ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі наводиться актуальність теми дослідження, розкривається ступінь розробленості проблеми, формулюється об’єкт, предмет, мета і завдання роботи, визначається її наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію та публікації.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади виховання в сім’ї моральних якостей дітей молодшого шкільного віку засобами природи у Великій Британії” досліджено основні теоретичні та філософські положення, на яких ґрунтується система сімейного виховання у Великій Британії, формуються у молодого покоління етичні ідеали, прищеплюється повага до загальноприйнятих у британському суспільстві норм і правил поведінки та способу життя; здійснено історико-педагогічний аналіз пріоритетів у вихованні моральних якостей дітей молодшого шкільного віку, показано роль природи в досягненні постульованого виховного ідеалу.

Велика Британія відома як країна з міцними традиціями сімейного життя, де турбота про молоде покоління та виховання в нього моральних якостей посідає пріоритетне місце. У британській родинній педагогіці прищепленню дітям моральних якостей традиційно приділяється велика увага. Особливо ретельно плекаються такі найбільш шановані в суспільстві риси національного характеру, як громадянськість, любов до рідної землі й Батьківщини в цілому, турботливе ставлення до тварин, дбайливий догляд за рослинами, природоцентризм, емпатійність, добродійність, ощадливість, працелюбність, прагматизм, діловитість, доброчесне відношення до сім’ї, респектабельність, повага до національних цінностей свого народу. Важливу роль у вихованні в британській сім’ї моральних якостей у молодого покоління відіграє релігія.

Наведені в дисертаційному дослідженні дані засвідчують, що переважна більшість британців сповідує християнство. Тому, незважаючи на існуючі конфесійні розбіжності (у Великій Британії, домінуючими є три християнські церковні організації: в Англії – це англіканська церква, головою якої є монарх; у Шотландії – пресвітеріанська церква, що управляється пресвітерами, обраними з мирян, і пастором; у Ірландії – католицька церква, підпорядкована Ватикану), християнські чесноти і цінності, викладені у Святому Письмі, визнаються за основоположні. У країні діють й церковні організації, створені представниками інших конфесій. Релігійне виховання зростаючого покоління підтримується державою і передбачене Національним навчальним планом в усіх типах шкіл протягом всього терміну навчання. Таким чином, досягається принципова єдність у визначенні ціннісних орієнтацій в моральному вихованні дітей в сім’ї і школі та прищеплення їм вивірених історичною практикою попередніх поколінь людських якостей, які, інтеріоризуючись в індивідуальній свідомості, проявляються в культурі суспільних відносин, етичних нормах громадського життя.

У британській національній традиції християнське милосердя і добродійність яскраво виявляються у ставленні до природи та представників живого як творінь Бога. У християнському віровченні людина розглядається як господар, якому творець заповідав дбайливо використовувати започатковане Ним і піклуватися про примноження доручених їй природних багатств. Отже, існуючий у природі порядок встановлено і освячено Богом. Тому, наслідування природі, її використання у виховних цілях, визнається за богоугодну справу.

Британські педагоги вважають, що опора на духовні цінності й ідеали, закладені в релігійних постулатах, сприяє моральному вихованню молодої людини, для якої загальноприйняті норми і принципи набувають особистої значущості. У зв’язку з цим особлива увага приділяється дітям молодшого шкільного віку, які, в силу характерних для них змін у психічній організації, пов’язаних в першу чергу з усвідомленням власного «Я», потребують моральної підтримки й допомоги з боку дорослих. Це, насамперед, батьки й шкільні вчителі. Саме їхній авторитет і відповідальність за дитину в перехідний період її становлення відіграють провідну роль у формуванні моральних якостей. Релігія в даному випадку забезпечує духовний зв’язок між моральними ціннісними орієнтаціями, закладеними в сім’ї у дошкільний період, і які продовжують прищеплюватись вже на новому якісному рівні в шкільних умовах. У дисертації докладно висвітлюються й аналізуються наведені вікові етапи духовно-морального розвитку дітей та прищеплення їм найбільш шанованих у британському суспільстві моральних якостей.

