КОРЕКЦІЯ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ ПЛАВАННЯ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано дані щодо апробації і впровадження результатів дослідження, кількості публікацій, структури та обсягу дисертації.

У першому розділі – «Проблема психофізичного розвитку розумово відсталих учнів у теорії корекційної педагогіки та у шкільній практиці» – проаналізовано стан розробленості досліджуваної проблеми у загальній психолого-педагогічній та спеціальній літературі; систематизовано наукові дані щодо особливостей психічного та фізичного розвитку розумово відсталих учнів і засобів їх корекції; визначено сутність корекції психофізичного розвитку дітей засобами фізичного виховання; вивчено досвід використання плавання в роботі з дітьми, які мають психофізичні порушення.

Аналіз показав, що у психічному розвитку, як і у фізичному, у більшості розумово відсталих учнів спостерігається істотне відставання чи відхилення від показників їх нормально розвинених однолітків. Тому корекція психічного і фізичного розвитку учнів є пріоритетним завданням допоміжної школи. У розв’язанні цієї проблеми провідну роль відіграє процес навчання розумово відсталих дітей, побудований з урахуванням як загальних закономірностей, так і особливостей психофізичного розвитку учнів.

З’ясовано, що фізичний розвиток учнівської молоді останнім часом погіршується, тому пошук комплексних засобів ефективного розв’язання досліджуваної проблеми перебуває у сфері наукових інтересів фахівців різних галузей: медицини, реабілітації, корекційної педагогіки, спеціальної психології та фізичної культури (Н.Г.Байкіна, В.І.Бондар, М.П.Вайзман, Л.С.Виготський, О.А.Дмитрієв, Д.М.Ісаєв, М.О.Козленко, І.М.Ляхова, О.М.Мастюкова, О.С.Самиличев, Б.В.Сермєєв, В.М.Синьов, В.В.Тарасун, О.П.Хохліна, М.К.Шеремет, Б.Г.Шеремет, Л.М.Шипіцина та ін.). Науковцями вивчено етіологію і патогенез розумової відсталості (Т.П.Вісковатова, І.Г.Єременко, Х.С.Замський, Д.М.Ісаєв, С.С.Ляпідєвський, Г.С.Мариничева, О.М.Мастюкова, Л.М.Шипіцина та ін.), розроблено різні класифікації цього порушення (Д.М.Ісаєв, М.С.Певзнер, Г.Є.Сухарьова, Л.М.Шипіцина та ін.), що дає можливість вчасно вживати профілактичних заходів. Однак, незважаючи на досягнення медицини, кількість дітей-інвалідів та дітей з помірною і важкою розумовою відсталістю непомірно зростає.

Низку наукових праць присвячено проблемам вивчення особливостей психофізичного розвитку розумово відсталих дітей та підлітків (В.М.Астапов, О.В.Боровик, Л.С.Виготський, В.В.Воронкова, І.Г.Єременко, Д.М.Ісаєв, О.М.Мастюкова, М.П.Матвєєва, М.С.Певзнер, В.Г.Петрова, В.М.Синьов, О.П.Хохліна,  Н.Ю.Шестакова,  Л.М.Шипіцина та ін.).  Автори  стверджують,  що у

дітей з розумовою відсталістю виникають порушення у сфері емоційно-вольових проявів. Грубі порушення відзначено під час запам’ятовування, самостійного відтворення, особливо в довільних формах аналізу і синтезу. У багатьох учнів допоміжної школи спостерігаються порушення моторики, в’ялість, патологічна уповільненість у рухах, що суттєво ускладнює їх навчання і виховання.

Окремі дослідники (В.І.Бондар, М.П.Вайзман, Л.С.Виготський, О.А.Дмитрієв, Г.М.Дульнєв, М.О.Козленко, О.М.Леонтьєв, П.Ф.Лесгафт, І.М.Сєченов та ін.) обґрунтовують взаємозв’язок рухової сфери із психічним розвитком. Зокрема доведено, що порушення інтелекту у розумово відсталих дітей у переважній більшості випадків призводить до уповільнення темпів розвитку рухової сфери.

