ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ САМОВРЯДУВАННЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ КАНАДИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; охарактеризовано методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, наведені дані про апробацію, впровадження результатів дослідження.

 У першому розділі – „Теоретико-методичні засади виховання громадянськості студентів у вищих навчальних закладах Канади”   – здійснено науковий аналіз історичної ретроспективи феноменів „громадянин”, „громадянство”, „громадянськість” у зарубіжних і вітчизняних дослідженнях; виявлено теоретико-методичні засади цієї провідної якості; охарактеризовано ґенезу виховання громадянськості студентів у вищих навчальних закладах Канади; охарактеризовано зміст етапів науково-дослідної роботи.

На основі опрацьованих наукових досліджень учених різних країн встановлено, що проблема громадянського виховання має тривалу історію і дістала належне обґрунтування і практичне втілення ще у працях видатних представників античності, Давнього Риму, середньовіччя та епохи Відродження.

Дослідники Е. Ісін та П. Магне вважають, що інститут громадянства починає формуватися в Давній Греції близько 500 р. до н.е. Важливу роль як у формуванні й теоретичному обґрунтуванні самого інституту громадянства, так і у вироблені принципів навчання громадянству, відіграли видатні філософи свого часу Платон й Аристотель.

Вироблені в Греції та Римі моделі громадянства та системи освіти у цій галузі, а також ідеї видатних філософів в тій чи іншій формі мали вплив на всі прийдешні покоління, починаючи з епохи Ренесансу і Просвітництва.

Внаслідок вивчення фахової літератури (М. Красовицького, І. Руснака, М. Смирнова,  Г. Бенга, Е. Соренсена, М. Кастелся, Е. Етзіоні-Хелві, Д. Хитера, Е. Ісина и В.С. Тернера, Д. Класмаєра, В. Кімлічки, Дж. Локка, Д. Марша, Т. О’тула, С. Джонса, Т. Маршалла, І. МакГресса, Ф. Фрума, П. Аксельрода i Дж. Рейда та ін.) встановлено, що  система виховання громадськості студентів засобами самоврядування у вищих навчальних закладах Канади є, з одного боку,  спадкоємницею Давньогрецької традиції виховання громадян, а з другого, віддзеркалює національні особливості життя.

 Вивчення фахової літератури дозволило констатувати, що останнім часом педагогічна наука Канади з нових методологічних позицій осмислює історично набутий досвід громадянського виховання, стає більш інноваційною з огляду на сучасні інтеграційні процеси, збільшується її вага та значення у реалізації відповідних освітніх практик; підвищується визначальна роль університетів у розвитку національних, європейських і світових культурних цінностей. Концептуальними засадами канадського громадянського виховання є базові характеристики громадянського суспільства: парламентаризм, права людини, права національних меншин, свобода пересування, свобода отримання освіти будь-якого рівня, демократична законність, мирне співіснування, ненасильницькі способи розв’язання конфліктів, неупереджений, раціональний світогляд, рівність шансів, бережливе ставлення до природи, індивідуальна відповідальність; широка соціальна комунікабельність і відкритість; відповідальність і готовність до участі в створенні вільного і демократичного устрою.

У сучасних умовах громадянськість в Канаді розглядається як активність громадян, спрямована на удосконалення  суспільства шляхом економічної діяльності, соціального обслуговування, волонтерської роботи; відданість й лояльність до демократичного суспільства та держави; конструктивна критика умов політичного і громадського життя з метою його поліпшення. 

Як цілісне особистісне утворення громадянськість виступає у вигляді її складових – громадянських якостей. У кожній з цих якостей поєднується, як і в інтегральній громадянськості, пізнавальний, емоційний і поведінковий компоненти. Співвідношення їх у різних якостях неоднакове: може переважати той чи інший компонент. Цей факт впливає і на назву якостей.

Зарубіжні дослідники Анжела Фалконер, Ричард Даггер, Вильям Галстон, Давид Джонс, Марк Кингвел критеріями громадянськості в демократичній державі вважають співробітництво, пильність, дорадча досконалість та повага до закону (політичний аспект); відданість демократичному суспільству, толерантність, пріоритетність права (морально-етичний аспект); громадська активність, автономність, відповідальність та стриманість (аспект самоврядування). Провідні дослідники громадянськості наголошують, що в основі усіх її аспектів лежить почуття власної гідності, правосвідомість, законослухняність, громадянська культура.

