Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Авторские отчисления 70% |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Акция - новый год вместе! |
Каталог авторефератов / ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ / Экономика предпринимательства
Название: | |
Тип: | Статья |
Краткое содержание: |
АГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Внаслідок сукупності об’єктивних і суб’єктивних причин на селі затягнулося освоєння господарювання на засадах приватної власності. Аграрна й земельна реформи в Україні створили передумови для ведення сільського господарства у принципово нових, прогресивніших умовах соціально-економічного розвитку. До їх числа належать: реформування земельних і майнових відносин власності й безоплатна передача землі та майна колгоспів у власність сільських жителів; реструктуризація колективних сільськогосподарських підприємств і радгоспів в агроформування ринково-підприємницьких типів; розвиток фермерства й орендних відносин. Вони мають великий потенціал глибоких соціально-економічних перетворень на селі, що здійснюються на пореформеному етапі розвитку сільського господарства. Це засвідчують уже одержані позитивні результати. Створено нові сільськогосподарські підприємства, що базуються на поєднанні колективних форм господарювання і приватної власності на землю та майно. Проте не всі означені процеси здійснюються успішно. Причини полягають у затягуванні аграрної і земельної реформ, у тому числі в частині юридичного закріплення й утвердження на селі реальних власників і господарів. Як наслідок, можна констатувати часткове виконання передбачених програм розвитку на державному й регіональному рівнях, а також нездатність частини сільських господарів реально скористатися тим, що вони одержали завдяки реформі. Оскільки без зміцнення приватного сектора в аграрній сфері позитивні зрушення відбуватимуться повільно й недостатньо ефективно, одним із основних завдань її розвитку є якнайшвидше залучення до становлення господаря й власника здібних, активно й результативно діючих громадян. Вивченню й розв’язанню вищезгаданих проблем присвячено праці економістів-аграрників – І.Ф. Баланюка, О.А. Біттера, П.С. Березівського, О.М. Бородіної, В.Г. Галанця, Ю.Е. Губені, Г.М. Запши, І.Г. Кириленка, М.А. Лендєла, І.І. Лукінова, І.Р. Михасюка, Л.В. Молдаван, О.М. Онищенка, М.М. Павлишенка, П.Т. Саблука, М.П. Сахацького, А.М. Стельмащука, Г.В. Черевка, В.В. Юрчишина, І.Б. Яціва та ін. Проте досі малодосліджені понятійний апарат суб’єктів господарювання у сфері сільськогосподарського виробництва, чинники впливу на формування власників-господарів землі, регіональний потенціал покращення соціально-економічної віддачі діяльності фізичних та юридичних осіб у цій сфері, механізм підвищення результативності їх функціонування. Подальша робота науковців у цьому напрямі сприятиме формуванню власників землі як суб’єктів господарювання в сільськогосподарському виробництві, уможливить практичне покращення результатів їх діяльності, зміцнення приватного сектора. Вищезазначене доводить актуальність дисертаційного дослідження, обумовлює його структуру. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з науковою тематикою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, зокрема кафедри обліку і аудиту економічного факультету – “Підвищення соціально-економічної результативності функціонування виробничо-господарських структур у регіоні” (номер державної реєстрації 0104U002443). В межах наукової теми розглянуто організаційні та соціально-економічні напрямки розвитку власників землі як суб’єктів господарювання, обґрунтовано механізм покращення результатів діяльності селян у сфері сільськогосподарського виробництва, їх утвердження як реальних власників-господарів землі. Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті системну розробку теоретичних і методологічних основ формування власників землі як суб’єктів господарювання та обґрунтування пропозицій щодо їх утвердження в сільськогосподарському виробництві. Для досягнення мети визначено такі основні завдання: – з’ясувати сутність понять “власник”, “господар”, “власник-господар” землі та їх відмінності; – розглянути етапи формування власників та господарів землі, виконувані кожним із них функції; – запропонувати критерії визначення ефективно діючих власників-господарів землі у сільськогосподарському виробництві; – розробити класифікаційні ознаки формування власників та господарів землі; – виявити чинники впливу на розвиток суб’єктів господарювання в аграрному секторі економіки; – обґрунтувати напрями вдосконалення соціально-економічних відносин, в яких відбувається утвердження власника та господаря землі в сільському господарстві; – запропонувати організаційний механізм підвищення результативності економічної діяльності власників землі як суб’єктів господарювання; Об’єктом дослідження є процес соціально-економічного розвитку власників землі в аспекті їх формування як суб’єктів господарювання в сільськогосподарському виробництві Івано-Франківської області. Предметом дослідження є сукупність правових, організаційних, економічних, соціальних та інших заходів і механізмів становлення, утвердження та ефективного функціонування власників землі як суб’єктів господарювання. Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення явищ і процесів, які відбуваються в середовищі власників землі як суб’єктів господарювання, праці вітчизняних та зарубіжних учених-аграрників із питань розвитку приватного сектора на селі, законодавчі та інші нормативно-правові акти з досліджуваної теми. У роботі використано такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний (для теоретичного узагальнення й формулювання висновків); історико-економічний (для визначення етапів розвитку фізичних і юридичних осіб як економічних суб’єктів у сільському господарстві); аналізу і синтезу (для визначення проблем, що гальмують розвиток власників-господарів землі, та окреслення напрямів їх вирішення); статистико-економічний, зокрема прийоми групування, порівняльного аналізу, статистичного спостереження (для оцінки економічного розвитку господарств населення та агроформувань); причинно-наслідкового зв’язку (для виявлення чинників розвитку власників землі як суб’єктів господарювання); кореляційно-регресійного аналізу (для прогнозування зміни чисельності власників і господарів, обсягу належних та використовуваних ними земельних площ). Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти, пов’язані з юридичним закріпленням, становленням та ефективним функціонуванням суб’єктів сільського господарства; статистичні матеріали органів державної та регіональної статистики; відповідні офіційні дані Головного обласного управління земельних ресурсів Івано-Франківської області; ресурси мережі “Інтернет”. Авторське розуміння досліджуваної проблеми сформовано також у результаті аналізу енциклопедичних, монографічних видань, матеріалів науково-практичних конференцій, публікацій вітчизняних та зарубіжних науковців, самостійних досліджень. Науково-прикладна новизна дослідження полягає у тому, що в роботі: вперше: – обґрунтовано соціально-економічний механізм утвердження власників-господарів землі на основі їх співпраці з організаційно-правовими структурами – сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами, дорадчими службами та кредитними спілками, синергічний ефект взаємодії яких забезпечить підвищення соціально-економічної результативності сільськогосподарського виробництва; удосконалено: – тлумачення поняття “господар”, що, на відміну від існуючих трактувань, передбачає належність особі не тільки права володіння та користування об’єктом сільськогосподарського призначення, але й права власності на результати своєї праці; – систематизацію основних чинників, що стримують формування власників, власників-господарів і господарів землі, яка передбачає додаткове включення до їх переліку порушень юридичного закріплення власника землі та посилення конкуренції на агропродовольчому ринку після вступу України до СОТ; – критерії оцінки ефективно діючих власників-господарів та господарів землі з урахуванням їх кваліфікації, наявних засобів виробництва, розміру площ власних і використовуваних земель, рівня державної підтримки, соціальної спрямованості господарювання; набули подальшого розвитку: – класифікація власників та господарів землі, яка передбачає їх групування за ознаками: чисельністю, площею використовуваних угідь, формою власності, джерелом отримання землі у власність та використання, напрямками розпорядження; – наукові погляди на послідовність етапів формування власника та господаря землі в сільському господарстві з акцентуванням їх сутності та відмінностей; – пропозиції щодо утвердження власників та господарів землі у сільському господарстві, які полягають у розмежуванні повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування, а також самих суб’єктів господарювання. Практичне значення одержаних результатів полягає в застосуванні низки положень дисертації для подальшого вдосконалення механізму утвердження власників та господарів землі. З цією метою розроблено пропозиції, спрямовані на поглиблення комплексного розвитку фізичних та юридичних осіб у сфері сільськогосподарського виробництва, орієнтування органів державної влади на сприяння ефективнішому функціонуванню агроформувань та господарств населення, створення передумов для прояву позитивних тенденцій в їх діяльності, а при можливості – повного подолання негативних; зміцнення ролі власників та господарів землі у розвитку сільських територій. Пропозиції автора щодо підвищення ефективності функціонування сільських власників і господарів землі шляхом їх залучення до співпраці із сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами, дорадчими службами, кредитними спілками використано для розробки програми “Перспективи агропромислового комплексу та розвитку сільських територій Івано-Франківської області у 2005-2010 роках і на період до 2015 року” (довідка № 584/01-041/098 від 03.07.2007 р.). Окремі результати дослідження знайшли застосування в навчальному процесі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, у викладанні дисциплін “Економіка аграрних підприємств”, “Різноукладність у сільському господарстві”, “Організація виробництва” (довідка № 01-08/744 від 05.07.2007 р.). Рекомендації щодо розв’язання проблем формування власника землі як суб’єкта господарювання в аграрному секторі, запропоновані автором, використано при опрацюванні стратегії розвитку фермерського господарства “Прометей” с. Перерів Коломийського району Івано-Франківської області (довідка № 385 від 28.09.2007 р.). Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Висновки та пропозиції, що містяться в ній, одержані дисертантом особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті міркування, котрі є результатом особистої роботи дисертанта. Апробація результатів дисертації. Основні ідеї дослідження апробовано автором на міжвузівських, всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях: міжвузівській конференції “Наука і вища освіта у третьому тисячолітті” (Мелітополь, 2004 р.), Міжнародних науково-практичних конференціях: “Наука і освіта’2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.) і “Динаміка наукових досліджень’2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки” (Тернопіль, 2004 р.) і “Обґрунтування переходу на біологічне землеробство. Виробництво екологічно чистої продукції” (Тернопіль, 2007 р.). Публікації. Результати дослідження викладено в 16 наукових працях загальним обсягом 5,79 друк. арк., з яких 11 – наукові статті у фахових виданнях, 5 – у матеріалах наукових конференцій. Частка дисертанта в опублікованих працях становить 4,93 друк. арк. Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 189 сторінках, у тому числі 154 сторінках основного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних літературних джерел. Дисертація містить 17 таблиць (10 сторінок), 11 рисунків (9 сторінок), 11 додатків (19 сторінок). Список використаних джерел налічує 176 найменувань (16 сторінок).
|