Значний внесок у розвиток сімейної педагогіки у Великій Британії, поширення гуманістичних ідей виховання зростаючого покоління на принципах природовідповідності зробили Ф.Бекон, Я.А.Коменський, Дж.Локк, Дж.Міль, Г.Спенсер, А.Шефтсбері. Здійснені мислителями обґрунтування і доведення щодо необхідності рахуватися з віковими і природними задатками дітей, суттєво вплинули на практику сімейного виховання, започаткувавши в ній людинолюбні ідеали. Британські педагоги вважають, що моральні якості молодої особистості формуються не тільки й не стільки батьківськими повчаннями і напучуваннями, скільки способом життя самих батьків та їхнім ставленням до дітей.

У дисертаційному дослідженні простежено еволюцію природоцентричної домінанти в сімейному вихованні Великої Британії. Помітна роль в її утвердженні належить класику британської педагогіки Джону Локку, який у своєму трактаті „Думки про виховання” довів доцільність використання природи в формуванні гармонійно розвиненої особистості – джентльмена. Узагальнений образ цієї постаті становить виховний ідеал британського суспільства, який видозмінюється за формальними  ознаками відповідно до умов часу і рівня розвитку педагогічної науки, зберігаючи притаманні йому сутнісні характеристики (моральність, порядність, духовність, розсудливість, передбачливість, ощадливість, витонченість). Ідеї Дж. Локка щодо врахування закладених природою в дитині задатків і їхнє стимулювання засобами природи і в природі отримало визнання в британській педагогіці й набуло поширення в сімейному вихованні. Мислитель радив максимально використовувати виховні можливості природи, її благодатний вплив на зростаючу особистість, враховувати вікові особливості дитини. Обстоювана ним доцільність фізичних вправ, прогулянок на свіжому повітрі, загартування, користування зручним вбранням та споживання простої і здорової їжі набула загальнонаціонального визнання і стала специфічною відзнакою справжнього британця, істинного джентльмена. Погляди Дж. Локка на природу як рушійний чинник у вихованні гармонійно розвиненої особистості з практично орієнтованим мисленням отримали подальшого розвитку в теоретичних та емпіричних педагогічних інноваціях Ж.-Ж.Руссо, Дж.Міля, Г.Спенсера, Р.Баден-Пауелла, Дж.Дьюї, М.Дауні, А.Келлі, С.Берта.

Джон Локк надавав перевагу домашньому, тобто сімейному вихованню, вважаючи його більш ефективним. Ця думка не втратила актуальності й сьогодні, але зазнала певних змін відповідно до потреб і вимог сучасності, найголовнішими з яких є забезпечення батьками доброякісної освіти для своїх дітей, виховання громадянської зрілості, моральної культури, любові до природи та її ощадливого споживання.

У британській традиції сімейного виховання чільне місце посідає гра. Її теоретичні основи було закладено класиками англійської педагогічної думки: Дж.Локком, Дж.Мілем, Т.Мором, Р.Оуеном, Г.Спенсером та ін. Ігрова діяльність, на думку британських педагогів, сприяє засвоєнню і усвідомленню моральних норм поведінки, культури спілкування з іншими людьми, розумінню цінності речей і матеріалів. Діти молодшого шкільного віку заохочуються до участі в рольових іграх. Важливе призначення рольових ігор полягає в тому, що вони сприяють розвитку комунікативних навичок, уміння знаходити колективні рішення висунутих завдань, формують ініціативність, вчать рахуватися з думкою оточуючих, обстоювати власну позицію. Для молодших школярів рольові ігри слугують дієвим засобом соціальної адаптації. Тематикою рольових ігор часто стають сюжети, пов’язані з природним довкіллям, захистом потерпаючих від екологічної кризи тварин і рослин, які в переважній більшості є героями улюблених мультфільмів, казок, оповідей і оповідань. Приклади рольових ігор, побудовані на сюжетах природи та екологічній проблематиці, наводяться і аналізуються у дисертаційному дослідженні.

