ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ УМІНЬ ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО ТЕАТРУ ЛЯЛЬОК

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано загальний стан її опрацювання в педагогічній теорії і практиці; розкрито зв’язок з науковими програмами, планами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, основні методи дослідження; розкрито наукову новизну та її теоретичну і практичну важливість. Вказано на зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами і планами, наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі – “Теоретичні основи дослідження проблеми формування творчих умінь підлітків” – визначено особливості формування творчих умінь особистості в контексті психологічної, педагогічної, філософської та мистецтвознавчої літератури; розкрито значення творчих умінь у художньому вихованні підлітків, уточнено їхній зміст і структуру, обґрунтовано педагогічні умови, які сприяють оптимізації навчально-виховного процесу, ефективності формування творчих умінь учнів.

Аналізом наукових праць із філософії встановлено, що проблему творчості учнів належить розглядати через гармонію зовнішнього і внутрішнього, етичного та естетичного чинників. На основі наукових концепцій визначено такі ознаки художньої творчості, як “неповторність”, “оригінальність”, “суспільно-історична унікальність”; психофізіологічні якості особистості, її фантазія, натхнення, інтуїція, уява, мислення.

За висновками дослідників, носієм творчих властивостей виступає особистість, індивід, який володіє високим рівнем знань, умінь і навичок, має здатність до створення нового (В. Андреєв, Д. Богоявленська, Р. Грановська, А. Зак, В. Кан-Калік, Н. Кічук, Н. Кузьміна, А. Лук, С. Сисоєва, В. Цапок).

У контексті досліджуваної проблеми уточнено поняття “творчі уміння” – з опорою на психолого-педагогічні дослідження В. Войтка, В. Крутецького, В. Моляка, А. Петровського, К. Ушинського, в працях яких уміння визначається як спосіб опанування певного виду діяльності на основі засвоєних знань. Характерними ознаками творчості є цілеспрямованість, оригінальність мислення, готовність до продуктивного виконання нових завдань, особливо новаторських.

Варто зауважити, що у теорії і практичній діяльності неоднозначно трактуються поняття “уміння” і “навички”. У представленому дослідженні вміння репрезентуються як готовність діяти свідомо при розв’язанні завдань на основі пізнавальної діяльності. Навички – це сформовані вміння, які виникають унаслідок неодноразових повторень тих чи інших дій.

Проведене наукове дослідження дозволило визначити уміння, необхідні для продуктивної діяльності в музичному театрі ляльок: це оволодіння специфічними засобами художньої виразності театру ляльок та основами театральної сценічної поведінки при реалізації авторського задуму, інтерпретації художніх творів. Учні-актори повинні володіти культурою виконання, емоційністю, здатністю до образного мислення. Вагомого значення набувають комунікативні вміння, схильність до співробітництва; знання з історії та національних традицій театрального мистецтва.

Дослідження феномену музично-театрального дійства ляльок сприяло визначенню нових підходів у вивченні специфіки творчої діяльності підлітків, узгодженню їхньої власної творчості із комплексом шкільних занять. Згідно з науковими розробками О. Білецького, М. Грицая, М. Йосипенко, Є. Марковського, Й. Федаса, І. Франка зроблено такий висновок: ляльковий вертеп слід вважати початком багатьох форм українського професійного театрального мистецтва; першим в історії української культури театром, пов’язаним із різдвяними святами і джерелами народної музично-поетичної творчості.

У контексті даного дисертаційного дослідження мистецтво лялькового театру розглядається як засіб естетичного виховання й формування творчих умінь особистості. Специфіка музичного театру ляльок як виду сценічної творчості зумовлює особливості його використання у виховному процесі.

Спираючись на основні теоретичні положення педагогічної науки, ми дійшли такого висновку: поняття “формування творчих умінь” передбачає цілеспрямований і комплексний процес розвитку здатності створювати нове, опосередкований активізацією вольових зусиль особистості, зосереджених на меті діяльності, здійсненні намірів і задумів.

У дослідженні визначено основні компоненти творчих умінь підлітків у художній діяльності: ціннісно-орієнтаційний, пізнавально-інформаційний, творчо-діяльнісний та естетично-комунікативний. Ціннісно-орієнтаційний компонент слугує важливим чинником, яким регулюються потреби та мотиваційні дії підлітків, здатність розуміти й цінувати красу пластики, слова, музики й акторської майстерності, глибоко розуміти зміст художніх образів. Пізнавально-інформаційний компонент зорієнтований на повноцінне засвоєння театрально-культурної спадщини; на набуття широкої інформації в галузі музично-театрального мистецтва. Творчо-діяльнісним компонентом передбачається розкриття творчих можливостей, якостей учнів при оволодінні різними видами художньої діяльності, мобілізація вольових зусиль у набутті художньо-творчого досвіду. Естетично-комунікативний компонент має духовно-практичний характер і передбачає здатність до спілкування, встановлення міжособистісних контактів у процесі художньої діяльності.

