Корекція мовленнєво-рухової діяльності дошкільників з дитячою афазією



Название:
Корекція мовленнєво-рухової діяльності дошкільників з дитячою афазією
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

 

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено предмет, об’єкт, мету, сформульовано завдання, розкрито методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості щодо апробації та впровадження отриманих результатів, а також публікацій та структури роботи.

 

У першому розділі «Науково-теоретичні передумови вивчення афазії» висвітлюються результати вивчення  нейропсихологічної структури мовленнєвої функції в онтогенезі, її мозкової організації, аналізуються основні підходи до корекційно-відновлювального навчання при афазії, розглядаються нейропсихологічні, нейрофізіологічні та нейролінгвістичні концепції відновлення рухової та мовленнєвої діяльності при локальних ураженнях структур головного мозку, розглядається дитяча афазія як специфічний нейропсихологічний феномен.

Проблема динамічної локалізації вищих психічних функцій в мозку людини в спеціальній літературі є однією з широко досліджуваних            (Л.С. Виготський, О.Р. Лурія, М.О. Бернштейн, А.А. Смирнов, О.Д. Хомська, Н.П. Бехтерєва, А.П. Пуанте, О.С. Адріанов, Д.А. Фарбер, К. Прібрам та ін.) Так особливо значимими були дані, щодо мозкової організації мовлення, яка розглядається як результат діяльності не окремої ділянки мозку, а цілого ряду областей зв’язаних між собою системними відношеннями                      (за О.О. Ухтомським).

Велике значення для розуміння мозкової організації вищих психічних функцій (ВПФ)  мають питання формування мовленнєвої і рухової функцій у дітей (Т.В. Ахутіна, Н.Г. Манеліс, Н.К. Корсакова, Ю.В. Мікадзе, О.А. Красовська, Н. М. Пилаєва ). Як зазначав Л.С. Виготський, ураження зони локалізації тієї чи  іншої психічної функції на різних етапах онтогенезу призводить до появи різних системних дефектів, при цьому  в ранньому віці воно зумовлює ураження вищого, а при ураженні в зрілішому віці – нижнього центру. На нашу думку, це положення недостатньо оцінено, і тому не завжди є відправною точкою порівняльних досліджень патології мовлення та інших вищих психічних функцій у дітей і дорослих.

Ґрунтуючись на результатах досліджень дітей і дорослих з локальними ураженнями мозку, описаними в науково-теоретичній літературі               (Н.К. Киященко, Л.С. Цвєткова, С.Г. Гаджиєв, О.Р.Лурія, Е.Г. Симерницька, Л.Я. Балонов, Л.І. Московічюте), з’ясовано, що основні відмінності афазії у цих хворих базуються на індивідуальному коефіцієнті міжпівкульної асиметрії при організації мовленнєвої і інших вищих психічних функцій. На думку Е.Г. Симерницької  нестандартні форми взаємодії півкуль мозку відіграють значну роль в індивідуалізації дефектів мовлення і інших ВПФ. Питання про мозкову організацію мовленнєвої функції, хоч і представлене численними дослідженнями, але потребує часткового уточнення  відносно механізмів мозкової компенсації при локальних ураженнях у дітей до семи років.

 Поділ кори мозку на блоки і опис їх функціональної спеціалізації, проведений О.Р. Лурія,  є для нейропсихологічної концепції мовленнєвої функції у дітей  дошкільного віку достатньо важливим. По-перше, він, на наш погляд, є значущим для уточнення мозкових механізмів мовленнєвих операцій, а по-друге, що порушення парадигматичної  і синтагматичної сторін мовлення  призводять до афазій, які мають різні механізми виникнення. 

Таким чином, в літературі, присвяченій функціональній спеціалізації різних ділянок мозку, містяться як загально визнані, так і суперечливі дані. Найбільшою мірою це стосується вірогідності участі в ВПФ підкіркових утворень, а також того, чи може їх роль бути автономною (самостійною), або завжди залишається ланкою системно організованої функціональної системи (Н.К. Киященко, Т.Г. Візель, Л.С. Цвєткова, С.Г. Гаджиєв, Г. Раткліф, С. Вейнштейн).

