ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ГАЛУЗІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Невпинне поширення процесів глобалізації світової економіки та лібералізації ринків робить все більш актуальним питання конкурентоспроможності промислового виробництва задля забезпечення сталого економічного розвитку країни, успішного просування вітчизняних товарів на світових ринках. Не випадково в Державній програмі розвитку промисловості на 2003–2011 рр. передбачається створення сучасного, інтегрованого в світове виробництво промислового комплексу.

Актуальність теми. Глобалізаційні процеси не оминули таку соціально важливу складову промислового комплексу, як легка промисловість, зважаючи на це, є важливим дослідити світові тенденції розвитку даного виду економічної діяльності, провести порівняння конкурентоспроможності вітчизняної легкої промисловості з відповідною промисловістю інших країн, визначити напрямки державної політики, що мають сприяти підвищенню конкурентоспроможності галузі та створенню конкурентних переваг.

Роль державної промислової політики сьогодні полягає в тому, щоб надати структурним процесам керованого характеру. Серед характеристик легкої промисловості, які виділяють її як одну з перспективних галузей, наступні: висока ємність внутрішнього ринку; висока частка валової доданої вартості продукції; швидкий оборот капіталу; неенергоємність, з огляду на перспективу зростання вартості енергетичного забезпечення; некапіталомісткість з огляду на обмеженість інвестиційних ресурсів; вплив на широке коло суміжних галузей через проміжне споживання, що матиме як прямі, так і непрямі ефекти від її зростання; наявність високого експортного потенціалу.

Забезпечення конкурентоспроможності легкої промисловості має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Дефіцит наукових знань в сфері методології та практики регулювання конкурентоспроможності галузей, а також нагальна проблема підвищення конкурентоспроможності легкої промисловості країни визначили актуальність теми дисертаційного дослідження.

Оцінюючи ступінь наукової розробленості проблеми, потрібно зазначити, що еволюція пізнання процесів конкурентоспроможності починається з розкриття А. Смітом конкурентних переваг. У роботах Д. Рікардо, А. Маршала, Дж. Кейнса, В. Леонтьєва, Й. Шумпетера, М. Портера, С. Брю, К. Макконела, П. Самуельсона, Дж. Робінсона, Дж. К. Гелбрайта та ін. було закладено зміст, форми та методи конкурентної боротьби, обґрунтовані загальні закономірності ринкової організації господарства. Також, дослідженню теорії та практики оцінки конкурентоспроможності, тактики та стратегії управління на макро-, мезо- та мікрорівнях присвячені роботи вітчизняних та закордонних вчених: Ю. Бажала, Я. Базилюк, В. Гейця, Д. Галімова, М. Гельвановського, А. Гречан, Я. Жаліла, В. Жуковської, Б. Кваснюка, С. Кірєєва, І. Крючкової, Г. Кулікова, В. Сальникова, А. Сєлєзньова, Л. Федулової, М. Якубовського та ін.

Однак, більшість праць присвячено дослідженню проблем конкурентоспроможності продукції, підприємства, національної економіки. Практично мало розробленими залишаються питання оцінки і підвищення конкурентоспроможності галузі. Наукові дослідження на галузевому рівні охоплюють, як правило, окремі питання розвитку галузі, тобто є розрізненими, відсутній системний підхід. Разом з тим сучасний кризовий стан легкої промисловості потребує логічного продовження дослідження даної проблеми. Все це визначило вибір теми, ціль та завдання дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі висвітлені результати наукових досліджень, які проводилися автором під час виконання тематики науково-дослідних робіт ДУ „Інститут економіки та прогнозування НАН України”: „Розробка критеріїв і механізмів інноваційно-технологічного оновлення економіки та підвищення її конкурентноздатності” (№ ДР 0107U004354) – досліджено розвиток легкої промисловості України на тлі світових тенденцій, розроблено пропозиції щодо визначення напрямків і механізмів реалізації конкурентних переваг галузі; „Розробка методичних рекомендацій за критеріями, які характеризують стан конкуренції на ринку для галузі, регіону, певного товарного ринку” (№ ДР 0106U005569) – визначено тип конкуренції на внутрішньому ринку товарів легкої промисловості та зроблено прогноз щодо його подальших змін.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна оцінка конкурентоспроможності легкої промисловості України та розроблення основних принципів щодо державної політики формування конкурентних переваг галузі. Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