Ми вважаємо, що вище означені якості особистості також можна віднести до основних критеріїв громадянськості.

Дослідження виховання громадянськості студентів засобами самоврядування у вищих навчальних закладах Канади було організоване і здійснене у три етапи. Перший етап науково-дослідної роботи охоплював 2003-2004 рр. і носив пошуково-теоретичний характер, а саме: опрацювання та аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури з досліджуваної проблеми в її теоретичному і практичному аспектах, обґрунтування актуальності теми; вибір об’єкта, предмета, методів  дослідження; визначення мети, завдань, та джерельної бази дослідження, процедури дослідження і опрацювання здобутих результатів, спостереження за діяльністю студентського самоврядування вищих навчальних закладів Канади.

У процесі роботи послідовно вирішувалися завдання: вивчення сутності феномена громадянськості в історичній ретроспективі;  розгляд ґенези проблеми виховання громадянськості студентів вищих навчальних закладів Канади; дослідження змісту, форм і методів виховання громадянськості канадських студентів в умовах глобалізації і мультикультуралізму; розробка й апробація валідності програми дослідження.

На цьому ж етапі вирішувались завдання, пов’язані з вивченням уявлення студентів вищих навчальних закладів Канади про сутність громадянськості та дослідження теоретичних основ самоврядування.

Дослідження уявлень студентів Канади про сутність громадянськості здійснювалась за такими показниками: переконаність у необхідності демократії, пріоритетності прав людини і свободи особистості; участь у громадській діяльності, демократичних процесах своєї держави; вміння відстоювати свої права і свободи; дорадча досконалість; співробітництво з громадськими організаціями; толерантність, автономність, відповідальність, компетентність, стриманість.  

Розв’язання поставленого завдання здійснювалося шляхом бесід,  анкетування респондентів, відібраних методом випадкового добору, серед яких було 160 студентів вищих навчальних закладів Канади (University of Toronto, York University, Institute for Christian Studies).

Результати дослідження показали, що пріоритетність права і повага до закону, які є основою демократії, визнаються значною більшістю респондентів (51,2%) як домінуючі показники громадянськості. Відданість демократичним ідеалам сприймається як необхідний компонент громадянськості 49,5% опитаних. Дуже важливим, особливо з огляду на вік і статус опитуваних, є те, що 22,4% студентів вважають участь у демократичних процесах своєї держави одним з найважливіших показників  громадянськості.  Позитивним є й те, що представники молодого покоління вважають за необхідне бути підготовленими до такої діяльності, це підкреслює важливість дорадчої досконалості (24,3%) та компетентності (21,7%). Разом з тим, тривожним видається низький рейтинг таких показників громадянськості, як співробітництво (12,1%), толерантність (19,3%) і стриманість (11,5%), які саме й забезпечують ефективність сумісної діяльності. Це й же факт підтверджується і тим, що 43,2% студентів вважають показник автономності одним з найважливіших складових громадянськості. Виконане дослідження засвідчило – громадянські цінності канадських студентів в основному зорієнтовані на утвердження демократії,  що є безсумнівним досягненням канадської педагогічної науки і практики.

Результати першого етапу роботи стали основою наукового обґрунтування  його концептуальних підвалин, що у свою чергу обумовило логіку другого етапу дослідження.

Другий етап – контекстовий – здійснювався у 2004-2006 роках і передбачав: збір, аналіз і синтез фактологічного матеріалу діяльності студентського самоврядування у вищих навчальних закладах Канади в період стажування в університетах Йорк та Торонто; порівняння діяльності студентського самоврядування у вищих навчальних закладах Канади і України; розробку структури і змістових компонентів дисертації, відповідно до методології дослідження.

  Упродовж третього етапу дослідження аналізувалися, систематизувалися й узагальнювалися результати отриманих даних, їх теоретичне осмислення, формулювалися загальні висновки. 

