ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ ПОНЯТЬ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано його гіпотезу та завдання, охарактеризовано комплекс методів дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дисертаційної роботи у педагогічну практику.

У першому розділі  дисертації - «Процес формування понять як науково-педагогічна проблема» -  здійснено теоретичний аналіз наукової і методичної літератури з проблеми формування понять, розкрито їх філософські, психологічні та педагогічні аспекти, з’ясовано особливості формування природничо-математичних понять у дітей молодшого шкільного віку, охарактеризовано дидактичні засоби та викладено результати костатувального експерименту щодо стану сформованості природничо-математичних понять в учнів початкових класів.

Вивчення науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження (К.Д.Ушинський, К.П.Ягодовський, П.П.Блонський, Л.І.Божович, В.Ф.Єфименко, О.В.Запорожець, О.М.Леонтьєв, Н.Ф.Тализіна, М.В.Зверєв, Н.О.Менчинська, О.В.Усова, В.М.Богоявленський, М.В.Богданович, М.О.Бантова,  М.І.Моро, Л.П.Кочина, Н.П.Листопад, В.С.Шпакова, Т.М.Байбара, В.П.Горошенко, Ф.С.Кисельов, Н.С.Коваль, Г.В.Ковальчук, Л.К.Нарочна, В.М.Пакулова, М.М.Скаткін, О.О.Перроте, Л.П.Хітяєва та інші) свідчить про те, що у сучасній дидактиці не має  існує поглядів і трактувань щодо процесу формування у молодших школярів понять та їх складових.

З позиції дидактики поняття є формою відображення дійсності, зміст якої в цілому визначається істотними ознаками матеріальних предметів і відношеннями між ними. Сформованість поняття відображує заключний етап його утворення у певному періоді навчання, який починається зі сприймання предмета, а завершується абстрактним поняттям. Процес утворення поняття характеризується виявленням основних істотних ознак предмета, які, перебуваючи у взаємозв’язку, становлять ядро поняття. Розвиток поняття охоплює з’ясування нових його властивостей, ознак, зв’язків і відношень щодо інших форм знань.

На основі проведеного теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури у розділі було систематизовано та охарактеризовано такі важливі аспекти наукової проблеми формування понять:

– особливості процесу засвоєння наукових понять учнями (М.Ф.Бабій, Д.М.Богоявленський, Л.М.Кудояр, Н.О.Менчинська та інші);

– роль і місце емпіричного і теоретичного мислення у процесі формування понять  (Дж. Брунер, В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Г.С.Костюк, О.В.Скрипченко);

– поетапність процесу формування понять (П.Я.Гальперін, О.Я.Савченко, Н.Ф.Тализіна, О.В.Усова, М.М.Шардаков та інші);

– систематизація сформованих понять та оперування ними (Л.С.Виготський, Л.Я.Зоріна, Г.С.Кобернік, І.Є.Ковальова, О.О.Смірнов, В.О. Сухомлинський).

Окремі аспекти цієї проблеми висвітлено в низці наукових досліджень П.В.Вахтьорова, О.Я.Герда, П.О.Завитаєва, К.Д.Ушинського, К.П.Ягодовського та інших учених. На сучасному етапі питанням формування понять займаються Т.М.Байбара, Д.С.Кисельов, Н.С.Коваль, Г.В.Ковальчук, Л.К.Нарочна, Л.П.Хітяєва, М.В.Богданович, М.О.Бантова,  М.І.Моро, Л.П.Кочина, Н.П.Листопад, О.Я.Митник та інші. Учені вказують на важливе значення чуттєво-образного сприймання (накопичення фонду уявлень і емпіричних понять), теоретичного мислення, методів, форм і засобів навчання, індивідуальної творчої діяльності, системності, емоційності під час формування природничих  та математичних понять у молодших школярів.

Психолого-педагогічні дослідження вікових особливостей молодших школярів, структури і динаміки їхнього розумового розвитку (Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Г.С. Костюк, В.А.Крутецький, В.В.Рєпкін, О.В.Скрипченко та інші) і педагогічна практика переконливо доводять, що діти молодшого шкільного віку можуть виявляти подібні і відмінні ознаки об’єктів (предметів чи явищ), виділяти  й узагальнювати їх істотні властивості, формулювати означення понять.

Аналіз шкільної практики у початкових класах  показав, що основною проблемою навчальної діяльності є суперечність між особистим досвідом школяра та обмеженістю наукових знань з математики і природознавства, яких він набуває у початковій школі. Учні часто засвоюють означення поняття без розуміння його сутності, оперують лише термінами без усвідомлення характерних ознак, що спричиняє значні труднощі у засвоєнні цих понять. Природничо-математичні поняття в початкових курсах математики і природознавства формуються поступово, з наростаючим рівнем складності.

Аналіз наявного стану формування природничо-математичних понять у практиці початкової школи показав, що вчителями недостатньо уваги приділяється таким питанням,  як: усвідомлення молодшими школярами співвідношень між елементами системи понять природничо-математичних предметів за умови розрізненого та інтегрованого вивчення; опанування учнями змісту засвоєних понять із різним  ступенем узагальнення (уміння виділяти головне у навчальному матеріалі, аналізувати, синтезувати, класифікувати його змістові одиниці); формування умінь школярів свідомо оперувати природничо-математичними поняттями.        

