподілу фінансових ресурсів на освіту. У процесі реформування системи фінансування освіти в Україні недостат­ньо врахований міжнародний досвід. Потребують удосконалення умови фінансування вищої освіти, механізм планування фінансування видатків на освіту. Досі не розроблені теоретико-методичні підходи до фінансового прогнозування освіти.

Необхідність здійснення наукового обґрунтування державного регулювання фінансового забезпечення розвитку освіти та велике практичне значення розв’язання цієї проблеми зумовлюють актуальність даного дисертаційного дослідження, визначають його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дослідження отримані в межах комплексного розроблення науково-дослідної теми «Удосконалення міжбюджетних відносин на основі застосування науково обґрунтованих нормативів бюджетної забезпеченості при здійсненні розр ахунку видатків на освіту» (номер державної реєстрації 0107U005804) Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України. Роль автора полягає в удосконаленні механізмів державного регулювання фінансового забезпечення розвитку освіти в Україні.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в  теоретичному обґрунтуванні та виробленні пропозицій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання фінансового забезпечення розвитку освіти в Україні.

Для досягнення цієї мети дослідження були поставлені та вирішені такі задачі:

досліджено теоретичні засади ефективного розподілу фінансових ресурсів на освіту;

надані рекомендації щодо фінансування освіти в Україні, виходячи з провідного світового досвіду;

визначено наслідки трансформаційних процесів у системі бюджетного фінансування освіти в Україні;

надані пропозиції щодо удосконалення умов фінансування вищої освіти;

визначені напрями вдосконалення фінансування вищої освіти;

удосконалено механізм планування фінансування видатків на освіту;

запропоновано теоретико-методичні підходи до фінансового прогнозування освіти.

Об’єктом дослідження є процес державного регулювання фінансового забезпечення розвитку освіти в Україні.

Предметом дослідження є механізми, методи, сукупність організаційних та економічних відносин щодо регулювання фінансового забезпечення розвитку освіти в  Україні.

Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з  урахуванням об’єкта та предмета дослідження.

Методологічною основою дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. На всіх етапах дисертаційного дослідження широко використовувалися такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану регулювання фінансового забезпечення розвитку освіти в Україні), розрахунково-конструктивний (удосконалення механізму державного регулювання фінансового забезпечення розвитку освіти в Україні), аналітичний (обґрунтування, доведення, спростування тих чи інших наукових позицій); а також метод аналізу та синтезу, соціологічні методи і методи формальної логіки (аналіз сучасного стану фінансового забезпечення розвитку освіти, теоретичні узагальнення і формулювання висновків).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є самостійним, новим у вітчизняній науці дослідженням шляхів удосконалення фінансового прогнозування та фінансування видатків на освіту.

У рамках проведеного дослідження досягнуто ряд результатів, що мають наукову новизну, запропоновані автором та виносяться на захист:

вперше:

запропоновано теоретико-методичні підходи до фінансового прогнозування освіти: заміна існуючого затратного механізму виділення коштів з державного бюджету на цільовий; диференційований підхід до потреб кожного навчального закладу; перехід від централізо­ваної структури розподілу бюджетних коштів до децентралізованої; перехід на багаторівневе фінансування за одним з двох варіантів – розподіл статей фінансування; розподіл фінансування за напрямами підготовки.

удосконалено:

умови фінансування вищої освіти через комплекс заходів на макроекономічному (на рівні держави) та мезоекономічному (на рівні системи вищої освіти) рівнях з урахуванням внутрішніх потенційних можливостей ВНЗ;

систему оцінки якості функціонування вищої освіти через застосування комплексу показників на макроекономічному і мезоекономічному рівнях;

механізм планування фінансування видатків на освіту через застосування методики дворівневого прогнозування і планування фінансових витрат;

набуло подальшого розвитку:

теоретичні засади щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів на освіту шляхом урахування положень законодавчих актів стосовно сприяння розвитку навчальних закладів, сучасних тенденцій видатків на освіту у Державному бюджеті, варіантів розподілу обмежених бюджетних ресурсів;

шляхи застосування міжнародного досвіду фінансування освіти, зокрема щодо розроблення і реалізації стратегії адаптації навчальних закладів до скорочення державної фінансової підтримки, створення солідарної системи допомоги, запровадження системи податкових пільг на освітні послуги, низьковідсоткових державних позик;

підходи до визначення чинників, які потрібно враховувати при подальшому прогнозуванні фінансування освіти в Україні: демографічні прогнози; узгод­ження мережі ВНЗ з потребами регіонів у фахівцях; необхідність наступності змісту, форм і методів навчання та виховання в системі середньої і вищої освіти; посилення відповідальності та контроль за виконанням закладами освіти державного замовлення на підготовку спеціалістів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані висновки щодо обґрунтування механізму регулювання фінансового забезпечення розвитку освіти в Україні використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при підготовці наукових доповідей та записок (довідка № 01-07/1145 від 20 вересня 2007 року).

На основі результатів дисертаційного дослідження автором розроблені рекомендації Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти щодо вдосконалення системи функцій і структури органів державного управління, відповідальних за фінансове забезпечення розвитку освіти в Україні (довідки № 06-6/9-73 від 17 лютого 2002 року, № 06-6/10-1119 від 30 серпня 2007 року).

Результати досліджень використані при підготовці матеріалів та в  опрацюванні ряду законопроектів з проблем державного регулювання фінансового забезпечення розвитку освіти в Україні (довідка № 10/1-553 від 3 вересня 2007 року).

Особистий внесок здобувача. Висновки та положення дисертації, що виносяться на захист, досягнуто самостійно, вони ґрунтуються на особистих дослідженнях та є результатом самостійно здійсненого наукового аналізу в  галузі економіки національного господарства і в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення механізмів державного регулювання фінансового забезпечення розвитку освіти в Україні.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування доповідалися і були обговорені на науково-практичних конференціях: «Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність» (м. Мелітополь, 2006 р.), «Стратегии развития Украины в глобальной среде» (м. Сімферополь, 2007 р.), «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації опубліковані у  10 наукових працях, серед яких 7 статей – у наукових фахових журналах і 3 публікації – в матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 6,1 д.а.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 122 найменувань, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки, у тому числі 10 рисунків, 6 таблиць, 11 додатків на 27 сторінках.