У другому розділі – „Реалізація процесу виховання громадянськості студентів засобами самоврядування у вищих навчальних закладах Канади” проаналізовано специфіку становлення та функціонування системи виховання громадянськості студентів вищих навчальних закладів Канади; обґрунтовано принципи, форми і методи виховання громадянськості студентів засобами самоврядування в системі вищої освіти Канади в умовах глобалізації й мультикультуралізму; досліджено позитивні здобутки канадського науково-практичного досвіду та можливості їх творчого застосування у вихованні громадянськості студентів засобами самоврядування в системі вищої освіти України.

Аналіз зарубіжної і вітчизняної педагогічної літератури дозволив констатувати, що система громадянського виховання особистості у канадських університетах пройшла шість етапів становлення.

Перший – релігійно-світоглядний. Його суть полягала у вихованні вищих верств суспільства в дусі високих моральних принципів, які витікали з постулатів християнської віри, і безумовного визнання верховенства церкви в усіх сферах соціуму, а також підготовки освіченого духовенства для діяльності на нових територіях.

Другий – культурно-спортивний, зумовлений секуляризацією освіти, що пов’язана з переходом від гуманітарної до професійної освіти. Для цього етапу характерний практицизм інтелектуальної еліти, орієнтація на здоровий спосіб життя. Участь студентів у найрізноманітніших спортивних клубах та організаціях визнавалась необхідною умовою їх подальшого кар’єрного зростання та засобом становлення громадянськості. Створювалось підґрунтя для демократизації студентського життя, допуск жінок до освіти.

Третій військово-патріотичний, викликаний участю Канади у Першій світовій війні, спрямований на формування канадської самобутності, засвоєння системи цінностей, у центрі якої знаходяться національні інтереси.

Четвертий – громадянсько-професійний. Напередодні Другої світової війни, поряд із збереженням християнських цінностей, світські цінності висуваються на перший план, що призводить до зміни програм навчання. Відповідно змінюються і громадянські цінності, переходячи з морально-етичної сфери в професійну.

П’ятий – національний, пов'язаний з участю Канади у Другій світовій війні і прийняттям у 1947 році Закону про національне громадянство (National Citizenship Act). Суттєвою характеристикою цього етапу стало визнання корінних мешканців Канади рівноправними громадянами країни, лібералізація студентського життя, розгалуження системи студентських організацій і органів самоврядування.

Шостий – етап глобалізації і мультикультуралізму, характерний тим, що основним напрямом громадянського виховання стає безумовне визнання рівності всіх рас, націй і народів, повага до культурного різноманіття населення. Головною ознакою цього етапу виховання громадянськості є, з одного боку, спрямування на культурно-етнічне зближення, а з другого, – чітке оформлення трьох складових суспільства – англомовної, франкомовної та аборигенної. 

Проте, характерною для канадської реальності залишається повага до індивідуального простору інших. Тому пріоритет виховання переміщається на особистість. Акцент ставиться на проблемах демократичного громадянства й соціальної справедливості. Зберігають свою актуальність питання соціальної одностайності та згуртованості різних етносів нації.  Таким чином, у період глобалізації одним із вкрай складних завдань, що стоять перед сучасними університетами, є розробка підходів і методів виховання активного громадянина суверенної держави, відданого демократичним цінностям, лояльного і водночас конструктивно критичного до влади. До них додаються питання, пов’язані з глобалізацією економіки й міграцією робочої сили, інтернаціоналізацією системи вищої освіти.

Виходячи з цього, домінуючим у розумінні громадянськості стає принцип „включення”, що зумовлює демократизацію системи освіти у цій галузі й активізує самодіяльність студентів, яка найбільш яскраво проявляється у розбудові системи самоврядування.

Аналіз канадської наукової педагогічної літератури дав змогу дійти висновку, що для сучасного громадянського виховання приоритетними є дві проблеми – урахування специфічних інтересів студентів аборигенного походження, іноземців і тих, що належать до сімей іммігрантів і адаптація молоді в умовах глобалізації і пов’язаних з нею змін на ринку праці.