– розвинути поняття конкурентоспроможності галузі на основі аналізу різних його тлумачень;

– порівняти продуктивність праці, інтенсивність інвестиційної та інноваційної діяльності вітчизняної легкої промисловості та відповідних видів промислової діяльності інших країн світу;

– з’ясувати сучасні світові тенденції розвитку легкої промисловості та оцінити перспективи зовнішньоторговельної діяльності галузі;

– дослідити структурні пропорції галузі із застосуванням інструментарію міжгалузевого балансу;

–  визначити фінансовий стан галузі на основі аналізу балансу галузі та розрахунку відповідних показників;

– розробити кореляційно-регресійну модель для отримання прогнозу темпів приросту обсягів випуску галузі на середньострокову перспективу;

– узагальнити державні інструменти впливу на подальший розвиток галузі та формування конкурентних переваг через промислову, структурно-інвестиційну та інноваційну політику.

Об’єктом дослідження є легка промисловість України в структурі промислового комплексу.

Предметом дослідження є механізми формування конкурентних переваг легкої промисловості України.

Методи дослідження. У дослідженні застосовано сукупність методів і підходів, що дало змогу реалізувати концептуальну єдність дослідження. Економіко-статистичні та економетричні методи застосовано для отримання прогнозів обсягів продукції галузі. Методи СНР та методологія міжгалузевого балансу застосовані для визначення динаміки вартісної структури випуску, дослідження прямих та повних витрат, внеску факторів праці та капіталу у валову додану вартість легкої промисловості. Методи спостереження, порівняння, групування, та узагальнення, логічний підхід, а також системний підхід щодо аналізу економічних процесів і зв’язків використано для аналізу тенденцій розвитку вітчизняної легкої промисловості, зокрема умов конкуренції на ринку, фінансового аналізу галузі, стану основних засобів, динаміки експорту та імпорту, порівняння показників інвестиційно-інноваційної діяльності з відповідними показниками інших країн. Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні дані Держкомстату України, дані офіційної статистики ЄС, монографічні дослідження та статті вітчизняних і зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

– розроблено концепцію реалізації конкурентних переваг галузі з застосуванням інструментарію міжгалузевого балансу, враховуючи відтворювальні процеси, що дозволило визначити динаміку структурних пропорцій вартісного випуску та зіставити їх з відповідними показниками країн ЄС;

– розроблено багатофакторну модель для прогнозування обсягів продукції легкої промисловості із застосуванням ARIMA–моделей, що дозволяє отримати прогнози, спираючись на інформацію, що міститься в передісторії часових рядів; дана модель дозволила отримати прогноз темпів приросту обсягів продукції галузі з урахуванням впливу інвестиційної та експортної складових, а також цінової компоненти.

Удосконалено:

– поняття конкурентоспроможності галузі як такої, яка в процесі відтворення забезпечує зростаючий обсяг доданої вартості на основі підвищення ефективності використання факторів виробництва, впровадження інноваційних технологій, забезпечення інвестиційної привабливості бізнесу, освоєння нових ринків, а також наявності ефективної системи міжгалузевих зв’язків;

– підходи до порівняння продуктивності праці вітчизняної легкої промисловості та відповідних видів промислової діяльності країн ЄС з використанням методики Європейської статистичної системи на основі валової доданої вартості та чисельності зайнятих (apparent labour productivity).