Проведений аналіз засвідчив, що недостатньо висвітленою в вітчизняній та зарубіжній літературі виявилася проблема дитячої афазії. За даними  науковців, отримані в ході їх дослідження факти підтверджують лише те, що мозкові механізми, які забезпечують здійснення мовленнєвої функції у дітей, є специфічно іншими, ніж у дорослих (Т.В. Ахутіна, Н.Г. Манеліс, М.Н. Фішман, О.А. Красовська, Н. М. Пилаєва). Так, відмінності в мозковій організації мовленнєвих процесів у дітей і дорослих, вважає                         Є.Г. Симерницька, можуть бути пояснені змінами внутрішньої психологічної структури мовленнєвої діяльності і, зокрема, специфічного дитячого мовлення, в якому компоненти правої півкулі займають більше місця і є більш значущими, ніж у дорослих.

З’ясовано, що у спеціальній літературі відсутні дані про комплексні дослідження стану порушених мовленнєвих і рухових функцій у дошкільників з моторною постопераційною афазією та про відповідні системи корекційно-відновлювального навчання, побудовані з урахуванням мозкової організації мовлення в онтогенезі і диференційованих нейропсихологічних механізмів, що лежать в основі порушень мовленнєвої та рухової сфери у дошкільників з афазією. Разом з тим в літературі існують окремі розрізнені дані щодо міжпівкульної мозкової організації психічних функцій у дошкільників та розвитку мозкових структур в онтогенезі.

         Вищевикладене свідчить про необхідність проведення спеціального дослідження з вивчення як стану порушених мовленнєвих і рухових функцій у дошкільників з афазією, так і розробки комплексної системи корекційно-відновлювального навчання, побудованого з урахуванням сучасних наукових даних про порушення мозкової організації мовленнєвої і рухової діяльності у дошкільників та шляхи її відновлення при локальних ураженнях головного мозку.

         У другому розділі «Дослідження стану й рухової та мовленнєвої сфери у дошкільників з постопераційною моторною афазією» представлено теоретико-методичні засади, особливості організації констатувального експерименту та результати діагностики стану порушених рухових і мовленнєвих функцій дитини з афазією.

У констатувальному дослідженні взяли участь 50 дітей віком від 4 до 7 років, яким в Київському інституті нейрохірургії імені  А.П. Ромоданова було проведено операцію з видалення  пухлини головного мозку, внаслідок якої у них були порушені функції мовленнєвої та рухової діяльності. Організація крекційно-відновлювального навчання цієї категорії дітей здійснювалась в домашніх умовах  за участі спеціальної загальноосвітньої школи „НАДІЯ”    м. Києва.

Основні завдання констатувального експерименту:

-         виявити  порушення функцій в руховій та мовленнєвій сфері дитини після проведеної нейрохірургічної операції;

-         визначити механізми виявлених порушень;

-         встановити ступінь патологічного стану дитини і на цій основі класифікувати форму афазії.

На основі аналізу даних науково-теоретичної літератури та врахування структури мозкової організації мовленнєвої і рухової діяльності, її нейропсихологічних і нейрофізіологічних механізмів, розвитку мовленнєвих і рухових процесів в онтогенезі було розроблено експериментальну методику дослідження порушених рухових та мовленнєвих функцій у дітей старшого дошкільного віку із постопераційною афазією, спрямовану на вивчення особливостей протікання порушених рухових та мовленнєвих процесів при ураженні кори і глибинних відділів головного мозку.

Експериментальне дослідження порушених функцій рухової та мовленнєвої діяльності дітей, що перенесли нейрохірургічну операцію, проводилось за допомогою методик, представлених у вступі автореферату.

В основу розробленого нами діагностичного комплексу завдань покладена нейропсихологічна методика (О.Р. Лурія, Л.С. Цвєткова,            М.К Шохор-Троцька)  та діагностично-розвивальні завдання                     (А.С. Семенович, Е.Г. Сиротюк, В.В. Тарасун) при дослідженні перцептивного та сенсомоторного рівня.

