ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ ПРИВАТНИХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Краткое содержание

оСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, теоретично-методологічну базу та методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, а також наведено дані про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Історико-педагогічний аналіз концепцій розвитку профільного навчання” – охарактеризовано етапи розвитку досліджуваної проблеми в історії вітчизняної педагогічної думки й досвід упровадження профільного навчання провідними країнами світу; вивчено й проаналізовано стан профілізації на сучасному етапі реформування загальноосвітньої школи України.

Вивчення широкого кола філософської, історико-педагогічної літератури, нормативних документів дозволило виявити етапи розвитку ідеї профілізації у вітчизняній педагогічній думці, які відзначаються історично зумовленими змінами функціонування закладів освіти та специфікою формування змісту загальноосвітньої підготовки школярів: 1-й етап (поч. І тис. н.е. – кін. 18 ст.) – врахування зовнішніх відмінностей, а саме: статевих, вікових, станових у загальноосвітній підготовці (школи східних слов’ян, братські, січові, козацькі, солдатські, сільськогосподарські, ремісничі школи); 2-й етап (поч. 19 ст. – поч. 20 ст.) – організація навчальних закладів із професійним ухилом (гімназій, ліцеїв, реальних училищ, технічних й комерційних, кадетських корпусів); 3-й етап (1920 – 1950-ті роки) – введення професійних ухилів (з педагогіки, медицини, техніки, конторської справи); 4-й етап (1960 – 1980-ті роки) – створення шкіл і класів з поглибленим вивченням предметів, середніх професійно-технічних училищ; 5-й етап (1990-ті – сьогодення) – законодавче оформлення обов’язкового профільного навчання в старшій школі України. Інтерес до проблеми профільного навчання мав хвилеподібний характер й активізувався, як правило, в періоди суспільного піднесення й гуманізації освіти.

З’ясовано, що профілізація навчання старшокласників у багатьох країнах світу розпочалася досить давно, що сприяло нагромадженню значного досвіду впровадження його у шкільну практику. Водночас, цей процес зазнає постійних реформувань, перетворень і нововведень. Загальною тенденцією розвитку старшої профільної школи є її орієнтація на широку диференціацію, варіативність, багатопрофільність, інтеграцію загальної і допрофесійної освіти.

Аналіз досвіду зарубіжних країн дозволяє визначити такі загальні принципи організації профільного навчання на старшому ступені середньої школи: уведення профільної диференціації на основі отримання єдиної базової освіти, а також визначення учнями власних нахилів та інтересів; обмеження кількості напрямів навчання, які представлені у більшості країн двома основними  - академічним і професійно-технічним, що дозволяє враховувати нахили і здібності практично всіх учнів, а також потребу країни у різних спеціальностях; зменшення кількості обов’язкових навчальних предметів (курсів) порівняно з основною школою; пропорційність між обов’язковими, елективними і факультативними курсами; гнучкість навчальних планів і програм, що забезпечує можливість зміни профілю навчання. Організація профільного навчання в різних країнах відрізняється за способом формування індивідуального навчального плану учня: від жорсткого переліку обов’язкових навчальних курсів (Франція, Німеччина) до набору з багатьох курсів, які визначаються на весь період навчання (Шотландія, США).

Аналіз наукової літератури дає підстави розглядати профільне навчання як один із видів диференціації, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчального процесу.

Установлено, що профілізація загальноосвітньої школи може здійснюватися різними шляхами, але результат її повинен відповідати єдиним державним вимогам, що потребує чіткого контролю з боку держави та системи управління освітою за реалізацією нормативно закріплених вимог до навчального процесу.

На основі вивчення літературних джерел з’ясовано, що пропонована Концепція профільного навчання в старшій школі, його структура теоретично обґрунтована і практично перевірена для міських державних шкіл, де профільність може бути „розподілена” між різними школами або між класами у багатопрофільній школі. Профільне навчання в приватній загальноосвітній школі, залишається необґрунтованим через відсутність дидактичних засад, завдяки яким уможливлювалася б профільна диференціація навчання.

У другому розділі – “Теоретичні основи профільного навчання у приватних загальноосвітніх навчальних закладах” – вивчено роботу приватних загальноосвітніх шкіл України і виявлено соціально-педагогічні особливості їх функціонування; теоретично обґрунтовано дидактичні засади і розроблено дидактичну модель профільного навчання учнів приватних загальноосвітніх шкіл.  

