ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ДО СТВОРЕННЯ СІМ’Ї

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкривається актуальність та ступінь розробленості проблеми дослідження, визначаються його мета, завдання, об’єкт, предмет, наукова новизна, практична значущість, подаються відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – „Формування готовності студентської молоді до створення сім’ї як соціально-педагогічна проблема” – аналізуються педагогічні теорії формування готовності студентської молоді до створення сім’ї в сучасних умовах (християнська, патріархальна, класичні теорії сім’ї педагогіки і психології ХХІ ст., теорії сім’ї періоду домінування комуністичної ідеології та нового часу); визначаються соціально-педагогічні особливості формування готовності студентів вищих навчальних закладів до створення сім’ї у сучасних умовах, розкривається сутність поняття „готовність до створення сім’ї”.

У сучасній педагогічній і психологічній науці не існує загально­виз­наного погляду на сутність поняття „готовність до створення сім’ї”. Соціоло­ги акцентують увагу на репродуктивній поведінці подружжя, необхідності поєднання професійних і сімейних ролей працюючих жінок, розподілу влади та обов’язків чоловіка і жінки у сім’ї, у вихованні дітей тощо. Психологи досліджують характер зв’язків і залежностей між станом готовності та ефективністю діяльності особистості, виокремлюючи загальну (тривалу), ситуативну і психологічну готовність.

До вивчення проблем шлюбу, сім’ї й сімейних відносин зверталися класики зарубіжної психології. Як складне об’єднання, що складається з низки суб’єктивних і об’єктивних факторів, які частково мають гетерогенну природу, розглядав шлюб швейцарський психолог К. Юнг. Розвиваючи цю тему, австрійський психолог А. Адлер наголошував на тому, що психоло­гічна готовність до шлюбу передбачає наявність почуття спільності з партнером, почуття симпатії, здатність ототожнювати себе з іншою людиною й співпереживати їй.

Проблеми готовності молодих людей до створення сім’ї й сімейного виховання розглядаються в працях класиків педагогіки Я. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локка, І. Песталоцці, М. Пирогова, К. Ушинського, П. Лесгафта, П. Блонського, А. Макаренка та ін.

До розробки проблеми формування готовності молоді до майбутнього подружнього життя, практичного визначення окремих її питань звертався видатний український педагог В. Сухомлинський, надаючи великого значення вихованню в юнаків і дівчат моральної готовності до того, як стати чоловіком і дружиною, батьком і матір’ю.

Мета формування готовності молоді до сімейного життя, згідно з поглядами С. Ковальова, полягає у передачі їй старшим поколінням усього необхідного для щасливого сімейного життя. При цьому він має на увазі знання та вміння із соціології і психології шлюбу та сім’ї, виховання й самовиховання необхідних для стійкого шлюбу якостей чоловіка і жінки, усвідомлення молодими людьми соціальної сутності сім’ї, а також готовність до виконання сімейних обов’язків.

Ґрунтовний аналіз передумов підготовки дітей і молоді до сімейного життя поданий у праці Ю. Мар’ясіса та А. Ахвердова. Використовуючи комплексний підхід до цієї проблеми, автори наголошують на необхідності поетапної виховної та освітньої діяльності, важливості забезпечення її наступності в сім’ї, дитячому садку, школі та трудовому колективі.

Поява численних наукових публікацій відповідної тематики в галузі філософії, соціології, психології, педагогіки припадає на 60–70-х рр. ХХ ст. Саме у цей період дослідники (Д. Луцик, І. Гребенніков, І. Арабов, О. Кунц, В. Барський) активізували дослідження з проблем дошлюбної підготовки молоді до створення сім’ї.

Різні аспекти проблем формування у студентської молоді готовності до сімейного життя розглядаються в працях М. Дяченка й Л. Кандибовича, Л. Коростильової, Г. Навайтіса, І. Панкова й Л. Панкової, Т. Гурка, В. Зацепіна, Т. Буленко, В. Каблукова, П. Кравчук, К. Шпарке. Аналіз теоретичних положень і наукових концепцій дозволив стверджувати, що до початку нав­чання у вищому навчальному закладі у студентів склалося стійке уявлення про світ. У цей період йде активний пошук шляхів самоствердження, способів самореалізації.

На думку Л. Коростильової, при формуванні у студентів вищих навчальних закладів готовності до створення сім’ї важливе значення має корекція уявлень молодих людей про сім’ю, створення реалістичної картини сім’ї та сімейних відносин.

Більшість сучасних дослідників (В. Кравець, Д. Луцик, В. Макаров, Н. Новікова, В. Постовий, Г. Сутріна, Н. Феоктистова, І. Шалімова та ін.) вказують на необхідність комплексного підходу до формування в молоді готовності до сімейного життя. У своїх працях вони розглядають переважно питання створення й функціонування сім’ї, сімейного виховання й навчання.

Аналіз наукових джерел дав змогу уточнити власне визначення сутності поняття „готовність до створення сім’ї”, під яким розуміємо морально-психологічну, соціальну й статево-рольову зрілість особистості студента, досягнення ним соціальних стандартів поведінки, які забезпечують успішне створення та функціонування повноцінної сім’ї.