Дослідженням встановлено, що у вихованні в сім’ї моральних якостей дітей молодого шкільного віку у Великій Британії важлива роль належить природі. Любов до природи є національною рисою британців, що передається із покоління в покоління і прищеплюється молоді від народження. Природа сприймається британцями як взірець досконалості, джерело здоров’я, гармонійного розвитку особистості, її самоактуалізації та соціального утвердження. Тому в сімейному вихованні дітей активно залучають до виконання різноманітних доручень, пов’язаних із природою. Це догляд за кімнатними рослинами, свійськими та прирученими тваринами, допомога батькам із конструювання та облаштування присадибного ландшафту, розбивка квітників, формування крони дерев тощо. Вважається, що природа як творіння Бога потребує дбайливого ставлення з боку людини, оскільки сама природа і все суще у ній створені Богом для добра людини. Отже, любов до Бога виявляється і в любові до природи. Наведена сентенція спрямована на вдосконалення моральних якостей молодого покоління. Постульованний у ній виховний ідеал набуває особливої ваги у молодшому шкільному віці, коли опанування моральних цінностей відбувається вже на свідомому рівні.

Проведене дослідження дозволило виявити такі пріоритети в сімейному вихованні дітей молодшого шкільного віку у Великій Британії. Це – духовна, емоційна та інтелектуальна розвиненість, фізичне і психічне здоров’я, працелюбність, любов до природи та сущих у ній створінь, відповідальність за наслідки діяльності в природі та суспільстві. Визначені пріоритети становлять основу моральних якостей особистості, на якій виховуються інші етико-моральні властивості (емпатійність, доброзичливість, філантропійність, витривалість, стриманість, прагматизм, ощадливість, виваженість, кмітливість, дотепність, почуття гумору, оптимізм та ін.) Плекання добропорядних якостей в британській сім’ї у молодого покоління обов’язково відбувається з опорою на природний чинник. Його присутність виявляється фактично в усіх сферах життєдіяльності: фольклорі, звичаях, побутовому оточенні, аматорстві, мистецтві, праці тощо. В англійських прислів’ях, приказках, загадках відбивається народна мудрість повчально-дидактичного і виховного характеру, що базується на осмисленні явищ природи, поведінки живих істот, наслідках втручання людини в природні процеси тощо. Для британця опанування знаннями про природне довкілля, норми і правила поведінки в ньому асоціюється із зміцненням моральних якостей. Тому використання природного компоненту в сімейному вихованні молодших школярів є самобутньою національною традицією.

Як показує дослідження, природний компонент переважає в казковій творчості, дитячих оповіданнях, кінотворах, мультиплікаційних фільмах, де улюблені герої, найчастіше представники тваринного світу, виявляють найкращі моральні якості, що наслідуються дітьми. Вихованню доброчесності, милосердя, естетичного смаку, широкої ерудиції щодо навколишнього світу сприяє турбота про безпритульних тварин, виготовлення годівниць для птахів та годування їх у холодні пори року, надання допомоги у випадку ушкоджень або захворювань. Знання про природу та навички природозахисного характеру молодші школярі поглиблюють й удосконалюють у школі й за підтримки батьків використовують в доступній для них практичній діяльності. Це – допомога батькам у вирощуванні городніх культур, розбивка домашніх квітників, прикрашання подвір’я рослинами, що поєднуються за біологічними ознаками, правильне годування свійських і приручених тварин, турбота про їхнє здоров’я та зовнішній вигляд тощо.

Значний вплив на теорію і практику сімейного виховання у Великій Британії мала педагогіка прагматизму, засновником якої був видатний американський мислитель, психолог, соціолог і педагог Джон Дьюї (1859 – 1952 рр.) Його погляди склалися в умовах остаточного утвердження індустріального суспільства і тому знайшли підтримку у Великій Британії як провідної промислово розвиненої держави Європи і світу, що утримувала пальму першості в цій іпостасі, починаючи з XVII століття і до кінця Другої Світової війни (40 рр. ХХ ст.). Дьюї вважав за необхідне готувати дитину до роботи дорослого, а тому зосереджував увагу на прищепленні їй потреби самостійно здобувати знання та постійно самовдосконалюватися. Навчання через діяльність, доводив вчений, найбільш повно відповідає намаганням зв’язати дітей з реальним життям. На думку Дьюї, найважливішим уроком, що дитина має засвоїти, – це практичний, оскільки вона мусить пристосовуватися до людей і до роботи. Підготовка молодого покоління до усвідомленої діяльності з корисними цілями не може бути прискореною, а здійснюватися відповідно до сил і потреб дитинства. Батьки, наслідуючи природу дитини, вчиняють морально, надаючи їй змогу вільно розвиватися, „оскільки без свободи немає гарантії розвитку”. Важливо, підкреслює Дьюї, щоб прищеплення почуття свободи відбувалося у безпосередній єдності з формуванням громадянського духу. Оптимальним середовищем для повноцінного виховання особистості Дьюї вважав школу.

