Допрофесійна підготовка майбутніх учителів освітньої галузі «Технологія» в умовах профільного навчання

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційного дослідження, визначено мету та завдання, сформульовано об’єкт, предмет, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, представлено відомості про апробацію результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі "Психолого-педагогічні основи процесу допрофесійної підготовки майбутніх учителів освітньої галузі "Технологія" здійснено теоретичний аналіз психолого-педагогічних проблем допрофесійної підготовки; обґрунтовано сутність поняття "готовність майбутніх студентів до системи  навчання у вищому педагогічному навчальному закладі", розкрито педагогічні умови та стан допрофесійної підготовки майбутніх учителів освітньої галузі "Технологія".

На основі наукової та методичної літератури, досліджень науковців (О. Алексюка, Ю. Бабанського, В. Бондаря, М. Вергасова, В. Галузинського, В. Гетти, Р. Гуревича, І. Зязюна, О. Коберника, Є. Кулика, В. Козакова, І. Лернера, Н. Ничкало, О. Падалки, П. Підкасистого, В. Сидоренка, Г. Терещука, В. Титаренко, Д. Тхоржевського, М. Фіцули, М. Шкіля, М. Ярмаченка та інші) доведено, що сучасна загальноосвітня школа на уроках трудового навчання забезпечує різнобічний розвиток учнів як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, формує засвоєння знань про людину та суспільство, але не приділяє достатньої уваги професійному самовизначенню.

Встановлено, що випускник школи після її закінчення, як відомо, може йти у сферу виробництва, тоді його "готовність до трудової діяльності" буде оцінюватись його успіхами на виробництві, а випускник школи, який вступає до вищого навчального закладу, сферою своєї майбутньої трудової діяльності обирає вищий навчальний заклад. Отже, реалізуючи завдання загальної середньої освіти, школа зобов’язана сформувати цей вид готовності у своїх випускників, тому ці завдання необхідно розв’язувати на рівні абітурієнта, забезпечуючи цілісність системи неперервної освіти.

Аналіз психолого-педагогічної літератури та особиста педагогічна практика, спостереження за навчально-трудовою діяльністю на уроках трудового навчання, вивчення досвіду вчителів показали, що готовність майбутніх студентів до системи навчання у ВНЗ є категорією відносною й у різних педагогічних системах може мати різний ступінь виявлення, який також характеризується рівнем готовності. В умовах нашого дослідження проведений аналіз поняття "готовність", що дозволяє виділити чотири  рівні готовності майбутнього студента до системи навчання у вищому навчальному закладі: високий – (готовність до творчої навчальної діяльності, майбутній студент переконаний у необхідності опанування даною спеціальністю, має повні та глибокі знання предмета, що виходять за межі шкільної програми, здатний самостійно на творчому рівні організувати та здійснити свою навчальну діяльність); відносно-високий – (готовність до діяльності в нетипових умовах, майбутній студент має нахил до обраної спеціальності, знання предмета глибокі й виходять за межі підручника, але не за межі навчальної програми, виявляє ініціативу та самостійність у навчанні); середній – (готовність до діяльності в типових умовах, до обраної спеціальності майбутній студент не байдужий, знання предмета не виходять за межі шкільної програми та підручників, самостійно й точно виконує навчальні завдання викладача); низький – (виконавча готовність, до обраної спеціальності майбутній студент байдужий, шкільна програма в межах підручника в основному засвоєна, безініціативний, самостійність проявляється тільки на вимогу викладача).

Важливими умовами досягнення високого рівня готовності майбутніх студентів до системи навчання у вищому навчальному закладі, які забезпечують успішну та ефективну підготовку учнів до системи навчання у ВНЗ з фаху вчитель освітньої галузі "Технологія" є пізнавальна активність та організаційно-методична самостійність майбутніх студентів.

Під пізнавальною активністю ми розуміємо складну якість особистості, інтегративними показниками сформованості якої є: пізнавальна ініціатива, пізнавальна самостійність; повнота знань і їх мобільність, тобто здатність до перенесення знань, умінь і навичок. А організаційно-методична самостійність майбутнього студента нами розглядалася як його здатність організовувати самостійну навчальну діяльність, в основі якої лежить самостійна інтелектуальна і творча навчальна діяльність, загальні та спеціальні вміння, самостійно оволодіти навчальним матеріалом в умовах конкретного навчального процесу у вищому навчальному закладі.

У результаті проведеного констатувального етапу експериментальної роботи встановлено, що ефективність допрофесійної підготовки майбутніх учителів освітньої галузі "Технологія" забезпечувалася формуванням пізнавальної активності та організаційно-методичної самостійності, яка складалася з репродуктивного, суб’єктивно-творчого, об’єктивно-творчого рівнів. Прояв пізнавальної активності та організаційно-методичної самостійності ми вбачали у вираженому бажанні майбутніх студентів виконувати нові завдання без примусу з боку викладача, свідомому потягу особистості до самостійності, самостійному збільшенні обсягу знань.

На основі теоретичного аналізу та експериментальної роботи встановлено, що підготовку до вступу у вищий педагогічний навчальний заклад можна згрупувати у чотири способи (рис.1). Система допрофесійної підготовки має складатися з таких етапів: школа → факультет довузівської підготовки → вищий педагогічний навчальний заклад. Вибір підсистеми навчання повинен визначатися не стільки готовністю учня до вибору системи допрофесійної підготовки, скільки можливостями допрофесійної системи підготовки створити умови для розкриття індивідуальності кожної особистості, забезпечити її перспективне зростання у процесі навчання.