ЕКСПЕРТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку аграрної реформи в Україні важливого значення набуває проблема активізації інноваційно-інвестиційної діяльності аграрного сектора економіки (АСЕ), спрямованої на відновлення матеріально-ресурсного потенціалу, підвищення ефективності агропромислового виробництва. В цих умовах особливого значення набуває не тільки збільшення інвестицій в основний капітал аграрних підприємств, а й обґрунтоване визначення напрямів їх раціонального використання. Останнє стримується дефіцитом фахівців з досвідом організації інноваційно-інвестиційних процесів.

Нині рівень розробки і практичної реалізації аграрних інноваційно-інвестиційних проектів залишається низьким, що і призводить до втрати по­тенційних інвесторів. Зростаюча складність зовнішнього середовища аграр­ного виробництва, необхідність конкурентоспроможності призводить до об’єктивної потреби у формуванні механізму, який допомагав би товарови­робникам в АСЕ швидше адаптуватися до високих стандартів інноваційно-інвестиційного проектування. Таким механізмом є експертиза (державна) та агроконсалтинг (державний і недержавний), діяльність яких направлена на підтримку інноваційно-інвестиційного оновлення АСЕ.

Експертно-консультаційне забезпечення також є елементом державного програмування, оскільки державні програми можуть бути реалізовані лише через конкретні проекти підприємств, які мають відповідати державним інноваційно-інвестиційними пріоритетам. Важливим завданням експертизи є перевірка проектів та програм на відповідність цим пріоритетам, тоді як консалтингу – допомога в розробці та реалізації проектів.

Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки розглядалися у працях закордонних економістів З. Боди, Дж. Гелбрейта, Дж. Кендрика, А. Кейна, А. Маркуса, Й. Шумпетера, а також вітчизняних вчених І.О. Блан­ка, М.П. Бутка, В.М. Геєця, О.І. Дація, М.З. Згуровсь­кого, М.І. Кісіля, М.Ю. Коденської, М.М. Кропивко, Т.І. Лепейко, П.Т. Саблука, С.О. Юшина та інших. Розробкою теоретичних засад експертно-консульта­ційної діяльнос­ті займалися вчені: закордонні – Р. Акофф, К. Макхем, Г. Мінцберг; вітчиз­няні – О.М. Бородіна, В.А. Верба, С.А. Володін, М.Ф. Кропивко, М.І. Лоба­нов, Т.І. Решетняк, В.П. Ситник, С.О. Тивончук та інші. В їхніх працях розкрито сутність, особливості, методи й механізми здійснення інвестицій та інновацій. Разом з тим, залишаються недостатньо розробленими питання вдосконалення експертно-консультаційного забезпечення розвитку аграр­ного сектора. Це робить тему даного дослідження актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.  Дисер­таційна робота виконана у відповідності з тематикою науково-дослідних ро­біт Національного університету харчових технологій: “Створення наукових основ управління біотехнологічними процесами харчових виробництв на ос­нові принципів самоорганізації та адаптації” (номер державної реєстрації 0101U000849), довідка №329 від 22.11.2006 р., де автором розроблено експе­ртно-консалтинговий контекст адаптації харчових виробництв до державних інноваційних стратегій; а також як складова частина науково-дослідних робіт відділу організації управління ННЦ “Інститут аграрної економіки” по темі “Вивчити та запропонувати форми інформаційно-консультаційного забезпечення систем стратегічного управління аграрним підприємством” (номер державної реєстрації 0106U006640), довідка №02/06 від 10.01.2008р., де автором запропоновано методичні підходи до узгодження консультацій­ної підтримки і експертизи аграрних проектів і програм розвитку.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування пропозицій щодо формування системи експертно-консульта­цій­ного забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку АСЕ України.

Виходячи із поставленої мети основними завданнями визначено:

– з’ясувати сутність і взаємозв’язок категорій у поняттях „інноваційно-інвестиційний розвиток” та „експертно-консультаційне забезпечення”;

– узагальнити теоретичні засади та особливості функціонування системи експертно-консультаційного забезпечення в аграрному секторі;

– визначити сутність і методику взаємодії складових систем „інновації-інвестиції” та „експертиза-консалтинг”;

– оцінити сучасний рівень інноваційно-інвестиційного розвитку АСЕ;

– виявити особливості розвитку складових експертно-консультацій­ного забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку аграрного сектора;

– оцінити сучасну систему експертно-консультацій­ного забезпе­чення аграрного сектора;

– розробити стратегію формування системи експертно-консультацій­ного забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку аграрного сектора;

– розробити перспективні моделі експертно-консультаційного забезпе­чення розвитку аграрного сектора;

– обґрунтувати ресурсне забезпечення експертно-консульта­цій­ної діяльності щодо інноваційно-інвестиційного розвитку АСЕ.

Об’єктом дослідження є система експертизи і консалтингу як механізм забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку АСЕ. Поглиблені дослідження здійснено на прикладі АСЕ Чернігівської області.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти розвитку експертно-консультаційного забезпечення.

Методи дослідження. Теоретико-методичну основу дисертаційної роботи склали фундаментальні наукові положення теорії менеджменту, теорії систем і системного аналізу, політичної економії.