Для британської дійсності ідея піднесення соціальної і виховної ролі шкільних закладів була надзвичайно актуальною, оскільки переважна більшість дітей віком від 5 до 7 років починає відвідувати дворічну школу для малюків (infant school). Враховуючи постійно зростаючу популярність громадського виховання як умови соціалізації підростаючого покоління та його адаптації до реалій суспільного життя у Великій Британії, батьки виявляють позитивне ставлення до раннього призвичаєння своїх дітей до шкільного навчання. Британському суспільству імпонує думка Дьюї щодо практичної користі шкільного навчання і виховання, що в своїй основі покликане розв’язувати соціально значущі завдання, готувати молодь, починаючи з інфантного віку, бути водночас конкурентоспроможною і толерантною, різнобічно освіченою і практично мислячою, самодостатньою і товариською, високоморальною і підприємливою, винахідливою і наполегливою, свободолюбивою і дисциплінованою. Педагогіка Джона Дьюї значною мірою ініціювала цікавість до природного довкілля, посилення її ролі в громадянському вихованні.

У роботі ґрунтовно розкриваються позитивні та негативні сторони класичної прагматичної педагогіки, а також наслідки її виховного впливу на покоління людей, яке стало причетним до появи глобальної екологічної кризи (кінець 60-х рр. ХХ ст.) в силу домінуючих утилітарних поглядів на взаємостосунки людини з природою. У наш час прагматистські педагогічні концепції зазнали значного впливу з боку гуманістичних педагогічних течій, в тому числі й такої нової галузі педагогічної науки і практики, як екологічна освіта, що активно розвивається. Гуманізація прагматистської педагогіки спрямована на виховання моральних якостей у молодої генерації в сім’ї і школі, починаючи з початкових класів, які відповідають сучасним уявленням добропорядності та людинолюбства і забезпечують можливість подолання найбільш актуальних проблем сьогодення, в числі яких екологічні проблеми та проблеми взаємин людини з природою посідають пріоритетне місце на національному та глобальному рівнях.

У другому розділі «Педагогічні умови, форми і методи виховання в сім’ї моральних якостей дітей молодшого шкільного віку засобами природи у Великій Британії» охарактеризовано сімейні виховні традиції, проаналізовано форми, методи і засоби прищеплення моральних якостей в досліджуваній  віковій категорії дітей, розкрито педагогічні умови їхньої реалізації у сучасній британській сім’ї, визначено вплив природного чинника на результативність морального виховання молодших школярів у сім’ї, узагальнено досвід співпраці батьків і педагогів у вихованні моральних якостей молодших школярів засобами природи у Великій Британії.

Велика Британія славнозвісна своїми традиціями, що глибоко шануються, ретельно зберігаються й перманентно поповнюються. Британський традиціоналізм часто асоціюються із консерватизмом, але притаманна британцям прихильність до установлених норм і способу життя скоріше пов’язується із збереженням власної національної ідентичності, бажанням не втратити досвід і здобутки попередніх поколінь, що є неоцінним джерелом мудрості для продукування нових ідей, поглядів, рішень, ціннісних орієнтацій. У такому контексті консервативна прихильність слугує своєрідним захистом проти руйнування набутих досягнень, недбалого ставлення до успадкованих цінностей, в тому числі й у галузі сімейного виховання, прищеплення молоді моральних якостей. Для того, щоб ґрунтовно проаналізувати сімейні традиції виховання моральних якостей дітей молодшого шкільного віку в сучасній британській сім’ї, які становлять один із центральних аспектів дисертаційного дослідження, було порівняно і докладно розглянуто поняття „традиція”, подане в таких авторитетних довідникових джерелах, як „Великий тлумачний словник сучасної української мови”, „Словник іншомовних слів” (обидва довідники видані в Україні), „Словник активізації мовної діяльності Лонгмана”, опублікований у Великій Британії, Американський словник для коледжів, Тлумачний словник французької мови „Ля Рус” та Радянський енциклопедичний словник. Це надало можливість виявити сутність поняття, що розглядається, та адекватно використати його для дослідження сімейних традицій виховання моральних якостей у молодших школярів засобами природи.

