ФОРМУВАННЯ У СТАРШОКЛАСНИКІВ УМІННЯ КОНСПЕКТУВАТИ НАВЧАЛЬНІ ТЕКСТИ НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її наукову значущість; визначено об’єкт, предмет, мету й завдання, мето­ди дослідження, схарактеризовано методологічні засади, з’ясовано наукову новизну, прак­тичне зна­чення, наведено дані про апробацію дослідження і впровадження його результатів у шкільну практику.

У першому розділі – „Теоретичний аналіз проблеми формування у старшокласників уміння конспектувати навчальні тексти” – визначено ознаки конспекту як одного зі способів запису прочитаного тексту; з’ясовано особливості конспектування як виду комунікативно-мовленнєвої діяльності; вичленувано лінгвістичні передумови формування вміння конспектувати тексти; окреслено психологічні умови перебігу конспектування як рецептивно-продуктивного аналітико-синтетичного процесу; проаналізовано вікові особливості учнів 9-11 класів в контексті їхньої готовності до оволодіння зазначеним життєво необхідним умінням; розроблено дослідницьку модель формування у старшокласників уміння конспектувати навчальні тексти.

Аналіз літератури з проблем вікової і педагогічної психології дав змогу з’ясувати, що когнітивна й мотиваційна сфера учнів 9-11 класу (ранній юнацький вік, за Д. Ельконіним) є достатньо сформованою для розвитку вміння конспектувати навчальні тексти (Л. Виготський, Г. Костюк, В. Крутецький). Безпосередньою передумовою ефективності конспектування є творче читання (читання-діалог), оскільки саме воно відповідає високому рівневі сприймання тексту (Л. Доблаєв, Б. Йоганзен, Ф. Шемахов, К. Щербакова, Н. Чепелєва).

Аналіз досліджень у галузі лінгвістики дає підстави для висновку, що, формуючи у старшокласників уміння конспектувати, необхідно рухатися від аналізу первинного тексту (визначення стилю мовлення, характе­ристика мовних одиниць щодо їх ролі в організації тексту) до створення вторинного (І. Гальперін, Т. Дрідзе, М. Жинкін, І. Зимня, О. Леонтьєв).

З методичного погляду, конспектування розглядається, з одного боку, як мовленнєво-комунікативне вміння (Т. Донченко, С. Караман, В. Мельничайко, С. Омельчук, Г. Писарук, Г. Шелехова), загально­навчальне (А. Алексюк, Ю. Бабанський, В. Паламарчук, Л. Скуратівський, Н. Тализіна) уміння, для формування якого необхідно цілеспрямовано розвивати низку спеціальних умінь, а з іншого, – як вид роботи з розвитку мовлення, який сприяє опануванню стратегій, передбачених діяльнісною змістовою лінією чинної програми.

Узагальнивши думки науковців з питання класифікації конспекту, подаємо повнішу, ніж у чинних підручниках з української мови, й водночас доступну для старшокласників класифікацію конспекту, а саме: текстуальний (цитатний), вільний (самостійно сформульовані думки автора), тематичний (всебічно висвітлене одне питання), структурний (передача внутрішньої структури тексту).

Аналіз науково-методичних праць Е. Дутко, М. Зиганова, І. Носаченко, В. Павлової, Н. Розенберга дає змогу виділити спеціальні вміння, формування яких забезпечуватиме якісне конспектування: уміння виділяти головне; структурувати текст; відкидати другорядні, неістотні факти; здійснювати компресію (скорочення) тексту; переформульовувати інформацію; переструкту­ровувати текст у таблицю, схему; критично оцінювати текст, робити висновки, узагальнення; використовувати прийоми раціональної організації конспекту; створювати зручний для використання конспект (читабельний); оформляти конспект відповідно до мовних норм. Формуванню вміння конспектувати навчальні тексти сприятиме оволодіння учнями прийомами раціональної організації конспекту (ПРОК), навчання яких необхідно проводити на матеріалі спеціально розроблених вправ і завдань (С. Бондаренко, Г. Гецов, Г. Граник, Л. Концевая, Е. Минько, А. Минько, С. Поварнін, Л. Штернберг).

У межах нашого дослідження конспектування розглядається як мовленнєво-комунікативне загальнонавчальне вміння, в основі якого лежить рецептивно-продуктивний, аналітико-синтетичний процес мислительної переробки і письмової фіксації тексту, результатом якого є стислий зв’язний логічний виклад основних положень та істотних деталей – конспект, який дає змогу через певний час, ураховуючи мету мовленнєвої ситуації, відновити здобуту інформацію.

У дослідницькій моделі (рис.1) виділено три складники формування вміння у старшокласників конспектувати навчальні тексти на уроках української мови: теоретичний, організаційний й результативний.