          У другому розділі – „Діагностика виявлення рівнів сформованості у студентів готовності до створення сім’ї” – подається методика констатувального етапу експерименту, його зміст та результати.

З метою виявлення рівнів сформованості у студентів готовності до створення сім’ї було проведено констатувальний етап експерименту, який передбачав вирішення таких завдань: визначення компонентів, критеріїв і показників готовності студентів до створення сім’ї; розробку методичного інструментарію для проведення експериментальної роботи; виявлення змісту роботи вищих навчальних закладів з формування у студентів досліджуваної якості; виявлення рівнів сформованості у студентів готовності до створення сім’ї.

Зважаючи на аналіз наукових джерел, компонентами готовності студентів до створення сім’ї визначили когнітивний, емоційно-оцінний і поведінковий. Кожен з них характеризувався певними критеріями, які, у свою чергу, містили відповідні показники сформованості досліджуваної якості.

Критеріями сформованості у студентів готовності до створення сім’ї відповідно названих компонентів визначили:

          Когнітивний компонент: знання про сім’ю, способи і засади її створення, уявлення про правила її ефективного функціонування.

          Емоційно-оцінний компонент: емоційно-позитивне ставлення до сім’ї, мотивація на її створення, поцінування норм і правил її ефективної життєдіяль­ності.

          Поведінковий компонент: уміння застосовувати наявні знання, став­лення та дотримування норм і правил особистісної взаємодії на засадах взаємо­поваги, взаєморозуміння, взаємопідтримки як реальних основ функ­ціону­вання сім’ї.

          До показників критеріїв когнітивного компоненту належать: знання сутності сім’ї, передумов і способів її створення та розвитку; знання правил конструктивної взаємодії між статями; уявлення про засоби досягнення сумісності партнерів; розуміння сутності поняття „готовність до створення сім’ї”.

          Показниками критеріїв емоційно-оцінного компоненту є: ставлення до сім’ї і сімейної життєдіяльності як до особистісної цінності; прагнення вступати у сімейні взаємовідносини і розвивати їх на паритетних засадах; адекватна самооцінка та оцінка свого партнера; мотивована орієнтація на різнофункціональні внутрішньосімейні стосунки.

          Показниками критеріїв поведінкового компоненту є: реальні вчинки, що співвідносяться з показниками когнітивної та емоційно-оцінної сфери; поведінка з представниками протилежної статі, що ґрунтується на нормах моралі, діалогового спілкування.

          Компоненти, критерії та їх показники перебувають у тісному взаємо­зв’язку та взаємозалежності.

          Відповідно до визначених критеріїв і показників здійснювався добір інструментарію для діагностики реального стану готовності студентів до створення сім’ї. У процесі роботи використовувалися адаптовані автором методи анкетування, усного опитування, ранжування, тестування, метод незакінчених речень, документалістики, обговорення проблемних ситуацій, цілеспрямовані педагогічні спостереження, написання міні-творів та ін. Добір методів зумовлювався проблематикою дослідження та основними завдан­нями, які вирішувалися на констатувальному етапі експерименту.

Констатувальний етап експерименту проводився у Національному університеті ДПС України на 2-х курсах факультету податкової міліції, обліково-економічного факультету, ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький дер­жав­ний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” та Київському фінансово-економічному коледжі Національного університету ДПС України. Усього констатацією було охоплено 276 студентів. Робота ґрунтувалася на розробленій нами методиці, яка включала комплекс взаємопов’язаних методів та певні способи обробки одержаних результатів.

Проведення констатувального етапу експерименту, аналіз та узагальнення його результатів відповідно до визначених нами компонентів, критеріїв та їх показників дало змогу розподілити студентів на три типологічні групи, кожна з яких відповідала певному рівню сформованості готовності до створення сім’ї: високому, середньому і низькому.

До високого рівня зараховувалися студенти, які мають ґрунтовні знання про сім’ю, сутність та передумови її створення, функціонування, правила взаємодії між статями на засадах партнерства, взаємодопомоги, взаємопідтримки; сприймають сім’ю як особистісну цінність; характеризу­ються емоційно-позитивним ставленням до створення сім’ї, виконання основних функцій; прагнення вступати в сімейні стосунки на паритетних засадах, мають адекватну самооцінку й оцінку свого партнера; дотримуються моральних норм, діалогового спілкування, конструктивних способів поведінки у взаєминах з представниками протилежної статі, виявляють інтерес до внутрішнього світу свого партнера, його бажань, прагнень, життєвих цілей. За результатами констатувального етапу експерименту, до цієї групи належало 9,7 % юнаків і 10,4 % дівчат. Середнє арифметичне дорівнює 10,0 % студентів.