Цілеспрямована робота з формування творчих умінь підлітків засобами музичного театру ляльок передбачає створення певних педагогічних умов, до яких віднесено: цілеспрямоване педагогічне керівництво музично-театральною діяльністю школярів (забезпечується орієнтацією на активну педагогічну взаємодію з учнями в процесі занять у шкільному музичному театрі ляльок, що сприяє їхньому художньому розвиткові, розумінню естетичної краси слова, музики, пластики й акторської гри); комплексне застосування засобів художньої виразності музичного театру ляльок (цим значно поглиблюється загальний мистецький світогляд, розкривається творчий потенціал особистості); систематична активізація творчої діяльності підлітків у процесі занять музичного театру ляльок (передбачається, що спонукання до творчості відбувається на кожному занятті, а не фрагментарно); стимулювання потреб до творчого самовираження й самовдосконалення (педагогічне схвалення і підтримка намагань підлітків виявити власне відчуття художньо-образного змісту, самостійно знаходити і застосовувати адекватні засоби виразності для втілення творчого задуму в процесі акторської гри, у створенні лялькових художніх образів, у танцювальній та вокальній імпровізації).

У другому розділі – “Експериментальна робота з формування творчих умінь підлітків засобами шкільного музичного театру ляльок” – визначено критерії та показники сформованості творчих умінь; представлено діагностичні дані констатувального експерименту; викладено методику формування творчих умінь підлітків засобами музичного театру ляльок; висвітлено зміст кожного з етапів та форми контролю за його результатами; розкрито перебіг експериментальної роботи, проведено порівняльний та статистичний аналіз добутих даних.

Відповідно до структурних компонентів творчих умінь підлітків визначено і вмотивовано критерії та показники сформованості їхніх творчих умінь: 1) ціннісно-орієнтаційний, яким визначається ступінь сформованості естетичного ставлення до музичного театру ляльок, що виражається в інтересі підлітків до видів мистецтва, художньої діяльності, в умінні визначати естетичну цінність художніх творів, адекватно оцінювати мистецькі твори, виконавську майстерність, співвідносити естетичні враження з реальними життєвими явищами; 2) пізнавально-інформаційний, який спрямований на з’ясування рівня художньо-естетичної ерудиції учнів з лялькового і музично-театрального мистецтва. Показниками цього явища слугують: знання історії театру ляльок; жанрів театру ляльок; знання щодо техніки управління ляльками; інформованість про засоби виразності музичного, театрального, вокального і танцювального мистецтва; точність визначення змістової суті твору; 3) творчо-діяльнісний, яким визначається ступінь здатності підлітків до самостійної інтерпретації творів та імпровізаційних дій. Показники – яскравість виконання творчих завдань з використанням різних видів художньої діяльності: художнього мовлення в створенні художнього образу, елементів сценічної гри з театральною лялькою, вокальних умінь, танцювальних навичок; здатність побачити своєрідну сутність подій, емоційний стан персонажа; самостійне створення і удосконалення творчих дій на основі розвивального завдання; прагнення до підвищення якості постановки музичного спектаклю; 4) естетично-комунікативний, яким визначається здатність підлітків налагоджувати творчий контакт з партнерами і глядачами. Показники – керованість емоційного стану в творчому спілкуванні з однолітками; вияв творчої самостійності у спілкуванні з педагогом; уміння дискутувати і знаходити компроміси в спілкуванні з партнерами театрального дійства; удосконалення творчих дій у сценічному спілкуванні з публікою; емоційне захоплення, зацікавленість і виконавська активність у процесі репетиційної і концертної діяльності.

Констатувальним експериментом було охоплено: 280 учнів V-VII класів, 38 керівників шкільних хорових, вокальних і танцювальних колективів, шкільних театрів ляльок, 46 учителів музики, 28 організаторів позакласної роботи. Експериментальною базою дослідження слугували середні загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів міста Вінниці № 12, 21, 33.

Результатами діагностики виявлено низку недоліків у процесі організації художньо-творчої діяльності, що пояснюється відсутністю єдиної педагогічної системи творчої діяльності підлітків; недостатнім проявом інтересу до творчого самовираження, відсутністю просвітницької роботи у вихованні естетичних потреб учнів, низьким рівнем володіння вокальними, танцювальними, сценічно-ігровими, комунікативними навичками.

