ВИХОВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ У ВЗАЄМОДІЇ СІМ’Ї ТА ШКОЛИ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкривається актуальність проблеми дослідження, визначається його мета, завдання, об’єкт, предмет, гіпотеза, теоретичні основи, методи дослідження, розкриваються наукова новизна і практична значущість, наводяться дані про апробацію і впровадження результатів.

У першому розділі – „Теоретичні засади виховання відповідальності в дітей шестирічного віку в процесі взаємодії сім’ї та школи” – подаються результати аналізу наукової літератури з проблеми дослідження, уточнюється сутність відповідальності; аналізуються психофізіологічні особливості дітей шестирічного віку як передумова виховання в них досліджуваної якості; розкриваються особливості взаємодії сім’ї і школи в сучасних умовах.

Більшість визначень поняття „відповідальність”, наявні у сучасній науковій літературі, відображають його етико-філософський і соціально-психологічний зміст.

Згідно з філософським визначенням, відповідальність означає усвідомлення індивідом, соціальною групою, класом, народом свого обов’язку перед суспільством, людством, розуміння в світлі цього обов’язку сутності та значення своїх вчинків, діяльності, узгодження їх з обов’язком і завданнями, які виникають у зв’язку з потребами суспільного розвитку. Такий підхід набув конкретизації у працях Л. Буєвої, М. Дубініна, А. Спіркіна, В. Тугаринова та ін.

Як етична категорія відповідальність характеризує особистість з огляду на виконання нею моральних вимог, які відображають ступінь її участі у власному моральному вдосконаленні й людиноствердному збагаченні суспільних відносин.

Психологічні аспекти відповідальності, дослідження особливостей її впливу   на   людську  свідомість  стали  предметом наукових розробок І. Беха, О. Кононко,     К. Муздибаєва, Б. Паригіна, С. Рубінштейна,   М. Савчина,   Д. Узнадзе, П. Якобсона та ін.

З педагогічного погляду відповідальність визначається як необхідність, обов’язок відповідати за свої дії, вчинки, важливий морально-етичний регулятор міжлюдських стосунків, стимулятор активної діяльності людей, запорука праці й ініціативи (Н. Басюк, П. Дворов, В. Киричок, М. Левківський, Т. Фасолько та ін.).

Проблема відповідальності була предметом уваги зарубіжних дослідників.  До   її   вивчення   зверталися   А. Блазі,   У. Джеймс,   Р. МакКеон,   Ж. Піаже,
Ф. Хайдер, К. Хелкана.

Проведений нами аналіз наукової літератури дав змогу виявити акценти подібності та відмінності в підходах до тлумачення поняття відповідальності, що зумовлено як належністю авторів до тієї чи іншої сфери наукового пізнання, так і наявністю різних поглядів на сутність цієї базової моральної якості особистості. Незважаючи на різноплановість у визначенні сутності відповідальності, спільними для теоретичних і прикладних досліджень  є визнання наявності в її структурі трьох взаємопов’язаних компонентів: певних знань, належним чином спрямованих емоційних ставлень і поведінкових актів, хоча кожний дослідник, виходячи з власних поглядів, наповнює їх своїм змістом.

Враховуючи результати вивчення наукових джерел, аналізу та узагальнення викладених в них ідей, розуміємо відповідальність як базову якість особистості, яка характеризується наявністю в дитини знань про моральні норми, сформованістю уявлень про сутність моральних обов’язків стосовно об’єктів і суб’єктів навколишнього середовища та самої себе, позитивному їх переживанні як спонуки до виконання певних дій, умінь реалізовувати такі дії у власній діяльності та вчинках без зовнішнього регулювання.

Отже, відповідальність включає: знання про моральні норми, уявлення про способи їх реалізації у власних вчинках та поведінці; емоційно-мотиваційну сферу, яка забезпечує позитивне ставлення до відповідальної діяльності, її поцінування та інтеріоризацію наявних знань; діяльнісний аспект, який допомагає втілювати означені знання та  ставлення в різних сферах повсякденного буття без застосування зовнішнього примусу (з боку однолітків, батьків, учителів).

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Змінюється її місце в системі суспільних відносин: вона залучається до навчання, яке стає її обов’язковою діяльністю, за результати якої дитина несе відповідальність перед учителями, школою, своєю сім’єю. Проведений аналіз психофізіологічних особливостей дітей шестирічного віку засвідчує, що вони створюють сприятливі передумови для виховання в них відповідальності як моральної якості, зокрема в процесі взаємодії сім’ї та школи.

З філософського погляду поняття „взаємодія” становить категорію, яка відображає процеси впливу різних об’єктів один на одного, їхню взаємозумовленість, зміну стану, взаємоперехід. Тобто, взаємодія передбачає певною мірою рівносильний взаємний вплив об’єктів один на одного й зумовлює подальший їх розвиток.

