ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ДОБОРУ І ВИКОРИСТАННЯ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дисертації, подано перелік використаних методів, вказано його методологічну основу, визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, їх вірогідність і надійність, висвітлено напрями апробації та впровадження матеріалів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади класифікації додаткових навчальних матеріалів у системі засобів навчання” викладено основні результати вивчення стану досліджуваної проблеми.

У межах теми дисертації головну увагу було зосереджено на класифікаціях засобів навчання іноземної мови, що були диференційовані в групи: класифікації, створені відповідно до ознак засобів навчання (П. К. Бабінська, В. А. Бухбіндер, Є. О. Маслико, Є. С. Полат та ін.); класифікації, створені відповідно до функціонального навантаження засобів навчання (М. Я. Дем’яненко, В. Г. Куліш, Р. К. Міньяр-Бєлоручев та ін.); класифікації, що поєднують у собі функціональне навантаження і зовнішні ознаки засобів навчання (І. М. Верещагіна, С. Ю. Ніколаєва, Г. В. Рогова та ін.). З’ясовано, що засоби навчання іноземної мови розподілено у класифікаційні категорії за такими критеріями, як значущість, призначення, джерела надходження інформації, застосування технічної апаратури.

На основі теоретичного аналізу уточнено зміст понять – основні, додаткові й допоміжні засоби навчання, обґрунтовано різницю у їх визначеннях. Поділяючи точку зору таких науковців, як В. Г. Куліш, С. Ю. Ніколаєва, Г. В. Рогова та ін., під основними засобами навчання іноземної мови ми розуміємо всі компоненти, що входять до обов’язкових складових навчально-методичного комплексу (підручник, книжка для учителя, робочий зошит з друкованою основою для учня, комплект аудіо- та відеокасет, малюнки, ілюстрації, збірник вправ, текстів для самостійного читання тощо). Додатковими засобами навчання вважаємо ті, що доповнюють основні новою і цікавою навчальною інформацією та виконують функції спеціального дидактичного призначення (враховують психолого-фізіологічні та індивідуальні особливості учнів певної вікової категорії, рівень розумових здібностей, інтересів, мотивів навчальної діяльності та ін.), наприклад, різні види навчального матеріалу (набори карток для різних форм роботи, ілюстрації, малюнки, таблиці, схеми, науково-методична література тощо). На відміну від додаткових засобів навчання, основне функціональне призначення допоміжних – допомагати в організації та проведенні навчально-виховного процесу. До них належать дидактична техніка, дошка, крейда тощо.

У розділі систематизовано здобутки науковців у руслі проблеми, присвяченої основним аспектам теорії засобів навчання, і сформульовано визначення поняття “навчальні матеріали”. Теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури уможливив засвідчити, що для більшості науковців загальноприйнятим є використання у своїх працях терміну “дидактичні матеріали” (І. М. Верещагіна, С.  У. Гончаренко, С. П. Золотницька, С. П. Логачевська, І. С. Марєв, Г. В. Рогова, М.  М. Фіцула та ін.). З метою уникнення тавтології у назві дисертації застосовано термін “навчальні матеріали” (М. П. Конобеєвський, Р. К. Міньяр-Бєлоручев, С. Ю. Ніколаєва, А. П. Старков та ін.) – засоби наочності, які використовуються у процесі навчання, забезпечують реалізацію діяльності вчителя і учня, сприяють досягненню цілей навчання, суттєво впливають на організацію та результативність освітнього процесу (таблиці, карти, набори карток з різними видами зображувально-ілюстративної наочності, реактиви, рослини, тварини тощо). Розрізняють демонстраційні та роздавальні навчальні матеріали.

Поняття “додаткові навчальні матеріали з іноземної мови” розглянуто як засоби наочності, що використовуються додатково до підручника як основного засобу навчання і в контексті з його змістом (сферами, темами і ситуаціями спілкування; мовним і мовленнєвим матеріалом; знаннями, навичками і вміннями) спрямовані на формування і вдосконалення іншомовної комунікативної компетенції (мовних, мовленнєвих і соціокультурних навичок і вмінь) учнів.

Внаслідок порівняльного аналізу наукової літератури у дисертації обґрунтовано необхідність використання у навчанні іноземної мови учнів початкової школи такого виду додаткових навчальних матеріалів, як роздавальні.

Роздавальні додаткові навчальні матеріали, переважно набори карток з різними видами зображувально-ілюстративної наочності, передбачають удосконалення знань, навичок і вмінь учнів відповідно до різних форм організації навчально-виховного процесу, що пов’язано з кількістю школярів, часом і місцем навчання, а також із порядком його здійснення. Використання їх обумовлено, насамперед, психолого-фізіологічними та індивідуальними особливостями учнів (рівень розвитку пізнавальних психічних процесів, інтелектуальних можливостей, швидкість, якість та умови засвоювання навчальної інформації, власні інтереси, мотивація тощо). Розрізняють набори карток для індивідуальної, парної та групової форм роботи, що можуть містити спеціально відібрані, систематизовані вправи та завдання (з описом ситуацій для створення діалогів, монологів та інших видів робіт; з предметними, тематичними і сюжетними малюнками або картинами для індивідуального опису; таблицями з мовленнєвими зразками для оволодіння новою лексикою та граматикою; з текстами для читання, що підібрані у відповідності до індивідуальних особливостей учнів та ін.), що спрямовані на формування та вдосконалення іншомовної комунікативної компетенції (мовних, мовленнєвих і соціокультурних навичок і вмінь) учнів.