З урахуванням створених критеріїв аналізу діагностики стану сформованості творчих умінь підлітків визначено три його рівня: високий, середній, низький. Високий рівень (20,1%) сформованості творчих умінь підлітків відзначається наявністю розвинених когнітивних здібностей; художньо-естетичною ерудицією в різних видах художньої діяльності, здатністю до емоційно-ціннісного сприймання творів мистецтва, аргументованістю мотивацій до творчих потреб. У діяльнісно-творчому прояві в процесі художньо-мовленнєвої, вокальної, танцювальної, сценічно-ігрової діяльності учні продемонстрували наявність креативних елементів. Високий рівень естетично-комунікативних умінь учнів характеризується здатністю контролювати свій емоційний стан, дискутувати і знаходити компроміси в колективному розв’язанні творчих завдань на ґрунті взаєморозуміння, толерантності й високої сценічної культури.

Середній рівень (41%) сформованості творчих умінь підлітків засобами музичного театру ляльок характеризується стійким інтересом до історії театру ляльок, техніки управління ляльками; усвідомленням потреб в оволодінні тематичним матеріалом і відтворенні основних понять музичного, театрального і лялькового мистецтва, водночас проявляється невпевненість у потребі самовдосконалення знань і умінь у сфері музично-театральної творчості; недостатність володіння театральною термінологією. Для учнів цього рівня характерним є часткове ознайомлення з різними видами мистецтва, фрагментарне їх використання під час репетиційної і концертної діяльності. У розв’язанні самостійних завдань творчо-діяльнісного характеру спостерігалась переважно репродуктивна форма відтворення художнього матеріалу. Естетично-комунікативні уміння позначені наявністю творчого діалогічного спілкування з учителем і однолітками.

Учнів з низьким рівнем (38,9%) сформованості творчих умінь характеризує обмежений рівень інформованості в галузі музичного, театрального і лялькового мистецтв; невизначеність потреб у художній діяльності; нерозуміння мотивів і відсутність уявлень про види художньої діяльності в музичному театрі ляльок. Типовими ознаками є також репродуктивність дій, відсутність зацікавленості в самостійному виконанні творчих завдань; недосконале відтворення тематичного матеріалу; поверхове застосування засобів художньої виразності в створенні сценічного образу. Під час публічних виступів учні припускаються помилок в пластично-образному, художньо-мовленнєвому й вокальному відтворенні ролі. Відсутність ініціативи і зацікавленості у спілкуванні, стереотипність і невпевненість у розв’язанні творчих завдань перешкоджає встановленню естетично-комунікативних зв’язків з партнерами.

Кількісний та якісний аналіз результатів констатувального експерименту виявив таку реалію: рівень теоретичної і практичної творчої підготовки підлітків у музично-театральних колективах недостатній, потребує відповідної корекції в організації педагогічного процесу, створення та впровадження методики формування творчих умінь підлітків для забезпечення ефективності їхньої творчої діяльності.

Формувальний експеримент проводився на базі створеного при загальноосвітній школі №12 м. Вінниці музичного театру ляльок “Фантазія”, який став лабораторією творчого самовираження й розвитку здібностей підлітків. До проведення формувального етапу дослідження долучено експериментальну й контрольну групи, до складу яких увійшли учні V-VII класів по 50 осіб у кожній групі.

Формувальний експеримент полягав у перевірці ефективності спроектованих і реалізованих педагогічних умов та методики формування творчих умінь підлітків у процесі індивідуальної, групової і колективної музично-театральної діяльності; визначенні етапів впровадження організаційно-методичної системи; апробації методів і прийомів, якими забезпечується цілеспрямованість художнього виховання, ефективне оволодіння відповідним програмовим матеріалом; у вияві естетичних потреб, художніх смаків.

Розробленою методикою передбачалося формування творчих умінь у синтезі двох видів сценічно-ігрової діяльності: рукавичної ляльки на ширмі; актора-маски на сцені. Чергування та комбінування виступів різних за системами управління ляльок взаємодоповнювали сценічну дію, підтверджуючи багатоплановість проблеми та наявність протиріччя між можливостями музичного театру ляльок у творчому зростанні підлітків і недостатнім використанням його на практиці.