На розв’язання цих проблем спрямовують свої зусилля федеральний і провінційний уряди, а також самі заклади вищої освіти, в яких у межах студентського самоврядування вже створюються асоціації аборигенних студентів. Так, в York University діє Асоціація аборигенних студентів (Aboriginal Students Association at York), яка ставить наступні завдання: сприяти отриманню вищої освіти представниками корінних народів, розповсюджувати знання про історію та культуру цих народів як в університеті, так і за його межами, організовувати задля цього відповідні заходи; надавати підтримку організаціям, що займаються збереженням довкілля. Ця діяльність допомагає аборигенним студентам відчувати себе рівноправними громадянами країни, через свою участь у самоврядуванні готуватися до реального життя в громадянському суспільстві і таким чином впливати на його демократизацію. 

Студентське самоврядування в умовах глобалізації розглядається як механізм побудови моделі університетської освіти та засіб розвитку демократичних відносин і демократизації усіх сфер суспільного буття. 

Діяльність студентського самоврядування є самостійною, організаторською і творчою. Вона не вичерпується безпосередньою організацією різноманітних культурно-дозвільних заходів, унормуванням відносин і громадських взаємодій у студентській спільноті, налагодженням дієвої управлінської взаємодії з адміністрацією та органами самоуправління в громаді, взаємодією з студентськими самоврядними організаціями різних навчальних закладів. Під самоврядуванням розуміють допомогу, представництво і керівництво. У реальному житті самоврядування студентів виконує ще одну дуже важливу функцію – прискорення розвитку особистісних організаційно-творчих здібностей студента. Тому велика увага приділяється проблемі лідерства.  

Невід’ємною складовою діяльності студентського самоврядування є становлення громадянина, адже роль громадянина – це не тільки почесна, а й відповідальна людська функція, яка вимагає від особистості конкретних практичних дій у відстоюванні певних, законодавчо закріплених і морально санкціонованих у суспільстві громадянських прав і свобод.

Студентське самоврядування функціонує в чітко зумовлених межах і не може бути формою контролю за академічною та позааудиторною діяльністю університету, яка здійснюється згідно зі статутом і його конституцією. Більше того, в коло обов’язків ректора щодо студентського самоврядування входить контроль за тим, щоб не допустити повної передачі повноважень у будь-якій галузі до студентського уряду. При цьому, однак, ректор має забезпечити представлення юридично узаконених повноважень студентам. 

Наріжним каменем діяльності канадського студентського самоврядування є безумовна повага людської гідності, заборони будь-якої дискримінації за расовою, національною, етнічною ознакою, за кольором шкіри, релігією, статтю, віком, інтелектуальними чи фізичними обмеженнями, мовою, сексуальною орієнтацією або соціальним статусом.

Діяльність студентського самоврядування характеризується  різноманітністю видів: громадські організації - 33,5%; наукові товариства та клуби 30%, етнокультурні товариства – 20%, спортивні й розважальні – 12%,  релігійні – 6%,  і  політичні – 3%. Успішна реалізація цілей і завдань самоврядування забезпечується двома умовами: надзвичайно чіткою структурною організацією й відкритістю усіх аспектів роботи та участю якомога ширшого кола зацікавлених осіб в обговоренні й прийнятті рішень. Друга складова найкраще забезпечується засобами масової інформації, перш за все, студентськими газетами й журналами.

Дослідження діяльності студентських органів самоврядування в Канаді, спрямованих на «освоєння» умов глобалізації, дозволяє виокремити кілька основних напрямів: права людини (політичні, економічні, сексуальні), освіта, зелений рух, охорона здоров’я.

Суттєвих результатів у розв’язані цих проблем досягли такі молодіжні організації: “Антирасистська коаліція” (Anti-Racist Coalition (MARC), “Волонтери без кордонів” (Borderless World Volunteers), “Гідна молодь МакГіл” (Dignitas Youth McGill), “Глобальна коаліція СНІДу” (Global AIDS Coalition), “Покінчимо з бідністю зараз” (EndPovertyNow), “Партія зелених МакГіл” (McGill Green Party’s), “Середовище для людства” (Habitat for Humanity), “Журналісти за права людини” (Jou
alists for Human Rights), “Солідарність за права палестинців” (Solidarity for Palestinian Human Rights (SPHR), “Лікарі без кордонів” (Medicins Sans Frontieres (MSF), “Студенти діють зараз” (STAND: Students Taking Action Now: Darfur), UNICEF,  WUSC (World University Service of Canada), “Міжнародна акція молоді” (Youth Action Inte
ational).