Студенти середнього рівня сформованості готовності до створення сім’ї мають добрі знання щодо сутності сім’ї, способів її створення, але можуть дотримуватися дещо хибних уявлень щодо передумов цього акту та функціонально-рольове навантаження; дивляться на взаємодію між статями за ознаками, притаманними традиційній сім’ї, що далеко не завжди відповідає сучасним реаліям; сім’ю сприймають як особисту цінність, яка почасти має утилітарне спрямування; перевагу надають авторитарним засадам взаємодії і спілкування між чоловіком і дружиною; мають завищену або занижену самооцінку (в першому випадку в міжособистісних стосунках домінує власне піднесення, надання собі вищості у вирішенні тих проблем, які мають особистий інтерес, з перекладанням інших на свого партнера; у другому випадку спостерігається готовність принижуватися, підпорядковува­тися сімейному „голові”); дотримуються моральних норм у взаєминах з представниками протилежної статі, проте не завжди цікавляться внутрішнім світом свого партнера, намагаються мінімізувати врахування його інтересів, прагнень, бажань, підкорити їх власним.

До цієї групи студентів за результатами констатувального етапу експерименту, належать 45,6 % юнаків і 44,9 % дівчат. Усереднений показник становить 45,3 % досліджуваних.

У студентів, які мають низький рівень сформованості готовності до створення сім’ї, знання, передумови і способи її створення мають хибний зміст, що позначається на характері взаємин з представниками протилежної статі; юнаки можуть надавати перевагу суворому дотриманню норм традиційної сім’ї стосовно ролі чоловіка або виявляти безвідповідальне ставлення до сімейних відносин, а дівчата спрощують і примітивізують погляди на сім’ю – безконтрольність, повну свободу дій і вчинків дружини; сім’я для них не є особистою цінністю; самооцінка може бути неадекватно завищеною, але частіше є об’єктивно або неадекватно заниженою, це ж стосується й оцінки партнера; спостерігається часте порушення моральних норм взаємодії з представниками протилежної статі (як у дівчат, так і в юнаків); байдужість до внутрішнього світу свого партнера, його (її) бажань, інтересів, прагнень. За результатами констатації, до цієї групи належало 44,7 % юнаків і 42,6 % дівчат. Середній показник – 44,7 % студентів.

У третьому розділі – „Дослідження ефективності педагогічних умов формування у студентів готовності до створення сім’ї” – визначено педагогічні умови формування у студентів готовності до створення сім’ї у навчально-виховному процесі ВНЗ, розкрито методику формувального етапу експерименту, в основу якого покладалася розроблена нами структурно-функціональна модель; наведено основні результати дослідження.

До педагогічних умов формування у студентів готовності до створення сім’ї належать: забезпечення усвідомлення сімейно-ціннісних орієнтацій, життєвого самовизначення, соціально-психологічної мотивації до сімейного життя; врахування у виховній роботі рівнів готовності студентської молоді до створення сім’ї; науково-методичне забезпечення засвоєння студентами вищих навчальних закладів навчально-виховної програми „Формування готовності студентів до створення сім’ї” та виховної роботи кураторів академічних груп зі студентами; дотримання у взаєминах між викладачем і студентами особистісно орієнтованого підходу.

З метою апробації цих педагогічних умов ми використовували загальнонауковий метод моделювання, сутність якого полягає в теоретичній побудові моделей педагогічних явищ як аналогів певних явищ педагогічної реальності. У нашому дослідженні в моделі визначено когнітивний, емоційно-оцінний, поведінковий компоненти формування у студентів готов­ності до створення сім’ї (див. рис. 1.), які реалізовувалися на основі авторської навчально-виховної програми „Формування готовності студентів до створення сім’ї”.

Програма будувалася за принципом інтеграції навчання, виховання та саморозвитку студентів. Мета програми: усвідомлення студентами сутності сім’ї та її ролі у життєдіяльності людини; розвиток якостей, необхідних для міжособистісних відносин у формуванні сім’ї; переконання в тому, що сім’я є найбільш природною сферою життєдіяльності будь-якої людини.

Програма може бути адаптована для практичної роботи у формуванні готовності до створення сім’ї студентів ВНЗ та коледжів, а також учнів загальноосвітніх шкіл, спеціалізованих загальноосвітніх шкіл-інтернатів І-ІІІ ступеня, ліцеїв, гімназій.

Навчально-виховна програма використовувалася кураторами академіч­них груп Національного університету державної податкової служби України; ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” та Київського фінансово-економічного коледжу Національного університету ДПС України для проведення виховних годин. Практично кожна третя виховна година пов’язана із виконанням програми. Як правило, виховні години проводяться в різноманітних формах: лекції, семінари, конференції. У них надається найширша можливість студентам виявити свої знання з обговорюваних питань, поставити проблеми, які їх цікавлять. У дискусіях вони намагаються знайти оптимальні відповіді на питання сучасної студентської сім’ї. Так, наприклад, жвавий інтерес завжди викликають у студентів різних факультетів такі теми: „ Готовність до шлюбу. Фактори, що її визначають”, „Функції сім’ї”, „Сім’я і майбутня професія”, „Молода сім’я. Провідні проблеми. Міжособистісна адаптація” тощо. З метою повної реалізації навчально-виховної програми використовувався час, відведений державним стандартом вищої освіти для проведення факультативу (108 годин один раз на тиждень протягом трьох академічних годин).