Стосовно проблеми нашого дослідження під взаємодією сім’ї та школи  розуміємо взаємоспрямовані дії цих виховних інститутів, які викликають адекватні відповідні дії, що сприяє вирішенню взаємонеобхідних завдань у плані виховання в дитини шестирічного віку відповідальності.

У другому розділі – „Експериментальна перевірка вихованості в учнів шестирічного віку відповідальності” –  визначено компоненти, критерії та показники вихованості відповідальності у дітей шестирічного віку,  подано програму констатувального етапу експерименту, розкрито його зміст, проаналізовано та узагальнено одержані результати.

Розроблена нами методика констатувального етапу експерименту спрямовувалася на:

- визначення рівнів вихованості в учнів відповідальності;

- аналіз роботи вчителів з виховання в шестирічних першокласників відповідальності;

- визначення підготовленості батьків до виховання в шестирічних першокласників відповідальності;

- вивчення стану взаємодії сім’ї і школи в контексті виховання в шестирічних учнів відповідальності.

Робота проводилася в початкових класах ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, 3, 17 м. Білої Церкви, Капустянської та Гайворонської ЗОШ І-ІІІ ступенів  Володарського району, Буртівської  ЗОШ І-ІІІ ступенів  Кагарлицького району,  Кагарлицької  ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, Макарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, Бишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Макарівського району Київської області. Всього діагностикою було охоплено 255 шестирічних першокласників та їхні батьки, 22 вчителя початкових класів.

Для забезпечення вірогідності дослідження в експериментальній роботі дотримувалися принципів послідовності й систематичності, тобто кожний вид перевірки був логічним продовженням попереднього.

При розробці методики констатувального етапу експерименту визначили структурні компоненти вихованості в учнів шестирічного віку відповідальності: когнітивний (знання про сутність відповідальності, моральні норми її дотримання, уявлення про обов’язки), емоційно-мотиваційний (позитивне ставлення до моральних норм та обов’язків, що регулюють прояв відповідальності) та діяльнісний (практичні вміння прояву відповідальності). Ця структура враховувалася при розробці критеріїв, які були ідентичними внутрішньому змісту означених компонентів.

Показниками критеріїв когнітивного компонента обрали: знання про сутність відповідальності, моральні норми, які регулюють прояви цієї якості та способи їх застосування у власній життєдіяльності, міжособистісних стосунках; усвідомлення необхідності виконання певних обов’язків та здійснення морального вибору з урахуванням конкретних умов (звичних і нових ситуацій); уявлення про такі поняття, як „обов’язок”, „совісна” і „безсовісна” людина.

До показників критеріїв емоційно-мотиваційного компонента відносили: емоційно-позитивне ставлення до моральних норм, що регулюють прояви відповідальності; вміння оцінювати ситуацію з погляду необхідності прояву відповідальності, бажання діяти відповідним чином; позитивне ставлення до обов’язку як поведінкової норми; налаштованість на прояви відповідальності в різних сферах життєдіяльності (в школі, вдома, на вулиці, в громадських місцях, у природі).

Показниками критеріїв діяльнісного компонента виступали: здатність покладати на себе обов’язок; готовність відповідати за наслідки своїх рішень і дій; уміння добровільно відмовлятися від приємного на користь необхідного, діяти за власною спонукою, без заохочень чи примусу ззовні; вміння добирати і реалізовувати певний спосіб поведінки в конкретній ситуації; прогнозувати свої дії та їхні наслідки і на основі цього вибирати правильний спосіб їх реалізації; контролювати і регулювати свою поведінку без допомоги вчителя, інших дорослих чи однолітків.

Діагностика рівнів вихованості в шестирічних учнів відповідальності проводилася за допомогою різних методів (опитування, цілеспрямованих педагогічних спостережень з фіксацією виявлених фактів, розв’язання проблемних ситуацій, залучення до виконання завдань), які обиралися відповідно до сформульованих завдань.

Результати констатації засвідчили, що переважна більшість дітей має недостатні знання про сутність відповідальності, якості, якими характеризується відповідальна людина, що негативно позначається на їхніх оцінних судженнях, поведінці. Доволі часто прояви відповідальності зумовлюються контролем з боку дорослих, побоюванням одержати догану або прагненням отримати схвалення і винагороду.

Узагальнені результати щодо рівня вихованості в учнів шестирічного віку відповідальності подані в таблиці 1.

Вивчення роботи вчителів з виховання в шестирічних першокласників відповідальності засвідчило, що цим питанням не надається увага в переважній більшості класів, охоплених констатувальним етапом експерименту.