Для вирішення поставлених задач у дисертації використовувались зага­льнонаукові та спеціальні методи наукових досліджень, зокрема: системний підхід – при розгляді підпорядкованості розвитку підприємств програмам розвитку держави, галузі та території; графічний, індексний метод еконо­мічного аналізу – при дослідженні динаміки розвитку АСЕ; спостереження, порівняння, аналіз, синтез, абстрактно-логічний – при дослідженні складових системи експертизи і консалтингу.

У дослідженні були використані законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Держком­статистики; монографії та науково-аналітичні статті.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі проведено дослід­ження засад експертно-консультаційного забезпечення інноваційно-інвести­цій­ного розвитку АСЕ, що дозволило одержати наступні результати:

вперше:

·     обґрунтовано логічний взаємозв’язок між експертизою і консалтингом для активізації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств АСЕ, де функція експертизи – це визначення відповідності проектів підприємств пріоритетним напрямам розвитку держави (регіону або галузі), а консалтингу – допомога в розробці та реалізації проектів підприємств відповідно до чинних пріоритетів;

удосконалено:

·     тлумачення поняття „інноваційно-інвестиційний розвиток” – процес інтенсив­но розширеного відтворення матеріальних, людських та земельних ресурсів на основі впровадження нових технологій, продукції чи послуг, та організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного і комерційного характеру;

·     сутність відмінності та подібності у поняттях „експерт” і „консультант”; встановлено, що ці елементи є складовими єдиної системи, яка має своїм призначенням дійсну активізацію інноваційно-інвестиційних процесів в АСЕ. Їх подібність – у вимозі професіоналізму суб’єктів, що надають відповідні послуги, а відмінність – у рівні їх відповідальності і незалежності від клієнта;

·     змістовність поняття „експертно-консультаційне забезпечення” як системи, що виконує функцію професійної підтримки процесів управління інноваційно-інвестиційним розвитком через своєчасне з’ясування критеріїв такого розвитку і надання допомоги у розробці конкретних проектів, що відповідали б визначеним критеріям, та перевірку їх дотримання при реалізації проектів;

дістали подальший розвиток:

·     класифікація експертиз інвестиційних проектів на основі систематизації вітчизняних нормативних актів за ступенем їх обов’язковості та обґрун­тування взаємозв’язку інноваційної, екологічної і енергетичної експертиз;

·     принцип мінімуму при розвитку складових системи експертизи і консалтингу, де загальний рівень розвитку усієї системи обумовлюється найменш розвиненою її підсистемою;

·     стратегія формування консультаційної системи підтримки інноваційно-інвестиційних процесів в АСЕ, в основу якої покладено розподіл за державними та приватними функціями, де завданням державної складової є розробка програм, а приватної – розробка інноваційно-інвестиційних проектів підприємств згідно із державними настановами, відображеними в програмах;

·     наукове обґрунтування ресурсного забезпечення експертно-консультацій­ної діяльності щодо інноваційно-інвестиційного розвитку АСЕ в частині розробки нормативів вартості експертно-консультацій­ного забезпечення на 1 га угідь за сільськогосподарськими зонами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють створити передумови: системного становлення експертно-консультаційного забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку АСЕ; перетворення національного агроконсалтингу на дієздатний інструмент аграрної інноваційно-інвестиційної політики держави.

Розроблені методичні підходи та практичні рекомендації щодо удоско­налення експертно-консультаційної системи в інноваційно-інвестиційній сфері. Запропоновані у дисертації рекомендації були прийняті до впровадження в Чернігівській обласній державній адміністрації (довідка №01.05-02/2738 від 21.09.2007 р.). Результати дослідження вико­ристо­вуються в навчальному процесі Чернігівського державного технологічного університету (довідка №1608/08-794 від 18.04.07 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки та рекомендації належать особисто автору. З наукових праць, опублікованих автором у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті положення, які є результатом особистої роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на науково-практичних конференціях: „Крок у майбут­нє” (Київ, 2003 р.); „Сучасні проблеми еконо­міки підприємства” (Дніпро­петровськ, 2003 р.); “Наука і освіта ’2004” (Дні­про­петровськ, 2004 р.); „Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умо­вах глобалізації” (Сімфе­ро­поль, 2005 р.); „Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика” (Дніпропетровськ, 2005 р.); „Методологія та прак­тика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (Полтава, 2006 р.); „Інвестиційні стратегії підприємств України на міжна­род­них товарних та фінансових ринках” (Дніпропетровськ, 2006 р.); „Інте­гра­цій­ні процеси і соціально-економічний розвиток” (Сімферополь, 2007 р.).

Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження були висвітлені автором у 18 публікаціях, загальним обсягом 4,03 д.а., в тому числі у фахових наукових провідних виданнях опубліковано 10 наукових статей загальним обсягом 3,37 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації – 226 с. У дисертації міститься 32 таблиці (займають 3 повні сторінки), 27 рисунків (займають 6 повних сторінок), 2 додатки (займають 4 сторінки). Список використаних джерел включає 245 найменувань, що міститься на 26 сторінках. Основний обсяг дисертації складає 187 сторінок.