Висновки, зроблені на основі теоретичного аналізу літературних джерел, уможливили систематизувати типологію додаткових навчальних матеріалів, описати характерні особливості кожної із класифікаційних категорій, звернути увагу на їх дидактичне призначення та функціональне навантаження.

У другому розділі “Педагогічні основи добору і використання роздавальних додаткових навчальних матеріалів на уроках іноземної мови у початковій школі” визначено критерії добору змісту роздавальних додаткових навчальних матеріалів; розроблено модель іншомовної діяльності учнів на основі окреслених дидактичних умов ефективного використання роздавальних додаткових навчальних матеріалів на уроках іноземної мови у початковій школі, обґрунтовано її зміст і структуру.

На основі аналізу науково-педагогічної літератури у дисертації визначено, що критеріями добору змісту роздавальних додаткових навчальних матеріалів є: особливості загальноосвітнього предмета “іноземні мови”; психолого-фізіологічні особливості учнів молодшого шкільного віку (стан розвитку пізнавальних процесів); мотиви навчальної діяльності школярів певної вікової категорії, сфери їхніх інтересів; індивідуальні особливості школярів (рівень засвоєння навчального матеріалу, розвиток розумових здібностей та можливостей).

Спираючись на наукові розвідки, у розділі поняття “дидактичні умови” розглянуто як обставини процесу навчання, які є наслідком цілеспрямованого відбору, конструювання і застосування елементів змісту, методів (прийомів), а також організаційних форм навчання для досягнення певних дидактичних цілей.

Згідно з метою дослідження визначено і науково обґрунтовано дидактичні умови добору і використання роздавальних додаткових навчальних матеріалів на уроках іноземної мови у початковій школі. До них належать: діагностика психолого-фізіологічних та індивідуальних особливостей учнів; поетапна диференціація та індивідуалізація навчального процесу; використання системи вправ і завдань, створеної відповідно до психолого-фізіологічних та індивідуальних особливостей учнів на різних етапах формування  у них навичок і вмінь іншомовного спілкування.

На основі обґрунтованих у дисертації дидактичних умов розроблено модель іншомовної діяльності учнів з використанням роздавальних додаткових навчальних матеріалів на уроках іноземної мови у початковій школі, яка складається із взаємопов’язаних між собою компонентів: цілі навчання іноземних мов, комунікативний підхід до навчання, особистісно орієнтований підхід до навчання, дидактичні умови використання роздавальних додаткових навчальних матеріалів, педагогічна технологія використання роздавальних додаткових навчальних матеріалів (рис. 1).

Визначаючи механізми функціонування моделі, було розроблено педагогічну технологію використання роздавальних додаткових навчальних матеріалів на уроках іноземної мови у початковій школі. Поняття “педагогічна технологія” розглянуто у дисертації як система раціональних способів досягнення поставленої педагогічної мети, що виражається у науковій організації навчально-виховного процесу і визначає раціональні та ефективні способи досягнення запланованих освітньо-культурних цілей.

В основу педагогічної технології покладено комплекс послідовних дій учителя, що передбачає створення умов для дидактично раціонального використання роздавальних додаткових навчальних матеріалів на уроках іноземної мови у початковій школі та включає кілька етапів. І етап (підготовчий) передбачає виявлення вчителем психолого-фізіологічних та індивідуальних особливостей кожного учня, що здійснюється шляхом педагогічного спостереження. На ІІ етапі (контрольно-оцінювальний) визначається загальний рівень сформованості мовної, мовленнєвої та соціокультурної компетенцій учнів молодшого шкільного віку відповідно до опанованого ними навчального матеріалу за допомогою фронтальної форми роботи. ІІІ етап (організаційно-пізнавальний) передбачає формування учителем груп, підгруп учнів відповідно до їхніх подібних типових особливостей і залежно від найближчих перспектив навчання, сфер інтересів, мотивів навчальної діяльності з метою виконання учнями диференційованих завдань у групах під керівництвом учителя (засіб реалізації – роздавальні додаткові навчальні матеріали). На IV етапі (комунікативно-індивідуалізований) використовуються індивідуалізовані роздавальні додаткові навчальні матеріали, за допомогою яких організовується самостійна (індивідуалізована) форма роботи учнів з метою врахування індивідуальних особливостей та потенційних можливостей кожного суб’єкта учіння.