Із переліку основних особливостей психофізичного розвитку розумово відсталих підлітків стає зрозумілим, наскільки мають бути специфічними завдання, зміст і методи роботи школи з фізичного виховання. Усі зазначені чинники, які є визначальними для психофізичного розвитку учнів цієї категорії, взаємозалежать. З одного боку, зміст фізичного виховання має бути доступним, зрозумілим, виконувати розвивально-корекційну функцію, а з другого – методи і засоби навчання визначаються як змістом освітньої галузі (фізична культура), так і особливостями розвитку учнів, а також тим, наскільки зміст і методи навчання виконують корегуючу функцію (В.І.Бондар, І.Г.Єременко, В.М.Синьов, В.В.Тарасун, О.П.Хохліна, М.К.Шеремет). Ученими доведено, що фізичне виховання посідає важливе місце в загальній структурі корекційно-розвивального навчання, що заняття фізичною культурою перебувають у тісному зв’язку з розумовим, моральним та естетичним вихованням, професійно-трудовим навчанням, та сприяє підготовці учнів з порушеннями інтелекту до самостійного життя й виробничої праці, виховує рухову грамотність та особистісні якості, впливає на соціальну адаптацію та інтеграцію в суспільство.

Деякі науковці (В.С.Автандилян, С.Р.Биканов, Н.Ж.Булгакова, І.В.Вржесневський, І.Л.Гончар, О.А.Дмитрієв, Д.Ф.Мосунов, Б.Н.Никитський та ін.) вважають, що плавання, зважаючи на виражені дії водного середовища, є важливим компонентом фізичного виховання дітей.

На підставі аналізу спеціальної літератури встановлено, що заняття плаванням справляють коригуючий вплив на психічний та фізичний розвиток як нормально розвинених дітей (Л.А.Бородич, І.Л.Гончар, В.Я.Лопухін, Т.Г.Меньшуткіна, Р.Д.Назарова, В.М.Платонов, Н.В.Сльотов, Л.Д.Царегородцева), так і дітей з різними порушеннями (Н.Г.Байкіна, Г.М.Бойко, В.В.Кім, В.О.Колишкін, Ю.О.Лянной, Д.Ф.Мосунов, С.Б.Раку, Д.О.Силантьєв, О.В.Томенко, Є.С.Чєрник, К.С.Яримбаш). Хоча даних про вплив водного середовища на психофізичний розвиток підлітків із легким ступенем розумової відсталості у спеціальній науковій і методичній літературі виявлено недостатньо, що вказує на необхідність подальшої розробки експериментального матеріалу з цього питання.

У другому розділі – «Дослідження стану психофізичного розвитку розумово відсталих підлітків в умовах традиційного навчання» – висвітлено методику та основні результати констатувального етапу дослідження, проведеного з метою виявлення особливостей психофізичного розвитку підлітків з розумовою відсталістю порівняно з їх нормально розвиненими однолітками.

Аналіз медичної документації засвідчив, що підлітки з розумовою відсталістю, крім основного дефекту, мають супутні фізичні відхилення у стані здоров’я: порушення постави мали 25,86% учнів.

Рівень психофізичного розвитку в учнів досліджуваних груп визначали за трьома складовими: виникнення закономірних змін у психічному розвитку, що спричиняє появу нових структур і властивостей особистості; розвиток рухових можливостей; готовність розумово відсталих підлітків до виконання дій із самообслуговування.

З метою розвитку психічних новоутворень було здійснено дослідження процесу мислення як основної психічної функції дитини, що визначає її психічний стан, а саме: операцій аналізу, синтезу, узагальнення та просторового орієнтування. Рівень сформованості процесу мислення досліджували за допомогою діагностичної батареї тестів, розробленої Т.П.Вісковатовою.

Для визначення розвитку рухових можливостей підлітків використовували дібраний та адаптований нами для цієї категорії дітей комплекс тестових завдань відповідно до рекомендацій різних авторів (Н.В.Астаф’єв, О.А.Дмитрієв, М.О.Козленко, Л.П.Сергієнко, Б.В.Сермєєв, А.Р.Сермєєва), які охопили всі основні рухові якості людини: силу, швидкість рухів та реакції, статичну і динамічну координацію рухів, швидкісно-силові здібності, гнучкість, витривалість.