Набуло подальшого розвитку:

– теоретичне та практичне уявлення щодо світових трансформацій у легкій промисловості, що дозволило виділити основні напрямки міграційних процесів у переробній промисловості світу та легкій промисловості, зокрема, прогнозувати подальші світові тенденції розвитку галузі;

– закономірності щодо динаміки та цінових співвідношень товарних позицій галузі в зовнішній торгівлі України, зокрема коефіцієнтів покриття імпорту експортом, виявлення диспропорцій середньозважених експортних та імпортних цін;

– механізм комплексної оцінки фінансового стану галузі з використанням трикомпонентного показника типу фінансової стійкості, абсолютних та відносних показників щодо сукупності великих та середніх підприємств галузі, що дозволило прогнозувати фінансовий стан, визначити можливість підприємств формувати запаси і витрати для підвищення конкурентних переваг;

– наукове обґрунтування механізмів формування конкурентних переваг галузі на основі вироблення рекомендацій та пропозицій щодо напрямків державної промислової, інвестиційної та інноваційної політики, що має сприяти усуненню розриву між розробкою новацій і виробництвом.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи використано під час підготовки аналітичних матеріалів:

– “Стадії економічного розвитку країн, інновації та конкурентоспроможність”, матеріал використаний при підготовці аналітичної записки „Стан економічної безпеки України”, інформаційних довідок керівництву Міністерства економіки України та Кабінету Міністрів України (лист заступника керівника департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки № 6/10-1630-6-2 від 22.06.07) – розроблені пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності промисловості України.

– „Стан інвестиційної діяльності в Україні та проблеми поліпшення правового забезпечення іноземного інвестування та інвестиційного клімату” (лист № 10-09/1262 від 11.07.07 керівника головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України) – розроблені пропозиції щодо підвищення інвестиційної привабливості промислового комплексу.

– „Реалізація політики конкурентоспроможності української економіки у програмних документах уряду”, матеріал використаний при підготовці аналітичних записок, інформаційних довідок керівництву Міністерства економіки та КМ України (лист № 146-19/44 від 13.11.07 директора департаменту економічної стратегії Міністерства економіки) – надано пропозиції щодо державної політики конкурентоспроможності за матеріалами секретаріату Комітету з співробітництва та інтеграції Європейської економічної комісії ООН.

– „Зміни у формуванні структури та джерел економічного зростання в Україні”, матеріали використані при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів апарату Ради національної безпеки і оборони (лист заступника Секретаря РНБОУ № 6/10–2399–6–2 від 20.09.07) – розроблені рекомендації щодо подальшого розвитку процесів капіталізації в Україні.

– „Перспективи розвитку високотехнологічних секторів як основи конкурентоспроможності економіки України” (лист № 6/9-915-6-1 від 05.04.07 заступника секретаря РНБОУ), матеріал використаний на засіданні міжвідомчої комісії з питань науково-технічної безпеки при РНБОУ – розроблено пропозиції щодо розвитку галузей економіки країни на інноваційній основі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки наукового дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: ІV Всеукраїнській ювілейній науковій конференції молодих вчених та студентів „Наукові розробки молоді на сучасному етапі” (м. Київ, КНУТД, 2005 р.); V Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених та студентів „Наукові розробки молоді на сучасному етапі” (м. Київ, КНУТД, 2006 р.); „Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики” (м. Київ, УАЗТ, 2005 р.); „Конкурентоспроможність української економіки” (м. Київ, ДУ „Інститут економіки та прогнозування”, 2006 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в восьми одноосібних наукових працях, у тому числі чотири статті в наукових фахових виданнях, параграф у колективній монографії, матеріали тез доповідей конференцій. Загальний обсяг опублікованих праць становить 3,1 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків й списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 198 стор., основний зміст роботи викладено на 168 стор., список використаних джерел включає 153 найменування на 10 стор. Дисертація містить в основному тексті 40 таблиць та 3 рисунки, які займають 30 стор. Робота має 12 додатків на 20 сторінках.