Виявлення загальних тенденцій і закономірностей між ступенем патологічного стану дитини і складністю проведеної нейрохірургічної операції, а також механізмами порушення рухових та мовленнєвих функцій здійснювалося на основі кількісного і якісного аналізу експериментального матеріалу, в основу якої  покладено 4-х бальну шкалу оцінювання результатів.

3 бали – самостійне правильне виконання;

2 бали – виконання завдання після  додаткових пояснень та дій        експериментатора;

1 бал – виконання завдання (вправи) після допомоги експериментатора;

0 балів – невиконання завдання навіть після допомоги або відмова хворого від виконання завдання.

 Всі діти за ступенем порушень в руховій та мовленнєвій сфері  були поділені нами на три групи:

1 група – тяжка ступінь моторної афазії (36%)

2 група – середня ступінь моторної афазії (40%)

3 група – легка ступінь моторної афазії (24%)

До першої групи увійшли діти дошкільного віку, у яких в ранній пост операційний період повністю було відсутнє  мовлення (52%) та фіксувався патологічний стан м’язів у вигляді геміпарезу (48%). У всіх дітей цієї групи спостерігалися важкі розлади як в фізичній, так і в психічній діяльності.

Друга група складалась з дітей, які перенесли нейрохірургічну  операцію з видалення пухлини, але сама пухлина була меншою за розмірами або утворилася в правій гемісфері мозку, залягала у верхніх відділах кори і підкірки та не мала проростань в мозолисте тіло та в іншу півкулю.

Від дітей першої групи ці діти відрізнялись менш тривалішим етапом реанімаційного періоду та більшою кількістю частково збережених функцій.

При локальному ураженні лівої півкулі мозку  спостерігалося порушення функціональності правої сторони тіла дитини (44%), а при ураженні правої – патологічний стан м’язів лівої сторони (18%).

Основна особливість другої групи дітей полягала у  можливості вільно рухати рукою чи ногою на стороні зони ураження мозку. Вже на третьому тижні раннього відновлювального періоду ці рухи були достатньо чіткі та координовані при виконанні дій побутового характеру.

Прооперовані діти, яких ми віднесли до третьої групи за фізичним станом, якісно відрізнялись від дітей двох перших груп. У цих дітей був знижений тонус м’язів верхніх та нижніх кінцівок на стороні, протилежній зоні ураження головного мозку (16%). Рухова активність кінцівок здорової сторони виявляється достатньо нормативно, що дає дитині можливість активно оперувати рукою, не контролюючі дії зоровим аналізатором.

Враховуючи, що складність оперативного втручання при видаленні пухлини у дітей третьої групи була значно меншою, і саме локальне ураження кори головного мозку не спричинило тяжких розладів в руховій сфері і повної втрати мовлення (26%), до цієї групи потрапили діти, у яких пухлина була розташована на поверхні кори головного мозку та ще й мала невеликі розміри порівняно з першою та другою групами.

Робота з вивчення післяопераційного стану дитини умовно була розподілена  на три етапи. На першому етапі нами передбачалось знайомство з батьками хворої дитини, з даними історії хвороби та проведення серії проб з метою виявлення стану різних сторін психічної діяльності дитини. Окрім того ми ставили за мету  отримати попередні дані про стан роботи окремих аналізаторів (зорового, слухового, кінестетичного, рухового) і виявити ступінь розладу або збереженості їх діяльності. На другому етапі проводилося детальне вивчення тих психофізіологічних процесів, які при попередньому дослідженні виявились порушеними. На третьому етапі ставилось завдання скласти нейропсихологічний  висновок за підсумками одержаних результатів, що в свою чергу давало  можливість кваліфікувати дефект та визначити патофізіологічний фактор, що лежить в його основі.

Рівень порушень мовленнєво-рухової діяльності у дошкільників з дитячою афазією  визначено за відповідним ступенем порушень усіх компонентів мовлення та рухової діяльності. 

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины