ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету і завдання, конкретизовано об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано теоретичне та практичне значення результатів дисертації, її наукову новизну, ступінь апробації одержаних результатів.

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретико-методологічні основи дослідження інноваційної діяльності в національній економіці” уточнено економічну сутність поняття “інноваційна діяльність”, види та функції інноваційної діяльності, здійснено теоретичний аналіз сучасного інструментарію дослідження інноваційної діяльності та її макроекономічного регулювання.

У дисертації запропоновано розглядати інновації як результат інноваційного процесу, втілений у вигляді нового чи вдосконаленого продукту, організаційно-технічного чи іншого рішення, що використовується в практичній діяльності з метою отримання соціально-економічного та еколого-економічного ефектів.

Узагальнивши наявні підходи до класифікації інновацій, автор робить висновок, що необхідно дещо доповнити перелік найвагоміших критеріїв для їхньої систематизації, а саме, за інтенсивністю технологічних змін: інновації нульового порядку (регенерування вихідних властивостей) ― цільова зміна, що зберігає й оновлює наявні функції виробничої чи іншої господарської системи, або її частини; інновації першого порядку (кількісна зміна) ― просте цільове пристосування до кількісних вимог при збереженні функцій виробничої системи, чи її частини, наприклад, розширення ринків збуту; інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни) — прості організаційні зміни, наприклад, поділ відділу маркетингу на підрозділ досліджень ринку і підрозділ стимулювання збуту; інновації третього порядку (адаптаційні зміни) ― зміни, зумовлені взаємним пристосуванням елементів виробничої системи, наприклад, адаптація допоміжних процесів до змін у основних виробничих процесах через удосконалення випуску продукції; інновації четвертого порядку (новий варіант) ― найпростіша якісна зміна, що перевищує межі простих адаптивних змін, наприклад, оснащення комп’ютера потужнішим процесором; інновації п’ятого порядку («нове покоління») ― змінюються всі або більшість функціональних властивостей виробничої системи, але базова структурна концепція зберігається, наприклад, упровадження програмного управління верстатом; інновації шостого порядку (новий «вид») ― якісна зміна функціональних властивостей виробничої системи чи її частини; змінюється вихідна концепція, але функціональний принцип залишається, наприклад, стільниковий зв’язок; інновації сьомого порядку (новий «рід») ― докорінна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що змінює її основний функціональний принцип, наприклад, поява транзисторів, інтегральних схем, упровадження гнучких виробничих ліній, транспорт на магнітній чи повітряній подушці тощо.

За рівнем об’єктивного та суб’єктивного сприйняття доцільно виокремлювати: абсолютну новизну ― фіксується за відсутності аналогів даного нововведення; відносну новизну ― інновацію було застосовано на інших об’єктах або ж здійснено оновлення одного з елементів виробу системи в процесі поточної модернізації; умовну новизну – виникає внаслідок незвичайного сполучення раніше відомих елементів.

За джерелами фінансування: державні, венчурні, корпоративні, підприємницькі. Вказані критерії класифікації дають змогу розширити інструментарій інноваційної економічної теорії, одним з основоположників якої є видатний український вчений М. Туган‑Барановський.

Економічна теорія інноваційного розвитку та її концепції містять знання про ділові цикли, технологічні устрої, життєві цикли продукції та технології виробництва. Ця теорія в економічних дослідженнях XIX-XXI ст., розвивається, головно, в руслі концепцій розвитку підприємництва, що вимагає застосування ефективних механізмів макроекономічного регулювання інноваційної діяльності для стимулювання інвестування приватного капіталу у високотехнологічні галузі національної економіки.