Ю.І.Вісковатов та Р.В.Чудна стверджують, що порушення психомоторики розумово відсталих дітей виявляється також і в недостатній здатності до тонких диференційованих рухів пальців рук. Це, насамперед, стосується окремих навичок самообслуговування. Отже, для визначення рівня готовності розумово відсталих підлітків до виконання дій із самообслуговування нами було проведено анкетування їх батьків. Критерії, що включені до розробленої нами анкети, відображають рівень сформованості у розумово відсталих підлітків основних навичок дотримання особистої гігієни та самообслуговування, що необхідні у процесі занять у басейні, а отже, визначають ступінь можливості відносно самостійного існування. Готовність розумово відсталих підлітків до виконання дій із самообслуговування визначали за такими критеріями: уміння роздягатися й одягатися, користуватися душем, митися, витиратися рушником, доглядати за волоссям, доглядати за одягом та власними речами.

Результати констатувального дослідження показали суттєві відмінності у розвитку психофізичної сфери розумово відсталих підлітків порівняно з їх нормально розвиненими однолітками.

У результаті дослідження психічного розвитку було встановлено, що підлітки з розумовою відсталістю мають достовірно нижчий рівень сформованості мислення, ніж їх нормально розвинені однолітки.

Аналіз одержаних результатів тестування операцій аналізу та синтезу засвідчив, що нормально розвинені підлітки, на відміну від розумово відсталих, досить швидко виконували запропоновані завдання. Підлітки з розумовою відсталістю  виконували  в  середньому  на  4 – 5  завдань  менше,  ніж їх нормально

розвинені однолітки. Така тенденція спостерігалась в обох вікових групах. Різниця між підлітками 11–12 років становила в середньому 40,81%; 13–14 років – 32,48% (р<0,001).

Дослідження операції узагальнення показало, що нормально розвинені підлітки виконували завдання досить легко, на відміну від розумово відсталих. Результати розумово відсталих підлітків 11–12 років були нижчими порівняно з показниками учнів масової школи у середньому вдвічі (p<0,001), а підлітків         13–14 років – у середньому у 1,5 рази (p<0,001). Різниця між підлітками 11–12 років становила у середньому 56,15%, між підлітками 13–14 років – 38,80% (p<0,001).

Результати дослідження здатності підлітків до просторового орієнтування та конструктивної діяльності на об’ємних предметах свідчать, що нормально розвинені хлопці та дівчата 11–12 років завдання виконували в середньому на     1,13 хв. та 1,15 хв. швидше, ніж їх розумово відсталі однолітки (p<0,001). Учні масової школи 13–14 років завдання виконували в середньому на 0,82 хв. (хлопці) та 0,86 хв. (дівчата) швидше, ніж їх однолітки зі спеціальних шкіл (p<0,001).

Порівняльний аналіз результатів дослідження просторового орієнтування та конструктивної діяльності на площинних предметах засвідчив, що для підлітків обох груп характерне збільшення тривалості виконання завдань залежно від їх ускладнення. Завдання нормально розвинені хлопці та дівчата 11–12 років виконали в середньому на 0,50 хв. та 0,32 хв. швидше, ніж їхні розумово відсталі однолітки (p<0,001). Нормально розвинені хлопці та дівчата 13–14 років виконали завдання в середньому на 0,22 хв. та 0,23 хв. швидше, ніж їх розумово відсталі однолітки (p<0,001).

З метою визначення розвитку рухових можливостей у підлітків з розумовою відсталістю та в нормі було проведене їх тестування. Аналіз одержаних даних засвідчив, що розумово відсталі підлітки мають достовірно нижчі показники рухових можливостей, ніж їх нормально розвинені однолітки (p<0,001).

Так, у процесі педагогічного спостереження було з’ясовано, що для цієї категорії осіб з обмеженими можливостями характерне нечітке і неритмічне виконання рухів, уповільнення темпу виконання завдань та збільшення кількості помилок наприкінці роботи. В процесі виконання тестового завдання відзначалась мала амплітуда рухів руками, неузгодженість рухів рук і ніг, напруження м’язів рук, млявість рухів. Вони не вміють швидко і точно починати рух, підтримувати темп і збільшувати швидкість, не можуть скоординувати відштовхування ногами з помахом рук. Порушення статики у розумово відсталих підлітків спричиняло значні труднощі щодо утримання рівноваги, появу тремору кінцівок. Підлітки виконували зайві рухи, часто балансували тулубом, намагаючись утримати рівновагу, опускали підняту ногу, торкаючись нею підлоги. У процесі визначення рівня витривалості було з’ясовано, що розумово відсталі підлітки не можуть «подолати» стомлення, тобто вони мають не лише функціональну недостатність, але й слабкі вольові якості.

Отже, результати констатувального етапу дослідження показали, що розумово відсталі підлітки за рівнем розвитку рухових можливостей значно поступаються своїм одноліткам з нормальним розвитком, що підтверджують результати досліджень Н.В.Астаф’єва, М.П.Вайзмана, О.А.Дмитрієва, М.О.Козленка, В.М.Мозгового, О.С.Самилічева.

З метою визначення рівня готовності розумово відсталих підлітків до виконання дій із самообслуговування було проведено анкетування батьків розумово відсталих учнів.

Аналіз даних засвідчує, що розумово відсталі підлітки за всіма показниками дій із самообслуговування суттєво поступаються здоровим одноліткам. Так, усі нормально розвинені хлопці та дівчата обох вікових груп, батькам яких була запропонована анкета із 6 питань, що відображають стан готовності їхніх дітей до самообслуговування, набули навичок самообслуговування.

Так, 24,24% розумово відсталих хлопців і 20,00% дівчат 11–12 років самостійно, без сторонньої допомоги роздягаються і одягаються. У хлопців і дівчат 13–14 років сформованість цієї навички спостерігається відповідно у 29,41% та 25,00% учнів. З незначною допомогою роздягаються й одягаються 75,76% хлопців і 80,00% дівчат вікової групи 11–12 років, а також 70,59% хлопців та 75,00% дівчат 13–14 років.

Результати дослідження дають змогу констатувати, що переважна більшість розумово відсталих підлітків недостатньо вміють користуватися душем. Так, серед      11–12-річних розумово відсталих підлітків лише 6,06% хлопців і 4,00% дівчат самостійно відкривають і закривають крани у душі, регулюють воду. Серед учасників експерименту 13–14 років цю навичку опанували 11,77% хлопців і 12,50% дівчат. З незначною допомогою користуються душем 87,88% хлопців та 88,00% дівчат 11–12 років, а також 85,29% хлопців і 79,12% дівчат 13–14 років. Не можуть користуватися душем без допомоги дорослого 6,06% розумово відсталих хлопців і 8,00% розумово відсталих дівчат вікової групи 11–12 років, а серед підлітків 13–14 років такої допомоги потребують 2,94% хлопців і 8,33% дівчат.

Розумово відсталі хлопці та дівчата 11–12 років самостійно митися не вміють. Така сама тенденція спостерігається й у старшій віковій групі. За незначної допомоги цю навичку опанували 90,91% хлопців і 88,00% дівчат 11–12 років, а також 94,12% хлопців і 87,50% дівчат віком 13–14 років. За умови повної допомоги цю дію виконували відповідно 9,09% хлопців і 12,00% дівчат вікової групи 11–12 років, а також 5,88% і 12,50% старших підлітків.

Також виявлено, що 45,45% хлопців і 40,00% дівчат 11-12 років та 50,00% хлопців і 45,83% дівчат 13–14 років самостійно, без допомоги набули навички витиратися рушником. За незначної допомоги зазначена навичка сформована у 54,55% хлопців і 60,00% дівчат вікової групи 11–12 років, а також у 50,00% хлопців і 54,17% дівчат 13–14 років.

Самостійно доглядати за волоссям уміють 90,91% розумово відсталих хлопців і 8,00% дівчат віком 11–12 років, а також відповідно 97,06% і 12,50% хлопців і дівчат 13–14 років. За незначної допомоги доглядають за волоссям 9,09% хлопців і 52,00% дівчат 11–12 років, а також 2,94% хлопців і 54,17% дівчат 13–14 років. Тільки за сторонньої допомоги доглядають за власним волоссям 40,00% 11–12-річних дівчат і 33,33% дівчат 13–14 років. У хлопців обох вікових груп цей показник не виявлений.

Уміння доглядати за власним одягом і речами без допомоги дорослого сформоване у 3,03% хлопців і 8,00% дівчат 11–12 років, а також у 29,41% хлопців і 20,83% дівчат 13–14 років. З-поміж 11–12-річних 93,94% хлопців і 92,00% дівчат за незначної допомоги дорослого опанували навички догляду за власним одягом і речами. У віковій групі 13–14 років ця навичка характерна для 70,59% хлопців і 79,17% дівчат. Не вміють піклуватися про власний одяг і речі 3,03% хлопців 11–12 років.