У дисертаційному дослідженні охарактеризовано дидактичні засоби, які   використовуються у навчальному процесі початкової школи. Під засобами навчання розглядаються спеціально утворені об’єкти, які формують освітнє середовище і використовуються у навчальній діяльності, виконуючи дидактичну, виховну та розвивальну функції. Як знаряддя праці вчителя та учнів засоби навчання сприяють оптимальному поєднанню теоретичних і прак­тичних компонентів знань, приведенню змісту шкільної освіти у відповідність із рівнем розвитку науки, техніки та суспільства в цілому. Дидактичні засоби є невід’ємною складовою процесу навчання і дають можливість суттєво підвищити продуктивність праці всіх його учасників. За їх допомогою у свідомості учнів фіксуються наочні та чуттєві образи предметів і явищ. Вони допомагають учням зрозуміти навчальний матеріал, зокрема  взаємодію  фізичних предметів і явищ, а вчителям впроваджувати нові технології навчання. Необхідність використання дидактичних засобів у навчальному процесі загальноосвітньої школи доведено педагогічною практикою.

Дидактичні засоби як невід’ємний компонент навчання досліджували такі науковці, як: Ю.К.Бабанський, В.Г.Бейлінсон, Т.В.Габай, В.І.Євдокимов, Б.П.Йосипова, Д.Д.Зуєв, Я.П.Кодлюк,  В.В.Краєвський,  І.Я.Лернер,  І.Ф.Прокопенко, Н.Г.Салміна, Г.І.Хозяїнов, С.Г.Шаповаленко, А.В.Хуторський, В.Д.Сиротюк та ін. У своїх працях вони приділили основну увагу визначенню поняття «дидактичні засоби» та аналізу різних підходів до їх класифікацій. Але у психолого-педагогічній літературі  недостатньо уваги приділено значенню дидактичних засобів у процесі формування природничо-математичних понять, їх систематичному використанню.

Для виявлення рівня сформованості природничо-математичних понять був проведений констатувальний експерименту. За його результатами було проаналізовано наявний стан сформованості системи природничо-математичних понять в учнів початкової школи. На основі результатів проведеного опитування вчителів та учнів початкових класів було з’ясовано, що вчителі основну увагу приділяють запам’ятовуванню учнів, а не аналізу фактичного матеріалу чи формуванню умінь виділяти головне, узагальнювати і застосовувати здобуті знання на практиці та у нових навчальних ситуаціях; не проводиться систематична робота щодо усвідомленого використанням понять школярами; недостатньою мірою використовуються дидактичні засоби у процесі формування досліджуваних понять. Діяльність учнів на уроці переважно репродуктивна і результатом цього є низький рівень сформованості понятійного апарату, що не відповідає сучасним програмовим вимогам щодо засвоєння понять.

Така ситуація в навчальному процесі початкової школи підтверджує актуальність для педагогічної практики проблеми формування природничо-математичних понять.

 У другому розділі - «Процес формування природничо-математичних понять в умовах експериментального навчання» - розроблено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено дидактичну модель формування природничо-математичних понять в учнів початкової школи, визначено педагогічні умови ефективного використання  дидактичних засобів у процесі формування природничо-математичних понять, сформульовано практичні рекомендації для вчителів початкових класів.

Метою створення експериментальної дидактичної моделі є необхідність вивчення стану й удосконалення процесу формування природничо-математичних понять у молодших школярів за допомогою дидактичних засобів.

У розробці дидактичної моделі формування природничо-математичних понять у молодших школярів за основу було взято такі загальнодидактичні принципи:  різнобічного розвитку особистості; цілісності; науковості і доступності; систематичності навчання; наступності і перспективності; взаємозв’язку навчання і розвитку; наочності; мотиваційного забезпечення навчального процесу; міцності і дієвості результатів навчання; природовідповідності; взаємодії учителя з  учнем; активності і динамічності.

  Дидактична модель формування природничо-математичних понять в учнів початкових класів включає такі компоненти: цільовий, змістовий, проектно-організаційний, процесуально-технологічний, контрольно-оцінний, результативний (Рис 1).

Цільовий компонент передбачає усвідомлення вчителем і учнями мети і завдань вивчення навчального предмета, які визначаються на основі вимог програми, змісту підручника, з урахуванням рівня розвитку і можливостей учнів. Метою вивчення предметів природничо-математичного циклу є становлення світогляду дитини, створення умов для формування її особистої потреби у неперервному удосконаленні, реалізації і розвитку своїх творчих можливостей.  Це обумовлює вироблення  в учнів необхідних уявлень про поняття та потребує виявлення суб’єктивного досвіду кожної дитини, зафіксованого переважно в образах, для опори на нього у подальшому. Реалізувати це можливо шляхом розкриття змісту образів, у яких фіксується вибіркове ставлення молодшого школяра до предметної діяльності.

Розробку змістового компонента дидактичної моделі здійснено на основі навчального матеріалу, передбаченого чинними програмами та підручниками з математики і природознавства.

Під час формування в учнів наукових понять необхідно враховувати реальні можливості молодших школярів, вікові особливості їх пізнавальних процесів та поступове ускладнення навчального матеріалу.

 Змістовий компонент дидактичної моделі формування природничо-математичних понять включає розкриття вчителем змісту понять та уміння учнів свідомо оперувати поняттями та встановлювати зв’язки між ними. Він включає навчальний матеріал дисциплін природничо-математичного циклу відповідно до етапів формування наукових понять та системи завдань.