Встановлено, що родинні виховні традиції британців значною мірою базуються на природному матеріалі, що органічно вписується у загальноприйняті народні та етнічно забарвлені свята, події, звичаї, обряди, смаки, норми поведінки, уподобання тощо. До них відносяться святкування Дня матері та Дня батька. Молодші школярі готуються до цього свята надзвичайно ретельно. За два дні до свята в школі не проводяться офіційні заняття. Діти за допомогою вчителя працюють над виготовленням різноманітних аплікацій з природних матеріалів, зображуючи частіше за все на Матусину неділю улюблені мамині квіти, свійських або екзотичних тварин. Цій тематиці присвячуються й малюнки або вироби із пластелину, глини, каменю, дерева, жолудів тощо. На День батька родина намагається задовольнити його найулюбленіші смаки, серед яких домінують спортивні ігри на свіжому повітрі, рибна ловля, прогулянки у привабливих природних куточках, організація сімейних пікніків. На свята батька й мами готуються традиційні святкові страви, багаті овочами, фруктами, зеленню. Виховання дітей на сімейних і народних традиціях сприяє формуванню у них почуття психологічної єдності з родиною, самоідентифікації з її ментальністю, яке з часом поширюється на більш масштабні структури – друзів, сусідів, квартал, район, регіон, етнічну спільноту, націю. Наявність природного чинника посилює виховний вплив на молодшого школяра, оскільки в свідомості дитини відбуваються позитивні асоціації з його використання, формується відчуття обов’язковості його присутності, неможливості повноцінно виявити свої емоції поза ним. Унаслідок цього молодші школярі починають сприймати природу як високу духовну цінність, що потребує поважливого ставлення до себе. Ігнорування природи як цінності неприпустиме і не може бути допущене за моральних переконань, сімейних і народних традицій. Дослідження показує, що у вихованні моральних якостей в дітей молодшого шкільного віку використовуються й інші традиційні для Великої Британії національні свята, в яких природний компонент є обов’язково присутнім: Травневий день, Пасха, Різдво, День Валентина. Виховні можливості цих свят детально висвітлюються в дисертації.

Значну роль у вихованні в сім’ї моральних якостей у молодших школярів відіграє поширена у Великій Британії традиція заняття спортом. Схильність до спортивних вправ невід’ємна від природи. Здорове довкілля асоціюється із фізичним здоров’ям людини. Дослідження показує, що у британців концепція моралі значною мірою походить від спорту. Наслідування правил чесної гри в стосунках з людьми, як й у спортивних змаганнях, є критерієм їхнього морального самопочуття. Ці риси національного характеру прищеплюються з дитинства. Батьки приділяють особливу увагу тому, щоб діти обов’язково займалися спортом на лоні природи, оскільки це сприяє їхньому фізичному загартуванню, зміцненню вольових якостей,  емоційному розвитку. Виховання моральних якостей в британській сім’ї неможливе без опікування тваринами. Особливо у англійців домашні тварини є центром усіх турбот. Діти, виховані на пріоритеті гуманного ставлення і любові до представників тваринного світу, не дозволяють собі жорстоко поводитися з ними, готові стати на захист безпритульних або знедолених тварин. Почуття емпатійності залишається у британців на все життя і виявляється по відношенню до людей, суспільства і до природи, що потерпає від екологічних катаклізмів. Значну підтримку в утвердженні аніматичної традиції надає школа. Діти молодшого шкільного віку залучаються до посильних заходів із захисту представників флори і фауни, відвідують зоопарки і звіроферми, де знайомляться з умовами життя тварин, представлених у них, піклуються про них і доглядають за ними.

Дослідження дозволило виявити найбільш поширені методи виховання в сім’ї моральних якостей у дітей молодшого шкільного віку засобами природи, котрі британські педагоги розподіляють на три основні групи: методи формування позитивного досвіду поведінки в процесі діяльності, методи соціалізації та формування суспільної свідомості, методи стимуляції діяльності. Наведені групи методів спираються на такі перевірені практикою сімейного виховання методи, як привчання, вправи, доручення, вимоги, приклади, заохочення, покарання, стимуляція, вибір доцільної поведінки в альтернативних ситуаціях. У британській традиції морального виховання дітей в сім’ї застосування цих методів відбувається,

виходячи із принципу природовідповідності та використання природи в зміцненні моральних якостей та духовних сил молодшого школяра.

