Підготовка студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, поставлено завдання, охарактеризовано методи, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність дослідження, подані відомості про організацію дослідницької роботи, апробацію та впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні основи підготовки майбутніх фахівців аграрного профілю до професійного спілкування в іншомовному середовищі” – узагальнено результати філософських, соціологічних, психологічних і педагогічних досліджень категорії спілкування, проаналізовано проблему професійного спілкування фахівців аграрного профілю в іншомовному середовищі, уточнено поняття “професійне спілкування в іншомовному середовищі”, “підготовка студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі”.

Теоретичний аналіз наукової літератури дає підстави розглядати спілкування як складний багатогранний процес, що досліджується багатьма науками. Філософія вивчає найбільш загальні закономірності спілкування як взаємодії складних систем – суб’єктів. Для соціологів спілкування є, в першу чергу, соціально зумовленим процесом, який забезпечує зв’язок між індивідами, групами, соціальними інститутами та системами. У психології спілкування розглядається як процес взаємодії суб’єктів, у якому відбувається взаємовплив та взаємообмін раціональною та емоційною інформацією. Представниками психологічної науки доведено, що спілкування є однією з найголовніших потреб людини та важливим чинником формування особистості. Професійний розвиток особистості, починаючи з оволодіння професійними знаннями, уміннями і навичками та закінчуючи формуванням професійної культури і самосвідомості, також зумовлюється спілкуванням. Педагогічне спілкування розуміють як систему соціально-психологічної взаємодії між педагогом та учнями, у ході якої відбувається обмін інформацією і взаємовплив та встановлюються певні відносини.

На підставі узагальнення результатів дослідження наукових джерел було визначено, що проблема підготовки студентів аграрних спеціальностей до фахового іншомовного спілкування є особливо актуальною у контексті підвищення якості професійної освіти, проте, це питання ще недостатньо вивчене як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Цей факт зумовив необхідність обґрунтування поняття “професійне спілкування фахівців аграрного профілю в іншомовному середовищі”.

Встановлено, що термін “професійне спілкування” з’явився у педагогічній літературі (В.А. Кан-Калик), а з кінця ХХ століття починає вживатися стосовно представників будь-яких професій для позначення особливостей їхньої взаємодії у професійній діяльності. У цей період з’являються дисертаційні дослідження, у яких вивчаються окремі аспекти професійного спілкування, зокрема проблеми формування культури та стилю  спілкування у різних професійних сферах  (М.С. Коваль, В.А. Лівенцова, П.П. Скляр, Н.М. Соболь).

Обґрунтовано співвідношення понять “ділове спілкування” та “професійне спілкування” як загального (відображає загальні закономірності взаємодії людей у процесі виконання ними спільної діяльності) і часткового (розкриває специфіку взаємодії, що зумовлюється конкретною професійною діяльністю).

Запропоновано аналітичну модель  структури професійного спілкування в іншомовному середовищі, яка включає такі компоненти:  суб’єкти спілкування – представники певної професії, об’єднані спільною діяльністю; потреби та мотиви суб’єктів спілкування;  цілі – загальна мета професійного спілкування, яка полягає в організації і оптимізації спільної діяльності, та особисті цілі суб’єктів; засоби і стратегії спілкування, вибір яких зумовлюється комунікативною ситуацією та індивідуальними особливостями партнерів;  професійна сфера – набір тем, пов’язаних із взаємодією людей у різних галузях економіки під час виконання ними професійних обов’язків; тексти – відрізки усного чи писемного мовлення, які обмежуються тематикою професійної сфери;  результат – реалізація цілей суб’єктів спілкування.

На підставі теоретичного аналізу наукової літератури було встановлено, що професійне спілкування в іншомовному середовищі є процесом взаємодії фахівців, який зумовлюється потребами їхньої спільної професійної діяльності і відбувається у такому лінгвокультурному соціумі, де основним засобом спілкування виступає нерідна хоча б для одного з комунікантів мова. З огляду на це, підготовка студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі – це підготовка майбутніх фахівців сільськогосподарського профілю до взаємодії за межами нашої держави (під час проходження практики чи навчання за кордоном) з представниками історично конкретного об’єднання людей, які проживають на певній території і є носіями іноземної для наших студентів мови та “чужої” їм культури.

Вивчення теоретичних основ проблеми професійного спілкування дозволило зробити висновок про необхідність розробки цілісної системи підготовки студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі.

У другому розділі – “Система підготовки студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі” –  визначено зміст, критерії, показники та рівні готовності майбутніх фахівців до професійного спілкування в іншомовному середовищі, обґрунтовано модель підготовки студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі та педагогічні умови формування готовності до професійного спілкування іноземною мовою.

Проведений аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив визначити готовність до професійного спілкування в іншомовному середовищі як складне особистісне утворення, що сприяє ефективній взаємодії фахівців у професійній сфері нерідного лінгвокультурного соціуму. Компонентами досліджуваної готовності є: 1) мотиваційний – мотивація суб’єктів, ставлення до професійного іншомовного спілкування, спрямованість на взаємодію; 2) операційний – професійна комунікативна мовленнєва компетентність; 3) нормативно-рефлексивний – здатність комунікантів до нормативної саморегуляції і самооцінки своєї поведінки у процесі спілкування. Сукупність цих компонентів у їхньому взаємозв’язку і взаємозалежності становить зміст готовності майбутніх фахівців до професійного спілкування в іншомовному середовищі.