Так, у процесі педагогічного спостереження було з’ясовано, що розумово відсталі підлітки за всіма показниками самообслуговування, що вивчались, суттєво поступаються нормально розвиненим одноліткам. Спостереження за рухами розумово відсталих підлітків у процесі одягання і взування засвідчують, що багато з них не можуть правильно організувати рухові дії, не вміють правильно прийняти зручну позу, неспритно рухають руками тощо. Підліткам важко виконувати дії, пов’язані з ізольованими рухами пальців рук, а саме: застібати ґудзики, зав’язувати шнурки, заплітати волосся, відкривати та закривати крани у душі, митися милом і мочалкою. Вони недостатньо маніпулюють пальцями, рухи виконують переважно всією кистю, демонструючи підвищене напруження м’язів рук і погану координацію рухів. В одних підлітків рухові акти бідні, повільні і мляві. Натомість інших дітей відрізняють безглузда метушливість, зайві рухи.

Одержані результати засвідчують, що відсутність спеціального впливу та надмірна батьківська опіка не сприяють набуттю навичок із самообслуговування розумово відсталими учнями.

Отже, кількісний та якісний системний аналізи отриманих даних дозволили виявити найбільш значущі для подальшого розвитку розумово відсталих підлітків порушення та окреслити педагогічні засоби їх корекції у процесі фізичного виховання, зокрема плавання.

У третьому розділі — «Експериментальна перевірка ефективності психофізичного розвитку розумово відсталих учнів засобами плавання» — теоретично обґрунтовано структуру, зміст і методику формувального етапу дослідження; подано основні результати формувального експерименту, проведеного з метою перевірки ефективності розробленого нами навчально-методичного комплексу для корекції порушень психофізичного розвитку учнів; розроблено методичні рекомендації щодо використання плавання як засобу психофізичного розвитку розумово відсталих учнів.

Теоретичний аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження, вивчення досвіду впровадження корекційно-розвивальних заходів у спеціальних школах та аналіз результатів констатувального етапу дослідження дали можливість розробити й впровадити в навчально-виховний процес розумово відсталих підлітків додаткові форми організації корекційно-виховної роботи, а саме заняття з плавання.

Метою формувального етапу дослідження стала розробка методики занять із плавання для підлітків з розумовою відсталістю, спрямованої на корекцію і розвиток їх пізнавальної сфери, психомоторних здібностей та готовності до виконання дій із самообслуговування, а також перевірка її ефективності.

Корекція психофізичного розвитку розумово відсталих підлітків експериментальних груп ґрунтувалась на загальних психолого-педагогічних принципах: свідомості й активності, індивідуалізації, доступності, наочності, послідовності і систематичності; спеціальних принципах: педагогічного оптимізму, корекційно-компенсаторної спрямованості, індивідуального і диференційованого підходів, варіативності навантаження. Для підвищення ефективності корекції психофізичного розвитку розумово відсталих підлітків усі компоненти навчального процесу (завдання, зміст, методи та форми) проектувались з урахуванням їх реальних навчальних можливостей.

Для проведення формувального експерименту нами були обрані чотири групи розумово відсталих підлітків 11–14 років (дві контрольні та дві експериментальні) загальною кількістю 116 осіб. До І контрольної групи (КГ1) увійшло 28 підлітків 11–12 років (16 хлопців та 12 дівчат), до ІІ контрольної (КГ2) – 29 підлітків 13–14 років (17 хлопців і 12 дівчат); до І експериментальної групи (ЕГ1) увійшло 30 підлітків 11–12 років (17 хлопців та 13 дівчат), до ІІ експериментальної (ЕГ2) – 29 підлітків 13–14 років (17 хлопців і 12 дівчат).

Розподіл розумово відсталих підлітків на чотири групи вможливив проведення експерименту в однакових для дітей умовах з метою з’ясування ефективності корекційних занять з плавання й отримання точнішої інформації про динаміку психофізичного розвитку.

У процесі проведення формувального експерименту розумово відсталі підлітки експериментальних груп займалися плаванням згідно з розробленою нами методикою занять. Діти контрольних груп навчалися за загальноприйнятими програмами з фізичної культури для спеціальної школи.

