СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ ВЫСШЕГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО И БИЗНЕС-ОБРАЗОВАНИЯ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ АМЕРИКИ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено мету, завдання, об’єкт і предмет дисертаційної роботи, розкрито її методологічні та теоретичні основи, методи, джерела, встановлено хронологічні межі дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію й упровадження отриманих результатів.

У першому розділі  „Теоретико-методологічні основи розвитку вищої економічної та бізнес-освіти в США” простежено генезис вищої економічної та бізнес-освіти в США; систематизовано й подано у вигляді схеми кваліфікаційні напрями підготовки економічних кадрів у США; на основі аналізу даних освітньої та економічної статистики США доведено взаємозв’язок між розвитком галузі економічної та бізнес-освіти в США й зростанням економічних показників у країні, підвищенням рівня життя населення.

  Роком народження бізнес-освіти в США, за даними Національної асоціації бізнес-освіти, вважається 1635 р., коли в шкільних програмах уперше з’явилася дисципліна „Рахівництво”. До кінця XIX ст. бізнес-освіта розглядалася суто як професійно-технічна. Науково-технічна революція наприкінці XIX ст. стала поштовхом до бурхливого розвитку американської бізнес-освіти, зумовила посилення її академічної складової і з 1881 року бізнес-освіта почала надаватися на університетському рівні.

Дослідження свідчать, що економічна освіта, на позначення якої став уживатися термін „Economic education”, оформилась як галузь наукового знання тільки в 20-х роках ХХ ст. Оскільки бізнес-освіта мала на той час довгу історію, економічну освіту почали вважати її окремим напрямом. Тому, говорячи про економічну та бізнес-освіту, у США часто вживають узагальнений термін „бізнес-освіта”. Проте ці два поняття не тотожні. Економічна освіта має більш теоретизований характер, а бізнес-освіті притаманна практична спрямованість. Бізнес-школи головним чином готують менеджерів для роботи в фірмах, корпораціях, приватному бізнесі, тоді як економічні факультети ВНЗ навчають кадри переважно для державних структур.

Відсутність наукової роботи у бізнес-школах призвела в 30-40-і роки XX ст. до кризи підготовки педагогічних кадрів для бізнес-освіти, її якість знизилася. В 1959 році проведено реформу Гордона-Хауелла, в результаті якої бізнес-школи почали робити наголос на розвитку організаційних навичок, умінні вирішувати різнопланові проблеми і на соціально конструктивній поведінці майбутніх бізнесменів, підвищили вимоги до абітурієнтів, викладацького складу, посилили систему контролю й оцінювання знань студентів. У бізнес-школах були започатковані наукові дослідження. На основі аналізу літературних джерел встановлено, що реформа Гордона-Хауелла виявилася головним чинником у становленні сучасної системи бізнес-освіти з її навчальними планами, педагогічними методами та адміністративною структурою ВНЗ.

З 80-х років XX ст. настає революційно новий етап у розвитку економічної та бізнес-освіти США, коли у ВНЗ і в світі бізнесу з’являються перші персональні комп’ютери. В нових педагогічних умовах переглянуто зміст програм підготовки економічних кадрів та викладачів економічних дисциплін.

Із середини 90-х років у зв’язку з розвитком системи електронної комунікації та появою мережі Інтернет бере початок процес зміни парадигми вищої економічної та бізнес-освіти в США. Акцент в освіті тепер зміщується з викладання на вивчення. Педагог розглядається не як носій знань, а як координатор навчального процесу. В освітній процес упроваджуються елементи дистанційного навчання. Ідеї безперервної освіти й рівного доступу до знань дістають усе більшу підтримку. Нова парадигма вищої економічної та бізнес-освіти США викликала зміну методології та практики організації навчального процесу, зумовила появу нових тенденцій у розвитку цієї галузі освіти.