Політичний напрям найбільш яскраво проявляється в роботі таких студентських організацій, як Міжнародна амністія (Amnesty Inte
ational), “Антирасистська коаліція” Anti-Racist Coalition (MARC), Спілка об’єднаних націй (United Nations Society), „Журналісти за права людини” (Jou
alists for Human Rights), “Солідарність за права палестинців” (Solidarity for Palestinian Human Rights (SPHR), “Студенти діють зараз” (STAND - Students Taking Action Now: Darfur).

Окрім студентських клубів та асоціацій, що спрямовують свою діяльність на окремі глобальні проблеми, є й такі, які охоплюють широкий спектр проблем. До їх числа відноситься і відділення загальноканадської організації „Oxfam Canada”  в університеті Торонто. Своєю місією студенти вважають  перспективне вирішення глобальної бідності та несправедливості. Девізом цього клубу є «Справедливий світ, що поважає основні права людини». Ці права дають можливість отримувати достойну оплату за свою працю, мати доступ до освіти та охорони здоров'я, одержувати допомогу у випадках катастроф, що загрожують життю людей. Молодь переконана, що поставленні завдання будуть реалізовані завдяки самостійній роботі членів клубу і співробітництву з іншими групами, які ставлять перед собою подібні цілі.

Усі аспекти організації й діяльності студентського самоврядування чітко і всебічно прописані в Конституції університету, Конституції студентської ради й інших документах, зокрема, фінансових. У підготовці цих документів безпосередню участь беруть вищі органи управління університетом: Рада університету на чолі з президентом і ректором та Рада попечителів.

Згідно з регламентом, усі без винятку студенти, навіть „нестандартні” групи, залучаються до організації й діяльності студентського самоврядування. Це положення забезпечується демократичними принципами виборів і його структурою, яка має три рівні. Першим з них є рівень коледжу, далі йде рівень факультету і насамкінець – рівень центрального студентського уряду (ЦСУ).

Вибори до нього передбачають проведення передвиборчої кампанії та голосування, яке у великих університетах проводиться з використанням Інтернет-технологій. Кожний з кандидатів на будь-яку посаду в центральний студентський уряд має команду підтримки, використовує студентське радіо і пресу, а також розповсюджує і розміщує в Інтернеті листівки з даними про себе і про свою програму дій.

Для свого визнання студентський уряд представляє у вищі інстанції (у кожному університеті вони різні) складену належним чином конституцію і підтвердження легітимності утворення.

Значна увага приділяється фінансовим аспектам студентського самоврядування. Основним джерелом фінансування студентського уряду на всіх рівнях є студентські внески, які утримуються з кожного студента додатково до плати за навчання.

З метою лобіювання інтересів студентів перед урядовцями, які приймають закони в галузі освіти, було створено дві національні студентські організації – Канадська федерація студентів (Canadian Federation of Students/CFS) та Канадська спілка студентських асоціацій (Canadian Alliance of Students Associations/CASA).  Виключенням є провінція Квебек, яка має свою власну федерацію.

Результати нашого дослідження доводять, що така система організації та функціонування канадського самоврядування є справжньою школою демократії, підготовку молоді до життя в складному динамічному суспільстві, ефективним засобом формування громадянської свідомості та лідерських якостей студентів.

Дослідження вітчизняної виховної теорії і практики показало, що студентське самоврядування в Україні традиційно існує на базі діяльності навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації та відноситься до сфери молодіжного врядування в навчальному закладі, що діє на підставі Положення про державний вищий заклад освіти від 5 вересня 1996 року, Типового положення про органи студентського самоврядування від 3 квітня 2001 року та Закону про освіту від 17 лютого 2002 року. Інституційно органи студентського самоврядування, як форма молодіжного врядування на рівні закладу, курсу, групи, студмістечка та академічної групи, опікуються такими проблемами: забезпечення й захист прав та інтересів студентів; сприяння навчальній діяльності; організація спільних заходів з молодіжними організаціями, вищими навчальними закладами; сприяння створенню належних умов та розв’язання проблем проживання, відпочинку, студентських обмінів, діяльність гуртків, секцій, клубів тощо. Важливим аспектом діяльності органів студентського самоврядування є співпраця зі студентськими профспілковими організаціями у ВНЗ.