Проведене педагогічне дослідження переконує в тому, що процес формування творчих умінь підлітків у музичному театрі ляльок найбільш успішно втілюється в таких видах художньої діяльності, як мистецько-пізнавальна, художньо-мовленнєва, ляльково-ігрова, вокальна, танцювальна, сценічно-театральна. Мистецько-пізнавальною діяльністю передбачається ознайомлення з основними художніми засобами музично-лялькового театру, пізнання його як синтетичного виду мистецтва; розкриття особливостей традиційних і сучасних його видів; засвоєння технології виготовлення ляльок, елементів декорації та бутафорії. Художньо-мовленнєвою діяльністю вагомо досягається емоційно-інтонаційне відображення художнього образу в процесі музично-театральної гри з ляльками, формування умінь учнів виразно промовляти текст, контролювати емоційний стан голосу; вести діалог з партнерами; визначати жанрові й стилістичні особливості літературного твору, інтерпретувати його художній зміст. Ляльково-ігрова діяльність спрямовується на здобуття умінь техніки управління рукавичною лялькою на ширмі та гри актора-маски на сцені; визначення сюжетної лінії спектаклю, його виховної значущості; моделювання ігрових дій ляльок в окремих епізодах;  самостійну інтерпретацію й відтворення виконавських елементів сценічного дійства. Вокальна діяльність зорієнтована на оволодіння знаннями і вміннями вокального мистецтва; набуття технічних вокальних навичок у поєднанні з театрально-ігровими засобами виразності в створенні образів лялькових персонажів. Танцювальна діяльність реалізується в процесі ілюстрування художніх образів засобами пластики й пантоміми; самостійного відтворення хореографічних мініатюр залежно від характеру (темпу, динаміки і ритму) музичного супроводу; здатністю імпровізувати, узгоджувати свої танцювальні рухи з рухами партнерів. Сценічно-театральною діяльністю забезпечується комплексне виконання творчих дій, спрямованих на створення театральної постановки спектаклю, що в цілому потребує акторської і художньої майстерності всього колективу.

Запропонованою методикою формування творчих умінь підлітків передбачався поетапний розвиток при дотриманні певної послідовності завдань і методів роботи. На першому етапі, організаційному, розв’язувалися організаційні завдання; проводилося діагностування учнів з урахуванням природних нахилів і творчих здібностей; визначалися головні форми роботи: організаційні, інформаційні, методичні, репетиційні, концертні, підсумкові та узагальнюючі з наданням установки на розуміння специфіки художньо-образної мови різних видів мистецтва, розвиток початкового рівня умінь і навичок музично-театральної роботи. На другому етапі, репродуктивно-творчому, увага спрямовувалася на застосовування методів стимулювання творчих досягнень, формування творчих умінь з різних видів художньої діяльності, у межах якої розв’язувалися завдання активізації художньої творчої діяльності на основі принципу інтеграції художніх засобів виразності, поглиблення змісту навчального матеріалу і творчих завдань. Третій етап, самостійно-творчий, характеризувався педагогічною взаємодією учнів і керівника, творчим проявом умінь підлітків з усіх видів художньої діяльності, оригінальністю трактування художніх образів. Суттєвого значення набувало стимулювання проявів творчої ініціативи, самостійність розв’язання художніх завдань, усвідомлення і відтворення творів театрального лялькового мистецтва, аналіз та інтерпретація їхнього художньо-образного змісту.

На всіх етапах формувального експерименту ефективно застосовувались такі методи активізації творчої діяльності: проблемно-пошуковий, евристичний, ігровий, інтерактивний, сугестивний. Раціональне застосування проблемно-пошукового методу сприяло активізації пізнавальних інтересів підлітків, організації їхньої самостійної роботи під час виконання творчих завдань, створенню проблемних ситуацій в процесі репетицій. Застосування методу евристичної бесіди сприяло розвиткові творчого мислення, активізації пізнавальної діяльності, збагаченню індивідуального досвіду учнів через запитання без вказівок на пошук відповіді. Ігровий метод суттєво активізував процес передачі знань, набуття умінь в умовах співтворчості учнів. Використання ігор сприяло осмисленому засвоєнню понять музичного театру ляльок, зацікавленню підлітків цим видом мистецтва. Застосуванням інтерактивного методу створювалися сприятливі умови для міжособистісної взаємодії, діалогу між учнями, що спонукало їх до подальшого інтелектуального розвитку і самовизначення. Успішне оволодіння комплексом умінь: спілкуватись з партнерами з проявом до них поваги; аргументувати власну думку; вести дискусії і знаходити компроміси; керувати своїм емоційним станом стимулювало процес колективного художнього пізнання. Застосуванням сугестивного методу посилювалася емоціогенність навчально-виховного процесу, позитивне налаштування на творчі дії, на долання психічних бар’єрів під час публічного виступу; підвищувалася працездатність, зміцнювалася впевненість учнів у власних силах.

Аналіз здобутих результатів проведеного дослідження сприяв виявленню позитивних зрушень в індивідуальних характеристиках кожного учня. На діагностичному, проміжному й контрольному етапах організації експериментальної роботи установлено зростання кількісних і якісних показників сформованості творчих умінь учнів експериментальної групи порівняно з контрольною. За визначеними критеріями підлітки проявляли неабияку здатність до усвідомлення ідеї художнього твору, аналізу й адекватної оцінки виконавської майстерності, сформованість творчих умінь за всіма видами художньої діяльності: художнього мовлення; співу; управління лялькою; танцювальних рухів; сценічної гри.