Визначені компоненти дозволили обґрунтувати критерії готовності до професійного спілкування в іншомовному середовищі, зокрема: 1) мотиваційний –  наявність потреби у професійному іншомовному спілкуванні, сформованість мотивації, ставлення до іншомовного спілкування, спрямованість особистості на взаємодію; 2) операційний –  володіння сукупністю комунікативних мовленнєвих компетенцій; 3) регулятивний – нормативність спілкування і рефлексивність особистості. Відповідно до цих критеріїв були виявлені та описані три рівні готовності майбутніх фахівців до професійного спілкування в іншомовному середовищі.

Елементарний рівень характеризується  недостатнім усвідомленням потреби у професійному іншомовному спілкуванні; відсутністю інтересу до вивчення іноземної мови; зовнішньою мотивацією; негативним чи пасивним ставленням до іншомовного спілкування; елементарними знаннями з іноземної мови, обмеженими уміннями та навичками спілкування у побутовій сфері; поверхнево-інтуїтивними уявленнями про норми поведінки в зарубіжних країнах; недостатньо сформованою рефлексивністю.

Середній рівень передбачає: усвідомлення необхідності володіння іноземною мовою як засобом професійної комунікації; пізнавальні мотиви та мотиви самоствердження у професії; позитивне ставлення до іншомовного спілкування; наявність нестійкого інтересу до вивчення іноземної мови; базові компетенції у читанні, говорінні, аудіюванні та письмі, які можуть бути застосовані у стандартних ситуаціях професійного спілкування; ознайомленість з найбільш загальноприйнятими нормами ділового етикету за кордоном; здатність до аналізу комунікативної поведінки.

Для високого рівня характерні: усвідомлення необхідності володіння іноземною мовою як засобом професійного самовдосконалення; внутрішня мотивація; стійкий інтерес до вивчення іноземної мови; творче ставлення до іншомовного спілкування; розвинена професійна комунікативна компетентність в усіх видах мовленнєвої діяльності; глибокі знання лінгвосоціологічних та культурологічних особливостей  іншомовного середовища; висока моральна нормативність спілкування; рефлексивна культура.

У розділі обґрунтовано модель підготовки студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі, яка складається із комплексу таких взаємопов’язаних і взаємозалежних компонентів, як цільовий (підхід і мета підготовки), змістовий (принципи і зміст підготовки), організаційно-методичний (технологія підготовки) і оцінювально-результативний (результат підготовки).

Комунікативний підхід визначає загальне розуміння процесу підготовки студентів до професійного спілкування в іншомовному середовищі як імітації реальної взаємодії фахівців аграрного профілю в певному соціумі, де основним засобом спілкування є нерідна для них мова. Метою підготовки є формування комунікативно достатнього рівня готовності до професійного спілкування в іншомовному середовищі, що передбачає перехід від елементарного до середнього та високого рівнів готовності. Основні дидактичні вимоги до процесу підготовки відображаються у принципах мовленнєворозумової активності, проблемності, індивідуалізації, функціональності, ситуативності, новизни, професійної спрямованості навчальної діяльності, міжпредметних зв’язків іноземної мови зі спеціальними дисциплінами, культурологічності. Пріоритет предметної сторони змісту підготовки забезпечується трьохрівневою моделлю відбору компонентів – від комунікативного аспекту (відбір тем і ситуацій спілкування) до лінгвістичного (відбір текстів) і до процесуального та психофізіологічного (відбір знань, умінь і навичок професійного іншомовного спілкування). Практичним засобом підготовки виступає модульна інтерактивна технологія, яка передбачає виділення у змісті відносно незалежних частин – сукупності тем, об’єднаних певною сферою, оволодіння якими відбувається через спеціально організовану взаємодію учасників педагогічного процесу.   Вивчення кожної теми будь-якого модуля включає три етапи – підготовчий (робота з лексикою), тренувальний (моделювання ситуацій) і творчий (ділові ігри, проекти), які передбачають поступове зростання активності і самостійності студентів в організації взаємодії. Результатом підготовки є сформованість мотиваційного, операційного і нормативно-рефлексивного компонентів готовності до професійного спілкування в іншомовному середовищі на рівні, який дозволяє студентам бути активними повноправними учасниками взаємодії у професійній сфері за межами рідного мовного соціуму.

Розроблена модель підготовки студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі представлена на рис. 1.

На підставі аналізу психолого-педагогічних наукових джерел обґрунтовано сукупність педагогічних умов, дотримання яких сприяє формуванню у студентів готовності до професійного іншомовного спілкування: 1) створення активного навчального середовища; 2) сприяння формуванню у студентів стійкої внутрішньої мотивації щодо професійного іншомовного спілкування; 3) поступове підвищення автономії студентів у професійній іншомовній взаємодії.

Обґрунтована модель підготовки студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі та виділені педагогічні умови розглядаються нами як важливий чинник підвищення якості професійної іншомовної підготовки майбутніх фахівців у сфері сільського господарства.

У третьому розділі – “Експериментальна перевірка ефективності моделі підготовки студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі” – подано результати експериментальної роботи, визначено стан готовності студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі за умов традиційного навчання, описано методику організації формувального експерименту та проаналізовано ефективність моделі підготовки майбутніх фахівців аграрного профілю до професійного спілкування в іншомовному середовищі.

З метою виявлення стану готовності студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі за умов застосування традиційної методики викладання іноземних мов був проведений констатувальний експеримент.