ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ДО ВИКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, викладено концепцію, завдання і методи дослідження, його зв’язок з науковими програмами, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів.

У першому розділі – “Теоретичні засади дослідження проблеми підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах до викладацької діяльності” – проаналізовано основні поняття дослідження; здійснено ретроспективний аналіз досвіду підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах; розглянуто психолого-педагогічну підготовку дизайнерів як проблему сучасної професійної освіти; визначено завдання сучасного дизайн-освітнього простору щодо підготовки майбутніх дизайнерів до викладацької діяльності.

За результатами аналізу філософської, педагогічної, психологічної літератури визначено сутність понять “дизайн”, “дизайн-освіта”, “діяльність”, “викладацька діяльність”, “інноваційна діяльність”, “творча діяльність”, “психолого-педагогічна підготовка”, “готовність”, що визначають специфіку підготовки майбутніх дизайнерів до викладацької діяльності і мають неабияке значення для нашого дослідження.

Викладацька діяльність характеризується як складний, багатофакторний, динамічний процес, що здійснюється в постійно змінюваних умовах та дає можливість розвиватися як студентам, так і викладачам з урахуванням їх індивідуальних особливостей. Інноваційна викладацька діяльність створює нові нормативи особистісно-творчого, індивідуального спрямування й у такий спосіб уможливлює поєднання у єдине естетичного та технологічного аспектів у навчанні дизайну. Неабияке значення у навчально-практичній і науково-дослідній роботі посідає психолого-педагогічна підготовка, яка є динамічним процесом, а її складові – дисципліни психолого-педагогічного циклу – важливими компонентами щодо визначення професійної спрямованості. Результат підготовки майбутніх дизайнерів до викладацької діяльності ми розглядаємо як готовність щодо свідомого вибору професії, наявність теоретичних знань, практичних умінь і навичок, комунікативних умінь, реалізацію творчого задуму, що загалом сприяє передачі знань, умінь і навичок учням.

Вивчення історичного аспекту дизайн-освіти показало, що першими художньо-промисловими школами нового типу були БАУХАУЗ (художньо-промислова школа), заснований у 1919 році, і ВХУТЕМАЙС (Вищі художньо-технічні майстерні), заснований у 1920 році. Головною лінією БАУХАУЗа став професійно-художній напрям, а саме, розроблялася естетика функціоналізму, принципи сучасного формотворення в архітектурі та дизайні, формування матеріально-побутового середовища засобами пластичних мистецтв. Студентів БАУХАУЗа навчали надавати функціональній формі естетичної значущості. У ВХУТЕМАЙСі склалася дворівнева система підготовки студентів. Перші два роки студенти усіх спеціальностей вивчали пропедевтичні курси на Основному відділенні. По закінченню основного відділення, студенти продовжували навчання на одному з восьми факультетів.

Період зародження дизайн-освіти в світових масштабах – кінець ХІХ-початок ХХ століття. Масова ж підготовка дипломованих дизайнерів у розвинених країнах розпочалася у 50-х роках ХХ століття. Викладанню дизайну почали надавати значної уваги у Великій Британії, Сполучених Штатах Америки, Франції, країнах Північної Європи. У 80-тих роках ХХ століття дизайн-освіта бурхливо розвивається в країнах Південно-Східної Азії, Австралії, Новій Зеландії.

Становлення дизайн-освіти в Україні розпочинається діяльністю Вільної Академії Мистецтв у Львові (1905 р.). У 20-тих роках ХХ століття дизайн-освіта починає також розвиватися у Києві, Одесі. У1962 році в Харківському художньо-промисловому інституті розпочалася підготовка фахівців дизайну. У той же час у містах Галичини і Буковини розвивались численні промислові школи. Промислові школи також відкрито у Львові і Станіславі. Дизайнерські спеціалізації поступово виникають у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв), Українському державному лісотехнічному університеті (м. Львів), Національній академії мистецтв і архітектури (м. Київ) та ін.

Дизайн-освіта України ґрунтується на активному використанні світових і національних інформаційних технологій, розвивається у межах загальноєвропейських процесів, що сприяє набуттю численних спільних рис з дизайн-освітою європейських країн.

Підготовка майбутніх дизайнерів до викладацької діяльності досягається завдяки розв’язанню низки завдань у дизайн-освітньому просторі, серед яких гуманістична спрямованість дизайн-освіти, її особистісна орієнтація, саморозвиток творчої індивідуальності студентів-дизайнерів, формування навичок мистецько-педагогічного мислення, розвиток культури мовлення студентів посідають провідні позиції. У цьому сенсі не можна обійти увагою вагомість психолого-педагогічної підготовки. Проте сукупна кількість дисциплін цього циклу суттєво коливається у різних навчальних закладах України. Провідною дисципліною психолого-педагогічного циклу у ВНЗ є “Основи психології та педагогіки”, натомість інші дисципліни представлено в недостатньому обсязі. Відтак унеможливлюється якісна підготовка майбутніх дизайнерів до викладацької діяльності.

Встановлено, що наразі гостро постала проблема підготовки майбутніх дизайнерів до викладацької діяльності, саморозвитку їх викладацької культури інтеграції професійної, мистецької та психолого-педагогічної підготовки, створення умов для неперервної професійної освіти, самовдосконалення.

У другому розділі – “Сучасні особливості підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах до викладацької діяльності” – проаналізовано практику підготовки майбутніх фахівців-дизайнерів у вищих навчальних закладах