Між тим, можливості студентського самоврядування з виховання громадянськості студентів ще не використовуються у повному обсязі. Проголошення декларацій про студентське самоврядування та реальний його стан в окремих навчальних закладах не завжди збігаються.

Як показало дослідження, самі студенти не завжди мають адекватні уявлення про цілі та завдання органів самоврядування, не знають чим вони опікуються у їхніх навчальних закладах, не знайомі з їхньою діяльністю та керівниками. В результаті проведених опитувань, анкетувань, інтерв’ю виявлено такі основні проблеми студентського самоврядування в Україні:

- учасники кожного існуючого органу студентського самоврядування визнають сьогодні проблему законодавчого закріплення необхідних прав і повноважень органів студентського самоврядування. Зокрема, важливе значення мають такі аспекти, як право участі студентів в процесі прийняття рішень на рівні адміністрації ВНЗ та можливості щодо фінансування;

- громадянська пасивність молоді пов’язана з невпевненістю у можливостях і спроможності органів студентського самоврядування  вирішити конкретні проблеми і вплинути на процеси, що відбуваються у ВНЗ та суспільстві;

- студентська громада відчуває нагальну потребу в навчанні та професійних тренінгах з інституалізації органів студентського самоврядування, їхнього менеджменту, навчанні написанню і реалізації проектів, можливостей фандрайзингу, співпраці з партнерами.

Результати дисертаційного дослідження дають підстави стверджувати, що розв’язанню цих проблем може сприяти запровадження канадського  позитивного науково-практичного досвіду в систему вищої педагогічної освіти України, оскільки порівняльний аналіз засвідчує їх спільні проблеми й подібні перспективи демократичного розвитку. Студентське самоврядування обох країн органічно пов’язане зі світовими модернізаційними змінами, що відбуваються в суспільному житті.

Для підвищення ефективності процесу виховання громадянськості студентів України засобами самоврядування нами були визначені ті аспекти канадського досвіду, які можна розглядати як найбільш перспективні для впровадження в українську систему вищої освіти. До них відносяться: демократизація взаємовідносин між органами студентського самоврядування та керівництвом університету на всіх рівнях; розширення сфер діяльності і впливу студентського самоврядування (в межах і поза межами університетів); формулювання суті і завдань студентського самоврядування у відповідності зі світовими глобалізаційними процесами; удосконалення фінансового забезпечення; активізація форм діяльності студентських засобів масової інформації; підвищення вимог до моральних якостей лідерів студентського самоврядування; планування, звітність і прозорість діяльності органів студентського самоврядування; залучення до активної діяльності студентів усіх курсів і форм навчання.

Виокремлюючи ці аспекти, ми виходили з їх значущості для виховання українського громадянина-патріота, гуманіста і демократа, спроможного сприяти входженню України рівноправним партнером до європейської і світової спільноти, а також  наявності в українській системі вищої освіти інфраструктури, що дозволяє запровадити відповідні форми.

З метою перевірки ефективності вище розкритої системи студентського самоврядування Канади та її відповідності українським реаліям нами було здійснено впровадження перспективних аспектів канадського досвіду в вищі навчальні заклади України: факультет іноземної філології Запорізького національного університету, Нікопольський інститут Запорізького національного університету, соціально-гуманітарний факультет Мелітопольського державного університету, Запорізький педагогічний коледж.

Підсумки впровадження Канадського досвіду у вищі навчальні заклади України показали, що основна частина студентів усвідомлює свої громадянські права ї обов’язки, має достатній рівень громадянськості, орієнтована на активну участь у діяльності самоврядування, уподобання, спрямовані на розбудову правової демократичної держави та громадянського суспільства.