Експериментальна методика передбачала проведення впродовж навчального року 50 занять із плавання з розумово відсталими підлітками. Впродовж перших   20 занять основну увагу приділяли освоєнню учнів в ігровій формі у водному середовищі, ознайомленню з основами техніки плавання кролем на спині та кролем на грудях. На наступних 30 заняттях тривало подальше вивчення й удосконалення техніки цих способів плавання. Заняття проводилися двічі на тиждень упродовж 45 хвилин із застосуванням музичного супроводу, причому 10–15 хвилин учні виконували вправи на суші.

Експериментальна методика передбачала вивчення таких розділів: «Теоретичний розділ»; «Розділ загальної фізичної підготовки» (загальнорозвивальні, спеціальні та імітаційні вправи на суші, загальнорозвивальні вправи у воді під музичний супровід (вправи в русі, вправи на місці, вправи з м’ячем)); «Розділ початкового навчання плавання» (підготовчі вправи у воді (ознайомлення зі специфічними властивостями води, занурення у воду та розплющення очей під водою, дихання, виринання, лежання на грудях, на спині, ковзання на грудях, на спині)); «Розділ навчання техніки спортивних способів плавання» (кроль на спині і на грудях (вправи для вивчення рухів ногами, техніки дихання, рухів рук та дихання, вправи для узгодження рухів рук і ніг з диханням; в опорному положенні без просування, в опорному положенні з просуванням, у русі з рухливою  опорою,  в безопорному  положенні з  просуванням));  «Ігри  та розваги у

воді» (під музичний супровід); «Стрибки у воду» (під музичний супровід).

До особливостей розробленої методики необхідно віднести: розмаїття засобів навчання плавання та знань про нього, що спрямовані на зміцнення здоров’я та підвищення фізичної й розумової працездатності, на формування здатності розумово відсталих підлітків до керування своїми рухами та до оволодіння різними руховими вміннями і навичками, на оволодіння життєво важливою навичкою плавання, на корекцію рухових можливостей та розвиток психічних функцій і пізнавальної діяльності, а також формування навичок особистої гігієни та самообслуговування, які необхідні у процесі відвідування басейну, сприяння засвоєнню поведінкових норм, поступове формування відчуття прекрасного, сприймання краси рухів, задоволення від музичного супроводу занять у воді, виховання особистісних якостей, соціальної адаптації й інтеграції дітей в суспільство. Уперше в практику корекційно-розвивальної роботи з розумово відсталими підлітками впроваджена система вправ у воді під музичний супровід (аквааеробіка) у комплексі з рухливими іграми та естафетами у воді, ігровими вправами на розслаблення у воді, що включені до змісту кожного із занять.

Процес навчання рухових дій мав таку послідовність: ознайомлення, розучування, удосконалення.

На початковому етапі навчання забезпечувалась спрямованість на створення уявлення розумово відсталих підлітків про сутність рухової дії, що вивчається, і способи її вирішення. Основними методами навчання рухів на цьому етапі були словесний та наочний.

У зв’язку з тим, що плавальний рух був складним для розумово відсталих підлітків, етап розучування рухових дій передбачав вивчення окремих елементів руху й об’єднання окремих дій в одну цілісну. Ефективність цього процесу досягалась також завдяки широкому розмаїттю рухової діяльності та видів вправ на корекційних заняттях із плавання, застосуванню різних поєднань методичних прийомів і методів навчання. Підвищенню емоційності занять із плавання та посиленню інтересу учнів до них сприяли застосування різноманітних підтримуючих засобів та інвентарю, музичного супроводу фізичних вправ, а також рухливі ігри у воді, естафети та стрибки у воду. Основними методами навчання рухів на цьому етапі були метод вправ, ігровий, змагальний.

Реалізація третього етапу (удосконалення рухових дій) передбачала багаторазове повторення рухових дій, що привело до поглиблення процесів автоматизації керування діяльністю, завершення формування умовно-рефлекторних зв’язків, які уможливили звільнення свідомості підлітків від напруженого контролю за структурою рухів і переключення уваги на умови та якість розв’язання рухового завдання залежно від програми дії. Основними методами навчання на цьому етапі були ігровий та змагальний.

Аналіз результатів дослідження засвідчив ефективність розробленої нами методики корекційних занять із плавання щодо корекції психофізичного розвитку розумово відсталих підлітків. Порівняння показників психофізичного розвитку цих дітей в експериментальних і контрольних групах дозволило встановити істотні розбіжності між ними на користь перших.