У сімейному вихованні Великої Британії переважають гуманні методи педагогічного впливу на дитину, котрі не принижують її людської гідності, сприяють розвитку моральної свідомості. У числі методів, спрямованих на виховання в сім’ї моральних якостей у молодших школярів, посідають: педагогічна вимога, суспільна думка, очікування задоволення, похвала, напучення, застереження, нагорода, навіювання. Виховна робота з дітьми в британських сім’ях базується переважно на передуванні морального фактора, коли не страх або нагорода визначають поведінку дитини, а почуття задоволення від сумлінно виконаного обов’язку. Тому головний акцент у вихованні в сім’ї моральних якостей у дітей молодшого шкільного віку ставиться на формуванні культури совісті і усвідомленні обов’язку, що, на думку британських педагогів, слугують спонукальним мотивом до морально виважених вчинків.

У вихованні моральних якостей дітей молодшого шкільного віку в британській сім’ї важливе місце відводиться спілкуванню. Британські педагоги вважають, що через спілкування батьки краще пізнають своїх дітей, проникаються їхніми інтересами і потребами, відчувають зміни, що відбуваються в психічному розвитку молодшого школяра. До числа ефективних форм спілкування батьків із дітьми молодшого шкільного віку відносять сумісну діяльність, екскурсії в естетично привабливі природні куточки, спортивні ігри, читання вголос Святого Письма, дитячих книжок, часописів, перегляд дитячих теле- або відеофільмів і мультфільмів з наступним обговоренням і обміном думками щодо сюжету або окремих епізодів побаченого.

Як показує дослідження, виховання в сім’ї моральних якостей дітей молодшого шкільного віку у Великій Британії відбувається за таких умов: піклування батьків про психічне і фізичне здоров’я дитини, її духовно-моральний розвиток, прищеплення поваги і любові до праці, заохочення до участі в філантропійних акціях, природозахисній діяльності, створенні естетичного середовища, дотримання законів, приписів, традицій, що підтримують стабільність життя, забезпечують громадський порядок, дисциплінують особистість.

У Великій Британії створена і діє розгалужена система надання кваліфікованої допомоги батькам у вихованні дітей в сім’ї, прищеплення їм моральних якостей, що відповідають сьогоденним етико-гуманітарним уявленням про досконалу людину, побудованих на кращих національних і загальнолюдських цінностях. Цьому значною мірою сприяє ухвалений урядом Великої Британії «Акт з підтримки дитини». Відповідно до чинного та інших законодавчих актів, спрямованих на захист дитинства, у країні розпочато цілеспрямовану роботу з підвищення педагогічної культури батьків. Активну участь у цьому процесі беруть шкільні заклади, де для батьків організовуються спеціальні тренінги, семінари, конференції, на яких порушуються гострі питання з психології дитинства, обговорюються певні виховні ситуації, пов’язані з віковими особливостями дітей молодшого шкільного віку. На рівні початкової школи батьки залучаються до організації й участі в різних виховних заходах (виставок, концертів, спортивних змагань, природозахисних акцій тощо). Більш цілеспрямовано роботу в цьому напрямі здійснює спеціально створений у 1990 році Центр сім’ї, що є спеціалізованою державною структурою, яка опікується підвищенням педагогічної культури батьків. Його компетенцією є розробка програм і проектів, здатних на основі сучасних досягнень у галузі педагогіки і психології забезпечити потреби сім’ї у вихованні молодого покоління, розвитку в нього високих духовних, інтелектуальних та інших якостей. Успішною у цьому відношенні є програма «Щаслива сім’я», яка містить корисні поради щодо виховання дітей молодшого шкільного віку, а також налаштовує батьків на конструктивну співпрацю зі школою.

До психолого-педагогічної просвіти батьків залучаються й існуючі в країні засоби масової інформації (телебачення, преса, радіо, створюється різноманітна відеопродукція, Інтернет-сайти тощо). Суттєву допомогу в удосконаленні психолого-педагогічної компетенції батьків надають заклади культури й освіти (бібліотеки, музеї, педагогічні коледжі, університети). Не залишаються осторонь і громадські та дитячі організації. Особливо активні в цьому плані жіночі організації Великої Британії.