У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження з обраної теми, визначено мету й завдання дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, представлено апробацію результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.
У першому розділі "Ергономічна підготовка майбутніх учителів трудового навчання: теорія і практика" проаналізовано етапи становлення ергономічної науки й упровадження результатів ергономічних досліджень у процес навчально-трудової діяльності учнів та педагогічної праці вчителів трудового навчання; конкретизовано поняття "ергономічна підготовка"; виділено закономірності та функції ергономічної підготовки; обґрунтовано сутність та визначено структурні компоненти ергономічної готовності майбутніх учителів трудового навчання до педагогічної діяльності.
Аналіз спеціальної та педагогічної літератури дозволив визначити проблематику ергономічних досліджень у навчально-виховному процесі. Розвиток ергономічної науки значно гальмувався в радянські часи. На ранньому етапі становлення ергономічні дослідження підпорядковувалися науковій організації праці та дизайну, спрямовувалися на підвищення продуктивності праці та розвиток фізіології праці. Більшість досліджень розкривали ергономічний підхід до організації технічної праці учнів, а також їх професійної підготовки на базі виробничих підприємств. Інші аспекти навчально-трудової діяльності школярів залишалися поза увагою, хоча також потребували детального вивчення та удосконалення з позиції ергономіки.
Поява ергономічних досліджень у педагогічній теорії та практиці пов’язана з реалізацією відповідних вимог, зазначених у нормативних документах з охорони праці учнів, положеннях про санітарно-гігієнічні норми, оснащення та планування навчальних майстерень. Однак, ергономічна проблематика охоплює значно ширше коло питань організації навчально-виховного процесу: взаємодія між суб’єктами педагогічного процесу, психо-фізіологічне навантаження об’єктів навчально-трудової діяльності на школярів, планування та оснащення робочих місць вчителя та учнів. Ергономічний підхід до вирішення цих та інших питань організації навчально-виховного процесу сприяє гуманізації освіти.
Викладання основ ергономіки стало невід’ємною частиною підготовки студентів вищих технічних закладів освіти. Відсутність ергономіки як навчального предмета у більшості педагогічних навчальних закладів обумовлена скоріше перевантаженістю навчальних планів, ніж недооцінкою її важливості.
Нинішній етап процесу формування ергономічних знань і вмінь у майбутніх учителів трудового навчання характеризується значною кризою та розрізненістю елементів навчання між різними навчальними предметами. Цю тезу підтвердило наше дослідження. На констатувальному етапі експерименту проводилося анкетування студентів вищих навчальних закладів і вчителів трудового навчання з метою визначення рівня володіння ними теоретичною основою ергономічної науки й способами реалізації ергономічних вимог у їх педагогічній діяльності. Аналіз анкет виявив переважно середній, низький та дуже низький рівні обізнаності з основами педагогічної ергономіки.
Навчання завжди розглядається у єдності із його змістом, тому формування нового навчального предмета з основ ергономіки викликано наявністю проблем у педагогічній практиці, що неможливо вирішити лише на теоретичному рівні. Успішна організація навчально-виховного процесу у школі цілком залежить від готовності вчителя до професійної діяльності. Викладання – як структурний елемент навчального процесу – визначає рівень професійної підготовки вчителя. Отже, ергономічна підготовка майбутніх учителів з метою удосконалення навчальної діяльності учнів спрямована на підвищення рівня організації викладання.
Спираючись на результати досліджень І. Блауберга, І. Лернера, В. Краєвського, М. Скаткіна та Е. Юдіна ергономічна освіта розглядається як зв’язуюча ланка між ергономічною наукою й практикою. Сукупність ергономічних знань є необхідною умовою для успішної реалізації практичної діяльності людини. Принцип єдності реалізується через зіставлення об’єктів, засобів та результатів ергономічної теорії та практики. Визначення зв’язків єдності, взаємодії, перетворення, побудови, функціонування, розвитку, управління підводить до розуміння необхідності виокремлення проміжної ланки, якою логічно виступає ергономічна підготовка.
Під ергономічною підготовкою розуміють процес формування сукупності знань та вмінь з ергономіки, оволодіння науковими основами та методикою проведення ергономічних досліджень, набуття спеціальних практичних вмінь та навичок, психологічних та моральних якостей особистості, важливих для роботи у певній сфері людської діяльності.
Характеризуючи рівень ергономічної підготовки вчителів трудового навчання доцільно використовувати термін ергономічна готовність, адже він об’єднує теоретичну й практичну підготовку, дозволяє підвести комплекс накопичених знань до реалізації на практиці.
Ергономічна підготовка майбутніх учителів трудового навчання повністю спирається на фундаментальну та технологічну освіту, вона може виступати надбудовою або складати змістовий елемент професійного становлення вчителя. Ми розглядаємо ергономічну підготовкуяк процес набуття знань та вмінь з ергономіки під час навчально-трудової діяльності студентів.
У процесі емпіричного дослідження було виділено певні закономірності ергономічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання, розкрито її функції: освітню, розвиваючу, систематизуючу, прогресивну.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури під ергономічною готовністю майбутнього вчителя трудового навчання до організаційно педагогічної діяльності розуміємо інтегральне особистісне утворення, яке включає в себе інтереси, потреби, прагнення, що спрямовані на удосконалення процесу трудового навчання учнів. Готовність учителя трудового навчання до організаційно-педагогічної діяльності на засадах ергономіки розглядається нами як сукупність знань та умінь, необхідних для ефективної організації навчально-виробничого процесу у майстернях; здатність і готовність аналізувати та проектувати виробничі процеси, обладнання, робочі місця, середовище згідно ергономічних вимог, а також оволодіння науковими основами та методикою проведення ергономічних досліджень.
Важливими умовами досягнення високого рівня ергономічної готовності вчителів трудового навчання було визначено необхідність ретельного та цілеспрямованого формування змістової основи професійної підготовки, а також оптимальне поєднання процесу навчання з трудовою діяльністю та педагогічною практикою.
Різні підходи до визначення складових критерію сформованості певної системи знань та вмінь знаходимо в працях науковців: В. Білоусової, М. Д’яченко, Л. Кандибович, В. Моляко, Н. Матяш та Н. Семенової. У нашому дослідженні виділено чотири компоненти ергономічної готовності вчителя трудового навчання:
– когнітивний – визначає рівень реалізації пізнавальної активності (ступінь оволодіння спеціальними знаннями з основ педагогічної ергономіки);
– діяльнісний – формує ергономічні аспекти практичної діяльності вчителя (ступінь реалізації результатів ергономічних досліджень під час професійної педагогічної діяльності);
– ціннісний – відображає особисте ставлення до ергономічної підготовки вчителя (наявність чи відсутність позитивної мотивації стосовно значення результатів ергономічних досліджень для організації продуктивної трудової діяльності учнів та збереження їх здоров’я);
– креативний – розкриває сутність творчого підходу до ергономічної діяльності (здійснення тією чи іншою мірою креативного підходу до організації ергономічно досконалого навчально-виробничого процесу).