На основі аналізу різних аспектів роботи приватного загальноосвітнього закладу (фiнансово-господарчого, норматив­ного, програмного, матерiально-технiчного, органiзацiйного, iнформа­цiйного i кадрового забезпечення) з’ясовані такі особливості  його функціонування: відповідність особистісного вибору школяра його запитам і можливостям; високі критерії відбору педагогічних кадрів з обов’язковим володінням специфікою роботи в класах з низькою наповнюваністю учнів; достатня матеріально-технічна база й відповідне фінансування школи; вікова, предметна і територіальна інтегративність; конструктивне соціокультурне середовище.

Установлено, що успішна реалізація профільного навчання в приватній школі залежатиме від виконання наступних умов: побудови варіативного різнорівневого змісту освіти, створення можливості для реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учнів у навчально-виховному середовищі школи і позашкільних установ з урахуванням соціально-педагогічних особливостей функціонування приватної школи.

Суттєву роль у цьому процесі відіграє структурування змісту навчання кожного предмета, а саме: виокремлення курсів вивчення предмету: базових А, Б (загальнокультурного або рівня стандарту і академічного) і профільних В, Г (профільного і поглибленого). Учні, які вибирають вивчення профільних курсів певного предмета, мають різні пізнавальні можливості, мотивацію до навчання тощо. Поглиблений курс надає змогу талановитому, працьовитому учневі відбирати матеріал з певного предмета, що відповідає його індивідуальним запитам, потребам, нахилам і здібностям. Кожний базовий чи профільний курс має 3 рівні програмних вимог (середній, достатній і високий). Зміст виокремлених курсів відбирається за модульним принципом. Програми курсів містять обов’язкові для вивчення матеріали і такі, що розглядаються з урахуванням профілю навчання, специфіки майбутньої професії, рівня підготовки учнів, їхніх інтересів. Відповідно до цього навчальні курси містять дві частини – інваріантну (дві третини курсу) і варіативну (одна третина курсу).

Реалізація індивідуальної освітньої траєкторії учнів  у навчально-виховному середовищі приватної школи й позашкільних установ передбачає формування суб’єктної позиції учня, впровадження сучасних освітніх технологій та побудову повноцінного освітнього простору.

Установлено, що суб’єкт-суб’єктна взаємодія в умовах профільного навчання учнів приватної школи – це форма педагогічного співробітництва між вчителем і учнем,  під час якого вони об’єднані творчим діалогом з метою активного саморозвитку і самовираження особистості кожного з учасників освітнього процесу, а також виявлення та реалізації їхніх кращих духовних якостей і творчого потенціалу.

Аналіз теорії і практики організації профільного навчання дав можливість визначити умови формування суб’єктної позиції учня приватної школи: усвідомлення старшокласником важливості майбутньої діяльності, мотивацію на одержання відповідної освіти; оволодіння учнями способами проектування індивідуальної освітньої траєкторії; врахування в процесі навчання інтересів і потреб дитини, забезпечення можливості досягти позитивних результатів; створення ситуацій вибору і самовизначення.

Побудова індивідуальної освітньої траєкторії учня приватної школи передбачає використання наступних дидактичних чинників: інноваційних технологій навчання (проектна, кредитно-модульна, технологія рейтингового навчання та інші); специфічних методів (наукові диспути, презентації, захист наукової роботи, розробка проектів, інформаційна підтримка самоосвіти); особливих форм навчальних занять (спарені 90-хвилині заняття, тьюторські, додаткові та елективні заняття, міжшкільні факультативи, предметні гуртки і секції в літніх профільних таборах, конкурси, міжшкільні наукові конференції, олімпіади); креативних видів навчально-пізнавальної діяльності школярів (творча самостійна робота, проблемно-пошукова і дослідницька діяльність, різні види лабораторного практикуму).

З’ясовано, що профільне навчання в приватній загальноосвітній школі повинно здійснюватись шляхом реалізації кожним учнем індивідуальної освітньої траєкторії, яка починається з вибору рівня вивчення предмета на навчальному занятті, засвоюється на додаткових профільних та елективних заняттях і доповнюється шляхом поглиблення вибраного профілю навчання у міжшкільних факультативах, літніх профільних таборах, секціях МАН тощо.

Побудова варіативного різнорівневого змісту освіти, реалізація індивідуальної освітньої траєкторії учнів у навчально-виховному середовищі школи та позашкільних установ з урахуванням соціально-педагогічних особливостей функціонування є основою для конструювання  моделі профільного навчання учнів в приватній загальноосвітній школі (рис.1), яка включає такі компоненти:

цільовий, який покликаний допомогти кожному школяреві пізнати себе і максимально розвинути свої нахили, природні задатки, здібності, уміння враховувати освітні потреби відповідно до професійного самовизначення;